Наследство по завещанию

Доброго дня, Наталля!

Нормами Цивільного кодексу України гарантується право кожного на власний розсуд розпорядитися своїм майном на випадок своєї смерті. Воля спадкодавця закріплюється в документі, який має назву «ЗАПОВІТ». Але, одночасно з тим, чинне законодавство вводить і одне виключення, спрямоване на обмеження свободи виявлення волі спадкодавця. Йдеться про залучення спадкоємців, яким гарантована обов’язкова частка у спадщині.

ХТО МАЄ ПРАВО НА ОБОВ'ЯЗКОВУ ЧАСТКУ У СПАДЩИНІ?

Стаття 1241 Цивільного кодексу України передбачає вичерпний перелік таких осіб:

малолітні діти спадкодавця ( до 14 років);

неповнолітні діти спадкодавця ( з 14 до 18 років);

повнолітні непрацездатні діти спадкодавця ( інваліди I, II чи III групи або досягли пенсійного віку);

непрацездатна вдома (вдівець);

непрацездатні батьки.

Згідно Сімейного кодексу України непрацездатними вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом І, ІІ чи ІІІ групи.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» непрацездатні громадяни - особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку або визнані інвалідами, у тому числі діти-інваліди, а також особи, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до цього Закону.

Отримання особою пенсії за віком на пільгових умовах, не свідчить про її непрацездатність, що має право на обов`язкову частку у спадщині.

Пенсія за вислугу років не свідчить про втрату загальної працездатності особи. Вихід особи на пенсію на пільгових умовах не свідчить про її непрацездатність та не надає права на обов'язкову частку у спадщині.

Отже, слід мати на увазі, що непрацездатність може виникати внаслідок двох різних причин.

ПО-ПЕРШЕ, особи можуть бути НЕПРАЦЕЗДАТНИМИ ЗА ВІКОМ, тобто у разі досягнення ними пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (для жінок - 59 років і 6 місяців, а з 1 квітня 2021 року - 60 років; для чоловіків – 60 років).

Встановлений законом пенсійний вік особи, яка може претендувати на отримання обов'язкової частки в спадщині визначається на дату смерті спадкодавця (на час відкриття спадщини).

ПО-ДРУГЕ, спадкоємці можуть бути непрацездатними за станом свого здоров’я. Мова йде про інвалідів 1-ї, 2-ї і 3-ї груп, якщо їх інвалідність встановлена МСЕК.

Продовження особою трудової діяльності після досягнення загального пенсійного віку не позбавляє права на обов’язкову частку у спадщині.

Якщо у спадкодавця в числі родичів немає вище перелічених осіб, то право на обов’язкову частку у спадщині відсутнє.

ЯКИМ ЧИНОМ ВИЗНАЧАЄТЬСЯ ОБОВ'ЯЗКОВА ЧАСТКА В СПАДЩИНІ?

Обов’язкова частка у спадщині визначається в розмірі ПОЛОВИНИ від тієї частки, яка належала б кожному зі спадкоємців, що мають право на неї, при спадкуванні за законом, незалежно від змісту заповіту.

Отже, за правилами ЦК України до таких спадкоємців слід також відносити:

спадкоємців, які відмовилися від прийняття спадщини,

не прийняли спадщину,

усунені від права на спадкування,

померли до відкриття спадщини, але в яких є спадкоємців за правом представлення.

Тобто, при обчисленні розміру обов`язкової частки слід ураховувати ВСІХ СПАДКОЄМЦІВ ЗА ЗАКОНОМ, які могли б спадкувати, якщо порядок спадкування не був би змінений заповітом.

У зв`язку з цим доводи про те, що спадкоємцем може бути лише особа, яка є ЖИВОЮ на час відкриття спадщини, Є НЕВІРНИМ тлумаченням норм спадкового права. Вказане має значення для визначення права на обов`язкову частку, яке має особистий характер, а тому не може переходити в порядку спадкової трансмісії чи на підставі спадкування за правом представлення. Проте це не стосується визначення кола спадкоємців за законом першої черги, яке обчислюється для визначення розміру обов`язкової частки в спадщині.

Визначивши розмір обов’язкової частки, нотаріус видає спадкоємцю, який має право на обов’язкову частку у спадщині, свідоцтво про право на спадщину за законом, а спадкоємцеві за заповітом – свідоцтво про право на спадщину за заповітом.

Тепер питання:

1. Так как сын-инвалид имеет право на обязательную долю наследства , какие этом случае он может оформить наследство? Он может оформить только через суд или в этом случае вопрос решается у нотариуса.

Питання вирішується у нотаріуса, оскільки син має право на обов'язкову частину спадщини.

2. Имеет ли право мой сын входить в дом отца до оформления наследства или имеет право только племянник, как наследник по завещанию?

Звичайно, він має право заходи в дім батька так само, як і племінник!

Будуть питання, тисніть кнопку "зхвернутись" біля мого профілю Буду радий допомогти!

Вітаю, Наталія!

ВАШ СИН МАЄ ПРАВО НА ОБОВ'ЯЗКОВУ ЧАСТКУ У СПАДЩИНІ.

ЙОМУ ПОТРІБНО ПОДАТИ ЗАЯВУ ДО НОТАРІУСА ПРО ОХОРОНУ СПАДКОВОГО МАЙНА, АБИ ПЛЕМІННИК НЕ ВИВІЗ ТИХ ЧИ ІНШИХ РЕЧЕЙ, У ТОМУ ЧИСЛІ ЦІННИХ.

1. Так как сын-инвалид имеет право на обязательную долю наследства , какие этом случае он может оформить наследство? Он может оформить только через суд или в этом случае вопрос решается у нотариуса.

ВСЕ У БУДЬ-ЯКОМУ ВИПАДКУ ВИРІШУЄТЬСЯ У НОТАРІУСА.

ЦИВІЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ:

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text

Глава 85СПАДКУВАННЯ ЗА ЗАПОВІТОМ

...

Стаття 1235. Право заповідача на призначення спадкоємців

...

3. Заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині. Чинність заповіту щодо осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині, встановлюється на час відкриття спадщини.

Стаття 1241. Право на обов'язкову частку у спадщині

1. Малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).

Розмір обов'язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.

{Офіційне тлумачення положення частини першої статті 1241 щодо права повнолітніх непрацездатних дітей спадкодавця на обов’язкову частку у спадщині див. в Рішенні Конституційного Суду № 1-рп/2014 від 11.02.2014}

2. До обов'язкової частки у спадщині зараховується вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу, встановленого на користь особи, яка має право на обов'язкову частку, а також вартість інших речей та майнових прав, які перейшли до неї як до спадкоємця.

3. Будь-які обмеження та обтяження, встановлені у заповіті для спадкоємця, який має право на обов'язкову частку у спадщині, дійсні лише щодо тієї частини спадщини, яка перевищує його обов'язкову частку.

{Стаття 1241 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2146-IV від 03.11.2004}

...

"...Сын оставил заявление на наследство у нотариуса , предоставив справку об инвалидности и свидетельство о рождении..." - ВСЕ ПРАВИЛЬНО. ДАНЕ ПИТАННЯ ЦІЛКОМ І ПОВНІСТЮ НАЛЕЖИТЬ ДО КОМПЕТЕНЦІЇ НОТАРІУСА.

2. Имеет ли право мой сын входить в дом отца до оформления наследства или имеет право только племянник, как наследник по завещанию?

ЗВИЧАЙНО. ДО ЗАКІНЧЕННЯ СПАДКОВОГО ПРОЦЕСУ НІ ПЛЕМІННИК, НІ ВАШ СИН НЕ МАЮТЬ ОКРЕМИХ ПРАВ НА ЦЕ МАЙНО. А ТОМУ, ЯКЩО НЕ ВІДБУВАЄТЬСЯ ПРОЦЕС ОХОРОНИ СПАДКОВОГО МАЙНА, ОБИДВА МАЮТЬ ПРАВО ПРОЖИВАТИ В БУДИНКУ.

Стаття 1283. Охорона спадкового майна

1. Охорона спадкового майна здійснюється в інтересах спадкоємців, відказоодержувачів та кредиторів спадкодавця з метою збереження його до прийняття спадщини спадкоємцями або набрання законної сили рішенням суду про визнання спадщини відумерлою.

{Частина перша статті 1283 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1533-VIII від 20.09.2016}

2. Нотаріус або в сільських населених пунктах - уповноважена на це посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини за заявою спадкоємців або за повідомленням підприємств, установ, організацій, громадян, або на підставі рішення суду про оголошення фізичної особи померлою чи за своєю власною ініціативою вживає заходів до охорони спадкового майна.

{Частина друга статті 1283 в редакції Закону № 1709-VII від 20.10.2014}

3. Охорона спадкового майна триває до закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини, або набрання законної сили рішенням суду про визнання спадщини відумерлою.

Особи або органи, що вживають заходів з охорони спадкового майна, мають право укладати договори з третіми особами, спрямовані на забезпечення охорони спадкового майна.

{Частину третю статті 1283 доповнено абзацом другим згідно із Законом № 1533-VIII від 20.09.2016}

{Частина третя статті 1283 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1533-VIII від 20.09.2016}

4. Витрати на охорону спадкового майна відшкодовуються спадкоємцями відповідно до їхньої частки у спадщині, а у разі визнання спадщини відумерлою - органом місцевого самоврядування, який від імені територіальної громади здійснює право власності щодо спадщини, яку визнано відумерлою.

{Частина четверта статті 1283 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1533-VIII від 20.09.2016}

ВАШ СИН МАЄ ПРАВО ПОДАТИ НОТАРІУСУ ЗАЯВУ ПРО ОХОРОНУ СПАДКОВОГО МАЙНА, АБИ ПЛЕМІННИК ТАКОЖ НЕ ПРОЖИВАВ ТАМ І НЕ ВІВ ГОСПОДАРСТВА.

Всього доброго! Сподіваюсь, що консультація була корисною.Якщо є додаткові питання або Вам потрібна індивідуальна консультація, натискайте зелену кнопку «Звернутися»!

Добрый день

Постараюсь кратко изложить юридическую составляющую Вашего вопроса и алгоритм действий.

1. Ваш сын как инвалид 2 группы является нетрудоспособности и поэтому имеет право на обязательную долю в наследстве, которая составляет 1/2 часть того что бы он получил не будь завещания. Если кроме него нет других наследников 1 очереди (племянник к ней не относится) то он получает 1/2 часть наследственного имущества.

Права Вашего сына будут подтверждены свидетельством о праве на наследство выданным нотариусом. В соответствии с последним изменением в постановление Кабинета министров Украины "о некоторых вопросах нотариата" это свидетельство может быть выдано уже сейчас.

Как у Вашего сына так и племянника равные права на использование наследственного имущества

Если у Вас возникли дополнительные вопросы, то Вы можете получить более подробную консультацию

Добрый день!

1. Так как сын-инвалид имеет право на обязательную долю наследства , какие этом случае он может оформить наследство? Он может оформить только через суд или в этом случае вопрос решается у нотариуса.

Этот вопрос решается через нотариуса, так как его право на наследства прямо предусмотрено законом. Сын должен подать заявление о принятии наследства и приложить к нему к нему документы, подтверждающие родственную связь и инвалидность.

Цивільний кодекс України https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text

Стаття 1241. Право на обов'язкову частку у спадщині

1. Малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).

Розмір обов'язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.

{Офіційне тлумачення положення частини першої статті 1241 щодо права повнолітніх непрацездатних дітей спадкодавця на обов’язкову частку у спадщині див. в Рішенні Конституційного Суду № 1-рп/2014 від 11.02.2014: 1. В аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 1241 Цивільного кодексу України щодо права повнолітніх непрацездатних дітей спадкодавця на обов’язкову частку у спадщині необхідно розуміти так, що таке право мають, зокрема, повнолітні діти спадкодавця, визнані інвалідами в установленому законом порядку, незалежно від групи інвалідності.}

2. До обов'язкової частки у спадщині зараховується вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу, встановленого на користь особи, яка має право на обов'язкову частку, а також вартість інших речей та майнових прав, які перейшли до неї як до спадкоємця.

2. Имеет ли право мой сын входить в дом отца до оформления наследства или имеет право только племянник, как наследник по завещанию?

Так как ваш сын имеет право на обязательную часть наследства, он является таким же наследником, как и наследник по завещанию. Поэтому ваш сын имеет право входить в дом отца на тех же правах, что и другой наследник.

Как только возникнут вопросы - обращайтесь! Буду рад помочь.

Доброго дня!

Спадкоємець з інвалідністю має подати заяву нотаріусу , який веде справу про визначення обов'язкової частки у майні ,незалежно від заповіту.

Закон закріплює право фізичної особи призначити спадкоємців шляхом складання заповіту і розподілити спадкове майно, майнові права та обов’язки на свій розсуд.

Разом з тим, у статті 1241 Цивільного кодексу України визначено право певних осіб на отримання частки спадкового майна, незалежно від змісту заповіту закон гарантує визначену частку спадщини, яка називається обов’язковою часткою.

Таким чином, свобода спадкового розпорядження обмежується правом осіб, які закликаються до спадкування незалежно від волі спадкодавця в силу прямої вказівки закону.

Перелік таких осіб, визначений вищевказаною статтею Цивільного кодексу України, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. До цього переліку входять лише особи, які належать до першої черги спадкоємців за законом і є малолітніми, неповнолітніми, повнолітніми непрацездатними дітьми спадкодавця (в тому числі усиновленими), непрацездатною вдовою (вдівцем), непрацездатними батьками (усиновителями) та дітьми, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені після відкриття спадщини.

Малолітніми е особи, що не досягли чотирнадцяти років, неповнолітніми є особи, що не досягли вісімнадцяти років. Непрацездатними вважаються жінки, які досягли 55 років та чоловіки – 60 років; інваліди І, ІІ, ІІІ груп, незалежно від того, чи призначена їм пенсія.

Неповнолітні особи, які набули повної цивільної дієздатності (у разі реєстрації шлюбу особи, яка не досягла повноліття, або у тому разі, якщо особа, яка досягла шістнадцяти років, працює за трудовим договором, а також неповнолітня особа, яка записана матір’ю або батьком дитини) також мають право на обов’язкову частку, якщо на час відкриття спадщини не досягли вісімнадцяти років, оскільки вони продовжують належати до категорії неповнолітніх.

Продовження особою трудової діяльності після досягнення загального пенсійного віку не позбавляє права на обов’язкову частку у спадщині. Однак, вихід на пенсію на пільгових підставах права на обов’язкову частку у спадщині не дає.

Обов’язкова частка у спадщині визначається в розмірі половини від тієї частки, яка належала б кожному зі спадкоємців, що мають право на неї, при спадкуванні за законом, незалежно від змісту заповіту.

Право на обов’язкову частку в спадщині не залежить від згоди інших спадкоємців на її отримання, а також місця проживання спадкоємця. Але, якщо інші спадкоємці заперечують проти видачі свідоцтва про право на спадщину на обов’язкову частку, то вони вправі звернутися з відповідним позовом до суду.

У встановлених законом випадках суд, з урахуванням відносин між спадкоємцями, що мають право на обов’язкову частку (а також за інших обставин, що мають істотне значення), може зменшити її розмір. Це може бути, наприклад, коли здійснення права на обов’язкову частку у спадщині перешкоджає можливості передати спадкоємцеві за заповітом майно, яким спадкоємець, що має право на обов’язкову частку, за життя спадкодавця не користувався, а спадкоємець за заповітом використовував його для проживання (будинок чи інше житлове приміщення). Можуть бути враховані відносини між спадкоємцями і спадкодавцем, які існували за життя останнього, а також інші обставини, які мають істотне значення (наприклад, майновий стан спадкоємця, який має право на обов’язкову частку у спадщині).

Для визначення розміру обов’язкової частки у спадщині важливим є визначення кола осіб, які б могли спадкувати за законом у разі відсутності заповіту, та визначення складу майна, з якого складається спадщина.

Визначається дійсна вартість спадкового майна як заповідана, так і не заповідана, з урахуванням усіх спадкоємців за законом, які були б закликані до спадкування ( у тому числі спадкоємців за правом представлення на частку їх рідних, які б мали бути спадкоємцями за законом, але померли до часу відкриття спадщини).

Для встановлення всієї спадкової маси в повному обсязі спадкоємець, який має право на обов’язкову частку, вправі звернутись до нотаріуса із заявою про вжиття заходів до охорони спадкового майна.

З повагою,

Костянтин Гончаренко

Здравствуйте!

1.

Згідно положення ч.1 ст. 1241 ГК, згідно якої малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатні вдова (вдівець) і непрацездатні батьки наслідують, незалежно від змісту заповіту, половину долі, яка належала б кожному з них при спадкоємстві згідно з (обов'язкова доля) законом, відносно права повнолітніх непрацездатних дітей, які є інвалідами II групи, на обов'язкову частку в спадку.

Згідно ГК суб'єкт права власності, яким є спадкодавець, на випадок своєї смерті має право шляхом здійснення заповіту розпоряджатися своєю власністю. Проте, по своїй юридичній природі свобода розпорядження власністю шляхом здійснення заповіту не є абсолютною. Кодексом визначені обмеження волі заповідача відносно права розпоряджатися власністю шляхом встановлення права окремої категорії осіб на обов'язкову частку в спадку. Право на обов'язкову частку в спадку мають малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатні вдова (вдівець) і непрацездатні батьки, наслідують, незалежно від змісту заповіту, половину долі яка належала б кожному з них у разі спадкоємства згідно із законом.

Положення ч. 1 ст. 1241 ГК про право повнолітніх непрацездатних дітей спадкодавця на обов'язкову частку в спадку необхідно розуміти так, що таке право мають, зокрема, повнолітні діти спадкодавця, визнані інвалідами у встановленому законом порядку, незалежно від групи інвалідності.

Чтобы реализовать своё право на обязательную часть в наследстве следует обратиться к нотариусу (в нотариальную контору) и подать соответствующее заявление о принятии наследства по обязательной части (доли) приложив следующие документы:

• свидетельство о смерти;
• Выписку формы 3 и/или домовую книгу, если она имеется;
• Ваш паспорт и налоговый номер (в копиях);
• документы, подтверждающие родственные отношения - свидетельство о браке (в копия);
• документ, подтверждающий, что Вы являетесь одной из лиц, имеющих право на обязательную долю в наследстве ( к примеру: пенсионное удостоверение, удостоверение инвалида и т.д.);
• документы, подтверждающие право собственности на имущество умершего.

2. Охраной наследства должен заниматься нотариус, открывший наследственное дело.

Законодатель предусмотрел возможность охраны наследства.

Ст. 1283 ГК устанавливает, что охрана наследственного имущества осуществляется в интересах наследников, отказополучателей и кредиторов наследодателя с целью сохранения его до принятия наследства наследниками. Причем охрана наследственного имущества продолжается до окончания срока, установленного для принятия наследства.Функции по обеспечению охраны наследства ГК возложил на нотариусов по месту открытия наследства, а в тех населенных пунктах, где нет нотариусов, охраной наследства занимаются соответствующие органы местного самоуправления.

Конечно, меры по охране наследства указанные органы и нотариус могут принять и по собственной инициативе, но, как говорится, оно им надо? Поэтому, как правило, такая процедура инициируется по заявлению наследников.

Нотариальное производство по принятию мер к охране наследственного имущества - одно из средств обеспечения хранения наследственного имущества от порчи, хищения, гибели, смысл которого заключается в том, что на время переходного периода, когда имущество наследодателя находится в неопределенном состоянии, требуются соответствующие меры, направленные на определение конкретных лиц, отвечающих за его поддержание в надлежащем состоянии.

Принятие мер по охране наследственного имущества осуществляется нотариусом после получения документов, подтверждающих факт смерти наследодателя, время и место открытия наследства, но не позднее следующего дня с даты поступления таких документов.

Охрана наследственного имущества осуществляется путем его описания.

Осуществление такой процедуры производится нотариусом с участием заинтересованных лиц (если они того желают) и не менее двух свидетелей. При назначении наследодателем исполнителя завещания, такое лицо обязательно (!) Должна присутствовать при описании наследственного имущества.

При наличии в составе наследства имущества, требующего содержания, ухода, совершение других фактических и юридических действий для поддержания его в надлежащем состоянии, нотариус, в случае отсутствия наследников или исполнителя завещания, на основании заявления заинтересованного лица заключает договор на управление наследством с этим лицом.

Охранником наследственного имущества может быть назначено лицо из числа наследников, опекунов над имуществом лиц, признанных безвестно отсутствующими / местонахождение которых неизвестно, или других лиц, определенных наследниками.

При наличии исполнителя завещания он назначается хранителем всего наследственного имущества, как завещанного, так и не завещанного.

Договор на управление наследством заключается по месту открытия наследства в соответствии со статьей 212 Кодекса, в которой указано, что лица, совершающие сделку, имеют право обусловить прекращение прав и обязанностей обстоятельством, относительно которого неизвестно, наступит оно или нет (отменяющее обстоятельство).

Часть вторая статьи 1285 Кодекса предоставляет лицу, которое управляет наследством, право на совершение любых необходимых действий, направленных на сохранение наследства до появления наследников или до принятия наследства (деятельность по управлению наследием является оплачиваемой).

Договор на управление наследством не является нотариальным действием - сведения о заключении договора на управление наследством заносятся в книгу учета таких договоров.

Акт описи наследственного имущества является неотъемлемой частью договора на управление наследством.

Заявление заинтересованного лица об открытии наследства и договор об управлении наследием являются основаниями для заведения наследственного дела.

Охрана наследственного имущества продолжается до принятия наследства наследниками, а если оно не принято, до истечения срока, установленного гражданским законодательством Украины для принятия наследства.

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12#Text

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Міністерстваюстиції України22.02.2012 № 296/5

Зареєстровано в Міністерствіюстиції України22 лютого 2012 р.за № 282/20595

ПОРЯДОК

вчинення нотаріальних дій нотаріусами України

Глава 9. Вжиття заходів щодо охорони спадкового майна

Изучите, в этой главе все расписано.

После получения заявления и осуществления всех предварительных мер нотариус обязан прибыть по месту нахождения имущества для составления акта описи наследственного имущества. Вот тут, пожалуй, нотариуса и наследников ожидает ряд сюрпризов. К примеру, лица, проживающие в квартире наследодателя, не желают впускать в жилье нотариуса, экспертов, свидетелей и всячески препятствуют составлению описи наследственного имущества. И что же? Оказывается, нотариус не вправе требовать предъявления ему имущества для описи, а лишь может составить соответствующий акт: «Если применить меры по охране наследственного имущества невозможно в связи с тем, что наследники или иные лица, проживающие вместе с наследодателем, возражают против составления описи, имущество отсутствует или не предоставляется к описи, нотариус составляет акт и сообщает об этом тем наследникам, которые обращались для принятия мер по охране наследственного имущества».

Если нотариус составит такой акт, обращайтесь к Суду в рамках рассматриваемого дела, об составлении описи имущества и об обеспечении его сохранности.

Цивільний кодекс України (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text):

" Стаття 1268. Прийняття спадщини...

3. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї...

5. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини...

Стаття 1257. Недійсність заповіту...

2. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі...".

Пост. ВСУ "Про судову практику у справах про спадкування" (https://zakon.rada.gov.ua/laws/sho/v0007700-08#Te...):

"18. Заповіт, складений особою до визнання її недієздатною, не може бути змінено чи скасовано її опікуном.

За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо він був складений особою під впливом фізичного або психічного насильства, або особою, яка через стійкий розлад здоров'я не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними. Для встановлення психічного стану заповідача в момент складання заповіту, який давав би підставу припустити, що особа не розуміла значення своїх дій і (або) не могла керувати ними на момент складання заповіту, суд призначає посмертну судово-психіатричну експертизу (стаття 145 ЦПК) ( 1618-15 )...

19. Перелік осіб, які мають право на обов'язкову частку, що визначений статтею 1241 ЦК ( 435-15 ), є вичерпним і розширеного тлумачення не потребує.

При визначенні розміру обов'язкової частки в спадщині враховуються всі спадкоємці за законом першої черги, увесь склад спадщини, зокрема, право на вклади в банку (фінансовій установі), щодо яких вкладником було зроблено розпорядження на випадок своєї смерті, вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу.

За згодою особи, яка має право на обов'язкову частку у спадщині, належна їй частка визначається з майна, не охопленого заповітом. У разі незгоди ця частка визначається з усього складу спадщини.

Той зі спадкоємців, який має право на обов'язкову частку у спадщині та проживав разом із спадкодавцем на день його смерті, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо у визначеному законом порядку не відмовився від неї. Якщо той зі спадкоємців, хто має право на обов'язкову частку та не проживав зі спадкодавцем на день його смерті, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її...".

---

Доброго дня, Наталю! По-перше, Ваш син, оскільки проживав разом з батьком, вважається таким що прийняв спадщину, тому він має право власності на будинок, право користування, проживання у будинку, допоки спадкоємці не поділять долі будинку в натурі. або не визначать у судовому порядку користування ним. По-друге, викликає сумнів обставина, що син проживав разом з батьком, піклувався ним, а заповіт складений на користь племінника. Вважаю за належне та доцільне оскаржити заповіт з проведенням посмертної судово-психіатричної експертизи батька.

Добрый день, Наталья!Сын имеет право на обязательную долю в наследстве после смерти отца. Для определения размера этой доли следует определить количество наследников 1 очереди наследования по закону: переживший супруг, родители, дети.

Поскольку срок выдачи свидетельства о праве на наследство вошел в период, охваченный военным положением, до окончания военного положения и + 1 месяц и 4 дня после его окончания (в Вашем случае), получить свидетельство о праве на наследство пока не получится.

Предпосылок для обращения в суд пока не усматриваю, при этом Вы должны понимать, что для наследования у сына должны быть оригиналы правоустанавливающих документов на наследственное имущество ( дом и все, что было на праве собственности у его отца.).

Также необходимо проверить документы, подтверждающие родственные связи с отцом - правильность написания ФИО, иногда в документы закрадываются ошибки, связанные с переводом или небрежностью лиц, которые их выдавали.

Если правоустанавливающие документы у сына на руках, нет ошибок в документах, подтверждающих родство - нет повода для обращения в суд. Если документы отсутствуют или есть ошибки - высока вероятность вступления в наследство в судебном порядке, но, повторюсь, после окончания военного положения.

Относительно права пользования домом - законодательно предусмотренная процедура в 90% случаев не работает, акты "выбиваются" с трудом, в реальности никто ничего не охраняет, к моему искреннему сожалению. При этом если наследников двое, то, по-сути, объем их прав равен и оба имеют право входить в дом, т.к. наследство принадлежит наследникам с момента открытия наследства ( смерти наследодателя). Такие вопросы чаще всего решаются на бытовом уровне, с участием работников полиции (если ситуация и накал страстей позволяет).

Удачи Вам и всех благ!

Добрый день Наталья.

Отвечаю на ваши вопросы.

1.Так как сын-инвалид имеет право на обязательную долю наследства , какие этом случае он может оформить наследство? Он может оформить только через суд или в этом случае вопрос решается у нотариуса.

Сын имеет право на обязательную часть согласно статьи 1241 Гражданского кодекса Украины независимо от содержания завещания. Ему принадлежит половина того чтобы он наследовал по закону (например если два наследника по закону они наследовали бы по 1/2 части, но в связи с завещанием на другое лицо, наследник с обязательной частью унаследует 1/4). Ему необходимо обратиться к нотариусу который октрыл наследственное дело и получить свидетельство на свою часть.

2. Имеет ли право мой сын входить в дом отца до оформления наследства или имеет право только племянник, как наследник по завещанию?

Да имеет. Потому что наследство принадлежит ему с момента его открытия, т.е. смерти наследодателя, а не с момента получения свидетельства о праве на наследство. У него такие же права как и у племянника. То есть он тоже может поменять замки. Но рекомендую все же получить свидетельство у нотариуса и если будут препятствия со стороны племянника обращаться в суд для устранения препятствий пользования имуществом. При наличии такого решения племянник не сможет препятствовать вселиться в квартиру. Это будет с его стороны невыполнением решения суда за что предусмотрена уголовная ответственность.

Добрый день!

Опираясь на описанную информацию, сын имеет право на обязательную часть наследство.

1. Это право должно быть разрешено у нотариуса. Без суда. Если безусловно все документы в порядке. Подтверждающие и ваше родство, и инвалидность.

2. До распределения права на наследство в равных долях, племянник и вы имеете право одинаковое на пользование наследственной массой.

И если племянник препятствует, вопрос стоит поднимать у нотариуса и полиции.

Обращайтесь

Сын имеет право на обязательную часть наследства, которая равняется 25% от того,что положено по закону. Нотариус выдает документ,суд не нужен. До получения свидетельства на наследство имеет право пользоваться домом, только в том случае,если там зарегистрировано место проживания. А Вы уверены, что завещание не стоит оспорить? Есть сын и непонятно как племянник по завещанию.

1. Так как сын-инвалид имеет право на обязательную долю наследства ,какие этом случае он может оформить наследство? имеет право на обязательную часть

Он может оформить только через суд или в этом случае вопрос решается у нотариуса. - может у нотариуса

2. Имеет ли право мой сын входить в дом отца до оформления наследства или имеет право только племянник, как наследник по завещанию? имеют оба

Доброго дня, Наталя!

1. Так как сын-инвалид имеет право на обязательную долю наследства , какие этом случае он может оформить наследство? Он может оформить только через суд или в этом случае вопрос решается у нотариуса. - він має право на обов'язкову частку у спадщині згідно відповідно до ст. 1241 Цивільного кодексу України. Оформлюється все через нотаріуса, який заводив спадкову справу. Право на обов'язкову частку в спадщині не залежить від згоди інших спадкоємців на її отримання, а також місця проживання спадкоємця. Відповідно до ст. 69 Закону України «Про нотаріат», п.п. 5.5 п. 5 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, нотаріус в обов’язковому порядку при видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом перевіряє коло осіб, які мають право на обов’язкову частку у спадщині.

Згідно пункту 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснено, що при визначенні розміру обов`язкової частки в спадщині враховуються ВСІ спадкоємці за законом першої черги.

Для визначення розміру обов’язкової частки у спадщині важливим є визначення кола осіб, які б могли спадкувати за законом у разі відсутності заповіту, та визначення складу майна, з якого складається спадщина.

При визначенні розміру обов’язкової частки нотаріусу слід враховувати, що частиною першою статті 1241 Цивільного кодексу України встановлено, що обов’язкова частка у спадщині визначається незалежно від змісту заповіту у розмірі половини частки, яка належала б кожному із спадкоємців у разі спадкування за законом.Спочатку нотаріусом визначається дійсна вартість спадкового майна як заповідана, так і не заповідана, з урахуванням усіх спадкоємців за законом, які були б закликані до спадкування (у тому числі спадкоємців за правом представлення на частку їх рідних, які б мали бути спадкоємцями за законом, але померли до часу відкриття спадщини).Якщо заповідана лише частина спадкового майна, обов’язкова частка визначається, виходячи із вартості всього спадкового майна, але виділяється обов’язковому спадкоємцю з тієї частки спадкового майна, що залишилась поза заповітом. Якщо частка майна, що залишилась не заповіданою, менша порівняно із розміром обов’язкової частки у спадщині, обов’язковий спадкоємець отримує частку, якої не вистачає, із заповіданої частини спадкового майна.При визначенні розміру обов’язкової частки враховується все спадкове майно, як заповідане, так і те, що не охоплене заповітом, а також речі звичайної домашньої обстановки та вжитку. До складу спадкового майна входить і право на вклад у банку (фінансовій установі) незалежно від того, зроблено розпорядження у заповіті чи безпосередньо у банку (фінансовій установі).

Обов’язкова частка – це мінімум того, що може дістати малолітній, неповнолітній чи непрацездатний спадкоємець першої черги (за винятком зменшення її за рішенням суду). Тому на спадкоємця, який одержав саме цю частку, не може бути покладений заповідальний відказ, він не може бути зобов’язаний вчинити певну дію, спрямовану на досягнення суспільно-корисної мети, щодо цієї частки не може бути встановлений сервітут.Визначивши розмір обов’язкової частки, нотаріус видає спадкоємцю, який має право на обов’язкову частку у спадщині, свідоцтво про право на спадщину за законом, а спадкоємцеві за заповітом – свідоцтво про право на спадщину за заповітом.

Для встановлення всієї спадкової маси в повному обсязі спадкоємець, який має право на обов’язкову частку, вправі звернутись до нотаріуса із заявою про вжиття заходів до охорони спадкового майна.

Згідно із ч. 1 ст. 1241 Цивільного кодексу України розмір обов'язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення, зокрема майнового стану спадкоємця.(п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" від 30.05.2008 № 7).Підставами для зменшення обов'язкової частки у спадщині на практиці вказують:

1. Непідтримання спадкоємцем зв'язків зі спадкодавцем, незважаючи на потребу останнього в цьому.
2. Погане поводження із ним.
3. Нездійснення належного догляду.
4. Надання заздалегідь неправдивих свідчень у суді проти спадкодавця.
5. Звинувачення спадкодавця у вчиненні тяжкого злочину.
6. Неповідомлення про те, що готується замах на життя спадкодавця.
7. Не надання спадкодавцеві допомоги, коли той перебував у небезпеці.
8. Аморальна поведінка обов'язкового спадкоємця не лише щодо спадкодавця, а й щодо інших спадкоємців, зокрема й тих, хто має право на обов'язкову частку.
9. Виокремлення спадкоємцю певної частки майна ще за життя спадкодавця.

ХХХ

2. Имеет ли право мой сын входить в дом отца до оформления наследства или имеет право только племянник, как наследник по завещанию? - так, має право.

Однак, взагалі раджу Вам визнати цей заповіт недійсним.

Недійсні заповіти діляться на нікчемні та оспорювані.

Згідно з частиною першою статті 1257 ЦКУ нікчемним є заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (статті 1247, 1248 ЦКУ).

До нікчемних заповітів відносяться:

• заповіти, складені фізичною особою, яка не має повної цивільної дієздатності;
• вчинені через представника;
• посвідчені уповноваженою особою, але з порушенням вимог, встановлених законом;
• посвідчені не уповноваженою на це особою;
• секретні заповіти, посвідчені нотаріусом з порушенням вимог, встановлених законом (стаття 1249 ЦКУ);
• посвідчені за відсутності свідків у випадках, коли їх присутність є обов’язковою (стаття 1253 ЦКУ);
• заповіт, який відчужувач склав щодо майна, вказаного у спадковому договорі (стаття 1307 ЦКУ). Однак - чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини. Заповіт щодо майна, вказаного у спадковому договорі, складений і посвідчений під час дії спадкового договору, який в подальшому було розірвано в судовому порядку, не може бути визнаний недійсним на підставі частини другої статті 1307 ЦК України.

Для встановлення нікчемності заповіту не має необхідності звертатися до суду, оскільки обов’язок щодо перевірки нікчемності заповіту покладено на нотаріуса. Якщо нотаріус при відкритті спадщини встановить, що заповіт є нікчемним, він відмовляє у видачі свідоцтва про право на спадщину. Якщо ж дії нотаріуса не відповідають нормам законодавства, тоді є можливість оскаржити їх у судовому порядку.

За позовом заінтересованої особи суд може визнати заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі (частина друга статті 1257 ЦКУ), тобто якщо суд прийде до переконання, що документ складено людиною, не здатною усвідомлювати значення своїх дій або керувати ними або заповідач перебував під чиїмось тиском, впливом обману, погрози насильства, якщо оформлення його було вимушеним, написаним під час небезпечної для життя хвороби або внаслідок важких обставин, тоді цей заповіт буде визнано недійсним.

Суд може визнати заповіт частково недійсним і в тому випадку, якщо в нього не включені особи, які мають право на обов’язкову частку у спадщині (їх перелік наводиться нижче).

Чинним цивільним законодавством не передбачено можливості скасування заповіту за позовом заінтересованої особи в судовому порядку. Право скасувати заповіт належить лише заповідачу (стаття 1254 ЦКУ). Законом не допускається відчуження права на складання заповіту, його обмеження або відмова від права на заповіт. Принцип свободи заповіту в якості свого невід’ємного елементу включає можливість для особи, яка склала заповіт, в будь-який час змінити його або повністю скасувати. Причому таке рішення заповідач має право приймати неодноразово, керуючись виключно своїми міркуваннями та інтересами, не беручи до уваги ні думку спадкоємців, зазначених у заповіті, ні нотаріуса, який посвідчив заповіт. Заповідач, скасовуючи або змінюючи заповіт, не повинен вказувати причини його зміни або скасування.

В зазначеній справі позивач звернувся до суду з позовом про скасування заповіту. Суд першої інстанції позовні вимоги задоволив. Ухвалою апеляційного суду 2016 року рішення суду першої інстанції залишено без змін. Верховний суд України, як суд касаційної інстанції, скасував судові рішення та у позові відмовив, акцентувавши увагу на тому, що у цивільному законодавстві не передбачено можливості скасування заповіту за позовом заінтересованої особи в судовому порядку. Право скасувати заповіт належить лише заповідачу (статті 1254 ЦКУ). Тоді як за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі (частина друга статті 1257 ЦКУ). Оскільки суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що цивільним законодавством не передбачено можливості скасування заповіту за позовом заінтересованої особи в судовому порядку, Верховний Суд дійшов висновку, що у задоволенні позову про скасування заповіту слід відмовити.

Підставами визнання недійсним заповіту є:

• складання заповіту особою, яка не мала на це права, тобто недієздатною особою;
• складання заповіту з порушенням вимог щодо його оформлення та посвідчення;
• при складанні заповіту волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Заповіт є нікчемним (недійсність встановлена законом) у разі складання його особою, яка не мала такого права. Так, відповідно до статті 1234 ЦКУ право на складання заповіту має фізична особа з повною цивільною дієздатністю, тобто повнолітня особа, яка досягла вісімнадцяти років, а у деяких випадках – шістнадцяти років.

Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

Заповіт може бути визнаний недійсним у разі недодержання в момент його складання вимог щодо оформлення та посвідчення.

Вимоги до форми заповіту визначені статті 1247 ЦКУ, відповідно до якої заповіт має бути складений у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення, має бути особисто підписаний заповідачем та має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 ЦКУ.

Крім того важливо знати!

Відсутність у заповідача паспорта громадянина України не може бути підставою для визнання заповіту недійсним у зв’язку з тим, що в цьому випадку визначальним для нотаріуса було саме встановлення особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії.

Відсутність у заповіті певних реквізитів, яка не позбавляє можливості встановити особу спадкодавця, свободу його волевиявлення, час, місце вчинення заповіту, особу, яка його нотаріально посвідчила, тощо, не може розцінюватися як порушення форми заповіту.

Суд може визнати заповіт частково недійсним і в тому випадку, якщо в нього не включені особи, які мають право на обов’язкову частку у спадщині.

Заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов’язкову частку у спадщині.

До них відносяться: малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки, які спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (стаття 1241 ЦКУ).

Чинність заповіту щодо осіб, які мають право на обов’язкову частку у спадщині, встановлюється на час відкриття спадщини (стаття 1235 ЦКУ).

Основною підставою для оспорювання заповітів в сучасній судовій практиці є порок волі та/або волевиявлення заповідача.

Доказом у цій категорії справ, для встановлення психічного стану спадкодавця на момент підписання заповіту, який би давав підстави вважати, що особа не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними на момент складання заповіту, буде висновок посмертної судово-психіатричної експертизи, яку призначає суд за клопотанням однієї із сторін - учасників процесу. В окремих випадках судом також призначається почеркознавча експертиза. (п. 16 ППВСУ від 06.11.2009 № 9)

Незважаючи на те, що висновок експерта не є беззаперечним доказом і повинен оцінюватися судом у сукупності з іншими доказами, на практиці він відіграє вирішальну роль при встановленні судом недійсності заповіту.

Звернутися до суду з позовом про визнання недійсним заповіту може лише особа, права та інтереси якої порушено заповітом.

Такими особами можуть бути:

• спадкоємці з обов’язковою часткою у відповідності до вимог статті 1241 ЦКУ,
• спадкоємці за законом, які у разі відсутності заповіту отримали б у спадок майно,
• спадкоємці за іншим заповітом (у разі складання спадкодавцем декількох заповітів),
• особа, на користь якої було зроблено заповідальне розпорядження.

Право на пред’явлення позову про недійсність заповіту виникає лише після смерті заповідача.

Визнати заповіт недійсним можливо лише через суд, подавши позовну заяву до районного суду за місцем відкриття спадщини (смерті заповідача).

Судова практика про визнання заповіту недійсним:

• Постанова Колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у справі № 6-73цс11 від 26 грудня 2011 року м. Київ

У даній Постанові зазначено, що відсутність у заповідача паспорта громадянина України не може бути підставою для визнання заповіту недійсним оскільки в даному випадку відповідно до ст. 43 Закону України "Про нотаріат" та пункту 10 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України визначальним для нотаріуса було саме встановлення особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії.

• Постанова Колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у справі № 6-9цс12 від 29 лютого 2012 року м. Київ

У даній Постанові зазначено, що неможна визнавати заповіт недійсний, базуючись на висновку експерта про нездатність усвідомлювати свої дії, якщо в ньому відсутній висновок про абсолютну неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій.

• Постанова Колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у справі № 6-2цс13 від 20 лютого 2013 року м. Київ

У даній Постанові зазначено, що нотаріус може посвідчувати заповіт тільки в межах свого нотаріального округу. Заповіт скасовано.

• Рішенні Колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у справі № 6-6246св10 від 12 жовтня 2011 р. м. Київ

У даному Рішенні зазначено: якщо глуха особа підписала заповіт без свідків, але вміла читати, то такий заповіт є дійсним.

• Рішенні Колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у справі № 6-44487св13 від 9 липня 2014 року м. Київ

У даному Рішенні визнано: заповіт недійсним, оскільки встановлено, що на час складання заповіту, оскільки актами амбулаторної посмертної судово-психіатричної експертизи встановлено, що на час складання заповіту особа виявляла ознаки тривалого психічного розладу розладу – "органічного амнестичного розладу, обумовленого, на думку комісії, комплексом наявних у під експертного соматно-неврологічних, в тому числі ендокринологічних захворювань, що позбавляло його на вказаний період часу здатності розуміти значення своїх дій та керувати ними".

• Постанова Верховного Суду України від 28 листопада 2018 року у справі № 2-1201/2005
• Огляд практики Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справах щодо визнання односторонніх правочинів недійсними

Якщо буде потрібна моя допомога, звертайтеся через кнопку зеленого кольору "Звернутися".

При зверненні вказуйте свою е-пошту, по якій з Вами можна зв'язатися.

ВСЬОГО НАЙКРАЩОГО!