Позов до суду про стягнення матеріальної шкоди

Доброго дня!

Спори, що виникають з відшкодування майнової шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), розглядаються судами за загальними правилами підсудності. Право пред’явити такий позов мають особи за зареєстрованим місцем проживання або перебування відповідача чи за місцем завдання шкоди (статті 27, 28 ЦПК України).

За загальними правилом право звернутися до суду мають:

• учасники ДТП;
• володільці (користувачі) джерел підвищеної небезпеки (далі - транспортний засіб);
• власники транспортних засобів, з якими винні особи перебували в трудових відносинах;
• страхові компанії, з якими власники транспортних засобів перебували в договірних відносинах;
• особи, з вини яких сталася ДТП, відшкодування за якою було проведено страховими компаніями;
• треті особи, як правило водії, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Позивачами можуть виступати як фізичні та юридичні особи, яким завдано матеріальної шкоди, зокрема власники та володільці майна, а також фізичні особи, яким завдано моральної шкоди.

Відповідачами можуть бути:

• володільці (власники) транспортних засобів;
• винні особи — володільці (власники) транспортних засобів;
• винні особи, які незаконно заволоділи транспортним засобом; власники (володільці) транспортних засобів, недбалість яких сприяла неправомірному заволодінню; роботодавці (володільці, власники транспортних засобів) — за шкоду, завдану їхніми працівниками під час виконання трудових обов’язків;
• страхова компанія — за майнову шкоду, завдану застрахованою особою;
• батьки (усиновлювачі), опікуни, піклувальники, чоловік (дружина) у випадках, визначених статтями 1178, 1179, 1183, 1186-1188 ЦК України.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).

Відповідальність, у таких випадках, несе винна особа, яка є водієм автомобіля чи особа, яка керувала таким автомобілем і з вини такої сталася ДТП. З урахуванням пункту 2.2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - Правила), якщо особа під час керування автомобілем мала посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційний документ на такий, переданий їй власником чи іншою особою, яка на законній правовій підставі використовує цей транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання майнової шкоди.

Виняток із цього правила передбачено частинами третьою, п'ятою статті 1187 ЦК України, відповідно до яких особа, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом (власник, орендар, підрядчик тощо), звільняється від обов’язку відшкодування майнової шкоди, завданої транспортним засобом у випадках незаконного заволодіння автомобілем третьою особою, завдання майнової шкоди внаслідок непереборної сили або умислу потерпілої особи. Вказані випадки повинні бути підтверджені належними доказами (матеріалами кримінального провадження, якими встановлено обставину незаконного заволодіння третьою особою транспортним засобом; іншими матеріалами, що підтверджують дію непереборної сили або умисел потерпілої особи), про що обов’язково має бути зазначено в мотивувальній частині судового рішення.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки не несе відповідальності за завдану шкоду потерпілим особам, якщо вона керувала транспортним засобом у зв’язку з виконанням трудових обов’язків. Така особа, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише в порядку регресу відповідно до статті 1191 ЦК України.

Наявність трудових відносин між володільцем та особою, яка керувала джерелом підвищеної небезпеки має підтверджуватись відповідними доказами, зокрема документами про наявність трудових відносин тощо. На виникнення зобов’язання володільця (власника) транспортного засобу щодо відшкодування заподіяної ним майнової шкоди впливають обставини, такі як: в який саме час було заподіяно шкоду (під час виконання трудових чи службових обов’язків); чи було джерело підвищеної небезпеки надано працівникові в процесі виконання ним трудових обов’язків чи він самовільно, неправомірно використав його в особистих цілях.

Крім того, відповідно до пункту 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов’язків, відповідальність несе організація, з якою він перебуває в трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу.

Під час розгляду справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої постановлено вирок, що набрав законної сили, або винесено постанову в справі про адміністративне правопорушення, це судове рішення є обов’язковим для суду лише щодо з’ясування питань, чи мали місце такі дії та чи вчинені вони цією особою. Відтак, розглядаючи спір, який випливає з кримінальної справи чи зі справи про адміністративне правопорушення, суд не вправі обговорювати вину відповідача, а може тільки вирішувати питання про розмір відшкодування. На підтвердження висновку суду щодо розміру збитків у рішенні, крім посилання на вирок у кримінальній справі чи постанову у справі про адміністративне правопорушення, необхідно також навести докази, подані сторонами при розгляді цивільної справи (наприклад урахування матеріального становища відповідача або вини потерпілого).

Доводити відсутність своєї вини відповідно до вимог частини другої статті 1166 ЦК України має заподіювач шкоди. У випадку встановлення вини особи в ДТП постановою про притягнення до адміністративної відповідальності, ця особа не позбавлена права доводити протиправність дій інших учасників ДТП та причинний зв’язок цієї протиправності із завданою шкодою.

Визначаючи ступінь вини заподіювачів шкоди в процентному відношенні, суд має враховувати всі обставини, пов’язані із завданням майнової шкоди, зокрема форму вини щодо порушення Правил . Частиною другою статті 1188 ЦК України України встановлено, що в тих випадках, коли внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов’язані відшкодувати її незалежно від їхньої вини. Відповідно до частини першої статті 1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими особами.

Пасажир транспортного засобу підпадає під категорію «інші особи», яким завдано шкоди внаслідок взаємодії двох транспортних засобів. Отже, якщо при зіткненні кількох автомобілів постраждав пасажир або пішохід, обов’язок компенсувати потерпілому шкоду покладається на всіх володільців (власників) джерел підвищеної небезпеки солідарно, незалежно від їхньої вини.

Відповідно до роз’яснень, викладених в пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", шкода, заподіяна кількома особами, відшкодовується кожною з них в частині, заподіяної нею (в порядку часткової відповідальності). Особи, які спільно заподіяли шкоду, тобто заподіяли неподільну шкоду взаємопов’язаними, сукупними діями або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими. У такому ж порядку відповідають володільці джерел підвищеної небезпеки за шкоду, заподіяну внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки іншим особам.

Відповідно, розмір компенсації шкоди встановлюється законом або домовленістю сторін, а в разі наявності спору між сторонами — судом. Файл:Зразок Позовної заяви про відшкодування шкоди завданої ДТП.odt

При визначенні розміру майнової шкоди слід враховувати розмір такої шкоди, спричиненої майну або особистим немайновим правам потерпілих осіб. Під шкодою, що має бути відшкодована, слід розуміти втрату або зменшення блага потерпілих осіб внаслідок порушення їхніх прав або втрату нематеріальних благ (життя, здоров’я тощо).

У зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я потерпілі особи мають право на відшкодування їм заробітку (доходу), втрачених внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також на відшкодування додаткових витрат, викликаних необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо (частина перша статті 1195 ЦК України).

Розмір шкоди, завданої смертю потерпілих осіб, відшкодовується за правилами статтей 1200-1201 ЦК України. Право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на утриманні потерпілого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті, та особа, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам’ятника.

Право на відшкодування майнової шкоди, завданої майну фізичних та юридичних осіб, має власник (частина третя статті 386 ЦК України) та/або особи, які мають речове право на чуже майно (статті 396 ЦК України).З урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов’язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір таких збитків, що підлягає відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (стаття 1192 ЦК України).

Відшкодування шкоди, пов’язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону України "Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон). Транспортний засіб уважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно не обґрунтованим. Ремонт вважається економічно не обґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП. На залишки транспортного засобу отримує право страховик чи Моторне транспортне страхове бюро України.

Відповідно до статті 1191 Цивільного кодексу України, статті 38 Закону страховик або Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ) після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.

У першому випадку, відповідно до статті 38 Закону страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов:

По-перше, до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду в наступних випадках:

• якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;
• якщо він керував транспортним засобом без права на керування транспортним засобом відповідної категорії;
• якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником);
• якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху;
• якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 Закону, тобто не вжив заходів з метою запобігання чи зменшення подальшої шкоди;
• якщо страховий випадок настав з використанням забезпеченого транспортного засобу в період, не передбачений договором внутрішнього страхування (при укладенні договору страхування з умовою використання транспортного засобу в період, передбачений договором страхування);

По-друге, до підприємства, установи, організації, що відповідає за стан дороги, якщо заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди шкода виникла з їх вини;

По-третє, до особи, яка заподіяла шкоду навмисно.

В другому випадку, МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов:

1. до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 Закону, тобто крім учасників бойових дій, постраждалих учасників Революції Гідності та осіб з інвалідністю внаслідок війни, що визначені законом, осіб з інвалідністю I групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним особі з інвалідністю I групи, у її присутності, звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному Законом.
2. до водія транспортного засобу, який заволодів транспортним засобом за допомогою протиправних дій;
3. до страховика, якщо забезпечений транспортний засіб, що заподіяв шкоду, було встановлено та страховик був зобов'язаний, але не виплатив страхове відшкодування у порядку, встановленому Законом;
4. до підприємства, установи, організації, що відповідають за стан дороги, якщо заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди шкода виникла з їх вини;
5. до особи, визначеної у пункті 13.1 статті 13 Закону, яка причетна до дорожньо-транспортної пригоди, якщо вона керувала транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також якщо вона відмовилася від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та/або вжила алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), та/або вона керувала транспортним засобом без права на керування транспортним засобом відповідної категорії, та/або самовільно залишила місце пригоди.

Зверніть увагу, що подається регресний позов винуватцю ДТП, а не власнику машини. Відповідальність власника авто при ДТП може наступити тільки в двох випадках:

1. власник був за кермом під час ДТП;
2. власник довірив керування автомобілем особі, у якої немає відповідних документів, що дають законну підставу для управління даним транспортним засобом

Отже, щоб уникнути регресного позову водію необхідно:

• письмово, протягом 3-х днів повідомити в свою страхову компанію про те, що трапилася ДТП;
• за кермом завжди мати із собою водійські права відповідної категорії;
• не залишати місце ДТП, не переїжджати з місця;
• перевіряти технічний стан автомобіля;
• вчасно продовжувати страховий поліс.

• Постанова Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (Велика палата Верховного Суду відступила від правового висновку Верховного Суду України щодо абсолютності права потерпілого в ДТП на відшкодування шкоди її заподіювачем, визначивши, що внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди обов’язок виплатити відповідне відшкодування за Законом виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених законом випадках – МТСБУ), та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за законом не має обов’язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). При добросовісній поведінці потерпілої особи та доведеності, що вона вжила розумних заходів для отримання відшкодування за рахунок страховика, а річний строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, особа може отримати таке відшкодування, пред’явивши вимогу до страховика (страхової компанії) в судовому порядку протягом строку позовної давності. Відповідальність за заподіяну потерпілому моральну шкоду, яка не охоплюється страховим відшкодуванням і полягає у його моральних стражданнях та інших немайнових втратах через спричинене з вини страхувальника ДТП, має бути співмірно компенсована останнім).

З повагою,

Костянтин Гончаренко

Дякую Вам Костянтин за відповідь!

Всі два випадки були дотримані! То виходить, що власника я не можу поставити відповідачем?

Відповідальність власника авто при ДТП може наступити тільки в двох випадках:

1. власник був за кермом під час ДТП;
2. власник довірив керування автомобілем особі, у якої немає відповідних документів, що дають законну підставу для управління даним транспортним засобом

Доброго дня, Наталля!

У відповідності до статтей 27, 28 ЦПК України спори, що виникають з відшкодування майнової шкоди завданої внаслідок ДТП, розглядаються судами за загальними правилами підсудності. Право пред’явити такий позов мають особи за зареєстрованим місцем проживання або перебування відповідача чи за місцем завдання шкоди.

Відповідачами у таких випадках можуть бути (потрібне виділив жирним шрифтом):

• володільці (власники) транспортних засобів;
• винні особи — володільці (власники) транспортних засобів;
• винні особи, які незаконно заволоділи транспортним засобом; власники (володільці) транспортних засобів, недбалість яких сприяла неправомірному заволодінню; роботодавці (володільці, власники транспортних засобів) — за шкоду, завдану їхніми працівниками під час виконання трудових обов’язків;
• страхова компанія — за майнову шкоду, завдану застрахованою особою;
• батьки (усиновлювачі), опікуни, піклувальники, чоловік (дружина) у випадках, визначених статтями 1178, 1179, 1183, 1186-1188 ЦК України.

При визначенні розміру майнової шкоди слід враховувати розмір такої шкоди, спричиненої майну або особистим немайновим правам потерпілих осіб. Під шкодою, що має бути відшкодована, слід розуміти втрату або зменшення блага потерпілих осіб внаслідок порушення їхніх прав або втрату нематеріальних благ (життя, здоров’я тощо).

У зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я потерпілі особи мають право на відшкодування їм заробітку (доходу), втрачених внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також на відшкодування додаткових витрат, викликаних необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо (частина перша статті 1195 ЦК України).

Розмір шкоди, завданої смертю потерпілих осіб, відшкодовується за правилами статтей 1200-1201 ЦК України. Право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на утриманні потерпілого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті, та особа, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам’ятника.

Право на відшкодування майнової шкоди, завданої майну фізичних та юридичних осіб, має власник (частина третя статті 386 ЦК України) та/або особи, які мають речове право на чуже майно (статті 396 ЦК України).З урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов’язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір таких збитків, що підлягає відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (стаття 1192 ЦК України).

Відшкодування шкоди, пов’язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону України "Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон). Транспортний засіб уважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно не обґрунтованим. Ремонт вважається економічно не обґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП. На залишки транспортного засобу отримує право страховик чи Моторне транспортне страхове бюро України.

https://reyestr.court.gov.ua/Review/102892553

Будуть нез'ясовані питання чи потреба продовжити розмову персонально, тисніть кнопку "звернутись" біля мого фото. Постараюсь Вам допомогти!

Доброго дня, якщо власник автомобіля не має трудових відносин з водіжм транспортного засобу, ви не можете ставити його відповідачем.

Відповідач буде тільки водій.

Для детальної консультації натискайте кнопку звернутися.

Цивільний кодекс України (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15):

"Стаття 1187. Відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки

1. Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

2. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

3. Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах.

4. Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

5. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.".

Пост. Пленуму ВСУ "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0006700-92):

"3. Роз'яснити судам, що шкода, заподіяна кількома особами, відшкодовується кожною з них в частині, заподіяної нею (в порядку часткової відповідальності).

Особи, які спільно заподіяли шкоду, тобто заподіяли неподільну шкоду взаємопов'язаними, сукупними діями, або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими...

Володілець джерела підвищеної небезпеки не відповідає за шкоду, заподіяну цим джерелом, якщо доведе, що воно вибуло з його володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, а не з його вини. Особи, які вчинили ці протиправні дії, відшкодовують шкоду за правилами відповідальності володільців джерел підвищеної небезпеки, а коли цьому сприяла винна поведінка володільця (не була забезпечена належна охорона і т.п.), відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, може бути покладено на особу, що протиправно заволоділа цим джерелом, і на його володільця відповідно до ступеня вини кожного з них...

4. Джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояву їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор і т.ін.)...".

---

Доброго дня, пані Наталю! По-перше, з підстав неправомірного управління водієм ТЗ (фури) (без трудового договору) і власник, і водій ТЗ підлягають відповідальності в порядку наведеної ст.1187 ЦК - як шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки. По-друге, власник і водій мають нести солідарну відповідальність по відшкодуванню завданої шкоди Вашому авто. По-третє, хоча це не є предметом питання, але питання відшкодування різниці (200 тис. грн.) залишається відкритим (можливо, Вам зрозумілим): по-перше, як вбачається, страховиком була проведена експертиза вартості завданої шкоди Вашому авто, в результаті якої і було сплачено страхове відшкодування; по-друге, сумнівно, що різниця 200 тис. грн. складає суму франшизи за договором страхування цивільної відповідальності фури.

Оцініть відповідь своїм гонораром за це питання. Привіт файному місту Ніжин.

Сергій, дякую за відповідь!

Сам потерпілий замовив оцінку вартості відновленого ремонту автомобіля. До страховика питань - не має.

Тепер різницю потрібно стягнути з винного в ДТП, з водія там особливо нічого не візьмеш), а от власник має свій автопарк, на мої адвокатські запити відповідає, що трудових відносин з водієм на дату ДТП - не мав, а на питання на якій підставі водій знаходився за кермом вашого ТЗ - мороз! От тепер і думаю, як притягнути двох відповідачів, так щоб суд не відповив в позові.

Доброго дня!

Стаття 1172 ЦК Відшкодування юридичною або фізичною особою шкоди, завданої їхнім працівником чи іншою особою

1. Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

2. Замовник відшкодовує шкоду, завдану іншій особі підрядником, якщо він діяв за завданням замовника.

3. Підприємницькі товариства, кооперативи відшкодовують шкоду, завдану їхнім учасником (членом) під час здійснення ним підприємницької або іншої діяльності від імені товариства чи кооперативу.

Стаття 1187 ЦК

1. Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

2. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

3. Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах.

4. Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

5. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до визначень, які містяться у пунктах 1.4, 1.6 статті 1 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»

особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду;

власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах;

Положеннями статті 398 ЦК України встановлено, що право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом.

Тобто правомірність володіння майном виникає на підставі певного юридичного факту, зокрема, укладення відповідного договору. Такий договір може укладатися як усно, так і письмово. Якщо власник майна передає іншій особі у володіння певне майно добровільно, проте без відповідного письмового оформлення договірних відносин (за винятком випадків, коли законом встановлена обов`язкова письмова форма такого правочину), то за загальним правилом вважається, що власник правомірно передав майно у володіння іншої особи.

За змістом пункту 2.2 «Правил дорожнього руху» затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

Відповідно фактична передача транспортного засобу разом із реєстраційним документом на цей транспортний засіб є правомірним способом набуття володіння такою особою (фактичним володільцем) щодо набутого у такий спосіб автомобіля. Таке володіння вважатиметься правомірним навіть за відсутності будь-яких документів, виданих від імені власника (доручення, договору тощо), допоки протилежне не буде встановлено судом або не зміниться воля власника, який вправі зажадати повернення власної речі від володільця. (згідно Постанови від 08.11.2021 по справі № 610/2229/18 Касаційний цивільний суд)

Під неправомірним заволодінням майна потрібно розуміти заволодіння особою чужим майном усупереч волі його власника. Тож умовою, яка визначає відмінність між правомірним та неправомірним володінням особою майна, є наявність відповідної волі власника на передання володіння таким майном іншій особі.

На підставі наведеного можна зробити висновок, що у разі наявності волі власника щодо передання іншій особі транспортного засобу, доказом якої є наявність у володільця реєстраційного документа на цей транспортний засіб, відсутні підстави вважати, що така особа володіє транспортним засобом неправомірно. При цьому будь-яке фактичне володіння має розглядатися як правомірне, допоки протилежне не буде встановлено судом. (згідно Постанови від 08.11.2021 по справі № 610/2229/18 Касаційний цивільний суд)

Виходячи з того, що:

• між винуватцем ДТП та особою, яка є фактичним власником авто не було трудового договору
• винуватець ДТП правомірно володів транспортним засобом (якщо у нього був реєстраційний талон, який був добровільно переданий власником, та відповідне водійське посвідчення)

то, Ви звичайно , можете вказати відповідачем і власника транспортного засобу, але цілком можливо, що позовні вимоги щодо притягнення його до відповідальності будуть відхилені, адже він немає відношення до дій винуватця ДТП.

Всього доброго!