Як можна забрати неповнолітню доньку у матері із-за кордону?

Доброго дня, Сергію!

Такий шанс у Вас є. Хоча він не зовсім простий.

У разі якщо дитину вивіз за кордон один з батьків або осіб які мають батьківські права (права опіки), то такий спір в міжнародній юридичній практиці розглядають в площині цивільних правовідносин. Оскільки в цьому випадку обидва батьки мають батьківські права і право вільно обирати своє (та дитини) місце проживання або перебування. Однак лише до того моменту поки це не порушує батьківські права іншого з батьків.

Повернути дитину можна за рішенням суду або органу влади в країні перебування дитини за кордоном, це буде швидше, але не завжди можливо. Також можна повернути дитину не виїжджаючи з України. У разі якщо виїхати в цю країну для повернення дитини неможливо з якихось причин, необхідно використовувати міжнародний договір «Конвенцію про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей» (далі Конвенція) укладена в Гаазі, Нідерланди в 1980 році. Україна приєдналася до цього договору та його виконання є обов'язковим в нашій країні і в усіх країнах, що приєдналися до цієї Конвенції.

Згідно з Конвенцією якщо в результаті переміщення дитини або утримання її за кордоном порушуються права піклування (в Україні це батьківські права), то таке переміщення вважається незаконним. І можна вимагати повернути дитину в країну постійного проживання.

До прав опіки (батьківських прав) відносяться:

право обирати постійне місце проживання дитини;

право брати участь у вихованні дитини;

право на відвідування і проводження часу з дитиною тим з батьків хто проживає окремо і його родичами.

Також під час відсутності дитини порушується право на визначення місця проживання дитини з одним з батьків в суді. Оскільки це важко зробити якщо дитина відсутня в країні, в деяких випадках може знадобитися участь дитини. У віці з 10 до 14 років може враховуватися думка дитини в питанні з ким вона буде постійно проживати. А у віці 14 років і більше дитина може самостійно обирати з ким із батьків вона буде проживати.

Відповідно до вищевикладеного порушенням прав опіки або батьківських прав можна вважати не тільки порушення батьківських прав (право на опіку) того з батьків з ким постійно проживає дитина (зазвичай це мати), але і всіх інших осіб наділених правами опіки. Це можуть бути:

батько або мати проживає окремо від дитини;

інші родичі що володіють правами опіки над дитиною;

дитячий заклад в якому проживала дитина позбавлена батьківського піклування.

Відповідно до Конвенції в разі незаконного переміщення або утримування дитини за кордоном, необхідно подати заяву про повернення дитини до країни постійного проживання.

Заява подається в Центральні органи влади, яким в Україні є Міністерство Юстиції.

Перед поданням необхідно упевнитися, що країна в якій знаходиться дитина приєдналася до Конвенції. На даний момент Конвенцію підписали 55 країн.

Заяву буде прийнято, навіть якщо на момент виїзду заявник дав дозвіл на виїзд або тимчасовий виїзд дитини, але зараз вимагає повернення дитини.

У заяві вказується вся наявна інформація щодо обставин справи:

докази прав опіки;

рішення суду або договору що стосуються справи;

дані про дитину;

підстави для вимоги повернення дитини;

інформація про місцезнаходження та особу з якою знаходиться дитина.

Міністерство юстиції України має сприяти поверненню дітей і надавати допомогу заявникам. Міністерство юстиції відхилить заяву якщо дитині виповнилося 16 років.

Заява та всі додатки до неї повинні бути переведені на мову країни де буде розглядатися справа, або в разі якщо це неможливо на англійську або французьку мову.

Слід розуміти, що остаточне рішення про повернення дитини приймає суд країни в якій знаходиться дитина.

Заяву краще подати в термін до одного року після виїзду дитини з країни постійного проживання, інакше при наявності доказів суд може вирішити, що дитина вже адаптувався у новій країні за цей час і відмовити в черговому переміщенні дитини.

Є інші умови за яких суд може відхилити заяву про повернення, при наявності на це підстав. Наприклад якщо дитина вже досягла того віку в якому її думка може враховуватися, то така думка може бути доказом у суді.

В ході розгляду справи будуть встановлюватися обставини виїзду дитини:

чи дійсно виїзд відбувся без згоди другого з батьків (або особи / установи що має право опіки);

чи здійснювались заявником батьківські права і обов'язки перед виїздом дитини;

чи є ризик нанесення фізичної або моральної шкоди дитині в результаті повернення;

враховується інформація про соціальне становище дитини.

Рішення про повернення дитини виключно направлено на повернення дитини до постійного місця проживання і не порушує інші питання, такі як:

опіка над дитиною;

позбавлення батьківських прав;

визначення місця проживання дитини з одним з батьків;

аліменти;

майнові та будь-які інші питання.

ВИСНОВОК:

Хоча це питання і виглядає досить складним, але вирішити його можна, і в мене такий досвід вже був, і не в теорії, а на практиці. Причимо досвід успішний.

З повагою, адвокат Айвазян.

Доброго дня!

Можливо Ви знайдете підстави для виїзду на сайті ДПСУ https://dpsu.gov.ua/ua/Peretinannya-derzhavnogo-ko... або в Правилах перетинання державного кордону громадянами України в умовах воєнного часу.

Адже, ініціювати наразі процес повернення дітей на територію України на підставі "Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей " від 25.10.1980 року поки що не вбачається за можливе, оскільки:

• закон дозволяє вивозити дітей БЕЗ нотаріально посвідченої згоди на це іншого з батьків, відтак, таке вивезення не буде вважатись незаконним (абз. 13 п.2-3 постанови КМУ «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України» від 27.01.1995 року № 57);

• воєнні дії в Україні тривають більше одного року, а саме такий строк (1 рік з моменту незаконного вивезення дитини) надається батьку для подання заяви про повернення своїх дітей в Україну.

Наявність вказаних вище обставин, на жаль, ускладнюють та поки що ставлять на паузу процес повернення дітей із-за кордону на територію України на підставі Конвенції, оскільки відсутні зазначені вище ключові умови, притаманні таким справам.

Якщо мати дітей відмовляється йти на прямий контакт із Вами - зверніться до послуг медіації у справах про міжнародне викрадення дітей. Такі послуги є достатньо дієвим та швидким позасудовим способом вирішення спорів за посередництвом кваліфікованого спеціаліста – медіатора.

У разі виникнення додаткових питань, звертайтесь! Всього доброго!

Сеогію!

Рекомендую Вам не робити поспішних висновків на грунті контрпродуктивних порад.

«Конвенція про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей» укладена в Гаазі, Нідерланди в 1980 році ДІЄ, як би й кому не здавалось інакше. А отже Ваше право на повернення доньки є абсолютно законним, а, головне, зрозумілим!

Ще раз Вам кажу: я це робив вже під час воєнного стану, і знаю про що говорю, на відміну від тих, хто вважає такі драматичні питання, як Ваше полем для теоретичних баталій.

Тим більше, що донці 14 років, і вона сама вправі обирати, де їй жити.

ЩЕ РАЗ ХОЧУ НАГАДАТИ ВАМ, ЯКІ САМЕ УМОВИ, ЗГАДАНІ В КОНВЕНЦІЇ, ДАЮТЬ ВАМ ПРАВО ЗВЕРНУТИСЬ ДО ІНШГОЇ ДЕРЖАВИ ДЛЯ ПОВЕРНЕННЯ ДОНЬКИ:

Згідно з Конвенцією якщо в результаті переміщення дитини або утримання її за кордоном порушуються права піклування (в Україні це батьківські права), то таке переміщення вважається незаконним. І можна вимагати повернути дитину в країну постійного проживання.

До прав опіки (батьківських прав) відносяться:

право обирати постійне місце проживання дитини;

право брати участь у вихованні дитини;

право на відвідування і проводження часу з дитиною тим з батьків хто проживає окремо і його родичами.

ДУМАЮ ЩО ЦЬОГО ДОСТАТНЬО. ТАКОЖ НАГАДУЮ ЩО В УКРАЇНСЬКОМУ ЗАКОНОДАВСТВІ МІЖНАРОДНЕ ПРАВО МАЄ ПРІОРИТЕТ НАД УКРАЇНСЬКИМ, ТИМ БІЛЬШЕ, КОЛИ МОВА ЙДЕ ПРО ПІДЗАКОННІ АКТИ, НА ЯКІ ТУТ ПОСИЛАЮТЬСЯ!

Доброго дня!

Спробую Вам допомогти (Детальний алгоритм Ваших дій в кінці тексту).

Фізична особа, яка не досягла 16 років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними, крім випадків, передбачених законом (абзаци другий та третій частини третьої статті 313 Цивільного кодексу України).

В умовах воєнного стану виїзд за кордон дітей з одним з батьків дозволяється без нотаріально посвідченої згоди іншого з батьків (усиновлювачів). Для уточнення інформації щодо перетину кордону з дитиною можна звернутися до Державної прикордонної служби України: 0 800 218 808 або 1598 (багатоканальний номер для безкоштовних дзвінків з мережі фіксованого та мобільного зв'язку на території України); +38 (044) 527-63-63 (міський номер для дзвінків із України та із-за кордону, згідно з тарифами відповідного оператора зв’язку).

Отже в умовах воєнного стану виїзд за кордон дітей з одним з батьків дозволяється без нотаріально посвідченої згоди іншого з батьків проте згода може бути необхідна для отримання візи в деякі країни світу (наприклад при подачі на канадську візу потрібна згода іншого з батьків,)

Умови перетинання державного кордону громадянами України у період дії воєнного стану, зокрема дітьми, дітьми з інвалідністю; дітьми, хворими на тяжкі захворювання; дітьми-сиротами, дітьми, позбавленими батьківського піклування визначено пунктами 21-25Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57.

Відповідно до абзаців п’ятнадцятого, шістнадцятого пункту 23Правил, після прибуття дітей до держави остаточного перебування особи, що супроводжують дітей, зобов’язані протягом одного робочого дня звернутися до консульської установи України в державі перебування для постановки їх на тимчасовий консульський облік. Консульська установа протягом одного робочого дня зобов’язана через Міністерство закордонних справ України поінформувати Міністерство соціальної політики України та Національну соціальну сервісну службу України про взяття дітей на консульський облік.

★ Якщо законним представникам (батькові, матері, усиновлювачам, опікуну, піклувальнику) невідомо через який саме пункт пропуску вивезено дитину за кордон, можна звернутися з відповідним запитом до Адміністрації Державної прикордонної служби України: https://dpsu.gov.ua/ua/Elektronne-zvernennya.

Повернення дитини в Україну або право на спілкування (доступ) з дитиною, яка постійно проживає за межами України

У відносинах між Україною та 85-ма державами світу* чинна Конвенція про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей від 25 жовтня 1980 року (далі – Конвенція), яка спрямована на забезпечення негайного повернення дітей, незаконно переміщених до будь-якої з Договірних держав або утримуваних у будь-якій із Договірних держав, та забезпечення того, щоб права на опіку і на доступ, передбачені законодавством однієї Договірної держави, ефективно дотримувалися в інших Договірних державах.

---

*Австралія, Австрія, Албанія, Андорра, Аргентина, Багамські острови, Барбадос, Беліз, Бельгія, Болгарія, Болівія, Боснія і Герцеговина, Бразилія, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії, Венесуела, Вірменія, Габон, Гайана, Гвінея, Гондурас, Греція, Грузія, Данія, Еквадор, Естонія, Замбія, Ізраїль, Ісландія, Іспанія, Італія, Ірак, Ірландія, Казахстан, Канада, Китай (прийняття від імені Гонконгу і Макао), Кіпр, Колумбія, Корея, Куба, Латвія, Лесото, Литва, Люксембург, Маврикій, Мальта, Марокко, Мексика, Молдова, Монако, Королівство Нідерланди, Німеччина, Нова Зеландія, Норвегія, Пакистан, Панама, Перу, Південно-Африканська Республіка, Північна Македонія, Республіка Польща, Португалія, Румунія, Сальвадор, Сан-Марино, Сейшельські острови, Сербія, Сінгапур, Словаччина, Словенія, США, Туреччина, Туніс, Узбекистан, Угорщина, Уругвай, Філіппіни, Фінляндія, Франція, Хорватія, Чеська Республіка, Чилі, Чорногорія, Швейцарія, Швеція, Ямайка, Японія.

Суть Конвенції полягає в тому, що один із батьків (або будь-яка інша особа, якій належать права піклування про дитину) не має права одноосібно приймати рішення про зміну місця проживання дитини та, зокрема, вивозити її в іншу державу. А у випадку виникнення такої ситуації дитина має бути негайно повернута в державу свого постійного проживання для того, щоб компетентний орган саме цієї держави як держави постійного місця проживання дитини прийняв рішення про визначення місця проживання дитини та участь у її вихованні батьків (інших осіб).

Дитина, батьки якої проживають у різних державах, має право на регулярні особисті стосунки і прямі контакти з обома батьками. Батьки, інші члени сім’ї та родичі, зокрема ті, які проживають у різних державах, не повинні перешкоджати одне одному реалізувати право дитини на контакт з ними, зобов’язані гарантувати повернення дитини до місця її постійного проживання після реалізації нею права на контакт, не допускати неправомірної зміни її місця проживання (стаття 16 Закону України «Про охорону дитинства»).

Конвенція застосовується до будь-якої дитини, що постійно проживає в Договірній державі безпосередньо перед вчиненням акта порушення прав піклування або доступу.

У разі, якщо другий з батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників не заперечує проти постійного місця проживання дитини на території іноземної держави, він може ініціювати процедуру щодо забезпечення реалізації права доступу до дитини на підставі статті 21 Конвенції.

Увага! Згідно зі статтею 5 Конвенції "права доступу" включають право переміщення дитини на обмежений час у місце інше, ніж місце її постійного проживання.

Питання про сприяння поверненню дитини (незалежно від напрямку її вивезення (переміщення) - з-за кордону на територію України чи з території України за кордон) та забезпечення реалізації права доступу до дитини регулюється Порядком виконання на території України Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10 липня 2006 року № 952 (далі - Порядок).

Звернення із заявою про повернення дитини із-за кордону в Україну або із заявою про забезпечення реалізації права доступу до дитини, яка постійно проживає за кордоном

Важливо! Одночасне подання обох заяв не передбачено Конвенцією. Водночас, одночасно з поданням заяви про повернення дитини можна просити суд чи інший компетентний орган іноземної держави встановити тимчасовий порядок доступу до дитини до вирішення питання про повернення дитини в Україну.

Статті 8 та 21 Конвенції надають особі, яка має право звертатися із заявою про повернення дитини/забезпечення реалізації прав доступу до дитини, право вибору до якого органу звернутися з такою заявою, зокрема до:

▷ Міністерства юстиції України безпосередньо: в електронній формі на електронну пошту: callcentre@minjust.gov.ua та поштовим зв’язком, якщо можливо, на адресу: вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001 або до його територіального органу (Міжрегіональні управління Міністерства юстиції в областях).

Увага! В електронній формі документи, у тому числі фотографії, мають подаватися у форматі ".pdf". Один файл повинен містити документ, складений українською мовою, та переклад цього документа на офіційну мову іноземної держави, до якої спрямовуватиметься пакет документів.

▷ Центрального органу іноземної держави, до якої дитину вивезено або на території якої дитина утримується/проживає. Назву Центрального органу відповідної іноземної держави та його контактні дані можна знайти за посиланням: https://cutt.ly/wJIxHtV.

Рекомендовано ініціювати питання повернення дитини в Україну якнайшвидше і до сплину річного терміну з дати вивезення або утримування дитини на території іноземної держави (виходячи з практики застосування Конвенції в Україні, у випадках, коли заява подається після сплину річного терміну суд тієї Договірної держави, де знаходиться дитина, може винести рішення про відмову у поверненні дитини в Україну на підставі того, що дитина вже прижилася у своєму новому середовищі).

Порядок звернення з відповідною заявою

1. Ознайомитися з інформацію щодо заповнення заяви про сприяння поверненню дитини: https://cutt.ly/8JIXzN6.

2. Заповнити та власноручно підписати заяву про повернення дитини (додаток 1 до Порядку).

Увага! В заяві має бути обов'язково зазначено державу, до якої дитину вивезено або в якій дитина утримується, або декілька держав, в яких дитина ймовірно перебуває або перебувала, та адресу в іноземній державі (якщо відомо).

3. Заповнити та власноручно підписати довіреність відповідно до статті 28 Конвенції (формуляр довіреності за посиланням: https://cutt.ly/VJIU4Tc).

4. Додати документи: копію свідоцтва про народження дитини; довідку про реєстрацію місця проживання дитини в Україні; копії рішень судів або органів опіки та піклування щодо питань, пов'язаних з піклуванням про дитину, у тому числі визначення місця проживання дитини (у разі наявності); будь-які інші документи, що стосуються справи; фотографії дитини та особи, яка вивезла та/чи утримує дитину за кордоном або особи, з якою дитина проживає.

5. Додати переклади заяви, довіреності та інших документів, які додаються до заяви, на державну (офіційну) мову іноземної держави, в якій знаходиться дитина. Переклад повинен бути скріплений та засвідчений перекладачем (кожен документ окремо). Нотаріальне засвідчення документів та їх перекладів, а також консульська легалізація чи проставлення апостиля, не вимагається.

6. На виконання Закону України "Про захист персональних даних" додати заповнену і підписану власноручно згоду на обробку та передачу персональних даних до державних органів України, визначених у Порядку, та Центрального органу іноземної держави (зразок за посиланням: https://cutt.ly/GKAAary). Переклад згоди робити не потрібно.

7. Разом із супровідним листом на ім'я Міністерства юстиції України, складеним в довільній формі, в якому слід також зазначити контактні номер телефону та електронну пошту заявника, надіслати зазначені в пунктах 2 - 6 документи до Міністерства юстиції України.

Підстави для закриття справи про повернення дитини або забезпечення реалізації права доступу до дитини

1. втрачено зв’язок із заявником (ненадання письмової відповіді на запит Мініністерства юстиції України протягом шести місяців з дня вихідної дати листа);
2. між сторонами укладено мирову угоду щодо місця проживання дитини та/або порядку доступу до дитини;
3. заявник відмовився від вжиття подальших заходів у справі;
4. дитина фактично повернулася в державу постійного проживання;
5. набрало законної сили рішення суду, яким справу про забезпечення реалізації прав доступу до дитини вирішено по суті;
6. відсутні правові підстави для апеляційного та/або касаційного оскарження рішення суду першої та/або апеляційної інстанції;
7. інформація про місцезнаходження дитини та особи, яка її ймовірно вивезла або утримує на території України, відсутня;
8. відсутні відомості про в’їзд дитини на територію України, крім випадку, коли місцезнаходження дитини на території України фактично встановлено Національною поліцією України;
9. минуло шість місяців після інформування заявника про суд іноземної держави, компетентний розглядати справу на підставі Конвенції, відносно тих держав, які зробили застереження відповідно до статей 26, 42 Конвенції, якщо внутрішнє законодавство іноземної держави не передбачає надання подальшого сприяння заявникам у справі;
10. минуло шість місяців після інформування заявника про суд України, компетентний розглядати справу на підставі Конвенції, відносно заявників, що проживають на території держав, які зробили застереження відповідно до статей 26, 42 Конвенції, та у разі, коли заявник звернувся до адвоката або іншим чином призначив приватного представника;
11. отримано від Державної міграційної служби України інформацію про прийняте рішення щодо визнання дитини та/або особи, з якою перебуває дитина на території України, біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, відповідно до Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту";
12. державним виконавцем надіслано органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, за винятком відновлення виконавчого провадження в результаті скасування судом постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження;
13. центральним органом іноземної держави поінформовано про закриття справи у зв’язку з вжиттям вичерпних заходів або неможливістю вжиття заходів відносно заяви, визначених статтею 7 Конвенції, відповідно до внутрішнього законодавства цієї іноземної держави (пункт 27 Порядку).

Всі запити мають надсилатися лише через Міністерство юстиції України як Центральний орган, оскільки Україна зробила відповідне застереження про це (статті 34 і 44 Конвенції 1996 року)Застосування Конвенції 1996 року можливо лише у випадку, коли дитину, стосовно якої направляється заява чи запит, можна ідентифікувати (запит має містити інформацію про персональні дані щодо прізвища, ім’я та по батькові дитини, дату та місце її народження).

Індивідуальні запити від фізичних осіб розглядаються у разі наявності наступної інформації: прізвище, ім'я, по батькові дитини; прізвище, ім'я, по батькові батьків чи інших законних представників; інформація про заходи, які вживалися з метою захисту дитини; обґрунтовані підстави для вжиття негайних заходів захисту дитини (ймовірність нанесення дитині шкоди, ризик для здоров’я дитини тощо). Запит має бути супроводжений перекладом на офіційну мову запитуваної держави.

___

АЛОГОРИТМ ВАШИХ ДІЙ НАСТУПНИЙ:

1. Свідоцтво про народження дитини. Наявність свідоцтва про народження дитини. Для підтвердження батьківських прав перш за все Вам слід мати підтверджуючі документи Вашого батьківства - Свідоцтво про народження дитини, Витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, який можна отримати у будь-якому відділі РАГС (ЗАГС). У разі наявності ксерокопії свідоцтва або фото чи хоча б серії та номеру свідоцтва - можна отримати електронне свідоцтво у застосунку "ДІЯ".

Крім того, в випадку втрати чи пошкодження свідоцтва про народження дитини батько чи матір має можливість отримати повторно свідоцтво про народження шляхом звернення до органу державної реєстрації актів цивільного стану (ДРАЦС).

Тобто, Ви можете за бажання отримати дублікат свідоцтва, який анулює раніше видане і наявне (припускаю) у матері дитини.

Повторна видача таких свідоцтв здійснюється незалежно від місця державної реєстрації акту цивільного стану та місця проживання заявника (в умовах воєного стану чи перебоїв в роботі реєстрів отримати можливо тільки в органі, який видав оригінал).

2. Отримання інформації про серію та інші реквізити паспорта громадянина України для виїзду за кордон.

Ще одним Важливим кроком є інформація про документ, за яким дитина могла бути вивезена за межі України.

Ви маєте право звернутися до Територіального органу Державної міграційної служби України або Центру надання адміністративних послуг (ЦНАП) відповідно до місця проживання із заявою про видачу Довідки про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру Вашої дитини як її законний представник до 14 років.

Видача довідки здійснюється в паперовій формі на аркушах паперу форматом А4 (210 х 297 міліметрів) без використання спеціальних бланків або в електронній формі.

Довідка видається розпорядником Реєстру, його територіальними органами/територіальними підрозділами або через уповноваженого суб’єкта незалежно від реєстрації місця проживання особи за її заявою, в якій зазначається прізвище, ім’я та по батькові особи, унікальний номер запису в Реєстрі, реквізити документа протягом трьох робочих днів з дня подання заяви.

Особа або її законний представник під час подання заяви про видачу довідки у паперовій формі особисто пред’являє посадовій особі уповноваженого суб’єкта документ.

Довідка, яка видається через уповноваженого суб’єкта, формується розпорядником Реєстру, його територіальними органами/територіальними підрозділами як комп’ютерний файл, що містить запитувану інформацію або у разі її відсутності відмітку про її відсутність, і надсилається уповноваженому суб’єкту із застосуванням електронного цифрового підпису посадової особи, яка її сформувала. Довідка відтворюється на паперовому носії та належним чином засвідчується посадовою особою уповноваженого суб’єкта.

Довідка у паперовій формі видається особі або її законному представнику після пред’явлення посадовій особі уповноваженого суб’єкта документа та після підпису особи або її законного представника на заяві про видачу довідки, яка зберігається в уповноваженого суб’єкта, що її видав. Заява про видачу довідки зберігається протягом одного року, після чого знищується.

Заява може бути подана особою в електронній формі із застосуванням власного електронного цифрового підпису через Єдиний державний портал адміністративних послуг.

НАРАЗІ ОНЛАЙН ОТРИМАНН НЕ ДОСТУПНЕ і НЕ РЕАЛІЗОВАНО НА ПРАКТИЦІ. Тож найшвидший спосіб - звернутись до ЦНАПу за місцем проживання.

Отримавши довідку у формі вітягу - можна переходити до наступного кроку.

3. Отримання офіційної інформації про дату, час та місце перетину державного кордону.

Тепер Ви можете звернутись із письмовим запитом щодо офіційної інформації про перетин кордону.

Подання запиту на отримання інформації про перетинання фізичною особою державного кордону України та про наявність або відсутність стосовно фізичної особи тимчасового обмеження у праві виїзду з України або в’їзду в Україну надаються ТІЛЬКИ ЗА ПИСЬМОВИМ ЗАПИТОМ НА ІНФОРМАЦІЮ (поштовим зв’язком по системі Укрпошта або особисто до громадської приймальні Адміністрації Державної прикордонної служби України).

Звернення повинно подаватися у письмовій формі із зазначенням таких реквізитів: прізвище, ім’я та по батькові, місце проживання (місце перебування), реквізити документа, що посвідчує особу (у зв'язку з різними правилами транслітерації прізвище та ім'я пропонується додавати ксерокопію паспортного документа), яка подає звернення (для фізичної особи-заявника), а у разі звернення представника фізичної особи – за наявності письмової згоди від особи стосовно якої запитується інформація.

Звернення з вищевказаних питань необхідно подавати особисто та/або направляти письмово (запечатане у конверт) на адресу Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України (поштова адреса: вул. Володимирська, 26, м. Київ, 01601).

Заява стосовно перетинання особою державного кордону України із зазначенням періоду;

https://dpsu.gov.ua/ua/Zayava-stosovno-peretinannya-osoboyu-derzhavnogo-kordonu/

Головний центр обробки спеціальної інформації

Державної прикордонної служби України

від____

(П.І.Б., громадянство, дата народження,

реквізити паспортного документу)

___

___

___

___

___

(адреса проживання)

ЗАЯВА

Прошу Вас надати інформацію про перетинання державного кордону України моєю неповнолітньою донькою ___ (прізвище, ім"я, по батькові українською та в дужках англійською мовою як у закордонному паспорті, дата народження), паспорт громадянина України для виїзду закордон серія ___ № ___ за період з ___.___.20__ по ___.___.20___.

Додатки на ___ аркушах.

1. Ксерокопія документа, який посвідчує особу запитувача

2. Ксерокопія свідоцтва про народження дитини або Витягу з Держ.реєстру актів цивільного стану громадян

3. Ксерокопія Довідки про внесенняя відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру.

___ ___

(дата) (підпис)

Підпис на Заяві краще засвідчити у приватного нотаріуса.

4. Переговори щодо повернення дитини, її розшук, повернення.

Тепер, коли Ви підготовлені документально і отримали інформацію про дату, час і місце вивезення дитини, можете спробувати провести телефоном або через соц.мережі / месенжери (Viber, WhatsApp тощо) перемовини з матір"ю дитини (Якщо смостійно Вам важно спокійно це зробити - краще залучити професійного адвоката, бажано жінку - тоді не буде психологічного бар"єру). Аудіо чи відео-спілкування краще записати і зберегти. Для цього є безліч спеціальних програм.

Попередньо, якщо є змога - записати скарги дитини, що їй погано там. Аудіо. Краще відеоформат. Але щоб дитин не знала, тоді відеозапис буде більш природнім.

Повідомте, що Ви спільно з правоохоронними органами маєте офіційну інформацію про дату, час і місце вивезення дитини. Що зловживання цим правом з метою перешкоджання батькові - не припустиме та переслідується по закону, може бути розцінене навіть як незконне позбавленн"я волі або викрадення дитини (ч. 2 ст. 146 Кримнального кодексу України). І що перебування в будь-якій країні Європейського Союзу не є перешкодою для її міжнародного розшуку і депортації до України. Тож краще самостійно повернутися до України.

Паралельно з цим, або після - Ви можете подати до поліції Заяву про розшук дитини, вказавши інформацію, яка Вам відома.

Крім того вчинити дії по поверненню до України дитини через Міністерство юстиції як я розписав вище.

Скоріш за все Ви будете вимушені звернутися до суду з метою відібрання дитини від матері.

З повагою! Бажаю якомога скорішого повернення Вашої донечки додому!