Как найти своего адвоката?

Вітаю.

Шукати гарного адвоката, краще через інших адвокатів або юристів.

Звертайтесь, спробую допомогти з пошуком адвоката.

Що стосується обшуку, якщо діяти правильно, нічого не підкинуть!

Звертайтесь через кнопку «Звернутися»

Доброго дня!

Знайти адвоката в Києві - не питання!

Можу допомогти знайти адвокаьа по кримінальних справах недорогого та досвідченого.

Зверніться до мене особисто, натиснувши кнопку "звернутись" біля мого фото.

Здравствуйте!

Смотрите месторождение, опыт работы, отзывы и специализацию в уголовной сфере.

Воспользуйтесь Единым реестром адвокатов Украины:

https://erau.unba.org.ua/

Специализируюсь по уголовному праву, нужна помощь обращайтесь через кнопку зеленого цвета "Звернутися".

Що стосується Мадорського, то його адвокатський стаж 12 років. Якщо спеціалізація - кримінальне право, то досвід достатній. Хоча персонально його не знаю.

Дополнительная информацию за обыск:

У звʼязку з цим обшук або огляд житла чи іншого володіння особи, обшук особи здійснюються з урахуванням особливостей, встановлених статтею 615 України.

Так, у разі введення воєнного стану при проведенні обшуку або огляду житла чи іншого володіння особи, обшуку особи, якщо залучення понятих є об’єктивно неможливим або пов’язано з потенційною небезпекою для їхнього життя чи здоров’я, відповідні слідчі (розшукові) дії проводяться без залучення понятих. У такому разі хід і результати проведення обшуку або огляду житла чи іншого володіння особи, обшуку особи в обов’язковому порядку фіксуються доступними технічними засобами шляхом здійснення безперервного відеозапису.

Обшук - це слідча (розшукова) дія примусового характеру, яка полягає у цілеспрямованому обстеженні приміщень, будівель та ділянок місцевості, що перебувають у віданні обшукуваного, членів його родини або організації чи установи, з метою виявлення, фіксації та вилучення знарядь кримінального правопорушення, зброї, предметів і цінностей, здобутих злочинним шляхом, документів та інших об'єктів, що мають значення для кримінального провадження, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб і їх затримання.

Метою проведення обшуку є:

• виявлення та фіксація відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення;
• відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення;
• встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб (частина перша статті 234 КПК України).

Можна виділити такі види обшуків:

1. обшук житла (житло - будь-яке приміщення, яке знаходиться у постійному чи тимчасовому володінні особи, незалежно від його призначення і правового статусу, та пристосоване для постійного або тимчасового проживання в ньому фізичних осіб, а також всі складові частини такого приміщення);
2. обшук іншого володіння особи (інше володінням особи - транспортний засіб, земельна ділянка, гараж, інші будівлі чи приміщення побутового, службового, господарського, виробничого та іншого призначення тощо, які знаходяться у володінні особи);
3. обшук службових та інших приміщень (складських, службових і виробничих приміщень, підприємств, установ, організацій та інших сховищ);
4. обшук територій (земельної ділянки, саду, городу тощо);
5. обшук особи (частина третя статті 208, частина п'ята статті 236 КПК України).

Підставою для проведення обшуку є винесена в порядку, встановленому КПК України, ухвала слідчого судді місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, який може винести її лише на підставі клопотання процесуальної особи, що здійснює кримінальне провадження. У кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду.

Не можуть звертатися з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді сторона захисту чи потерпілий, які мають лише право подати таке клопотання особі, котра здійснює досудове розслідування.

Судова практика вказує, що обшук може бути проведено без постановлення ухвали слідчого судді на підставі добровільної згоди власника житла чи іншого володіння особи, а також до постановлення ухвали слідчого судді лише у невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, що передбачено частинами 1, 3 ст. 233 КПК України (п. 33 постанови ВС/ККС у справі № 573/2028/19 від 08.04.2021).

Клопотання про проведення обшуку подається слідчому судді слідчим за погодження з прокурором або прокурором.

Клопотання про проведення обшуку повинно містити наступні відомості:

1. найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер;
2. короткий виклад обставин кримінального правопорушення, у зв’язку з розслідуванням якого подається клопотання;
3. правову кваліфікацію кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;
4. підстави для обшуку;
5. житло чи інше володіння особи або частину житла чи іншого володіння особи, де планується проведення обшуку;
6. особу, якій належить житло чи інше володіння, та особу, у фактичному володінні якої воно знаходиться;
7. індивідуальні або родові ознаки речей, документів, іншого майна або осіб, яких планується відшукати, а також їхній зв’язок із вчиненим кримінальним правопорушенням;
8. обґрунтування того, що доступ до речей, документів або відомостей, які можуть у них міститися, неможливо отримати органом досудового розслідування у добровільному порядку шляхом витребування речей, документів, відомостей відповідно до частини другої статті 93 КПК України), або за допомогою інших слідчих дій, передбачених КПК України), а доступ до осіб, яких планується відшукати, - за допомогою інших слідчих дій, передбачених КПК України).

До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими прокурор, слідчий обґрунтовує доводи клопотання, а також витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання.

Клопотання про обшук розглядається у суді в день його надходження за участю слідчого або прокурора.

Слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про обшук, якщо прокурор, слідчий не доведе наявність достатніх підстав вважати, що:

1. було вчинено кримінальне правопорушення;
2. відшукувані речі і документи мають значення для досудового розслідування;
3. відомості, які містяться у відшукуваних речах і документах, можуть бути доказами під час судового розгляду;
4. відшукувані речі, документи або особи знаходяться у зазначеному в клопотанні житлі чи іншому володінні особи;
5. за встановлених обставин обшук є найбільш доцільним та ефективним способом відшукання та вилучення речей і документів, які мають значення для досудового розслідування, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб, а також заходом, пропорційним втручанню в особисте і сімейне життя особи.

Ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи повинна відповідати загальним вимогам до судових рішень, передбачених КПК України, а також містити відомості про:

1. строк дії ухвали, який не може перевищувати одного місяця з дня постановлення ухвали;
2. прокурора, слідчого, який подав клопотання про обшук;
3. положення закону, на підставі якого постановляється ухвала;
4. житло чи інше володіння особи або частину житла чи іншого володіння особи, які мають бути піддані обшуку;
5. особу, якій належить житло чи інше володіння, та особу, у фактичному володінні якої воно знаходиться;
6. речі, документи або осіб, для виявлення яких проводиться обшук.

Виготовляються дві копії ухвали, які чітко позначаються як копії.

Ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи надає право проникнути до житла чи іншого володіння особи лише один раз.

Проведення обшуку у нічний час (з 22 до 6 години) не допускається, за винятком невідкладних випадків, коли затримка в його проведенні може призвести до втрати слідів кримінального правопорушення чи втечі підозрюваного.

Обшук житла чи іншого володіння особи на підставі ухвали слідчого судді повинен відбуватися в час, коли завдається найменша шкода звичайним заняттям особи, яка ними володіє, якщо тільки слідчий, прокурор не вважатиме, що виконання такої умови може суттєво зашкодити меті обшуку.

Ухвала про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи може бути виконана слідчим чи прокурором (стаття 236 КПК України).

Проведення обшуку житла чи іншого володіння особи, обшуку особи здійснюються з обов’язковою участю не менше двох понятих незалежно від застосування технічних засобів фіксування відповідної слідчої (розшукової) дії. Понятими не можуть бути потерпілий, родичі підозрюваного, обвинуваченого і потерпілого, працівники правоохоронних органів, а також особи, заінтересовані в результатах кримінального провадження.

Для участі в проведенні обшуку може бути запрошений потерпілий, підозрюваний, захисник, представник та інші учасники кримінального провадження.

Слідчий, прокурор вживає належних заходів для забезпечення присутності під час проведення обшуку осіб, чиї права та законні інтереси можуть бути обмежені або порушені. Незалежно від стадії цієї слідчої дії слідчий, прокурор, інша службова особа, яка бере участь у проведенні обшуку, зобов’язані допустити на місце його проведення захисника чи адвоката, повноваження якого підтверджуються належним чином.

Перед початком виконання ухвали слідчого судді особі, яка володіє житлом чи іншим володінням, а за її відсутності - іншій присутній особі повинна бути пред’явлена ухвала і надана її копія. Слідчий, прокурор має право заборонити будь-якій особі залишити місце обшуку до його закінчення та вчиняти будь-які дії, що заважають проведенню обшуку.

Особа, у житлі чи іншому володінні якої проводиться обшук, має право користуватися правовою допомогою адвоката на будь-якій стадії проведення обшуку. Невиконання цих вимог тягне за собою передбачену законом відповідальність.

У разі відсутності осіб у житлі чи іншому володінні копія ухвали повинна бути залишена на видному місці у житлі чи іншому володінні особи. При цьому слідчий, прокурор зобов’язаний забезпечити схоронність майна, що знаходиться у житлі чи іншому володінні особи, та неможливість доступу до нього сторонніх осіб.

Особи, у присутності яких здійснюється обшук, при проведенні цієї слідчої (розшукової) дії мають право робити заяви, що підлягають занесенню до протоколу обшуку.

Обшук на підставі ухвали слідчого судді повинен проводитися в обсязі, необхідному для досягнення мети обшуку відповідно до ст. 236 КПК України.

За рішенням слідчого чи прокурора може бути проведено обшук осіб, які перебувають в житлі чи іншому володінні, якщо є достатні підстави вважати, що вони переховують при собі предмети або документи, які мають значення для кримінального провадження. Обшук особи повинен бути здійснений особами тієї ж статі у присутності адвоката, представника на вимогу такої особи. Неявка адвоката, представника для участі у проведенні обшуку особи протягом трьох годин не перешкоджає проведенню обшуку.

Слідчий, прокурор під час проведення обшуку має право відкривати закриті приміщення, сховища, речі, долати системи логічного захисту, якщо особа, присутня при обшуку, відмовляється їх відкрити чи зняти (деактивувати) систему логічного захисту або обшук здійснюється за відсутності цих осіб.

Якщо під час обшуку слідчий, прокурор виявив доступ чи можливість доступу до комп’ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв’язку, для виявлення яких не надано дозвіл на проведення обшуку, але щодо яких є достатні підстави вважати, що інформація, що на них міститься, має значення для встановлення обставин у кримінальному провадженні, прокурор, слідчий має право здійснити пошук, виявлення та фіксацію комп’ютерних даних, що на них міститься, на місці проведення обшуку.

При обшуку слідчий, прокурор має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення обшуканого житла чи іншого володіння особи чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження.

Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв’язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об’єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов’язаний з подоланням системи логічного захисту.

Відмінність обшуку від огляду. Огляд проводиться за наявності на те підстав без додаткових узгоджень. При наявності очевидних даних, які вказують на вчинення кримінального правопорушення і зумовлюють необхідність проведення огляду слідчий чи прокурор приймає рішення про його проведення. Необхідність оперативного проведення огляду, надає право на таке проведення до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що є відмінністю від обшуку, який може бути проведений лише коли кримінальне провадження зареєстровано та відповідні відомості внесено до ЄРДР. Також при проведенні огляду не допускається псування предметів. У процесі обшуку, з метою виявлення прихованих порожнин, схованок, цілісність може порушуватися.

Хід і результати обшуку фіксуються у протоколі.

Виконання ухвали слідчого судді, суду про проведення обшуку в обов’язковому порядку фіксується за допомогою звуко- та відеозаписувальних технічних засобів.

Запис, здійснений за допомогою звуко- та відеозаписувальних технічних засобів під час проведення слідчим, прокурором обшуку, є невід’ємним додатком до протоколу. Дії та обставини проведення обшуку, не зафіксовані у записі, не можуть бути внесені до протоколу обшуку та використані як доказ у кримінальному провадженні.

Право безперешкодного фіксування проведення обшуку за допомогою відеозапису надається також стороні захисту.

Протокол обшуку повинен відповідати вимогам, визначеним статтею 104 КПК України.

Перед підписанням протоколу учасникам обшуку надається можливість ознайомитися із текстом протоколу.

Зауваження і доповнення зазначаються у протоколі перед підписами. Протокол підписують усі учасники, які брали участь у проведенні процесуальної дії. Якщо особа через фізичні вади або з інших причин не може особисто підписати протокол, то ознайомлення такої особи з протоколом здійснюється у присутності її захисника (законного представника), який своїм підписом засвідчує зміст протоколу та факт неможливості його підписання особою.

Якщо особа, яка брала участь у проведенні процесуальної дії, відмовилася підписати протокол, про це зазначається в протоколі. Такій особі надається право дати письмові пояснення щодо причин відмови від підписання, які заносяться до протоколу. Факт відмови особи від підписання протоколу, а також факт надання письмових пояснень особи щодо причин такої відмови засвідчується підписом її захисника (законного представника), а у разі його відсутності - понятих.

Другий примірник протоколу обшуку разом із доданим до нього описом вилучених документів та тимчасово вилучених речей (за наявності) вручається особі, у якої проведено обшук, а в разі її відсутності - повнолітньому членові її сім’ї або його представникові.

При проведенні обшуку на підприємстві, в установі або організації другий примірник протоколу вручається керівнику або представникові підприємства, установи або організації.

Після отримання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи слід її уважно вивчити та встановити наступні відомості:

• встановити особу, якій надано дозвіл на проведення обшуку;
• перевірити яке житло чи інше володіння особи (їх частини) може бути піддане обшуку;
• встановити, які саме речі та документи планується відшукати та вилучити.

Також необхідно:

• встановити наявність незацікавлених понятих;
• вимагати виклику захисника;
• вимагати виклику власника житла чи іншого володіння особи.

Обращайтесь индивидуально через кнопку зеленого цвета "Звернутися".

Додатково до моєї відповіді дам Вам кілька попередніх порад, які допоможуть Вам уникнути необачних кроків у разі наступлення критичної ситуації...

Кримінальне процесуальне законодавство чітко визначає процедуру затримання особи, яка підозрюється у вчиненні злочину. Якщо Вас або знайомих запідозрили у скоєнні кримінального правопорушення, пам’ятайте, що не стати жертвою свавілля поліції можна лише діючи в межах правових норм.

Для початку варто розібратися з деякими простими поняттями...

Кримінальний процес – це діяльність органів досудового розслідування, судді, прокурора, яка чітко врегульована законодавствам і направлена на розкриття злочинів, викриття і покарання винних, а також система правовідносин, що виникають у перебігу цієї діяльності.

Саме тому кожен із нас, може стати учасником цього процесу – як у ролі свідка, потерпілого, так і у ролі обвинуваченого, тобто того, хто, на думку правоохоронців, переступив певну межу, встановлену кримінальним законодавством.

При затриманні поліцейські доволі часто застосовують силу та спеціальні засоби, адже мова може йти про особу, яка представляє загрозу для оточуючих або самих поліцейських. І якщо співробітники вважають Вас злочинцем, вони можуть діяти при затриманні максимально жорстко, а тому чинити їм опір при затриманні або тікати не варто.

Запам’ятайте, що особа визнається винуватою у вчиненні злочину тільки після винесення відповідного вироку судом, що набрав законної сили. Тобто, процедура затримання та розслідування злочину має лише обмежувати права особи і ніхто не має права називати її «злочинцем», поки її вина не встановлена. Це називається презумпцією невинуватості.

Злочин є суспільно небезпечним діянням. Його розслідуванням займаються слідчі, за дорученням яких оперативні працівники можуть здійснювати затримання підозрюваної особи. Існує два види затримання – затримання на підставі ухвали слідчого судді та затримання без такої ухвали.

Затримання на підставі ухвали слідчого судді (стаття 191 Кримінального процесуального кодексу України) – здійснюється у випадку, коли в кримінальному провадженні з’являється підозрюваний і після видання ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на його затримання. Вона виконується уповноваженими особами правоохоронного органу, до підслідності якого відноситься провадження, в якому підозрюється особа. В поліції це оперативні працівники (“опера”) карного розшуку.

Без ухвали слідчого судді, суду (стаття 208 Кримінального процесуального кодексу України) можна затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, лише у випадках:1) якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення;2) якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин;3) якщо є обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого корупційного злочину, віднесеного законом до підслідності Національного антикорупційного бюро України;4) якщо є обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні злочинів, пов’язаних зі створенням, керівництвом або участю у злочинній спільноті чи організації; встановленням або поширенням злочинного впливу; організацією або участю у злочинному зібранні (статті 255, 255-1, 255-2 Кримінального кодексу України).

Поліцейський, що здійснив затримання, повинен негайно повідомити затриманому зрозумілою для нього мовою підстави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється, а також роз’яснити право мати захисника, отримувати медичну допомогу, давати пояснення, показання або не говорити нічого з приводу підозри проти нього, вимагати перевірки обґрунтованості затримання, а також негайно повідомити про затримання і місце перебування близьких родичів, членів сім’ї чи інших осіб за вибором затриманої особи (частина 4 статті 208 Кримінального процесуального кодексу України).

Зупинимось на окремих правах затриманого детальніше.

Після затримання, Ви маєте право зберігати мовчання, тобто не розповідати нічого з приводу підозри (обвинувачення) проти себе або у будь-який момент відмовитися відповідати на запитання поліцейських (статті 18, 42 Кримінального процесуального кодексу України). Це ж стосується права відмовитися давати покази і підписувати документи стосовно себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом (стаття 63 Конституції України, стаття 18 Кримінального процесуального кодексу України).

Правоохоронці зобов’язані надати Вам можливість негайно повідомити про своє затримання та місце перебування близьких родичів, членів сім’ї чи інших осіб за вибором цієї особи. І лише у випадку, коли поліцейський має підстави для обґрунтованої підозри, що під час повідомлення про затримання родичам Ви можете допустити вислови, які зашкодять досудовому розслідуванню, він може здійснити таке повідомлення самостійно, але без порушення вимоги щодо його негайності. У разі затримання неповнолітньої особи, про це негайно повідомляються її батьки або усиновителі, опікуни, піклувальники, орган опіки та піклування (стаття 213 Кримінального процесуального кодексу України).

Поліцейські також зобов’язані забезпечити невідкладне надання належної медичної допомоги та фіксацію медичним працівником будь-яких тілесних ушкоджень або погіршення стану здоров’я затриманого. До складу осіб, що надають затриманому медичну допомогу, за його бажанням може бути допущена конкретна особа, що має право на зайняття медичною діяльністю (пункт 6 частини 3 статті 212 Кримінального процесуального кодексу України).

Про кожний випадок затримання поліція негайно повідомляє Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги (БВПД) за допомогою телефонного чи інших видів зв’язку. Затриманий може відмовитись від призначеного Центром БВПД адвоката, якщо вже обрав іншого, але така відмова повинна бути здійснена у присутності адвоката з Центру та у формі письмової заяви (пункти 2, 9 Порядку інформування центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги про випадки затримання, адміністративного арешту або застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який затверджений Постановою КМУ № 1363 від 28.11.2011).

Якщо ж поліція не повідомляє Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги та ігнорує Ваші вимоги зробити це, то таке повідомлення можете зробити Ви чи Ваші родичі за єдиним телефонним номером безоплатної правової допомоги – 0-800-213103. Розгляд повідомлень здійснюється регіональними центрами відповідно до їх компетенції та за умови отримання обов’язкових відомостей про ступінь споріднення заявника із затриманою особою, а також про прізвище, ім’я та по батькові, дату народження затриманої особи, місце, дату і час затримання (пункт 3 Порядку інформування центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги про випадки затримання, адміністративного арешту або застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який затверджений Постановою КМУ № 1363 від 28.11.2011).

Якщо Вас затримали, одразу слід вимагати невідкладної зустрічі з адвокатом – важливо, щоби ця зустріч відбулась з дотриманням умов конфіденційності і ще до початку першого допиту чи інших процесуальних дій. Потім Ви маєте право на необмежену кількість побачень без обмеження їх кількості й тривалості (частина 3 статті 42 Кримінального процесуального кодексу України).

Про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, складається протокол (на практиці, як правило, це здійснюється після доставлення до відділення поліції), у якому зазначається:

• місце, дата і точний час (година і хвилини) затримання;
• підстави затримання;
• результати особистого обшуку;
• клопотання, заяви чи скарги затриманого, якщо такі надходили;
• повний перелік процесуальних прав та обов’язків затриманого.

Протокол про затримання підписується особою, яка його склала, і затриманим. Копія протоколу негайно під розпис вручається затриманому та надсилається прокурору (частина 5 статті 208 Кримінального процесуального кодексу України).

Нагадаємо, що людина вважається затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із правоохоронцем чи в приміщенні, ним визначеному (стаття 209 Кримінального процесуального кодексу України). Саме цей час повинен бути вказаним у протоколі і з цього моменту починається відлік строків затримання.

Строки затримання

Протягом цих строків правоохоронцями мають бути здійснені наступні дії, у противному випадку – затриманий звільняється:

• протягом 24 годин з моменту затримання – затриманій особі має бути вручене письмове повідомлення про підозру (частина 2 статті 278 Кримінального процесуального кодексу України);
• не пізніше 60 годин з моменту затримання - затримана особа повинна бути звільнена або доставлена до суду для розгляду клопотання про обрання стосовно неї запобіжного заходу (частина 2 статті 211 Кримінального процесуального кодексу України);
• протягом 72 годин з моменту затримання – судом має бути прийняте рішення про застосування того чи іншого запобіжного заходу, зокрема і у вигляді подальшого тримання особи під вартою (частина 1 статті 211 Кримінального процесуального кодексу України).

З моменту прибуття адвоката до затриманої особи, щодо неї можуть здійснюватися процесуальні дії, з яких найбільш відома та поширена – допит. Проведення допиту підозрюваного має свої правила, про які варто знати наступне:

• допит не може продовжуватися без перерви понад 2 години, а в цілому - понад 8 годин на день;
• перед допитом встановлюється особа, роз’яснюються її права, а також порядок проведення допиту;
• у разі відмови підозрюваного відповідати на запитання та давати показання, поліцейський зобов’язаний зупинити допит одразу після отримання такої заяви
• під час допиту може застосовуватися фотозйомка, аудіо- та/або відеозапис.
• допитувана особа має право використовувати під час допиту власні документи і нотатки, якщо її показання пов’язані з будь-якими обчисленнями та іншими відомостями, які важко зберегти в пам’яті;
• за бажанням допитуваної особи вона має право викласти свої показання власноручно. За письмовими показаннями особи їй можуть бути поставлені додаткові запитання;
• слідчий має право провести одночасний допит двох чи більше вже допитаних осіб для з’ясування причин розбіжностей у їхніх показаннях. На початку такого допиту встановлюється, чи знають викликані особи одна одну і в яких стосунках вони перебувають між собою. Особи, які беруть участь у допиті, їх захисники чи представники мають право ставити один одному запитання, що стосуються предмета допиту.

(стаття 224 Кримінального процесуального кодексу України)

Декілька практичних порад щодо Вашої поведінки при затриманні за підозрою у вчиненні злочину

Затримання для людини – це, передусім, психологічний стрес. Одразу після затримання з особою працюють одразу кілька поліцейських, які мають відповідну підготовку, досвід роботи і вміло використовують те, що людина налякана, перебуває у незвичній для себе обстановці й зовсім не знає, як себе поводити та як довести свою невинуватість. Дуже важливо за таких обставин намагатися не нервувати, поводити себе врівноважено та не піддаватись на провокації.

Поліцейські можуть запропонувати Вам самостійно написати зізнання у вчиненні злочину - «явку з повинною», після чого нібито не буде сенсу у подальшому триманні під вартою і Ви матимете змогу спокійно піти додому. Як правило, при цьому працівники поліції намагаються встановити з Вами довірливі й доброзичливі стосунки, починають переконувати, що зараз для Вас головне – бути звільненим. Вони обіцяють, що це зізнання не тягне на реальне покарання і що суд засудить Вас до штрафу чи умовного покарання, а отже всім буде добре: злочин розкрито, а Ви на волі.

Звісно, вийшовши з підрозділу поліції, Ви матимете змогу у суді відмовитися від написаного - це дійсно так, суд може не приймати зізнання до розгляду, якщо вони отримані незаконним шляхом, але це треба ще довести. Проте завжди виважено й навіть критично ставитеся до подібних пропозицій і, якщо Ви не скоювали злочин, не піддавайтеся на такі умови звільнення. Треба завжди пам’ятати - поліція зацікавлена у розкритті злочину, а не у Вашому звільненні. Так працює система оцінки ефективності роботи поліції – від цього в першу чергу залежить їх заробітна плата, тобто вони мають матеріальний інтерес.

Не будьте наївним та не довіряйте запевненням поліції , що Ви скоїли незначний злочин і Вам за це нічого не буде, – тільки штраф. Навіть якщо це і так, то сам факт притягнення до кримінальної відповідальності залишиться у Вашій біографії, що може призвести до певних обмежень Ваших прав у подальшому. Якщо Ви не скоювали злочин – не беріть на себе чужу провину також і через те, що у такому випадку справжній злочинець залишиться на свободі.

Не провокуйте правоохоронців на жорстокість і заборонені методи розслідування – простіше кажучи, не давайте їм приводу почати Вас активно, як вони це називають, «колоти». До цього можуть призвести як вживання кримінального сленгу («феня») і непотрібна бравада - «я друзів не здаю», так і вочевидь невпевнена поведінка - поліцейські подумають «напевно він щось дійсно приховує» і почнуть діяти більш активно, аби Вас «дожати». Не будьте ані героєм, ані заляканою жертвою – просто залишайся собою.

Наостанок ще раз повторимо тактику Вашої поведінки при звинувачення у вчиненні злочину:

• у будь-якому разі Ви не намагаєтесь втекти та не чините правоохоронцям фізичного опору;
• своїми діями Ви не провокуєте поліцейських на грубощі і застосування насильства;
• Ви не винуваті, а отже не піддаєтеся ні погрозам, ні умовлянням правоохоронців написати зізнання і взяти на себе чуже провину;
• без погроз, образ та зухвалості, а спокійно, впевнено і аргументовано Ви переконуєте поліцейських у своїй невинуватості;
• Ви відмовляєтеся брати участь у будь-яких слідчих діях до прибуття адвоката;
• Ви не підписуєте незаповнені документи або такі, де невірно викладені обставини затримання чи скоєння злочину:
• Ви демонструєте поліцейським свою обізнаність з нормами права та не боїтесь (не соромитесь) нагадувати їм про свої права;
• Ви пам’ятаєте, що не пізніше 60 годин з моменту затримання Вас повинні доставити до суду для обрання запобіжного заходу або звільнити, а отже слідкуєте за часом та, коли цей строк сплинув, ввічливо вимагаєте від правоохоронців звільнення або зустрічі з адвокатом.

Виникнуть додаткові питання, натискайте кнопку "звернутись" біля мого фото. Охоче Вам допоможу!

в статті 4 п. 1 Зу «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» вказано: «адвокатська діяльність здійснюється на принципах верховенства права, законності, незалежності, КОНФІДЕНЦІАЛЬНОСТІ і та уникнення конфлікту інтересів»

Доброго дня!

Слідчий може викликати Вас на допит , як свідка згідно норм ст. 133 КПК України, але за правилами він має це робити за допомогою офіційно оформлених повісток на бланку, яку мають Вам вручити під підпис( у ній вказано назву органу підставу виклику , адресу , контакти уповноваженої особи посаду підпис та прізвище ім я.

На даному етапі Ви знаходитесь у статусі свідка лише з подальшою можливою зміною статусу на - потерпілого( у разі подання відповідної заяви про злочин.)

Рекомендую звернутися за допомогою до регіонального адвоката системи надання безоплатної вторинної правової допомоги для оперативного напрацювання правової позиції по кримінальній справі та здійснення представництва неповнолітньої особи( дитини)

Це такі види правових послуг :0 800 213 103

• 1) особи, які перебувають під юрисдикцією України, якщо їхній середньомісячний дохід не перевищує двох розмірів прожиткового мінімуму, розрахованого та затвердженого відповідно до закону для осіб, які належать до основних соціальних і демографічних груп населення, а також особи з інвалідністю, які отримують пенсію або допомогу, що призначається замість пенсії, у розмірі, що не перевищує двох прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб – на всі види правових послуг, передбачених частиною другою статті 13 цього Закону;захист;
• здійснення представництва інтересів осіб у судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами;
• складення документів процесуального характеру.

Право на безоплатну вторинну правову допомогу мають категорії осіб, які визначені Законом України «Про безоплатну правову допомогу» та іншими законами України.

Право на безоплатну вторинну правову допомогу згідно з цим Законом та іншими законами України мають такі категорії осіб:

2) діти, у тому числі діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, діти, які перебувають у складних життєвих обставинах, діти, які постраждали внаслідок воєнних дій чи збройного конфлікту;

2-1) внутрішньо переміщені особи;

2-2) громадяни України, які звернулися із заявою про взяття їх на облік як внутрішньо переміщених осіб;

3) особи, до яких застосовано адміністративне затримання;

4) особи, до яких застосовано адміністративний арешт;

5) особи, які відповідно до положень кримінального процесуального законодавства вважаються затриманими;

6) особи, стосовно яких обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою;

7) особи, у кримінальних провадженнях стосовно яких відповідно до положень Кримінального процесуального кодексу України захисник залучається слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом для здійснення захисту за призначенням або проведення окремої процесуальної дії, а також особи, засуджені до покарання у вигляді позбавлення волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або обмеження волі;

8) особи, на яких поширюється дія Закону України “Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту”;

9) ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, особи, які мають особливі заслуги та особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, особи, які належать до числа жертв нацистських переслідувань;

9-1) особи, які перебувають під юрисдикцією України і звернулися для отримання статусу особи, на яку поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”;

10) особи, щодо яких суд розглядає справу про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи;

11) особи, щодо яких суд розглядає справу про надання психіатричної допомоги в примусовому порядку;

12) особи, реабілітовані відповідно до законодавства України;

13) особи, які постраждали від домашнього насильства або насильства за ознакою статі;

2. Право на безоплатну вторинну правову допомогу мають громадяни держав, з якими Україна уклала відповідні міжнародні договори про правову допомогу, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, а також іноземці та особи без громадянства відповідно до міжнародних договорів, учасником яких є Україна, якщо такі договори зобов’язують держав-учасниць надавати певним категоріям осіб безоплатну правову допомогу.

3. Суб’єкти права на безоплатну вторинну правову допомогу, визначені пунктами 1, 2-1, 2-2, 8, 9, 12, 13 частини першої цієї статті, мають право на отримання такої допомоги не більше шести разів протягом бюджетного року та не більше ніж за шістьома дорученнями/наказами про надання безоплатної вторинної правової допомоги, виданими центрами з надання безоплатної вторинної правової допомоги, одночасно.

Належність до однієї із перелічених категорій осіб слід підтвердити відповідними документами.

Безкоштовно адвокат має прибути у термін 3 -х годин з моменту затримання та повідомлення на гарячу лінію

З повагою,

Костянтин Гончаренко

Доброго дня!

Кожна особа має право на юридичну допомогу. Це право гарантується державою, яка спрямовує на його реалізацію правоохоронну систему країни, діючи тим самим відповідно до міжнародно-правових вимог, зокрема Міжнародного пакту про громадянські і політичні права від 16 грудня 1966 року.

Кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав (стаття 59 Конституції України).

Правова допомога може знаходити свій вираз у:

• наданні консультацій та роз'яснень з правових питань, усних і письмових довідок щодо законодавства;
• складанні заяв, скарг та інших документів правового характеру;
• посвідченні копій відповідних документів;
• здійсненні представництва в суді, інших державних органах перед громадянами та юридичними особами;
• правовому забезпеченні підприємницької та зовнішньоекономічної діяльності громадян;
• виконанні обов'язків відповідно до кримінального процесуального та цивільного процесуального законодавства тощо.

Право на захист в кримінального процесі:

Підозрюваний, обвинувачений, виправданий, засуджений має право на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватися правовою допомогою захисника, а також реалізовувати інші процесуальні права, передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК України) (стаття 20).

Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд зобов’язані роз’яснити підозрюваному, обвинуваченому його права та забезпечити право на кваліфіковану правову допомогу з боку обраного ним або призначеного захисника.

Ніхто не має права здійснювати будь-який вплив на особу у виборі нею захисника, форм та методів здійснення захисту своїх прав. Законом передбачено, що у досудовому провадженні кримінальної справи, як захисник, допускається лише адвокат. Випадки надання безоплатної правової допомоги передбачає Закон України "Про безоплатну правову допомогу".

Наданням правової допомоги на професійному рівні займаються адвокати, діяльність яких регламентується Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон).

Залучення захисника:

Захисником є адвокат, який здійснює захист підозрюваного, особи, стосовно якої зібрано достатньо доказів для повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, але не повідомлено про підозру у зв'язку з її смертю, обвинуваченого, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, а також особи, стосовно якої передбачається розгляд питання про видачу іноземній державі (екстрадицію). Відомості про адвоката мають бути внесені до Єдиного реєстру адвокатів України (стаття 45 КПК України).

Адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою відповідно до рівня, визначеного згідно із Законом України "Про забезпечення функціонування української мови як державної", має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю (частина перша статті 6 Закону).

Під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема: представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об’єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами; складати заяви, скарги, клопотання, інші правові документи та подавати їх у встановленому законом порядку; збирати відомості про факти, що можуть бути використані як докази, в установленому законом порядку запитувати, отримувати і вилучати речі, документи, їх копії, ознайомлюватися з ними та опитувати осіб за їх згодою тощо (стаття 20 Закону).

Захисник може у будь-який момент бути залученим підозрюваним, обвинуваченим, їх законними представниками, а також іншими особами за проханням чи згодою підозрюваного, обвинуваченого до участі у кримінальному провадженні. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд зобов'язані надати затриманій особі чи особі, яка тримається під вартою, допомогу у встановленні зв'язку із захисником або особами, які можуть запросити захисника, а також надати можливість використати засоби зв'язку для запрошення захисника. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд зобов'язані утримуватися від надання рекомендацій щодо залучення конкретного захисника (частина перша статті 48 КПК України).

Захисник залучається слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом для здійснення захисту за призначенням у випадках та в порядку, визначених статтями 49 та 53 КПК України.

Недопущення чи ненадання своєчасно захисника, а також інше грубе порушення права підозрюваного, обвинуваченого, підсудного на захист, вчинене особою, яка провадить дізнання, слідчим, прокурором або суддею тягне за собою кримінальну відповідальність за статтею 374 Кримінального кодексу України.

Залучення захисника слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом для здійснення захисту за призначенням:

Слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд зобов'язані забезпечити участь захисника у кримінальному провадженні у випадках, якщо:

1. відповідно до вимог статті 52 КПК України участь захисника є обов'язковою, а підозрюваний, обвинувачений не залучив захисника;
2. підозрюваний, обвинувачений заявив клопотання про залучення захисника, але за відсутністю коштів чи з інших об'єктивних причин не може його залучити самостійно;
3. слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд вирішить, що обставини кримінального провадження вимагають участі захисника, а підозрюваний, обвинувачений не залучив його (стаття 49 КПК України).

Захисник може бути залучений слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом в інших випадках, передбачених законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги.

Центри БПД - https://www.google.com/search?q=%D1%86%D0%B5%D0%BD...

У випадках, передбачених частиною першою статті 49 КПК України, слідчий, прокурор виносить постанову, а слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, якою доручає відповідному органу (установі), уповноваженому законом на надання безоплатної правової допомоги, призначити адвоката для здійснення захисту за призначенням та забезпечити його прибуття у зазначені у постанові (ухвалі) час і місце для участі у кримінальному провадженні.

Постанова (ухвала) про доручення призначити адвоката негайно направляється відповідному органу (установі), уповноваженому законом на надання безоплатної правової допомоги, і є обов'язковою для негайного виконання. Невиконання, неналежне або несвоєчасне виконання постанови (ухвали) про доручення призначити адвоката тягнуть відповідальність, встановлену законом.

Суб'єктами надання безоплатної правової допомоги є центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги, утворені Міністерством юстиції України (стаття 16 Закону України "Про безоплатну правову допомогу").

Судова практика:

• Рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі "Нечипорук і Йонкало проти України" (право кожного обвинуваченого у вчиненні злочину на ефективний захист, наданий захисником…, є однією з основних ознак справедливого судового розгляду).
• Рішення Європейського суду з прав людини від 13 лютого 2001 року у справі "Кромбах проти Франції" (хоча право кожної особи, обвинувачуваної у вчиненні кримінального правопорушення, на ефективний захист адвокатом не є абсолютним, воно становить одну з головних підвалин справедливого судового розгляду).
• Рішення Європейського суду з прав людини від 09 червня 2011 року у справі "Лучанінова проти України" (для здійснення обвинуваченим свого права на захист йому зазвичай повинно бути забезпечено можливість отримати ефективну допомогу захисника із самого початку провадження).

Якщо буде потрібна моя допомога, звертайтеся через кнопку зеленого кольору "Звернутися".

При зверненні вказуйте свою е-пошту, по якій з Вами можна зв'язатися.

ВСЬОГО НАЙКРАЩОГО!

Конституція України (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%...):

Стаття 62. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь".

Кримінальний кодекс України (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text):

Стаття 2. Підстава кримінальної відповідальності

1. Підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.

2. Особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

3. Ніхто не може бути притягнений до кримінальної відповідальності за те саме кримінальне правопорушення більше одного разу.

Кримінальний процесуальний кодекс України (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text):

Стаття 17. Презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини

1. Особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

2. Ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

3. Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом.

4. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

5. Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.

Стаття 18. Свобода від самовикриття та право не свідчити проти близьких родичів та членів сім’ї

1. Жодна особа не може бути примушена визнати свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення або примушена давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні нею кримінального правопорушення.

2. Кожна особа має право не говорити нічого з приводу підозри чи обвинувачення проти неї, у будь-який момент відмовитися відповідати на запитання, а також бути негайно повідомленою про ці права.

3. Жодна особа не може бути примушена давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні її близькими родичами чи членами її сім’ї кримінального правопорушення.

Якщо буде потрібна моя допомога, звертайтеся через кнопку зеленого кольору "Звернутися".

При зверненні вказуйте свою е-пошту, по якій з Вами можна зв'язатися.

ВСЬОГО НАЙКРАЩОГО!

Додатково (щодо обшуку):

1. Перевіряйте, хто стоїть за дверима – вимагайте посвідчення

Вказане правило стає особливо актуальним саме під час військового стану. На території будь-якого населеного пункту можуть працювати ворожі ДРГ, у тому числі й під виглядом правоохоронців. Їх метою може бути проникнення до приміщення та заволодіння ним і подальше використання у власних цілях.

Тому, навіть якщо вам погрожують виламати двері або вже приступили до цього, не поспішайте «бігти» назустріч. Краще цей час витратити на дзвінок до поліції з підстав того, що невідомі люди ломляться до приміщення, а також виклик адвоката.

Тут варто розуміти, що поліція в період військового стану може виконувати більш важливі завдання в місті, ніж виїзд на виклик стурбованого громадянина, але як мінімум зафіксувати, що до вас ломляться, шляхом дзвінка до поліції все ж таки варто.

У подальшому, якщо вас, звісно, не поклали обличчям у підлогу і ви не пролежали таким чином весь обшук, перевірте посвідчення та зафіксуйте дані правоохоронців, що до вас завітали.

2. Вимагайте присутності адвоката

Це правило є незмінним! Більше того, слідчий не може заборонити участі адвоката навіть під час воєнного стану. Але може мати місце ситуація, коли на початку обшуку телефон відбирають.

Наполягайте, аби вам надали можливість викликати адвоката. Це можна зробити, зателефонувавши безпосередньо адвокату, або через близьких родичів.

Якщо ж такої можливості не надали, вказане варто внести до протоколу як зауваження або оголосити на відеозапис, якщо за об’єктивних причин протокол не складався.

3. Перевірте документ, яким дозволено обшук

Перевірте документ, на підставі якого проводиться обшук щодо строку дії, адреси обшуку. Наполягайте на пред’явленні оригіналу для перевірки обов’язкових реквізитів.

У даному разі навмисно говоримо не про ухвалу, а саме про «документ», оскільки законодавцем передбачена ситуація на період воєнного стану, коли слідчий суддя з об’єктивних причин не може виконувати свої повноваження (пов’язані з процедурою обшуку) в порядку ст. 233–235 КПК України (п. 2 ч. 1 ст. 615 КПК). У такому разі керівник відповідного органу прокуратури виносить постанову.

Очевидно, що вона має відповідати загальним вимогам щодо ухвали в частині строку дії (не більше місяця з моменту винесення до дати обшуку), в ній має бути зазначено, де проводиться обшук та що відшукується.

Якщо ж є якісь порушення чи недоліки в її складанні, не варто фізично заважати правоохоронцям, але озвучити свої зауваження до протоколу необхідно обов’язково.

Перевірте у понятих документи, занотуйте їх дані та за можливості з’ясуйте, як їх залучили.

Пам’ятайте загальне правило, що понятими не можуть бути правоохоронці, потерпілі або їхні родичі чи інші особи, зацікавлені в результатах кримінального провадження.

Наразі, в умовах воєнного стану, законодавець передбачив можливість проведення обшуку без залучення понятих, якщо їм може загрожувати небезпека чи їх об’єктивно не можливо залучити (п. 1 ч. 1 ст. 615 КПК України). У такому разі слідчий має забезпечити безперервний відеозапис проведення слідчої дії. Якщо ви помітите, що відеозапис зупиняється або ж не фіксує моменту вилучення якихось речей, обов’язково озвучуйте це як зауваження та порушення процедури.

Виходячи з щойно зазначеного, як у мирний час, так і в режимі воєнного стану не зайвим буде проводити фото- або відеозйомку ходу обшуку власними засобами. Так ви зможете зафіксувати порушення в разі їх наявності.

Однак це, звісно, можна робити, якщо телефон або інший пристрій у вас не вилучили і слідчий дав на це дозвіл.

Якщо ні у вас, ні у адвоката немає можливості зафіксувати порушення на фото чи відео, при їх виявленні одразу повідомляйте про це слідчого, понятих та інших учасників обшуку, якщо вони є.

У будь-якому разі, слідчий має проводити відеозйомку процесу обшуку, тож ваші зауваження залишаться на відео.

Також, при проведенні обшуків під час воєнного стану, слідчі часто беруть собі в допомогу оперативних працівників, у кількості значно більшій, ніж може вмістити квартира чи офіс. Звісно, у такій ситуації кожен з них починає обшукувати окрему частину приміщення, при тому що на камеру це не фіксується. У таких випадках варто звернути увагу як понятих, так й інших учасників на таке порушення та зафіксувати його доступним способом для подальшого внесення до протоколу як зауваження.

При відшуканні будь-яких речей не поспішайте підтверджувати, що вони ваші. Також не беріть їх до рук.

Враховуючи, що під час воєнного стану зброя та боєприпаси в значно більшій кількості циркулює в державі, деякі нечисті на руку правоохоронці можуть використати це у власних цілях та «випадково» знайти це у вашій шафі з одягом чи документами. У такому разі не беріть їх до рук та не реагуйте на пропозиції роздивитись, вони ваші чи ні, інакше залишите свої відбитки на них і довести зворотнє буде вже набагато важче.

Усе одно після цього будуть видані повістки на допити. І навіть якщо слідчий не планував викликати саме вас, своїми відповідями ви даєте зрозуміти, що підстави поспілкуватись з вами окремо у нього є.

На початковій стадії уважно прочитайте ухвалу (або ж постанову прокурора). Якщо ви можете видати речі, які цікавлять слідчого, то варто це зробити. Це значно скоротить час перебування в приміщенні правоохоронців.

Якщо ж майно вилучається під час обшуку самими правоохоронцями, можна запропонувати їм свою допомогу при його пакуванні. Так ви проконтролюєте, щоб особливо цінні речі були належним чином упаковані та було менше шансів пошкодити їх при перевезенні.

Необхідно вимагати повного та чіткого відображення в описі вилученого майна всіх вилучених предметів та документів.

Варто уникати загальних фраз, наприклад: «папка синього кольору з документами», «системний блок сірого кольору». Треба зазначити серійні номери вузлів та агрегатів. Якщо вилучаються грошові кошти – вимагати зазначення серійних номерів кожної купюри в протоколі обшуку, щоб уникнути махінацій з боку слідчого, або зафіксувати номери самостійно.

Вказане особливо актуально під час військового стану, оскільки якщо в наслідок бойових дій ваше майно буде знищено, в подальшому матимете можливість довести його існування та вилучення правоохоронцями, встановити приблизну вартість та вимагати відшкодування від держави.

Також однією з особливостей проведення обшуку (в тому числі) під час воєнного стану є можливість слідчого здійснювати фіксацію доступними технічними засобами без складання відповідного протоколу (абз. 2 п. 1 ч. 1 ст. 615 КПК). Однак у подальшому він має бути складений протягом 72 годин. Таким чином особиста фіксація ходу обшуку та вилучених предметів набуває особливої актуальності.

Це можна зробити різними способами. Зазвичай слідчий після складання протоколу запитує, чи є в учасників слідчої дії зауваження чи клопотання. Саме тоді можна їх озвучити на камеру. Також варто їх викласти на окремому аркуші та заявити, що ви долучаєте їх до протоколу обшуку. Якщо на обшуку присутній адвокат, то зазвичай саме він цим і займається, оскільки його завдання не стільки мінімізувати обсяг вилучених речей і документів, скільки зафіксувати якомога більше порушень для подальшого визнання результатів обшуку недопустимим.

І наостанок. У період воєнного часу особливо не варто фізично перешкоджати правоохоронцям виконувати свої прямі обов’язки, краще вберегти своє здоров’я. Втім і вимог слідувати букві закону їм також не відміняли. Тож якщо ви помітили порушення – повідомляйте адвокату, фіксуйте та оголошуйте для внесення до протоколу або відеозапису слідчого.

Якщо буде потрібна моя допомога, звертайтеся через кнопку зеленого кольору "Звернутися".

При зверненні вказуйте свою е-пошту, по якій з Вами можна зв'язатися.

ВСЬОГО НАЙКРАЩОГО!

Доброго дня, можу допогти вирішити ваше питання. Натискайте кнопку звернутися. Надам кваліфіковану консультацію, алгоритм наступних дій, за потреби предоставлю захист у всіх відповідальних структурах.

Конфіденційність гарантую. Звертайтесь, буду радий вам допогти.

хороший адвокат понятие относительное:),нужно работать с тем кому доверяешь.рекомендую заранее заключить договор с адвокатом,выбирайте по индивидуальному общению.если взяли друга,то обыск у Вас и прочие процессуальные действия возможно не за горами.подкинут Вам что-то при обыскн или нет вопрос сложный не зная ситуации в которую попали.нужна помощь,обращайтесь в личку:).