Як виселити з магазину орендаря який не платить за світло, та не вчасно платить за оренду

Доброго дня!

Якщо орендар систематично порушує договір оренди, на підставі відповідного порушеного пункту чи пунктів цього правочину його можна розірвати, а орендаря виселити з приміщення. Так робиться, якщо договір був підписаний.

В даному випадку договір був неукладений по закону, бо не вистачає Вашого підпису. Отже Ви маєте право виселити орендаря в будь-який момент!

Для більш чіткої відповіді на Ваше питання я повинен отримати більше подробиць про обставини укладання йього правочину.

Охоче Вам допоможу, якщо натиснете кнопку "звернутись" біля мого профілю!

Доброго дня.

Так як у Вас немає належно укладеного договору оренди, то Ви можете у будь який час надати розпорядження по недопущенню орендаря в приміщення.

Якщо Ви бажаєте отримання повної консультації та надання алгоритму всіх можливих дій в Вашій ситуації, Ви можете звернутися до мене персонально, натиснувши кнопку "Звернутись" вгорі.

Доброго дня.

У ст.203 ЦК визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Згідно із ч.2 ст.207 ЦК правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до судової практики..

У постанові колегії суддів другої судової палати КЦС від 22.01.2020 у справі №674/461/16-ц зроблено

висновок, що «підпис є обов’язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника(-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документа, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами».

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Разом з тим у постанові від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц Велика палата ВС зазначила: «Якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини. Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Отже,

У даній ситуації у Вас немає належно укладеного договору оренди нерухомості з орендарем, а тому маєте право, у будь який час виселити орендаря з приміщення.

Вітаю, Романе.

Я СПРОБУЮ ДОВЕСТИ ДО ВАШОГО ВІДОМА СИТУАЦІЮ ЯК ВОНА ВИГЛЯДАЄ З ТОЧКИ ЗОРУ ЗАКОНОДАВСТВА І ЗРОБИТИ ВЛАСНІ ПРОПОЗИЦІЇ:

1. ДОГОВІР ПІДПИСАНИЙ ОРЕНДАРЕМ. ЯКЩО ПІДПИСУ ОРЕНДОДАВЦЯ НЕМАЄ З ТИХ ЧИ ІНШИХ ПРИЧИН, ДОГОВІР ВВАЖАЄТЬСЯ НЕУКЛАДЕНИМ І ВІДПОВІДНО НЕ СТВОРЮЄ БУДЬ-ЯКИХ НАСЛІДКІВ ДЛЯ СТОРІН.

Не потрібно бути юристом, аби знати та розуміти, що для укладення та закріплення факту договірних відносин щодо певного об'єкту нерухомого майна, має бути письмовий договір.

2. ОСКІЛЬКИ ДОГОВОРУ НЕМАЄ, МИ ФАКТИЧНО ПРИХОДИМО ДО 2 ВАРІАНТІВ МОЖЛИВИХ ПОДІЙ:

2.1. Ви підписуєте договір, і тоді невиконання його орендарем з точки зору заборгованості потрібно вирішувати, виходячи саме з норма самого договору.

2.2. Ви не підписуєте договір, і просто виселяйте орендаря з майна. Але у такому випадку буде складно витребувати від нього ту суму, яку він Вам заборгував.

ВИРІШУВАТИ ВАМ, РОМАНЕ. Я МОЖУ ЗРОБИТИ ВЛАСНУ ПРОПОЗИЦІЮ ЩОДО ЦЬОГО, ОДНАК МЕНІ ПОТРІБНО СПОЧАТКУ ОЗНАЙОМИТИСЬ ІЗ ДОГОВОРОМ.

ЯКЩО ВИ ХОЧЕТЕ ПОСПІЛКУВАТИСЬ ПРИВАТНО, ТИСНІТЬ КНОПКУ "ЗВЕРНУТИСЯ".

Всього доброго! Сподіваюсь, що консультація була корисною. Буду радий відповісти на додаткові питання.

Добрий день, Роман!

Ви маєте право подати претензію, а якщо не буде результата, то подати позовну заяву до суду.

Відповідно до вимог ст.2 Цивільного процесуального кодексу України (далі-ЦПК України), завданнями цивільного судочинства є справедливий та неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з вимогами ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст.5 ЦПК України– «Способи захисту, які застосовуються судом. 1. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. 2. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону».

Згідно до вимог ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно із вимогами ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обовязків, передбачених законом.

Згідно до вимог ч.5 ст.28 ЦПК України– «Підсудність справ за вибором позивача. 5. Позови про захист прав споживачів можуть пред’являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору».

Відповідно до вимог ст.175 ЦПК України – «Позовна заява. 1. У позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. 2. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.3. Позовна заява повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв’язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов’язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв’язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. 4. Якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору. 5. У разі пред’явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення. 6. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору».

ЦИВІЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, №№ 40-44, ст.356):

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text

"Стаття 15. Право на захист цивільних прав та інтересів

1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

2. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства".

"Стаття 16. Захист цивільних прав та інтересів судом

1. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

2. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

3. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу".

У ст.15 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України), передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з вимогами ч.1, п.9 ч.2 ст.16 ЦК України, кожна особа має правозвернутися до суду за захистомсвого особистогонемайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: стягнення коштів.

Згідно з частиною першою ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до вимог ст.203 ЦК України містить загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Згідно до вимог чч.1-5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави й суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятись у формі, установленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до вимог ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За положеннями ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст. 628 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч.1 ст. 638 ЦК України).

За змістом ч.1 ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а ч.1 ст.530 ЦК України визначено, щоякщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У свою чергу, ст.654 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до вимог ст.651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін уразі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно до вимог ч.ч.2, 5 ст.653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. Якщо договір змінений або розірваний у зв`язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

При наявності запитань звертайтеся через кнопку "Звернутися".

Всього доброго!

Доброго дня.

Відповідно до цивільного законодавства зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін якщо інше не передбачено договором. Якщо договір передбачає одностороннє розірвання договору на вимогу однієї із сторін,з визначених договором підстав, то такий договір може бути розірваний в будь-який визначений договорм час. Якщо такого права жодній із сторін договором не надано, то його можна розірвати в судовому порядку з підстав порушення стороною умов договору або істотної зміни обставин, яким сторона, яка вимагає розірвання керувалась при укладенні договору. (Ст.652,653 Цивільного кодексу України)

При цьому наслідком розірвання договору є припинення зобов'язань сторін за договором.

Необхідно звернути увагу, що якщо договір розривається не напідставі рішення суду то сторона яка вимагає розірвання договору не має права вимагати повернення того що було передане на виконання умов договору, в вашому випадку не має права вимагати повернення сплачених коштів.

Якщо розірвання здійснюється на підставі рішення суду то сторона яка вимагає такого розірвання має право вимагати відшкодування шкоди заподіяної порушенням договору іншою стороною.

(ч.4,5 ст. 653 Цивільного кодексу України)

Таким чином, навіть якщо вийде розірвати договір то стягнути суму сплачених коштів інша сторона не зможе, а відшкодуванню підлягатиме лише документально підтвердження шкода заподіяна порушенням умов договору, якщо договір розривається з підстав його порушення.

---

Повідомлення про розірвання договору про надання послуг з оренди (далі "Повідомлення") направляється однією із сторін договору про надання послуг з метою його розірвання в односторонньому порядку (тобто без згоди на це від іншої сторони).

Відправником такого Повідомлення може бути Виконавець (особа, яка надає за плату певні послуги) АБО Замовник (особа, яка отримує за плату погоджений обсяг послуг).

Важливо відмітити, що право сторони на односторонню відмову від договору про надання послуг повинно бути прямо передбачено у тексті самого договору про надання послуг. Якщо це право прямо не передбачено, в такому випадку договір про надання послуг може бути розірвано за спільною згодою Замовника та Виконавця (шляхом оформлення додаткової угоди) АБО в судовому порядку.

Це Повідомлення використовується для дострокового припинення договору про надання послуг (тобто раніше строку завершення дії договору).

Як використовувати документ

Для того, щоб Повідомлення набрало юридичної сили, воно має бути відписано його відправником та засвідчено печаткою (якщо на стороні відправника цього Повідомлення виступає юридична особа).

Звертаємо увагу, що кожним окремим договором про надання послуг встановлюються строки, за які інша сторона договору має бути повідомлена про розірвання договору, а також порядок, в якому повідомлення направляється (до прикладу, електронним листом, поштою з описом вкладення тощо).

Застосовуване законодавство

Це Повідомлення про розірвання договору про надання послуг підготовлено у відповідності до чинних положень Цивільного кодексу України, а також усталеної практики підготовки документів такого виду.

Стаття 907. ЦК Украііни .Розірвання договору про надання послуг

1. Договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.

Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Повідомлення про розірвання договору направляєтся рекомендованим листом з описом та повідомленням про вручення ,разом з письмовою претензією з обгрунтуванням необхідності розірвання. Далі складається додаткова угода про розірвання договору ,підписується сторонами з печаткою(якщо є)

Якщо на претензію буде письмова відмова то припинення договору проходить через суд.

З повагою,

Костянтин Гончаренко

Добрий день! Аби точно розробити алгоритм дій, потрібно вивчати договір оренди, щоб визначитися з процедурою розірвання договору оренди, стягнення коштів, виселення орендаря.А також необхідно визначитися із доказами щодо невиконання орендарем умов договору.Крім того, слід розглянути і досудове врегулювання спору.