скільки всього актів(нормативних та підзаконних) регулюює питання участі держави, органів державної влади, в господарській діяльності в Україні

Доброго дня, Єгоре!

Питання до юристів повинні носити прикладний й конкретизований характер, а не так, взагалі.

З повагою,адвокат Айвазян.

Доброго дня.

Відповідно до частин першої, другої статті 32 Конституції України

ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім

випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання,

зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу

без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах

національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Закон України «Про захист персональних даних», який регулює

правові відносини, пов’язані із захистом і обробкою персональних даних,

також містить положення, що стосуються обмеження його дії.

У статті 25 цього Закону передбачено, що обмеження дії статей 6

(Загальні вимоги до обробки персональних даних), 7 (Особливі вимоги до

обробки персональних даних) і 8 (Права суб’єкта персональних даних) цього

Закону може здійснюватися у випадках, передбачених законом, наскільки це

необхідно у демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки,

економічного добробуту або захисту прав і свобод суб’єктів персональних

даних чи інших осіб.

Загальновідомо, що обробка персональних даних має ґрунтуватись на

меті та правових підставах.

Мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах,

інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших

документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та

відповідати законодавству про захист персональних даних.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про захист персональних

даних» підставами для обробки персональних даних є:

1) згода суб’єкта персональних даних на обробку його персональних

даних;

2) дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю

персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його

повноважень;

3) укладення та виконання правочину, стороною якого є суб’єкт

персональних даних або який укладено на користь суб’єкта персональних

даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на

вимогу суб’єкта персональних даних;

4) захист життєво важливих інтересів суб’єкта персональних даних;

5) необхідність виконання обов’язку володільця персональних даних,

який передбачений законом;

6) необхідність захисту законних інтересів володільця персональних

даних або третьої особи, якій передаються персональні дані, крім випадків,

коли потреби захисту основоположних прав і свобод суб’єкта персональних

даних у зв’язку з обробкою його даних переважають такі інтереси.

згода суб’єкта персональних даних є лише однією

з шести правових підстав для обробки персональних даних, передбачених

статтею 11 Закону України «Про захист персональних даних». За наявності

підстав, визначених пунктами 2-6 частини першої статті 11 цього Закону,

обробка персональних даних здійснюється без згоди суб’єкта персональних

даних.

Згідно із Законом України «Про правовий режим воєнного стану»

воєнний стан передбачає надання відповідним органам державної влади,

військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого

самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі

збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози

небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності.

Водночас відповідно до частини другої статті 19 Конституції України

органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові

особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб,

що передбачені Конституцією та законами України.

У такому випадку підставами для обробки (збирання, реєстрації,

накопичення, зберігання, адаптування, зміни, поновлення, використання,

поширення, знеособлення, знищення тощо) персональних даних

відповідними державними органами та органами місцевого самоврядування

є пункти 2 та 5 частини першої статті 11 Закону України «Про захист

персональних даних», а саме:

• дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю

персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення

його повноважень;

• необхідність виконання обов’язку володільця персональних

даних, який передбачений законом.

Крім того, передбачена у статті 7 Закону України «Про захист

персональних даних» заборона на обробку персональних даних, про расове

або етнічне походження, політичні, релігійні або світоглядні переконання,

членство в політичних партіях та професійних спілках, засудження до

кримінального покарання, а також даних, що стосуються здоров’я, статевого

життя, біометричних або генетичних даних не застосовується, якщо обробка

персональних даних, зокрема, стосується вироків суду, виконання завдань

оперативно-розшукової чи контррозвідувальної діяльності, боротьби з

тероризмом та здійснюється державним органом в межах його повноважень, визначених законом.

Органи державної влади, органи місцевого самоврядування,

підприємства, установи і організації усіх форм власності, фізичні особи –

підприємці, фізичні особи, що провадять незалежну професійну діяльність,

які обробляють персональні дані, зобов’язані забезпечити захист цих даних

від випадкових втрати або знищення, від незаконної обробки, у тому числі

незаконного знищення чи доступу до персональних даних.