Написати відповідь на текст, який я зазначила і я виберу оплату повністю одному юристу, який надасть відповідь.

Враховуючи обставини, зазначені у задачі, між сторонами виникли антропоохоронні правовідносини.

Згідно зі статтею 15 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою.

Інформація про продукцію повинна містити:

1) назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються;

2) найменування нормативних документів, вимогам яких повинна відповідати вітчизняна продукція;

3) дані про основні властивості продукції, а щодо продуктів харчування - про склад (включаючи перелік використаної у процесі їх виготовлення сировини, в тому числі харчових добавок), номінальну кількість (масу, об'єм тощо), харчову та енергетичну цінність, умови використання та застереження щодо вживання їх окремими категоріями споживачів, а також іншу інформацію, що поширюється на конкретний продукт;

4) відомості про вміст шкідливих для здоров'я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо застосування окремої продукції, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами;

5) позначку Тема 18: Проблеми правового забезпечення біологічної та генетичної безпеки

про наявність або відсутність у складі продуктів харчування генетично модифікованих компонентів;

6) дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції;

6-1) виробник (продавець) у разі виявлення недостовірної інформації про продукцію (якщо вона не шкодить життю, здоров'ю або майну споживача) протягом тижня вилучає цю продукцію з продажу та приводить інформацію про неї до відповідності.

Доброго дня!

По Вашому питанню повідомляю наступне:

Споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Продавець(виробник) має забезпечити надання інформації в такому обсязі, щоб у покупця склалось чітке уявлення про властивості товару, правила користування, збереження його тощо.

Відповідно до ст. 15 ЗУ «Про захист прав споживачів», що регулює питання захисту прав споживачів, споживач має право на одержання інформації про продукцію, яка повинна містити:

• назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються;
• дані про основні властивості продукції, номінальну кількість (масу, об’єм тощо), умови використання;
• відомості про вміст шкідливих для здоров’я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо застосування окремої продукції, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами;
• позначку про наявність у її складі генетично модифікова­них компонентів;
• дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції;
• дату виготовлення;
• відомості про умови зберігання;
• гарантійні зобов’язання виробника (виконавця);
• правила та умови ефективного і безпечного використання продукції;
• строк придатності (строк служби) товару (наслідків роботи), відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій;
• найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.

Також, споживач має право ще до моменту укладення договору купівлі-продажу оглянути товар, вимагати проведення перевірки властивостей товару або демонстрації користування товаром, якщо це не виключено характером товару і не суперечить правилам роздрібної торгівлі.

Стосовно продукції, яка за певних умов може бути небезпечною для життя, здоров'я споживача та його майна, навколишнього природного середовища, виробник (виконавець, продавець) зобов'язаний довести до відома споживача інформацію про таку продукцію і можливі наслідки її споживання (використання).

Згідно з ч.7 ст. 15 ЗУ «Про захист прав споживачів» у разі коли надання недоступної, недостовірної, неповної або несвоєчасної інформації про продукцію та про виробника (виконавця, продавця) спричинило:

1. придбання продукції, яка не має потрібних споживачу властивостей, - споживач має право розірвати договір і вимагати відшкодування завданих йому збитків;
2. неможливість використання придбаної продукції за призначенням – споживач має право вимагати надання у прийнятно короткий, але не більше місяця, строк належної інформації. Якщо інформацію в обумовлений строк не буде надано, споживач має право розірвати договір і вимагати відшкодування збитків;
3. заподіяння шкоди життю, здоров'ю або майну споживача - споживач має право пред'явити продавцю (виробнику, виконавцю) вимоги, передбачені ст. 16 цього Закону, а також вимагати відшкодування збитків, завданих природним об'єктам, що перебувають у його володінні на праві власності або на інших підставах, передбачених законом чи договором.

Обов'язок продавця (виконавця) надати інформацію про товари (послуги) є не тільки гарантією права споживача на інформацію, але і дає йому можливість реалізувати своє право на належну якість товару (послуги). На основі отриманої інформації споживач може вибрати саме той товар (послугу) і такої якості, яка йому дійсно потрібна.

Щодо законодавства про ГМО:

З А К О Н У К Р А Ї Н И

Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів

___

Цей Закон регулює відносини між органами виконавчої влади, виробниками, продавцями (постачальниками), розробниками, дослідниками, науковцями та споживачами генетично модифікованих організмів (далі - ГМО) та продукції, виробленої за технологіями, що передбачають їх розроблення, створення, випробування, дослідження, транспортування, транскордонні переміщення, розміщення на ринку, вивільнення у навколишнє природне середовище та використання в Україні із забезпеченням біологічної і генетичної безпеки.

Цей Закон не регулює відносини, що стосуються людського організму, тканин та окремих клітин у його складі.

Щодо маркування та етикетування продукції:

Маркування дає споживачу інформацію про те, що він збирається придбати.

Конституцією України кожному гарантовано право вільного доступу до інформації, зокрема про якість харчових продуктів і предметів побуту. Така інформація ніким не може бути засекречена (частина друга статті 50 Основного Закону).

Крім того, частиною третьою статті 9 Закону України «Про інформацію» встановлено, що кожному громадянину забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законами України.

Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Право споживача на інформацію про продукцію закріплене у статті 15 вказаного Закону.

Відповідно до цієї статті Закону споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги).

Серед іншого інформація про продукцію повинна містити дані про основні властивості продукції, відомості про вміст шкідливих для здоров’я речовин, дату виготовлення, відомості про умови зберігання, найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) тощо.

Інформація, передбачена частиною першою цієї статті, доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування.

Продавець не звільняється від відповідальності у разі неодержання ним від виробника (імпортера) відповідної інформації про товар.

Звичайно ж, наявність усієї необхідної інформації про товар не змінить його смак, якість та інші показники, проте це засвідчить про повагу та шанобливе ставлення виробника до потенційного споживача його продукції.

Немає необхідності доводити, яке значення для здоров’я людини має правильне харчування, вживання якісних, корисних та безпечних продуктів. А тому, необхідно звертати особливу увагу на інформацію про товар, якщо йдеться про харчові продукти. Від цього залежить не тільки здоров’я, а ще й тривалість та якість життя людини. Купуючи їжу, насамперед ми перевіряємо строки її виготовлення і термін придатності до споживання, склад, вміст шкідливих для здоров’я харчових добавок, консервантів, генетично модифікованих організмів, енергетичну і харчову цінність, ціну та інші дані, що впливають на наш вибір та спонукають до покупки.

Для того, щоб споживач мав змогу отримати необхідну інформацію, вона має бути викладена зрозумілою йому мовою (особливо це стосується імпортованих товарів, оскільки інформація про продукт на таких товарах зазвичай на мові країни походження товару).

Якою ж мовою повинна бути викладена інформація щодо товару?

Державною мовою в Україні є українська мова (частина перша статті 10 Конституції України).

Незважаючи на прикрі випадки відсутності інформації українською на деяких імпортованих товарах в наших магазинах, обов’язковість маркування державною мовою, зокрема продуктів харчування, що ввозяться на митну територію України з інших країн, все ж таки забезпечено на законодавчому рівні.

Так, згідно з частинами другою та третьою статті 4 Закону України «Про державне регулювання імпорту сільськогосподарської продукції» продукти, призначені для продажу населенню, що підпадають під визначення другої – двадцять першої груп Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД), можуть бути випущені з-під митного контролю на територію України з країн, вільних від карантину, за умови наявності на тарі (коробах, упаковках, розфасовках), а у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, безпосередньо на продукті, відомостей про назву продукту, масу (об’єм), склад, із зазначенням переліку використаних у процесі виготовлення інших продуктів харчування, харчових добавок (консервантів), барвників тощо, вмісту хімічних речовин або сполук, а також сертифіката походження таких продуктів. Окремо наводяться відомості про енергомісткість, дату граничного строку використання, побічні ефекти споживання або про їх відсутність, назву харчових добавок (консервантів) за їх наявності, місце виготовлення, найменування й адресу виробника таких продуктів та посилання на власника торгової марки за його наявності, а по віднесених до підакцизних товарів - відомості зазначаються згідно із законами України. Зазначені відомості мають бути виконані українською мовою за винятком торгової марки, логотипу компанії чи її назви або власної назви продукту, що можуть виконуватися іноземними мовами.

Продукти, які продаються населенню із порушенням вимог, встановлених цією статтею, вважаються такими, що були ввезені в Україну із порушенням митних правил.

Довідково: до товарів груп 2 – 21 УКТ ЗЕД, згідно з Митним тарифом України, затвердженим Законом України «Про Митний тариф України», зокрема відносяться продукти тваринного та рослинного походження, готові харчові продукти, алкогольні та безалкогольні напої і оцет, тютюн та його замінники.

Закон «Про безпечність та якість харчових продуктів» (далі – Закон) регулює відносини між органами виконавчої влади, виробниками, продавцями (постачальниками) та споживачами харчових продуктів і визначає правовий порядок забезпечення безпечності та якості харчових продуктів, що виробляються, знаходяться в обігу, імпортуються, експортуються.

Відповідно до частини першої та пунктів 7, 8, 11 частини шостої статті 20 Закону особам, які займаються діяльністю з виробництва або введення в обіг харчових продуктів, забороняється виробляти та/або вводити в обіг небезпечні, непридатні до споживання або неправильно марковані харчові продукти.

Особи, які займаються виробництвом або введенням в обіг харчових продуктів, повинні серед іншого:

• запобігати продажу неправильно маркованих харчових продуктів;
• добровільно вилучати харчові продукти, які вони виробили або вводять у обіг, у разі виявлення факту, що такі харчові продукти небезпечні, непридатні до споживання або неправильно марковані;
• компенсувати відповідно до закону шкоду, заподіяну споживачам внаслідок споживання непридатних до споживання або неправильно маркованих харчових продуктів та споживання харчових продуктів, які були визнані небезпечними, за умови їх зберігання, приготування та/або споживання згідно з інструкціями, наданими виробником та/або продавцем.

При цьому, харчовий продукт вважається неправильно маркованим, якщо:

• етикетка підроблена або вводить в оману;
• харчовий продукт продається під назвою іншого продукту;
• інформація на етикетці представлена недержавною мовою;
• харчовий продукт упакований, заповнений у тару або підготовлений таким чином, що це вводить в оману;
• етикетка харчового продукту не відповідає обов’язковим вимогам цього Закону щодо етикетування харчового продукту;
• етикетка містить слова, словосполучення або дані, які важко прочитати або зрозуміти звичайному споживачу за звичайних умов використання, показу та продажу товару;
• харчовий продукт піддавався дозволеній радіоактивній обробці у будь-якій формі з метою збереження та забезпечення безпечності харчового продукту, а інформація про назву та адресу виробника, який здійснив радіоактивну обробку, не зазначена на етикетці згідно з вимогами етикетування, що визначені у цьому Законі, за винятком нефасованого товару, який не має етикеток та інформація стосовно якого повинна супроводжувати обіг, зазначатися у супровідному документі, який засвідчує те, що нефасований харчовий продукт піддавався радіоактивній обробці.

Забороняється імпорт харчових продуктів, які є небезпечними, непридатними до споживання, неправильно маркованими або такими, що не відповідають технічним регламентам або санітарним заходам (стаття 40 Закону).

Відповідно до частини третьої статті 47 Закону, якщо харчовий продукт у вантажі не має етикетки відповідно до технічних регламентів чи санітарних заходів або є підозра, що він іншим чином неправильно маркований, вантаж підпадає під дію положень статті 49 цього Закону.

Статтею 49 Закону передбачено, що вантаж з харчовими продуктами, що імпортуються та які етикетовані з порушенням вимог цього Закону, може за погодженням відповідного прикордонного інспектора транспортуватися до митниці, визначеної митним органом, з метою виправлення етикетування для приведення його у відповідність із цим Законом. Після завершення виправлення вантаж з харчовими продуктами підлягає розширеному ветеринарному або санітарному контролю згідно з положеннями статті 50 цього Закону.

Якщо відповідний прикордонний інспектор встановить, що виправлення етикетування харчового продукту з вантажу є неможливим або недоцільним, цей вантаж підпадає під дію положень статті 51 цього Закону.

Стаття 51 Закону визначає механізм поводження з вантажами, яким відмовлено у ввезенні.

Так, харчові продукти у вантажі, які визнані небезпечними, непридатними до споживання, неправильно маркованими або такими, що в інший спосіб не відповідають технічним регламентам або санітарним заходам, не допускаються до ввезення для споживання людиною (далі – забраковані харчові продукти).

Усі забраковані харчові продукти, що становлять високий ризик для здоров’я людини та тварин і не підлягають переробці (обробці), знищуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Забраковані харчові продукти, що не підпадають під дію частини другої цієї статті, підлягають поверненню, окрім випадків, коли імпортер або його уповноважений представник, після консультації з відповідним прикордонним інспектором, погоджується на проведення обробки забракованих харчових продуктів або переведення їх до категорії, іншої, ніж для споживання людиною.

Забраковані харчові продукти, які виключено з категорії харчових продуктів для споживання людиною, маркуються на кожній упаковці добре видимим попередженням "Не для споживання людиною", а в разі відсутності упаковок маркуються або пакуються таким чином, щоб проставити на упаковці попередження "Не для споживання людиною".

Імпортер проводить обробку забракованих харчових продуктів, зазначених у частині третій цієї статті, та маркування забракованих харчових продуктів, як зазначено у частині четвертій цієї статті, під наглядом санітарного або ветеринарного інспектора в межах їх компетенції.

Отже, як ми бачимо, на законодавчому рівні наше право на отримання повної всебічної інформації про товар у доступний для розуміння спосіб забезпечено. Однак, рівень поінформованості вітчизняного споживача щодо якісного складу та властивостей харчових продуктів відрізняється від європейського рівня. Тому, в умовах євроінтеграції постає проблема необхідності гармонізації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, зокрема у сфері етикетування (маркування) харчових продуктів.

Державою ведеться постійна робота з поступової гармонізації наших законів з європейським законодавством та стандартами.

Так, в рамках виконання Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 9 червня 2010 р. № 1196-р затверджено план заходів щодо виконання у 2010 році вказаної Загальнодержавної програми.

Цим планом заходів, серед іншого, передбачається підготовка проекту Технічного регламенту щодо правил маркування продуктів харчування, джерелом підготовки якого є акт acquis communautaire, а саме Директива Європейського Парламенту та Ради ЄС від 20 березня 2000 р. № 2000/13/ЄС щодо наближення законодавств держав-членів про етикетування, оформлення та рекламування продуктів харчування.

Щодо того куди звернутись споживачу для захисту прав:

1. Уразі не отримання належної інформації необхідно звернутись з заявою на ім я директора магазину , детально описавши суть порушень, зареєструвати її копію зі штампом та вхідним номером залишити як доказ. З а результатами розгляду заявника мають письмово повідомити на вказану адресу , про результати перевірки та усунення порушень. у 15-ти денний термін згідно ЗУ Про звернення громадян ст.11

2. звернутсь до територіального відділу захисту прав споживачів зі скаргою на дії магазину також письмово додати відповідь магазину (якщо є)

3. звернутись до Держпродспоживслужби у регіоні , з письмовою заявою про порушення та вимогою провести перевірку та повідомити про результати.

З повагою,

Костянтин Гончаренко

Естественно, что специалист сразу поймет где задачка для студента, а реальный жизненный вопрос. Мы в свое время сами учились, поэтому теперь имеем возможность тут (и не только) давать консультации и не очень хочется, чтоб дипломы юристов получали люди, которые сами не в состоянии решить элементарную задачку.