Задайте питання юристу

836 юристів готові відповісти зараз

Відповідь за ~15 хвилин

Задати питання на сайті

Міжнародне право, 01 вересня 2022, питання №72339

Какой срок Международного розыска и могут ли подать за статью 379 ч3 и 1855 ч 2

Есть ли срок у Международного розыска? И если да как этого избежать И да Меня по слова ну это не точно уже подали за статью 369ч3 и 186ч 3

Відповіді юристів (1)

    Айвазян Юрий Климентьевич
    Айвазян Юрий Климентьевич рік тому

    Адвокат, м. Миколаїв, 32 роки досвіду

    Спілкуватися у чаті

    Доброго дня!

    Нижче я викладаю Вам все, що потрібно про це знати!

    Основна мета міжнародного розшуку - провести кримінальне провадження та притягненути особу до кримінальної відповідальності або заочно, або шляхом екстрадиції в Україну. Після підтвердження факту виїзду особи з України, зокрема з метою ухилення від відповідальності, у слідчий може використовувати два варіанти розвитку подій:

    проведення заочного досудового розслідування кримінального провадження чи заочного судового провадження стосовно особи (тобто без неї)

    або екстрадиція особи за допомогою компетентних органів іноземної держави.

    Сама процедура оголошення в міжнародний розшук виглядає так:

    Насамперед, слідчий та/або прокурор звертаються до Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України (в Україні Національна поліція виступає як Національне центральне бюро Інтерполу). Туди подається запит про публікацію щодо особи так званої «синьої картки», мета якої — встановлення реального місцезнаходження особи. У такому запиті має бути викладена повна та об'єктивна інформація про події та факти щодо розшукуваних осіб.

    Далі Департамент міжнародного поліцейського співробітництва вивчає отриманий запит та додані до нього матеріали, а у разі потреби запитує в ініціатора розшуку додаткові відомості. Після цього, згідно з прийнятими Інтерполом правилами, він надсилає запит до Генерального Секретаріату Інтерполу у Францію. В деяких країнах додатково передує етап передання запиту до Національного центрального бюро Інтерполу відповідної країни. Генеральний Секретаріат Інтерполу після отримання відповідних документів направляє їх до Комісії з контролю файлів Інтерполу, яка тимчасово фіксує інформацію про публікацію карток оповіщення в базі даних організації.

    У період, поки Генеральний Секретаріат розглядає запити на публікацію карток, вони тимчасово фіксуються в базі даних Організації. Під час розгляду ці запити можуть бути відображені як публікації (врегульовано ст. 77 Правил Інтерполу щодо обробки інформації). При цьому такі публікації не можна плутати з опублікованими картками. У разі задоволення запиту Генеральний секретаріат Інтерполу надсилає ініціатору звернення повідомлення про публікацію щодо особи «синьої картки» та розпочинає процес встановлення місцезнаходження особи.

    Повідомлення щодо оголошення в розшук публікується у вигляді так званої картки (notice) оповіщення, яка може бути не лише інструментом міжнародного розшуку, але й способом обміну інформацією. За загальним правилом, картки не підлягають оприлюдненню, але це можливо виключно за дозволом держави, яка здійснила запит. Отже, більшість карток є непублічними, а решта, яким все ж таки було надано розголосу, розміщуються на офіційному веб-порталі Інтерполу. Залежно від мети розшуку, «картці» (її лівому куту) надається колір. Як вже було зазначено, метою «синьої картки» є встановлення місцезнаходження особи, а от картка з червоним кутом має додаткову та ключову мету — арешт особи для подальшої екстрадиції.

    Окремо слід зазначити, що «червоні картки» перед опублікуванням підлягають обов'язковій перевірці Генеральним Секретаріатом Інтерполу. Цим займається Центр командування і координації Генерального Секретаріату, який зобов'язаний перевіряти кожний запит. Якщо у співробітників центру виникають питання щодо законності запиту, вони мають право звернутися до юридичного управління.

    У разі успішного встановлення місцезнаходження особи за «синьою карткою» Генеральний Секретаріат Інтерполу надсилає відповідному слідчому органу в Україні відомості щодо місцезнаходження особи. Лише після цього слідчий або прокурор мають підстави звернутися із запитом про міжнародну правову допомогу до Генеральної прокуратури України. В такому запиті чітко вказується назва правоохоронного органу іноземної країни, якій доручається вручити особі виклики до слідчого органу України, а за наявності — повідомлення про підозру.

    Лише після дотримання такої процедури за особою офіційно буде визначено статус підозрюваного у кримінальному провадженні. У разі ігнорування такою особою викликів слідчий орган матиме всі підстави для звернення до Генерального Секретаріату Інтерполу із запитом про публікацію щодо особи «червоної картки» (для затримання як особи, яка ухиляється від кримінальної відповідальності, з подальшою можливістю її екстрадиції).

    Як я і сказав вище держави-учасниці можуть використовувати 2 інструменти для міжнародного розшуку осіб.

    Перший – це внесення даних особи до бази Інтерполу з присвоєнням червоної картки «red notice». Інші країни мають розглядати червону картку, як запит на затримання людини для подальшої екстрадиції.

    Що треба знати про «red notice»:

    - її присвоюють не автоматично, а за рішенням органів Інтерполу;

    - список осіб, щодо яких діють червоні картки, опубліковано на сайті міжнародної поліції. Але пам’ятайте, що відомості про Вас можуть проходити виключно по внутрішнім базам;

    - для присвоєння червоної картки потрібні конкретні умови.

    Так «red notice» присвоюють за сукупністю наступних умов:

    По-перше, правопорушення, що інкримінують особі, визнається кримінальним у більшості країни.

    По-друге, верхня межа покарання за нього не менше 2 років в’язниці. Або альтернативна умова – людину засудили за нього не менш ніж на 6 місяців позбавлення волі і строк невідбутого покарання також становить не менше 6 місяців. До того ж червона картка повинна відповідати цілям Інтерполу і не бути інструментом незаконного переслідування.

    Інший інструмент розшуку – дифузія. Це запит про затримання та подальшу видачу особи від однієї країни-учасниці до іншої. Наприклад, людину розшукують правоохоронні органи України. Вони отримують інформацію, що особа може знаходитись на території Північний Кіпру. Тоді Департамент міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України направляє запит до Національного бюро розслідувань Турції (бо в ТРПК не визнана!) про затримання особи та її подальшу видачу.

    Дифузія відрізняється від червоної картки наступним:

    - це двоканальна комунікація між країнами-учасницями, без залучення органів Інтерполу;

    - дані про дифузію не публікуються на веб-ресурсах Інтерполу.

    По суті, дифузія небезпечніша, ніж червона картка. Адже тоді людина може і не знати, що потрапила до міжнародного розшуку. Найгірше, якщо вона дізнається про це в момент затримання.

    Тому варто завчасно оцінювати ризики і прогнозувати: чи може якась з країн направити запит до іншої щодо Вас, що це за країни, які в них правила екстрадиції, практика видачі тощо.

    ЯК ПЕРЕВІРИТИ, ЧИ ПЕРЕБУВАЄТЕ ВИ В МІЖНАРОДНОМУ РОЗШУКУ.

    Інформацію щодо міжнародного розшуку конкретної особи можна перевірити трьома шляхами:

    - перевірити інформацію на офіційному сайті Інтерполу. У розділі «Wanted persons» вводимо у пошуковому рядку прізвище та ім’я, національність, вік, стать, країну, яка потенційно могла ініціювати розшук.

    Так ви можете побачити, чи є Ви базі та чи діє щодо нього червона картка. На жаль, дані про дифузію не публікуються відкрито. Крім того,зверніть увагу, що на офіційному сайті виставлені далеко не всі розшукувані. Якщо країна-ініціатор розшуку сама висловила бажання про розшук в публічній базі, в іншому випадку

    - відомості щодо вашого клієнта проходять по внутрішнім базам – тоді пошук по сайту буде безрезультатним;

    - запитати інформацію у національних правоохоронних органів – Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України. Проте є нюанси. У національних органів також може не бути повного доступу до деяких файлів Інтерполу;

    - надіслати запит Комісії з контролю за файлами Інтерполу (далі – Комісія).

    Останній спосіб найбільш надійний.

    Як надіслати запит до Комісії Інтерполу

    Отримати доступ до файлів Інтерполу можете виключно Ви або Ваш представник (оскільки перше в більшості випадків абсолютно ризиковано, то залишається, власне, тільки друге). Для цього необхідно надіслати письмове звернення на адресу офісу міжнародної поліції в Ліоні. Бланк такого запиту можна завантажити на сайті Інтерполу. Цей документ називається «Application Form - access-correction-deletion». До його оформлення є декілька вимог:

    - Ваш представник повинен заповнювати бланк однією з робочих мов Інтерполу: англійська, іспанська, арабська, французька;

    - представник має підтвердити свої повноваження, як представника. Для цього треба додати до листа відповідні документи – їх також необхідно перекласти на одну з робочих мов;

    - обов’язково треба вказати мету запиту – доступ до файлів;

    - детально описати факти, які дозволяють припустити, що особа знаходиться у міжнародному розшуку;

    - додати до запиту усі документи, що підтверджують обґрунтованість такої підозри – вироки суду, постанови слідчих органів тощо. Не забувайте про переклад на робочі мови;

    - підпис на запиті має бути оригінальним – копії підпису використовувати не можна.

    Після того як Комісія отримає запит Вашого представника, впродовж 3 місяців вона вирішує питання про його «прийнятність». Інтерпол має пересвідчитись, що запит відповідає вимогам, а розкриття інформації не порушує нічиї права, не шкодить суспільній чи національній безпеці тощо.

    Якщо запит виявився прийнятним, впродовж чотирьох місяців Комісія надасть Вашому представнику відповідь. Це довгий шлях. Але цей найбільш надійний спосіб дізнатися, чи перебуваєте Ви у міжнародному розшуку, та убезпечити Вас від небажаного арешту та екстрадиції.

    З'являться питання, тисніть кнопку "звернутись" біля мого профілю. Буду радий допомогти!


Схожі питання


Кодекси Україна

Кодекс України з процедур банкрутства Кодекс цивільного захисту України Кримінальний процесуальний кодекс України Митний кодекс України Повітряний кодекс України Податковий кодекс України Кодекс адміністративного судочинства України Цивільний процесуальний кодекс України Кримінально-виконавчий кодекс України Господарський кодекс України Цивільний кодекс України Сімейний кодекс України Земельний кодекс України Кримінальний кодекс України Водний кодекс України Кодекс торговельного мореплавства України Про надра Лісовий кодекс України Господарський процесуальний кодекс України Кодекс України про адміністративні правопорушення (статті 213 - 330) Кодекс України про адміністративні правопорушення (статті 1 - 212-21) Житловий Кодекс Української РСР Європейський кодекс соціального забезпечення Бюджетний кодекс України