Чи може мати забрати сина захоронити без офіційної дружини

Доброго дня, Юлія!

Вам треба між собою домовлятись. Ви маєте такі самі права, що і дружина покійного, оскільки вважаєтесь родичами першого ступеня рідства.

З повагою, адвокат Айвазян.

Перш за все рекомендую отримати у найближчому відділені ЗАГСу (орган державної реєстрації актів цивільного стану) свідоцтво про народження та про смерть, щоб можна було вживати подальші заходи.

Дружина не має право самостійно вчиняти такі дії, адже Ви маєте такі самі права як і вона на вирішення цього питання.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про поховання та похоронну справу"

Діяльність у галузі поховання базується на таких основних принципах:

• гарантування державою належного поховання померлих;
• достойного ставлення до тіла померлого;
• поховання в установленому законодавством порядку з урахуванням волевиявлення померлого, вираженого особою при житті, а за його відсутності - з урахуванням побажань родичів;
• створення рівних умов для поховання померлих незалежно від їх раси, кольору шкіри, політичних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак;
• запобігання випадкам непоховання померлих;
• компенсації державою витрат, пов’язаних з похованням померлих, відповідно до закону;
• безоплатного виділення місця для поховання померлих (їхніх останків) чи урн із прахом померлих на кладовищі (у колумбарії);
• конфіденційності інформації про померлого;
• забезпечення збереження місць поховань.

Відповідно до пункту 2.1 глави 2 Інструкції про організацію поховання військовослужбовців, які загинули (померли) під час проходження військової служби, затвердженої наказом міністра оборони України від 05.06.2001 № 185 військовий комісар зобов’язаний у день отримання від командира військової частини телеграми зі сповіщенням про загибель (смерть) військовослужбовця негайно інформувати представників місцевої державної адміністрації або органів місцевого самоврядування за місцем проживання сім’ї про загибель (смерть) військовослужбовця із зазначенням її причин; особисто (за змоги в присутності лікаря) сповістити близьких родичів загиблого (померлого). Узгодити з рідними загиблого (померлого) військовослужбовця, представниками місцевої державної адміністрації або органів місцевого самоврядування місце, час та порядок поховання загиблого (померлого) військовослужбовця.

Отже, чинне законодавство України не містить конкретних положень щодо першочергового права когось із родини на визначення місця поховання загиблого на війні. Однак зазвичай у випадках загибелі на війні військовослужбовця першочергове право на визначення місця поховання найчастіше надається його найближчим родичам, до яких належать:

• батьки загиблого;
• дружина/чоловік загиблого;
• діти загиблого;
• сестра, брат загиблого;
• дід або баба загиблого;
• онук (правнук) загиблого.

Водночас з аналізу вищенаведеної норми Інструкції № 185 випливає, що право на визначення місця поховання загиблого (померлого) військовослужбовця узгоджується з його рідними та представниками місцевої державної адміністрації або органів місцевого самоврядування за місцем проживання сім’ї.

ВИСНОВОК: з огляду на наведене питання визначення місця поховання загиблого (померлого) військовослужбовця залежить лише від узгодженості рішень між його родичами і представниками місцевої державної адміністрації або органів місцевого самоврядування.

У Вашому випадку бажано проінформувати відповідні органи влади, ТЦК та організацію в якій знаходиться тіло загилблого, про свою незгоду на поховання в іншому місці, ніж його місце народження.

Без Вашої проактивної позиції ніхто не буде розбиратися на жаль - видадуть тіло першому родичу, який пред"яве документи і все.