Звільнення за власним бажанням

Вітаю!

Законодавством заборонено звільняти працівника під час його відпустки або тимчасової непрацездатності лише в разі розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця. А якщо ініціатором розірвання трудового договору є працівник, то згідно зі статтею 38 КЗпП України йому потрібно для цього лише письмово попередити роботодавця за два тижні. Інших вимог не встановлено.

Це означає, що працівник може попередити про своє подальше звільнення і під час відпустки, хвороби, надавши письмову заяву.

На підставі заяви працівника роботодавцем видається наказ про його звільнення, в день звільнення з працівником проводять остаточний розрахунок і видають йому трудову книжку.

Є питання щодо того, якою датою звільняти працівника. В загальному випадку після отримання від працівника, який перебуває у відпустці, заяви про звільнення за власним бажанням без поважної причини роботодавець зобов’язаний його звільнити через два тижні. У разі, коли в заяві працівник зазначає про неможливість продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання, переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість, неможливість проживання в цій місцевості, підтверджена медичним висновком, та інші поважні причини), роботодавець повинен розірвати трудовий договір із працівником у строк, про який він просить (частина перша ст. 38 КЗпП України).

Якщо працівник подає заяву про звільнення з таким розрахунком, щоб останній день двотижневого попередження роботодавця про подальше звільнення припав на останній день відпустки, то такий день буде одночасно і днем звільнення.

Доброго дня!

Як правило, про бажання розірвати трудовий договір за власним бажанням працівник повинен попередити роботодавця письмово за два тижні. Для цього необхідно подати останньому заяву про звільнення, у якій зазначити підставу для розірвання трудового договору (ст. 38 КЗпП) та бажану дату звільнення. Заяву слід підписати і проставити дату її складання.

Проте, стаття 38 КЗпП також передбачає, що роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, який Ви просите (без попередження за два тижні), якщо у Вас є поважна причина для звільнення . В такому випадку до заяви про звільнення необхідно додати докази, які підтверджують дану причину.

Випадки, коли можна не дотримуватися двотижневого строку попередження, а саме:

• переїзд на нове місце проживання;
• переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість;
• вступ до навчального закладу;
• неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком;
• вагітність;
• догляд за дитиною до досягнення нею 14-річного віку або дитиною з інвалідністю;
• догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи;
• вихід на пенсію;
• прийняття на роботу за конкурсом;
• інші поважні причини (ст. 38 КЗпП);
• підприємство розташоване в районі, де ведуться бойові дії, й існує загроза життю і здоров’ю працівника (ст. 4 Закону 2136).

Також не потрібно попереджувати за 2 тижні , якщо роботодавець та Ви розірвете трудовий договір за згодою сторін.

Згідно статті 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

З повагою, юрист Дерій В.О.!

Доброго дня, Лана!

Відповідно до статті 38 КЗпП. Розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника:

"Працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, роботодавець не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору, чинив мобінг (цькування) стосовно працівника або не вживав заходів щодо його припинення, що підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили".

Згідно із Законом України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану":

Стаття 4. Особливості розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

"1. У зв’язку з веденням бойових дій у районах, в яких розташоване підприємство, установа, організація, та існування загрози для життя і здоров’я працівника він може розірвати трудовий договір за власною ініціативою у строк, зазначений у його заяві (крім випадків примусового залучення до суспільно корисних робіт в умовах воєнного стану, залучення до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури)".

Законодавство забороняє звільнення працівника під час його відпустки або тимчасової непрацездатності лише при розірванні трудового договору з ініціативи роботодавця. А звільнення у зв'язку з розірванням такого договору з ініціативи працівника, а також у деяких випадках припинення трудового договору у цей період є можливим.

Законом не передбачено відпрацювання двотижневого або іншого строку перед звільненням за власним бажанням. Стаття 38 КЗпП говорить про попередження про звільнення за 2 тижні (якщо немає поважних причин, що зобов'язують роботодавця розірвати трудовий договір у строк, в який просить працівник). Це означає, що працівник може попередити про своє наступне звільнення і під час відпустки або хвороби, подавши відповідну заяву.

Отже, після надходження заяви працівника, який перебуває у відпустці, щодо звільнення його під час відпустки (в останній день або в середині відпустки) за власним бажанням (ст. 38, 39 КЗпП) підприємство зобов'язане через 2 тижні або (за наявності поважних причин) в інший строк розірвати трудовий договір, видавши відповідний наказ про звільнення.

При звільненні з працівником має бути проведено повний розрахунок, що включає виплату йому компенсації за всі дні невикористаної відпустки. Розрахунок цієї компенсації проводиться до дня звільнення включно.

З повагою, адвокат Айвазян.

Добрий день!

Відповідно до частини 1 статті 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні.

після попередження роботодавця про звільнення працівник не може до спливу вищевказаного строку у два тижні самовільно полишати місце роботи (рішення Верховниого Суду від «17» жовтня 2018 року у справі № 589/771/16-ц (http://reyestr.court.gov.ua/Review/77312822).Разом з тим, стаття 38 КЗпП говорить про попередження про звільнення за 2 тижні (якщо немає поважних причин, що зобов’язують роботодавця розірвати трудовий договір у строк, в який просить працівник). Це означає, що працівник може попередити про своє наступне звільнення і під час відпустки або хвороби, подавши відповідну заяву

Тому у Вашій ситуації є два варіанти:

- домовитись про звільнення за угодою сторін. У такому разі, зможете звільнитись у будь-яку погоджену дату.

- взяти невикористану раніше відпустку на ці два тижні (якщо у Вас є право на таку відпустку) або якщо у Вас є проблеми зі здоров'ям і Ви маєте можливість взяти лист непрацездатності - це теж може бути виходом з ситуації.

ДОБРОГО ДНЯ, пані ЛАНО!

От бачите. Як я і казав, краще знайти нормальний трудовий колектив, а не постійно розбиратися з тероризуванням начальства та штучно створюваними нестерпними умовами роботи. Щиро Вас вітаю з цим!

Якщо нового роботодавця Ви влаштовуєте, то ніщо не заважає Вам працевлаштуватися і просто плюнути на стару роботу. Звільнять за статтею? Якщо трудова книжка у Вас на руках і не ведеться більше, то кого це турбуватиме ? Однак, можна спробувати домовитись з "начхальством", пояснивши, що або звільняють раніше за тим чи іншим приводом (за власним бажанням, за угодою сторін), або всеодно матимуть клопіт.

Якщо Ваша паперова трудова досі лежить у кадрах, Ви маєте право вимагати її оцифрувати і видати Вам на зберігання паперову трудову (детальніше про це трохи нижче, в тому числі з посиланням на роз"яснення Держпраці України).

Для працевлаштування паперова трудова книжка наразі не потрібна вже. Усі дані є у відповідних базах Пенсійного фонду України. Так само можна отримати витяг зі своєї трудової через відповідний електронний кабінет.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обліку трудової діяльності працівника в електронній формі» передбачено нові правила обліку трудової діяльності працівника з 10.06.2021 - . запроваджено електронний облік трудової діяльності.

В Україні триває перехід до ведення обліку трудової діяльності в електронній формі. На оцифрування трудових книжок законодавством відведено 5 років, до 10 червня 2026 року.

Стаття 48 КЗпП України передбачає, що Облік трудової діяльності працівника здійснюється в електронній формі в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування у порядку, визначеному Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування".

На вимогу працівника, який вперше приймається на роботу, трудова книжка оформляється роботодавцем в обов’язковому порядку не пізніше п’яти днів після прийняття на роботу.

Роботодавець на вимогу працівника зобов’язаний вносити до трудової книжки, що зберігається у працівника, записи про прийняття на роботу, переведення та звільнення, заохочення та нагороди за успіхи в роботі.

Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.

«Електронна трудова книжка» — це зручний і доступний електронний сервіс для працівників та роботодавців на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України https://portal.pfu.gov.ua.Сервіс дозволяє подавати через вебпортал копії паперових трудових книжок, інших документів, які підтверджують трудову діяльність працівника, та зберігати в електронному вигляді інформацію про страховий стаж і сплачені страхові внески.

Як завантажити скан-копію трудової книжки через вебпортал Пенсійного фонду України, — дивіться у відеоінструкції.

Скан-копії всіх заповнених сторінок трудової книжки подаються у хронологічному порядку та мають відповідати таким вимогам:

• повинні бути кольоровими та чіткими;
• відображати всі реквізити документа (назва документа, серійний номер, дата видачі, печатки, підписи, ПІБ власника) та безпосередньо самі записи (рекомендована роздільна здатність при скануванні — 300 dpi);
• формат зображення має бути .jpg або .pdf;
• розмір кожного файлу не має перевищувати 1 Мб.

Разом із трудовою книжкою додаються скановані документи, що підтверджують страховий стаж:

• документи про здобуття освіти;
• свідоцтво про народження дитини (для жінок);
• військовий квиток;
• інші документи, які підтверджують періоди роботи, — у разі необхідності.

Про переваги електронної трудової книжки — ТУТ.

Як переглянути свою електронну трудову книжку, дізнавайтеся за посиланням.

Як сформувати запит на «Витяг з ЕТК», — дивіться тут.

Державна служба України з питань праці у своїх роз'ясненнях від 17.06.2021 зазначає, що «видавати працівникам трудові книжки, які зберігаються у роботодавця, підстав немає. В той же час, відсутні підстави відмовити працівнику у видачі такої трудової книжки на його вимогу. Таку вимогу бажано оформити у вигляді заяви».

https://sud.ua/uk/news/ukraine/309592-v-gostruda-n...

У випадку видачи трудової книжки працівнику на його вимогу, працедавець знімає з себе відповідальність за збереження трудової книжки. Робиться це в інтересах працівника, який може через небезпеку змінити місце проживання, виїхати, влаштуватись за строковим трудовим договором за сумісництвом тощо. І краще, якщо трудова книжка буде на руках.

Правильно зробити це за таким алгоритмом:

1) працівник пише заяву з проханням видати йому трудову книжку з обґрунтуванням необхідності такої видачі;

2) заводиться додатковий журнал обліку тимчасово виданих трудових книжок (довільної форми), де працівник розписується в отриманні та поверненні книжки.

Окрім того, згідно ст.7 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у випадку знаходження підприємства в районі активних бойових дій, роботодавець самостійно вирішує питання зберігання кадрових документів і може приймати рішення про видачу трудових книжок працівникам під підпис. Перелік територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) затверджується наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України (ознайомитись з переліком можна на офіційному сайті за посиланням.

Отже, видача трудової книжки на руки здійснюється з метою її збереження, адже в умовах війни ніхто нічого гарантувати не може. Роботодавець не може примусово видати трудову книжку на руки проти бажання самого працівника. Але в разі знищення трудової книжки через бойові дії працівник отримає чимало клопоту щодо відновлення даних при виході на пенсію, а роботодавець навряд чи понесе відповідальність, адже ми всі зараз живемо під час війни, що визнано форс-мажорною обставиною.

В іншому правила звільнення не змінилися.

Звільнення за власним бажанням передбачене у ст. 38 КЗпП України. Працівник зобов'язаний попередити роботодавця у письмовій формі за два тижні до запланованого звільнення (якщо немає поважних причин, що зобов'язують роботодавця розірвати трудовий договір у строк, в який просить працівник).

Попередити про звільнення — це означає письмово подати заяву на звільнення, яка повинна містити підставу для розірвання трудового договору (ст. 38 КЗпП) і підпис.

Відсутність дати звільнення, як і дати її написання, не робить заяву недійсною (постанова ВСУ від 19.11.2008 р. №6-14270св08; постанова ВС від 16.08.2018 г. у справі № 554/6423/17), тому що відлік двотижневого строку, для того щоб визначити дату звільнення, проводять з дня, що настає за днем фактичного попередження роботодавця про звільнення за власним бажанням.

Статтею 241-1 КЗпП України визначено обчислення строків, передбачених КЗпП України, тобто який день вважати датою попередження роботодавця:

— день реєстрації заяви про звільнення відповідальним працівником підприємства, наприклад працівником відділу кадрів або секретарем, — якщо заява подавалася особисто працівником;

— день отримання працівником підприємства рекомендованого листа в поштовому відділенні під підпис — якщо заява на звільнення надіслана поштою.

Окрім цього, законом не передбачено відпрацювання двотижневого або іншого строку перед звільненням за власним бажанням. Це означає, що працівник може попередити про своє наступне звільнення і під час відпустки або хвороби, подавши відповідну заяву. Відповідно до ст. 3 Закону «Про відпустки» на прохання працівника у разі його звільнення йому може бути надана невикористана відпустка із звільненням в останній день відпустки.

Зверніть увагу! Чинне трудове законодавство не містить заборон щодо звільнення працівника за власним бажанням в період тимчасової непрацездатності. Така заборона міститься лише у ст. 40 КЗпП України, яка передбачає звільнення з ініціативи роботодавця. Також дана позиція підтверджується судовою практикою (постанові КАС ВС від 20.06.2018 р. у справі № 815/6606/15 ) та листом Мінсоцполітики від 27.04.2012 р. № 70/06/186-12.

Важливо! Якщо працівник самовільно залишив роботу (не попередив письмово роботодавця про звільнення за власним бажанням, залишив роботу до закінчення встановленого двотижневого строку попередження), роботодавець має право звільнити його за прогул.

Як звільнитися за власним бажанням без двотижневого відпрацювання?

Перший варіант – звільнення за власним бажанням із зазначенням конкретної причини. Перелік поважних причин зазначений у ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю України (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом тощо).

Даний вище перелік так само поширюється для випадків, коли був укладений строковий трудовий договір, який розривається з ініціативи працівника.

Якщо саме ці причини зумовлюють неможливість продовження роботи, то роботодавець зобов’язаний розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник без відпрацювання.

Крім того, законодавство передбачає ще один варіант звільнення у визначений строк – роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору. Але такий спосіб потребує доказів (наприклад, рішення суду, що набрало законної сили) та обґрунтування, тому звільнення “день у день” не завжди можливе. Проте, звільнення за цією підставою, передбачає обов’язкову виплату вихідної допомоги – у розмірі не меншому тримісячного середнього заробітку працівника (ст. 44 КЗпП України).

Звільнення за угодою сторін

Іншою підставою припинення трудового договору є угода сторін (п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України). Угода сторін передбачає домовленість між працівником та роботодавцем про час та умови звільнення. Ініціатором звільнення може бути як працівник, так і роботодавець. Відкликання працівником заяви про звільнення за угодою сторін не передбачене. Для цього потрібна взаємна згода обох сторін. Виплата вихідної допомоги при звільненні за угодою сторін законодавством не передбачена, хоча може міститися у колективному договорі.

Щоб звільнитися за угодою сторін, необхідно наступне:

– обумовити і узгодити варіант звільнення за угодою сторін;

– написати заяву на звільнення за п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП (за угодою сторін).

Важливо! При звільненні за угодою сторін допомога по безробіттю виплачується з 8-го дня після реєстрації особи в Державній службі зайнятості, а за власним бажанням без поважних причин (не стосується звільнення у випадку порушення роботодавцем законодавства про працю) – з 91-го календарного дня (Закон України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”).

Чи є відмінність між звільненням за власним бажанням та звільненням за угодою сторін?

Звільнення за угодою сторін:

• ініціатива може виходити від будь-якої зі сторін;
• можна звільнитися в будь-який момент, який узгоджений між працівником і роботодавцем;
• заяву про звільнення за угодою сторін може бути подано в будь-який момент (в тому числі і в день звільнення).
• сторони не зобов’язані попереджати один одного за два тижні і звільнення може відбутися в будь-який момент;
• щоб звільнитися в термін менше, ніж два тижні, не потрібно вказувати поважну причину.

Звільнення за власним бажанням:

• ініціатива звільнення завжди виходить тільки від працівника;
• не можна звільнитися в будь-який момент, без наявності поважної причини і її документального підтвердження;
• заяву на звільнення не може бути подано в строк менше двох тижнів до бажаної дати звільнення (крім випадків, коли зазначена і документально підтверджена поважна причина передбачена ч. 1 ст. 38 КЗпП України);
• щоб звільнитися в термін менше двох тижнів до бажаної дати звільнення необхідно в заяві на звільнення за власним бажанням вказати і документально підтвердити поважну причину, яка передбачена ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

Що робити, якщо заяву написано, але звільнятись передумав?

Заява на звільнення за власним бажанням

Відповідно до ч. 2 ст. 38 КЗпП України, якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

По суті в даному випадку йдеться про можливість відкликання заяви про звільнення до закінчення строку попередження.

Таким чином, заяву про звільнення може відкликати працівник в будь-який час до закінчення строку попередження. У такому випадку працівник не буде звільнений з роботи. Крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору

Увага! Звільнення в цьому випадку не проводиться, якщо на його місце не запрошена особа в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації (ч. 4 ст. 24 КЗпП України та п. 12 постанови Пленуму Верхов­ного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 р. № 9)).

Тобто відкликання заяви — це одноособове рішення працівника, його волевиявлення, тому воно може відбуватися лише в разі його звільнення за власним бажанням, що також є його одноособовим рішенням. Якщо після закінчення строку попередження трудовий договір не був розірваний і працівник не наполягає на звільненні, дія трудового договору вважається продовженою.

Заява на звільнення за угодою сторін

У Кодексі законів про працю України відсутня пряма норма, яка б регулювала питання відкликання працівниками заяв про звільнення за угодою сторін. Але у п. 8 постанови Пленуму Верхов­ного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 р. № 9 роз’яснено, що за наявності домовленості між працівником і роботодавцем про припинення трудового договору за п. 1 ст. 36 КЗпП (за угодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише за взаємної згоди про це роботодавця та працівника.

Звільнення за угодою сторін не є одноосібним рішенням працівника, тому у даному випадку також потрібна згода роботодавця на відкликання заяви.

Що робити, якщо працівник хоче звільнитися і написав заяву на звільнення за власним бажанням, а роботодавець відмовляється її приймати?

Таким чином, якщо в працівника є поважна причина для розірвання трудового договору або якщо працівник розриває безстроковий трудовий договір з власної ініціативи з попередженням за два тижні, то формально згода роботодавця на його звільнення не потрібна. Усе, що від останнього потрібно, — це чітко дотримуватися вимоги КЗпП України, а саме: видати наказ про звільнення, у день звільнення провести остаточний розрахунок з працівником і видати йому трудову книжку.

Зверніть увагу! Датою попередження роботодавця, у тому числі й для визначення дня звільнення, вважається дата реєстрації заяви працівника (дата отримання рекомендованого листа із заявою про звільнення, зазначена на повідомленні), а не день, коли ця заява фактично потрапить до рук керівника підприємства, уповноваженого приймати/звільняти працівників. Працівник не зобов’язаний чекати, доки такий керівник з’явиться на роботі й ознайомиться з його заявою.

З моменту вручення відраховуємо 14 календарних днів і з точки зору законодавства з наступного календарного дня працівник вважається звільненим.

Важливо! Одностороння зміна двотижневого строку як працівником, так і роботодавцем не допускається. Такі дії роботодавця — пряме порушення трудового законодавства, за що передбачена адміністративна відповідальність (ст. 265 КЗпП і ст. 41 КУпАП).

Тому необхідно зафіксувати факт подання заяви. Звернутись з її копією до відділу кадрів, до секретаря або до канцелярії підприємства (відповідальної особи за приймання кореспонденції) та зареєструвати (із зазначенням дати реєстрації і підпису відповідальної особи).

У разі відмови прийняття такої заяви потрібно надіслати заяву рекомендованим листом з повідомленням про вручення й описом вкладення на юридичну адресу вашого підприємства. Конкретну дату звільнення не проставляємо. У цьому випадку дата отримання відповідальним працівником підприємства рекомендованого листа в поштовому відділенні під підпис і буде датою повідомлення роботодавця про звільнення. Саме вона буде початком відліку для визначення дня звільнення.

Обов’язкова умова для обох варіантів: заява на звільнення має бути написана в двох ідентичних примірниках. У разі подання заяви на звільнення безпосередньо секретарю, останній повинен у вашій присутності звірити обидва примірника документа, зареєструвати його в журналі вхідної кореспонденції і на вашому екземплярі поставити відмітку про отримання (як правило, це штамп, в якому зазначено найменування підприємства і заздалегідь заготовлені порожні графи для реєстраційного номера і дати згідно журналу вхідної кореспонденції), а так само поставити підпис і розшифровку ініціалів.

https://trudovi.org.ua/analytics/layfkhaky-zvilnen...

ЩАСТИ ВАМ!

З повагою та розумінням, юрист Ярослав Турчин (м. Гамбург, Німеччина)

Доброго дня.

• переїзд на нове місце проживання;
• переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість;
• вступ до навчального закладу;
• неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком;
• вагітність;
• догляд за дитиною до досягнення нею 14 років або дитиною з інвалідністю;
• догляд за хворим членом родини відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи;
• вихід на пенсію;
• прийняття на роботу за конкурсом.

Цей список – не остаточний, але працівнику потрібно мати поважну причину для звільнення без двотижневого відпрацювання.

У кожному разі працівник повинен надати роботодавцю документи, що підтверджують існування названих вище підстав.

Вітаю Вас!

Під час відпустки найшла інше місце роботи ,працюю лікарем в державній лікарні,як можна звільнитись не відробляючи 2неділі і не втратити відпускні?

Законодавством заборонено звільняти працівника під час його відпустки або тимчасової непрацездатності лише в разі розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця. А якщо ініціатором розірвання трудового договору є працівник, то згідно зі статтею 38 КЗпП України йому потрібно для цього лише письмово попередити роботодавця за два тижні. Інших вимог не встановлено.

Це означає, що працівник може попередити про своє подальше звільнення і під час відпустки, хвороби, надавши письмову заяву.

Про це повідомляє Пресслужба Управління Держпраці в Хмельницькій області.

На підставі заяви працівника роботодавцем видається наказ про його звільнення, в день звільнення з працівником проводять остаточний розрахунок і видають йому трудову книжку.

Є питання щодо того, якою датою звільняти працівника. В загальному випадку після отримання від працівника, який перебуває у відпустці, заяви про звільнення за власним бажанням без поважної причини роботодавець зобов’язаний його звільнити через два тижні. У разі, коли в заяві працівник зазначає про неможливість продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання, переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість, неможливість проживання в цій місцевості, підтверджена медичним висновком, та інші поважні причини), роботодавець повинен розірвати трудовий договір із працівником у строк, про який він просить (частина перша ст. 38 КЗпП України).

Якщо працівник подає заяву про звільнення з таким розрахунком, щоб останній день двотижневого попередження роботодавця про подальше звільнення припав на останній день відпустки, то такий день буде одночасно і днем звільнення.

Але інколи на підприємствах виникають ситуації, не передбачені трудовим законодавством. Наприклад, працівник спочатку написав заяву про надання щорічної відпустки з подальшим звільненням в останній день відпустки, а потім під час відпустки вирішив звільнитися раніше. Як у такому разі діяти кадровику? Однозначної відповіді на це запитання немає.

З одного боку, законодавством не передбачено припинення відпустки: є норми про поділ її на частини, перенесення відпустки або її частини на інший період, відкликання з відпустки, а про припинення — немає. Враховуючи це, можна зробити висновок, що в такій ситуації керівництво підприємства має право відмовити працівникові в його проханні. Але, з іншого боку, така відмова обмежує права працівника на розірвання трудового договору, і виходить, що роботодавець не має підстав заборонити працівникові достроково звільнитися.

Якщо на момент подання другої заяви на підприємстві вже видано накази про надання щорічної відпустки та про звільнення працівника в останній день відпустки, потрібно видати новий наказ про зміну дати звільнення.

У день звільнення із працівником має бути проведений повний розрахунок, зокрема, виплачено компенсацію за всі невикористані дні відпустки. Якщо працівник припинив відпустку достроково, щоб звільнитися, то дні відпустки, що припадали на календарні дні після звільнення, вже не вважатимуться днями відпустки, тому слід провести виправлення (сторнування) нарахованих за ці дні сум відпускних.

Можливі наступні ситуації на день звільнення:

— працівник використав рівно стільки днів відпустки, скільки йому належить за відпрацьований час, — компенсація не нараховується, працівник не повинен повертати відпускні;

— працівник «відгуляв» відпустку наперед за невідпрацьовану частину робочого року — в такому випадку працівник має повернути частину відпускних за «зайві» дні відпустки згідно з частиною першою статті 22 Закону № 504/96 (крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті, коли відрахування із зарплати не проводяться);

— працівник має невикористані дні щорічної відпустки або додаткової відпустки на дітей — підприємство має виплатити йому за ці дні компенсацію.

В усіх цих випадках тривалість відпустки та відпрацьованого періоду робочого року обчислюється до дня звільнення.

З повагою!