Позов до суду про стягнення матеріальної шкоди

Доброго дня, Наталля!

Питання у тому, в який спосіб зареєстрована власність на авто. Я так розумію, що всі авто зареєстровані на фізичну особу. Чи якось інакше? Якщо так, то звичайно позиватись треба до власника як до фізичної особи.

З іншого боку, в такому випадку буде складно доводити факт наявності трудових відносин між власником авто та водієм. Це скорше тоді договір підряду.

Згідно частини першої статті 837 ЦК України договір підряду - домовленість двох сторін, за якою одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Що стосується забезпечення позову шляхом накладання арешту на нерухоме майно відповідачів, то Ви маєте на це законне право.

Статтею 150 ЦПК України визначено види забезпечення позову

Так, позов забезпечується:

• накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;
• накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави;

• забороною вчиняти певні дії;
• встановленням обов’язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин;
• забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов’язання;
• зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;
• зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;
• зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;
• арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;
• іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Будуть нез'ясовані питання чи потреба продовжити розмову персонально, тисніть кнопку "звернутись" біля мого фото. Постараюсь Вам допомогти!

Доброго дня!

Якщо він володіє не одним авто та проводить підприємницьку діяльність використовуючи транспорт то треба звертатись як до власника компанії , тобто до ФОП

Діючим законодавством України не передбачено виокремлення майна, яке підприємець використовує при здійсненні господарської діяльності, із загальної маси належного йому майна. Згідно з цим, ФОП несе відповідальність за зобов’язаннями, пов’язаними з його господарською діяльністю, усім майном, що належить йому. З вищезазначеного виходить, що підприємницький ризик, проявляється саме у можливості втрати всього майна, яке належить фізичній особі. Відповідно до Цивільного кодексу України до складу такого майна відносяться, як окремі речі або сукупність речей, так і майнові права та обов’язки.

ФОП несе відповідальнісь всім своїм майном , якщо фізична особа є підприємцем і трудові відносини не оформлені це окреме порушення.

у заяві ви звертаєтесь до власника конкретного авто, тому можете вказати , що дана особа зареєстрована як ФОП, суд всерівно це встановить

Потрібно запам’ятати, що фізична особа, яка займається підприємницькою діяльністю та перебуває у шлюбі, відповідає не тільки всім своїм особистим майном, а й частиною майна, що перебуває у спільній сумісній власності подружжя, яке належить їй при розподілі цього майна, за зобов’язаннями, пов’язаними з власною господарською діяльністю. Необхідно зазначити, що хоча майно ФОП не є об’єктом спільної сумісної власності подружжя, проте другий із подружжя має право на частку доходів, які були одержані від цієї діяльності.

Цивільно-правову відповідальність, яку застосовують до ФОП, умовно, можна поділити на дві категорії:

• відповідальність, яка виникає внаслідок зобов’язань, які пов’язані з господарською діяльністю. У такому випадку ФОП, відповідає усім належним їй майном, окрім майна, на яке відповідно до закону заборонено здійснювати стягнення.
• що стосується зобов’язань, які не пов’язані із діяльністю ФОП (стягнення аліментів, оплата штрафів) звернення стягнення відбувається, як на майно що безпосередньо використовується у підприємницькій діяльності, так і на майно, що не призначене для підприємницької діяльності та яке належить їй при поділі цього майна.

Законодавством не визначено процедури, за якою відбувається, звернення стягнення на майно ФОП. Саме тому, звертаючи стягнення на майно фізичної особи, яке призначене для здійснення її підприємницької діяльності, здійснюється за загальними правилами, які застосовуються при зверненні стягнення на майно юридичної особи.

По зобов’язаннях, які пов’язані із підприємницькою діяльністю, доцільно спочатку звернути стягнення на майно, призначене для господарської діяльності (обладнання, товари, тощо), а за недостатністю – на все інше майно фізичної особи.

Також, можливо звернути стягнення на доходи, які отримує ФОП. Так, стягнення на доходи ФОП здійснюється за процедурою яка застосовується до звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи. Проте, у випадку ФОП звернення відбувається на отриманий підприємцем дохід у вигляді готівкових коштів від реалізації товару, наданих послуг чи виконаних робіт.

На практиці, звернення стягнення на доходи ФОП можливе, у наступних випадках:1) якщо відсутні кошти на рахунках у банківських установах;2) при відсутності майна для покриття суми, що стягується з підприємця;3) у випадку стягнення з боржника періодичних платежів;4) при стягненні суми не більшої ніж три мінімальні заробітні плати.

Проте, якщо у ФОП відсутні грошові кошти у розмірі необхідному для покриття заборгованості, стягнення відбувається на інше належне боржнику майно:

• перш за все стягнення відбувається на майно, що безпосередньо не використовується у господарській діяльності боржника (цінні папери, предмети інтер’єру, які знаходяться в офісі, готова продукція, товари які належать божнику та інше майно);
• наступним майном, на яке відбувається стягнення, є: об’єкти нерухомості, устаткування та обладнання, які використовуються під час здійснення господарської діяльності, інші основні засоби, а також матеріали і сировина, що використовуються під час виробництва.

Тільки після цього звернення стягнення можливе на інше майно підприємця, не призначене для здійснення господарської діяльності.

---

Заява про забезпечення виконання позову це Ваше право

Заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити:

1. найменування суду, до якого подається заява;
2. повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв’язку та адресу електронної пошти, за наявності;
3. предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову;
4. захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;
5. ціну позову, про забезпечення якого просить заявник;
6. пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення;
7. інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Статтею 150 ЦПК України визначено види забезпечення позову

Так, позов забезпечується:

• накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;
• накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави;

• забороною вчиняти певні дії;
• встановленням обов’язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин;
• забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов’язання;
• зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;
• зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;
• зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;
• арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;
• іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Порядок подання заяви про забезпечення позову

▶ Заява про забезпечення позову подається:

• до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими ЦПК України для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо;
• одночасно з пред’явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими ЦПК України;
• після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

▶ Заява про арешт морського судна подається за місцезнаходженням порту реєстрації судна або за місцезнаходженням морського порту, в якому судно знаходиться або до якого прямує, незалежно від того, чи має такий суд юрисдикцію щодо розгляду по суті справи щодо морської вимоги, яка є підставою для арешту.

▶ Заява про забезпечення позову у справі, яка передана на розгляд міжнародного комерційного арбітражу, третейського суду, подається до апеляційного суду за місцезнаходженням арбітражу, третейського суду, місцезнаходженням відповідача або його майна за вибором заявника.

У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред’явити позов протягом 10 днів, а у разі подання заяви про арешт морського судна - 30 днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову (стаття 152 ЦПК України).

З повагою,

Костянтин Гончаренко

Доброго дня!

приклад забезпечення позову

Сумський районний суд Сумської області

Пров. .Академічний, 13

Позивач 1: ПІБ ___ р.н.

Адреса реєстрації: ___

Ідентифікаційний номер: ___

Т. ___

Оф. електронна пошта відсутня

Представник позивача за довіреністю від ___ місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги:

ПІБ

адреса листування: ___

м.т. ___

електронна пошта: ___

Відповідач :Фізична особа-підприємець Іванов Іван Іванович

Адреса реєстрації: ___

Ідентифікаційний номер ___

Т. ___

Електронна пошта невідома

Третя особа:Бездрицька обєднана територіальна громада

Голова: ПІБ

Адреса: ___

Контактні телефони: ___

Електронна адреса: ___

Заява про

про забезпечення позову

про визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними

В Сумський районний суд сумської області подається позовна заява про визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними. Суть позовних вимог викладена впозовній заяві (копія додається)

Виклад обставин справи: Позивач ПІБ є власником земельної ділянки кадастровий № 666:01:002:0111, розташованої на території Бездрицької об’єднаної територіальної громади цільове призначення якої ведення особистого селянського господарства (копія державного акту на право приватної власності надається)

17 вересня 2014 року між позивачем ПІБ. та відповідачем ФОП Іванов було укладено договір оренди землі № б/н (копія надається). Договір був зареєстрованийі 02.10.2014 в Реєстраційній службі Сумського районного управління юстиції (копія витягу з реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права додається).

Згідно з п. 15 Договору земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Цільове призначення земельної ділянки відповідно до п. 16 Договору – землі сільськогосподарського призначення. В п. 17 Договору зазначено, що умовами збереження стану об’єкта оренди є застосування заходів по підвищенню родючості та її захисту від водної ерозії. П. 19 Договорів визначає, що іншими умовами передачі земельної ділянки в оренду є заборона зміни цільового призначення.

Такі ж договори були укладені ще з декількома власниками земельних ділянок, які розташовані єдиним масивом за територією с. Бездрик і раніше були звалищем ПАТ Сумихімпром.

21 листопада 2017 року ФОП Іванов розпочавна орендованій землі роботи, щодо зняття верхнього родючого шару ґрунту глибиною приблизно 2 метри. Дані дії викливали обурення місцевих жителів, які звернулися до сільської ради, Державної екологічної служби та поліції з метою встановлення законності в діях відповідача. В результаті обговорення представників сільської ради та власників земельних ділянок і відповідачем ФОП Івановим, останнім було надано Дозвіл державної інспекції сільського господарства в Сумській області на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару грунту) земельної ділянки від 22. серпня 2015 року (копія додається). Згідно даного дозволу на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару грунту) від 22.08.2015 р. № 000100/15-100, ФОП Іванову дозволено зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару грунту) земельної ділянки відповідно до умов визначених в проекті землеустрою на земельній ділянці 0,3788 га, розташованої на території Бездрицької сільської ради за межами населеного пункту для ведення особистого селянського господарства цільове призначення якої землі сільськогосподарського призначення. Умовами виконання робіт є підвищення родючості грунтів та повернення ділянки після рекреації для сільськогосподарського використання. 22.11.2017 року Бездрицька сільська рада звернулася до Сумської місцевої прокуратури, Державної екологічної інспекції у Сумській області та Головного управління Держспоживслужбиз проханням встановлення законності дій ФОП Жукова Володимира Миколайовича (копія звернення надається). Сумська міська прокуратура перенаправила звернення до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, Головного Управління Держгеокадастру у Сумській області, Державної екологічної інспекції у Сумській області для розгляду звернення в межах повноважень, про що направили відповідь до сільської ради від 27.11.17 № 87-4016-17 (копія додається).

Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру 05.01.2018 року надала відповідь Бездрицькій сільській раді, що Дозвіл на зняття та перенесення грунтового покриву (родючого шару ґрунту) виданий згідно з чинним законодавством. Але, вказані орендовані землі згідно державного акту про право власності на землю є землями сільськогосподарського призначення і не віднесені до земель рекреаційного типу, як про це зазначено в самому Дозволі. В Акті обстеження земельної ділянки від 05.серпня 2015 року № зазначено що ґрунтовий покрив земельної ділянки представлений порушеними грунтами чорноземного типу, але ніякої експертизи проведено не було і чим визначалося порушення грунтів невідомо.

08.09.2015 року була проведена нарада з питань провадження діяльності по видобутку металу на колишньому звалищі ПАТ Сумихімпром за ініціативою Департаменту екології природних ресурсів та паливно-енергетичного комплексу Сумської обласної державної адміністрації (далі Департамент) на підставі звернення від мешканців с. Бездрик та громадських активістів щодо незаконної діяльності ФОП Жуков на земельних ділянках, що призначені для сільськогосподарського виробництва від 25.08.2015 року (копія надається)

На даній нараді був представлений Висновок юридичної експертизи технічного проекту землеустрою спірних земельних ділянок Сумської РДА (копія додається).

Відповідно до вказаного Висновку та аналізу чинного законодавства є підстави для визнання договорів оренди земельних ділянок, укладених між ФОП Івановим та Позивачем ПІБ від 17 вересня 2014 року недійсними з наступних підстав:

1. Серед наявних документів робочого проекту землеустрою (копія додається) відсутні документи щодо його погодження Департаментом екології, природних ресурсів та паливно-енергетичного комплексу Сумської ОДА та Управлінням Держгеокадастру у Сумському районі , що є порушенням частини десятої статті 186 Земельного кодексу України.

Також слід зазначити, що робочий проект розроблено без рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування , що є порушенням частини 2 статті 54 Закону України « Про землеустрій ».

2. Складові документи робочого проекту , а саме – договори оренди землі , зареєстровані 02.10.2014 в Реєстраційній службі Сумського районного управління юстиції , були укладені та зареєстровані в порушення вимог статей 1 , 5 Закону України «Про особисте селянське господарство» та статей 33 , пункту «а» частини першої статті 96 Земельного кодексу України , якими на момент передачі та реєстрації не дозволялося передавати землі ОСГ для ведення товарного сільського господарства.

Тільки із прийняттям Закону України № 191 – VIII від 12.02.2015 і набуття ним чинності з 05.04.2015 було дозволено передавати земельні ділянки ОСГ юридичним особам для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та фермерського господарства.

Крім того , відповідно до пунктів «а» і «б» частини третьої статті 22 Земельного кодексу України , для ведення товарного сільськогосподарського виробництва можуть передаватися тільки громадянам та сільськогосподарським підприємствам , а не фізичним особам -підприємцям.

Отже, договори оренди можуть бути в судовому порядку визнані недійсними (незаконними) як такі , що суперечать нормам законодавства як і на момент укладення так і на сьогоднішній день.

3. На момент укладення договорів оренди серед дозволених напрямів діяльності ФОП Іванова був відсутнійвідсутній КВЕД 01.11 (вирощування сільськогосподарських культур) , що не дозволяє йому займатися товарним сільськогосподарським виробництвом с/г культур на землі.Даний факт засвідчує Витяг з Реєстру платників єдиного податку від 28.07.2014 року в якому зазначено, що на момент формування Витягу в переліку видів господарської діяльності згідно КВЕД код 01.11. відсутній. Тобто на момент укладання договору ФОП Іванов взагалі не міг здійснювати вирощування сільськогосподарських культур на орендованих земельних ділянках, які призначені для ведення сільськогосподарського виробництва , тому взяття земельної ділянки в оренду є удаваною.

4. Серед умов договорів оренди землі укладених ФОП Івановим з фізичними особами , відсутнє будь-яке згадування в предметі договору та меті використання земельної ділянки про справжню мету договору та й взагалі – про проведення рекультивації порушених земель. У той час як проведення рекультивації повинно передбачатися умовами договору або в меті використання земельної ділянки або в умовах повернення землі (після вирощування с/г культур та погіршення якостей землі). Отже, справжня мета договору удавана (прихована) і може бути визнана судом фіктивною (не ведення товарного с/г виробництва , а проведення рекультивації , або інша мета)

6. Окрім того,відповідно доч. 8 Договорів оренди землі вказаний строк договору 5 років, що суперечить земельному законодавству відповідно до ч. 11 чт. 93 ЗК України строк оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства не може бути меншим як 7 років.

Нормативне обґрунтування позовних вимог:Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, але таких наслідків за чотири роки після укладання договору так і не відбулося.

Відповідно до ст.. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 ЦК у5країни), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Відповідно до ст.. 229 обставинами що мають істотнезначення вважаються є обставини щодоприроди правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Окрім того, на момент укладення та реєстрації договору відповідної редакції, яка діяла на той час статей 1 , 5 Закону України «Про особисте селянське господарство» та статей 33 , пункту «а» частини першої статті 96 Земельного кодексу України , якими на момент передачі та реєстрації не дозволялося передавати землі ОСГ для ведення товарного сільського господарства. Тому ФОП Іванов взагалі не мав права на укладення таких договорів Тільки із прийняттям Закону України № 191 – VIII від 12.02.2015 і набуття ним чинності з 05.04.2015 було дозволено передавати земельні ділянки ОСГ сільськогосподарським підприємствам юридичним особам для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та фермерського господарства (ч. 3 ст.. 22 ЗК України)

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам – для ведення ОСГ та ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а сільськогосподарським підприємствам – для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Таким чином, відповідно до ст.. 22 ЗК України ведення ОСГ та ведення товарного сільськогосподарського товаровиробництва є окремими самостійними видами використання земель сільськогосподарського призначення.

В ч. 5 ст. 20 ЗК України передбачено, що земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами в межах вимог щодо користування землями певного виду використання встановлених ст..ст. 31,33-37 ЗКУ. Відповідно до ч. 3 ст. 33 ЗК України використання земель особистого селянського господарства здійснюється відповідно до закону. Таким законом є Закон про «Особисте селянське господарство» (ділі Закон про ОСГ) . Відповідно до ч. 1 Закону про ОСГ ведення ОСГ проводиться з метою задоволення особистих потреб фізичної особи та/або осіб, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають з нею, шляхом виробництва, переробки і споживання сільгосппродукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна ОСГ, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.

Метою ведення товарного сільгоспвиробництва є реалізація сільськогосподарської продукції для отримання економічної вигоди (доходу). Відтак є очевидним, що визначена у наведеній ст.1 Закону про ОСГ мета ведення ОСГ та мета ведення товарного сільгоспвиробництва кардинально відрізняються. При цьому юридична особа в силу своєї правової природи на здатна використовувати землю з метою, визначеною в ст.1 Закону про ОСГ. Таким чином, використання юридичною особою земель ОСГ для ведення товарного сільгоспвиробництва здійснюватиметься всупереч вимогам щодо користування землями ОСГ, закріпленим в ст. 33 ЗКУ та Законі про ОСГ. А це, в свою чергу, призводить до порушення ч.5 ст.20 ЗКУ - земельні ділянки сільськогосподарського призначеннявикористовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимогщодокористуванняземлямипевноговидувикористання, встановлених статтями 31, 33-37 ЗК України. Отже,в даному випадку відповідачем ФОП Жуковим при укладенні договорів оренди було введено в оманупозивача, який вважав, щоукладаючи договір оренди земельної ділянки об’єкт оренди буде використано за цільовим призначенням (землі сільськогосподарського призначення) з метою ведення товарного сільськогосподарського виробництва. З 2014 року і до цього часу жодних робіт які б мали відношення до сільськогосподарського товарного виробництва і використання землі для сільськогосподарського призначення відповідачем проведено не було, окрім розкриття ґрунтового шару та видобутку металу. Відповідач ФОП Іванов з моменту укладення договору земельні ділянки не використовував за цільовим призначенням і не вів сільськогосподарське товарне виробництво, а лише постійно розривав землі в пошуку металу. Всім це відомо, і він це не приховує своїми діями, що справжня мета укладення договору є видобуток металу шляхом розриття земельних ділянок.

Такий стан речей є неприпустимим, і власник земельної ділянки змушений звернутися до суду з вимогами про визнаннядоговору оренди земельної ділянки між Позивачем ПІБ таФОП Івановим від 17 вересня 2014 року недійсними, на підставі приховання справжньої мети під час його укладення з боку орендаря.

Відповідно до ст.. 15 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання правочину недійсним;

Обгрунтування вимоги забезпечення позову:

Наразі, ситуація з земельними ділянками, які надані в оренду ФОП Жуков В.М. є критичною. Якщо ФОП Іванов розпочне роботи і земліділянки почнуть розривати вказані земельні ділянки, які по суті є старим законсервованим сміттєзвалищем, куди звозилисяхімічні відходи протягом кількох десятиліть із підприємства Хімпром, то це обернеться екологічною катастрофою для територіальної громади і навколишніх територій. 11.04.2018 року громада села, разом з представниками влади з залученням поліції зупинили розпочаті розкопки ФОП Іванов на орендованій землі методом недопущення техніки , яка була залучена для розкопок і ця ситуація набула широкого розголосу в СМІ (наприклад сюжет СТС «Скандал у районі: громада на межі екологічної катастрофи?»http://sts.sumy.ua/video-news/skandal-u-bezdrиииiku-gromada-na-mezhi-ekologichnoyi-katastrofi.html) . Мешканці села провели масовий мітинг-протест проти розриття спірних земель (копія акту проведення масового мітингу з підписами населення додається).

Відповідно до ст.. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 ЦПКзаходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Я, як землевласник проти того, щоб змінювалося і цільове призначення земельної ділянки «землі сільськогосподарського призначення» і умови використання земельної ділянки (ведення товарного сільськогосподарського виробництва ), оскільки маю намір визнати договір оренди земельної ділянки недійсними. Внаслідок активних дій відповідача ФОП Іванов останіми тижнями, а саме залучення техніки та спроби розпочати розкопування земельних ділянок, позивачі мають побоювання, що цільове призначення земельних ділянок буде порушено та можливо станеться екологічна катастрофа, оскільки вказані землі є землями під звалище ПАТ Сумихімпром. Для того, що б зберегти стан земельної ділянки в первісному стані до моменту винесення рішення суду за позов про визнання договору оренди земельних ділянок недійсними прошу вжити судом передбачених статтею 150 ЦПКзаходів забезпечення позову, оскільки невжиття таких заходів може істотно ускладнити поновлення оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звертається. Відповідно до п.1.ч.1 ст. 150 ЦПК України прошу суд забезпечити позов забороною вчиняти певні дії, а саме розриття грунту, проведення розкопок та будь-яких інших дій по обробці, рекультивації на спірній земельній ділянці орендарем, які він може вчиняти на орендованій землі до моменту початку та під час розгляду справи судом.

Ч.. 3 ст. 55 Конституції України закріплює, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ст.. 4 ЦПК України, Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 149-152 ЦПК України,

Прошу суд

1.прийняти рішення про забезпеченняпозову про визнання договорів оренди земельних ділянок недійснимишляхом заборони вчиняти певні дії відповідачу ФОП Іванову, а самерозриття, зняття поверхневого шару грунту, проведення розкопок та будь-яких інших дій по обробці, рекультивації грунтового покриву на спірній земельній ділянці з кадастровим номером № 666:01:002:0111 які відповідач може вчиняти на орендованій землі в подальшому.

Додатки

1. Квитанція про сплату судового збору

2. Копія позовної заяви про визнання договору оренди земельної ділянки недійсними

З повагою,

Костянтин Гончаренко

Доброго дня, Наталія!

ПРИ ПОДАННЯ ПОЗОВУ ДО ВЛАСНИКА АВТОМОБІЛЯ, ЧИ ЯК ДО ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ ЧИ ДО ФОП, ТРЕБА ВИХОДИТИ З ТОГО, ХТО ВКАЗАНИЙ ВЛАСНИКОМ АВТОМОБІЛЯ У СВІДОЦТВІ ПРО РЕЄСТРАЦІЮ ТРАНСПОРТНОГО ЗАСОБУ: ФІЗИЧНА ОСОБА ЧИ ФОП (КОПІЯ СВІДОЦТВА ПРО РЕЄСТРАЦІЮ ТРАНСПОРТНОГО ЗАСОБУ ПОВИННА БУТИ В МАТЕРАЛАХ СПРАВИ ПРО СКОЄННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВОПОРУШЕННЯ ПРО ДТП, АБО ЗРОБИТИ ЗАПИТ ЧЕРЕЗ:

На виконання вимог Закону України «Про дорожній рух» постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 року № 260 «Деякі питання надання інформації про зареєстровані транспортні засоби та їх власників» встановлений виключний порядок надання інформації з Єдиного державного реєстру транспортних засобів (далі — ЄДР ТЗ) фізичним та юридичним особам.

Безоплатні витяги з ЄДР ТЗ можна отримати в електронній формі, скориставшись функціональністю сайту ГСЦ МВС, або через електронний кабінет водія.

На безоплатній основі надається інформація з ЄДР ТЗ за умов здійснення пошуку за одним із таких критеріїв:

• прізвище, ім’я, по батькові та дата народження власника;
• реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта;
• повне найменування юридичної особи;
• ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України (код згідно з ЄДРПОУ).

Безкоштовна інформація, що буде надана:

• остання операція з ТЗ;
• дата останньої реєстрації ТЗ;
• місце проведення останньої реєстрації (ТСЦ МВС);
• марка;
• модель;
• тип ТЗ;
• призначення ТЗ;
• рік випуску;
• об’єм (потужність) двигуна;
• колір;
• тип пального;
• кількість сидячих місць з місцем водія;
• маса без навантаження;
• повна маса.

Платний витяг з ЄДР ТЗ надається за умови здійснення пошуку за ідентифікаційним номером (VIN) транспортного засобу.

Платна інформація, що буде надана:

• марка, модель;
• рік випуску;
• колір;
• тип пального;
• дата державної реєстрації;
• об’єм двигуна (см3);
• потужність двигуна (кВт);
• кількість власників;
• кількість сидячих місць з місцем водія;
• обмеження щодо експлуатації транспортного засобу (у витязі зазначається: “є” або “немає”);
• проходження обов’язкового технічного контролю (у витязі зазначається: “так” або “ні”);
• наявність інформації про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (у витязі зазначається: “є” або “немає”);
• участь у дорожньо-транспортних пригодах (у витязі зазначається: “так” або “ні”);
• кількість дорожньо-транспортних пригод за участю транспортного засобу.

Зауважимо, що сервіс надає дані, які не містять конфіденційної інформації власника ТЗ

Вартість послуги з надання витягу з ЄДР ТЗ становить:

• за надання відомостей в паперовій формі (в т.ч. ПДВ) — 73,08 грн* (призначення платежу *;178016;9979508;01;код платника)
• за надання відомостей в електронній формі (в т.ч. ПДВ) — 54,82 грн* (призначення платежу *;178016;9979510;01;код платника).

ЦИВІЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, №№ 40-44, ст.356):

Цивільний кодекс України | від 16.01.2003 № 435-IV (rada.gov.ua)

Стаття 15. Право на захист цивільних прав та інтересів

1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

2. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства".

"Стаття 16. Захист цивільних прав та інтересів судом

1. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

2. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

3. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу".

Стаття 1166. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду

1. Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

2. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

3. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.

4. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Стаття 1172. Відшкодування юридичною або фізичною особою шкоди, завданої їхнім працівником чи іншою особою

1. Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

2. Замовник відшкодовує шкоду, завдану іншій особі підрядником, якщо він діяв за завданням замовника.

3. Підприємницькі товариства, кооперативи відшкодовують шкоду, завдану їхнім учасником (членом) під час здійснення ним підприємницької або іншої діяльності від імені товариства чи кооперативу.

Стаття 1187. Відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки

1. Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

2. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

3. Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах.

4. Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

5. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

ЦИВІЛЬНИЙ ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2004, № 40-41, 42, ст.492):

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text

Стаття 4. Право на звернення до суду за захистом

1. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

2. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

3. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.

4. Угода сторін про передачу спору на розгляд третейського суду допускається. До третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, який виникає з цивільних правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

5. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку".

"Стаття 175. Позовна заява

1. У позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

2. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

3. Позовна заява повинна містити:

1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв’язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти;

3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;

4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;

5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;

6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов’язковий досудовий порядок урегулювання спору;

7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;

8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв’язку із розглядом справи;

10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

4. Якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.

5. У разі пред'явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

6. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.

Стаття 149. Підстави для забезпечення позову

1. Суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

2. Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

{Частина друга статті 149 в редакції Закону № 1588-IX від 30.06.2021}

3. За заявою сторони у справі, яка передана на розгляд міжнародного комерційного арбітражу, третейського суду, суд може вжити заходів забезпечення позову у порядку та з підстав, встановлених цим Кодексом.

Стаття 150. Види забезпечення позову

1. Позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;... .

Стаття 151. Зміст і форма заяви

1. Заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити:

1) найменування суду, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв’язку та адресу електронної пошти, за наявності;

3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову;

4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;

5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник;

6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення;

7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

2. Якщо заява про забезпечення позову подається до відкриття провадження у справі, в такій заяві додатково зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові) (для фізичних осіб) інших осіб, які можуть отримати статус учасника справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, відомі номери засобів зв’язку та адреси електронної пошти.

Реєстраційний номер облікової картки платника податків або паспортні дані інших сторін - фізичних осіб, які не є підприємцями, вказуються у випадку, якщо вони відомі заявнику.

3. У заяві про забезпечення позову шляхом накладення арешту на активи, які є предметом спору у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, мають бути наведені у достатньому обсязі дані, які дають змогу вважати активи необґрунтованими, а у заяві про забезпечення позову шляхом накладення арешту на інші активи відповідача, які відповідають вартості активів, які є предметом спору, - також обґрунтування неможливості накладення арешту саме на оспорювані активи. Якщо у такій заяві про забезпечення позову порушується питання про її розгляд без повідомлення відповідача, у ній також має бути наведено належне обґрунтування такої необхідності.

4. Заява про забезпечення позову у вигляді арешту морського судна подається в письмовій формі і повинна містити:

1) найменування суду, до якого подається заява;

2) повне найменування - для юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові (за наявності) - для фізичної особи - підприємця, яка є відповідальною за морською вимогою;

3) розмір та суть морської вимоги, що є підставою для арешту судна;

4) найменування судна, щодо якого подається заява про арешт, інші відомості про судно, якщо вони відомі заявнику.

5. У заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.

6. До заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

7. До заяви про забезпечення позову у справі, яка передана на розгляд міжнародного комерційного арбітражу, третейського суду додаються:

1) копія позовної заяви до міжнародного комерційного арбітражу, третейського суду або іншого документа, подання якого започатковує процедуру міжнародного комерційного арбітражу, третейського розгляду згідно з відповідним регламентом (правилами) арбітражу, або третейського суду або законодавством за місцем арбітражу;

2) документ, що підтверджує подання такої позовної заяви або іншого аналогічного документа згідно з відповідним регламентом (правилами) арбітражу, третейського суду або законодавством за місцем арбітражу;

3) копія відповідної арбітражної угоди чи угоди про передачу спору на вирішення третейського суду.

Всього доброго!

Доброго дня, пані Наталю! По-перше, як я вважаю, Вам слід було визначитись з гонораром на перше питання і продовжити співпрацю з обраним юристом. Приказка "У семи няньок дитина без ока" стосується даного випадку. Все одно Ви будети читати різні, протилежні, несумісні думки та висновки, які тільки запутують. По-друге, відповідь на питання полягає у документах, що були надані водію на вантаж для перевезення (ТТН, можливо, подорожній лист). Очевидно, що відповідачами мають бути ФОП (не фізична особа) та водій, тобто справа підсудна господарському суду і позов підлягає до складання в порядку ГПК.

Доброго дня, зазначайте відповідача і як і фоп так і фіз особу водія.

https://biz.ligazakon.net/news/203969_volodsh-avto---mayzhe-zavzhdi-mash-vdpovdati-za-shkodu-verkhovniy-sud-poyasniv-chomu#

Далі вже буде видно, як себе буде поводити фоп, яке заперечення надасть і т. Д. Подавайте позов, далі вже по обставинах.