Як правильно розлучитись якщо є неповнолітні діти?

Здравствуйте, Виктория!

"І чи можна у воєнний час держслужбовцям розлучатись якщо неповнолітні діти"?

- Да, это возможно.

В виду наличия детей, развод возможен в судебном порядке.

Вы или он имеете право на подачу иска в суд о разводе, не смотря на военное положение в Украине, тем более если это вызвано интересами ребенка.

В Семейном кодексе Украины предусмотрены следующие основания для того, чтобы состоялся развод через суд.

-Наличие у супругов общих детей, которым еще не исполнилось 18 лет.

-Отсутствие согласия супруга на расторжение семейного союза.

Кроме того, расторжение брака через суд требуется в тех случаях, когда одна из сторон не возражает против развода, но уклоняется от выполнения соответствующей процедуры в органах ДРАЦС.

Чтобы сделать развод через суд, необходимо обращаться:в районный (городской) суд, если одновременно подается требование осуществить раздел общего имущества супругов;в районный (городской) суд, если есть спор о детях (о лишении родительских прав одного из родителей, об определении их места жительства, взыскании алиментов и т.п.).

Также важно определить, в какой именно суд необходимо обращаться.

В большинстве случаев подавать иск следует в суд по месту жительства ответчика.

По месту своего проживания можно подавать иски только тем истцам, у которых есть несовершеннолетние дети, или тем, кто болен и физически не может, например, ехать в другой район или город.

Если место жительства ответчика истцу неизвестно, подавать заявление нужно по последнему известному его местожительству.

Документы для расторжения брака в суде:

Главным документом, который подается для развода в суде, является исковое заявление, которое должно быть составлено в трех экземплярах (для истца, для ответчика и непосредственно для судебного органа).

Среди прочих для развода через суд нужно подготовить такие документы, как:-оригинал свидетельства о браке;-копию паспорта и кода налогоплательщика истца;-копию свидетельства рождения ребенка (детей);-документ, подтверждающий оплату судебного сбора.

"Питання наступне якщо ми розлучимось, на що я можу претендувати"?"Квартира в якій ми живемо була куплена до одруження записана на мене. Машина в нього є, записана його тата"?

- Поділ спільного майна подружжя може бути здійснено під час існування шлюбу, у процесі його розірвання, а також після розірвання шлюбу у добровільному або судовому порядку.

Добровільний порядок застосовується, якщо подружжя домовилося щодо визначення часток кожного з них у праві на майно, а також дійшло згоди щодо конкретного поділу майна відповідно до цих часток. Умови поділу майна подружжя також можуть бути передбачені в спеціальному договорі про поділ майна або визначатися у шлюбному договорі подружжя. Якщо між подружжям виникає спір щодо розміру належних їм часток, порядку або способу поділу спільного майна, то добровільний порядок поділу майна змінюється на судовий.

Поділ майна подружжя в такому випадку здійснюється в два етапи: по-перше, суд визначає розмір часток чоловіка та жінки в праві на майно і, по-друге, здійснює поділ майна відповідно до встановлених часток. При визначенні розміру часток кожного з подружжя суд виходить з того, що відповідно до законодавств частки майна дружини та чоловіка є рівними. Це правило не змінюється і в тому разі, якщо один із подружжя не мав з поважних причин (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку.

Разом із тим, законодавство встановлює два винятки із загального правила щодо рівності часток подружжя в праві на майно. Відповідно до цього суд може зменшити або збільшити частку одного з подружжя. Суд може відступити від засади рівності часток і зменшити частку одного з подружжя, зокрема, якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім’ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім’ї. Також суд може збільшити частку в праві на майно того з подружжя, з яким проживають неповнолітні або повнолітні непрацездатні діти, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Після визначення судом частки кожного з подружжя в праві на майно здійснюється другий етап — безпосередній поділ майна подружжя відповідно до цих часток, які належать кожному з них. Законодавство передбачає певні способи поділу майна подружжя. По-перше, суд може винести рішення щодо поділу майна в натурі. Такий спосіб застосовується щодо подільних речей, тобто речей, які можна поділити без втрати їх цільового призначення. По-друге, суд може прийняти рішення про присудження майна одному з подружжя з покладенням на нього обов’язку надати другому з подружжя компенсацію замість його частки у праві спільної сумісної власності.

Окрім того, під час поділу майна подружжя треба визначитися з тим, що належить кожному з подружжя особисто. Адже таке майно не ділиться.

До майна, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка належить:• Майно, набуте до шлюбу;• Подароване або успадковане майно;•Майно, набуте за час шлюбу, але за особисті кошти• Житло, набуте за час шлюбу внаслідок його приватизації• Земельна ділянка, набута за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки.

І навпаки, майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності, укладеною при реєстрації шлюбу угодою або визнано такою судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових витрат другого з подружжя. Наприклад, було здійснено ремонт в квартирі, яка була придбана до шлюбу.

При наличии вопросов, обращайтесь индивидуально через кнопку "Звернутися".

Всего доброго!

Вітаю!

РОЗЛУЧЕННЯ ПРИ НАЯВНОСТІ 2 НЕПОВНОЛІТНІХ ДІТЕЙ МОЖЛИВЕ ТІЛЬКИ ЧЕРЕЗ СУД!

ТОМУ ЯКЩО ВІН ПОДАСТЬ ПОЗОВ, У ВАС БУДЕ ПРОЦЕСУАЛЬНЕ ПРАВО ПОДАТИ ВІДЗИВ!

ВИ ЗМОЖЕТЕ ПРЕТЕНДУВАТИ НА МАЙНО, ЯКЕ ЗНАХОДИТЬСЯ У СПІЛЬНІЙ СУМІСНІЙ ВЛАСНОСТІ! ПОДІЛ ТАКОГО МАЙНА МОЖЕ БУТИ ПРОВЕДЕНО АБО ПО РІШЕННЮ СУДУ, АБО У НОТАРІУСА.

КВАРТИРА ЗАЛИШИТЬСЯ У ВАС! ЯКЩО ВЛАСНИКОМ МАШИНИ Є ЙОГО БАТЬКА, ВОНА ЗАЛИШИТЬСЯ У ЙОГО БАТЬКА.

КОНКРЕТНО ПРО ПЕРЕЛІК МАЙНА І ЗАГАЛОМ СИТУАЦІЮ, МОЖЕМО ПОГОВОРИТИ БІЛЬШ ДЕТАЛЬНО!

Для більш детальної консультації звертайтесь індивідуально, натиснувши кнопку «Звернутися»!

Добрий день, Вікторія!

Розірвання шлюбу офіційно оформляється в спеціалізованих державних структурах. Щоб не створювати собі додаткових труднощів, варто сформувати чітке уявлення про те, що являє собою процедура розлучення. Це допоможе уникнути зайвого нервування, зберегти почуття власної гідності, захистити особисті інтереси. І права дітей, якщо розлучається пара із загальним неповнолітнім потомством.

Варіанти подачі заяви на розлучення передбачені статею 11 Сімейного кодексу:

подружжя, що не мають в цьому шлюбі дітей, спільно подають до органу реєстрації актів цивільного стану;

подає один з подружжя, якщо другий з поважних причин не може бути присутнім при цьому. Таку заяву повинен засвідчити нотаріус. Або знадобиться надати прирівняний до нотаріально посвідченою заявою документ;

суду надається подружжям, які мають дітей, спільну заяву разом з попередньо складеним аліментних договором;

позовну заяву розірвати шлюб подає один з подружжя;

позовну заяву подає опікун чоловіка, якого визнали недієздатним.

Через РАЦС розводять бездітні пари, через суд - ті, що спільно нажили неповнолітніх дітей.

Захищаючи інтереси сім'ї, дитинства та материнства, процедура розлучення передбачає:

Відвести місячний термін на роздуми в РАЦСі або більш тривалий (до півроку) - в суді. Можливо, що заява була спонтанна або подружжя помирилися і вирішили продовжити і далі жити разом. Тоді вони відкличуть заяву.

Що позов не буде прийнятий судом, якщо дружина носить дитину або йому ще виповнилося і року. Виняток з цього правила - доведене батьківство іншої особи.

Процедура розлучення через РАЦС

Подружжя не нажили спільних дітей, спільно прийшли до рішення не продовжувати підтримувати відносини, значить, можуть швидше розлучитися через РАГС. Звернутися бажано особисто або записатися по телефону. Або подати спільну заяву онлайн через сайт Мін'юсту. Його повинні підтверджувати ЕЦП (електронно-цифрові підписи) подружжя.

Крім заяви процедура розлучення вимагає обов'язкового набору документів в складі:

шлюбного свідоцтва;

паспортів подружжя;

квитанцію, що підтверджує сплату держмита.

Процедура розлучення в Україні не зобов'язує йти в РАГС, коли чоловік і жінка - заявники передумали розривати відносини. Якщо після закінчення місяця ніхто не прийде за свідченням, що засвідчує розірвання шлюбу, то це буде означати, що заявники передумали розлучатися.

Процедура розлучення через суд

Розривати подружні стосунки в суді доводиться, якщо:

пара має спільних неповнолітніх дітей;

одним з подружжя виражається незгоду розлучатися. Або він не може прибути в РАГС.

Процедура розлучення через суд має невелику перевагу - можна відправити документи поштою. Необхідно надання:

позовної заяви;

шлюбного свідоцтва;

при наявності спільних неповнолітніх дітей - їх свідоцтв про народження;

квитанції, яка підтверджує, що сплачено судовий збір.

Процедура розлучення в Україні через суд більш тривала. Це пов'язано з необхідністю:

захистити права, інтереси дітей;

вирішити суперечки, що виникають із-за наявності загального майна.

Тому до звернення в суд подружжю знадобиться підписання аліментного договору. Допомога юриста тут виявиться до речі і дозволить швидше пройти процедуру розірвання шлюбу.

Є ще таке поняття, як розлучення чере суд за спільною заявою подружжя. Процедура при цьому спрощена, і все відбувається буквально за 1 місяць.

У випадку, коли, і чоловік, і дружина розуміють, що їх сімейні стосунки себе вичерпали але ніхто з подружжя не хоче бути ініціатором припинення шлюбу, можливий варіант розлучення через суд за спільним рішенням. Таке рішення дозволить захистити сторони від майбутніх непорозумінь, які можуть виникнути після припинення шлюбу.

Однак разом зі спільною заявою до суду слід подати інші документи, а саме:

договір щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дитини;

нотаріально завірений договір щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дитини про розмір аліментів на дитину.

Обидва договори можна об’єднати в один, прописавши всі необхідні пункти – законодавство це не забороняє. Договір обов’язково має бути нотаріально засвідчений.

Порядок розгляду справи про розлучення за спільним рішенням подружжя

Судова справа, у випадку, коли подружня пара подає спільну заяву про розлучення разом з угодою про виховання та утримання дитини, розглядається в порядку окремого провадження.

Розглядаючи справу суд перевіряє зміст договору, та, якщо його умови не порушують прав дитини – виносить рішення про розлучення. Таке рішення виноситься судом не раніше, чим через 30 днів після подання заяви.

Справи окремого провадження, згідно з законодавством, розглядаються за участю заявника та усіх зацікавлених осіб. Суд зобов’язаний пояснити учасникам процесу їх права та обов’язки. Для захисту інтересів дитини суд має право залучити до процесу орган опіки та піклування, в якості зацікавленої особи.

Договір про утримання та виховання дитини – зміст та умови

Договір про здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дитини, який подається разом з заявою про розлучення, має бути складений відповідно до вимог Сімейного кодексу України, інакше суд може відмовити в прийнятті заяви до розгляду в порядку окремого провадження.

В договорі обов’язково має бути вказано:

з ким із батьків буде жити дитина після розлучення

яку участь братиме у забезпеченні умов її життя, той з батьків, який буде проживати окремо;

умови здійснення права на виховання дитини того з подружжя, який проживатиме окремо;

аліменти на дитину у твердій грошовій сумі або у частці від доходу.

Спільна заява на розлучення – як подати

Заява про розірвання шлюбу за спільним рішенням подружжя подається у суд за зареєстрованим місцем проживання чоловіка або дружини.

Позовна заява про розірвання шлюбу за спільним рішенням подружжя має містити наступну інформацію:

найменування суду, в який подається позов;

персональні дані позивачів або їхніх представників (якщо заява подається через представників), а саме: прізвище, ім’я, по батькові, адреса проживання або перебування, номера телефонів, якщо такі відомі;

інформацію про дату та час реєстрації шлюбу, наявність дітей, рішення про розірвання шлюбу (причини та мотиви рішення вказувати не обов’язково).

Перелік документів, що додаються до заяви:

оригінал свідоцтво про шлюб;

копія свідоцтва про народження;

копія паспорту та ідентифікаційного коду заявників;

довідка про склад сім’ї з місця прописки заявників;

копія нотаріально-засвідченого договору про участь у вихованні та утриманні спільної дитини;

доказ сплати судового збору у вигляді квитанції;

копія заяви та всіх прикріплених до неї документів для зацікавленої особи.

Якщо будуть питання, зверніться персонально, натиснувши кнопку "звернутись".

Вікторія!

З приводу розділу майна при розлученні...

Поділ майна - це велике і проблемне питання, розгляд якого в суді в деяких випадках може тривати роками! Тому я надаю Вам повний алгоритм Ваших дій в цьому випадку.

В Україні власність у родині існує в двох правових режимах: спільна сумісна власність подружжя та особиста приватна власність кожного з них. Простіше кажучи, саме спільна власність подружжя підлягає поділу між подружжям зокрема при розлученні.

Якщо звернутися до цивільного законодавства, а саме до статті 368 Цивільного кодексу України - спільна сумісна власність - це власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності, тоді як у спільній частковій власності частки кожного визначені.

У свою чергу стаття 60 Сімейного кодексу України говорить, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить подружжю на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування та деяких інших винятків, описаних нижче, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Для розуміння чи є майно спільно набутим, ключевими є відповіді на питання: чи купувалося майно під час шлюбу, і чи купувалося за спільні кошти подружжя.

Наприклад, якщо один з подружжя мав особисті заощадження до шлюбу, а в шлюбі придбав машину, то в разі спору він може визнати її особистою власністю. Звичайно, всі спірні моменти вирішуються в суді. У свою чергу юрист, допоможе знайти правові аргументи і вагомі докази.

До спільної сумісної власності подружжя належать також доходи: заробітна плата, пенсія, стипендія тощо.

Відповідно до статті 62 Сімейного кодексу України якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових витрат або витрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Важливо! За загальним правилом розпорядження майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою.

Якщо відсутня згода одного із співвласників на розпорядження нерухомим майном, то така угода може бути визнана

Що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка?

майно, придбане до шлюбу;

майно, набуте за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;

майно, набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали їй/йому особисто;

житло, набуте за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду";

земельна ділянка, набута під час шлюбу в порядку безоплатної приватизації;

речі індивідуального користування, в тому ж числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя;

кошти, отримані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка їй/йому належала, а також кошти отримані як відшкодування завданої їй/йому моральної шкоди;

страхові суми, одержані нею/ним за обов'язковим особистим страхуванням, а також за добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, які були особистою приватною власністю кожного з них;

премії, нагороди, які вона/він одержали за особисті заслуги. Важливо! Суд може визнати за другим з подружжя право на частку цієї премії, нагороди, якщо буде встановлено, що він/вона своїми діями (ведення домашнього господарства, виховання дітей тощо) сприяв (ла) її одержанню.

Крім того, відповідно до статті 62 Сімейного кодексу України якщо один із подружжя своєю працею і (або) коштами брав участь в утриманні майна, що належить другому з подружжя, в управлінні цим майном чи догляді за ним, то дохід (приплід, дивіденди), отриманий від цього майна, у разі спору за рішенням суду може бути визнаний об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Розлучення та розподіл майна

Розлучення не припиняє права спільної сумісної власності "автоматично". Розпорядження спільним майном, після розлучення, здійснюється за взаємною згодою "колишнього" подружжя.

Поділ спільного майна подружжя може бути здійснено як під час існування шлюбу, так і в процесі його розірвання, а також після розірвання шлюбу. Таким чином, не обов'язково розлучатися, щоб розділити майно. І не обов'язково при розлученні ділити майно.

Важливо! Термін позовної давності на подання позовної заяви про поділ спільно нажитого майна після розлучення встановлено у три роки.

До розлучення позовна давність на подачу такого позову не застосовується.

Нагадаємо, позовна давність це - термін, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Порядок розподілу майна подружжя

Поділ майна подружжя може бути здійснено в добровільному або судовому порядку.

Добровільний порядок застосовується, якщо подружжя домовились щодо визначення часток кожного з них у праві на майно, а також дійшли згоди щодо конкретного поділу майна відповідно до цих часток.

Сімейне законодавство встановлює форму тільки для договору про поділ нерухомого майна подружжя.

Так, згідно з частиною другою статті 69 Сімейного кодексу України договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя, повинен бути нотаріально посвідчений.

Стаття 182 Цивільного кодексу України в свою чергу передбачає державну реєстрацію прав на нерухомість і угод з нерухомістю, які поширюються також на операції з участю подружжя.

Щодо форми договору про поділ майна подружжя, об'єктом якого є рухомі речі, сімейне законодавство не встановлює спеціальних вимог.

Це означає, що при з'ясуванні форми цього договору (усна, проста письмова) необхідно керуватися загальними правилами форми угоди, передбачених Цивільним кодексом України (статті 205-208).

Нарешті, поділ майна через суд

Якщо між подружжям виник спір щодо розміру належних їм часток, порядку або способу поділу спільного майна, то добровільний порядок поділу майна змінюється на судовий. Для звернення до суду з цим питанням необхідно скласти позов, де позивачем виступатиме один з подружжя, а відповідачем інший, або спільну заяву подружжя про поділ майна.

При поділі майна суд в першу чергу визначає його предмет, тобто те майно подружжя, що підлягає розподілу.

Поділ майна здійснюється з урахуванням вартості речей, що належать подружжю на праві спільної власності, а також розміру їх кредиторських вимог та боргових зобов'язань.

Суд також визначає розмір часток подружжя в праві на майно, і тільки після цього здійснює безпосередньо поділ відповідно до встановлених часток.

Що стосується часток, відзначимо, що відповідно до статті 70 Сімейного кодексу України частки майна дружини та чоловіка є рівними, навіть якщо другий з подружжя не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу). Поважними причинами зокрема вважаються - навчання, ведення домашнього господарства, виховання дітей, хвороба.

Пам'ятайте, що, якщо існує ймовірність невиконання майбутнього судового рішення, в нашому випадку про поділ майна, сторона по справі має право подати заяву про забезпечення позову.

Відповідно до частини першої статті 150 Цивільного процесуального кодексу України позов забезпечується зокрема шляхом:

накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать чи які підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб;

заборони вчиняти певні дії;

встановлення обов'язку вчинити певні дії;

заборони іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі або передавати майно чи виконувати щодо нього інші зобов'язання;

передачі речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору.

Способи поділу майна спільної власності подружжя

Сімейне законодавство встановило кілька способів поділу майна подружжя.

По-перше, суд може винести рішення про поділ майна в натурі. Такий спосіб застосовується якщо речі можна розділити без втрати їх цільового призначення.

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Відзначимо, що речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Але відзначимо, що вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна.

По-друге, суд може прийняти рішення про присудження майна одному з подружжя з покладенням на нього обов'язку компенсувати другому з подружжя його вартість його частки у цьому майні.

Присудження такої компенсації має кілька умов:

згода сторін;

попереднє внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

При цьому, якщо поділ стосується неподільної речі, і жоден з подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між подружжям відповідно до їхніх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно в їх спільній частковій власності (абзац третій пункту 25 постанови Пленуму ВСУ “Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя“).

Хоча це прямо і не передбачено в Сімейному кодексі України, суди можуть застосувати і такий спосіб поділу майна, як поділ речей між подружжям з урахуванням їх вартості та частки кожного з подружжя в спільному майні. Такий спосіб поділу на сьогодні є найбільш поширеним. У процесі поділу майна суди можуть одночасно застосовувати не один спосіб, а їх комбінацію. Наприклад, одне майно розділити в натурі, інше передати одному з подружжя, з присудженням другому компенсації. Важливо відзначити, що вартість речей, які підлягають поділу, визначається на момент розгляду спору судом

Розділ майна при розлученні подружжя, що має дітей

Важливо пам'ятати, що діти не набувають право власності на нажите в родині майно, але інтереси дітей враховуються судом при розділі майна подружжя.

Частина друга статті 70 Сімейного кодексу України встановила, що під час розгляду такої категорії справ суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, особливо якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.

За рішенням суду частка майна дружини чоловіка також може бути збільшена, якщо з нею/ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітній син або дочка за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Також відзначимо, що відповідно до абзацу п'ятого пункту 30 Постанови Пленуму ВСУ "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дочки, сина або другого з подружжя, можуть враховуватися судом при визначенні способу поділу спільного майна в натурі і в тому випадку, якщо суд не відступив від принципу рівності часток.

Таким чином, при здійсненні поділу майна суд враховує не тільки інтереси подружжя, а й дітей. Також, ключовими є обставини з ким проживає дитина (діти), і ступінь участі другого з подружжя в забезпеченні сім'ї.

Кредити та борги

Майже всі знають, що за загальним правилом набуте подружжям майно ділиться порівну між ними (якщо подружжя не домовилось про інше), але як говориться «в горі і в радості», а значить і борги діляться також порівну, що в повною мірою підтверджує закон. Розділ боргів здійснюється за тими самими правилами, що і майно.

Також відзначимо, що, якщо спільно набута квартира знаходиться в іпотеці, це не перешкоджає її поділу між подружжям. Але на практиці поділ іпотечної квартири ускладнюється тим, що доводиться ділити не тільки майно, а й обов'язки. До того ж, крім інтересу подружжя присутній інтерес третьої особи - банківської установи.

Як розділити бізнес при розлученні

Якщо про прибутки отримані бізнесменом чи бізнесвумен все зрозуміло, адже те що, доходи отримані під час шлюбу є об'єктом спільної сумісної власності, прямо вказано у Сімейному кодексі України, то відповідь на питання чи є частка у статутному капіталі юридичної особи об’єктом права спільної сумісної власності подружжя не така однозначна.

Так, відповідно до рішення від 19 вересня 2012 року № 17-рп/2012 Конституційного суду України статутний капітал та майно приватного підприємства, сформовані за рахунок спільної сумісної власності подружжя є об’єктом їх спільної сумісної власності.

В свою чергу, ВСУ у своєму рішенні від 3 червня 2015 року по справі № 6-38цс15 вказав, що грошові кошти чи інше майно, внесені одним з подружжя, який є учасником господарського товариства, у статутний капітал за рахунок їх спільних коштів та майна, стають власністю товариства, а в іншого з подружжя право власності на майно трансформується в право вимоги на виплату половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства.

Що стосується акцій акціонерного товариства, зазначимо, що вони однозначно можуть визнаватись об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а отже можуть бути поділені між ними.

Найбільш проблемним в аспекті поділу майна подружжя є бізнес фізичної особи – підприємця. Так, тривалий час, судова практика була на стороні позиції, що поділу підлягають тільки одержані доходи від такої діяльності. В той же час, можна довіритись Верховному Суду, який в постанові від 25.04.2018 у справі №344/1770/14-ц, вказав на те, що майно фізичної особи-підприємця вважається спільним майном подружжя, як і інше майно, набуте в період шлюбу, за умови, що воно придбане за рахунок належних подружжю коштів.

Таким чином, в цьому питанні ключовими є три аспекти. По-перше, форма ведення підприємницької діяльності. По-друге, джерело походження коштів або майна за рахунок яких сформована юридична особа. По-третє, період в який майно чи кошти, за рахунок яких сформована юридична особа, набуті.

Що робити якщо шлюб не був офіційний

Відповідно до статті 74 Сімейного кодексу України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Тобто, сімейне законодавство, по-перше, визнає спільне проживання «цивільним шлюбом» підставою для виникнення у такої пари права спільної сумісної власності на майно, придбане за час спільного проживання. По-друге, допускає укладення договору між чоловіком і жінкою, що проживають сім'єю без реєстрації шлюбу щодо майна. В той же час необхідно відзначити, що шлюбний договір такі особи укласти не можуть, так як таке право українським законодавством передбачено для осіб, що зареєстрували шлюб, або осіб, які подали заяву про реєстрацію шлюбу.

Звичайно факт спільного проживання сім'єю підлягає доведенню і визнанню в суді.

В першу чергу, суду необхідно буде підтвердити такі обставини:

відсутність інших зареєстрованих шлюбів;

спільне проживання на постійній основі;

ведення спільного господарства.

Якщо вказане буде доведено, то суд визнає майно, придбане за час існування «цивільного» шлюбу, спільним сумісним, а також зможе здійснити його поділ.

Проте, в справах про поділ майна потрібен діалог між подружжям або колишнім подружжям. Саме діалог допомагає вирішити питання конструктивно, з найменшими втратами нервів і часу обох сторін. Але незважаючи на те, що «поганий мир, краще за добру війну», домовлятися на шкоду власним інтересам або інтересам дітей також не варто. А коли справа стосується прав та інтересів, в тому числі при поділі майна при розлученні, незамінним буде юрист, який переведе конфлікт в правове русло і надасть йому цивілізований характер.

Якщо у Вас виникнуть питання, звертайтесь до мене персонально, натиснувши кнопку "звернутись".

Вдачи Вам!

Вітаю!

В Вашому випадку розлучення може бути тільки в судовому порядку.

Статус держслужбовця НІЯК не впливає на право розлучення.

Все майно здобуте в шлюбі є власністю чоловіка та дружини, та підлягає при розлучення розподілу 50 на 50.

Відповідно до статті 60 Сімейного кодексу України (далі – Закон), майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Набуваючи у власність майно, згідно з статтею 63 Закону, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання цим майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Порядок поділу майна подружжя регулюється статтею 69 Закону, де дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, за взаємною згодою, незалежно від розірвання шлюбу. Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений.

Якщо між подружжям виникає спір щодо розміру належних їм часток, порядку або способу поділу спільного майна, то добровільний порядок поділу майна змінюється на судовий, де поділ майна подружжя можливий за розміром часток чоловіка та жінки в праві на майно.

При визначенні розміру часток кожного з подружжя суд керується частиною першою статті 70 Закону, якою передбачено, що у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Існують певні способи поділу майна подружжя, які закріплені у статті 71 Закону, а саме:

1. Майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.
2. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
3. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя.
4. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.
5. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Особиста приватна власність кожного із подружжя - це те майно, яке належить лише одному з подружжя і на яке не поширюється сімейно-правовий принцип спільності майна подружжя. Щодо цього майна кожен із подружжя має право самостійно здійснювати правомочності власника.

Відповідно до ст. 57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:

• майно, набуте нею, ним до шлюбу;
• майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;
• майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто;
• житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»;
• земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України;
• речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя;
• кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка їй, йому належала, а також як відшкодування завданої їй, йому моральної шкоди;
• страхові суми, одержані нею, ним за обов’язковим особистим страхуванням, а також за добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою приватною власністю кожного з них.
• премії, нагороди, які вона, він одержали за особисті заслуги;

В ВАШІЙ СИТУАЦІЇ КВАРТИРА ТА МАШИНА ПОДІЛУ ПРИ РОЗЛУЧЕННІ НЕ ПІДЛЯГАЮТЬ.

Доброго дня Вікторія.

Якщо Ви не бажаєте розлучення, то чоловік має можливість розірвати шлюб тільки через суд. при цьому суд має за можливості примирити подружжя. Якщо ж примирення неможливе шлюб буде розірваний судом. При цьому поділ майна може і не відбуватися під час розірвання шлюбу, якщо чоловік про це не заявить позовні вимоги. Тоді зможете ділити майно і після розірвання шлюбу. Спільне нажите майно буде ділитись порівну між подружжям. Якщо квартира придбана до шлюбу вона ділитися не буде. Те саме стосується автомобіля,бо він не належить чоловіку, оскільки зареєстрований на батька. Ви у свою чергу зможете стягнути аліменти на утримання дітей з батька.

Доброго дня!

Матимете право на половину50% майна, що набули за час шлюбу, або компенсацію за таке майно у вигляді коштів.

Якщо місце проживажння дитини буде визначено судом з вами матимете право на аліменти від батька,

Розлучкння, аліменти ,порядок проживання дітей через суд вирішують, або добровільно через нотаріальний договір між подружжям, але у вашому випадку тільки через суд.

З повагою,

Костянтин Гончаренко

Питання наступне якщо ми розлучимось, на що я можу претендувати??

на алименты на себя и детей, на имущество приобретенное в браке на совместные деньги

І чи можна у воєнний час держслужбовцям розлучатись якщо неповнолітні діти?

можна

Квартира в якій ми живемо була куплена до одруження записана на мене.

- єто Ваше имущество и разделу не подлежит

Машина в нього є, записана його тата. -

єто авто его отца и разделу не подлежит

алименты в судебном порядке - для этого нужно составить иск и подать в суд - нужна детальная консультация или помощь в подготовке иска - обращайтесь через сайт Или найдите мои контакты

С уважением Виктория Костромина

Цивільний кодекс України (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text):

"Стаття 234. Правові наслідки фіктивного правочину

1. Фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

2. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

3. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.".

---

Доброго дня, Вікторіє! Той факт, що хтось "записаний" власником майна, наприклад, в Вашому випадку квартира, машина, ще не означає законності власності цієї особи на майно. Належними власниками є особи, за чиї кошти це майно придбано. Тож, якщо квартира була "записана" на Вас, але придбана за кошти також чоловіка (до шлюбу), то за позовом чоловіка цей договір може бути визнаний недійсним, квартира визнана спільною сумісною власністю і зрештою підлягатеме поділу. Теж саме з авто - за Вашим позовом (якщо вам відомо про його дійсного власника - наприклад, чоловіка, а авто фіктивно "записано" на його батька) договір купівлі-продажу може бути визнано недійсним, визнано спільним сумісним майном та поділу майна подружжя при розлученні.

Доброго дня, Віторія!

Обмежень по розлученню не має у військовий час, навіть для військослужбовців.

Все спільне майно подружжя ділиться як спільне. За вашим описом, у вас спільного майна і не має. Саме того, що придбано у шлюбі?

В будь-якому випадку розірвання шлюбу через суд, оскільки у вас неповнолітні діти, а це точно не швидко.

Звертайтесь, при появі питань.

1) Так можуть розвести, військовий час чи держслужба не є для цього обмеженням.

2) Позовну заяву можна подати як в друкованому вигляді так і через електронний суд.Для цього вам необхідно подати до суду:1) два примірники позовної заяви про розірвання шлюбу2) оригінал квитанції про сплату судового збору. 922 грн станом на 2022 рік.3) оригінал свідоцтва про шлюб та копію свідоцтва про шлюб.4) копію вашого паспорта.На всіх копіях, які ви будете подавати до суду ви маєте зазначити "Згідно з оригіналом, потім ваш підпис, ваші прізвище ініціали та дата посвідчення". Тобто якщо ви подаєте позов 20.04, то пишете дату посвідчення 20.04.2022Щоб не приходити на судові засідання, вам до заяви необхідно буде подати ще заяву, в якій вказати, що ви просити суд здійснювати розгляд справи у вашу відсутність, позовні вимоги підтримуєте у повному обсязі та не заперечуєте проти винесення заочного рішення.Також в заяві прописуєте, що про дату та час ви просите суд повідомляти на такий-то мобільний телефон.Після того як ви подасте позов, вам прийде зі суду ухвала про відкриття провадження із датою судового засідання.Якщо ви подасте заяву про слухання справи у вашу відсутність, відповідно в суд вам з'являтися не потрібно.Проте потрібно буде прийти в суд за рішенням суду ( суди рідко відправляють або з великою затримкою). Або дзвоніть в канцелярію і питайте.На рішенні обов'язково має бути відмітка про те, що рішення набрало законної сили.Рішення суду набирає законної сили через 30 днів після винесення такого рішення.

3)Все майна (крім подарованого, отриманого у спадщину) яке було нажите за час шлюбу є спільною сумісною власністю подружжя. В загальному ділиться по полам в рівних частинах, якщо немає нюансів. Так як квартира була куплена до одруження, то вона є вашою особистою власністю. Але якщо ви жили разом до одруження і квартира була куплена за спільно нажиті кошти, то ваш чоловік впринципі може звернутися до суду із позовом про встановлення факту проживання сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання цієї квартири спільним майном подружжя і ділити його. Але це за умови , що така ситуація існувала.Щодо машини, якщо вона була куплена батьком вашого чоловіка, то ви на неї претендувати не можете. Але якщо машина була куплена за спільні кошти подружжя, а записана на батька, то ви можете звертатися до суду з відповідним позовом.

Доброго Дня

Щодо Вашого питання

Розлучитись можете через суд щодо майна то на половину спільного майна, заборони розлучатися держслужбовцям немає.

Стаття 69 Сімейного кодексу, розділу підлягає лише майно, що належить чоловікові і дружині на праві спільної сумісної власності, тобто придбане в шлюбі.

Статтею 61 Сімейного кодексу встановлено об’єкти права спільної сумісної власності подружжя. Відповідно до зазначеної статті, спільної власності можуть бути будь-які речі, за винятком тих, які виключені з цивільного обороту; заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. А при укладенні договору в інтересах сім’ї, гроші та інше майно (в тому числі гонорар, виграш) є спільною сумісною власністю чоловіка і дружини.

Враховуючи вимоги законодавства, розірвання шлюбу можливе через органи реєстрації актів цивільного стану (РАЦС) або через суд, як за спільною заявою так і за заявою будь-кого з подружжя.

Водночас, за відсутності спільних дітей та досягнення згоди щодо припинення шлюбу, розірвання можливе через органи РАЦС шляхом подання відповідної заяви за місцем проживання одного з подружжя. Поряд із заявою про розірвання шлюбу необхідно надати і відповідні документи, зокрема свідоцтво про шлюб, копію рішення суду про визнання другого з подружжя безвісно відсутнім чи недієздатним (у випадку розірвання шлюбу за заявою одного з подружжя). Той із подружжя, який бажає відновити своє дошлюбне прізвище, повинен письмово заявити про це.

Успіхів

Доброго дня, Вікторія!

1) Питання наступне якщо ми розлучимось, на що я можу претендувати?? - після розлучення Вам потрібно буде домовлятися з колишнім чоловіком (укладати нотаріальний договір про поділ спільного майна, визначення місця проживнаня дітей та аліменти) або ж подавати до суду позовну заяву з відповідними вимогами.

2) І чи можна у воєнний час держслужбовцям розлучатись якщо неповнолітні діти? - звичайно, статус держслужбовця ніяк не впливає на право вашого чоловіка подати до суду заяву про розірвання шлюбу.

3) Квартира в якій ми живемо була куплена до одруження записана на мене. Машина в нього є, записана його тата. - якщо квартира була куплена Вами до шлюбу, то вона вважається вашою особистою приватною власністю, а тому поділу не підлягає. Машина зареєстрована на батька, а отже саме він є власником, а не ваш чоловік.

Сімейний кодекс України (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/conv#n...):

Стаття 57. Майно, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка

1. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:

1) майно, набуте нею, ним до шлюбу;

2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;

3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто;

4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду";

5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

Якщо виникнуть додаткові питання, звертайтеся через кнопку "Звернутися".

При зверненні вказуйте свою е-пошту.

ВСЬОГО НАЙКРАЩОГО!

Вікторія!

Зверніть увагу, що права батька дитини після розлучення фактично ніяк не звужуються і залишаються в тому ж обсязі, що і були в шлюбі. Статтею 141 Сімейного кодексу України визначено, що мати i батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Але в дійсності має місце своєрідне обмеження цих прав, що виражаєтсья у рішенні подружжя чи суду щодо визначення місця проживання дитини з одним з подружжя. Якщо батько погодився на проживання дитини з матір’ю, то очевидно й погодився обмежити себе у постійному спілкуванні з дитиною.

При цьому батько має право на побачення і спілкування з дитиною (ст.ст. 153, 157 СК України). А мати дитини не має права перешкоджати батькові, який проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні.

Мирним шляхом питання про проживання та виховання дитини після розлучення вирішити можливо шляхом мирних переговорів та досягнення домовленостей. На підтвердження даних домовленостей можна укласти нотаріально завірений договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов’язків тим з них, хто проживає окремо від дитини, в якому батьки можуть визначити не тільки участь у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо (тобто встановити графік зустрічей з дитиною), але і встановити місце проживання дитини та порядок її утримання.

Якщо все ж таки після розірвання шлюбу виникає спір з приводу місця проживання дитини необхідно пам’ятати наступне.

Сімейним кодексом України встановлено, що місце проживання дитини, яка не досягла 10 років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла 10 років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла 14 років, визначається нею самою. (Ст. 160 Сімейного кодексу України).

Спір між батьками щодо місця проживання дитини може вирішуватися або органом опіки та піклування або судом.

Органами опіки та піклування є районні, районні у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад.

Для того, щоб звернутися до органів опіки та піклування для вирішення питання місця проживання дитини один з батьків має подати такий перелік документів:

• заяву;
• копію паспорта;
• довідку з місця реєстрації (проживання);
• копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (у разі наявності);
• копію свідоцтва про народження дитини;
• довідку з місця навчання, виховання дитини;
• довідку про сплату аліментів (у разі наявності).

Отримавши зазначені документи, працівники органу опіки та піклування, детально їх вивчають, проводять бесіду з кожним із батьків, вивчають умови проживання кожного з них (складається акт обстеження умов проживання).

Прийняття рішення органом опіки та піклування по суті зазначеного питання має один недолік – інша сторона не може бути примушена виконувати таке рішення. Законодавство не передбачає будь-яких несприятливих наслідків у разі невиконання рішення органу опіки і піклування.

Визначення місця проживання в судовому порядку:

Якщо жоден із наведених вище варіантів не виявився ефективним, батьки не змогли знайти спільну позицію по цих питаннях, залишається єдиний варіант – звернутися до суду.

Розгляд зазначеної категорії справ обов’язково здійснюється за участю органу опіки і піклування. Орган опіки та піклування подає до суду відповідний висновок, який є достатньо важливим фактором при прийнятті судом рішення щодо того, з ким залишити проживати дитину.

Висновок органу опіки і піклування:

Зараз розберемося, за якими критеріями орган опіки та піклування готує свій висновок щодо місця проживання дитини.

Обставини, що беруться до уваги:

1. Ставлення батьків до виконання батьківських обов’язків – в даному випадку береться до уваги виконання обов’язків батьками щодо виховання дитини, прояв уваги кожного з батьків до питань здоров’я дитини, її морального та духовного розвитку.
2. Особиста прихильність дитини до кожного з них – має бути з’ясовано як дитина ставиться до кожного з батьків.
3. Стан здоров’я дитини.
4. Наявність самостійного доходу. Відсутність у одного з батьків самостійного доходу є перешкодою у залишенні проживати дитини з таким із батьків.
5. Зловживання спиртними напоями або вживання наркотичних засобів. Місце проживання дитини не може бути визначене з тим із батьків, який, зловживає спиртними напоями або вживає наркотичні засоби.
6. Поведінка батьків, що може мати наслідком заподіяння шкоди дитини.

Варто зазначити, що перелік обставин, що беруться до уваги, не є вичерпним. Органами опіки та піклування можуть братися до уваги також і інші обставини, що можуть мати істотне значення при вирішенні питання місця проживання дитини.

З метою забезпечення об’єктивності своїх висновків вказану інформацію органи опіки і піклування збирають з різних джерел, спілкуючись з різними особами.

Джерела інформації:

1. Проведення безпосереднього огляду місця проживання кожного з батьків.
2. Проведення бесіди з кожним із батьків.
3. Проведення бесіди із дитиною.
4. Пояснення родичів та інших близьких осіб.

Стратегія дії в судових органах:

Вирішення зазначеної категорії справ в суді – надзвичайно складний, емоційний та непередбачуваний процес. Вирішення судом питання по суті здійснюється на підставі аналізу та співставлення усіх наявних доказів у сукупності.

Побудова чіткої та логічної позиції, яка всебічно доводитиме оптимальність залишення дитини з вами, і водночас спростування доказів іншої сторони – дозволить отримати перемогу у судових «змаганнях».

Звертаю увагу, що необхідно бути готовим до найнепередбачуваних дій з боку іншої сторони – неправдиві свідчення знайомих та інших осіб, залучених до справи, звинувачення в асоціальній поведінці, «ліві» висновки психологів, де дитині не рекомендовано проживати з вами і т.і. Усі, навіть найменші життєві промахи, будуть «прикрашені», прибільшені і подані на розгляд суду.

Вказаний наклеп, безумовно, без уваги не повинен залишатися з вашого боку, проте головний акцент має бути зроблений на взаємовідносинах з дитиною, а не на кривдження іншого з подружжя. Головний тезис має полягати в тому, що подальше проживання дитини з вами максимально сприятиме інтересами дитини, забезпечуватиме її гармонійне виховання та розвиток, становлення як особистості.

Як було вже зазначено вище, одним з головних фактором для прийняття рішення судом буде висновок органу опіки і піклування. Проте його не слід розглядати як безспірний доказ. В деяких випадках суд відходить від позиції органу опіки та піклування і може ухвалити протилежне рішення на підставі аналізу інших доказів. Також такий висновок може бути «розбито», як такий, що не є обґрунтований, особливо, якщо орган опіки та піклування поверхнево підійшов до його складання.

В будь якому випадку, незалежно від позиції органів опіки та піклування, ви повинні намагатися зібрати (бажано за участю сімейного юриста) повний спектр доказів, що в своїй системі та взаємозв’язку зможуть підтвердити необхідні обставини, і у суду не залишиться інших варіантів, як винести рішення на вашу користь.

Всі обставини, які з’ясовує орган опіки та піклування при складанні свого висновку, слід підтвердити також і власними доказами. Крім того, необхідні підтвердження можуть братися з інших додаткових джерел, зокрема, з пояснень інших осіб, вихователів, учителів дитини, батьків інших дітей.

В своїй позовній заяві варто «пройтися» по наступним питанням:

• запропонувати конкретне фізичне житло, де буде проживати дитина;
• проаналізувати створені побутові умови для проживання дитини, зокрема для її проживання, відпочинку, навчання та розвитку;
• перелік усіх доходів та їх розмір, завдяки яким буде можливість здійснювати повноцінне утримання дитини, а також підтвердження здійснюваних доходів;
• характеристики на себе та іншого з батьків, поведінка загалом та щодо дитини;
• участь кожного з батьків у вихованні дитини, скільки часу приділяється дитині, відвідування гуртків дитиною, зручність їх розташування.

Висновки:

Суд приймає рішення щодо визначення місця проживання дитину із матір’ю або батьком на підставі аналізу цілого комплексу доказів. Сторона повинна переконати суд у тому, що проживання дитиною саме з ним/нею максимально сприятиме інтересам дитини, забезпечуватиме її гармонійне виховання та розвиток.

Якщо виникнуть додаткові питання, звертайтеся через кнопку "Звернутися".

При зверненні вказуйте свою е-пошту.

ВСЬОГО НАЙКРАЩОГО!