Чи треба відпрацьовувати 2 тижні після звільнення

Доброго дня, Аліна!

Якщо Ви не були прийняті офіційно на роботу, то можете просто розвернутись і піти - маєте на це повне право.

Якщо ж все таки прийняття на роботу в той чи інший спосіб відбулося, то два тижні можна не відпрацьовувати лише за певних умов. У Вас причина для звільнення без відпрацювання є!

Статтею 38 КЗпП передбачено звільнення працівників за власним бажанням. За загальним правилом працівник має попередити роботодавця про розірвання трудового договору за два тижні. Таке попередження має бути у вигляді письмової заяви. Якщо «терміновість» звільнення не має значення, то вказувати в заяві причину не обов’язково.

Проте, якщо Ви шукає варіанти, як звільнитися з роботи за один день, у Вас мають бути вагомі причини. Законодавчий перелік таких причин визначено частиною першою статті 38 КЗпП. До них належать (необхідне для Вас я виділив жирним шрифтом):

переїзд на нове місце проживання;

переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість;

вступ до навчального закладу;

неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком;

вагітність;

догляд за дитиною до досягнення нею 14-річного віку або дитиною-інвалідом;

догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи;

вихід на пенсію;

прийняття на роботу за конкурсом,

а також з інших поважних причин.

Отже в заяві на звільнення Вам треба вказати виділену мною причині, і роботодавець має звільнити Вас у строк, про який Ви вкажете, тобто без відпрацювання двох тижнів.

З повагою, адвокат Айвазян.

Вітаю Вас, Аліна! Якщо Ви не підписували договір чи заяву про прийняття на роботу та інші документи - то Ви не можете вважатись офіційно працевлаштованою. Тобто такі вимоги роботодавця є незаконними.

Трудові відносини виникають на підставі угоди (трудового договору або контракту) між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом, а також фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.Встановлюючи конкретні трудові відносини, трудовий договір визначає правове становище працівника по відношенню до роботодавця. Якщо трудовий договір між сторонами не укладений, трудові відносини по факту не закріплено (правовідносини відсутні). Але у разі виконання особою трудових обов'язків (фактичного перебування в трудових відносинах) і не бажання роботодавця оформити дані трудові відносини належним чином, особа змушена доводити факт перебування з конкретним роботодавцем у трудових відносинах.

Спори щодо встановлення факту трудових правовідносин або встановлення факту укладення трудового договору розглядаються у судовому порядку (стаття 315 Цивільного процесуального кодексу України).

Заява про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду фізичною особою за місцем її проживання (реєстрації місця проживання).

РОБОТОДАВЕЦЬ ПОЗБАВЛЕНИЙ ПРАВА ВСТАНОВЛЮВАТИ ТАКІ ФАКТИ. БО САМЕ НА НЬОГО ПОКЛАДАЄТЬСЯ ОБОВ"ЯЗОК НАЛЕЖНОГО ОФОРМЛЕННЯ ТРУДОВИХ ВІДНОСИН.

Держпраці нагадує, що трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати певну роботу та правила внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язуються виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені колективним договором і угодою сторін.

Тому формулювання поняття «до початку роботи» у будь-якому випадку означає заборону допускати працівника до виконання роботи відповідно до трудового договору до того, як будуть виконані вимоги ст. 29 КЗпП України. У ній вказано, що до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов'язаний:

1) роз'яснити працівникові його права і обов'язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, його права на пільги та компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору;

2) ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором;

3) визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами;

4) проінструктувати працівника з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони.

Коли працівник своїм підписом засвідчує факт ознайомлення з зазначеними умовами, доцільно запропонувати йому окремо підписом на посадовій інструкції підтвердити факт ознайомлення з посадовою інструкцією.

Наразі Ви з легкістю можете перевірити чи працевлаштовані офіційно за наказами роботодавця - через електронну трудову книжку, що знаходиться на порталі електронних послуг Пенсійного фонду України https://portal.pfu.gov.ua/

Але для цього необхідно буде пройти ідентифікацію по РНОКПП, яка вказується у Вашому цифровому підписі (його безкоштовно можна сформувати в Приватбанк) або ДІЯ-підписі.

Якщо роботодавець здійснив повідомлення про Ваше працевлаштування в податкову без видання наказу про прийом на роботу або видав наказ без Вашої письмової заяви та не ознайомив Вас з ним - такі дії роботодавця нікчемні і не в їх інтересах афішувати таке, бо саме вони наражаються на штрафні санкції Держпраці. Повідомлення у податкову вони з легкістю можуть анулювати як помилкове.

ТОЖ відповідь однозначна - до офіційного працевлаштування у Вас не виникло і не могло виникнути ніяких обов"язків по відношенню до роботодавця щодо відпрацювань та подань заяв на звільнення..Нехай наводять порядок у своїй кадровій службі. Бо я чесно кажучи таке зустрічаю в серйозних установах вперше.

З повагою, юрист Ярослав Турчин

Доброго дня.

Звільнитись ви маєте право, оскільки в період випробування на працівників поширюється законодавство про працю (ч. 2 ст. 26 КЗпП України).

А отже згідно ст. 38 Кодексу законів про працю України ви маєте право подати заяву про звільнення за власним бажанням за два тижні.

Є і поважні причини звільнення в строк, в який просить працівник. Це (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин) (ст. 38 КЗпП).

Заяву про звільнення можна надіслати поштою рекомендованим листом та в самій заяві попросити, щоб саму трудову книжку, оформлену належним чином, вам надіслали на пошту.

В день звільнення з вами потрібні згідно ст. 116 КЗпП провести повний розрахунок.

Якщо заява про прийом на роботу вами не подавалась то директор не міг видати наказ про призначення на посаду.

У такому разі трудові відносини у вас не виникли , єодних вимог бути не повинно та не може існувати.

З повагою, Костянтин Гончаренко

Доброго дня, Аліно!

Якщо Ви не підписували ніяких договорів, відповідно Ви не вважаєтесь офіційно працевлаштованою, тому у Вас взагалі немає будь-яких обов'язків перед роботодавцем.

Якщо ж Ви уклали строковий договір - Ви маєте право на звільнення в день, який Ви вкажете в заяві про звільнення за власним бажанням.

Якщо Ви підписали строковий (тимчасовий) договір то відповідно розірвання строкового трудового договору з Вашої ініціативи регулюється статтею 39 Кодексу законів про працю України. В ній зокрема зазначено, що строковий трудовий договір (пункти 2 і 3 статті 23) підлягає розірванню достроково на вимогу працівника в разі його хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за договором, порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного або трудового договору та у випадках, передбачених частиною першою статті 38 цього Кодексу.

Згідно статті 38 КЗпП У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Отже, у Вас є поважна причина для звільнення - проживання в другій місцевості, тому роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, який Ви просите. В такому випадку до заяви про звільнення необхідно додати докази, які підтверджують дану причину (витяг з реєстру територіальної громади, в якому вказане Ваше місце реєстрації).

Згідно зі ст. 47 КЗпП власник або уповноважений ним орган зобов’язаний у день звільнення видати працівникові належним чином оформлену трудову книжку і здійснити з ним розрахунок відповідно до вимог ст. 116 КЗпП України якою передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації провадиться в день звільнення

А відмовити працівникові у звільненні за власним бажанням роботодавець не має права.

З повідомленням про порушення трудових прав можна звернутися до територіального органу Держпраці за місцезнаходженням роботодавця зі скаргою на дії, що порушують законодавство про працю. Органами, які розглядають трудові спори, відповідно до ст. 221 КЗпП України є комісії по трудових спорах та районні (міські) суди.

З повагою, юрист Дерій В.О.!

Бажаю успіхів!

Доброго дня. В Україні взагалі ніхто не зобов'язаний "відпрацьовувати" ніяких два тижні. Це недобросовісні роботодавці так формулюють статті закону, щоб лякати працівників. Треба написати заяву на звільнення за власним бажанням. Зобов'язані звільнити в той же день. Якщо потрібна допомога в написанні заяви на звільнення в один день - звертайтеся.

Доброго вечора, Аліно!

Є декілька варіантів Ваших дій, які залежать від того: чи Ви офіційно працевлаштовані на роботу чи ні!

1. Якщо Ви не надавали заяву про прийняття на роботу, у Вас немає трудового договору, і головне, якщо немає Наказу роботодавця про прийняття Вас на роботу, Ви не вважаєтеся офіційно працевлаштованою. Отож, ніяких зобов'язань у Вас перед роботодавцем в принципів існувати не повинно.

2. Якщо ж Наказ про прийняття Вас на роботу + запис у трудовій книжці таки є - Ви вважаєтеся офіційно працевлаштованою. У такому випадку все залежить від того, який у Вас трудовий договір - строковий чи безстроковий.

Відповідно до ст. 36 КЗпП України (Кодекс законів про працю України) однією із підстав для припинення трудових відносин є розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

Стаття 38. Розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника

Працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, роботодавець не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору, чинив мобінг (цькування) стосовно працівника або не вживав заходів щодо його припинення, що підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили.

ЗАЗНАЧЕНА СТАТТЯ ЗАСТОСОВУЄТЬСЯ У ВИПАДКУ, ЯКЩО ІСНУЮТЬ БЕЗСТРОКОВІ ТРУДОВІ ВІДНОСИНИ.

ЗВЕРНІСТЬ УВАГУ, ЩО Ч. 1 СТ. 38 КЗПП УКРАЇНИ ВИЗНАЧЕНІ ВИПАДКИ, ЯКІ МОЖУТЬ СЛУГУВАТИ ПІДСТВОЮ ДЛЯ ЗВІЛЬНЕННЯ ПРАЦІВНИКА У ТОЙ СТРОК, ПРО ЯКИЙ ПРОСИТЬ САМ ПРАЦІВНИК. ПРИ ЦЬОМУ, ВИЗНАЧЕНІ ВИПАДКИ НЕ Є ВИЧЕРПНИМИ, ТОБТО, ПОТЕНЦІЙНО ЯКЩО У ВАС Є ПОВАЖНІ ПРИЧИНИ І ВИ ЇХ ОБГРУНТУЄТЕ РОБОТОДАВЦЮ У ЗАЯВІ ПРО ЗВІЛЬНЕННЯ, ВАС МОЖУТЬ ЗВІЛЬНИТИ У СТРОК, ПРО ЯКИЙ ВИ ПРОСИТЕ.

ЯКЩО Ж ПОВАЖНИХ ПРИЧИН НЕМАЄ, АБО ВКАЗАНІ ВАМИ ПРИЧИНИ, РОБОТОДАВЕЦЬ НЕ ВИЗНАЄ ПОВАЖНИМИ, ТОДІ ВАМ ДОВЕДЕТЬСЯ ВІДПРАЦЮВАТИ ЩЕ 14 ДНІВ.

Стаття 39. Розірвання строкового трудового договору з ініціативи працівника

Строковий трудовий договір (пункти 2 і 3 статті 23) підлягає розірванню достроково на вимогу працівника в разі його хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за договором, порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного або трудового договору та у випадках, передбачених частиною першою статті 38 цього Кодексу.

Спори про дострокове розірвання трудового договору вирішуються в загальному порядку, встановленому для розгляду трудових спорів.

ЗАЗНАЧЕНА СТАТТЯ ЗАСТОСОВУЄТЬСЯ У ВИПАДКУ, ЯКЩО ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ НА РОБОТУ ВІДБУВАЛОСЯ НА ПЕВНИЙ СТРОК, ЯКИЙ БУВ ЧІТКО ОБУМОВЛЕНИЙ.

У ВИПАДКУ, СТРОКОВОГО ТРУДОВОГО ДОГОВОРУ, ВИ ТАК САМО МОЖЕТЕ ОБГРУНТУВАТИ ПОВАЖНУ ПРИЧИНУ І ТОДІ РОБОТОДАВЕЦЬ ЗОБОВ’ЯЗАНИЙ БУДЕ ЗВІЛЬНИТИ ВАС У ТОЙ СТРОК, ЯКИЙ ДЛЯ ВАС Є ЗРУЧНИМ. В ІНАКШОМУ ВИПАДКУ, ТАК САМО ЗАСТОСОВУЄТЬСЯ ПРАВИЛО ЩОДО 14 ДНІВ.

Поважними причинами у Вашому випадку може бути те, що потрібно здійснювати догляд за малолітньою дитиною + проживання в іншому місті (через що незручно діставатися на роботу) тощо.

Для Вас на замітку! По суті у законі йдеться не про відпрацювання 14 днів, а про попередження працівником роботодавця за 14 днів про те, що він планує звільнятися. 14 днів надається для того, щоб роботодавець зміг знайти працівнику заміну.

Отож, першочерговий Ваш крок має бути направлений на з’ясування того: чи офіційно Ви працевлаштовані чи ні. Це ключове питання, яке необхідно з’ясувати! Окрім цього, бажано було б ознайомитися із положеннями тимчасового договору на час оплачуваного навчання (про який Ви зазначили).

Для детальної консультації натискайте «Звернутися»! Якщо потрібно, також можливим є надання допомоги щодо витребування та написання необхідних документів.

Доброго вечора, Аліна.

СПОЧАТКУ ВАМ ТРЕБА ЗВЕРНУТИСЯ ДО РАБОТОДАВЦЯ, ДЕ З'ЯСУВАТИ, ЧИ ВИ ПРАЦЕВЛАШТОВАНІ.

НА НЕЗАКОННІ ДІЇРАБОТОДАВЦЯ, ВИ МАЄТН ПРАВО ПОДАТИ СКАРГУ ДО Державна служба України з питань праці:

Контакти – Державна служба України з питань праці (dsp.gov.ua)

Державна служба України з питань праці (Держпраці) — центральний орган виконавчої влади України, утворений відповідно до вимог постановою Кабінету Міністрів від 10 вересня 2014 р. № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади», в результаті реорганізації шляхом злиття Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки та Державної інспекції з питань праці, а також передачі Держсанепідслужбою функцій з реалізації державної політики у сфері гігієни праці та дозиметричного контролю робочих місць і доз опромінення працівників.

Основними завданнями Держпраці є:

1) реалізація державної політики у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов’язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб;

2) здійснення комплексного управління охороною праці та промисловою безпекою на державному рівні;

3) здійснення державного регулювання і контролю у сфері діяльності, пов’язаної з об’єктами підвищеної небезпеки;

4) організація та здійснення державного нагляду (контролю) у сфері функціонування ринку природного газу в частині підтримання належного технічного стану систем, вузлів і приладів обліку природного газу на об’єктах його видобутку та забезпечення безпечної і надійної експлуатації об’єктів Єдиної газотранспортної системи.

Діяльність Держпраці спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Положення про Державну службу України з питань праці було затверджене 11 лютого 2015 р Текст Положення.

Держпраці здійснює свої повноваження через утворені в установленому порядку територіальні органи Постанова від 11 лютого 2015 року.

Держпраці очолює Голова, якого призначає на посаду та звільняє з посади Кабінет Міністрів України за поданням Прем’єр-міністра України, внесеним на підставі пропозицій Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України.

Згідно зі ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, які зобов’язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк (ст.40). Основним правовим актом, що регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України такого права, є Закон України “Про звернення громадян”.

Порядок розгляду звернень та організації особистого прийому громадян у Державній службі України з питань праці та її територіальних органах затверджено наказом Міністерства соціальної політики України 16 листопада 2016 року № 1339 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 09 грудня 2016 року за № 1595/29725.

Звернення надсилаються на поштову адресу: Державна служба України з питань праці, 01601, м. Київ, вул. Десятинна, 14 або на електронну адресу: zvern@dsp.gov.ua

Вимоги до звернення

У зверненні має бути зазначено прізвище, ім’я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги.

Звернення може бути усним (викладеним громадянином і записаним посадовою особою на особистому прийомі) чи письмовим, надісланим поштою або переданим громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, якщо ці повноваження оформлені відповідно до чинного законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв’язку (електронне звернення).

Звернення може бути подано як окремою особою (індивідуальне), так і групою осіб (колективне). Письмове звернення повинно бути підписано заявником із зазначенням дати. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається. Електронне звернення має відповідати всім вимогам письмового звернення, у тому числі містити підпис заявника (заявників) крім електронного цифрового підпису. Отже, електронне звернення може бути виготовлене за допомогою оргтехніки у вигляді сканованої копії чи фотографії (у тому числі із відображенням підпису заявника) та надіслано з використанням мережі Інтернет.

Звернення, оформлене без дотримання цих вимог, повертається заявникові з відповідними роз’ясненнями не пізніше як через десять днів від дня його надходження, крім випадків, передбачених частиною першою статті 7 Закону України “Про звернення громадян”.

Звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов’язковому прийняттю та розгляду (ст.7). Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення.

Такий вид звернення як скарга на рішення певного органу або посадової особи має бути подана до органу або посадової особи вищого рівня протягом року з моменту прийняття рішення, яке оскаржується, але в жодному разі не пізніше одного місяця з часу ознайомлення громадянина, який звертається зі скаргою, з таким рішенням.

Пам’ятайте! Не підлягають розгляду та вирішенню такі звернення:

• письмове звернення без зазначення місця проживання або не підписане автором, тобто анонімне звернення;
• звернення, з якого неможливо визначити суть порушеного питання;
• повторні звернення від однієї і тієї ж особи до одного і того ж органу (посадової особи) з одного і того ж питання, яке вже було вирішено даним органом (посадовою особою) по суті;
• звернення-скарга, яка подана із пропущенням зазначених вище строків;
• звернення, подане особами, які визнані недієздатними у судовому порядку.

Термін розгляду звернення

Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, невідкладно, але не пізніше п’ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду,про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п’яти днів.

На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну (ст.20).Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.

Права громадянина щодо розгляду заяви або скарги

Згідно зі статтею 18 Закону України “Про звернення громадян” громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, має право:

• особисто викласти свої аргументи тій особі, яка перевіряла заяву або скаргу;
• брати участь у перевірці заяви або скарги;
• ознайомлюватись із матеріалами такої перевірки;
• подавати додаткові матеріали або вимагати запиту таких матеріалів органом, який розглядає заяву або скаргу;
• бути присутнім при розгляді заяви або скарги;
• користуватись послугами адвоката або іншого представника, якщо його повноваження оформлені відповідно до чинного законодавства;
• одержати письмову відповідь про результати розгляду поданої заяви або скарги;
• висловлювати усно або письмово прохання щодо дотримання таємниці розгляду заяви або скарги і вимагати виконання такого прохання;
• вимагати відшкодування збитків, які були заподіяні внаслідок порушення встановленого порядку розгляду звернень.

Відповідальність громадян при поданні звернень

Пам’ятайте! Подання громадянином звернення, яке містить наклеп і образи, дискредитацію органів державної влади, органів місцевого самоврядування, та їхніх посадових осіб, заклики до розпалювання національної, расової, релігійної ворожнечі та інших дій, тягне за собою відповідальність, передбачену чинним законодавством (ст.26).

Як правильно оформити звернення

Звернення складається у довільній формі, однак в ньому потрібно вказати:

• Кому адресується звернення (наприклад: Голові Держпраці, ПІБ керівника)
• Від кого (прізвище, ім’я, по-батькові, індекс, повна поштова адреса заявника, № телефону).
• Вид звернення (заява(клопотання), скарга або пропозиція)

Далі йде загальний текст звернення, де чітко і ясно має бути викладена суть порушеного питання або проблеми, який, як правило, складається за наступною схемою:

• вступна частина, де зазначаються підстава звернення, обставини, які стали причиною для звернення;
• мотивувальна частина, де вказується обґрунтування або основні питання, порушені в зверненні;
• результативна частина, де слід вказати мету звернення і очікуваний результат розгляду звернення;
• далі потрібно навести перелік документів (або копій документів), якщо ви додаєте їх до листа;
• письмове звернення обов’язково підписується особою (особами), що звертається з проставлянням дати подання звернення.
• для розгляду електронного звернення електронний підпис не вимагається.

Всього доброго!

КЗпП України (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n263):

" Стаття 24. Укладення трудового договору...

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України...

Стаття 38. Розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника

Працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.".

---

Доброго дня, пані Аліно! Виходячи з того, що Ви були допущені до роботи, то наказ про прийняття Вас на роботу має, мав бути, то на роботу Ви оформлені (як вбачається, на підставі договору про навчання). Наведена ст.38 КЗпП передбачає звільнення за власним бажанням без попередження про звільнення (без "відпрацювання") у випадку, що Вас стосується, догляду за дитиною до досягнення нею 14-річного віку. Подайте заяву про звільнення за влсаним бажанням з (вкажіть дату звільнення, хоч цього дня) у зв'язку з доглядом малолітньої дитини; до заяви прикладіть копію свідоцтва про народження дитини.

Доброго дня, враховуючи наявність дитини ви маєте право не відпрацьовувати два тижні. Ви маєте право написати заяву на звільнення у будь який день. Ваше питання врегульовано ст. 38 КЗпП.

ДЛЯ ЗВІЛЬНЕННЯ ПИШІТЬ ЗАЯВУ НА ІМ'Я КЕРІВНИКА ПРО ЗВІЛЬНЕННЯ ЗАЗНАЧИВШИ ДАТУ ТАКОГО ЗВІЛЬНЕННЯ.

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08

Стаття 38. Розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника

Працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.