Як визначити яким судом керуватися?

Доброго дня, Вікторія!

Порядок урегулювання приватноправових відносин, які хоча б через один зі своїх елементів пов'язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок, установлює Закон України "Про міжнародне приватне право".

Стаття 2 указаного Закону передбачає, що цей Закон застосовують, зокрема, до питань підсудності судам України справ з іноземним елементом, що виникають у сфері приватноправових відносин.

У статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" перелічено випадки, за яких суди можуть приймати до свого провадження й розглядати будь-які справи з іноземним елементом. Зокрема, до спорів, які випливають із договорів поставки, можна зарахувати такі випадки:

– якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, перелічених у статті 77 цього Закону (випадки виключної підсудності справ з іноземним елементом судам України);

– якщо на території України знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи – відповідача;

– в інших випадках, визначених законом України та міжнародним договором України.

При цьому варто пам'ятати, якщо міжнародним договором України передбачено інші правила, ніж установлені цим Законом, застосовують правила цього міжнародного договору.

Згідно із ч. 1 ст. 20 Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, ратифікованої Верховною Радою України 10 листопада 1994 року, якщо в частинах ІІ – V цього розділу не встановлено інше, позови до осіб, які мають місце проживання на території однієї з Договірних Сторін, подають, незалежно від їх громадянства, в суди цієї Договірної Сторони, а позови до юридичних осіб подають у суди Договірної Сторони, на території якої знаходиться орган управління юридичної особи, його представництво або філіал.

Відповідно до пп. "б" ч. 2 зазначеної статті суди Договірної Сторони компетентні також у випадках, коли на її території виконане чи повинно бути повністю або частково виконане зобов'язання з договору, що є предметом спору.

Таким чином, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом іншому суду, ніж суд України, то в разі звернення з позовною заявою щодо вирішення спору до господарського суду України такий суд відмовляє у відкритті провадження у справі; якщо провадження у справі суд уже помилково відкрив – таке провадження закривають за клопотанням однієї із сторін або за ініціативою суду (аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду від 16.01.2019 р. у справі № 910/22947/17 тощо).

При цьому, вирішуючи питання про можливість прийняття до провадження й розгляду справи з іноземним елементом у разі укладення між сторонами арбітражної угоди, суди повинні враховувати такі умови:

– у разі наявності арбітражної угоди між сторонами спору й поданого стороною відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України клопотання про припинення провадження господарський суд може продовжити розгляд справи за умови встановлення в передбаченому законом порядку недійсності, втрати чинності або неможливості виконання вказаної угоди не пізніше початку розгляду справи по суті;

– господарський суд має тлумачити будь-які неточності в тексті арбітражної угоди й розглядати сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності на користь її дійсності, чинності та виконуваності, забезпечуючи принцип автономності арбітражної угоди;

– суд може визнати угоду такою, що не може бути виконана, унаслідок істотної помилки сторін у назві арбітражу, до якого передають спір (відсилання до неіснуючої арбітражної установи), за умови відсутності в арбітражній угоді вказівки на місце проведення арбітражу чи будь-яких інших положень, які б давали змогу встановити дійсні наміри сторін щодо обрання певної арбітражної установи чи регламенту, за яким має здійснюватися арбітражний розгляд. У разі невизначеності арбітражної установи сторона арбітражної угоди не має обов'язку перед зверненням до компетентного державного суду звертатися до однієї чи кількох арбітражних установ для того, щоб вони вирішили питання щодо своєї компетенції стосовно цього спору (аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.08.2018 р. у справі № 906/493/16).

Якщо жодних домовленостей щодо підсудності спору сторони не досягали, то позов до суду України може бути подано, якщо на території України знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи – відповідача, або на її території виконане чи повинно бути повністю або частково виконане зобов'язання з договору, що є предметом спору.

Якщо відповідачів кілька, то положеннями міжнародних договорів установлюється можливість вибору позивачем суду за місцем знаходження будь-якого з відповідачів лише в разі, якщо позов (тобто окрему позовну вимогу) пред'явлено до кількох відповідачів (постанова Верховного Суду від 16.01.2019 р. у справі № 910/22947/17).

Водночас варто пам'ятати, що в разі, якщо між державами, резидентами яких є особи, між якими виник спір, урегульовано між собою питання визначення підсудності спорів між такими особами шляхом укладення міжнародного договору, що відрізняється від загальних норм, застосовують положення такого договору.

Виникнуть додаткові питання чи бажання поспілкуватись персонально, натискайте кнопку "звернутись" біля мого фото.

Якщо ж консультація задовільнила Вас, активуйте сіру галочку та залиште відгук на знак подяки.

Доброго дня, Вікторія, бажано ознайомитись з контрактом. Можливо там є місце виконання контракту, тощо, щоб можна було звернутись до суду в Україні. В іншому випадку треба керуватись ЗУ Про МПП, ЗЕД та міжнародними договорами з Францією та пред'являти позов у Франції.