Родственники брата 20 лет не вступают в наследство

Доброго дня.

Потрібно знати, чи не вступили жінка та донька брата в спадщину взагалі, чи просто не отримали документи саме на хату.

Коли саме помер брат? Чи пройшло 6 місяців з моменту його смерті до 01.01.2004 року?

Знаяючи відповіді на ці запитання, можливо надати Вам повну консультацію, яка зможе Вам допомогти. Шляхи вирішення питання є, але потрібно визначитись.

Якщо Ви бажаєте отримання повної консультації та надання алгоритму всіх можливих дій в Вашій ситуації, Ви можете звернутися до мене персонально, натиснувши кнопку "Звернутись" вгорі.

Доброго дня, Валентине!

Якщо близькі родичі брата не звертались по спадщину і пропустили термін звернення, то вважається, що вони від спадщини відмовились. В такому випадку право на отримання спадщини з'являється у Вас, оскільки Ви є братом померлого. Але наразі виникає питання поновлення строків подання заяви до нотаріуса. Це робиться в судовому порядку.

Якщо спадкоємець з різних причин протягом встановленого строку не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

У разі пропущення шестимісячного (на час війсбкового стану - 10-ти місячного) строку для прийняття спадщини, може бути встановлено додатковий строк для її прийняття з наступних підстав:

за письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину;

на підставі судового рішення про встановлення додаткового строку, достатнього для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до ст. 1272 ЦК України позов про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини подається:

За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини;

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Поважні причини пропуску строку для прийняття спадщини

Як вказує судова практика, поважними причинами пропуску .строку для прийняття спадщини вважаються причини, пов’язані з об’єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення дій для прийняття спадщини, а саме:

тривала хвороба спадкоємця;

перебування спадкоємця тривалий час за межами України

Факт проживання позивача за межами України сам по собі не свідчить про наявність об’єктивних, непереробних перешкод для звернення із заявою про прийняття спадщини, оскільки перебування позивача поза межами України не позбавляло його можливості подати заяву про прийняття спадщини поштою. Крім того, вчинення нотаріальних дій за кордоном покладається на консульські установи України, а у випадках, передбачених чинним законодавством,- на дипломатичні представництва України. На консульські установи України серед іншого також покладений обов’язок видавати свідоцтва про право на спадщину. Доказів неможливості з’явитися до консульської установи або до дипломатичного представництва України за кордоном позивач не надав.

До такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 589/1863/13-ц;

відбування покарання в місцях позбавлення волі;

необізнаність спадкоємця про наявність заповіту (Постанова Верховного Суду Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26.06.2019 у справі № 565/1145/17);

велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна;

складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними;

перебування спадкоємця на строковій службі у складі Збройних Сил України (Постанова Верховного суду України від 26.06.2019 у справі №565/1145/17);

тощо.

При цьому судами до уваги беруться переважно письмові докази – довідки медичних установ про стан здоров'я та проходження курсу лікування, довідки про перебування особи у відрядженні чи за межами України, інші довідки, акти, листування, що містять відомості про обставини, які перешкоджали зверненню спадкоємця до нотаріальної контори у встановлені строки.

Разом з цим, у п. 2 інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 зазначено, що судами не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як:

юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини;

необізнаність особи про наявність спадкового майна;

похилий вік;

непрацездатність;

встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім'єю);

невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину;

відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини;

несприятливі погодні умови;

перебування у депресії у зв`язку зі смертю спадкодавця.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 №7 "Про судову практику у справах про спадкування"] повторне визначення судом додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини одним і тим же спадкоємцем законодавством не передбачено. Якщо рішенням суду спадкоємцю раніше було визначено додатковий строк для прийняття спадщини і він цим не скористався та не прийняв спадщину, то в подальшому цей спадкоємець не може знову ставити питання про визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини.

Виникнуть додаткові питання, натискайте кнопку "звернутись" біля мого профілю. Охоче Вам відповім на них!

Добрий день.

У вашій ситуації можливий варіант оформлення майна через суд з набувальною давністю.

Цивільний кодекс України https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text

Стаття 344. Набувальна давність

1. Особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом.

Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

2. Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є.

3. Якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред'явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через п'ятнадцять, а на рухоме майно - через п'ять років з часу спливу позовної давності.

Втрата не з своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності у разі повернення майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування.

4. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Відповідачем в суді будуть спадкоємці померлого, виходячи з описаних обставин скоріше за все вони прийняли спадщину автоматично.

Висновок Верховного Суду

Так, судді ВС зазначили, що правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб’єкта, здатного набути у власність певний об’єкт; законність об’єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Отже, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

ВС наголосив, що відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об’єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов’язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

Також ВС зазначив, що давнісне володіння має бути безперевним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Для нерухомого майна тривалість володіння складає 10 років.

При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. Наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

При виникненні додаткових питань натискайте кнопку "Звернутися". Буду радий допомогти.

Здравствуйте.

Можно пробовать по истечении 10 лет, как имущество пребывало у вас в собственности, признать право собственности через суд по приобретательной давности.

Но это также можно только пробовать, так как по закону в идеале вы не должны знать, в чьей собственности было это имущество.

То есть, суды неохотно идут на этот шаг, но шанс есть.

Второй вариант - признавать человека пропавшим без вести и вступать членам семьи в его наследство, а потом уже продавать вам часть.

Но опять же, получить это наследство можно через 5 лет после признания пропавшим.

Других вариантов нет, разве что искать этого человека (можно и в розыск подать, это облегчит признание его пропавшим), и покупать лично у него или по его доверенности у кого-то.

Если признавать пропавшим без вести, помните, что этот человек, когда объявится, может по суду отменить то решение суда о том, что он пропал.

С уважением,

Константин Гончаренко

Доброго дня!

По Вашому питанню повідомляю наступне:

Дана проблема не завжди є критичною та може бути вирішена шляхом поновлення строків для прийняття спадщини.

Основні аспекти щодо спадкування передбачені в Цивільному кодексі України в шостій книзі Спадкове право.

Для початку варто роз’яснити, що як варіант вирішення проблемного питання «оформлення спадщини» шляхом поновлення строку є не завжди дієвим механізмом, а навпаки може бути фактом затягуванням часу перед вирішенням такого питання як прийняття спадщини.

Тобто для обрання шляху через поновлення строку, рекомендую попередньо проконсультуватись з адвокатом.

Окрім того, дана стаття розкриває лише тонкощі поновлення строку для прийняття спадщини або дає розуміння, чи потрібен інший шлях вирішення питання.

Отже спадщина відкривається внаслідок смерті або оголошення особи померлою. Тобто стаття 1220 ЦК України розкриває поняття відкриття спадщини.

В свою чергу спадкоємець має право прийняти спадщину або відмовитись від такої (ст. 1268 ЦК України). Для того щоб прийняти спадщину особа повинна звернутись з заявою до нотаріуса (ст. 1269 ЦК України).

Важливим моментом є той факт, що якщо спадкоємець на момент смерті спадкодавця проживав (був зареєстрований) спільно із спадкодавцем то така особа вважається що прийняла спадщину фактично.

Доречі, судовий збір в даних справах сплачується як за вимогу немайнового характеру. Такий висновок закріплений в справі №336/709/18-ц, провадження №61-39374св18 ВС України.

Тому як один із варіантів прийняття спадщини «вчасно» є встановлення факту, що має юридичне значення, а саме факту що на момент смерті спадкодавця спадкоємець проживав спільно з померлим. Тут вважливою обставиною є ч. 23 Постанови Пленуму ВСУ від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» яка визначає, що спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

Строк для прийняття спадщини визначається в 6 місяців з моменту відкриття спадщини та регулюється статтею 1270 ЦК України.

У разі якщо особа не прийняла спадщину вчасно, остання вважається такою яка пропустила строк для прийняття спадщини. За виключенням якщо особа спадкоємця та спадкодавця проживали спільно на момент відкриття спадщини то особа вважається такою, яка прийняла спадщину автоматично, або ж є рішення суду про встановлення факту спільного проживання.

Також за письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Або як варіант звернутись до суду з позовом про поновлення строку для прийняття спадщини (призначення додаткового строку).

Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Отже до поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини суди визначають: тривалу хворобу, перебування спадкоємця тривалий час за межами України, відбування покарання в місцях позбавлення волі, перебування на строковій військовій службі в Збройних Силах України тощо.

Тяжка хвороба, як причина поновлення строку.

Окремо хотілося б звернути увагу, що не може бути підставою для поновлення строку така підстава як хвороба, якщо з моменту прийняття спадщини пройшло 3 роки, а хворіли ви місяць. Ухвала колегії суддів ВССУ від 19 жовтня 2011 року, справа №6-6304св10.

Між тим у пункті 2 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13 міститься роз'яснення, відповідно до якого судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини:

1) юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини;

2) необізнаність особи про наявність спадкового майна;

3) похилий вік;

4) непрацездатність;

5) незнання про існування заповіту;

6) встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім'єю), невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину;

7) відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини;

8) несприятливі погодні умови.

Фактичне користування і володіння майном спадкодавця або ж проживанням із спадкодавцем на час відкриття спадщини також не є поважною причиною строку для прийняття спадщини.

Похилий вік, як підстава поновлення строку для прийняття спадщини.

В своїй постанові від 05.12.2018 року, справа №756/2764/15-ц, провадження №61-29705св18 ВСУ зазначив, що похилий вік позивачки та відсутність у неї необхідних юридичних знань не є об'єктивними та непереборними труднощами, з якими закон пов’язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини.

Пропущений строк через перебування за кордоном не завжди є підставою для поновлення строку. Так в постанова ВС від 06 червня 2018 року справа №592/9058/17-ц суд визначив наступне: звертаючись до суду із даним позовом, ОСОБА_1 не надала належних та допустимих доказів того, що з травня 2013 по липень 2017 року їй не було відомо про смерть її батька, а також доказів того, що її проживання за межами України в указаний період було пов'язано з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для неї на вчинення дій щодо прийняття спадщини у встановлений законом строк, у зв'язку із чим позивач не виконала свій процесуальний обов'язок із доведення тих обставин, на які посилався як на підставу своїх вимог і заперечень.

Окрім того, згідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України у справі 6-1215цс16 від 14 вересня 2016 року, якщо у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини, зокрема, через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Постанова ВС від 18 січня 2018 року справа №198/476/16-ц.

Спадкоємець дізнався про заповіт лише зі спливом певного часу, тобто пройшло 6 місяців від відкриття спадщини.

Особі було відмовлено в поновлені строку для прийняття спадщини, оскільки позивачем не доведено поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини після смерті спадкодавця.

Тобто незнання про заповіт не є поважною причиною пропуску.

Однак практика в даній категорії справ є неоднозначною.

Для прикладу справа №6-496цс17 ВСУ, в якій було визначено, що при заведенні спадкової справи нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту. Внаслідок чого, нотаріус повинен був повідомити спадкоємців про наявність відкриття спадщини: наприклад шляхом повідомлення в пресі, надіслання листа, інше.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 23.08.2017 р. в аспекті справи № 6-1320цс17 .

Також згідно ухвали ВССУ від 01.02.2017 року №306/27/15-ц є поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини відсутність обізнаності про наявність заповіту.

Як мною вже зазначалось вище практика в даних спорах є неоднозначною, на мою думку – це пов’язано з тим, що кожна сімейна ситуація є індивідуальною, а тому потрібно досліджувати кожну ситуацію окремо, що і роблять українські суди.

Безпосередня подача позову.

Важливою обставиною в даній справі є правильно зібрана доказова база.

Однією із обставин доказової бази є наявність спадкової справи, постанова нотаріуса про відмову у вчинені нотаріальних дій (видача свідоцтва про права власності на спадкове майно), саме з підстав пропущення строку для прийняття спадщини, поважність обставин/причин за яких Ви пропустили строк для прийняття спадщини

У разі подачі позову до суду, суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину, а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини.

Належними відповідачами у спорах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину, або територіальні громади в особі органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Завершальний етап. Отже після поновлення строку для прийняття спадщини, Вам потрібно отримати рішення суду, яке набрало законної сили та надати таке рішення нотаріуса, в якого була заведене спадкова справа. Звертаю увагу, що поновлення строку для прийняття спадщини повторно, законом не передбачено, а тому рекомендуємо уважно віднестись до строків які Вам додатково визначив суд.

З повагою,

Костянтин Гончаренко

Вітаю, Валентине!

Якщо родичі померлого брата не звертались до нотаріуса та жодних документів не отримували, Ви маєте шанси на спадкування.

Зараз для Вас перший крок - візит до нотаріуса для консультації щодо випрацювання правильного алгоритму дій. Без нотаріуса у даному випадку точно нічого не зробити. Але зрозуміти, які взагалі перспективи, Вам потрібно у першу чергу.

Як на мене, шанси у Вас є, але скоріше за все прийдеться звертатись до суду із заявою про поновлення строку для прийняття спадщини. І комунікувати із його родичами також прийдеться.

Всього доброго! Якщо Ви хочете поспілкуватись індивідуально і випрацювати алгоритм дій, натискайте зелену кнопку Звернутися/Обратиться нижче фото! Буду радий допомогти.

Цивільний кодекс України (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text):

"Стаття 1272. Наслідки пропущення строку для прийняття спадщини

1. Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її...";

"Стаття 335. Набуття права власності на безхазяйну річ

1. Безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий.

2. Безхазяйні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони розміщені. Про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік робиться оголошення у друкованих медіа.

Після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі вона за заявою органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади, може бути передана за рішенням суду у комунальну власність.

3. Безхазяйні рухомі речі можуть набуватися у власність за набувальною давністю, крім випадків, встановлених статтями 336, 338, 341 і 343 цього Кодексу...";

"Стаття 328. Підстави набуття права власності

1. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів";

" Стаття 16. Захист цивільних прав та інтересів судом...

2. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;..".

Закон України " Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1952-15#Text):

" Стаття 31-1. Особливості проведення реєстраційних дій на підставі судових рішень

1. Реєстраційні дії на підставі судових рішень проводяться виключно на підставі рішень, отриманих у результаті інформаційної взаємодії Державного реєстру прав та Єдиного державного реєстру судових рішень, без подання відповідної заяви заявником.

2. Державна судова адміністрація України у день набрання законної сили судовим рішенням, яке передбачає набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора, забезпечує передачу до Державного реєстру прав примірника такого судового рішення..."

---

Доброго дня, пане Валентине! Спадкоємцями першої черги брата спадщина не прийнята, тобто 1/3 будинку є безхазяйною. Замість відновлення строку на прийняття Вами цієї спадщини вважаю за належне, простіше і доцільне звернення до суду з позовом про визнання права власності на дану 1/3 частку будинку. Відповідачем має бути сільська рада.

Добрый день, Василий!

Пропущенные сроки суды восстанавливают крайне неохотно, пропущенный срок длительностью в 20 лет, при всем уважении, Вы вряд-ли найдете чем обосновать. Следовательно, после брата Вы, к сожалению, не унаследуете.

Вы упоминаете, что супруга и дочь проживали вместе с Вашим умершим братом. Если наследники жили вместе с наследодателем по одному адресу на день его смерти, они являются фактически принявшими наследство - ч.3 ст.1268 ГК Украины, но не оформившими своих прав (не получили свидетельство, но это не лишает их прав на наследство). Если только они не отказались от наследства в установленном порядке - не подали в открытое наследственное дело соответствующие заявления.

Варианты с бесхозностью и выморочностью имущества в таком случае применить не возможно - есть собственники, которые не оформили своих прав.

Т.о. сейчас перед Вами стоит технический вопрос в получении свидетельства на право на наследство племянницей и ее матерью. Если нет открытого конфликта и вопрос просто в нежелании лишних забот с их стороны - это решается доверенностями с правами выполнять ряд действий. Доверенности можно оформить у любого нотариуса. Далее - открытие наследственного дела и далее по процедуре.

Удачи Вам и всех благ!