После смерти мужа три наследника. Жена и две дочери от разных браков. Как делится наследство.

доброго дня, Наталія.

Все майно чоловіка, яке йому належало до смерті(1/2 квартири, дача, гараж, транспортний засіб), ділиться в рівних частинах між спадкоємцями. Тобто між Вами та 2ма доньками (у разі відсутності заповіту).

Нотаріус вірно Вам зазначила, що оформити право власності на частину квартири можна буде після спливу 6 місяців з дня смерті чоловіка та після повідомлення усіх наявних спадкоємців(у разі ж відсутності заповіту).

1/2 частина квартири, яка не входить до складу спадщини(тобто Ваша) не підлягає оспарюванню, так як це частина у спільному сумісному майні. До спливу 6 місяців усім спадкоємцям, потрібно подати заяву про прийняття спадщини. У разі не подання спадкоємцем такої заяви, він вважається таким, що не прийняв її, і якщо інші спадкоємці не дадуть згоди на подання ним заяви про прийняття спадщини вже після спливу шестимісячного строку, встановленого для прийняття спадщини, спадкоємець, який з поважних причин пропустив строк для прийняття спадщини, може звернутися до суду з позовом про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини.

Тобто, якщо дочка не з‘явиться до спливу 6 місяців для прийняття спадщини, воно ділиться між Вами та однією дочкою, але це не обмежує право другої дочки на отримання своєї частки. Вона матиме право звернутись до суду про встановлення додаткового строку для прийняття своєї частки у спадщині, а отже, це буде перерозподіл часток.

Готова відповісти на Ваші додаткові запитання.

Успіхів Вам

Добрый вечер!

1. Все имущество приобретенное в браке является совместной собственностью супругов вне зависимости от того на кого оно оформлено, т.е 1/2 квартиры Ваша, а 1/2 входит в наследственную массу.

2. Наследниками первой очереди являются супруги, дети и родители умершего и наследуют в равных долях имущество наследодателя.

Между Вами и двумя дочерьми в равных долях будет поделены 1/2 квартиры, дача, гараж и машина.

3. Если дочь от первого брака не вступит в наследство в течении шести месяцев со дня смерти наследодателя, то ее доля будет разделена между Вами и Вашей дочерью.

Но если в дальнейшем она в судебном порядке продлит срок вступпления в наследство, то будет иметь право на свою долю в наследстве, и Вы будете ей обязаны отдать ее долю.

Все переоформления имущества возможны по истечении шести месяцев со дня смерти наследодателя, в этом нотариус прав.

1/2 квартиры Ваша- как совместное- но Оформить Вы все действительно сможете после 6 мес. вместе с наследством.

Оспорить Вашу 1/2 они конечно могут- ЕСЛИ докажут что Квартира куплена за его личные деньги .

Наследниками есть - жена , все дети и родители в равных частях.

Если дети совершеннолетние и не зарегистрированы вместе с отцом - то им до 6 мес нужно подать заяву на принятие наследства.

Кто не подал тот в наследство не вступает.

Несовершеннолетние автоматически принимают наследство .

Оформить Вы все сможете после 6 мес.

Доброго дня!

Повідомляю наступне:

майно чоловіка, яке йому належало до дня смерті(1/2 квартири, гараж, транспортний засіб та інше майно), ділиться в рівних частинах між спадкоємцями. (За законом ,без заповіту).

основним нормативно-правовим актом, що містить загальні положення про спадкове право є Цивільний кодекс України. Також, спадкові питання регулюються, зокрема, Законом України „Про нотаріат” та Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року № 20/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 3 березня 2004 року за № 283/8882.

Враховуючи положення цих нормативно-правових актів слід зазначити, що прийняття спадщини залежить виключно від волі спадкоємця. Спадкоємець за заповітом чи за законом завжди має вибір і на власний розсуд вирішує приймати йому спадщину чи ні.

У випадку прийняття спадщини слід враховувати, що не допускається прийняття спадщини з умовою чи застереженням. Так, не можна прийняти лише якусь частину майна, що входить до складу спадщини, а від іншої частини відмовитися взагалі чи прийняти її під якоюсь умовою. Спадкоємець, який прийняв частину спадщини, вважається таким, що прийняв усю спадщину.

У разі відмови спадкоємця від прийняття спадщини, хотілося б наголосити на тому, що останній має право відмовитися від спадщини взагалі або зробити це на користь інших осіб.

Водночас, слід мати на увазі, що відмова від прийняття спадщини спадкоємця за заповітом не позбавляє його права на спадкування за законом. Спосіб, у який особи, що бажають прийняти спадщину, можуть реалізувати своє право, буде залежати від місця їх постійного проживання. Так, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого законодавством для прийняття спадщини, він не заявив про відмову від неї.

У тому разі, якщо спадкоємець на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, але бажає прийняти спадщину, він має подати до нотаріальної контори відповідну заяву про її прийняття.

В свою чергу не позбавляється права подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини також і спадкоємець, який на час відкриття спадщини постійно проживав разом із спадкодавцем.

Слід відмітити, що на відміну від діючого Цивільного кодексу України, згідно норм Цивільного кодексу Української РСР 1963 року, який на сьогодні втратив чинність, для того щоб спадкоємець вважався таким, що прийняв спадщину, без подання відповідної заяви до нотаріальної контори, проживання зі спадкодавцем на момент його смерті не було обов’язковим. Визнавалося, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном. Доказами такого фактичного вступу, також, могла бути, наявність у спадкоємця ощадних книжок на ім’я померлого, іменних цінних паперів, свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, державних актів про право власності на землю, відповідних квитанцій, зокрема, про оплату житлово-комунальних послуг, обов’язкового страхування майна та інших документів, виданих на ім’я померлого.

Заява про прийняття спадщини чи заява про відмову від неї, подається особисто спадкоємцем до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.

Якщо заява про прийняття спадщини надсилається поштою, на ній повинна бути нотаріально засвідчена справжність підпису спадкоємця. У тому випадку коли поштою надійшла заява, на якій справжність підпису не засвідчена, вона приймається нотаріусом, заводиться спадкова справа, а спадкоємцю пропонується надіслати заяву, оформлену належним чином, або прибути особисто до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.

Також, слід звернути увагу, що особа, яка подала заяву про прийняття спадщини, має право на її відкликання. Таке відкликання може бути вчинене протягом строку, встановленого законодавством для прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється загальний строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини, тобто з дня смерті спадкодавця або з дня, з якого він був оголошений померлим.

Якщо у особи виникнення права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, то строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців.

За загальним правилом спадкоємець, який протягом шестимісячного строку, не подав заяву про прийняття спадщини, вважається таким, що не прийняв її. Разом з тим законодавством передбачені випадки, коли строк на прийняття спадщини може бути продовжений.

Так, особи, які виявили бажання прийняти спадщину після спливу строку встановленого для її прийняття, матимуть на це право, якщо отримають письмову згоду всіх спадкоємців, які прийняли спадщину.

Крім того, додатковий строк, достатній для прийняття спадщини, може бути визначений в судовому порядку, за умови, якщо спадкоємець не прийняв спадщину вчасно з поважних причин.

Що стосується прийняття спадщини малолітніми, неповнолітніми, недієздатними особами, а також особами, цивільна дієздатність яких обмежена, то вони вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків відмови від спадщини.

При цьому слід мати на увазі, що вищезазначена категорія осіб має можливість скористатися правом на відмову від спадщини лише за певних умов передбачених законодавством.

Так, фізична особа, цивільна дієздатність якої обмежена, може відмовитися від прийняття спадщини за згодою піклувальника і органу опіки та піклування, неповнолітня особа віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років - за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника і органу опіки та піклування. Також, лише з дозволу органу опіки та піклування можуть відмовитися від прийняття спадщини, належної малолітній, недієздатній особі, батьки (усиновлювачі), опікун.

Заяву про прийняття спадщини від імені малолітньої, недієздатної особи подають її батьки (усиновлювачі), опікун. Що ж стосується осіб, які досягли 14 років то вони мають право подати заяву про прийняття спадщини самостійно та без згоди своїх батьків або піклувальника.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

При висвітленні питань, які стосуються оформлення прав на спадщину, хотілося б звернути увагу на ті випадки, коли спадкується нерухоме майно.

Так, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов’язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім’я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.

Окрім того, якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, спадкоємець зобов’язаний зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна, оскільки право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця саме з моменту державної реєстрації цього майна.

На сьогоднішній день, таку реєстрацію здійснюють бюро технічної інвентаризації, згідно з Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції від 7 лютого 2002 року № 7/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції 18 лютого 2002 року за № 157/6445.

Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, що підлягає реєстрації, здійснюється нотаріусом після отримання правовстановлювальних документів про належність цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони чи арешту цього майна.

Крім правовстановлювальних документів на нерухоме майно, що підлягає реєстрації (за винятком земельної ділянки), необхідним є надання нотаріусу витягу з Реєстру прав власності, а в місцях де інвентаризація не проводилась, - довідку відповідного органу місцевого самоврядування в якій зазначається власник нерухомого майна та викладаються характеристики нерухомого майна.

Згідно із вищевказаним Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, витяг з Реєстру прав для оформлення спадщини видається спадкоємцям згідно з письмовим запитом нотаріуса.

Слід відмітити, що видачі витягу передує проведення інвентаризаційних робіт. Порядок та методика проведення технічної інвентаризації нерухомого майна всіх форм власності визначені Інструкцією про порядок проведення технічної інвентаризації об’єктів нерухомого майна, затвердженою наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001року № 127, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10 липня 2001року за № 582/5773.

Водночас, необхідно звернути увагу також на те, що на практиці є непоодинокими випадки, коли особа за життя володіла майном, але з тих чи інших причин не мала відповідних правовстановлювальних документів на нього.

Оскільки у власність спадкоємця може перейти лише майно, яке належало спадкодавцю на праві власності, слід зазначити, що у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація на яке не була проведена і правовстановлювальний документ відсутній, питання визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного власника (спадкоємця) повинно вирішуватися в судовому порядку.

Хотілося б зазначити кілька слів з приводу оплати деяких етапів процедури оформлення спадщини, адже громадяни, які мають право бути спадкоємцями та виявили бажання стати власниками майна, що ввійшло до складу спадщини, повинні, також, сплатити певні кошти. Такими коштами, зокрема, є державне мито за видачу нотаріусом свідоцтва про право на спадщину, кошти за отримання витягів з Реєстру прав власності на нерухоме майно, плата за проведення інвентаризації нерухомого майна, за оформлення прав власності на об’єкти нерухомого майна та реєстрацію таких прав тощо.

За вчинення нотаріальних дій державні нотаріуси, згідно із Законом України „Про нотаріат”, справляють державне мито у розмірах, встановлених чинним законодавством.

Розміри ставок державного мита, що справляється за вчинення нотаріальних дій, встановлені Декретом Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 “Про державне мито”.

Так, зокрема, за видачу свідоцтва про право на спадщину одному з подружжя, батькам, повнолітнім дітям, онукам, правнукам, братам, сестрам, діду, бабі та іншим спадкоємцям розмір державного мита на даний час становить 0,5 відсотка суми спадщини. Що ж стосується розміру державного мита за видачу свідоцтва про право на спадщину земельної частки (паю) то він становить 0,1 відсотка суми спадщини, якщо видається одному з подружжя, батькам, повнолітнім дітям, онукам, правнукам, братам, сестрам, діду, бабі та 0,5 відсотка – за видачу іншим спадкоємцям.

Разом з тим, хотілося б наголосити на тому, що вищевказаним Декретом передбачена можливість отримання пільг при сплаті державного мита та встановлені категорії громадян, які мають право на такі пільги.

Тарифи за надання витягів з Реєстру прав власності на нерухоме майно, встановлені наказом Міністерства юстиції України від 20 вересня 2002 року № 83/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 вересня 2002 року за № 775/7063.

Згідно із цим наказом, з 1 жовтня 2002 року за надання витягів з електронного Реєстру прав власності на нерухоме майно, встановлені такі тарифи:

- за надання витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно – 1,5 (півтора) неоподаткованого мінімуму доходу громадян з урахуванням ПДВ;

- за надання витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно – 1,5 (півтора) неоподаткованого мінімуму доходу громадян з урахуванням ПДВ.

Розмір плати, яка справляється за інвентаризацію нерухомого майна, за оформлення прав власності на об’єкти нерухомого майна та реєстрацію таких прав, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996 року № 1548 “Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)”, встановлюється відповідно Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.

Спадкоємець, який отримав та належним чином оформив право власності, зокрема, на об’єкти нерухомого майна, окрім всього вищезазначеного, повинен також, сплатити податок за дохід, який він отримав внаслідок прийняття спадщини.

Правила такого оподаткування визначені Законом України „Про податок з доходів фізичних осіб”. Відповідно до положень цього Закону будь-які об’єкти спадщини оподатковуються за нульовою ставкою податку при отриманні спадщини спадкоємцями, що є членами сім’ї спадкодавця першого ступеня споріднення, та за ставкою податку, яка становить 5 відсотків - при отриманні спадщини спадкоємцями, що не є членами сім’ї спадкодавця першого ступеня споріднення.

Для цілей цього Закону членами сім’ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються її батьки та батьки її чоловіка або дружини, її чоловік або дружина, діти як такої фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, у тому числі усиновлені ними діти. Інші члени сім’ї фізичної особи вважаються такими, що мають другий ступінь споріднення.

З повагою,

Костянтин Гончаренко

Доброго Дня

Щодо вашого питання

Так дійсно вашу частину 1/2 квартиру ви зможете вступити у спадщину після 6 міс рекомендую погодити дату з нотаріусом завчасно.

Щодо іншої частини майна то так її маю успадкувати Ви та з доньки (якщо старша звернеться до нотаріуса для вступу у спадщину в рівних долях поділені 1/2 квартири, гаража та авто.

Якщо старша донька не звернеться у становлений термін для вступу у спадщину, то її частина спадщини буде розділена між Вами та 2 доньками.

Тому погодьте дату 6 міс після смерті та звернетесь повторно до нотаріуса для вступу у спадщину вами та вашими доньками, у випадку наявності у вас інформації про місце перебування старшої доньки, повідомите її про смерть батька.

Успіхів

Добрий вечір, Наталія!

Цивільний кодекс України (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv#n5...):

Стаття 1226. Спадкування частки у праві спільної сумісної власності

1. Частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

Стаття 1258. Черговість спадкування за законом

1. Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

2. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Стаття 1261. Перша черга спадкоємців за законом

1. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Стаття 1268. Прийняття спадщини

1. Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

3. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Стаття 1269. Подання заяви про прийняття спадщини

1. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Стаття 1296. Право спадкоємця на одержання свідоцтва про право на спадщину

1. Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

2. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.

Стаття 1297. Обов'язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину

1. Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов’язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

2. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім'я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.

Стаття 1298. Строк видачі свідоцтва про право на спадщину

1. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

ПОРЯДОК вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5 (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12#Text):

Глава 10. Видача свідоцтв про право на спадщину

4.6. Спадкоємці закликаються до спадкування за законом у порядку черговості. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі: відсутності спадкоємців попередньої черги; усунення спадкоємців попередньої черги від права на спадкування; неприйняття спадкоємцями попередньої черги спадщини або відмови від її прийняття.

4.7. Черговість одержання спадкоємцями за законом права на спадкування може бути змінена нотаріально посвідченим договором заінтересованих спадкоємців, укладеним після відкриття спадщини. Такий договір не може порушувати прав спадкоємця, який не бере у ньому участі, а також спадкоємця, який має право на обов’язкову частку у спадщині.

4.8. Частки у спадщині кожного із спадкоємців є рівними. Спадкоємці можуть за усною угодою між собою, якщо це стосується рухомого майна, або за нотаріально посвідченим договором, якщо це стосується нерухомого майна або транспортних засобів, змінити розмір частки у спадщині когось із них.

4.9. Свідоцтво про право на спадщину видається на підставі заяви спадкоємців, які прийняли спадщину, після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини, а у випадках, передбачених частиною другою статті 1270, статтею 1276 Цивільного кодексу України, - не раніше зазначених у цих статтях строків.

4.10. Видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, ніяким строком не обмежена.

4.11. Для спадкоємця, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини, заява про видачу свідоцтва про право на спадщину є первинним документом, на підставі якого заводиться спадкова справа. При цьому нотаріус має виконати всі дії, які передбачені цим Порядком.

4.12. Свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів.

Глава 11. Видача свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя

1. Видача свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя

1.1. У разі смерті одного з подружжя свідоцтво про право власності на частку в їх спільному майні видається нотаріусом на підставі письмової заяви другого з подружжя з подальшим повідомленням спадкоємців померлого, які прийняли спадщину. Таке свідоцтво може бути видано на половину спільного майна.

1.2. У повідомленні, що надсилається спадкоємцям померлого, які прийняли спадщину, зазначається склад спільного майна подружжя, на частку якого другий із подружжя, що є живим, просить видати свідоцтво про право власності, а також роз'яснюється право звернення до суду у випадку оспорювання спадкоємцями майнових вимог того з подружжя, що залишився живим.

1.3. Повідомлення надсилається поштою, а спадкоємці, які прибули до нотаріальної контори, повідомляються нотаріусом усно, про що робиться відмітка на заяві того з подружжя, що залишився живим. Така відмітка підписується спадкоємцями.

1.4. На підставі письмової заяви спадкоємців, які прийняли спадщину, за згодою другого з подружжя, що є живим, у свідоцтві про право власності може бути визначена і частка померлого у спільній власності.

1.5. Свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з них видається нотаріусом за місцем відкриття спадщини.

2. Підстави видачі свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя

2.1. При видачі свідоцтва нотаріус вимагає документ, який посвідчує шлюбні відносини, в порядку, встановленому чинним законодавством. На примірнику свідоцтва, що залишається у матеріалах нотаріальної справи, робиться відмітка, у якій зазначаються найменування поданого для огляду документа, його номер, дата та найменування юридичної особи, що його видала.

2.2. Якщо до складу майна, на частку якого видається свідоцтво, входить майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, нотаріус вимагає подання документів, які підтверджують право власності подружжя на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку.

2.3. При видачі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя на житловий будинок, квартиру та інше нерухоме майно нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього.

2.4. При видачі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з них нотаріус, крім документів, визначених у цьому пункті, вимагає свідоцтво про смерть одного з подружжя.

3. Видача свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя у випадку наявності заборони відчуження або арешту на майно

3.1. За наявності заборони відчуження житлового будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя видається у разі згоди на те кредитора (відповідного податкового органу).

3.2. Згода кредитора має бути викладена у формі письмової заяви.

3.3. Якщо на вищевказане майно накладено арешт судовими чи слідчими органами, видача свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя відкладається до зняття арешту.

Всього доброго!

Щасти Вам!