Почніть консультацію з юристом онлайн
Задайте питання юристу
883 юристів готові відповісти зараз
Відповідь за ~15 хвилин
Вопрос из Украины.
В Украине есть одна крупная частная клиника.
В этой клинике есть рентгенологическое отделение и главный рентгенолог.
В 2004 году я тяжело заболел и с тех пор каждый год я прохожу КТ и МРТ обследование, которое подтверждает последствие болезни.
У меня на руках масса таких обследований за последние 18 лет.
Сотни разных врачей, к которым я обращался за последние 18 лет утверждали и утверждают, что последствия этой болезни необратимы и остаются на всю жизнь!
Эти последствия всегда будут видны на КТ и МРТ обследованиях так как они необратимы!
В этой клинике я начал проходить платные онлайн обследования у этого рентгенолога, где он никаких последствий этого заболевания не обнаружил, что невозможно.
Я отправил ему своё предыдущее МРТ, где в описании написаны и на плёнке реально видны последствия, но и здесь он сказал, что ничего не видит, что так же, невозможно.
Все врачи и специалисты видят эти необратимые последствия, а этот рентгенолог их не видит.
Я обратился к руководству этой клиники с просьбой разобраться в этом недоразумении.
В ответ мне сказали, что это ихний главный рентгенолог и ничего они сделать не могут, потому что он главный.
Такое впечатление, что этого рентгенолога, который реально ошибается, прикрывает руководство этой клиники.
В итоге получается, что этот главный рентгенолог будет продолжать и дальше выдавать людям неправильные заключения, что может быть кому-то будет стоить жизни.
Каким образом можно решить этот вопрос?
Схожі питання
Кодекси Україна
Кодекс України з процедур банкрутства Кодекс цивільного захисту України Кримінальний процесуальний кодекс України Митний кодекс України Повітряний кодекс України Податковий кодекс України Кодекс адміністративного судочинства України Цивільний процесуальний кодекс України Кримінально-виконавчий кодекс України Господарський кодекс України Цивільний кодекс України Сімейний кодекс України Земельний кодекс України Кримінальний кодекс України Водний кодекс України Кодекс торговельного мореплавства України Про надра Лісовий кодекс України Господарський процесуальний кодекс України Кодекс України про адміністративні правопорушення (статті 213 - 330) Кодекс України про адміністративні правопорушення (статті 1 - 212-21) Житловий Кодекс Української РСР Європейський кодекс соціального забезпечення Бюджетний кодекс УкраїниНове у блогах Юристи.UA
Відповіді юристів (3)
Юрист, м. Київ, 9 років досвіду
Спілкуватися у чатіДоброго дня, напишіть скаргу в міністерство охорони здоров'я.
https://moz.gov.ua/kontakti
Как-то годы назад я обращался и мне приходил ответ, что это частная клиника и они не имеют к ней никакого отношения... Как-то так...
Адвокат, м. Миколаїв, 33 роки досвіду
Спілкуватися у чатіДоброго дня, Сергію!
В контексті Вашого запитання, Сергію, треба говорити про відповідальнсть лікаря. Ця проблема дуже закомплікована з правової точки зору. Особливо з боку доказування. Отже в багатьох випадках, на жаль, вона не має однозначної відповіді.
Правові, організаційні, економічні та соціальні засади охорони здоров’я в Україні визначають "Основи законодавства України про охорону здоров’я" (далі - Основи).
При цьому, слід зазначити, що згідно з частиною третьою статті 34 Основ лікар не несе відповідальності за здоров’я хворого у разі відмови останнього від медичних приписів або порушення пацієнтом встановленого для нього режиму.
Згідно з частиною першою статті 2 Кримінального кодексу України (далі - ККУ) підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.
Медичні працівники відповідальні за вчинення злочинів на загальних засадах, до того ж у ККУ є ряд складів злочинів, які мають відношення саме до професійної діяльності лікарів.
Злочини, що вчиняються медичним працівниками у зв’язку зі здійсненням ними професійної діяльності, умовно можна поділити на такі:
- злочини проти життя і здоров’я особи (пацієнта);
- злочини проти прав особи (пацієнта);
- злочини у сфері господарської діяльності з медичної практики;
- злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів;
- інші злочини, вчинені медичними працівниками у зв’язку з їхньою професійною діяльністю.
Переважна більшість "медичних" злочинів сконцентровані у розділі II ККУ "Злочини проти життя і здоров’я особи".
До них належать, зокрема:
- неналежне виконання професійних обов’язків, що спричинило зараження особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби (ст. 131 ККУ);
- розголошення відомостей про проведення медичного огляду на виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби (ст. 132 ККУ);
- незаконне проведення аборту (ст. 134 ККУ) – у разі, якщо медичний працівник не має спеціальної медичної освіти;
- незаконна лікувальна діяльність (ст. 138 ККУ) - заняття лікувальною діяльністю без спеціального дозволу, здійснюване особою, яка не має належної медичної освіти;
- ненадання допомоги хворому медичним працівником (ст. 139 ККУ);
- неналежне виконання професійних обов’язків медичним або фармацевтичним працівником (ст. 140 ККУ);
- порушення прав пацієнта (ст. 141 ККУ);
- незаконне проведення дослідів над людиною (ст. 142 ККУ);
- порушення встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини (ст. 143 ККУ);
- насильницьке донорство (ст. 144 ККУ):
- незаконне розголошення лікарської таємниці (ст. 145 ККУ).
Варто зазначити, що випадки притягнення медичних працівників до кримінальної відповідальності, а тим більше винесення щодо них обвинувального вироку в Україні є порівняно нечастими. Проте, керівникам закладів охорони здоров’я необхідно знати про те, які дії чи бездіяльність підпадають під кримінальну-правову заборону і на попередження якої поведінки підлеглих слід спрямовувати свої зусилля.
Так, відповідно до статті 9 КпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
До адміністративних правопорушень у галузі охорони здоров’я населення належать, зокрема:
- порушення санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм (ст. 42 КпАП);
- незаконне виробництво, придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збуту в невеликих розмірах (ст. 44 КпАП);
- порушення встановленого порядку взяття, переробки, зберігання, реалізації і застосування донорської крові та (або) її компонентів і препаратів (ст. 451 КпАП).
До осіб, що вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються адміністративні стягнення, передбачені санкціями статей, що встановлюють відповідальність за такі правопорушення. Варто відмітити, що здебільшого це штрафи у розмірі, який визначається від неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
На сьогоднішньому етапі розвитку українського суспільства і медико-правової науки на перший план відносно відповідальності медичних працівників за професійні правопорушення виходить цивільно-правова відповідальність.
Відповідно до частини першої статті 1 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Варто зазначити, що більшість медичних працівників здійснює свою професійну діяльність, перебуваючи у трудових відносинах з закладами охорони здоров’я. Згідно з частиною першою статті 1172 ЦКУ юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов’язків.
Переважна більшість позовів, що пред’являються пацієнтами до закладів охорони здоров’я (у тому числі до фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності, що займаються медичною практикою), є позовами про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров’я, спричиненого медичною допомогою неналежної якості. Відшкодування такої шкоди здійснюється відповідно до положень глави 82 ЦКУ.
Проте варто зазначити, що обов’язковою умовою відповідальності за заподіяння шкоди є причинний зв’язок між протиправною поведінкою і заподіяною шкодою. Наприклад: якщо шкода не є наслідком протиправної поведінки заподіювача шкоди, а сталася з інших причин (через недотримання пацієнтом медичних рекомендацій чи внаслідок індивідуальних особливостей організму пацієнта), у заподіювача шкоди не виникатиме обов’язку відшкодувати шкоду.
Для настання цивільно-правової відповідальності за шкоду здоров’ю необхідно, щоб така шкода була спричинена з вини заподіювача шкоди. Вина медичних працівників, як правило, виступає у формі необережності. Для звільнення від обов’язку відшкодувати шкоду здоров’ю заподіювач шкоди повинен довести, що вона сталася не з його вини.
Враховуючи наведене, знання керівниками закладів охорони здоров’я та їхніми працівниками чинного законодавства щодо відповідальності медичних працівників і вжиття заходів щодо забезпечення його дотримання є запорукою нормальної роботи закладів охорони здоров’я.
У Вашому випадку відповідальність рентгенолога залежить від наслідків які можуть наступити у разі недбалого ставлення до своїх обов'язків, й тут треба предметно розбиратися, маючи на руках усі необхідні медични документи. Готовий зробити це для Вас!
З повагою, адвокат Айвазян.