Питання по направлення на влк від дбр при сзч.

Доброго дня, Петро!

Для того, аби повно і предметно відповісти на питання, які Ви ставите тут, необхідно вивчати всі матеріали, як медичні, так і процесуальні, що дотичні до Вашої ситуації. Зробити це у форматі даного сайту практично неможливо. Хіба що, Вам прийдеться змінювати адвоката.

Тому практична порада така: не поспішати змінювати зараз адвоката, який вже пройшов з Вами довгий шлях захичту Ваших інтересів, і готовий довести це до кінця.

З повагою, адвокат Айвазян.

Доброго дня!

Ситуація дійсно складна. але на жаль, досить типова через бюрократію та небажання окремих посадових осіб брати на себе відповідальність. Вимагання документів через Viber замість офіційного документообігу між шпиталем та військовою частиною — це проблема командира, а не військовослужбовця.

Оскільки військовослужбовець перебував на офіційному лікуванні, у його діях відсутній умисел на самовільне залишення частини (ст. 407) чи дезертирство (ст. 408). Ви абсолютно праві: стаття 401 ч. 5 КК України (звільнення від відповідальності у разі добровільного повернення) тут категорично не підходить, адже вона застосовується до тих, хто дійсно вчинив правопорушення. Погоджуватись на неї означає визнати вину.

Щоб вивести слідчих ДБР на вчинення активних дій - оформлення направлення на ВЛК та закриття справи, Вашому адвокату потрібно переходити від режиму очікування до активного процесуального примусу.

Ось покроковий алгоритм дій у цій ситуації:

1. Оскарження бездіяльності слідчого через суд (ст. 303 КПК України)

Слідчі ДБР грубо порушують норми Кримінального процесуального кодексу. Відповідно до ст. 220 КПК України, клопотання сторони захисту (про направлення на ВЛК, долучення доказів тощо) має бути розглянуте в строк не більше трьох днів з моменту подання.

Адвокат повинен подати скаргу слідчому судді місцевого суду (за місцем реєстрації територіального управління ДБР) на бездіяльність слідчого, яка полягає у нерозгляді клопотання.

Слідчий суддя винесе ухвалу, якою зобов'яже слідчого розглянути клопотання та винести офіційну постанову. Ігнорувати ухвалу суду слідчий не зможе.

2. Залучення процесуального керівника (Військової прокуратури)

Слідчі ДБР не є повністю самостійними — за кожним провадженням закріплений процесуальний керівник зі Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони. Часто слідчі починають рухатись лише після надсилання вимоги від прокурора.

Адвокат має подати клопотання/скаргу безпосередньо процесуальному керівнику. У скарзі потрібно вказати на затягування строків слідства, ігнорування клопотань та адвокатських запитів.

Прокурор має право дати слідчому обов'язкові до виконання письмові вказівки (наприклад, видати направлення на ВЛК, допитати лікарів, витребувати медичні документи) або навіть самостійно закрити провадження.

3. Зміна стратегії: вимога закриття провадження.

Метою захисту є закриття обох кримінальних проваджень на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України — у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

Адвокат має подати клопотання про закриття кримінального провадження, долучивши завірені копії всіх медичних документів (форма 100, виписки, епікризи з військових та цивільних лікарень), які підтверджують поважність причини відсутності.

Якщо слідчий відмовляє у закритті або знову ігнорує клопотання понад 3 дні — ця бездіяльність знову ж таки оскаржується слідчому судді (ст. 303 КПК).

4. Скарги на дисциплінарний проступок слідчих

Якщо слідчі не піднімають слухавку, ігнорують адвокатські запити (на які зобов'язані відповідати за Законом "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") і місяцями не вчиняють слідчих дій:

Потрібно подати скаргу до Управління внутрішнього контролю ДБР та на Раду громадського контролю при ДБР щодо неналежного виконання службових обов'язків конкретними слідчими. Окремо адвокату потрібно звернутись до Ради адвокатів з вимогою притягнути до відповідальності посадових осіб, які не надають відповідь на адвокатський запит.

Не чекайте, поки слідчий сам відправить поштою. Практика показує, що без процесуального тиску такі справи можуть лежати без руху роками, тримаючи військовослужбовця в підвішеному стані.

Усі комунікації з ДБР мають відбуватися виключно через канцелярію (з відміткою про вручення на вашому примірнику) або рекомендованими листами з описом вкладення та повідомленням про вручення. Ніяких домовленостей через Вайбер чи по телефону.

З повагою, юрист Дерій В.О.!

Щиро бажаю Вам успіхів!

Доброго дня, Петро!

Хочу звернути Вашу увагу на те, що у чинній редакції КК України стаття 408 має лише чотири частини. Частина четверта — це дезертирство в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці. Тому якщо Вам кажуть про «408 частина 5», треба підняти витяг з ЄРДР або повідомлення про підозру і перевірити, чи там не помилка, чи не йдеться фактично про 407 частину 5. За статтею 407 частина 5 дійсно передбачено СЗЧ в бойовій обстановці або понад три доби в умовах воєнного стану; за статтею 408 — дезертирство, тобто має бути не просто відсутність, а мета ухилитися від військової служби.

Також варто наголосити на тому, що Вайбер не є процесуальним способом підтвердження перебування військовослужбовця на лікуванні. Якщо є офіційні документи про стаціонарне лікування, переведення з військового госпіталю до цивільної лікарні, подальше повернення на службу, виконання завдань у районі бойових дій і поранення, то це прямо протилежне по ознаці «без поважних причин» для 407 КК і по меті ухилення від військової служби для 408 КК.

Щодо статті 401 частини п’ятої КК, то отстання дозволяє звільнити особу від кримінальної відповідальності за 407 або 408 КК, якщо особа під час воєнного стану вперше вчинила таке кримінальне правопорушення, добровільно звернулася із клопотанням про намір повернутися до служби і є письмова згода командира на продовження служби. Однак це все одно процедура звільнення від кримінальної відповідальності, яка йде через прокурора/суд.

Тому якщо у Вас взагалі не було СЗЧ/дезертирства, бо Ви перебувала на лікуванні, мова повинна йти про відсутність складу кримінального правопорушення. За КПК провадження може бути закрите, зокрема, якщо встановлена відсутність події кримінального правопорушення або відсутність у діянні складу кримінального правопорушення; відповідне рішення приймається постановою слідчого/прокурора залежно від стадії та статусу особи у провадженні.

ОТЖЕ

По-перше, усі дії повинні відбуватися письмово через процесуальні клопотання за статтею 220 КПК, а не просто адвокатські запити. Клопотання сторони захисту слідчий або прокурор зобов’язані розглянути не більше ніж за три дні; про результат мають повідомити заявника, а у разі повної або часткової відмови — винести вмотивовану постанову і надати її копію.

По-друге, клопотання треба подавати не тільки слідчому, а й процесуальному керівнику-прокурору. У клопотанні варто просити долучити всі медичні документи; витребувати офіційні документи з госпіталю та цивільної лікарні; допитати осіб, які підтверджують лікування, переведення, повернення на службу, виконання бойових завдань і поранення; витребувати з військової частини накази/рапорти/документи про повернення через резервний батальйон; перевірити законність повідомлення командира про СЗЧ; вирішити питання про закриття провадження за відсутністю складу або події кримінального правопорушення.

По-третє, якщо слідчий знову мовчить після трьох днів — одразу скарга слідчому судді на бездіяльність. Стаття 303 КПК прямо дозволяє оскаржувати бездіяльність слідчого/прокурора, яка полягає у нездійсненні процесуальних дій, які вони зобов’язані вчинити у визначений КПК строк. Скарга подається протягом десяти днів з моменту бездіяльності; якщо старі строки вже втрачено, практично краще подати свіже клопотання, зафіксувати його отримання, дочекатися спливу трьох днів і тоді подавати скаргу.

По-четверте, паралельно треба подавати скаргу прокурору вищого рівня за статтею 308 КПК про недотримання розумних строків. У Вашому випадку десять місяців мовчання по одному провадженню і два з половиною місяці по іншому — це вже не нормальна процесуальна поведінка. Прокурор вищого рівня має розглянути таку скаргу протягом трьох днів і, за наявності підстав, дати обов’язкові вказівки процесуальному керівнику щодо строків конкретних дій або рішень.

Тож, зараз треба діяти не через прохання до слідчих «відправити на ВЛК», а через примус до процесуальної дії. Подати нові чіткі клопотання за ст. 220 КПК у кожному провадженні одночасно слідчому і прокурору; після трьох днів мовчання — скарга слідчому судді за ст. 303–307 КПК; окремо — скарга прокурору вищого рівня за ст. 308 КПК.

По суті справи основна лінія захисту - це лікування і поранення є поважними обставинами, а повернення на службу, виконання бойових завдань і відсутність наміру ухилятися руйнують кваліфікацію за 407/408 КК.

З повагою, адвокат Айвазян.

Доброго дня.

Скарги до суду на бездіяльність слідчих потрібно подавати окремо щодо кожного кримінального провадження (і по першій справі, і по другій). Оскільки термін розгляду клопотання слідчим за законом становить лише 3 дні, а ваші слідчі мовчать місяцями, ваш адвокат має повне право вже зараз звертатися до слідчого судді за місцем розташування відповідних управлінь ДБР. Судова ухвала, яка зобов'яже слідчого розглянути документи, є найдієвішим способом змусити його вийти на зв'язок.

Паралельно з судовим процесом адвокату варто направити офіційні скарги процесуальним керівникам — військовим прокурорам, які здійснюють нагляд за цими справами. Саме прокурор має право дати слідчому ДБР вказівку негайно прийняти медичні документи, видати направлення на ВЛК або взагалі закрити провадження через відсутність складу злочину. Оскільки законні вимоги захисту ігноруються, тиск на слідство через органи прокуратури та керівництво Головного слідчого управління ДБР суттєво прискорить справу.

Що стосується закриття самих справ, то тут не потрібно шукати компромісів чи пільгових процедур повернення, адже ваш родич не є злочинцем. Обидві справи мають бути закриті слідчими на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 КПК України — у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення. Офіційне перебування на лікуванні в цивільній лікарні та госпіталізація після поранення є абсолютними поважними причинами відсутності на службі, що повністю виключає умисел на СЗЧ чи дезертирство.

Усі заяви командира про те, що документи не надіслали у «Вайбер», є протиправним самоправством, яке не має жодної юридичної сили. Госпіталі та медичні заклади зобов'язані самостійно сповіщати військову частину про надходження пораненого військовослужбовця офіційними каналами зв'язку. Щоб остаточно зняти будь-які сумніви слідства, адвокат може вимагати від ДБР зробити офіційні запити або виїмку медичних карт безпосередньо з лікувальних закладів, де перебував боєць.

Не чекайте, поки слідчі самостійно піднімуть слухавку чи відпишуть у месенджерах. Оскільки людина має на руках усі оригінали виписок та довідок про поранення, найкраща тактика зараз — діяти виключно в правовому полі через ухвали слідчих суддів та скарги на бездіяльність ДБР. Коли слідчі отримають судові накази, їм доведеться вийти з «анонімності» та виконати процесуальні дії.

Вітаю!

Затягування слідчим ДБР справи по СЗЧ (самовільне залишення частини) найчастіше пов’язане з перевантаженістю або процесуальною тяганиною. Головний ризик у такій ситуації — ризик раптового вручення підозри. Щоб пришвидшити розгляд, необхідно діяти через офіційні юридичні інструменти - ЦЕ РОБОТА АДВОКАТА.

Цифрові докази: як не дати вашим поясненням зникнути

Ви не дізнаєтеся, чи долучили ваші пояснення до матеріалів справи, доки не отримаєте право на ознайомлення з ними.

Щоб ваші слова стали доказом, зафіксуйте факт їх надання:

Зробіть фото: завжди фотографуйте підписані пояснення перед тим, як віддати їх у руки командиру чи слідчому.

Створіть «цифровий слід»: надішліть фото документа командиру в месенджер та зробіть скриншот листування.

Дійте офіційно: для повної гарантії надсилайте документи рекомендованим листом на адресу частини або офіційним зверненням через Міноборони та Генштаб ЗСУ.

Ваша мета – мати незалежне підтвердження того, що пояснення були подані. Якщо справу передадуть до суду, ці фото та скриншоти можуть стати інструментом захисту для вашого адвоката.

Анатомія документа: що саме має бути в поясненні

Пояснення пишеться, коли факт СЗЧ вже зафіксовано, і вам потрібно викласти свою версію подій для матеріалів розслідування.

деталізація обставин – хронологія подій, наприклад де були, що робили, чому не могли вийти на зв’язок;

об’єктивні причини – опис факторів, які від вас не залежали, приміром, хвороба, непереборна сила, відсутність транспортного сполучення;

відсутність умислу – обов’язкова теза про те, що ви не мали наміру назавжди залишати службу або ухилятися від неї, що критично для кваліфікації за ККУ;

статус – ви виступаєте як особа, що надає свідчення щодо можливого правопорушення.

Питання, як написати пояснення по СЗЧ, є одним з найпоширеніших, з яким звертаються до адвоката. Відповідь залежить від стадії процесу. Один текст подається комісії з розслідування, інший – слідчому ДБР, і це принципова різниця.

«Не існує тексту, який підійде всім. Пояснення мають готуватися під конкретну мету – чи то повернення до служби, чи захист перед слідством. Якщо ситуація нестандартна, не ризикуйте з формулюваннями «зі стелі». Краще один раз узгодити текст із юристом, ніж потім місяцями виправляти наслідки», — наголошує Рустам Нурієв.

Типові помилки при оформленні документів щодо СЗЧ

Неправильно складений документ може стати доказом проти самого військовослужбовця. Ми визначили такі критичні помилки, яких варто уникати:

помилка в адресаті – подання пояснень не тій посадовій особі, що призводить до втрати часу або ігнорування аргументів;

зайві деталі – надання інформації, яка не узгоджена з вашою стратегією захисту;

емоції замість фактів – заміна конкретних обставин, наприклад, дат і подій, власними оцінками, що позбавляє документ юридичної ваги;

необережне визнання вини – формулювання, що трактуються як умисне ухилення від служби, навіть за наявності поважних причин;

відсутність доказів – подання документів без копій довідок чи наказів, що робить ваші слова голослівними;

відсутність фіксації – передача паперів без реєстрації або відмітки про отримання, через що вони часто «зникають».

Червона лінія: коли підготовка документів без адвоката стає критичним ризиком

Існують ситуації, де ціна неправильного слова – це не просто зауваження, а кримінальне провадження. У таких випадках самостійне написання пояснень чи рапортів лише погіршує ситуацію. Тож, зверніться до правника, якщо:

статус уже офіційний – вас подали в розшук або офіційно зафіксували факт СЗЧ;

залучені органи – у справі з’явилися ВСП, поліція або ДБР, а це означає, що будь-які пояснення їм без адвоката є готовою основою для обвинувачення;

конфлікт процедур – проблема виникла під час переведення, після лікування або ВЛК, коли втратився зв'язок між частинами;

загроза затримання – якщо ви плануєте з’явитися особисто, документи мають бути вашим захистом ще до моменту зустрічі з правоохоронцями;

зміна місця служби – ви плануєте повернення до іншої частини або резервного підрозділу;

суперечність фактів: ви вже надали пояснення, які не збігаються з реальними обставинами чи медичними довідками.

ЩЕ РАЗ - ЗАРАЗ ПОВИННА БУТИ АКТИВНА РОБОТА АДВОКАТА.

Доброго дня, проблема полягає не лише у факті відкриття кримінальних проваджень, а у повній бездіяльності слідчих та фактичному блокуванні будь-якого процесуального руху справ. З описаних обставин вбачається, що ви не мали умислу ухилятися від служби, а перебувала на стаціонарному лікуванні, що підтверджується медичними документами. Більше того, після першого епізоду він фактично повернувся на військову службу через резервний батальйон, виконував бойові завдання та отримав поранення, що саме по собі суттєво спростовує версію про умисне ухилення від проходження служби.

У справах за ст. 407 та 408 КК України ключове значення має саме наявність прямого умислу на самовільне залишення служби або ухилення від неї. Якщо особа перебувала на лікуванні, мала медичні документи, проходила стаціонарне лікування та в подальшому повернулась до виконання військових обов’язків, це є суттєвими обставинами на користь захисту.

Окремо звертає на себе увагу описаний вами підхід командира, який фактично визнає, що подання в СЗЧ відбувалося автоматично, без перевірки фактичних обставин, лише через ненадсилання довідки у месенджер. Така практика не відповідає вимогам закону, оскільки питання наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення не може залежати від надсилання фото документів у Viber чи Telegram.

Щодо ВЛК, то проблема полягає у тому, що слідчі ДБР фактично самоусунулися від розгляду клопотань сторони захисту. Відсутність відповіді на адвокатські запити та клопотання протягом тривалого часу є процесуальною бездіяльністю. У КПК України передбачено обов’язок слідчого розглядати клопотання сторони захисту та приймати відповідне процесуальне рішення у визначені строки. Ігнорування клопотань та відсутність будь-яких відповідей порушує право на захист.

Потрібно розуміти, що направлення на ВЛК у таких справах часто має принципове значення, оскільки висновок ВЛК може підтвердити стан здоров’я, наслідки поранень, непридатність або обмежену придатність, а також об’єктивно пояснити певні обставини перебування поза частиною. Саме тому бездіяльність слідчих фактично блокує можливість належного захисту.

У вашій ситуації подальше листування та телефонні дзвінки, очевидно, результату вже не дадуть. Необхідно переходити до процесуального примусу через суд.

Фактично у вас зараз є підстави для:

• подання скарги слідчому судді на бездіяльність слідчого ДБР;
• зобов’язання розглянути подані клопотання;
• зобов’язання надати процесуальну відповідь;
• витребування інформації щодо стану досудового розслідування;
• ініціювання питання щодо направлення на ВЛК.

Саме слідчий суддя має повноваження реагувати на систематичну бездіяльність слідчого.

Також необхідно витребувати:

• витяги з ЄРДР по обох провадженнях;
• інформацію про процесуальний статус особи;
• чи повідомлялось про підозру;
• чи оголошувався розшук;
• які слідчі дії взагалі проводились за цей час.

З вашого опису складається враження, що провадження фактично “висять” без активного розслідування, а слідчі просто уникають прийняття будь-яких рішень.

Окремо важливо розуміти, що якщо перший епізод був пов’язаний зі стаціонарним лікуванням, а після цього особа добровільно повернулась до служби та продовжила її проходження, то це суттєво послаблює перспективу обвинувачення за ст. 407 КК України. Аналогічно й щодо другого епізоду, якщо є підтвердження поранення та лікування.

Крім того, потрібно дуже уважно перевірити кваліфікацію за ст. 408 КК України, оскільки ця стаття передбачає більш тяжкий склад злочину — дезертирство, тобто умисел на ухилення від військової служби взагалі. Якщо особа після лікування поверталась до служби, виконувала бойові завдання та не переховувалась, така кваліфікація може бути юридично сумнівною.

Тому зараз головне завдання — не чекати відповіді від слідчих, а переходити до активного судового контролю за досудовим розслідуванням. Саме через слідчого суддю у подібних справах найчастіше вдається змусити ДБР почати процесуально реагувати, розглядати клопотання та рухати справу далі.

СИЛЬНІШЕ СТУКАТИ ДО ДБР ПОВИНЕН АДВОКАТ - ВАШЕ ЗАВДАННЯ СИЛЬНІШЕ СТУКАТИ ДО АДВОКАТА (САМІ ВИ НІЧОГО НЕ ВИРІШИТЕ - У АДВОКАТА Є ВСІ ІНСТРУМЕНТИ (КЛОПОТАННЯ, СКАРГИ, ЗВЕРНЕННЯ)).