право на спадкування

Вітаю!

Згідно з Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, нотаріус при посвідченні заповіту зобов’язаний роз’яснити заповідачу зміст статті 1241 Кодексу про право на обов’язкову частку у спадщині. А при видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом нотаріус або посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, перевіряє коло осіб, які мають право на обов’язкову частку в спадщині (стаття 69 Закону України «Про нотаріат»).

Перелік таких осіб визначено статтею 1241 Кодексу.

Так, відповідно до частини першої вказаної статті малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов’язкова частка).

Розмір обов’язкової частки може бути зменшений судом з урахуванням стосунків між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.

Варто зазначити, що оскільки за частиною 1 статті 1260 Кодексу у разі спадкування за законом усиновлений та усиновлювач прирівнюються до родичів за походженням, а з кровними батьками усиновлений втрачає правовий зв’язок і не спадкує за законом після їхньої смерті (абзац перший частина друга статті 1260 Кодексу), право на обов’язкову частку виникає також у осіб, які були усиновлені спадкодавцем на час відкриття спадщини, за умови їх малоліття, неповноліття або непрацездатності.

До обов’язкової частки у спадщині зараховується вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу, встановленого на користь особи, яка має право на обов’язкову частку, а також вартість інших речей та майнових прав, які перейшли до неї як до спадкоємця (частина друга статті 1241 Кодексу).

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» (далі – Постанова) зазначено, що «при визначенні розміру обов’язкової частки в спадщині враховуються всі спадкоємці за законом першої черги, увесь склад спадщини, зокрема, право на вклади в банку (фінансовій установі), щодо яких вкладником було зроблено розпорядження на випадок своєї смерті, вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу.

За згодою особи, яка має право на обов’язкову частку у спадщині, належна їй частка визначається з майна, не охопленого заповітом. У разі незгоди ця частка визначається з усього складу спадщини.

Той зі спадкоємців, який має право на обов’язкову частку у спадщині та проживав разом із спадкодавцем на день його смерті, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо у визначеному законом порядку не відмовився від неї. Якщо той зі спадкоємців, хто має право на обов’язкову частку та не проживав зі спадкодавцем на день його смерті, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.»

Згідно із чинним законодавством спадкоємець може відмовитися від права на обов’язкову частку шляхом подання нотаріусу заяви про те, що він зі змістом заповіту ознайомлений та зміст статті 1241 Кодексу йому роз’яснено і він не претендує на одержання обов’язкової частки у спадщині.

Будь-які обмеження та обтяження, встановлені у заповіті для спадкоємця, який має право на обов’язкову частку у спадщині, дійсні лише щодо тієї частини спадщини, яка перевищує його обов’язкову частку (частина третя статті 1241 Кодексу).

Крім того:

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини – право на спадкування одержують особи згідно із законом:

• У першу чергу — діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
• У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.
• У третю чергу — рідні дядько та тітка спадкодавця.
• У четверту чергу — особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
• У п'яту чергу — інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. У п'яту чергу право на спадкування за законом одержують утриманці спадкодавця, які не були членами його сім'ї.

Доброго дня, Володимире!

Згідно зі статтею 1235 Цивільного кодексу України (далі – Кодекс) заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Він може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом.

Проте заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов’язкову частку у спадщині.

З повагою, адвокат Айвазян.

Доброго дня!

Ні, право на спадкування мають не лише особи, визначені у заповіті. Важливо розглядати статтю 1223 Цивільного кодексу України у повному обсязі, оскільки вона передбачає два різні сценарії.

Ось як розподіляється право на спадкування:

1. Спадкування за заповітом

Якщо людина залишила розпорядження на випадок своєї смерті, першочергове право на майно мають особи, вказані в цьому документі.

2. Спадкування за законом

Якщо заповіту немає, він визнаний недійсним, або особи в заповіті відмовилися від спадщини, право на майно переходять до родичів згідно з черговістю, встановленою законом (статті 1261–1265 ЦК України).

• Перша черга: діти, той з подружжя, хто пережив спадкодавця, та батьки.
• Наступні черги: рідні брати та сестри, бабусі, дідусі, дядьки, тітки тощо.

3. "Обов'язкова частка" (Обмеження заповіту)

Навіть якщо у заповіті вказана лише одна конкретна особа (або взагалі стороння людина), закон захищає найбільш вразливих родичів. Згідно зі статтею 1241 ЦК України, право на обов'язкову частку (незалежно від змісту заповіту) мають:

• Малолітні, неповнолітні або повнолітні непрацездатні діти спадкодавця.
• Непрацездатна вдова (віддівець).
• Непрацездатні батьки.

Вони мають право на половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом.

З повагою, юрист Дерій В.О.!

Вітаю Вас, Володимере

Спадкодавець може скласти заповіт не на все своє майно, а наприклад на квартиру чи автомобіль. Тоді відповідно до статті 1233 ЦК України решта майна розподіляється між спадкоємцямі за законом в рамках встановленої черговості.

З повагою,

Андрій Брильов