Добрый день, я слышала что если у меня не совершенно летний ребёнок то я могу уволится с работы без отработки 14 дней. Проконсультируйте меня, это так или нет?

Добрий день, Катерино!

Працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні (ст. 38 КЗпП). У разі звільнення з поважних причин, у т. ч. у зв’язку з доглядом за дитиною до досягнення нею 14-річного віку або дитиною-інвалідом, роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Свідоцтво про народження дитини — це документ, що підтверджує наявність дитини віком до 14-ти років. Тому роботодавець зобов’язаний звільнити працівника у визначений ним строк. При цьому не має значення, хто звернувся із заявою про звільнення — батько чи мати дитини.

На відміну від надання відпустки для догляду за дитиною, стаття 38 КЗпП не містить умови, що мати дитини має працювати і не перебувати у відпустці. Також законодавство не передбачає, що працівник, який бажає звільнитися у зв’язку з доглядом за дитиною, має надати медичний висновок, як у випадку відпустки без збереження зарплати для догляду за дитиною до 6 років на підставі статті 25 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР.

Як оформити звільнення:

Ініціатива працівника про звільнення оформлюється письмовою заявою (за наявності поважної причини надаються документи, що її підтверджують). Звільнення оформлюється наказом чи розпорядженням роботодавця. Крім цього, слід звернути увагу на наступні нюанси.

✓ Нюанс 1. Слід обов’язково конкретизувати частину 1 ст. 38 КЗпП.

✓ Нюанс 2. Частина 1 ст. 38 КЗпП передбачає звільнення із попередженням за два тижні, а також «термінове» звільнення за наявності поважної причини. Отже, і в заяві про звільнення, і у наказі повинно бути відповідне формулювання (догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку).

Приклад заяви: «Прошу звільнити мене за власним бажанням 26 серпня 2020 року з причини догляду за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку».

Досить часто працівник хоче звільнитися і написав заяву на звільнення за власним бажанням, а роботодавець відмовляється її приймати.

У такому випадку існують 2 варіанти:

1) подати для реєстрації вхідної кореспонденції заяву на звільнення особі уповноваженій здійснювати подібний документообіг, як правило - це секретар.

Обов'язкова умова для обох варіантів: заява на звільнення має бути написана в двох ідентичних примірниках. У разі подання заяви на звільнення безпосередньо секретарю, останній повинен у вашій присутності звірити обидва примірника документа, зареєструвати його в журналі вхідної кореспонденції і на вашому екземплярі поставити відмітку про отримання (як правило, це штамп, в якому зазначено найменування підприємства і заздалегідь заготовлені порожні графи для реєстраційного номера і дати згідно журналу вхідної кореспонденції), а так само поставити підпис і розшифровку ініціалів.

2) написати і правильно оформити заяву на звільнення за власним бажанням і відправити її рекомендованим листом з описом вкладення на юридичну адресу підприємства. Заява на звільнення вважається поданою з моменту отримання роботодавцем листа, а підтвердженням про отримання є повідомлення про вручення.

Всього доброго!

Успіхів Вам!