Ст 332 ч3 незаконний перетин уордону

Доброго дня, Микола!

КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, № 25-26, ст.131):

Кримінальний кодекс України | від 05.04.2001 № 2341-III (rada.gov.ua)

Стаття 332. Незаконне переправлення осіб через державний кордон України

1. Незаконне переправлення осіб через державний кордон України, організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями або сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод -

караються позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років.

2. Ті самі дії, вчинені способом, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яку незаконно переправляли через державний кордон України, чи вчинені щодо кількох осіб, або повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або службовою особою з використанням службового становища, -

караються позбавленням волі на строк від п'яти до семи років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

3. Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою або вчинені з корисливих мотивів, -

караються позбавленням волі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.

ТІЛЬКИ ПРИ НАЯВНОСТІ ДОКАЗІВ ,ВІДНОСНО ВАС МОЖЕ БУТИ ВИНЕСЕНО ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО ПІДОЗРУ ТА ВАС МОЖЕ БУТИ ОГОЛОШЕНО В РОЗШУК, У ТОМУ ЧИСЛІ І ЧЕРЕЗ ІНТЕРПОЛ.

КРИМІНАЛЬНИЙ ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2013, № 9-10, № 11-12, № 13, ст.88):

Кримінальний процесуальний к... | від 13.04.2012 № 4651-VI (rada.gov.ua)

Стаття 276. Випадки повідомлення про підозру

1. Повідомлення про підозру обов’язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках:

1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення;

2) обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів;

3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Особливості повідомлення про підозру окремій категорії осіб визначаються главою 37 цього Кодексу.

2. У випадках, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа (особа, якій законом надано право здійснювати затримання) зобов’язані невідкладно повідомити підозрюваному про його права, передбачені статтею 42 цього Кодексу.

3. Після повідомлення про права слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа на прохання підозрюваного зобов’язані детально роз’яснити кожне із зазначених прав.

Стаття 281. Розшук підозрюваного

1. Якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або він виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України чи за межами України та не з’являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, слідчий, прокурор оголошує розшук такого підозрюваного.

До оголошення підозрюваного в розшук слідчий, прокурор зобов’язаний вжити заходів щодо встановлення його місцезнаходження.

{Частина перша статті 281 в редакції Законів № 1950-VIII від 16.03.2017, № 1422-IX від 27.04.2021}

2. Про оголошення розшуку виноситься окрема постанова, якщо досудове розслідування не зупиняється, або вказується в постанові про зупинення досудового розслідування, якщо таке рішення приймається, відомості про що вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

3. Здійснення розшуку підозрюваного може бути доручено оперативним підрозділам.

ТРЕБА ВІЛСЛІДКОВУВАТИ ПРОЦЕС ПЕРЕБУВАННЯ/НЕПЕРЕБУВАННЯ ВАС В РОЗШУКУ:

Розшукові обліки МВС (mvs.gov.ua)

Щодо Міжнародної організації кримінальної поліції (Інтерполу):

Якщо наявні підстави вважати, що особу було оголошено в розшук каналами Інтерполу, таку інформацію можна перевірити на сайті Інтерполу (View Red Notices).

Однак вебресурс не містить повного переліку осіб, які розшукуються, а тому доцільно звернутися до Інтерполу із запитом на доступ до файлів Інтерполу (request for access to information).

За результатом звернення, зокрема, буде надано інформацію щодо наявності/відсутності особи в базах даних Інтерполу, форми розшуку (картка/дифузія), та стислу інформацію у зв’язку з яким кримінальним провадженням розшукується особа, за якими статтями, якою країною.

ВИ МОЖЕТЕ ВИБРАТИ КРАЇНИ, НА ЯКІ НЕ РОЗПОВСЮДЖУЄТЬСЯ ДІЯЛЬНІСТЬ ІНТЕРПОЛУ:

Інтерпол — Вікіпедія (wikipedia.org)

Всього доброго.

Микола.

Все залежить від обставин справи та позиції правоохоронців.

Поки не має вироку суду, який набрав законної, особа вважається невинуватою.

Доброго дня, для вирішення вашого питання, вам терміново треба залучити адвоката для ознайомлення з матеріалами справи. Вас не можуть засудити поки ви за кодоном. Але поліція має право оголосити вас у міжнародний розшук і вас можуть депортувати в Україну. Тому вам треба готуватися і не відкладувати це на потім. Після ознайомлення зі справою,вже можно буде робити якісь висновки.

Незаконне переправлення осіб через державний кордон України — злочин у сфері охорони державного кордону України, передбачений статтею 332 Кримінального кодексу України.

• Об'єкт злочину — порядок перетинання державного кордону України, цілісність і недоторканність кордону. Додатковим об'єктом є державний суверенітет України.
• Об'єктивна сторона злочину може полягати у вчиненні таких дій: незаконне переправлення осіб через державний кордон України або організація такого переправлення або керівництво такими діями або сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод (чотири форми). Склад злочину формальний.

Незаконним є переправлення осіб через державний кордон України поза пунктами пропуску через державний кордон або через пункти пропуску, але без відповідних докуметів або дозволів органів державної влади. ю.

• Суб'єкт злочину загальний. Якщо суб'єктом злочину є службова особа, яка використала службове становище, вчинене кваліфікується за частиною другою.
• Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Має значення мотив вчинення злочину, оскільки якщо мотив корисливий, то вчинене кваліфікується за третьою частиною статті.

За частину третю — позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років.

До структури криміналістично характеристики цього злочину належать такі елементи: особа організатора переправлення, склад і структура організованої групи, мотиви і цілі, особи, яких незаконно переправляють, обстановка скоєння злочину, спосіб учинення та обставини, що сприяють учиненню.

Типовим організатором є особа чоловічої статі у віці від 25 до 45 років, без постійного місця роботи, є громадянами або мешканцями України або пострадянських держав, яка володіє російською та/або українською мовою, володіє знаннями у сфері документообігу, міграційного законодавства, має виражені риси лідера, як правило, розуміється на психології людини, обізнаний про методи роботи міграційних органів.

Організовані групи, як правило, вчиняють більш як один злочин, застосовуючи шахрайство та підробку документів. Організація включає управління кількома підгрупами співучасників, які виконують різні функції (наприклад, особи, які виробляють підроблені документи, особи, які надають тимчасове місце проживання мігрантів), а також налагодження зв'язків із посадовими особами міграційних органів, які сприяють учиненню злочину і тривалій діяльності злочинної групи.

Мотив організаторів, як правило, корисливий, мета — отримання прибутку. В окремих випадках можливі інші мотиви, зокрема політичний: у 2021 році європейські країни звинувачували Білорусь у штучному створенні міграційної кризи і допомозі мігрантам у незаконному перетині кордону з ЄС[2][3]. В інших випадках незаконне переправлення пов'язане або є складовою іншої злочинної діяльності (торгівля людьми, контрабанда наркотичних засобів тощо).

Щодо осіб, яких незаконно переправляють, то типовим незаконним мігрантом є особа чоловічої статі у віці від 30 до 40 років, з невисоким матеріальним статком і соціальним становищем, з низьким освітнім рівнем, переважно це особи з пострадянських країн, Близького та Далекого Сходу. Зустрічаються також особи, які тікають від кримінальної відповідальності.

Незаконний перетин кордону у пунктах пропуску здійснюється, як правило, у будь-який час доби, коли на пункті пропуску спостерігається скупчення, а поза пунктами пропуску — вночі і на важкодоступних для охорони кордону ділянках. Також враховується активність правоохоронців на певній ділянці та пора року.

Способи використовуються різноманітні. Для пошуку незаконних мігрантів використовуються зв'язки у діаспорах, реклама на відповідних ресурсах, використання осіб, які вже перетнули кордон та їх спільників. Для безпосереднього перетину кордону використовуються: у пунктах пропуску — підроблені документи, переховування мігрантів у спеціально підготовленому місці транспортних засобів; поза пунктами пропуску — переміщення осіб через лінію державного кордону самостійно (з вказівками, куди рухатися далі), у супроводі провідника або з використанням транспортних засобів.

Умовами, які сприяють скоєнню цього злочину, є значна протяжність державного кордону, недостатня кількість інженерно-технічних споруд для його охорони, недостатня діяльність правоохоронних органів тощо.

Можу допомогти розібратися у вашій ситуації.

Доброго дня!

Зараз ви можете просити прихистку на підставі Указу Президента №64/2022 Про введення воєнного стану , через офіційні канали перетину кордону, але якщо незаконно то в подальшому.

Вам загрожує депортація з подальшим засудженням в Україні.

Покарання за незаконне перетинання державного кордону

Особи, винні в порушенні або спробі порушення режиму державного кордону України, прикордонного режиму або режиму в пунктах пропуску через державний кордон України, у незаконному переміщенні або спробі незаконного переміщення через державний кордон України вантажів, матеріалів, документів та інших предметів, а також в інших порушеннях законодавства про державний кордон України, несуть кримінальну, адміністративну або іншу відповідальність згідно з законодавством України.

Адміністративна відповідальність

Перетинання або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади карається штрафом від 200 до 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк до 15 діб, з конфіскацією знарядь і засобів вчинення правопорушення.

Ті самі дії, вчинені групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, - штраф від 500 до 800 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк від 10 до 15 діб, з конфіскацією знарядь і засобів вчинення правопорушення.

Виняток! Особа, яка з наміром бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту не несе відповідальності за незаконне перетинання державного кордону України, якщо вона без зволікань звернулася із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Така особа не несе відповідальності за порушення правил перебування в Україні, якщо вона перебуває на території України протягом часу, необхідного для подання заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захистуКримінальна відповідальність

Перетинання державного кордону України з метою заподіяння шкоди інтересам держави або особою, якій заборонено в’їзд на територію України, або представниками підрозділів збройних сил чи інших силових відомств держави-агресора у будь-який спосіб поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів, або за документами, що містять недостовірні відомості, карається позбавленням волі на строк до трьох років.

Ті самі дії, вчинені повторно або групою осіб, караються позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років.

Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, поєднані з насильством або із застосуванням зброї, караються позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років.

Міжнародні договори щодо перетину кордону з Україною

• Договір між Україною і Словацького Республікою про спільний державний кордон від 14 жовтня 1993 року
• Договір між Україною і Словацькою Республікою про режим українсько-словацького держачного кордону, співробітництво та взаємодопомогу з прикордонних питань від 14 жовтня 1993 року
• Договір між Україною та Угорською Республікою про режим українсько-угорського державного кордону, співробітництво та взаємодопомогу з прикордонних питань від 19 травня 1995 року
• Договір між Україною і Республікою Білорусь про державний кордон від 12 травня 1997 року
• Угода між Урядом України і Управлінням Верховного Комісара ООН у справах біженців від 23 вересня 1996 року
• Угода між Урядом України і Урядом Республіки Молдова про приймання та передачу осіб через українсько-молдовський державний кордон від 11 березня 1997 року
• Угода між Урядом України і Урядом Республіки Молдова про організацію спільного контролю в пунктах пропуску через українсько-молдовський державний кордон від 1З березня 1997 року
• Угода між Урядом України і Урядом Румунії про спрощений порядок перетинання спільного державного кордону громадянами, які проживають у прикордонних районах і повітах від 29 березня 1996 року
• Угода між Урядом України та Урядом Республіки Польща про передачу і прийом осіб через спільний державний кордон від 24 травня 1993 року
• Угода між Урядом України і Урядом Грузії про співробітництво з прикордонних питань від 31 серпня 1996 року

Щоб отримати консультацію або залучити захисника для отримання вторинної правової допомоги, Ви можете звернутися до найближчого центру та отримати правову допомогу або телефонуйте на номер 0800-213-103.

---

ПРОТЕ ДІЇ ЦИХ СТАТЕЙ З КУпАП ТА ККУ АЖ НІЯК НЕ ПОШИРЮЮТЬСЯ НА ЛЮДЕЙ, що знаходились у ситуації, коли вимушені були захищати своє життя і волю або життя і волю близьких їм людей чи інших осіб. Про це недвозначно говорить стаття 39 Кримінального кодексу України, яка має назву «Крайня необхідність»:

«1. Не є злочином заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам у стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб… …якщо цю небезпеку в даній обстановці не можна було усунути іншими засобами і якщо при цьому не було допущено перевищення меж крайньої необхідності.

3. Особа не підлягає кримінальній відповідальності за перевищення меж крайньої необхідності, якщо внаслідок сильного душевного хвилювання, викликаного небезпекою, що загрожувала, вона не могла оцінити відповідність заподіяної шкоди цій небезпеці.».

Стан крайньої необхідності виникає за наявності відповідної підстави, яка характеризується двома елементами:

1) Небезпекою, що безпосередньо загрожує правоохоронюваним інтересам особи, суспільства або держави.

2) Обстановкою, що свідчить про неможливість усунення цієї небезпеки іншими засобами, крім заподіяння шкоди таким же правоохоронюваним інтересам.

Наявності однієї лише небез­пеки ще недостатньо для виникнення стану крайньої необхідності. Цей стан тому і визнається станом крайньої необхідності, що викликається такою обстановкою, за якої особа вимушена вдатися до заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам як до останнього, крайнього засобу усунення небезпеки, що загрожує.

У цьому випадку наявні обидва елементи стану крайньої необхідності.

З повагою,

Костянтин Гончаренко