Звільнення із роботи, де оформлена трудова книжка

Доброго дня, Валерій!

Ви маєте право подати заяву про звільнення за власним бажанням.

У даному випадку є 2 способи подачі:

1) віднести особисто (тоді роздрукуйте в 2-х примірниках, щоб на вашому проставили дату отримання та реєстраційний індекс).

Можете посилатися на наступне:

Закон України "Про звернення громадян" (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80#Text):

Стаття 7. Заборона відмови в прийнятті та розгляді звернення

Звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.

Також згідно абзацу 15 пункту 2 ІНСТРУКЦІЇ з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, в засобах масової інформації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 р. № 348 (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/348-97-%D0%BF#Text):

"2. На вимогу громадянина, який подав звернення до організації, на першому аркуші копії звернення проставляється штамп із зазначенням найменування організації, дати надходження та вхідного номера звернення. Така копія повертається громадянинові.";

2) надіслати на електронну пошту та юридичну адресу підприємства, Укрпоштою цінним листом із описом вкладення.

Також в заяві можна просити, щоб Вам поштою надіслали копію наказу про звільнення та вашу трудову книжку.

Роботодавець зобов’язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 КЗпП, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника (ч. 1 ст. 47 КЗпП).

Відповідно до статті 4 ЗУ "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" роботодавець звільняє працівника у строк, вказаний у заяві, якщо підприємство розташоване в районі, де ведуться бойові дії, й існує загроза життю і здоров’ю працівника.

У протилежному випадку буде застосовуватися стаття 38 КЗпП України (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08/conv#n1...):

"Стаття 38. Розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника

Працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, роботодавець не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору, чинив мобінг (цькування) стосовно працівника або не вживав заходів щодо його припинення, що підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили.

Процедура звільнення за власним бажанням без поважних причин складається з чотирьох основних кроків. Для оформлення застосовується такий алгоритм:

1. Отримати від працівника заяву про звільнення. Перевірити заяву, передати керівнику підприємства для резолюції.

2. Скласти наказ про звільнення за власним бажанням.

3. Внести запис про звільнення до трудової книжки.

4. Видати трудову книжку. Бухгалтерія проводить повний розрахунок.

На незаконні дії роботодавця можна подати скаргу в Держпраці України - https://dsp.gov.ua/category/hromadianam/faq/

Якщо буде потрібна моя допомога, звертайтеся через кнопку зеленого кольору "Звернутися".

При зверненні вказуйте свою е-пошту, по якій з Вами можна зв'язатися.

ВСЬОГО НАЙКРАЩОГО!

Доброго дня Валерій.

Відповідаю на ваші запитання.

Які в мене права при звільнені?

Ви маєте право звільнитися за власним бажанням. Для цього необхідно подати заяву про звільнення за власним бажанням у двох примірниках. На вашому примірнику попросіть розписатися за отримання заяви працівника кадрової служби. Якщо відмовиться, то відправьте заяву поштою цінним листом з описом вкладення у конверт та письмовим повідомленням про отримання листа. Через два тижні Вам мають видати трудову книжку із записом про звільнення, провести повний розрахунок, тобто виплатити зарплату, компенсацію за невикористану відпустку та інші виплати на які Ви маєте право. Також можете попросити, якщо Вам потрібно, видати копію наказу про звільнення. Якщо Вам через два тижні не видадуть трудову книжку і не проведуть розрахунок, то маєте право стягнути в судовому порядку середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні.

Чи зобов'язаний я відпрацьовувати більше 2 тижнів?

Якщо Ви будете звільнятися за власним бажанням Ви повинні повідомити (подати заяву) про звільнення за два тижні. Це не означає, що Ви маєте два тижні відпрацьовувати. Наприклад якщо Ви захворієте, то строк повідомлення про звільнення не зупинятиметься.

Які мають бути мої дії, якщо керівник відмовиться підписувати заяву на звільнення?

Якщо у Вас будуть докази (розписка на вашому екземплярі заяви про її отримання або квитанція з пошти, опис вкладення у конверт та письмове повідомлення про отримання листа) Ви можете звернутися до суду і стягнути середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні.

Як грамотно звільнитися та отримати трудову книжку?

Писати заяву про звільнення у двох екземплярах, вказувати у заяві, що Ви звільняєтесь за власним бажанням.

Валерій!

При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок (ч.1 ст. 47 КЗпП України) . Про нарахувані суми власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі виникнення спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, роботодавець зобов’язаний виплатити неоспорювану суму.

У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. ( ст.117 КЗпП України).

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Отже, за загальним правилом, у зв’язку з несвоєчасним розрахунком із звільненим працівником, роботодавець повинен виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Визначення середньої заробітної плати здійснюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відшкодування моральної шкоди:

Статтями 16 та 23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ч.ч. 3,4 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до положень ст. 1167 ЦК України компенсація моральної шкоди здійснюється за наявності всіх загальних умов відповідальності за завдання шкоди, а саме: протиправної поведінки, моральної шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою моральною шкодою та вини заподіювача.

Статтею 237-1 Кодексу законів про працю України передбачено,що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до змісту наведеної норми, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Відповідно до частини третьої статті 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Всього найкращого!

Валерій!

Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання згідно п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 р. № 301 «Про трудові книжки працівників» (далі - Постанова № 301).

Крім зобов'язання видати трудову книжку працівнику в день звільнення, законодавством встановлено відповідальність за несвоєчасну видачу трудової книжки при звільненні.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність (п.4 Постанови № 301).

Якщо затримка в видачі трудової трапилась з вини роботодавця, тоді доведеться виплатити працівнику середній заробіток за весь час вимушеного прогулу (ст. 235 КЗпП, п.4.1 Інструкції № 58).

У цьому випадку днем звільнення вважатиметься день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення необхідно видати наказ і внести запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнають недійсним у порядку, встановленому п. 2.10 Інструкції № 58.

Що робити роботодавцю, коли все ж не вдалося вручити трудову книжку звільненому працівникові?

У цьому випадку слід керуватися нормами п. 6.2 Інструкції № 58. Відповідно до цієї норми, трудові книжки та їх дублікати, що не були одержані працівниками при звільненні, зберігаються протягом двох років у закладі окремо від інших трудових книжок працівників, які перебувають на роботі. Після цього строку незатребувані трудові книжки (їх дублікати) зберігаються в архіві протягом 50 років, а після закінчення зазначеного строку їх можна знищити в установленому порядку.

Якщо буде потрібна моя допомога, звертайтеся через кнопку зеленого кольору "Звернутися".

При зверненні вказуйте свою е-пошту, по якій з Вами можна зв'язатися.

ВСЬОГО НАЙКРАЩОГО!

Вітаю, Валерію!

СПРОБУЮ ЗОРІЄНТУВАТИ ВАС ПО ВСІХ ПИТАННЯХ:

я хочу звільнитися із роботи, де оформлений із відмітками у трудовій книжці.Які в мене права при звільнені? Чи зобов'язаний я відпрацьовувати більше 2 тижнів?

ВСЕ ЗАЛЕЖИТЬ ВІД ПОЗИЦІЇ РОБОТОДАВЦЯ У ДАНОМУ ВИПАДКУ. ДЛЯ ВАС ПІДХОДИТЬ ВАРІАНТ ЗВІЛЬНЕННЯ АБО ЗА УГОДОЮ СТОРІН У БУДЬ-ЯКИЙ ВИЗНАЧЕНИЙ В УГОДІ ЧАС, АБО ЗА ВЛАСНИМ БАЖАННЯМ, АЛЕ ДІЙСНО ЗА УМОВИ ПОПЕРЕДЖЕННЯ РОБОТОДАВЦЯ ЗА 2 ТИЖНІ.

!!! ВАЖЛИВО: ВИ МАЄТЕ ПРАВО НАПОЛЯГАТИ У ЗВІЛЬНЕННІ ЗА ВЛАСНИМ БАЖАННЯМ У БУДЬ-ЯКИЙ ЧАС ЗА УМОВИ:

1. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

2. У зв’язку з веденням бойових дій у районах, в яких розташоване підприємство, установа, організація, та існування загрози для життя і здоров’я працівника він може розірвати трудовий договір за власною ініціативою у строк, зазначений у його заяві (крім випадків примусового залучення до суспільно корисних робіт в умовах воєнного стану, залучення до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури).

Які мають бути мої дії, якщо керівник відмовиться підписувати заяву на звільнення?

ВІН НЕ ВІДМОВИТЬ, ЯКЩО ВИ ПОДАСТЕ ЗАЯВУ ВІДПОВІДНО ДО ЧИННОГО ЗАКОНОДАВСТВА.

ЯКЩО БУДЕ ПІДСТАВА ДЛЯ ЗВІЛЬНЕННЯ У ВИЗНАЧЕНИЙ ВАМИ ДЕНЬ, ПРО ЩО МОВА ЙДЕ В ПУНКТІ 1 ВИЩЕ, У НЬОГО НЕ БУДЕ ВАРІАНТІВ, ВІДВЕРТО КАЖУЧИ. ХОЧА НА ПРАКТИЦІ ЗУСТРІЧАЮТЬСЯ РІЗНІ ВИПАДКИ.

ЗА БУДЬ-ЯКИХ УМОВ, ЯКЩО ВСЕ Ж ПЕВНИЙ ФОРС-МАЖОР НАСТАНЕ, Є СТАРЕЗНИЙ ПРОСТИЙ, АЛЕ ЕФЕКТИВНИЙ СПОСІБ ЗАХИСТУ СВОЇХ ПРАВ: ЗВЕРНЕННЯ ДО ДЕРЖПРАЦІ ТА НА УРЯДОВУ ГАРЯЧУ ЛІНІЮ 1545.

Як грамотно звільнитися та отримати трудову книжку?Дякую.

ЦЕ ЗАЛЕЖИТЬ ВІД ВАШОЇ СИТУАЦІЇ ТА ТИХ УМОВ, ЯКИМИ ВИ РОЗПОДІЛЯЄТЕ. ЯКЩО ВСЕ Ж БЕЗ ВІДПРАЦЮВАННЯ НІЯК, ПРОПОНУЮ ЗВІЛЬНИТИСЬ ТАК: НАПИСАТИ ЗАЯВУ ЗА ВЛАСНИМ БАЖАННЯМ, ПІТИ НА 2 ТИЖНІ НА ЛІКАРНЯНИЙ, ТА ПОДАТИ ЗАЯВУ ПРО НАПРАВЛЕННЯ ТРУДОВОЇ КНИЖКИ ЗА ПЕВНОЮ АДРЕСОЮ ПОШТОВИМ ЗВ'ЯЗКОМ.

АЛЕ ВСЕ ІНДИВІДУАЛЬНО.

Всього доброго! Якщо Ви хочете поспілкуватись індивідуально і випрацювати алгоритм дій, натискайте зелену кнопку Звернутися/Обратиться нижче фото! Буду радий допомогти.

Доброго дня, Валерію!

Звільнення працівника за власним бажанням передбачено статтею 38 КЗпП України. Працівник зобов’язаний повідомити роботодавця про звільнення за два тижні. Проте, частина 3 статті 38 КЗпП України зобов’язує роботодавця звільнити працівника, що має поважні причини, у строк, про який він просить.

Проте, якщо працівник шукає варіанти, як звільнитися з роботи за один день, у нього мають бути вагомі причини. Законодавствчий перелік таких причин визначено частиною першою статті 38 КЗпП. До них належать:

• переїзд на нове місце проживання;
• переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість;
• вступ до навчального закладу;
• неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком;
• вагітність;
• догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом;
• догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи;
• вихід на пенсію;
• прийняття на роботу за конкурсом;
• а також з інших поважних причин;
• перебування підприємства в зоні бойових дій.

В окремих випадках працівник документально підтверджує поважні причини, наприклад довідка з навчального закладу, медичний висновок, свідоцтво про народження дитини, довідка про інвалідність та інше. Працівника звільненого з поважних причин, законодавство не зобов’язує неодмінно скористатися цією причиною. Він може влаштуватися на іншу роботу одразу після звільнення.

Працівник також має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору. При цьому у заяві про звільнення потрібно вказати конкретні факти порушення законодавства чи умов договору, підкріпивши їх певними доказами. Адже, припинення трудового договору з підстав ч.3 ст.38 КЗпП (внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору) передбачає обов’язкову виплату вихідної допомоги у розмірі, передбаченому у колективному договорі, але не менше тримісячного середнього заробітку (ст. 44 КЗпП). Тобто мінімальна виплата вихідної допомоги не може бути меншою за тримісячну заробітну плату.

Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, роботодавець не може звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. У такому разі відбувається продовження трудового договору і для наступного звільнення працівник повинен написати нову заяву.

Роботодавець зобов’язаний в день звільнення провести з працівником повний розрахунок та видати йому оформлену трудову книжку, що передбачено у статті 47 КЗпП України. Не закінчення дорученої роботи працівником, не подання обхідного листка та інші обставини не можуть завадити роботодавцю звільнити працівника та провести йому повний розрахунок в день звільнення.

Якщо роботодавець відмовляється звільняти працівника, то за кожен день прострочки з дня звільнення останнього, він повинен буде заплатити за вимушені прогули кошти в розмірі середньої заробітної платні працівника! Для того треба буде звернутись до суду із відповідним позовов. В тому я зможу Вам допомогти.

Виникнуть додаткові питання, тисніть кнопку "звернутись" біля мого профілю. Охоче на них відповім!

Доброго дня!

Надаю виписку з Кодексу законів про працю України, у редакції від 01.01.2020 року

Стаття 38. Розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника

Працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу(поважні причини):

(переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин),

власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Припинення трудового договору внаслідок порушення роботодавцем законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору передбачає обов'язкову виплату вихідної допомоги у розмірі, передбаченому у колективному договорі, але не менше трьохмісячного середнього заробітку (ст. 44 КЗпП).

Якщо подана Вами заява оформлена належним чином, з викладенням підстав для звільнення, з наведенням поважних причин, можливо з приєднанням документів, які підтверджують вказані причини, то такі дії щодо вимоги прибуття до головного офісу компанії для складання іншої заяви, є незаконними.

Вы маєте право подати скаргу до Державної інспекції праці для проведення перевірки та прийняття заходів реагування відносно работодавця.

Ви можете направити заяву рекомендованим листом, та письмову згоду вашу на ім я директора з тим, що ви погоджуєтесь з тим , що наказ про звільнення ним буде виданий пізніше ніж дата у заяві з урахуванням часу поштового пересилання та вручення.

Вихідна допомога звільненим

Звісно, з будь-яким звільненим працівником треба провести остаточний розрахунок. Виплата належних йому сум має відбуватися у день звільнення. Тоді ж видається йому і трудова книжка (якщо це було основне місце роботи).

Згідно зі ст. 44 КЗпП при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 статті 40 КЗпП, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Нагадую, що:

• сума вихідної допомоги, як і раніше, включається до місячного оподатковуваного доходу працівника у місяці його звільнення і оподатковується разом із іншими доходами працівника за ставками, встановленими п. 167.1 ПКУ, тобто 18%. А отже, з неї утримується і 1,5% військового збору. При цьому доходом у вигляді зарплати така допомога не вважається, тому ПСП до неї не застосовується і в формі № 1ДФ вона відображається із ознакою доходу «127»;
• на суму вихідної допомоги не треба нараховувати ЄСВ (п. 4 Переліку № 1170).

Оскільки звільнення відбувається з ініціативи роботодавця, він зобов’язаний видати працівникові копію наказу про звільнення з роботи (навіть якщо працівник не вимагає).

Рекомендував би Вам розглянути можливість звільнення за угодою сторін у зв язку зі зміною істотних умов праці. Працівник звільниться самостійно, коли зрозуміє об єктивно, що він не в змозі виконувати надалі цю роботу.

Можливі підстави я зазначив обирати лише Вам.

---

Вам достаточно написать заявление директору об увольнении по собственному желанию и указать причину.

Ниже приведу примеры, когда работник не должен отрабатывать 2 недели согласно ст. 38 КЗоТ: (причины)

• переезд на новое место жительства;
• перевод мужа или жены на работу в другую местность;
• поступление в учебное заведение;
• невозможность проживания в данной местности, подтвержденная медицинским заключением;
• беременность;
• уход за ребенком до достижения им 14 лет или ребенком с инвалидностью;
• уход за больным членом семьи в соответствии с медицинским заключением или лицом с инвалидностью I группы;
• выход на пенсию;
• принятие на работу по конкурсу.

В каждом случае работник должен предоставить работодателю документы, подтверждающие существование вышеперечисленных оснований.

Можно рассмотреть с Вашим работодателем вариант увольнение по соглашению сторон, тогда тоже можно уволиться в любой момент, который согласован между работником и работодателем.

Но если ни одной причины из указанных у Вас нет. В таком случае сразу после отпуска Вы выходите на работу и в этот день пишите заявление директору про предоставление больничного (на 2 недели) с предупреждением о последующем увольнении( регистрируете заявление как входящую кореспонденцию, оставляете у себя копию с номером и штампом) , далее после истечения срока больничного, выходите на работу и увольняэтесь в этот день.

Исходя из вышеуказанных условий Вас обязаны уволить в тот же день с выдачей расчета и трудовой книги.

З повагою,

Костянтин Гончаренко

КЗпП України (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n263):

" Стаття 22. Гарантії при укладенні, зміні та припиненні трудового договору...

Будь-яке пряме або непряме обмеження трудових прав при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається...

Стаття 224. Компетенція комісії по трудових спорах

Комісія по трудових спорах є обов'язковим первинним органом по розгляду трудових спорів, що виникають на підприємствах, в установах, організаціях, за винятком спорів, зазначених у статтях 222, 232 цього Кодексу.

Трудовий спір підлягає розглядові в комісії по трудових спорах, якщо працівник самостійно або з участю профспілкової організації, що представляє його інтереси, не врегулював розбіжності при безпосередніх переговорах з роботодавцем.".

---

Доброго дня, Валерію! Зупинюсь на одному питанні ("Які мають бути мої дії, якщо керівник відмовиться підписувати заяву на звільнення?"), яке не висвілене колегами, то потребує доповнення. По-перше, після закінчення 2-тижневого строку попередження про звільнення, або строку у заяві про звільнення з поважних причин (ст.38) працівник має право залишити робоче місце, підприємство. По-друге, у випадку відмови підписувати заяву про звільненя, необіхдно, як я вважаю подати на ім'я керівника заяву про передачу питання до комісії по трудовим спорам, щоб дотриматись вимог ст.224 КЗпП. Крім того, звертаю увагу, що в даний час облік трудового (страхового стажу) ведеться не порядку ведення трудової книжки, в електронній формі, подання роботодавцем відомостей до електроної системи, ведення якої здійнюють органи (управління) ПФУ. Тому належним документом при звільненні є копія наказу про звільнння, але роботодавець зобов'язаний на вимогу працівника внести належні відомості до його трудової книжки і видати (направити за вказаною адресою) працівнику.

Доброго вечора, Валерій!

За загальним правилом, працівник повинен попередити роботодавця про свій намір щодо звільнення за власним бажанням у письмовій формі, тобто шляхом подання заяви про звільнення у будь-який спосіб (особисто через канцелярію чи відділ кадрів або поштовим відправленням з повідомленням про вручення) у двотижневий термін. Адже згідно з ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП) працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. Однак чинним законодавстовом передбачено, що працівник може звільнитися в будь-який момент без відпрацювання двотижневого терміну при наявності поважних причин. Поважними причинами визнаються ті, які свідчать про неможливість працівника надалі працювати на підприємстві. Дані обставини повинні бути документально підтверджені. Тобто звільнення без відпрацювання можливо, якщо у працівника є поважна причина, яка робить неможливим продовжувати роботу. Вичерпного переліку причин, які можуть в даному випадку вважатися поважними, не існує. Але, у статті 38 КЗпП передбачені випадки, коли роботодавець зобов`язаний перервати трудовий договір в день, який вказав працівник, а саме:1) зміна місця проживання (підтвердженням може бути зміна реєстрації місця проживання, довідка органів місцевого самоврядування про фактичне проживання на території іншого населеного пункту тощо);2) переведення одного з подружжя в іншу місцевість (підтвердженням може бути довідка про переведення на нове місце роботи, довідка з місця роботи одного з подружжя тощо);3) вступ до навчального закладу (підтверджується довідкою навчального закладу за умови вступу на денне відділення до професійно-технічного, вищого навчального закладу, в аспірантуру, докторантуру незалежно від виду, типу, рівня акредитації та форми власності закладу); 4) неможливість проживання в даній місцевості (підтверджується медичним висновком);5) вагітність (підтверджується медичним висновком);6) догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або за дитиною-інвалідом (для підтвердження догляду за дитиною до досягнення нею 14-ти років документального підтвердження не потрібне, за необхідності можна надати копію свідоцтва про народження дитини. Щодо догляду за дитиною – інвалідом, то підтвердженням є відповідна медична довідка чи інший документ, який підтверджує статус дитини-інваліда);7) догляд за хворим членом сім’ї або інвалідом першої групи (підтверджується медичним висновком);8) вихід на пенсію (підтвердженням може бути письмові відомості щодо досягнення пенсійного віку, подання документів для призначення пенсії, призначення пенсії тощо);9) прийняття на роботу за конкурсом (підтвердженням може бути рішення конкурсної комісії, довідка нового роботодавця про прийняття на роботу за конкурсом тощо).Як вже зазначалося перелік поважних причин не є вичерпними. Тому у кожному конкретному випадку поважними можуть бути визнані й інші причини (життєві обставини, які змушують працівника звільнитися). Але якщо зазначені причини безумовно належать до поважних, оскільки прямо вказані у ч. 1 ст. 38 КЗпП, то питання, чи слід вважати інші причини звільнення поважними, вирішуються на розсуд роботодавця (його рішення може бути оскаржене працівником). Якщо ж працівник не навів поважних причин, то він зобов’язаний на вимогу роботодавця допрацювати двотижневий термін.У разі наявності запитань звертайтеся через кнопку "Звернутися".

Всього доброго