Могут ли фин компании забрать квартиру за долги?

Доброго дня!

Необхідно переглянути договір, який Ви підписали. Якщо там передбачено такий пункт - то можуть. Однак, виникне проблема з висиленням неповнолітньої особи. За загальною практикою, вони не можуть виселити неповнолітніх, які зареєстровані в цій квартирі.

Добрий день!

Перш за все необхідно розуміти, в якому стані цей борг. Чи він сформований лише в рамках договору чи вже затверджений рішенням суду.

В будь-якому випадку, без рішення суду не може бути ніякого стягнення взагалі.

Ще є фокуси з виконавчими написами нотаріусів, але ця практика була актуальна до війни, як зараз, не можу сказати. Але це незаконно і такі написи скасовуються судами.

Отже, якщо вже є рішення суду про стягнення боргу і воно набрало законної сили, тоді рішення передається на виконання до виконавчої служби, яка стягує борг в примусовому порядку. В рамках стягнення в першу чергу накладає стягнення на зп та рухоме майно (транспортні засоби), також може накласти арешт на рахунки в банках. Звісно, законодавством передбачена можливість накладення арешту і на нерухомість, але дійти до продажу дуже складно і довго, тим більше, якщо в квартирі зареєстровані неповнолітні діти і сама квартира коштує значно більше суми боргу. Тож я б не переживав щодо квартири.

А от щодо самого боргу, то необхідно детально вивчати на предмет можливості його оскарження, якщо є підстави.

Доброго дня!

Якщо квартира не вказана, як застава, то навряд чи.

Водночас компанії можуть звернутись до суду та стягувати заборгованість у судовому порядку.

Ви в свою чергу маєте право на захист та зменшення суми штрафів та пені.

З повагою, юрист Дерій В.О.!

Доброго дня, Ольга!

Квартиру забирають не фінансові компанії. Стягнення на нерухомість здійснюється виконавцем, який відкриває виконавче провадження на підставі рішення суду.

Одним із заходів примусового виконання рішення, передбачених положеннями статті 10 Закону, є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.Відповідно до статті 48 Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця.Разом з тим, відповідно до частини сьомої статті 48 Закону у разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує 20 розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване таке житло, не здійснюється. У такому разі виконавець зобов'язаний вжити заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника.У свою чергу частиною першою статті 50 Закону передбачено, що звернення стягнення на об'єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення па житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник.Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Згідно частини четвертої статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке належить дитині, а у випадках, визначених законом, - також щодо нерухомого майна, право користування яким належить дитині, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону.Аналогічна заборона передбачена і частиною третьою статті 17 Закону України «Про охорону дитинства» відповідно до якої батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органу опіки та піклування вчиняти правочини щодо нерухомого майна, право власності на яке належить дитині, а у випадках визначених законом - також щодо нерухомого майна, право користування яким належить дитині, відмовлятися від належних дитині майнових прав, зобов'язуватися від імені дитини порукою чи видавати письмові зобов'язання.Члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником (частина перша статті 405 ЦПК України).На виконання вимог вищезазначених законодавчих актів пунктом 30 розділу VIII Інструкції передбачено, що у разі передачі на реалізацію нерухомою майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 37 Закону.Подання такого дозволу виконавцем передбачено і при передачі нерухомого майна на реалізацію (абзац десятий пункту 3 розділу II Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2831/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.09.2016 за № 1301/2943 (далі - Порядок реалізації).Крім того, слід звернути увагу на постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.10.2021 у справі № 755/12052/19 в якій викладено правовий висновок про те, що на відміну від виконання судових рішень, які безпосередньо передбачають звернення стягнення на конкретно визначене житлове приміщення у конкретно визначений спосіб, для інших судових рішень, які передбачають загальне право стягнення боргу (в тому числі солідарного) з боржника (його поручителя) на визначену суму зобов'язань, отримання державним виконавцем відповідного дозволу органу опіки та піклування є обов'язковим в силу самого факту існування права власності або права користування неповнолітньої дитини щодо нерухомого майна, яке реалізується в рамках виконавчого провадження.Захист відповідних прав неповнолітньої дитини забезпечує орган опіки та піклування в межах своїх повноважень, приймаючи рішення про надання зазначеного дозволу або відмову у наданні зазначеного дозволу державному виконавцю, а також - суд у випадку звернення до нього уповноваженої особи щодо дій державного виконавця та/або органу опіки та піклування. Зазначене стосується також і дій приватних виконавців. Отже, на думку Великої Палати Верховного Суду, державний чи приватний виконавець повинен звернутися за дозволом органу опіки та піклування для реалізації житлової нерухомості, право на користування яким мають діти.

З повагою, адвокат Айвазян.