Відкрито спадкову справу

Доброго дня, Ярославе!

Спадкування у Вашому випадку відбувається за заповітом. За статтею 1217 Цивільного кодексу України спадкування здійснюється за заповітом або за законом, а за частиною першою статті 1223 Цивільного кодексу України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Тому, якщо заповіт чинний і не буде оскаржений, саме Ви є спадкоємцем того майна, яке належало померлому на день смерті. До спадщини входять лише права та обов’язки, які належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини, відповідно до статті 1218 Цивільного кодексу України.

Дочка від першого шлюбу є спадкоємцем першої черги за законом, бо відповідно до частини першої статті 1261 Цивільного кодексу України до першої черги належать діти спадкодавця, той із подружжя, який його пережив, та батьки. Але за наявності заповіту вона не спадкує автоматично, якщо заповіт охоплює все майно. Реальний ризик для Вас — це лише право на обов’язкову частку, якщо вона є малолітньою, неповнолітньою або повнолітньою непрацездатною. Частина перша статті 1241 Цивільного кодексу України передбачає, що такі діти спадкодавця спадкують незалежно від змісту заповіту половину тієї частки, яка належала б їм при спадкуванні за законом. Якщо дочка повнолітня і працездатна, права на обов’язкову частку вона не має.

Колишня дружина після розірвання шлюбу не є “тим із подружжя, який пережив спадкодавця” у розумінні спадкування за законом, тобто як спадкоємець вона не заходить. Але щодо 8/25 частки будинку, які були придбані під час другого шлюбу, ситуація інша. Якщо ці 8/25 були куплені за договором купівлі-продажу під час шлюбу, вони могли бути спільною сумісною власністю подружжя. За статтею 22 Кодексу про шлюб та сім’ю України від 20.06.1969 № 2006-VII, який діяв у радянський/пострадянський період до Сімейного кодексу України, майно, нажите подружжям за час шлюбу, було спільною сумісною власністю, а частки при поділі визнавались рівними за статтею 28 цього Кодексу.

Частина перша статті 60 встановлює, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності, а частина друга статті 60 передбачає презумпцію спільності майна, набутого за час шлюбу. Водночас пункт 2 частини першої статті 57 Сімейного кодексу України прямо відносить майно, набуте у спадщину, до особистої приватної власності одного з подружжя. Тому 17/25, отримані ним у спадщину від матері, мають бути його особистою власністю, а 8/25, придбані у шлюбі, потенційно є спільним майном подружжя.

Отже, якщо 8/25 визнаються спільною сумісною власністю колишнього подружжя, то колишня дружина може претендувати орієнтовно на 1/2 від цих 8/25, тобто на 4/25 будинку. Це не спадщина після померлого, а її власна частка у спільному майні. Тоді до спадщини фактично увійдуть 17/25, отримані спадкодавцем у спадщину, плюс його 4/25 із придбаних у шлюбі 8/25, тобто орієнтовно 21/25 будинку. Це за умови, що немає інших доказів: шлюбного договору, договору поділу майна, рішення суду, доказів купівлі за особисті кошти спадкодавця або інших обставин.

Розірвання шлюбу саме по собі не припинило права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Це прямо передбачено частиною першою статті 68 Сімейного кодексу України. При поділі такого майна частки дружини і чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю або шлюбним договором, відповідно до частини першої статті 70 Сімейного кодексу України.

Щодо строку для колишньої дружини: за частиною другою статті 72 Сімейного кодексу України до вимоги про поділ майна після розірвання шлюбу застосовується позовна давність у три роки, але вона обчислюється не просто від дати розлучення, а від дня, коли співвласник дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності. Тому сам факт, що розлучення було давно, не завжди автоматично “закриває” її вимоги.

Після спливу 6 місяців нотаріус перевіряє склад спадкового майна, заповіт, осіб з правом на обов’язкову частку та видає свідоцтво про право на спадщину. Свідоцтво видається після закінчення 6 місяців з часу відкриття спадщини — це стаття 1298 Цивільного кодексу України. Якщо дочка або колишня дружина до цього часу заявляться до нотаріуса, нотаріус врахує їх заяви в межах своїх повноважень.

Стаття 71 Закону України “Про нотаріат” від 02.09.1993 № 3425-XII зараз прямо передбачає можливість видачі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя, у тому числі колишнього подружжя, у разі смерті одного з них. Таке свідоцтво може бути видано на половину спільного майна, якщо нотаріус перевірить факт належності майна подружжю або колишньому подружжю на праві спільної сумісної власності.

Тому очікувати треба такого: якщо ніхто інший не заявиться і документи на будинок та землю в порядку, після 6 місяців Ви зможете оформлювати свідоцтво про право на спадщину за заповітом. Якщо заявиться дочка — треба дивитися, чи має вона право на обов’язкову частку. Якщо заявиться колишня дружина — її позиція стосуватиметься не спадкування, а виділення її частки із 8/25 будинку, придбаних у шлюбі.

По земельних ділянках треба окремо дивитися правовстановлюючі документи. Якщо вони були отримані померлим у спадщину, подаровані йому або приватизовані ним як особисте право — це, як правило, не спільне майно колишнього подружжя. Якщо ж земельні ділянки купувалися за час шлюбу за спільні кошти, тоді може бути аналогічний ризик претензій колишньої дружини.

З повагою, адвокат Айвазян.

Вітаю Вас.

Після цього терміну очікувати отримання Вами свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Чи будуть якісь дії зі сторони родичів першого ступеня споріднення - питання, відповісти доволі складно.

З повагою!

Доброго дня!

Якщо дочка від першого шлюбу є працездатною (не є пенсіонером або особою з інвалідністю), то вона ніяким чином не претендує на Вашу спадщину по заповіту.

Щодо колишньої дружини, то якщо спадкодавець придбав 8/25 будинку перебуваючи у шлюбі, то його дружина мала право на на 4/25.

Тому нотаріус скоріш за все видасть Вам свідоцтво про право на спадщину на 21/25 будинку, а колишній дружині спадкодавця - свідоцтво про право власності на 4/25 будинку

З повагою, юрист Дерій В.О.!