Наслідування ОГД після смерті військовослужбовця.

Доброго дня, Тетяна!

За ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до кола осіб, які мають право на ОГД у разі загибелі військовослужбовця, належать діти, вдова/вдівець, батьки, в окремих випадках внуки, особа, яка проживала однією сім’єю без шлюбу, та інші утриманці. Для дітей у цій нормі немає умови про вік до 23 років, денну форму, бюджет чи утримання.

Там прямо зазначено - діти, у тому числі усиновлені.

Тобто якщо загиблий не залишив особистого розпорядження, яким визначив інших отримувачів ОГД, його повнолітня донька 2004 року народження має право на свою частку ОГД як дитина загиблого, а не як утриманець і не як студентка. Умова про навчання може мати значення для пенсії у зв’язку з втратою годувальника або для статусу утриманця, але не для права дитини на ОГД за ст. 16-1 Закону.

Якщо отримувачів троє — батько, мати і донька загиблого, за відсутності особистого розпорядження ОГД має ділитися між ними порівну. Закон передбачає, що ОГД призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її отримання, за їх особистою заявою.

Щодо смерті батька до подання заяви або до призначення виплати. Якщо батько помре до того, як йому призначать ОГД, його спадкоємці не мають автоматичного права отримати його частку. Верховний Суд у справі №160/4344/24 прямо зазначив: право на призначення ОГД нерозривно пов’язане з особою отримувача, і спадкоємці можуть претендувати лише на виплату, яка була призначена, нарахована або присуджена спадкодавцеві за життя, але не була ним отримана. Якщо ОГД за життя не була призначена, вона не входить до спадщини.

Тому у першому випадку, коли заява ще не подана, кошти не виділені, рішення про призначення батькові ОГД немає, після смерті батька його потенційна частка не повинна перейти до його дітей як спадкоємців. Вона має вирішуватися в межах спеціального порядку ОГД між тими особами, які самі мають право на ОГД після загиблого військовослужбовця, тобто між матір’ю та донькою загиблого. Але на практиці частина/НГУ може формально не перерахувати частку одразу, а посилатися на необхідність заяв, рішення комісії або спливу строку реалізації права, тому це треба фіксувати письмово.

Якщо ж батькові вже призначили ОГД, тобто є рішення/наказ про виплату його частки, але він помер до отримання всієї суми, ситуація інша. Те, що вже зайшло на його рахунок, є його майном і входить до спадщини. Те, що було призначене/нараховане, але ще не виплачене через поетапний порядок, також з високою ймовірністю буде розглядатися як майнове право, яке може спадкуватися. ЦК України передбачає, що до складу спадщини входять права, які належали спадкодавцеві на момент смерті і не припинилися внаслідок смерті, а належні, але не отримані за життя соціальні виплати передаються членам сім’ї або входять до спадщини.

Тому ризик із зведеним братом виникає саме тоді, коли батькові вже призначать його частку ОГД, але він не встигне її отримати або не встигне передати онучці. У такому разі син батька від першого шлюбу є спадкоємцем батька за законом, якщо немає заповіту, і може претендувати на частку спадщини батька.

Якщо мета — щоб зведений брат взагалі не мав відношення до цих коштів, — батькові та матері подати нотаріально посвідчені заяви про відмову від призначення та отримання ОГД. Закон прямо дозволяє особам, які мають право на ОГД, відмовитися від її призначення та отримання шляхом заяви, справжність підпису на якій засвідчується нотаріально. У разі відмови частка особи розподіляється між іншими особами, які мають право на ОГД.

Однак, якщо відмовиться тільки батько, його частка піде не автоматично лише доньці загиблого, а буде розподілена між іншими отримувачами, тобто між матір’ю і донькою загиблого. Якщо відмовляться і батько, і мати, тоді за умови, що вдови, інших дітей, особистого розпорядження або утриманців немає, 100% ОГД має отримати донька загиблого.

ПРОБЛЕМА - НГУ не визнає право доньки на ОГД.

Якщо батько все ж хоче отримати якусь частину коштів собі, тоді повністю прибрати ризик спадкування зведеним братом складніше. У такому випадку потрібно мінімум зробити не просто розпорядження на банківську картку, а повноцінний нотаріальний заповіт на онучку щодо всього майна, усіх грошових коштів, банківських рахунків, а також усіх майнових прав і належних, але не отриманих сум ОГД. Розпорядження банку стосується права на вклад/рахунок у банку, але право на вклад усе одно входить до складу спадщини, а заповіт може змінювати або скасовувати таке банківське розпорядження.

При цьому навіть заповіт не завжди на 100% відсікає всіх. Якщо син батька від першого шлюбу на момент смерті батька буде непрацездатним, він матиме право на обов’язкову частку у спадщині незалежно від змісту заповіту. Таке саме правило стосується непрацездатної вдови та непрацездатних батьків спадкодавця.

В цілому, алгоритм дій може бути наступний:

Насамперед донька загиблого повинна подати особисту заяву про призначення та виплату їй одноразової грошової допомоги як дитині загиблого військовослужбовця. Її право має обґрунтовуватися саме статусом дитини загиблого, а не фактом навчання, перебування на утриманні чи формою фінансування навчання. Стаття 16-1 Закону №2011-XII відносить дітей загиблого до осіб, які мають право на ОГД, і не ставить це право в залежність від віку дитини після досягнення повноліття, навчання на бюджеті чи денній формі.

Батькам на цьому етапі не слід подавати нотаріальні заяви про відмову від призначення та отримання ОГД, доки не буде вирішено питання щодо включення доньки загиблого до кола отримувачів. Це важливо, оскільки правовий наслідок відмови полягає у розподілі частки особи, яка відмовилася, між іншими особами, які мають право на ОГД. Тому спочатку має бути підтверджено право доньки загиблого як отримувача допомоги.

Якщо уповноважений орган НГУ визнає право доньки загиблого на ОГД і включить її до кола отримувачів, тоді батьки, за наявності такого бажання, можуть подати нотаріально посвідчені заяви про відмову від призначення та отримання ОГД. У такому разі їхні частки підлягатимуть розподілу між іншими особами, які мають право на ОГД. Якщо серед таких осіб залишиться лише донька загиблого, саме вона повинна отримати всю суму допомоги.

Якщо доньці загиблого буде відмовлено у призначенні ОГД з мотивів її повноліття, відсутності навчання або відсутності навчання на бюджеті, така відмова підлягає оскарженню. Предметом оскарження має бути саме невизнання за донькою загиблого права на ОГД як за дитиною загиблого військовослужбовця. У такому спорі потрібно доводити, що закон не містить вимоги про навчання для дітей загиблого як окремої категорії отримувачів ОГД.

З повагою, адвокат Айвазян.