Обязать теплоэнерго использовать справделивую методику расчета затрат тепла.

Доброго дня, нажаль нічого не вдіяти це така грабіжна система, яка іноді доводить до маразму, люди повинні сплачувати за обігрів під'їзду хоча там навідь не має батарей. Раніше читав багато судової практику з цього приводу, Було подано багато позовів, але ні яких позитивних рішень це не принесло.

Постановою Верховного суду України від 22 грудня 2020 року по справі № 311/3489/18 визначено, що споживач, який відключений від системи централізованого опалення, зобов'язаний брати участь у загальних витратах на опалення, зокрема, місць загального користування

Питання трохи в іншому – як змусити теплоенерго використовувати іншу методику розрахунку, яка є у наказі, але явно їм не вигідна?

Доброго дня, Олександре!

Методики обчислення розрахунків по оплаті за теплопостачання врегульовано Постанову КМУ № 830 "Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії". На основі згаданої Постанови постачальник тепла самостійно визначається із типом методики за відповідними формулами та формою оплати.

Зокрема, в пункті 14 Постанови зазначається:

"14. Відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов’язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку. Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. № 315 (далі - Методика розподілу)".

За спожиту теплову енергію, яка заходить у будинок, мають сплачувати усі співвласники багатоквартирного будинку, у тому числі й ті, в кого індивідуальне опалення. Загальний обсяг теплової енергії на опалення будинку визначається за допомогою вузла комерційного обліку теплової енергії або розрахунково у разі його відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати.

Термін загальнобудинкові потреби на опалення - це витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку, без врахування обсягу теплової енергії, витраченої на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, та обсягу теплової енергії, який надходить від ділянок транзитних трубопроводів до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення.

Обсяг спожитої у будівлі/багатоквартирному будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення розраховується відповідно до п.8 розділу IV Методики, як частка від загального обсягу споживання теплової енергії:

для 1-5 поверхової будівлі/будинку – 25%;

для 6-10 поверхової будівлі/будинку – 20%;

для будівлі/будинку вище 10 поверхів – 15%.

У разі виявлення порушення виконавцем послуги встановленого порядку (в даному випадку мова може йти про обрання некоректної методики) розрахунку вартості послуг централізованого опалення споживач має право:

• звернутися до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) як орган, який забезпечує захист прав споживачів товарів, послуг у сферах енергетики та комунальних послуг щодо отримання цих товарів і послуг належної якості в достатній кількості за обґрунтованими цінами.
• звернутися до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів з проханням провести відповідну перевірку та винести суб’єкту господарювання припис з вимогою усунути порушення, зокрема зменшити заборгованість споживача за послуги з централізованого опалення;
• подати позов про захист прав споживача до суду.

Отже, для зміни методики обчислення оплати за тепло Ви можете спробувати використати один з наведених вище шляхів. На мою думку, за своїм результатом, найбільш реальним та ефективним у реалізації представляється третій шлях вирішення питання - звернення до суду.

При зверненні до суду слід користатися Законом України "Про захист прав споживачів". Тобто, при тому позов про захист прав споживачів подається до суду: за місцем проживання споживача, або за місцем знаходження відповідача, або за місцем заподіяння шкоди, або за місцем виконання договору - на вибір позивача.

Згідно статті 22 згаданого закону, споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

Позовна заява має відповідати загальним вимогам щодо форми i змісту позовної заяви, зокрема, містити відомості: про те, яке право споживача порушено; коли i в чому це виявилось; про способи захисту, які належить вжити суду; про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками i обґрунтуваннями; про докази, що підтверджують позов. До заяви повинні бути додані необхідні документи - залежно від заявлених вимог (наприклад, договір, квитанція-замовлення, чек, транспортна чи інша накладна...).

Відповідно до статті 4 Закону України "Про захист прав споживачів" споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, відшкодування майнової та моральної шкоди.

Згідно зі статтею 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.

Насамкінець, хочу звернути Вашу увагу, що питанні подібні до Вашого не вирішуються в запропонованому Вами форматі. Для вирішення питання щодо звернення до суду потрібно виконати суттєвий обсяг підготовчої роботи. Для того потрібен час та відповідний досвід роботи юриста саме в цьому напрямку. Тобто, Вам потрібен не просто юрист, який в загальний рисах накидав Вам приблизний алгоритм дій для такого випадку, як, наприклад, зробив це я, а спеціаліст який в буквальному смислі "з'їв на тому собаку".

Як би там не було, вирішення цього питання складне і розраховувати на легкий успіх я би Вам не радив, бо йдеться про гроші українського казначейства.

З повагою, адвокат Айвазян.

І Вам доброго ранку. Вибачте, Ви прибрали свій коментар, але відповідь на нього я все одно залишу.

Це логііка не моя, а логіка постанови КМУ №830. Взагалі я Вам цілком чесно написав у першій відповіді, що для послідовного та ефективного розв'язання Вашої проблеми Вам потрібен спеціаліст, який дуже добре з нею обізнаний та має відповідний досвід. Насправді, їх не так вже й багато, тому, на мою думку, тут дискусії у Вас не получиться. Я ж, наприклад, можу лише проконсультувати Вас з приводу порядку звернення до суду.

Отже, головним правовим документом, яким врегульовано питання звернення до місцевого загального суду є Цивільний процесуальний кодекс України (надалі - ЦПКУ). Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПКУ кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.Звернення до суду здійснюється у більшості випадків шляхом пред’явлення позову. Позов, в свою чергу, пред’являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції, де вона реєструється, оформлюється і передається судді в порядку черговості (ч. 1 ст. 118 ЦПКУ).Звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин та породжує обов’язок суду розглянути і вирішити його по суті.Реєстрація позовної заяви та доданих до неї документів відбувається в порядку, встановленому Інструкцією з діловодства в місцевому загальному суді, затвердженою наказом Державної судової адміністрації України від 27.06.2006р. № 68.Позивач вправі об’єднати в позовній заяві декілька позовних вимог, які пов’язані між собою. Вимоги вважаються такими, що пов’язані між собою, якщо вони випливають із одного правовідношення та мають спільні підстави.Разом з тим недоцільним є об’єднання позовів, які перешкоджають розгляду справи. Питання про можливість прийняття заяви, яка містить об’єднані вимоги, вирішує суддя.Вимоги до позовної заяви встановлені ст. 119 ЦПКУ, згідно із якою позовна заява є письмовим документом. Письмова форма вважається додержаною, якщо позовна заява викладена на папері. Вимог до формату паперу не передбачено, однак традиційним є використання формату А4. Норми ЦПКУ не визначають способів і технічних засобів, за допомогою яких допускається виготовлення позовної заяви. Однак у судовій практиці склався звичай, згідно з яким позовна заява виготовляється на паперовому носії за допомогою друкарської чи комп’ютерної техніки. Не заперечується й виготовлення позовної заяви рукописним способом.Процесуальне законодавство не передбачає обов’язкової форми (шаблону) позовної заяви. Проте закон встановлює необхідні її реквізити. Так, відповідно до ч. 2 ст. 119 ЦПКУ позовна заява повинна містити:1) найменування суду, до якого подається заяваНайменування суду залежить від того, до якої судової системи, ланки він належить. Якщо, наприклад, треба відобразити найменування районного суду, то спочатку пишуть до якого району він відноситься, а також якого міста цей район (наприклад, Залізничний районний суд міста Львова). У Вашому випадку це районий суд за місцем знаходження юридичної адреси відповідача.2) ім'я (найменування) позивача і відповідача, а також ім'я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання або місцезнаходження, поштовий індекс, номер засобів зв'язку, якщо такий відомийВ позовній заяві обов’язково має вказуватись повне ім’я (найменування) позивача і відповідача, а також ім’я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання або місцезнаходження, поштовий індекс, номер засобів зв’язку, якщо такий відомий. Зазначення лише ініціалів, замість імен, не відповідає вимогам закону.Прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи вказується за даними паспорта цієї особи або іншого документа, що замінює його.Місцем проживання фізичної особи згідно із ст. 29 Цивільного кодексу України (надалі - ЦКУ) є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Щодо фізичної особи - підприємця ця норма конкретизується у ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», де зазначено, що місце проживання фізичної особи - це житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово, що знаходиться за певною адресою, за якою здійснюється зв’язок з фізичною особою - підприємцем.Найменування юридичної особи включає в себе інформацію про організаційно-правову форму та назву.Статтею 93 ЦКУ встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. Стаття 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» визначає, що місцезнаходження юридичної особи - це адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. Місцезнаходження юридичної особи визначається засновниками в установчих документах та вказується в реквізитах реєстраційної картки на проведення державної реєстрації юридичної особи, яка подається реєструючому органу під час державної реєстрації (наказ Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 20 квітня 2007 р. № 54).Отже, найменування і місцезнаходження юридичної особи у позовній заяві повинні визначатися та вказуватися згідно з установчими документами останньої.3) зміст позовних вимогЗміст позовних вимог - це певна форма захисту, яку просить позивач від суду (наприклад, встановлення права власності на земельну ділянку). По суті, цей пункт є відображенням прохальної частини позовної заяви.4) ціну позову щодо вимог майнового характеруПорядок визначення ціни позову передбачено ст. 80 ЦПКУ. У Вашому випадку, якщо не буде зазначено іншого, спір не носить майнового характеру.5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимогиЦПКУ не вимагає від позивача правового обґрунтування позову, тобто посилання на норму права, яка регулює спірні правовідносини. Однак, позивач у будь-якому випадку повинен зазначити те право, захисту якого він вимагає, вважаючи його порушеним, невизнаним чи оспорюваним.6) зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказуванняВідповідно до ст. 57 ЦПКУ доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.Підстави звільнення від доказування встановлені ст. 61 ЦПКУ, згідно із якою не потребують доказування:обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі;обставини, визнані судом загальновідомими;обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, якщо у цій справі беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.7) перелік документів, що додаються до заявиПерелік цих документів визначається позивачем.Відповідно до ч. 3 ст. 119 ЦПКУ позовна заява повинна бути підписана особою, яка її подає, із зазначенням дати її подання.Необхідність даного реквізиту пояснюється тим, що розгляд анонімних позовних заяв не допускається. Зазначення ж часу подання свідчить про пред’явлення позову в межах строків позовної давності і забезпечує його своєчасний розгляд. Разом з тим, днем подання заяви до суду є не дата, вказана у позовній заяві, а день її реєстрації в канцелярії суду або день відправлення заяви на адресу суду поштою.Частиною 5 ст. 119 ЦПКУ встановлено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору та оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.Судовий збір - це грошова сума, що сплачується особою, яка звертається до суду. Розмір судового збору визначається законодавством і залежить від об’єктивних ознак позову: з яких правовідносин він виник і який предмет позову. Умови сплати судового збору однакові і рівні для всіх позивачів, а пільги по його сплаті передбачені законодавством. Ви звільнені від сплати судового збору, оскільки подаєте позов на підставі Закону України "Про захист прав споживачів".Відповідно до п. 5 Перехідних положень ЦПКУ, до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору, судовий збір при зверненні до суду сплачується у порядку і розмірах, встановлених законодавством для державного мита. При цьому порядок сплати та розміри державного мита визначені Декретом Кабінету Міністрів України «Про державне мито».Якщо позивач звільнений від сплати судового збору, то в позовній заяві доцільно вказати про це з посиланням на конкретну норму закону, яка надає йому такі пільги.До витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи відносяться витрати, пов’язані з інформуванням учасників цивільного процесу про хід і результати розгляду справи, а також витрати, пов’язані з виготовленням та видачею копій судових рішень.Розмір та порядок оплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи залежно від категорії справ встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. № 1258.Документи про сплату судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу подаються суду в оригіналі.Якщо позовна заява подається представником позивача, до позовної заяви додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження (ч. 7 ст. 119 ЦПКУ).Позовна заява, подана після забезпечення доказів або позову, повинна містити додаткові відомості про забезпечення доказів або позову, а саме: ким, щодо кого, коли і які заходи забезпечення були вжиті.Стаття 120 ЦПКУ встановлює також обов’язок позивача додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.Копія позовної заяви може бути виготовлена шляхом копіювання оригіналу, підписаного позивачем. Замість такої копії суду може бути подано необхідну кількість позовних заяв, особисто підписаних позивачем (або його уповноважених представником). При цьому усі примірники повинні бути ідентичними між собою.Ті документи, які надаються в копіях для відповідачів та третіх осіб, доцільно подавати суду зшитими (з’єднаними) окремо, оскільки вони у справі не залишаються.Подання копій позовної заяви необхідно для того, щоб вручити їх відповідачам і третім особам ще до початку розгляду справи по суті. Одержавши своєчасно копію позовної заяви, відповідач зможе підготуватися до захисту проти вимог позивача, зібрати необхідні докази, представити заперечення проти позову.