Возврат вещей и последующие вопросы

Доброго дня! Яку підозру висунули привласнення, крадіжка, шахрайство? Дуже важко дати пораду за таких обставин. За яких обставин річ потрапила до Особа1, яким чином визначена вартість? Дуже багато питань.

якщо бажаєте, то я можу допомогти Вам в цьому питанні, для чого пропоную звернутися особисто за допомогою зеленої кнопки вгорі

Доброго дня. Наразі, відбулося попереднє опитування імовірно причетних осіб до події. Усі подальші дії Особи - 1 будуть залежати від дій слідчого. Імовірно, якщо буде встановлено відсутність складу кримінального правопорушення (що в принципі випливає з Вашої розповіді) , кримінальне провадження буде закрито (якщо воно взагалі відкривалось) .

Якщо кримінальне провадження не відкривалось, то заява Компанії - 1 буде розглянуто в порядку ЗУ Про звернення громадян, та надано відповідь, що відсутні події, які вказували б на наявність крим. правопорушення.

Якщо ж все таки кримінальне провадження відкрито, потрібно дізнатися , у якому статусі перебуває Особа 1 в цьому кримінальному провадженні. І чекати подальших дій слідчого.

praesumptio, від лат. praesumo — «передбачаю», «угадую») — правовий принцип, за яким щодо особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, припускається невинність до того часу, поки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому законодавством, і встановлено вироком суду, який набрав законної сили (частини перша, друга, третя статті 62 Конституції України).

https://ccu.gov.ua/storinka-knygy/43911-prezumpciy...

Доброго дня Дмитре.

Відповідаючи на ваше запитання що робити Особа 1 треба вказати, що ця особа допитана як свідок.

Права, обов"язки та відповідальність свідка визначені Кримінальним процесуальним кодексом України.

Зокрема в кодексі вказано наступне.

Стаття 66 Права та обов’язки свідка

1. Свідок має право:

1) знати, у зв’язку з чим і в якому кримінальному провадженні він допитується;

2) користуватися під час давання показань та участі у проведенні інших процесуальних дій правовою допомогою адвоката, повноваження якого підтверджуються згідно з положеннями статті 50 цього Кодексу;

3) відмовитися давати показання щодо себе, близьких родичів та членів своєї сім’ї, що можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні ним, близькими родичами чи членами його сім’ї кримінального правопорушення, а також показання щодо відомостей, які згідно з положеннями статті 65 цього Кодексу не підлягають розголошенню;

4) давати показання рідною або іншою мовою, якою він вільно володіє, і користуватися допомогою перекладача;

5) користуватися нотатками і документами при даванні показань у тих випадках, коли показання стосуються будь-яких розрахунків та інших відомостей, які йому важко тримати в пам’яті;

6) на відшкодування витрат, пов’язаних з викликом для давання показань;

7) ознайомлюватися з протоколом допиту та заявляти клопотання про внесення до нього змін, доповнень і зауважень, а також власноручно робити такі доповнення і зауваження;

8) заявляти клопотання про забезпечення безпеки у випадках, передбачених законом;

9) заявляти відвід перекладачу.

2. Свідок зобов’язаний:

1) прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду;

2) давати правдиві показання під час досудового розслідування та судового розгляду;

3) не розголошувати без дозволу слідчого, прокурора, суду відомості, які безпосередньо стосуються суті кримінального провадження та процесуальних дій, що здійснюються (здійснювалися) під час нього, і які стали відомі свідку у зв’язку з виконанням його обов’язків.

3. Особа, яку залучають до проведення процесуальних дій під час досудового розслідування як понятого або яка стала очевидцем таких дій, зобов’язана на вимогу слідчого, прокурора не розголошувати відомості щодо проведеної процесуальної дії.

Стаття 67. Відповідальність свідка

1. За завідомо неправдиві показання слідчому, прокурору, слідчому судді чи суду або за відмову від давання показань слідчому, прокурору, слідчому судді чи суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом, свідок несе кримінальну відповідальність.

2. За злісне ухилення від явки до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду свідок несе відповідальність, встановлену законом.

Обов"язок зібрати докази винуватості особи покладений на слідчого. Також законом встановлено строк протягом якого має бути завершено досудове розслідування (12 місяців, щоправда може бути продовжено). Якщо доказів винуватості не буде знайдено слідчим, то справа буде закрита.

Доброго дня, Дмитре!

Якщо Ви нічого не брали, то і переживати не має за що! Проте про всяк випадок раджу Вам винайняти адвоката, який спеціалізується на кримінальному праві.

Право на захист в кримінального процесі

Підозрюваний, обвинувачений, виправданий, засуджений має право на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватися правовою допомогою захисника, а також реалізовувати інші процесуальні права, передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК України) (стаття 20).

Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд зобов’язані роз’яснити підозрюваному, обвинуваченому його права та забезпечити право на кваліфіковану правову допомогу з боку обраного ним або призначеного захисника.

Ніхто не має права здійснювати будь-який вплив на особу у виборі нею захисника, форм та методів здійснення захисту своїх прав. Законом передбачено, що у досудовому провадженні кримінальної справи, як захисник, допускається лише адвокат. Випадки надання безоплатної правової допомоги передбачає Закон України "Про безоплатну правову допомогу".

Наданням правової допомоги на професійному рівні займаються адвокати, діяльність яких регламентується Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"

Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України. Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, Кримінального процесуального кодексу України та інших законів України.

Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться:

1. верховенство права;
2. законність;
3. рівність перед законом і судом;
4. повага до людської гідності;
5. забезпечення права на свободу та особисту недоторканність;
6. недоторканність житла чи іншого володіння особи;
7. таємниця спілкування;
8. невтручання у приватне життя;
9. недоторканність права власності;
10. презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини;
11. свобода від самовикриття та право не свідчити проти близьких родичів та членів сім'ї;
12. заборона двічі притягувати до кримінальної відповідальності за одне і те саме правопорушення;
13. забезпечення права на захист;
14. доступ до правосуддя та обов'язковість судових рішень;
15. змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості;
16. безпосередність дослідження показань, речей і документів;
17. забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності;
18. публічність;
19. диспозитивність;
20. гласність і відкритість судового провадження та його повне фіксування технічними засобами;
21. розумність строків;
22. мова, якою здійснюється кримінальне провадження.

Порядок кримінального провадження визначається ст. 598 КПК України. В ній зазначено:

1. Кримінальне провадження, що перейняте від компетентного органу іншої держави, починається зі стадії досудового розслідування та здійснюється згідно з цим Кодексом.

2. Відомості, які містяться в матеріалах, отриманих до перейняття кримінального провадження відповідним органом іншої держави на її території та згідно з її законодавством, можуть бути визнані допустимими під час судового розгляду в Україні, якщо це не порушує засад судочинства, передбачених Конституцією України та цим Кодексом, і вони не отримані з порушенням прав людини і основоположних свобод. Не потребують легалізації відомості, визнані судом допустимими.

3. Слідчий, прокурор України після перейняття кримінального провадження мають право здійснювати будь-які передбачені цим Кодексом процесуальні дії.

4. За наявності достатніх підстав для повідомлення про підозру воно повинно бути здійснене згідно з законом України про кримінальну відповідальність і в порядку, передбаченому цим Кодексом.

5. Покарання, що призначається судом, не повинно бути суворішим від покарання, передбаченого законом запитуючої держави за таке ж кримінальне правопорушення.

6. Компетентному органу запитуючої держави надсилається копія остаточного процесуального рішення, що набуло законної сили.

Підозрюваний, обвинувачений має право

• знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його підозрюють, обвинувачують;
• бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права, передбачені КПК України, а також отримати їх роз’яснення;
• а першу вимогу мати захисника і зустріч із ним незалежно від часу в робочі, вихідні, святкові, неробочі дні до першого допиту з дотриманням умов, що забезпечують конфіденційність спілкування, а також після першого допиту - зустрічі без обмеження в часі та кількості у робочі, вихідні, святкові, неробочі дні; на участь захисника у проведенні допиту та інших процесуальних діях; на відмову від захисника в будь-який момент кримінального провадження; на отримання правової допомоги захисника за рахунок держави у випадках, передбачених КПК України та/або законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги, в тому числі у зв’язку з відсутністю коштів для оплати такої допомоги;
• не говорити нічого з приводу підозри проти нього, обвинувачення або у будь-який момент відмовитися відповідати на запитання;
• давати пояснення, показання з приводу підозри, обвинувачення чи в будь-який момент відмовитися їх давати;
• вимагати перевірки обґрунтованості затримання;
• у разі затримання або застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - на негайне повідомлення членів сім’ї, близьких родичів чи інших осіб про затримання і місце свого перебування згідно з положеннями статті 213 КПК України;
• збирати і подавати слідчому, прокурору, слідчому судді докази;
• брати участь у проведенні процесуальних дій;
• під час проведення процесуальних дій ставити запитання, подавати свої зауваження та заперечення щодо порядку проведення дій, які заносяться до протоколу;
• застосовувати з додержанням вимог КПК України технічні засоби при проведенні процесуальних дій, в яких він бере участь. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд мають право заборонити застосовування технічних засобів при проведенні окремої процесуальної дії чи на певній стадії кримінального провадження з метою нерозголошення відомостей, які містять таємницю, що охороняється законом, чи стосуються інтимного життя особи, про що виноситься (постановляється) вмотивована постанова (ухвала);
• заявляти клопотання про проведення процесуальних дій, про забезпечення безпеки щодо себе, членів своєї сім’ї, близьких родичів, майна, житла тощо;
• заявляти відводи;
• ознайомлюватися з матеріалами досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 221 КПК України , та вимагати відкриття матеріалів згідно зі статтею 290 КПК України;
• одержувати копії процесуальних документів та письмові повідомлення;
• оскаржувати рішення, дії та бездіяльність слідчого, прокурора, слідчого судді в порядку, передбаченому КПК України;
• вимагати відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, в порядку, визначеному законом, а також відновлення репутації, якщо підозра, обвинувачення не підтвердилися;
• користуватися рідною мовою, отримувати копії процесуальних документів рідною або іншою мовою, якою він володіє, та в разі необхідності користуватися послугами перекладача за рахунок держави;
• підозрюваний, який є іноземцем і тримається під вартою, має право зустрітися з представником дипломатичної чи консульської установи своєї держави, яку йому зобов’язує забезпечити адміністрація місця ув’язнення.

Обвинувачений також має право

• брати участь під час судового розгляду у допиті свідків обвинувачення або вимагати їхнього допиту, а також вимагати виклику і допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинувачення;
• збирати і подавати суду докази;
• висловлювати в судовому засіданні свою думку щодо клопотань інших учасників судового провадження;
• виступати в судових дебатах;
• ознайомлюватися з журналом судового засідання та технічним записом судового процесу, які йому зобов’язані надати уповноважені працівники суду, і подавати щодо них свої зауваження;
• оскаржувати в установленому КПК України порядку судові рішення та ініціювати їх перегляд, знати про подані на них апеляційні та касаційні скарги, заяви про їх перегляд, подавати на них заперечення;
• отримувати роз’яснення щодо порядку підготовки та використання досудової доповіді, відмовлятися від участі у підготовці досудової доповіді;
• брати участь у підготовці досудової доповіді, надавати представнику персоналу органу пробації інформацію, необхідну для підготовки такої доповіді, ознайомлюватися з текстом досудової доповіді, подавати свої зауваження та уточнення.

Відповідно до частини першої статті 221 КПК України за клопотанням сторони захисту, потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, надати їм матеріали досудового розслідування для ознайомлення, за виключенням матеріалів про застосування заходів безпеки щодо осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, а також тих матеріалів, ознайомлення з якими на цій стадії кримінального провадження може зашкодити досудовому розслідуванню. Відмова у наданні для ознайомлення загальнодоступного документа, оригінал якого знаходиться в матеріалах досудового розслідування, не допускається.

Такі матеріали не можуть бути надані – коли йдеться про матеріали: 1) що містять інформацію про заходи безпеки, які застосовуються до інших учасників кримінального провадження; 2) ознайомлення з якими на цій стадії кримінального провадження може зашкодити досудовому розслідуванню. У другому випадку ознайомлення з відповідними матеріалами може відбутися в порядку, передбаченому статтею 290 КПК України.

Під час ознайомлення з матеріалами досудового розслідування особа, що його здійснює, має право робити необхідні виписки та копії (частина друга статті 221 КПК України).

Конкретно з приводу правопорушень, в яких Вас підозрюють сказати щось дуже важко. Для того треба мати більше інформації!

Отже, як буде потреба, зверніться до мене персонально, натиснувши кнопку "звернутись". Поспілкуємося предметно. Буду радий допомогти.

Доброго дня, Дмитро!

Особі 1 визначити її статус в рамках кримінальної справи.

Далі ознайомитись з матеріалами кримінальної справи.

Після цього (якщо дані підтвердяться, та Особа 1 є такою що обвинувачується та\або підозрюється, окрім пояснення надати документи, підтверджуючі її слова.

В цілому за вашим описом багато питань. Ви перебували у трудових відносинах? У вас є договір на ТМЦ?

Звертайтесь.

Добрий день!

Для повноцінної відповіді слід розуміти, за якою статтею відкрито кримінальне провадження. Враховуючи описані вами обставини та невелику шкоду, що могла бути заподіяна, проводити обшуки, а тим більше здійснювати прослуховування тощо слідчий не буде.

Особі1 не слід робити нічого до того моменту поки, їй не буде вручено повідомлення про підозру.

З осписаної ситуації можна зробити висновок, що вірогідніше за все справа буде закрита через відстутність події або складу злочину, якщо вона взагалі відкривалась, у чому є сумніви.

Якщо ж справа не відкривалась взагалі, що цілком може бути, слідчий роз'яснить заявникам, що мають місце цивільно-правові відносини, а доводити свою правоту потрібно в судовому порядку.

Особі 1 слід пам'ятати наступне:

Конституція України https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%...

Стаття 59. Кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Стаття 62. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Стаття 63. Особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом.

Підозрюваний, обвинувачений чи підсудний має право на захист.

Кримінальний процесуальний кодекс України

Стаття 17. Презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини

1. Особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

2. Ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

3. Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом.

4. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

5. Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.

Стаття 18. Свобода від самовикриття та право не свідчити проти близьких родичів та членів сім’ї

1. Жодна особа не може бути примушена визнати свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення або примушена давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні нею кримінального правопорушення.

2. Кожна особа має право не говорити нічого з приводу підозри чи обвинувачення проти неї, у будь-який момент відмовитися відповідати на запитання, а також бути негайно повідомленою про ці права.

3. Жодна особа не може бути примушена давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні її близькими родичами чи членами її сім’ї кримінального правопорушення.

Стаття 20. Забезпечення права на захист

1. Підозрюваний, обвинувачений, виправданий, засуджений має право на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватися правовою допомогою захисника, а також реалізовувати інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.

2. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд зобов’язані роз’яснити підозрюваному, обвинуваченому його права та забезпечити право на кваліфіковану правову допомогу з боку обраного ним або призначеного захисника.

3. У випадках, передбачених цим Кодексом та/або законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги, підозрюваному, обвинуваченому правова допомога надається безоплатно за рахунок держави.

4. Участь у кримінальному провадженні захисника підозрюваного, обвинуваченого, представника потерпілого, представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, не звужує процесуальних прав підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, третьої особи, щодо майна якого вирішується питання про арешт.

Стаття 22. Змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості

1. Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

2. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

3. Під час кримінального провадження функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу.

4. Повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, звернення з обвинувальним актом та підтримання державного обвинувачення у суді здійснюється прокурором. У випадках, передбачених цим Кодексом, повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення може здійснюватися слідчим за погодженням із прокурором, а обвинувачення може підтримуватися потерпілим, його представником.

5. Захист здійснюється підозрюваним або обвинуваченим, його захисником або законним представником.

6. Суд, зберігаючи об’єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків.

Як тільки виникнуть питання - звертайтесь! Буду радий допомогти.

Добрий день, Дмитро!

"На Особу1 була подана заява до поліції та відкрито кримінальне впровадження (зі слів слідчого) від Особи2(Компанія1) та Особи3 (Компанія2)-свідок,в тому що Особа1 забрала у Особи3(компанії2) компь'ютерну річ вартістю 7000 грн, яка належала Особі2(компанія1) та не віддає ії.

Компь'ютерна річ належить Особі2(Компаніі1), як товарно-матеріальна цінність та Особа2 висуває звинувачення до Особи1,щоб Особа1 повернула цю річ до компаніії.Особа3 (компані'2), як свідок не може сказати, що за річ вона віддала Особі1, ніяких документів та жодних актів передачи немає.Особа1 подола письмові пояснення слідчому, що вона не брала цю річ, і не має жодного до неї ставлення.Питання, що діяти Особі1 в цій ситуації?Подальші дії слідчого"?

- ЯКЩО РІЧ ВАРТІСТЮ 7000 ГРН., ЯКА НАЛЕЖИТЬ КОМПАНІЇ, ВИ ДІЙСНО ОТРИМАЛИ, ТО ТРЕБА ЇЇ ПОВЕРНУТИ, ТАК ЯК ЦЕ МОЖЕ БУТИ КВАЛІФІКОВАНО, ЯК ПРИВЛАСНЕННЯ ЗА СТ.191 КК УКРАЇНИ.

ІНША СПРАВА, ЩО КОМПАНІЇ ПОВИННІ ДОВЕСТИ ТЕ, ЩО КОМУ НАЛЕЖИТЬ РІЧ НА ПРАВІ ВЛАСНОСТІ ТА НАДАТИ ПРО ДОКМУЕНТИ СЛІДЧОМУ.

ВАМ ТРЕБА ВІДДАТИ РІЧ ДО КОМПАНІЇ, ЯКА ВАМ ЇЇ ВИДАЛА ПІД РОЗПИСКУ, А РОЗПИСКУ НАДАТИ СЛІДЧОМУ.

МОТИВУВАТИ, ЩО МАЛИ МІСЦЕ ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВІ ВІДНОСИТИ, УМИСЛУ НА ЗАВОЛОДІННЯ МАЙНОМ НЕ БУЛО, МОЛ НЕ ЗНАЛИ КОМУ ВІДДАВАТИ.

ПОКАЗИ КРАЩЕ ЖАВАТИ СЛІДЧОМУ З АДВОКАТОМ.

ДІЇ СЛІДЧОГО:

- ДОПИТАТИ ВАС;

- - ДОПИТАТИ ПРАЦІВНИКІВ КОМПАНІЇ;

- ВИЛУЧИТИ ДОКУМЕНТИ НА РІЧ В КОМПАНІЙ;

- ВИЛУЧИТИ У ВАС РІЧ, ЯКЩО НЕ ВІДДАЄТЕ ДОБРОВІЛЬНО, ІНИЦІЮВАТИ ПРОВЕДЕННЯ ОБШУКУ ЗА МІСЦЕМ ВАШОГО ПРОЖИВАННЯ (ЗА ВСІМА МІСЦЯМИ, ЯКІ ЙОМУ ВІДОМІ);

- ПРОВЕСТИ СУДОВ-ТОВАРОЗНАВЧУ ЕКСПЕРТИЗУ ВІДНОСНО РЕЧІ ЩОДО ВТСАНОВЛЕННЯ ЦІЛОСНОСТІ ТА ЇЇ ВАРТОСТІ.

КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, № 30, ст. 141):

Конституція України | від 28.06.1996 № 254к/96-ВР (rada.gov.ua)

"Стаття 62. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь".

КРИМІНАЛЬНИЙ ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2013, № 9-10, № 11-12, № 13, ст.88):

Кримінальний процесуальний к... | від 13.04.2012 № 4651-VI (rada.gov.ua)

"Стаття 17. Презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини

1. Особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

2. Ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

3. Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом.

4. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

5. Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.

Стаття 18. Свобода від самовикриття та право не свідчити проти близьких родичів та членів сім’ї

1. Жодна особа не може бути примушена визнати свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення або примушена давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні нею кримінального правопорушення.

2. Кожна особа має право не говорити нічого з приводу підозри чи обвинувачення проти неї, у будь-який момент відмовитися відповідати на запитання, а також бути негайно повідомленою про ці права.

3. Жодна особа не може бути примушена давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні її близькими родичами чи членами її сім’ї кримінального правопорушення".

У разі наявності запитань звертайтеся через кнопку "Звернутися".

Всього доброго!

Доброго дня!

вину(Особа 1) ще потрібно довести ,фактами та документами, якщо заяву подано тією особою потерпілим, то слідчий має провести перевірку фактів, Особу 1 можуть опитати по обставинам ,що викладені у заяві.

Сторони можуть долучити до пояснень копії медичних довідок, про стан здоров'я потерпілого. ( можливо у той момент особа не могла певною мірою керувати своїми діями та усвідомлювати наслідки).

Суть презумпції невинності не в тому, що особа є невинною, а в тому, що існує припущення щодо її невинності. Презумпція невинності не може бути виправдана одним лише ліберальним прагненням полегшити становище обвинуваченого. Вона стимулює доказування вини особи і доки цього не буде досягнуто, ніхто не може бути визнаний винним. Відповідно до принципу презумпції невинності на обвинуваченого (а також на його захисника) не може бути покладено обов'язок доводити свою невинність, наявність обставин, які виключають кримінальну відповідальність. Цей обов'язок покладається на органи, що висунули обвинувачення (на особу, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора), але це не виключає права обвинуваченого доводити свою повну невинність або меншу вину. Усі обставини, що наводяться ним у свій захист, повинні бути ретельно досліджені слідчими органами, прокурором і судом.

Презумпція невинності має декілька правил:

обов'язковість доказування вини обвинуваченого покладається на обвинувачів (на особу, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора);

обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях, будь-який не усунений сумнів у винуватості тлумачиться на користь обвинуваченого («in dubio pro reo»);

обвинувальний вирок виноситься лише за умови, що в ході судового розгляду винність підсудного у вчиненні злочину доведена повністю, недоведена вина в юридичному розумінні дорівнює доведеній невинуватості.

Якщо слідчий не знайде порушень прав чи злочину, нехай видасть довідку - про відсутність складу злочину так як наявні цивільно -правові відносини , які вирішуються виключно судами України. Т закриє провадження і сторони нехай йдуть до суду і вирішують спір.

З повагою,

Костянтин Гончаренко

Вітаю, Дмитро!

Оскільки кримінальне провадження було відкрито, то слідчий наділений цілим комплексом дій щодо об'єктивного та неупередженого розслідування обставин справи.

Що я б зробив у першу чергу на місці слідчого?

"...в тому що Особа1 забрала у Особи3 (компанії2) компь'ютерну річ вартістю 7000 грн...", "...комп'ютерна річ належить Особі2 (Компаніі1), як товарно-матеріальна цінність..."

1. ВИТРЕБУВАННЯ ШЛЯХОМ ПИСЬМОВОГО ЗАПИТУ ВІД ОСОБА 2 ДОКУМЕНТІВ, ЩО ПІДТВЕРДЖУЮТЬ ПЕРЕДАННЯ ТОВАРНО-МАТЕРІАЛЬНОЇ ЦІННОСТІ ВІД ОСОБА 2 ДО ОСОБИ 3, ОСКІЛЬКИ САМЕ ВІД ОСОБИ 3 ЯК ЗАЗНАЧЕНО В УМОВАХ ВИЛУЧЕНО РІЧ ТА НА ЯКІЙ ПІДСТАВІ ТМЦ ВЗАГАЛІ БУЛА ПЕРЕДАНА.

2. ВИТРЕБУВАННЯ ВІД ОСОБА 2 ДОКУМЕНТІВ, ЩО ПІДТВЕРДЖУЮТЬ НАЯВНІСТЬ НА БУХГАЛТЕРСЬКОМУ ОБЛІКУ ТАКОЇ РЕЧІ ІЗ ЗАЗНАЧЕННЯМ ЇЇ ІНВЕНТАРНОГО НОМЕРУ ТА ІНШИХ ДАНИХ.

3. ДОПИТ ОСОБА 3 НА ПРЕДМЕТ ПРАВДИВОСТІ СВІДЧЕНЬ ПРО:

- НАЯВНІСТЬ ОТРИМАНОЇ ВІД ОСОБА 2 МТЦ.

- ОПИС МТЦ ТА ЇЇ ХАРАКТЕРИСТИК.

- ДОКУМЕНТИ ПРО ІНІЦІЮВАННЯ ПЕРЕДАННЯ ОСОБІ 3 МТЦ.

4. ДОПИТ ОСОБА 1 ЩОДО ФАКТИЧНИХ ОБСТАВИН СПРАВИ.

5. ЗА НЕОБХІДНОСТІ ВИЛУЧЕННЯ НЕОБХІДНИХ РЕЧЕЙ І ДОКУМЕНТІВ ВІД ОСОБА 2 ДЛЯ НЕУПЕРЕДЖНОГО РОЗСЛІДУВАННЯ.

У МОЇЙ ВІДПОВІДІ МОЖНА ПРОСЛІДИТИ НЕОБХІДНІ ПЕРШОЧЕРГОВІ ДІЇ СЛІДЧОГО, ЯКІ ПОВИННІ БУБИ СПРЯМОВАНІ НА ТЕ, АБИ ВІДСТЕЖИТИ ЛАНЦЮЖОК НАЯВНОСТІ МАТЕРІАЛЬНО-ТОРГОВОЇ ЦІННОСТІ ТА ЇЇ ГІПОТЕТИЧНОЇ ПЕРЕДАЧІ ОСОБІ 3.

Всього доброго! Сподіваюсь, що консультація була корисною.Якщо є додаткові питання, звертайтесь індивідуально, натиснувши зелену кнопку «Звернутися»!

Кримінальний процесуальний кодекс України (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text):

"Стаття 55. Потерпілий

1. Потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди..

Стаття 60. Заявник

1. Заявником є фізична або юридична особа, яка звернулася із заявою або повідомленням про кримінальне правопорушення до органу державної влади, уповноваженого розпочати досудове розслідування, і не є потерпілим.

Стаття 65. Свідок

1. Свідком є фізична особа, якій відомі або можуть бути відомі обставини, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження, і яка викликана для давання показань.

2. Не можуть бути допитані як свідки:

1) захисник, представник потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача, юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, законний представник потерпілого, цивільного позивача у кримінальному провадженні - про обставини, які стали їм відомі у зв’язку з виконанням функцій представника чи захисника;..".

---

Доброго дня, Дмитре! По-перше, право користування є складовою права власності. Оскільки комп'ютерна річ знаходилась у Компанія 2, то вона є її власником і потерпілою від можливих дій Особа 1. Компанія 1 не є потерпілою від можливих дій Особа 1. Між Компанія 1 і Компанія 2 діють цивільно-правові відносини стосовно відшкодування збитків щодо комп'ютерної речі. Особа 2 Компанія 1 може бути заявником щодо можливих дій Особа 1. По-друге, представник Компанія 2 Особа 3 як представник потерпілого, як представник юридичної особи не є, не може бути свідком. Особа 3 Компанія 2 є, як я вважаю, представник потерпілого. Належними діями слідчого, оскільки Особа 3 "не може сказати, що за річ вона віддала Особі1", вважаю проведення перехресного допиту Особа 1 та Особа 3 з відповідними наслідками, в тому числі, щодо співучасті Особа 3 в можливих діях Особа 1.

Доброго Дня

Щодо Вашого питання

Із зазначеного вами

Особа 1 - Потерпілий

1. на негайне прийняття і реєстрацію заяви про кримінальне правопорушення, визнання його потерпілим;
2. отримувати від уповноваженого органу, до якого він подав заяву, документ, що підтверджує її прийняття і реєстрацію;
3. подавати докази на підтвердження своєї заяви;
4. брати участь у слідчих (розшукових) та інших процесуальних діях, під час проведення яких ставити запитання, подавати свої зауваження та заперечення щодо порядку проведення дії, що заносяться до протоколу, а також знайомитися з протоколами слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій, виконаних за його участі;
5. отримувати копії матеріалів, які безпосередньо стосуються вчиненого щодо нього кримінального правопорушення, після закінчення досудового розслідування.

1. бути повідомленим про свої права та обов’язки, передбачені КПК України;
2. знати сутність підозри та обвинувачення, бути повідомленим про обрання, зміну чи скасування щодо підозрюваного, обвинуваченого заходів забезпечення кримінального провадження та закінчення досудового розслідування;
3. подавати докази слідчому, прокурору, слідчому судді, суду;
4. заявляти відводи та клопотання;
5. за наявності відповідних підстав - на забезпечення безпеки щодо себе, близьких родичів чи членів своєї сім’ї, майна та житла;
6. давати пояснення, показання або відмовитися їх давати;
7. оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора, слідчого судді, суду в порядку, передбаченому КПК України;
8. мати представника та в будь-який момент кримінального провадження відмовитися від його послуг;
9. давати пояснення, показання рідною або іншою мовою, якою він вільно володіє, безоплатно за рахунок держави користуватися послугами перекладача в разі, якщо він не володіє державною мовою чи мовою, якою ведеться кримінальне провадження;
10. на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку, передбаченому законом;
11. знайомитися з матеріалами, які безпосередньо стосуються вчиненого щодо нього кримінального правопорушення, в порядку, передбаченому КПК України, у тому числі після відкриття матеріалів згідно зі статтею 209 КПК України, а також знайомитися з матеріалами кримінального провадження, які безпосередньо стосуються вчиненого щодо нього кримінального правопорушення, у випадку закриття цього провадження;
12. застосовувати з додержанням вимог КПК України технічні засоби при проведенні процесуальних дій, в яких він бере участь. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд вправі заборонити потерпілому застосовувати технічні засоби при проведенні окремої процесуальної дії чи на певній стадії кримінального провадження з метою нерозголошення даних, які містять таємницю, що охороняється законом чи стосується інтимних сторін життя людини, про що виноситься (постановляється) вмотивована постанова (ухвала);
13. одержувати копії процесуальних документів та письмові повідомлення у випадках, передбачених КПК України;
14. користуватися іншими правами, передбаченими КПК України.

Дії Слідчого

1. Слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні.

2. Підставами для проведення слідчої (розшукової) дії є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети.

3. Слідчий, прокурор вживає належних заходів для забезпечення присутності під час проведення слідчої (розшукової) дії осіб, чиї права та законні інтереси можуть бути обмежені або порушені. Перед проведенням слідчої (розшукової) дії особам, які беруть у ній участь, роз’яснюються їх права і обов’язки, передбачені цим Кодексом, а також відповідальність, встановлена законом.

4. Проведення слідчих (розшукових) дій у нічний час (з 22 до 6 години) не допускається, за винятком невідкладних випадків, коли затримка в їх проведенні може призвести до втрати слідів кримінального правопорушення чи втечі підозрюваного.

5. У разі отримання під час проведення слідчої (розшукової) дії доказів, які можуть вказувати на невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, слідчий, прокурор зобов’язаний провести відповідну слідчу (розшукову) дію в повному обсязі, долучити складені процесуальні документи до матеріалів досудового розслідування та надати їх суду у випадку звернення з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

6. Слідча (розшукова) дія, що здійснюється за клопотанням сторони захисту, потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, проводиться за участю особи, яка її ініціювала, та (або) її захисника чи представника, крім випадків, коли через специфіку слідчої (розшукової) дії це неможливо або така особа письмово відмовилася від участі в ній.

{Абзац перший частини шостої статті 223 із змінами, внесеними згідно із Законом № 314-VII від 23.05.2013 }

Під час проведення такої слідчої (розшукової) дії присутні особи, що її ініціювали, мають право ставити питання, висловлювати свої пропозиції, зауваження та заперечення щодо порядку проведення відповідної слідчої (розшукової) дії, які заносяться до протоколу.

7. Слідчий, прокурор зобов’язаний запросити не менше двох незаінтересованих осіб (понятих) для пред’явлення особи, трупа чи речі для впізнання, огляду трупа, в тому числі пов’язаного з ексгумацією, слідчого експерименту, освідування особи. Винятками є випадки застосування безперервного відеозапису ходу проведення відповідної слідчої (розшукової) дії. Поняті можуть бути запрошені для участі в інших процесуальних діях, якщо слідчий, прокурор вважатиме це за доцільне.

Обшук або огляд житла чи іншого володіння особи, обшук особи здійснюються з обов’язковою участю не менше двох понятих незалежно від застосування технічних засобів фіксування відповідної слідчої (розшукової) дії.

Понятими не можуть бути потерпілий, родичі підозрюваного, обвинуваченого і потерпілого, працівники правоохоронних органів, а також особи, заінтересовані в результатах кримінального провадження.

Зазначені особи можуть бути допитані під час судового розгляду як свідки проведення відповідної слідчої (розшукової) дії.

8. Слідчі (розшукові) дії не можуть проводитися після закінчення строків досудового розслідування, крім їх проведення за дорученням суду у випадках, передбачених частиною третьою статті 333 цього Кодексу. Будь-які слідчі (розшукові) або негласні слідчі (розшукові) дії, проведені з порушенням цього правила, є недійсними, а встановлені внаслідок них докази - недопустимими.

Успіхів

1. если Вы вещь не брали то переживать нечего

2. если брали - то есть много нюансов - когда давали . как оформлялось, есть ли эта вещь на балансе организации , весли ли в ердр и многое другое

не зная всей ситуации очень сложно что то говорить

нужна детальная консультация - обращайтесь

Доброго дня, Дмитро!

1) Особа1 подола письмові пояснення слідчому, що вона не брала цю річ, і не має жодного до неї ставлення.Питання, що діяти Особі1 в цій ситуації? - її письмових пояснень про те, вона не брала цю річ, і не має жодного до неї ставлення, більш ніж достатньо. Адже, відповідно до ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Крім того, відповідно до ст. 18 КПК України жодна особа не може бути примушена визнати свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення або примушена давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні нею кримінального правопорушення. Кожна особа має право не говорити нічого з приводу підозри чи обвинувачення проти неї, у будь-який момент відмовитися відповідати на запитання, а також бути негайно повідомленою про ці права.

При цьому, згідно ст. 92 КПК України обов’язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Підозрюваний має право:

• знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його підозрюють, обвинувачують;
• бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права, передбачені КПК України, а також отримати їх роз’яснення;
• а першу вимогу мати захисника і зустріч із ним незалежно від часу в робочі, вихідні, святкові, неробочі дні до першого допиту з дотриманням умов, що забезпечують конфіденційність спілкування, а також після першого допиту - зустрічі без обмеження в часі та кількості у робочі, вихідні, святкові, неробочі дні; на участь захисника у проведенні допиту та інших процесуальних діях; на відмову від захисника в будь-який момент кримінального провадження; на отримання правової допомоги захисника за рахунок держави у випадках, передбачених КПК України та/або законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги, в тому числі у зв’язку з відсутністю коштів для оплати такої допомоги;
• не говорити нічого з приводу підозри проти нього, обвинувачення або у будь-який момент відмовитися відповідати на запитання;
• давати пояснення, показання з приводу підозри, обвинувачення чи в будь-який момент відмовитися їх давати;
• вимагати перевірки обґрунтованості затримання;
• у разі затримання або застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - на негайне повідомлення членів сім’ї, близьких родичів чи інших осіб про затримання і місце свого перебування згідно з положеннями статті 213 КПК України;
• збирати і подавати слідчому, прокурору, слідчому судді докази;
• брати участь у проведенні процесуальних дій;
• під час проведення процесуальних дій ставити запитання, подавати свої зауваження та заперечення щодо порядку проведення дій, які заносяться до протоколу;
• застосовувати з додержанням вимог КПК України технічні засоби при проведенні процесуальних дій, в яких він бере участь. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд мають право заборонити застосовування технічних засобів при проведенні окремої процесуальної дії чи на певній стадії кримінального провадження з метою нерозголошення відомостей, які містять таємницю, що охороняється законом, чи стосуються інтимного життя особи, про що виноситься (постановляється) вмотивована постанова (ухвала);
• заявляти клопотання про проведення процесуальних дій, про забезпечення безпеки щодо себе, членів своєї сім’ї, близьких родичів, майна, житла тощо;
• заявляти відводи;
• ознайомлюватися з матеріалами досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 221 КПК України , та вимагати відкриття матеріалів згідно зі статтею 290 КПК України;
• одержувати копії процесуальних документів та письмові повідомлення;
• оскаржувати рішення, дії та бездіяльність слідчого, прокурора, слідчого судді в порядку, передбаченому КПК України;
• вимагати відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, в порядку, визначеному законом, а також відновлення репутації, якщо підозра, обвинувачення не підтвердилися;
• користуватися рідною мовою, отримувати копії процесуальних документів рідною або іншою мовою, якою він володіє, та в разі необхідності користуватися послугами перекладача за рахунок держави;
• підозрюваний, який є іноземцем і тримається під вартою, має право зустрітися з представником дипломатичної чи консульської установи своєї держави, яку йому зобов’язує забезпечити адміністрація місця ув’язнення.

ХХХ

2) Подальші дії слідчого? - він повинен провести слідчі (розшукові) дії, спрямовані на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні (частина перша ст.223 КПК України).

Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження (частина друга статті 91 КПК України).

Кримінальному провадженні підлягають доказуванню:

1. подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення);
2. винуватість особи у вчиненні цього правопорушення (форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення);
3. вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат;
4. обставини, що вливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження;
5. обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання (частина перша статті 91 КПК України).

Згідно із ч. 1 ст. 284 КПК кримінальне провадження закривається у разі, якщо:

• встановлена відсутність події кримінального правопорушення;
• встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення;
• не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати;
• не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, крім випадків вчинення особливо тяжкого злочину проти життя чи здоров’я особи або злочину, за який згідно із законом може бути призначено покарання у виді довічного позбавлення волі. (Учасники кримінального провадження мають право заявляти клопотання прокурору про закриття кримінального провадження за наявності передбачених цим пунктом підстав);
• не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, крім випадків вчинення особливо тяжкого злочину проти життя чи здоров’я особи або злочину, за який згідно із законом може бути призначено покарання у виді довічного позбавлення волі;
• набрав чинності закон, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою;
• помер підозрюваний, обвинувачений, крім випадків, якщо провадження є необхідним для реабілітації померлого;
• існує вирок по тому самому обвинуваченню, що набрав законної сили, або постановлена ухвала суду про закриття кримінального провадження по тому самому обвинуваченню;
• потерпілий, а у випадках, передбачених КПК, його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, крім кримінального провадження щодо кримінального правопорушення, пов’язаного з домашнім насильством;
• стосовно кримінального правопорушення, щодо якого не отримано згоди держави, яка видала особу;
• стосовно податкових зобов’язань особи, яка вчинила дії, передбачені статтею 212 Кримінального кодексу України, досягнутий податковий компроміс відповідно до підрозділу 9-2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України;
• існує нескасована постанова слідчого, прокурора про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 9 ч.1 ст. 284 КПК, у кримінальному провадженні щодо того самого діяння, що розслідувалося із дотриманням вимог щодо підслідності.(Учасники кримінального провадження мають право заявляти клопотання слідчому, прокурору про закриття кримінального провадження за наявності передбачених цим пунктом підстав);
• після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 КПК, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров’я особи. Слідчий, прокурор зобов’язані закрити кримінальне провадження також у разі, коли строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, закінчився та жодній особі не було повідомлено про підозру.

Закриття кримінального провадження слідчим або прокурором здійснюється шляхом прийняття постанови про закриття кримінальної справи (ч.4 ст. 284 КПК).

Слідчий приймає постанову про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених п. 1, 2, 4, 9, 9-1 ч.1 ст. 284 КПК, якщо в цьому кримінальному провадженні жодній особі не повідомлялося про підозру.

Копія постанови слідчого про закриття кримінального провадження надсилається заявнику, потерпілому, прокурору.

Прокурор протягом двадцяти днів з моменту отримання копії постанови має право її скасувати у зв’язку з незаконністю чи необґрунтованістю.

Постанова слідчого про закриття кримінального провадження також може бути скасована прокурором за скаргою заявника, потерпілого, якщо така скарга подана протягом десяти днів з моменту отримання заявником, потерпілим копії постанови (ч. 6 ст. 284 КПК).

У разі закінчення досудового розслідування, ці відомості вносяться прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ч. 3 ст. 283 КПК).

Якщо буде потрібна моя допомога, звертайтеся через кнопку зеленого кольору "Звернутися".

При зверненні вказуйте свою е-пошту, по якій з Вами можна зв'язатися.

ВСЬОГО НАЙКРАЩОГО!