Звільнення за власним бажанням з поважних причин

Доброго дня!

До поважних причин при звільненні відносяться , зокрема:

• переїзд на нове місце проживання;
• переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість;
• вступ до навчального закладу;
• неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком;
• вагітність;
• догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю;
• догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи;
• вихід на пенсію;
• прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин.

У разі звільнення з поважних причин, в заяві слід вказати не тільки передбачувану дату звільнення, а й причину такого звільнення, а також докласти підтверджуючі документи.

Законодавством передбачено обов’язкове документальне підтвердження поважності причини для звільнення у двох випадках: неможливість проживання у даній місцевості та догляд за хворим членом сім’ї. Ці обставини повинні бути підтверджені медичним висновком.

Щодо документального оформлення поважності інших причин, то в законі немає вказівки на обов’язковість надання роботодавцю підтверджуючих документів. Але, виходячи із звичаїв ділового обороту, вимог до оформлення кадрових документів, поважність причини повинна бути доведена, оскільки у даному випадку звільнення відбувається без обов’язкового дотримання двотижневого терміну попередження про звільнення.

Тобто, якщо у вас була дісно поважна причина для звільнення і вами було відправлено разом з заявою про звільнення підтверджуючий документ, то вимога роботодавця незаконна.

Доброго дня, Валентин!

1) Розрахунок не дали мотивуючи тим що я повинен приїхати в головний офіс і підписати іншу заяву про звільнення. - а вашу заяву про звільнення взагалі задовільнили? Чи був виданий відповідний наказ? Якщо так, то згідно ст.116 КЗпП, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні передбачена ст. 117 КЗпП. Так, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

У випадку пропуску визначеного строку суд може його поновити при наявності поважних причин його пропуску. Відповідно до вимог ст. 83 Цивільного процесуального кодексу сторони зобов'язані подати свої докази чи повідомити про них суд до або під час попереднього судового засідання у справі. Докази подаються у строк, встановлений судом з урахуванням часу, необхідного для подання доказів. У випадках, коли щодо отримання доказів у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, є складнощі, суд за їх клопотанням зобов'язаний витребувати такі докази (ст. 84 ЦПК).

Корисна інформація - https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%92%D1%9...

2) За загальним правилом, звільнення за ст. 38 КЗпП супроводжується так званим двотижневим відпрацюванням після подання заяви про звільнення. Насправді, це строк попередження працівником роботодавця про намір звільнитися. Цей строк встановлено для захисту інтересів як роботодавця, так і працівника. Перший матиме час для пошуку нового фахівця на посаду, яка звільняється. Другому КЗпП дає можливість передумати і протягом двох тижнів з часу подання заяви відкликати її.

Але існують так звані поважні причини, за наявності яких працівник не мусить відпрацьовувати два тижні після подання заяви про звільнення.

Повного переліку поважних причин звільнення за ст. 38 КЗпП законодавство не визначає. У ст. 38 КЗпП вказано, що коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу, роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

І серед причин, які унеможливлюють продовження роботи, КЗпП називає:

1. переїзд на нове місце проживання;

2. переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість;

3. вступ до навчального закладу;

4. неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком;

5. вагітність;

6. догляд за дитиною до досягнення нею 14-річного віку або дитиною з інвалідністю;

7. догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи;

8. вихід на пенсію;

9. прийняття на роботу за конкурсом;

10. інші поважні причини.

Формулювання «інші поважні причини» дає можливість роботодавцю визначати додаткові причини, які можна вважати поважними. Тобто це може бути, наприклад, погіршення здоров’я працівника або якісь сімейні обставини. У кожного конкретному випадку рішення щодо поважності причини приймається роботодавцем. Водночас, якщо працівник вказує, що він не може продовжувати роботу з однієї з причин, які чітко визначені у ст. 38 КЗпП, тоді роботодавець зобов’язаний звільнити його у строк, вказаний працівником у заяві.

Окремо у частині третій ст. 38 КЗпП виділено право працівника розірвати трудовий договір за власним бажанням у визначений ним строк, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Трудове законодавство не вказує на необхідність підтверджувати факт, який призводить до неможливості продовжувати роботу. Утім, роботодавець має право попросити працівника довести цей факт документально. Розглянемо, які саме документи може надати працівник для підтвердження причини, з якої він не має змоги продовжити працювати.

Підтвердженням переїзду на нове місце проживання можуть бути, наприклад, документи, що свідчать про зняття з реєстрації за попереднім місцем проживання. Альтернативний варіант: договір оренди житла в новому місті, квитки на потяг, автобус тощо.

Для підтвердження переведення одного з подружжя в іншу місцевість можна надати довідку про переведення на нове місце роботи чоловіка або дружини.

Вступ до навчального закладу підтверджується довідкою навчального закладу.

Неможливість проживання в даній місцевості за станом здоров’я підтверджується відповідним медичним висновком.

Вагітність також підтверджується медвисновком або випискою з амбулаторної карти.

Догляд за дитиною до досягнення нею 14-річного віку або за дитиною з інвалідністю. Як правило, в особових картках працівників містяться відомості про дітей. Тому підтверджувати факт догляду за дитиною окремо не потрібно. Але роботодавець може затребувати копію свідоцтва про народження дитини.

Догляд за хворим членом сім’ї або особою з інвалідністю І групи. Необхідність догляду за хворим членом сім’ї підтверджується, як правило, медичним висновком або копією листка непрацездатності чи виписки з амбулаторної карти. Що стосується догляду за особою з інвалідністю І групи, можна надати довідку про проживання разом з нею або документ, що підтверджує ступінь споріднення (наприклад, копію свідоцтва про народження в разі догляду за дитиною або батьками). Утім, навіть якщо особа з інвалідністю не проживає разом з працівником і не є його родичем, працівник все одно може доглядати за такою особою — і це буде поважною причиною звільнення. Тож висновку МСЕК тут має бути достатньо.

Вихід на пенсію. Звільнення за власним бажанням працівника, якому призначена пенсія, або такого, щодо якого зроблено подання про призначення пенсії, або який досяг пенсійного віку, має розглядатися як вихід на пенсію, якщо працівник вказує на цю причину звільнення в заяві. Для підтвердження цієї причини звільнення достатньо перевірити факт призначення пенсії, подання для призначення пенсії або досягнення пенсійного віку.

Прийняття на роботу за конкурсом. Підтвердити цей факт можна довідкою з майбутнього місця роботи, куди працівника прийнято за конкурсом, або іншим документом, що містить інформацію про прийняття за конкурсом. При цьому не має значення, чи передбачено законодавством проведення такого конкурсу.

Інші поважні причини. Порядок підтвердження інших причин, які роботодавець визнає поважними, залежить від того, що це за причини. Наприклад, погіршення здоров’я може бути підтверджено випискою з амбулаторної карти хворого, одруження — копією свідоцтва про укладення шлюбу, народження дитини — копією свідоцтва про народження тощо.

Звільнення працівників оформлюється наказом роботодавця, підставою для видання якого є заява працівника.

У разі звільнення працівників слід враховувати кілька важливих порад:

1. у заяві працівника та наказі про звільнення слід обов'язково зазначити дату звільнення, яка є останнім днем роботи;

2. у заяві про звільнення варто вказати, що працівник бажає одержати компенсацію за невикористані дні відпусток (якщо працівник не виявив бажання отримати відпустку перед наступним звільненням);

3. у наказі про звільнення доцільно зазначити кількість днів відпустки, за які працівникові виплачується компенсація або за які проводиться утримання (у випадках, коли працівник одержав відпустку «наперед», у рахунок невідпрацьованої частини робочого року);

4. необхідно завчасно подбати про наявність коштів для проведення з працівником у день звільнення повного розрахунку;

5. у день звільнення слід видати працівникові трудову книжку (під підпис про її отримання, щоб мати доказ видачі такої трудової книжки працівнику. Залежно від організації кадрової роботи на підприємстві підпис може передбачатися в наказі про звільнення, книзі обліку руху трудових книжок і вкладишів до них, особовій картці, особовому листку з обліку кадрів тощо);

6. з наказом про звільнення працівник має бути ознайомлений, про що він ставить підпис з наведенням дати ознайомлення в наказі. Якщо працівник звільняється не за ініціативою роботодавця, підприємство зобов'язане видати йому копію наказу про звільнення тільки в разі, якщо працівник цього вимагає.

Оцініть консультацію юриста, яка Вам найбільше допомогла.

Якщо буде потрібна допомога, звертайтеся через контакти в моєму профілі або через Звернутися біля фото.

Всього доброго!

Щасти Вам!

Добрий день, Валентин!

"Оформлений на Україні. Знаходжусь у відрядженні в Польщі. Подав заяву про звільнення з поважних причин і заява була відправлена в головний офіс в Україні. Розрахунок не дали мотивуючи тим що я повинен приїхати в головний офіс і підписати іншу заяву про звільнення.Чи законні такі дії працьодавця"?

1. - Так, звільнення за власним бажанням відповідно до норм ст. 38 Кодексу законів про працю України може бути двох видів:

• звільнення з поважних причин;
• звільнення без поважних причин.

Відрізняються вони тим, що у першому випадку працівник не зобов’язаний повідомляти роботодавця про звільнення за два тижні. Він має право звільнитися хоча б і в день подання відповідної заяви.

За бажанням працівника у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням.

Стаття 38 КЗпП України містить перелік поважних причин для звільнення за власним бажанням зумовлених неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин).

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text

Власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Припинення трудового договору внаслідок порушення роботодавцем законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору передбачає обов'язкову виплату вихідної допомоги у розмірі, передбаченому у колективному договорі, але не менше трьохмісячного середнього заробітку (ст. 44 КЗпП).

Якщо подана Вами заява оформлена належним чином, з викладенням підстав для звільнення, з наведенням поважних причин, можливо з приєднанням документів, які підтверджують вказані причини, то такі дії щодо вимоги прибуття до головного офісу компанії для складання іншої заяви, є незаконними.

Вы маєте право подати скаргу до Державної інспекції праці для проведення перевірки та прийняття заходів реагування відносно работодавця.

Всього доброго, успіхів Вам!

Доброго дня, Валентине!

Потрібно розібратися, яку саме підставу для звільнення Ви вказали.

Справа в тому, що звільнення без відпрацювання 2 тижнів, можливе за наявності поважної причини, і з додаванням копії документів, що підтверджують такі причини.

Поважні причини зазначили Вам уже колеги. Від себе додам, що роботодавець має право вимагати надання таких документів. Це абсолютно законна його вимога.

Те, що Вам говорять приїхати і підписати іншу заяву на звільнення, це повний абсурд.

Але якщо Вам все таки і погодять звільнення, то з'явитись до офісу все ж таки потрібно, аби, по-перше, отримати трудову книжку, і, по-друге, проставити свої підписи у звітних журналах.

Якщо не маєте бажання приходити самі, можете оформити довіреність у нотаріуса на певну особу.

Отже, підсумок: повідомте яку причину звільнення Ви зазначили, і від цього потрібно буде відштовхуватись!

Успіхів!

Доброго дня!

Надаю виписку з Кодексу законів про працю України, у редакції від 01.01.2020 року

Стаття 38. Розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника

Працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу(поважні причини):

(переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин),

власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Ви можете направити заяву рекомендованим листом, та письмову згоду вашу на ім я директора з тим, що ви погоджуєтесь з тим , що наказ про звільнення ним буде виданий пізніше ніж дата у заяві з урахуванням часу поштового пересилання та вручення.

З повагою,

Костянтин Гончаренко

КЗпП України (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text):

"Стаття 224. Компетенція комісії по трудових спорах

Комісія по трудових спорах є обов'язковим первинним органом по розгляду трудових спорів, що виникають на підприємствах, в установах, організаціях, за винятком спорів, зазначених у статтях 222, 232 цього Кодексу.

Трудовий спір підлягає розглядові в комісії по трудових спорах, якщо працівник самостійно або з участю профспілкової організації, що представляє його інтереси, не врегулював розбіжності при безпосередніх переговорах з власником або уповноваженим ним органом...

Стаття 226. Порядок і строки розгляду трудового спору в комісії по трудових спорах

Комісія по трудових спорах зобов'язана розглянути трудовий спір у десятиденний строк з дня подання заяви. Спори повинні розглядатися у присутності працівника, який подав заяву, представників власника або уповноваженого ним органу. Розгляд спору за відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника при розгляді спору від його імені може виступати представник профспілкового органу або за вибором працівника інша особа, в тому числі адвокат...

Стаття 228. Оскарження рішення комісії по трудових спорах

У разі незгоди з рішенням комісії по трудових спорах працівник чи власник або уповноважений ним орган можуть оскаржити її рішення до суду в десятиденний строк з дня вручення їм виписки з протоколу засідання комісії чи його копії...

Стаття 232. Трудові спори, що підлягають безпосередньому розглядові у районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах

Безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються трудові спори за заявами:

1) працівників підприємств, установ, організацій, де комісії по трудових спорах не обираються;...".

Роботодавець не має права змушувати працівника подавати іншу, іншого змісту заяву. Вважаю за належне направити Вам на ім'я керівника підприємства-роботодавця заяву (рекомендованим листом з повідмленням про вручення; скласти свійекземпляр заяви) про незаконість вимоги подання іншої заяви, що з моменту, зазначеного в заяві про звільнення, Ви є вільні від зобов'язання за трудовим договором, зокрема, з'являтись на роботу, що з цього моменту почав перебіг строку про відшкодування підприємством компенсації за час вимушеного прогулу, про передачу питання на розгляд комісії по трудовим спорам, якщо така комісія створена, повідомити письмово про дату розгляду питання та/або результати розгляду (надати копію рішення). В подальшому, якщо комісія у підприємстві не створена, або її рішення не на Вашу користь, маєте право звернутись до суду про незаконність відмови у звільненні та відшкодування середньої плати за час вимушеного прогулу.

Доброго Дня

Щодо вашого питання

Необхідно з'ясувати як Вами було надіслано заяву, та зміст заявлений в заяві, якщо ви не належним чином надіслали заяву та у Вас не міститься доказів надсилання то Ваш роботодавець цілком не позбавлений права звільнити Вас за прогул.

Для Вас на даному етапі не є доцільним з'ясування доцільності здійснення дій Вашого роботодавця, для вас важливим є отримати компенсацію невикористаних днів відпустки та належним чином у короткі терміни проведення розрахунків.

Тому рекомендую Вам через вайбер або електронним листом звернутися до Роботодавця (відділу кадрів) з'ясувати які документи Вам необхідно продублювати для звільнення, узгодити порядок виплати та скинути повторно заяву на звільнення сканований варіант та оригінал поштою.

У Випадку відсутності результатів перемовин - з доказами відправлення листа та відміткою перебування за кордоном у відрядженні звертаєтесь до суду про порушення ваших прав.

Успіхів

Доброго дня, Валентин!

Ні, такі дії неправомірні.

І я б радив написати наступну письмову заяву\клопотання на організацію-роботодавця, в якій вказати що така вимога не відповідає положенням КЗпП, та іншим нормативним актах.

І вас запевню, що після вашого письмового звернення -всі процедурні питання по звільненню будуть завершені по вам.

Телефонуйте, якщо будуть питання.