Права дітей та батьків

Доброго дня, Поліна!

Телефон - це Ваша власність, й Вам вирішувати що і як з ним робити.

Втім для більш конкретної відповіді на Ваше питання я мусив знати, скільки Вам років.

З повагою, адвокат Айвазян.

Вітаю Вас, Поліна!

Цивільна дієздатність фізичної особи - це здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Неповна дієздатність - неповну дієздатність мають фізичні особи у віці від 14 до 18 років (неповнолітні).

Права осіб які мають неповну дієздатність:

• вони мають право самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами.
• вони також самостійно здійснюють права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом, укладають правочини за згодою своїх батьків (усиновлювачів) або піклувальників.

Згода на вчинення неповнолітньою особою правочину має бути одержана від будь-кого з батьків (усиновлювачів). При запереченні того з батьків, з яким проживає неповнолітня особа, правочин може бути здійснений з дозволу органу опіки та піклування. За наявності достатніх підстав суд за заявою батьків (усиновлювачів), піклувальника, органу опіки та піклування може обмежити право неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією чи іншими доходами або позбавити цього права. Суд скасовує своє рішення про обмеження або позбавлення цього права, якщо відпали обставини, які були підставою для його прийняття. Неповнолітній сам несе відповідальність за невиконання договору, укладеного зі згоди батьків (усиновлювачів), піклувальника. Якщо у неповнолітнього немає майна, достатнього для відшкодування збитків, додатково (субсидіарно) відповідають батьки, або піклувальники. За шкоду, заподіяну іншій особі, неповнолітня особа несе відповідальність на загальних підставах.

Часткова дієздатність - часткова дієздатність характерна для осіб віком до 14 років (малолітні), які виступають як самостійні суб'єкти цивільних відносин і мають право:

• самостійно вчиняти дрібні побутові правочини (правочин вважається дрібним побутовим, якщо задовольняє побутові потреби особи відповідно ДО її фізичного, духовного чи соціального розвитку та стосується предмета, який має невисоку вартість);
• здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом.

Правочин, який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності, може бути згодом схвалений ЇЇ батьками або одним із них, з ким вона проживає, або опікуном. Правочин вважається схваленим, якщо ці особи, дізнавшись про його вчинення, протягом одного місяця не заявили претензії другій стороні. У разі відсутності схвалення правочину він є нікчемним. Діти не несуть відповідальності за завдану ними шкоду.

Базовим документом, спрямованим на захист дітей, є Конвенція «Про права дитини», прийнята Організацією Об’єднаних Націй та ратифікована Україною 27.02.1991 р.

Відповідно до статті 9 Конституції України міжнародні угоди, ратифіковані належним чином є частиною національного законодавства.

Відповідно до статті 16 Конвенції:

Діти мають право на захист від втручання в їх особисте та сімейне життя. Не можна втручатись у листування дітей, порушувати їх честь та гідність.

Стаття 17. Всі діти мають право на інформацію.

Держава забезпечує доступ дитини до інформації і матеріалів з різних джерел, особливо з джерел, які сприяють належному розвитку дитини. Наприклад, телебачення, радіо, газети, дитяча література, інформація рідною мовою, а також інформація і матеріали з міжнародних джерел.

Статті 37, 39. Насильство та недбале поводження з боку сім’ї чи опікунів.

Жодна дитина не може бути піддана тортурам, жорстокому поводженню та покаранню, незаконному арешту.

У випадках, коли дитина все ж постраждала, держава повинна забезпечити їй відповідну соціальну реабілітацію та лікування.

Глава 14 Сімейного кодексу України визначає порядок здійснення майнових прав дітей ними особисто та через законних представників.

Батьки і діти, зокрема ті, які спільно проживають, можуть бути самостійними власниками майна.

Право власності дитини на майно, призначене для її розвитку, навчання та виховання

Важливо! При вирішенні спору між батьками та малолітніми, неповнолітніми дітьми, які спільно проживають, щодо належності їм майна вважається, що воно є власністю батьків, якщо інше не встановлено судом.

Майно, придбане батьками або одним із них для забезпечення розвитку, навчання та виховання дитини (одяг, інші речі особистого вжитку, іграшки, книги, музичні інструменти, спортивне обладнання тощо), є власністю дитини.

Батьки управляють майном, належним малолітній дитині, без спеціального на те повноваження. Батьки зобов'язані дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах.

Якщо малолітня дитина може самостійно визначити свої потреби та інтереси, батьки здійснюють управління її майном, враховуючи такі потреби та інтереси.

Батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування вчиняти такі правочини щодо її майнових прав:

• укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, щодо майна, власником (співвласником) та/або користувачем якого є дитина;
• видавати письмові зобов'язання від імені дитини;
• відмовлятися від майнових прав дитини.

Батьки мають право дати згоду на вчинення неповнолітньою дитиною правочинів, передбачених частиною другою статті 177 СКУ, лише з дозволу органу опіки та піклування.

ОТЖЕ, Ви як особа, яка не досягла повноліття наділені не лише обов'язками, а й правами. Ніхто не вправі втручатися в Ваше особисте життя та посягати на Ваше майно, в т.ч. подарунки. Якщо Вам вже є 14 років Ви вправі самостійно визначати в тому числі місце свого проживання, якщо вважаєте, що Ваш батько посягає на Ваші права та зловживає правами батька.

З повагою, юрист Ярослав Турчин (м. Гамбург, Німеччина)