Увольнение по собственному желанию

Добрый день.

При увольнении по собственному желанию (ст. 38 КЗоТ Украины, работодатель обязан выплатить работнику в полном объеме задолженность по заработной плате, а также компенсацию за неизрасходованный отпуск).

Якщо Ви бажаєте отримання повної консультації та надання алгоритму всіх можливих дій в Вашій ситуації, Ви можете звернутися до мене персонально, натиснувши кнопку "Звернутись" вгорі.

Доброго дня!

При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нарахувані суми власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі виникнення спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, роботодавець зобов’язаний виплатити неоспорювану суму.

При звільненні виплачується:

• заробітна плата;
• вихідна допомога при звільненні — за умови, що вона передбачена (ст. 44 КЗпП);
• компенсація за невикористані відпустки;
• інші виплати — наприклад, додаткові гарантії, передбачені колективним договором.

Якщо виникнуть додаткові питання з цього приводу звертайтесь особисто через кнопку "Звернутися".

Доброго дня, Ольга!

З огляду на норми КЗпП, при звільненні працівнику має бути виплачено заробітну плату за відпрацьований час за місяць звільнення, компенсацію за дні невідгуляної щорічної відпуски в т.ч. додаткової на дітей, а також в окремих випадках вихідну допомогу.

Щодо обов’язку компенсувати при звільненні невикористані відпустки (ст. 24 Закону про відпустки), ця норма поширюється на всі випадки звільнення, в т.ч. за прогул. Тому при звільненні за прогул працівнику має бути виплачена така компенсація.

Якщо роботодавець дотримується правил виплати зарплати не менше двох разів на місяць, то залежно від дати звільнення, сума зарплати до виплати буде різною та залежатиме від того, виплачувався вже аванс за першу половину місяця, чи ні.

До того ж слід пам’ятати, що за ст. 3-1 Закону про оплату праці працівнику має бути нараховано зарплату не нижче мінімальної зарплати (у 2019 році – 4173 грн) у разі відпрацювання всього місяця. Якщо ж працівник відпрацював тільки частину місяця, зарплату слід нарахувати не нижче мінімальної пропорційно відпрацьованому часу.

Але виплата нарахованої суми має відбуватися саме у день звільнення.

За ст. 24 Закону про відпустки у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. Розрахунок компенсації проводиться за правилами нарахування відпускних на підставі Порядку №100.

У загальному випадку розрахунковим періодом для обчислення такої компенсації є 12 календарних місяців, що передують місяцю звільнення працівника. Якщо ж слід компенсувати невідгуляні відпустки за кілька попередніх років, цей розрахунковий період не змінюється.

Статтею 6 Закону №504 визначено загальну тривалість щорічної відпустки для працівників за відпрацьований робочий рік. Щорічна відпустка не може бути меншою, ніж 24 календарних дні. Отже, якщо працівник відпрацював цілий календарний рік та не був у щорічній основній відпустці, то при звільненні він має право отримати компенсацію за 24 дні такої невикористаної відпустки.

Але для працівників, які відпрацювали менше року перед звільненням, потрібно нараховувати компенсацію за окремими правилами.

Свого часу Мінсоцполітики у листі від 08.05.2013 р. №498/13/84-13 наводило такий алгоритм дій:

1. якщо працівниками відпрацьовано менше 12 календарних місяців, то обчислення середньої заробітної плати провадиться, виходячи з виплат за фактичний час роботи (тобто з першого числа місяця після оформлення до першого числа місяця, в якому виплачується компенсація за невикористану відпустку);
2. якщо нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, а працівником не відпрацьовано календарний місяць з першого по перше число, то розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового окладу (п. 4 Порядку №100). Тобто компенсацію щорічної відпустки при звільненні працівника у перший місяць його роботи слід обчислювати з посадового окладу.

Це стосується саме проведення розрахунку компенсації. Але ж ще треба визначитися з кількістю днів щорічної відпустки у такому разі.

У листі від 28.10.2016 р. № 616/13/116-16 Мінсоцполітики вказувало, що для правильної компенсації слід визначити кількість днів щорічної основної відпустки, які припадають на один календарний день, без врахування святкових і неробочих днів в цілому за рік.

Одержаний результат перемножується на кількість календарних днів без врахування святкових і неробочих днів, відпрацьованих працівником у робочому періоді.

Відповідно до ст. 47 КЗпП роботодавець зобов’язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП.

За ст. 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, проводиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, роботодавець повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, роботодавець в будь-якому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

У разі звільнення працівника з ініціативи роботодавця він зобов’язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

В разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП, за відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Верховний суд у своїй постанові від 05.04.2018 р. справа №639/7242/16-ц наголосив, що відсутність коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних працівникові коштів та не звільняє його від відповідальності.

При нарахуванні і виплаті доходів звільненому працівнику жодних особливостей не встановлено. І зарплата, і компенсація за невикористану відпустку є оподаткованими доходами, а отже із їх суми утримується 18% ПДФО (із застосуванням ПСП за потреби) та 1,5% ВЗ.

Але умовою застосування зазначеної норми є перебування найманого працівника у трудових відносинах повний календарний місяць або відпрацювання всіх робочих днів звітного місяця.

Тому у разі звільнення працівника протягом місяця, в якому нарахована заробітна плата за відпрацьований час менша ніж мінімальна зарплата, сума ЄСВ розраховується з фактично нарахованої заробітної плати незалежно від її розміру. А от при звільненні працівника останнім робочим днем місяця та при нарахуванні йому остаточного розрахунку менше 4713 доведеться нараховувати та сплачувати ЄСВ на рівні мінімального страхового внеску.

Окремо зупинимося на правилах нарахування ЄСВ у разі несвоєчасної виплати компенсації відпустки.

У своїх роз’ясненнях ДФС (ІПК ДФС від 15.02.2019 р. №557/ІПК/28-10-27-01-11) доводить, що у разі нарахування та виплати підприємством суми грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки звільненому працівнику, ЄСВ на такі суми не нараховується, оскільки суми зазначеної грошової компенсації є платою за невідпрацьований час, а підприємство не має обов'язку страхувальника щодо звільненого працівника.

Будуть питання, звертайтесь до мене персонально, натиснувши кнопку "звернутись". Завжди готовий допомогти.