Повернення боргу по розписці

Доброго дня.

Успішне виконання рішення суду та реальне повернення коштів після касації — це значна перемога, адже на практиці цей етап часто виявляється найскладнішим. Проте процесуально збільшити вимоги в межах тієї самої справи вже не вдасться. Оскільки касаційний суд уже поставив фінальну крапку, а виконавчий лист повністю виконано, ця справа вважається остаточно закритою, тому для захисту ваших інтересів доведеться ініціювати нові судові процеси.

Можливість компенсувати втрати від зміни курсу долара повністю залежить від того, як саме було сформульовано перше рішення суду. Якщо суд стягнув борг у гривні, але з чітким визначенням еквівалента в іноземній валюті, а виконавча служба виплатила кошти за старим (нижчим) курсом, ви маєте законне право подати новий позов про стягнення курсової різниці. У такому разі різниця розглядається як збитки на підставі статей 22 та 623 Цивільного кодексу України, оскільки боржник зобов'язаний розраховуватися за курсом, що діє на день фактичного платежу, що підтверджує і стала практика Великої Палати Верховного Суду.

Якщо ж у першому судовому рішенні сума заборгованості була вказана суто в гривні без жодної прив'язки до валютного еквівалента, стягнути курсову різницю не вийде. У такій ситуації закон захищає ваші гроші від знецінення через статтю 625 Цивільного кодексу України. Ви можете подати новий позов та стягнути з боржника три відсотки річних, а також інфляційні втрати за весь період прострочення — від дня, коли борг мав бути повернутий, і аж до дня його реального фізичного погашення через виконавчу службу.

Друга розписка є абсолютно самостійним договором позики та окремим зобов'язанням, яке процесуально ніяк не пов'язане з першим судовим процесом. Щоб повернути гроші за цим документом, необхідно підготувати та подати новий позов про стягнення боргу. Суд розглядатиме цю справу з нуля, досліджуючи сам факт передачі коштів, строки виконання зобов'язання та наявність прострочення саме за цією угодою.

Оскільки боржником в обох випадках є одна і та сама особа, стаття 188 Цивільного процесуального кодексу України дозволяє вам обрати найбільш зручну стратегію. Ви можете об'єднати вимоги і подати один спільний позов, у якому одночасно вимагати стягнення боргу за другою розпискою та компенсації (курсової різниці чи нарахувань за статтею 625) за першим боргом, що дозволить зекономити на судовому зборі. Або ж ви можете розділити ці процеси і подати два окремі позови — це може пришвидшити стягнення за другою розпискою, оскільки суддям простіше розглядати "чисті" справи без необхідності перевіряти складні фінансові розрахунки інфляційних чи курсових втрат.

Доброго дня, Анатолію!

Процесуально збільшення позовних вимог можливе у межах ще незавершеного розгляду: пункт 2 частини другої статті 49 Цивільного процесуального кодексу України дозволяє позивачу збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання, а у спрощеному провадженні — до початку першого судового засідання. Після касації, виконавчого листа і фактичного виконання рішення це вже не стадія для збільшення вимог.

Перша розписка та інша розписка є різними підставами для вимог і не повинні змішуватися в одному процесуальному питанні.

Отже, по-перше, якщо за першою розпискою рішення вже виконане, треба дивитися резолютивну частину рішення і виконавчий лист. Якщо судом уже стягнуто визначену суму в гривні, наприклад 200 000 грн, подальша зміна курсу долара не є підставою для збільшення вимог у цій самій справі. У такому випадку суд уже визначив розмір боргу, а виконання рішення здійснюється саме в межах суми, зазначеної у виконавчому документі.

По-друге, якщо у рішенні або виконавчому листі борг визначено як сума в доларах США або як гривневий еквівалент певної суми доларів США за курсом на день платежу/день виконання рішення, тоді питання не в збільшенні позову, а в правильності виконання. Частина друга статті 533 Цивільного кодексу України прямо передбачає: якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, гривнева сума визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто якщо за змістом рішення борг підлягав стягненню у гривневому еквіваленті іноземної валюти на день фактичного платежу, однак боржником сплачено або в межах виконавчого провадження перераховано стягувачу меншу суму, це не є підставою для збільшення позовних вимог. У такому випадку питання має вирішуватися в межах виконання рішення: шляхом перевірки розрахунку, дати фактичного платежу, курсу НБУ на цю дату, постанови про закінчення виконавчого провадження та, за наявності підстав, оскарження дій або постанови виконавця чи порушення питання про невиконану частину рішення.

По-третє, додатково можна теоретично думати про окремий позов щодо нарахувань за прострочення до моменту фактичного виконання, однак, окремий позов щодо нарахувань за період прострочення до фактичного виконання рішення можливий лише за наявності неврахованого періоду та з урахуванням обмежень, встановлених законом. За частиною першою статті 1050 Цивільного кодексу України у разі несвоєчасного повернення суми позики позичальник зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу, а частина друга статті 625 Цивільного кодексу України передбачає 3 % річних та інфляційні втрати за час прострочення. Водночас пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України звільняє позичальника у період воєнного або надзвичайного стану та протягом 30 днів після його припинення чи скасування від відповідальності, визначеної статтею 625 Цивільного кодексу України, а також від сплати неустойки, штрафу і пені за таке прострочення. Крім того, якщо зобов’язання визначене у гривні з еквівалентом в іноземній валюті, інфляційні втрати не підлягають стягненню, оскільки втрати від знецінення гривні компенсуються через механізм валютного еквівалента.

По-четверте, друга розписка — це інший документ, інший борг, можливо інший строк повернення. Її треба заявляти окремим позовом, якщо вона не була предметом попередньої справи. Розписка як доказ договору позики прямо передбачена частиною другою статті 1047 Цивільного кодексу України: на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути подана розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання коштів.

ВИСНОВОК:

Отже, для початку потрібно перевірити резолютивну частину рішення касації/остаточного рішення і виконавчий лист. Якщо там фіксована гривнева сума — курс сам по собі слабка підстава для нового стягнення різниці. Якщо там долари або еквівалент за курсом на день виконання — треба рахувати недоплату і працювати через виконання/скаргу на виконавця, а другу розписку — окремо в новий позов, з окремою ціною позову і судовим збором.

З повагою, адвокат Айвазян.

Доброго дня. якщо по першій розписці вже є рішення касації, виконавчий лист і гроші фактично повернуті, то “збільшити вимоги” в цій самій справі через зміну курсу долара вже не вийде. Збільшення позовних вимог можливе лише під час розгляду справи, а не після касації та виконання рішення.

Якщо рішення вже виконане, потрібно дивитися, що саме було стягнуто: сума в гривні, сума в доларах США або гривневий еквівалент. Якщо суд остаточно визначив суму до стягнення і боржник її сплатив, саме рішення не можна просто переглянути тільки тому, що після цього змінився курс.

Окремо можна розглядати новий позов, якщо є підстави для додаткового стягнення: наприклад, 3% річних, інфляційні втрати або інші проценти за період прострочення до фактичного повернення коштів за статтею 625 ЦК України. Але це треба рахувати окремо і перевіряти, чи ці вимоги вже не були предметом попереднього спору.

Щодо другої розписки — це вже окрема підстава для нового позову. Розписка може підтверджувати факт укладення договору позики та його умови за статтею 1047 ЦК України. Якщо боржник за другою розпискою гроші не повернув, потрібно направити письмову вимогу про повернення боргу, а потім подавати окремий позов про стягнення суми боргу, процентів, 3% річних та інших нарахувань, якщо для цього є підстави.

Правильний алгоритм такий:

1. Взяти рішення суду, виконавчий лист і підтвердження фактичної оплати.
2. Перевірити, в якій валюті та в якій формулі суд стягнув борг: фіксована гривнева сума чи еквівалент у валюті.
3. Якщо боржник прострочив виконання рішення — порахувати можливі додаткові вимоги за період прострочення до дня фактичної оплати.
4. По другій розписці — готувати окрему вимогу боржнику та окремий позов, бо це інше зобов’язання.
5. Не подавати заяву про “збільшення вимог” у вже завершеній справі, бо за статтею 49 ЦПК України збільшення або зменшення позовних вимог допускається лише на стадії розгляду справи, а не після касації та виконання рішення.

Тобто основний робочий варіант — не збільшення старого позову, а або окремий позов про додаткові нарахування за прострочення, або новий позов за другою розпискою.

Юрист в кишені Корнійчук Євген — правова допомога у зрозумілому форматі

Вітаю Вас!, Анатолію!

Оскільки справа пройшла стадію касаційного перегляду та рішення вже виконано (гроші повернуто), ваша ситуація ділиться на два абсолютно різних правових треки:

1. Робота з наслідками виконання першого рішення

2. Ініціювання нового судового процесу за другою розпискою.

1. Процесуально «збільшити позовні вимоги» у старій справі неможливо, оскільки вона вже розглянута по суті, рішення набрало законної сили та повністю виконане. Проте закон дозволяє захистити свої інтереси через подання нового (окремого) позову, але з певними нюансами щодо курсу валют.

Якщо суд стягнув з боржника фіксовану суму в гривнях, а за час виконавчого провадження курс долара зріс, виникла так звана курсова різниця.

Верховний Суд у справі № 127/27222/16-ц https://iplex.com.ua/doc.php?regnum=93505135 вказав, що в таких справах належними способами захисту суб`єктивних цивільних прав є ПРЕД'ЯВЛЕННЯ до суду позову про стягнення "курсової різниці" або ОСКАРЖИТИ дій державного виконавця за неналежне виконання рішення суду.

Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Відповідно до статті 192 ЦК України гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 524 ЦК України визначено, що грошовим визнається зобов`язання, виражене у грошовій одиниці України - гривні, а в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Загальні положення виконання грошового зобов`язання закріплені у статті 533 ЦК України, зокрема: грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях; якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Частиною третьою статті 533 ЦК України закріплено, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Таким чином, у разі ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті стягувачу має бути перерахована саме іноземна валюта, визначена судовим рішенням, а не її еквівалент у гривні. Перерахування суми у національній валюті України за офіційним курсом Національного банку України не вважається належним виконанням.

У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквіваленту такої суми у гривні стягувачу має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.

Перерахування стягувачу суми у національній валюті України чи іншій валюті, аніж валюта, зазначена у резолютивній частині судового рішення, не вважається належним виконанням судового рішення.

2. Друга розписка: Алгоритм стягнення нового боргу

Для повернення грошей за другою розпискою необхідно запускати новий судовий процес. Щоб не повторити помилок із втратою коштів через зміну курсу, слід врахувати три ключові юридичні аспекти.

1. Досудовий порядок вирішення спору

Якщо в розписці чітко вказано дату (наприклад, «зобов'язуюсь повернути до 01.05.2025»), то з наступного дня рахується прострочення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, якщо строк повернення позики не встановлений, боржник зобов'язаний повернути її протягом 30 днів від дня пред'явлення кредитором вимоги. Вам необхідно направити боржнику офіційну письмову вимогу (цінним листом з описом вкладення) про повернення коштів.

2. Правильне формулювання позовних вимог

Щоб захистити гроші від зміни курсу долара під час майбутнього суду, позовну заяву слід формувати за чинною практикою Великої Палати Верховного Суду:

У позовних вимогах слід просити суд стягнути борг безпосередньо в іноземній валюті (доларах США). Суди мають право ухвалювати рішення про стягнення коштів у валюті позики.

Якщо суд зазначає гривневий еквівалент, у позові та рішенні має бути чітке формулювання: «...з визначенням еквіваленту в гривні за офіційним курсом НБУ на день фактичного виконання судового рішення». Це зобов'яже державного або приватного виконавця перерахувати суму за актуальним курсом у день, коли гроші будуть реально списуватись у боржника.

3. Додаткові нарахування одразу в позові

Подаючи позов за другою розпискою, Ви можете одразу включити в нього вимоги за ст. 625 ЦК України (3% річних від дня прострочення до дня подання позову) та відсотки за користування позикою, якщо вони передбачалися текстом розписки (ст. 1048 ЦК України).

Скажіть, будь ласка, в якій саме валюті та з яким формулюванням суд первинно ухвалив рішення про стягнення боргу за першою розпискою (була вказана фіксована сума в гривні чи стягнення у валюті з еквівалентом)?

З повагою, юрист Дерій В.О.!

Щиро бажаю Вам успіхів!

Вітаю Вас.

Повернення боргу по розписці Потрібно повернути гроші. Є рішення касації. Є виконавчий лист. Гроші повернуті. Потрібно збільшити вимоги бо змінився курс долара. А також є ще одна розписка.

Перш за все необхідно розмежувати дві абсолютно різні ситуації, адже з Вашого повідомлення вбачається, що мова йде про вже завершений судовий спір, за яким рішення пройшло всі судові інстанції, набрало законної сили та було виконане, а також про іншу боргову розписку, яка потенційно може бути предметом нового судового розгляду.

Щодо першої розписки, то якщо дійсно є рішення суду першої інстанції, яке залишене без змін апеляційною та касаційною інстанціями, після чого було видано виконавчий лист і кошти фактично стягнуті (або добровільно сплачені боржником у межах виконавчого провадження), то, на мою думку, можливість збільшити суму стягнення лише у зв'язку зі зміною курсу долара США наразі практично відсутня.

Справа в тому, що після набрання рішенням законної сили суд вже визначив остаточний обсяг прав та обов'язків сторін. Якщо рішення виконане, спір вважається остаточно вирішеним. Закон не передбачає можливості після завершення всіх судових інстанцій повторно звернутися саме з вимогою про збільшення вже стягнутої суми лише тому, що після ухвалення рішення змінився валютний курс.

Інша ситуація була б, якби рішення ще не виконувалося або якби під час первісного розгляду справи були заявлені вимоги про стягнення інфляційних втрат, трьох відсотків річних чи інших сум відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, однак вони залишилися невиконаними. Якщо ж виконавче провадження завершене і борг погашений, то предмет спору фактично припинив своє існування.

Разом із тим, для остаточного висновку бажано проаналізувати саме рішення суду. Важливо зрозуміти:

- у якій валюті суд визначив суму до стягнення;

- чи стягувалася гривнева сума або ж сума в доларах США;

- чи застосовувався курс НБУ на певну дату;

- чи заявлялися додаткові вимоги за статтею 625 ЦК України;

- чи повністю виконано рішення.

Лише після аналізу цих документів можна остаточно виключити або підтвердити будь-які додаткові механізми захисту

Щодо другої розписки, то тут ситуація зовсім інша.

Сам факт наявності розписки ще не означає автоматичного стягнення коштів. Суд насамперед буде досліджувати, чи підтверджує цей документ саме існування договору позики.

Верховний Суд вже неодноразово звертав увагу на те, що розписка сама по собі не є окремим видом договору. Вона лише підтверджує укладення договору позики та факт передачі коштів.

Саме тому суди аналізують не назву документа, а його зміст.

Із практики Верховного Суду випливає, що у розписці бажано повинні міститися такі відомості: хто саме передав кошти, хто їх отримав, конкретна сума, валюта, факт отримання грошей, обов'язок їх повернути. бажано строк повернення.

Найбільш поширеною підставою для відмови у задоволенні позову є ситуація, коли в тексті розписки написано лише: "зобов'язуюсь повернути...", але відсутня фраза про те, що гроші фактично були отримані.

Саме така справа нещодавно розглядалася Верховним Судом. Суд підтвердив, що якщо із тексту документа не вбачається сам факт передачі коштів, а інших доказів позивач не надав, то вимоги можуть бути залишені без задоволення.

Тому перед поданням позову потрібно оцінювати не лише саму наявність розписки, а й її юридичну якість.

Я б рекомендував діяти у такій послідовності:

1. Надати для аналізу рішення суду щодо першої розписки та виконавчі документи, щоб остаточно виключити можливість будь-яких додаткових вимог.

2. Надати текст другої розписки (або її копію) для повного юридичного аналізу.

3. Перевірити строки позовної давності щодо другої вимоги.

4. Проаналізувати, чи містить розписка всі істотні умови договору позики та чи підтверджує саме факт передачі коштів.

5. Якщо зміст документа відповідає вимогам закону, вже тоді оцінювати перспективи звернення до суду, можливість стягнення основної суми боргу, процентів, інфляційних втрат та інших належних платежів.

На мою думку, саме друга розписка наразі виглядає значно перспективнішою з юридичної точки зору, тоді як питання повторного збільшення вже стягнутої та фактично виконаної суми за першою справою має дуже низькі перспективи успіху. Саме тому основну увагу я б рекомендував зосередити на детальному аналізі другої розписки та документів, що підтверджують передачу коштів.

З повагою! Щасти Вам!

Вітаю!

1. ВИКОНАННЯ СУДОВОГО РІШЕННЯ ЖОДНИМ ЧИНОМ НЕ ПРИВ'ЯЗАНЕ ДО КУРСУ ДОЛАРА, ЯКЩО ТАКОЇ ПРИВ'ЯЗКИ НЕМАЄ В САМОМУ РІШЕННІ СУДУ.

2. ПО ДРУГІЙ БОРГОВІЙ РОЗПИСЦІ, НЕОБХІДНО ЗВЕРТАТИСЯ ДО СУДУ З ПОЗОВОМ ПРО ПОВЕРНЕННЯ БОРГУ.

Спочатку надішліть письмову претензію на адресу позичальника, вказану в борговій розписці. Якщо протягом 30 днів від дня пред'явлення Вами вимоги він не поверне гроші, то необхідно звертатись до суду. При цьому для фактичного виконання рішення необхідно просити суд забезпечити позов шляхом заборони відчуження майна боржника (якщо ж звісно у нього є майно).

Перед тим, як подавати в суд позовну заяву про повернення позики, рекомендую заздалегідь дізнатися інформацію про те, чи є у боржника майно, на яке можна накласти арешт. Таку інформацію необхідно дізнатися виключно до звернення до суду, інакше боржник може вивести активи і майно.

Якщо ви зайняли суму іншій людині, а вона не поспішає її повертати, то врегулювати спір допоможе правильно складений позов про повернення грошових коштів. За допомогою такого документу можна домогтися стягнення заборгованості та компенсації заподіяної шкоди.

Щоб направити позов до суду, потрібна причина. Підставами для складання документу є ситуації:

• Заборгованість за розпискою;
• Невиплата відповідної заробітної плати;
• Заборгованість по аліментах;
• Вимога регресних виплат;
• Вимога про відшкодування шкоди та збитків;
• Заборгованості за відсотками.

У побуті випадки позики грошей трапляються часто. Деякі грошові операції супроводжуються документально – відповідною розпискою, що показує суть домовленості учасників позики.

Навіть при наявності розписки немає абсолютної гарантії, що вона виступить доказом правоти позикодавця – документ має юридичну силу, якщо він заповнений правильно. У розписці має бути присутня інформація про особу, яка дає гроші в борг – ПІБ, паспортні дані, прописка, сума, термін повернення, обов’язкове зазначення того, що гроші дано в борг, а також зобов’язання їх повернути. Аналогічний набір даних вказують і про фізичну особу, яка позичає гроші.

У документі вказують суму позики цифрою або прописом, дату позики та терміни виплати боргу. Позичальник зобов’язаний поставити підпис на знак згоди з умовами.

При складанні позову про повернення грошових коштів, необхідно враховувати кілька правил:

• Направляти позов до суду можна після того, як настане термін повернення боргу, зазначений у розписці;
• Подавати документ можна протягом 3-х років з моменту, коли настане термін повернення;
• Якщо пройшло більше 3-х років після дати виплати боргу, вам можуть відмовити в проханні в суді, тому що минув строк позовної давності.
• Бажана досудова робота адвоката з боржником про перспективи судового розгляду і негативні наслідки для нього.
• Попередньо провести розслідування на наявність активів і фінансового стану боржника.

Позов про повернення позики складається з декількох частин:

• Обов’язкові реквізити – потрібно вказати назву та адресу суду, куди подається позов, дані позивача, дані відповідача, ціну позову (суму, яку необхідно повернути).
• Описова частина містить роз’яснення для суду з приводу ситуації – хто, коли й де займав у вас гроші, коли повинен був їх повернути. Потрібно посилатися на статті законодавства, що є підставами для того, щоб суд взяв до уваги позов.
• Прохальна частина складається з декількох пунктів. Спочатку потрібно попросити про те, щоб суд прийняв позов і розглянув його. Потім необхідно викласти прохання про те, щоб борг стягнули в вашу користь. Можна попросити, щоб судові витрати теж стягнули з боржника.
• Додатки до позову – Додатки. Сюди входять усі докази, якими можна підтвердити ваші претензії до позичальника – необхідні їх копії. У цьому випадку краще керуватися правилом: краще більше, ніж менше. Необхідно докласти всі документи, які підтверджують обставини ваших правовідносин.

У процесі розгляду справи суд вивчить надані матеріали та винесе рішення. Якщо воно виявиться позитивним для вас, вам видадуть виконавчий документ. З ним можна звернутися до виконавчої служби для стягнення боргу з позичальника.

---

Цивільний кодекс України

(https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv#n3...):

Стаття 1046. Договір позики

1. За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Стаття 1047. Форма договору позики

1. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

2. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Стаття 1048. Проценти за договором позики

1. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

2. Договір позики вважається безпроцентним, якщо:

1) він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п'ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов'язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін;

2) позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками.

Стаття 1049. Обов'язок позичальника повернути позику

1. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

2. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.

3. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.