Работающая мать одиночка если есть двое детей до 14 лет то я имеюю право уйти с работи на час раніше

Вітаю, Юліанна!

НА ЖАЛЬ, ТІ ПОСИЛАННЯ, ЯКІ ВИ НАВЕЛИ, НЕ ЗОВСІМ ВІДПОВІДАЮТЬ ЧИННОМУ ЗАКОНОДАВСТВУ.

ВИ ДІЙСНО МАЄ ПРАВО ПРЕТЕНДУВАТИ НА НЕПОВНИЙ РОБОЧИЙ ДЕНЬ, АЛЕ У ТАКОМУ ВИПАДКУ ВАША ЗАРОБІТНА ПЛАТА БУДЕ ПРОПОРЦІЙНА ВІДПРАЦЬОВАНОМУ ЧАСУ.

КОДЕКС ЗАКОНІВ ПРО ПРАЦЮ УКРАЇНИ:

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text

Стаття 56. Неповний робочий час

За угодою між працівником і роботодавцем може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень. На просьбу вагітної жінки, жінки, яка має дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, в тому числі таку, що знаходиться під її опікуванням, або здійснює догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку, роботодавець зобов'язаний встановлювати їй неповний робочий день або неповний робочий тиждень.

Оплата праці в цих випадках провадиться пропорціонально відпрацьованому часу або залежно від виробітку.

Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.

...

ТОМУ ЯКЩО ВИ ОТРИМАЄТЕ НЕПОВНИЙ РОБОЧИЙ ДЕНЬ АБО НЕПОВНИЙ РОБОЧИЙ ТИЖДЕНЬ, ВАША ЗАРОБІТНА ПЛАТА БУДЕ ПРОПОРЦІЙНА ВІДПРАЦЬОВАНОМУ ЧАСУ.

...

ПРОСТО НАГАДАЮ ВАМ, ЩО ЯК МАТІР 2 ДІТЕЙ, ВИ МАЄТЕ ПРАВО НА ОПЛАЧУВАНУ ВІДПУСТКУ КОЖНОГО РОКУ ТРИВАЛІСТЮ 10 КАЛЕНДАРНИХ ДНІВ.

ЗАКОН УКРАЇНИ "ПРО ВІДПУСТКИ"

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%...

Стаття 19. Додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи

{Назва статті 19 в редакції Закону № 120-VIII від 15.01.2015 - зміна набирає чинності з 01.01.2015}

Одному з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або які усиновили дитину, матері (батьку) особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України).

Всього доброго! Сподіваюсь, що консультація була корисною.Якщо є додаткові питання або Вам потрібна індивідуальна консультація, натискайте зелену кнопку «Звернутися»!

Доброго дня.

Відповідно до ст. 51 КЗпП України, скорочена тривалість робочого часу може встановлюватися за рахунок власних коштів підприємств, установ, організацій для працівників, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, а також для одиноких матерів та батьків, які виховують дитину без батька (матері), у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікарняному закладі.

Діюче законодавство надає право підприємству, але не встановлює обов'язок надати Вам скорочений робочий час.

Ви можете звернутися з заявою до керівництва для встановлення Вам скороченого робочого часу.

Якщо Ви бажаєте отримання повної консультації та надання алгоритму всіх можливих дій в Вашій ситуації, Ви можете звернутися до мене персонально, натиснувши кнопку "Звернутись" вгорі.

Доброго дня, Юліанна!

Ви маєете право на скорочений робочий день.

Стаття 51. Скорочена тривалість робочого часу

Кодекс законів про працю України

Скорочена тривалість робочого часу встановлюється:

1) для працівників віком від 16 до 18 років - 36 годин на тиждень, для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул) - 24 години на тиждень.

Тривалість робочого часу учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, не може перевищувати половини максимальної тривалості робочого часу, передбаченої в абзаці першому цього пункту для осіб відповідного віку;

2) для працівників, зайнятих на роботах з шкідливими умовами праці, - не більш як 36 годин на тиждень.

Перелік виробництв, цехів, професій і посад з шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого часу, затверджується в порядку, встановленому законодавством.

Крім того, законодавством встановлюється скорочена тривалість робочого часу для окремих категорій працівників (учителів, лікарів та інших).

Скорочена тривалість робочого часу може встановлюватися за рахунок власних коштів підприємств, установ, організацій для працівників, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, а також для одиноких матерів та батьків, які виховують дитину без батька (матері), у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікарняному закладі.

{Стаття 51 із змінами, внесеними згідно із Законами № 871-12 від 20.03.91 , № 3610-12 від 17.11.93 , № 263/95-ВР від 05.07.95 , № 1401-IX від 15.04.2021 }

Крім того, матір одиначка має такі пільги

• Соціальне забезпечення
• Гарантії трудового законодавства
• Відпустка
• Пільги з оподаткування
• Забезпечення житлом

Відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (ст.18-1)право на фінансову підтримку дитини мають:

• одинокі матері (які не перебувають у шлюбі), одинокі усиновлювачі, якщо у свідоцтві про народження дитини або документі про народження (усиновлення), виданому компетентними органами іноземної держави, за умови його легалізації в установленому законодавством порядку, відсутній запис про батька (матір) або запис про батька (матір) здійснено за вказівкою матері (батька, усиновителя) дитини.
• мати (батько) дітей у разі смерті другого з батьків (за умови неотримання пенсії по втраті годувальника або соціальної пенсії, яка передбачена Законом України "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю").

Якщо одинока мати, одинокий усиновлювач, мати (батько) у разі смерті одного з батьків зареєстрували шлюб, то за ними зберігається право на отримання допомоги на дітей, які народилися чи були усиновлені до шлюбу, якщо такі діти не були усиновлені чоловіком (дружиною).

Умовою призначення грошової допомоги одиноким матерям є наявність витягу з РАГСу із зазначенням підстави внесення відомостей про батька дитини відповідно до абзацу першого частини першої статті 135 Сімейного кодексу України або при наявності свідоцтва про народження, виданого компетентним органом іноземної держави, в якому відсутні відомості про батька.

Допомога на дітей одиноким матерям призначається незалежно від одержання на дітей інших видів допомоги, передбачених Законом України "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю".

У разі перебування дітей на повному державному утриманні одинока мати втрачає право на отримання грошей.

Для призначення, виплати та припинення виплати допомоги на дітей одиноким матерям додатково застосовуються умови призначення, виплати та підстави для припинення виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

• Призначення і виплата допомоги на дітей одиноким матерям здійснюються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчими органами міських рад міст обласного значення, районних у містах (у разі їх утворення) рад за зареєстрованим місцем проживання або місцем фактичного проживання заявника.
• У територіальній громаді, в якій утворено виконавчі органи сільської, селищної, міської ради, заяви з необхідними документами приймаються уповноваженими посадовими особами виконавчого органу сільської, селищної, міської ради територіальної громади (далі ― посадова особа територіальної громади) та передаються відповідному органу соціального захисту населення.

Для надання пільг і гарантій, встановлених трудовим законодавством щодо відпусток, одинокою матір'ю вважається:

1. Матір - жінка, яка не перебуває у шлюбі та у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено у встановленому порядку за вказівкою матері.
2. Вдова.
3. Жінка, яка виховує дитину без батька (в тому числі й розлучена жінка, яка виховує дитину без батька, незважаючи на факт отримання аліментів, і жінка, яка вийшла заміж, але її дитина новим чоловіком не усиновлена) ( Лист Міністерства праці та соціальної політики України від 06.07.2006 № 247/13/116-06).

Згідно з Кодексом законів про працю України, одинокій матері гарантується прийом на роботу і заборона на звільнення (ст. 184 КЗпП).

Отже, якщо одиноким матерям, які мають дитину віком до 14 років або дитину з інвалідністю забороняється відмовляти у прийнятті на роботу і знижувати їм заробітну плату. Якщо роботодавець відмовляє у прийнятті на роботу, то в такому разі він повинен надати письмові пояснення, а жінка, якій відмовлено у роботі, має право звернутись до суду.Крім цього, звільнення одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов’язковим працевлаштуванням. Обов’язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору (ст. 184 КЗпП).Відповідно до ст. 19 Закону України "Про відпустки" одинокій матері, батьку надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів (без урахування святкових і неробочих днів). Невикористану за попередні роки додаткову відпустку одинока мати може взяти в будь-який час, або ж у разі звільнення вона буде компенсована грошима. Крім того, їм даються щорічні відпустки у зручний для них час.Гарантії, встановлені статтями 56, 176, 177, частинами третьою - восьмою статті 179, статтями 181, 182, 182-1, 184, 185, 186 Кодексу законів про працю України, поширюються також на батьків, які виховують дітей без матері (в тому числі в разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також на опікунів (піклувальників), одного з прийомних батьків, одного з батьків-вихователів.

Будуть питання, натискайте кнопку "звернутись" біля мого фото. Охоче на них відповіи!

Доброго дня Юліана. Відповідно до статті 56 Кодексу законів про працю України як жінка що має дітей до 14 років маєте право на неповний робочий день. Вам потрібно написати керівнику заяву що просите з такої то дати встановити Вам неповний робочий день, а саме вказати зручний для Вас графік роботи. Заробітна плата також відповідно зменшиться. Відмова керівництва не відповідатиме закону і зможете скаржитися в місцеву інспекцію праці, яка винесе припис усунути порушення.

Доброго дня!

робочий час поділяються за тривалістю на:

Нормальний. Тривалість робочого часу працівників встановлена 40 годин на тиждень;

Неповний. Робочий час становить меншу кількість годин, ніж встановлено нормативно-правовими актами;

Скорочений. Час, протягом якого працівник повинен виконувати свої трудові функції, але оплата праці такого працівника проводиться в повному розмірі.

Скорочений робочий час встановлюється:

для працівників віком від 16 до 18 років - 36 годин на тиждень;

для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул) - 24 години на тиждень;

для працівників, зайнятих на роботах зі шкідливими умовами праці, - не більш як 36 годин на тиждень;

для окремих категорій працівників (учителів, лікарів та інших) - скорочена тривалість робочого часу встановлюється законодавством.

Статтею 56 КЗпП передбачено, що за угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень.

Неповний робочий час може бути встановлено на певний строк і без зазначення строку. В обов'язковому порядку на прохання працівника неповний робочий час встановлюється для вагітних жінок, жінок, що мають дітей віком до 14 років, дитину-інваліда, для догляду за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку. За згодою роботодавця неповний робочий час може запроваджуватися для всіх категорій працівників.

Роботодавець має право, але не зобов'язаний задовольняти прохання інших категорій працівників про встановлення неповного робочого часу, окрім випадків, безпосередньо визначених КЗпП України.

Оплата праці у випадках встановлення неповного робочого часу провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку. Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.

Запровадження неповного робочого часу є зміною істотних умов праці, відповідно його запровадження потребує завчасного попередження працівників не менше, ніж за два місяці. Якщо неповний робочий час встановлюється за бажанням працівника, то попереджувати працівника за два місяці не потрібно, і неповний робочий час може бути запроваджений з будь-якого моменту.

У заяві працівника про встановлення йому неповного робочого часу зазначається:

вид неповного робочого часу (неповний робочий день чи неповний робочий тиждень),

режим роботи під час неповного робочого часу (час початку та закінчення роботи),

період, на який встановлюється неповний робочий час тощо.

Законодавством чітко не визначено, чи допускається встановлення неповного робочого часу через зменшення тривалості і робочого дня, і робочого тижня одночасно.

Законодавство також не регламентує, скільки днів або годин допускається встановлювати за неповного робочого часу. Це може бути визначена кількість годин на день або днів на тиждень.

У випадку, коли неповний робочий час установлено без обмеження строком, власник не позбавляється права змінити тривалість неповного робочого часу чи замінити його на повний за умови, якщо на підприємстві, в установі, організації проводяться зміни в організації виробництва та праці, і з дотриманням процедури та строків попередження працівника.

До працівників, які працюють на умовах неповного робочого часу, не застосовується норма ст. 53 КЗпП України, стосовно скорочення тривалості робочого дня напередодні святкових і неробочих днів на одну годину як при 5-денному, так і при 6-денному робочому тижні.

Працівники, що працюють на умовах неповного робочого часу, мають право на відпустку повної тривалості, на соціальні виплати, зокрема, допомогу з тимчасової непрацездатності у звичайному порядку.

Запис про те, що працівник працює на умовах неповного робочого часу, до трудової книжки не заноситься.

Отже, неповний робочий день (та його тривалість) встановлюється за згодою сторін будь-якому працівнику, а скорочений (та його тривалість) - встановлений законодавством тільки для окремих категорій працівників. При неповному робочому дні праця оплачується пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку, а при скороченому робочому дні - як за повний робочий день.

З повагою,

Костянтин Гончаренко

Здравствуйте!

Неполное рабочее время — это один из видов продолжительности рабочего времени, предусмотренного законодательством. Установить его можно еще при приеме на работу. Не запрещено делать это и со временем.

Ввести неполное рабочее время можно по соглашению сторон трудового договора или в порядке изменения существенных условий труда.

Установление неполного рабочего времени по соглашению сторон основано на норме статьи 56 Кодекса законов о труде Украины. Эта же статья уточняет, что такой режим работы может быть реализован как неполный рабочий день или неполная рабочая неделя. Впрочем, вполне правомерна и комбинация этих форм.

Пример

При неполном рабочем дне работник исполняет свой трудовой долг только часть рабочего дня, например — с понедельника по пятницу с 9:00 до 13:00.

При неполной рабочей недели работник приходит на работу только в определенные дни, например — понедельник, среда, пятница, но продолжительность ежедневной работы в эти дни не уменьшается.

Или график работы может быть комбинированным: работник работает в понедельник, среду, пятницу с 14:00 до 18:00.

Существенная особенность неполного рабочего времени — при его введении работа оплачивается пропорционально отработанному времени или в зависимости от выработки.

Допустим, работник работает на предприятии много лет, но в силу определенных обстоятельств требует больше времени на семейные дела. Работник может обратиться к руководству с просьбой об установлении неполного рабочего времени. Как и любые обращения, просьбы — это излагается в заявлении на имя работодателя.

Работнику следует указать, какой именно режим работы — неполный рабочий день или неполная рабочая неделя — его устраивает и основание для изменения режима работы (например, семейные обстоятельства). Но окончательно этот вопрос решает работодатель (кроме случаев, когда установление неполного рабочего времени по просьбе работника является обязательным). Решение оформляется соответствующим приказом.

Неполное рабочее время может устанавливаться без ограничения срока или на определенный период (об установлении неполного рабочего времени на определенный срок, на основании заявления работника, обязательно отмечается в приказе об установлении режима неполного рабочего времени). Кроме того, в приказе должно быть четко указано количество часов (если речь идет о неполном рабочем дне) или количество дней (при условии работы неполную рабочую неделю).)

Хотя гипотетически право на работу с неполным рабочим временем имеют все работники, но работодатель не обязан удовлетворять просьбу или требование работника о введении такого режима работы, поэтому может отказать, объясняя это, например, интересами производства.

Однако некоторым категориям работников неполное рабочее время по их желанию устанавливается в обязательном порядке. Это — инвалиды, беременные, женщины с детьми до 14 лет, матери детей-инвалидов, женщины, взявшие ребенка под опеку. Такое же право имеют и женщины, ухаживающие за больным членом семьи, что подтверждается медицинским заключением.

ПОДАВАЙТЕ ЗАЯВЛЕНИЕ РАБОТОДАТЕЛЮ ОБ УСТАНОВЛЕНИИ НЕПОЛНОГО РАБОЧЕГО ВРЕМЕНИ.

Согласно общим правилам ст. 52 Кодекса законов о труде Украины (далее — КЗоТ), для работников устанавливается 5-дневная рабочая неделя с двумя выходными днями. На тех предприятиях, в учреждениях, организациях, где по характеру производства и условиям работы введение 5-дневной рабочей недели нецелесообразно, устанавливается 6-дневная рабочая неделя с одним выходным.

Рабочим временем считается установленное законом или соглашением сторон время, в течение которого работники по правилам внутреннего трудового распорядка и условиям трудового договора должны исполнять свои трудовые обязанности. Нормальная продолжительность рабочего времени работников не может превышать 40 часов в неделю (ст. 50 КЗоТ).

Вместе с тем предприятия и организации вправе устанавливать меньшую норму продолжительности рабочего времени в коллективном договоре. Кроме того, по соглашению между работником и собственником может устанавливаться неполное рабочее время (день или неделя).

Неполное рабочее время может устанавливаться как по инициативе работодателя, так и по инициативе работника по согласованию с работодателем.

Такой режим работы может устанавливаться по соглашению между работником и собственником как при приеме на работу, так и в дальнейшем (ч. 1 ст. 56 КЗоТ).

Законодательством четко не определено, допускается ли установление неполного рабочего времени путем уменьшения продолжительности и рабочего дня, и рабочей недели одновременно. Свою позицию по этому поводу высказал Минтруда в письме от 29.03.2007 г. № 713/19/71-07, отметив: неполное рабочее время может устанавливаться путем уменьшения продолжительности ежедневной работы, количества дней работы в течение недели или одновременно путем уменьшения и количества часов работы в течение дня, и количества рабочих дней на протяжении недели.

Законодательство не регламентирует, сколько дней или часов допускается устанавливать при неполном рабочем времени. Это может быть определенное количество часов в день или дней в неделю.

Неполное рабочее время можно устанавливать на определенный период (определенный срок) или без ограничения сроком, о чем обязательно указывается в приказе. Кроме того, в приказе следует четко указать количество часов — при переводе работника на неполный рабочий день или количество дней — если он переведен на неполную рабочую неделю.

В случае если неполное рабочее время установлено без ограничения срока, собственник не лишается права изменить продолжительность неполного рабочего времени или заменить его на полный при условии, если на предприятии, в учреждении, организации проводятся изменения в организации производства и труда, и с соблюдением процедуры, предусмотренной ч. 3 ст. 32 КЗоТ, и установленных сроков предупреждения работника. Это касается и работников, имевших субъективное право на неполный рабочий день в момент его установления, однако утратили это право на момент замены неполного рабочего времени полным.

К сведению

К работникам, которые трудятся на условиях неполного рабочего времени, не применяется норма ст. 53 КЗоТ касательно сокращения продолжительности рабочего дня накануне праздничных и нерабочих дней на один час как при 5-дневной, так и при 6-дневной рабочей неделе. То есть продолжительность их работы накануне праздничных и нерабочих дней не сокращается на один час (см. письмо Минсоцполитики от 28.08.2014 г. № 395/13/116-14, материал «Сокращать ли продолжительность работы накануне праздников при неполной занятости» газеты № 60/2016).

Неполное рабочее время по инициативе работника

Действующим законодательством определены случаи обязательного введения неполного рабочего времени по желанию работника.

Обратите внимание

Собственник обязан установить неполное рабочее время для следующих категорий работников, по просьбе:

• беременной женщины (ч. 1 ст. 56 КЗоТ);
• женщины, имеющей ребенка в возрасте до 14-ти лет или ребенка-инвалида, в т.ч. такого, который находится под ее опекой (ч. 1 ст. 56 КЗоТ);
• женщины, ухаживающей за больным членом семьи в соответствии с медицинским заключением (ч. 1 ст. 56 КЗоТ);
• отца, воспитывающего детей без матери (в т.ч. в случае длительного пребывания матери в лечебном заведении) (ст. 1861КЗоТ);
• опекунов (попечителей) (ст. 1861КЗоТ);
• одного из приемных родителей, одного из родителей-воспитателей (ст. 1861КЗоТ);
• женщины в период нахождения в отпуске по уходу за ребенком. Это право распространяется также на отца ребенка, других родственников, фактически ухаживающих за ребенком в период нахождения их в отпуске по уходу за ребенком (ч. 4 ст. 18 Закона Украины «Об отпусках» от 15.11.1996 г. № 504/96-ВР);
• инвалидов независимо от группы инвалидности (ст. 172 КЗоТ).

Установление режима неполного рабочего времени происходит по договоренности с работодателем. Если работник и работодатель договорились об изменении режима работы, данное изменение может быть внедрено в любой срок, согласованный между ними.

Подчеркиваем: работодатель имеет право, но не обязан удовлетворять просьбы других категорий работников об установлении неполного рабочего времени, кроме случаев, непосредственно определенных КЗоТ.

Установление неполного рабочего времени по инициативе работника оформляется путем подачи работником заявления и издания приказа об установлении неполного рабочего времени.

Права работников, которым установлено неполное рабочее время

Работа на условиях неполного рабочего времени не влечет за собой никаких ограничений объема трудовых прав работников (ст. 56 КЗоТ).

Поэтому работники, которые трудятся на условиях неполного рабочего времени, имеют право на отпуск полной продолжительности.

Такие работники также имеют право на социальные выплаты, в частности, больничные, декретные, в обычном порядке.

В случае установления работнику неполного рабочего времени издавать приказ о внесении изменений в штатное расписание не обязательно. При необходимости на эту должность может быть принят еще один работник на условиях неполного рабочего времени (до 0,5 ставки) или поручено выполнение работы по данной должности (профессии) другому работнику по совмещению.

Запись о том, что работник трудится на условиях неполного рабочего времени, в трудовую книжку не вносится.