Жіноча бійка ,яка відповідальність ?

Доброго дня!

Кримінальний кодекс (КК) України передбачає класифікацію тілесних ушкоджень за трьома видами тяжкості : ст.125 КК – легкі; ст.122 КК – середньої тяжкості і 121 КК – тяжкі.

Основним нормативом, при визначенні ступеня тяжкості ушкоджень, яким користуються експерти є – «Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджені Наказом Міністерства юстиції України №6 від 17.01.1995р.

Відповідно до законодавства, тілесні ушкодження поділяються на легкі, середньої тяжкості та тяжкі тілесні ушкодження.

Легкі тілесні ушкодження (ст.125 КК)

Поділяються на дві підгрупи:

• Викликають короткочасний розлад здоров’я або незначну стійку втрату працездатності;
• Чи не викликають короткочасний розлад здоров’я або незначну стійку втрату працездатності.

Ознаки легкого тілесного ушкодження:

• короткочасний розлад здоров’я – понад шість днів, але не більше трьох тижнів (21 день);
• незначна стійка втрата загальної працездатності – до 10%.

Легке тілесне ушкодження, що не спричинило короткочасний розлад здоров’я або незначну стійку втрату працездатності, визначається тривалістю не більше шести днів.

Відповідальність за заподіяння легких тілесних ушкоджень

Ст.125 КК, складається з двох частин, кожна з яких передбачає наступне покарання.

Відповідно до ч. 1 ст.125 КК, за нанесення легких тілесних ушкоджень, законодавством визначений штраф до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадських робіт на строк до двохсот годин, або виправними роботами на строк до одного року.

Друга частина ст.125 КК – умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров’я або незначну втрату працездатності, передбачає накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від ста п’ятдесяти до двохсот сорока годин, або виправні роботи на строк до одного року, або арешт на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

Тілесні ушкодження середньої тяжкості (ст.122 КК)

Ознаками ушкодження середньої тяжкості є:

• відсутність небезпеки для життя;
• відсутність ознак тяжких тілесних ушкоджень;
• тривалий розлад здоров’я;
• стійка втрата працездатності менш ніж на третину.

Тривалим розладом здоров’я визначається час, більше 3 тижнів (більше 21 дня).

Під стійкою втратою працездатності менш як на одну третину вважається втрата загальної працездатності від 10% до 33%.До тілесних ушкодженням середньої тяжкості, наприклад, відносяться неускладнені закриті переломи.

Відповідальність за заподіяння тілесних ушкоджень середньої тяжкості

Стаття 122 КК також, як і ст.125 КК має дві частини.

Частина перша – умисне нанесення ушкоджень, не є небезпечними для життя і такими, що не потягнули за собою наслідки, передбачені у ст.121 ККУ (умисне тяжке тілесне ушкодження), але викликало тривалий розлад здоров’я або значну стійку втрату працездатності менш ніж на одну третину, за такі дії законодавець передбачив покарання у вигляді виправних робіт на строк до двох років або обмеження волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

Частина друга – за ті ж дії, що описані вище, але, якщо вони вчинені з метою залякування потерпілого або його родичів чи примусу до певних дій або з мотивів расової, національної або релігійної нетерпимості, за це передбачено позбавлення волі від трьох до п’яти років .

Тяжкі тілесні ушкодження (ст. 121 КК)

Ознаки тяжких тілесних ушкоджень:

• небезпека для життя;
• втрата будь-якого органу або втрата органом його функцій;
• душевна хвороба;
• розлад здоров’я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш ніж на одну третину;
• переривання вагітності;
• непоправне знівечення обличчя.

Поняття тяжких тілесних ушкоджень

Тілесні ушкодження – це ушкодження небезпечні для життя, в момент заподіяння або в клінічному перебігу через різні проміжки часу, викликають явища, що загрожують життю і які без надання медичної допомоги, по звичайному своєму протіканні, закінчуються або можуть закінчитися смертю.

При цьому, попередження смерті, обумовлене наданням медичної допомоги, не буде братися до уваги при оцінці загрози життю за таких ушкоджень. Загрозливий для життя стан, це стан який розвивається в клінічному перебігу ушкоджень, незалежно від проміжку часу, що пройшов після його заподіяння, перебувати з ним в прямому причинно-наслідковому зв’язку.

До небезпечних для життя тілесних ушкоджень належать:

1. Пошкодження, які проникають в черепну порожнину, в тому числі і без ушкодження мозку.
2. Відкриті і закриті переломи кісток склепіння та основи черепа, за винятком кісток лицевого скелета та ізольованої тріщини – тільки зовнішньої пластинки склепіння черепа.
3. Забій головного мозку тяжкого ступеню, як зі стискаючими, так і без таких, забій головного мозку середньої тяжкості за наявності симптомів ураження ствольної ділянки.
4. Ізольовані внутрішньочерепні крововиливи за наявності загрозливих для життя явищ.
5. Проникаючі в канал хребта, в тому числі і без ушкодження спинного мозку та його оболонок.
6. Переломовивих і переломи тіл чи обох дуг шийних хребців, односторонні переломи дуг I або II шийних хребців, а також переломи зубовидного відростка II шийного хребця , в тому числі без порушення функції спинного мозку.
7. Підвивих шийних хребців за наявності загрозливих для життя явищ, а також їх вивихи;
8. Закриті ушкодження спинного мозку в шийному відділі.
9. Перелом чи переломовивих одного або кількох грудних чи поперекових хребців з порушенням функції спинного мозку або за наявності клінічно встановленого шоку тяжкого ступеня.
10. Закриті ушкодження грудних, поперекових і крижових сегментів спинного мозку, які супроводжувалися важким спінальним шоком чи порушенням функцій тазових органів.
11. Пошкодження з повним (усіх шарів) порушенням цілості стінки глотки, гортані, трахеї, головних бронхів, стравоходу, незалежно від того з боку шкірних покривів або з боку слизової оболонки (просвіту органа) вони заподіяні.
12. Закриті переломи під’язикової кістки, закриті і відкриті ушкодження ендокринних залоз ділянок шиї (щитовидної, паращитовидних, вилочкової – у дітей) – все за наявності загрозливих для життя явищ.
13. Поранення грудної клітини, які проникли в плевральну порожнину, порожнину перикарда або клітковину середостіння, в тому числі і без ушкодження внутрішніх органів.
14. Пошкодження живота, які проникли в черевну порожнину, в тому числі і без ушкодження внутрішніх органів; відкриті ушкодження внутрішніх органів, розташованих в зачеревному просторі (нирок, наднирників, підшлункової залози) і в порожнині таза (сечовий міхур, матка, яєчники, передміхурова залоза, верхній і середній відділи прямої кишки, перетинкова частина уретри).
15. Закриті ушкодження органів грудної, черевної порожнини, органів зачеревного простору, порожнини таза – все за наявності загрозливих для життя явищ.
16. Відкриті переломи діафіза (тіла) плечової, сідничної і великогомілкової кісток.
17. Переломи кісток таза за наявності загрозливих для життя явищ.
18. Ушкодження, що спричинили шок тяжкого ступеня, масивну крововтрату, кому, гостру ниркову, печінкову недостатність, гостру недостатність дихання, кровообігу, гормональну дисфункцію, гострі розлади регіонарного і органного кровообігу, жирову чи газову емболію. Всі вони повинні підтверджуватися об’єктивними клінічними даними, результатами лабораторних та інструментальних досліджень.
19. Пошкодження великих кровоносних судин, аорти, сонної (загальної, внутрішньої, зовнішньої), підключичної, плечової, сідничної , підколінної артерій чи вен, які супроводжують.
20. Загальна дія високої температури (тепловий і сонячний удар) за наявності загрозливих для життя явищ: термічні опіки III-IV ступеня з площею ураження, що перевищує 15% поверхні тіла; опіки III ступеня понад 20% поверхні тіла; опіки II ступеня понад 30% поверхні тіла, а також опіки меншої площі, що супроводжувалися шоком тяжкого ступеня; опіки дихальних шляхів за наявності загрозливих для життя явищ.
21. Пошкодження від дії низької температури, променеві ушкодження та такі, які були отримані в умовах баротравми – всі за наявності загрозливих для життя явищ.
22. Отруєння речовинами будь-якого походження з переважанням як місцевої, так і загальної дії (в тому числі і харчові токсикоінфекції) за умови, що в клінічному перебігу мали місце загрозливі для життя явища.
23. Всі види механічної асфіксії, що супроводжувалися комплектом розладів функції центральної нервової системи, серцево-судинної системи і органів дихання, які загрожували життю; за умови, що це встановлено об’єктивними клінічними даними.

Ушкодження, що не загрожують життю – це тяжкі за кінцевим результатом та наслідками, що випливають з тілесних ушкоджень:

• втрата будь-якого органу або втрата органом його функції ;
• втрата зору, слуху, мови, руки, ноги і репродуктивної здатності, до того ж, під втратою зору слід розуміти:

1. Повну стійку сліпоту на обидва ока або такий стан, коли є зниження зору до підрахунку пальців на відстані двох метрів і менше (гострота зору на обидва ока 0,04 і нижче).
2. При потер і слуху , слід розуміти повну стійку глухоту на обидва вуха або такий необоротний стан, коли потерпілий не чує розмовної мови на відстані три – п’ять сантиметрів від вушної раковини.
3. Під втратою мови (мови) треба розуміти втрату можливості висловлювати свої думки членороздільні звуками, зрозумілими для оточуючих.
4. Під втратою руки, ноги треба розуміти відокремлення їх від тулуба чи втрату ними функцій (параліч або інший стан, що унеможливлює їх діяльність).
5. Під репродуктивною здатністю потрібно розуміти втрату здатності до злягання чи втрату здатності до запліднення, зачаття і дітородіння.
6. Душевні захворювання.

Розлад здоров’я – це пов’язаний зі стійкою втратою працездатності розлад здоров’я, не менш ніж на одну третину (не менше 33%) і який безпосередньо пов’язаний з пошкодженням послідовно розвиваючий болісний процес.

Розміри стійкої (постійної) втрати загальної працездатності при ушкодженнях встановлюються після слідства пошкодження, визначився, на підставі об’єктивних даних на основі документів, якими керуються у своїй роботі Медико-соціальні експертні комісії (МСЕК).

Стійка (постійна) втрата загальної працездатності – це незворотна втрата функції, яка повністю не відновлюється.

Слідство пошкодження – це повне загоєння ушкодження і зникнення хворобливих змін. Але воно не виключає можливості збереження стійких наслідків ушкодження (рубця, анкілозу, укорочення кінцівок, деформації суглоба тощо).

Переривання вагітності – це тілесні ушкодження, які призвели до переривання вагітності, незалежно від її терміну, відноситься до тяжких за умови, що між цим ушкодженням і перериванням вагітності повинна бути прямий причинний зв’язок.

Непоправне знівечення обличчя не кваліфікується судово-медичним експертом через те, що це поняття не є медичним. Але про ньому визначає вид ушкодження, його особливості та механізм утворення, встановлює, чи є це ушкодження виправним або невиправним.

Можливість виправлення ушкодження – це значне зменшення виразності патологічних змін (рубця, деформації, порушення міміки і т.д.), з часом або під дією не хірургічних засобів. Але якщо для усунення необхідне оперативне втручання ( пластична операція), то ушкодження обличчя все одно, слід вважати невиправним.

Вітаю, Тетяно!

Все залежить від ступеня та характеру тілесного ушкодження. Якщо вона "знімає побої", кримінальне провадження буде відкрито з високою ймовірністю. Припускаю, що мова йде про легке тілесне ушкодження.

КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, № 25-26, ст.131)

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text

Стаття 125. Умисне легке тілесне ушкодження

1. Умисне легке тілесне ушкодження -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот годин, або виправними роботами на строк до одного року.

2. Умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності, -

карається штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста п'ятдесяти до двохсот сорока годин або виправними роботами на строк до одного року, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

Всього доброго! Якщо Ви хочете поспілкуватись індивідуально і випрацювати алгоритм дій, натискайте зелену кнопку Звернутися/Обратиться нижче фото! Буду радий допомогти.

Доброго дня, Тетяна!

Жінка може подати заяву до поліції, й тут все залежитеме від тяжкості тілесних ушкоджень.

Якщо, наприклад, тілесне ушко­дження виразилося в порушенні анатомічної цілості тканин, органів та їх функцій, але не спричинило короткочасного розладу здоров’ я чи незначної стійкої втрати працездатності та мало незна­чні скороминущі наслідки, тривалістю не більш як шість днів. Це, наприклад, садно, синець тощо, то це легкі телесні ушкодження. В такому випадку мова може йти про статтю 125 КК України. І, скорше за все, у Вашому випадку воно може так і статися.

От що зазначено про відвідальність за такі дії у самій статті.

" Умисне легке тілесне ушкодження -

карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів гро­мадян або громадськими роботами на строк до двохсот годин, або виправними роботами на строк до одного року.

Умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров’я або незначну втрату працездатності, -

карається штрафом від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів до­ходів громадян або громадськими роботами на строк від ста п’ятдесяти до двох­сот сорока годин або виправними роботами на строк до одного року, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років."

Такі справи віднесені законом до справ приватного обвинувачення.

Згідно з частиною четвертою статтею 26 КПК України кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення розпочинається лише на підставі заяви потерпілого.Відмова потерпілого, а у випадках, передбачених КПК України, його представника від обвинувачення є безумовною підставою для закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення.

Перелік кримінальних проваджень у формі приватного обвинувачення, які можуть бути розпочаті слідчим, дізнавачем, прокурором лише на підставі заяви потерпілого, передбачений статтею 477 КПК України.

Слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР), розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з ЄРДР.

Потерпілий має право подати до слідчого, дізнавача, прокурора, іншої службової особи органу, уповноваженого на початок досудового розслідування, заяву про вчинення кримінального правопорушення протягом строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення певного кримінального правопорушення (стаття 478 КПК України).

Але Ви повинні знати, що однією з особливостей приватного обвинувачення є можливість закриття справи у зв'язку із відмовою від обвинувачення потерпілої.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 284 КПК України якщо потерпілий, а у випадках, передбачених КПК України, його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, крім кримінального провадження щодо кримінального правопорушення, пов’язаного з домашнім насильством - кримінальне провадження закривається.

Відшкодування шкоди потерпілому у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення може відбуватися на підставі угоди про примирення або без неї (стаття 479 КПК України).

В будь якому випадку, якщо Ваша суперниця подасть заяву до поліції, Вам знадобиться адвокат. Доречи, якщо у Вас є сліди бійки на тілі, я би теж радив Вам негайно зняти побої у будь якому найближчому травмопункті!

У разі виникнення уточнюючих питань, зверніться до мене персонально, натиснувши кнопку "звернутись" біля мого фото.

Вітаю, рекомендую теж звернутися до поліції і зняти побої, у разі подання заяви до поліції ви подасте зустрічну заяву. Це буде гарантом для вашого примирення та уникнення відповідальності.

Угода про примирення, як своєрідний компроміс, укладається між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим і втілює їхню домовленість про розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, порядок та характер її відшкодування, міру покарання для підозрюваного/обвинуваченого або звільнення його від відбування покарання з випробувальним строком (стаття 471 КПК України).

Домовленості стосовно угоди про примирення можуть проводитися самостійно потерпілим і підозрюваним чи обвинуваченим, захисником і представником або за допомогою іншої особи, погодженої сторонами кримінального провадження (крім слідчого, прокурора або судді).

Угоду про примирення може ініціювати як потерпілий, так і підозрюваний/обвинувачений від моменту повідомлення останньому про підозру до моменту виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення рішення щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення (стаття 469 КПК України). Угода може бути укладена як під час досудового розслідування так і під час судового провадження.

Укладена угода перевіряється у судовому засіданні. Якщо суд переконається, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, він затверджує угоду своїм вироком.

Для співпраці натискайте кнопу звернутися, маю великий досвід з кримінального права. Буду радий вам допомогти.

ВІтаю.рекомендую виріувати дану справу мирним шляхом, можливо вже дівчини охололи. Бо це не красить жодної з них. Як казав Леопольд треба жити дружно, але ось вам на всяк випадок інформація про вчинення таких дій як нанесення тілеесних ушкоджень.

Тілесне ушкодження - це протиправне умисне або необережне заподіяння шкоди здоров'ю іншої людини, що полягає в порушенні анатомічної цілісності або фізичної функції органів і тканин тіла людини.

Згідно з Кримінальним кодексом України (далі - ККУ) розрізняють тілесні ушкодження трьох ступенів: тяжке, середньої тяжкості, легке.Легкі тілесні ушкодження поділяються на дві підгрупи:

• викликають короткочасний розлад здоров'я або незначну стійку втрату працездатності;
• не викликають короткочасний розлад здоров'я або незначну стійку втрату працездатності, мають незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більш як 6 днів.

Короткочасним належить вважати розлад здоров'я тривалістю понад 6 днів, але не більше як 3 тижні (21 день). Під незначною стійкою втратою працездатності належить розуміти втрату загальної працездатності до 10%.

Відсоток втрати працездатності визначається судово-медичною експертизою з урахуванням нормативно визначених Міністерством охорони здоров'я України критеріїв встановлення ступеня стійкої втрати професійної працездатності..

Об'єктом правопорушення є здоров'я особи.Об'єктивну його сторону характеризують:

• діяння (дія або бездіяльність);
• наслідки у виді легкого тілесного ушкодження;
• причинний зв'язок між зазначеними діянням та наслідками.

Правопорушення вважається закінченим з моменту настання вказаних вище наслідків.

Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується тільки умисною виною (особа усвідомлює, що може заподіяти шкоду здоров’ю потерпілого, і бажає або свідомо припускає настання такої шкоди). Якщо умисел винного було спрямовано на заподіяння тяжких тілесних чи середньої тяжкості тілесних ушкоджень, а внаслідок його дій потерпілому було заподіяно лише легкі тілесні ушкодження, вчинене кваліфікується за спрямованістю умислу – за відповідними частинами статей 15 і 121 або 122 ККУ.

Суб'єктом правопорушення є осудна особа, яка досягла 16-річного віку. До осіб, від 11 років до 16 років, які вчинили злочин передбачений ст.125 ККУ можуть бути застосовані примусові заходи виховного характеру, такі як:

Ст.125 ККУ, складається з двох частин, кожна з яких передбачає наступне покарання.→ Відповідно до ч.1 ст.125 ККУ, за нанесення легких тілесних ушкоджень, законодавством визначений штраф до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадських робіт на строк до двохсот годин, або виправними роботами на строк до одного року.→ Відповідно до ч.2 ст.125 ККУ, за умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров’я або незначну втрату працездатності, передбачено накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від ста п’ятдесяти до двохсот сорока годин, або виправні роботи на строк до одного року, або арешт на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

Необхідно пам’ятати, що кримінальна відповідальність за нанесення легких тілесних ушкоджень може наступити тільки за наявності в діях винної особи умислу. В разі необережного нанесення легких тілесних ушкоджень кримінальна відповідальність не наступає. За заподіяння легкого тілесного ушкодження у стані сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірною поведінкою потерпілого, або в разі перевищення меж необхідної оборони чи перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця, кримінальної відповідальності чинним Кримінальним кодексом не встановлено.

У випадку, якщо потерпілій особі нанесені тілесні ушкодження, їй необхідно, передусім, звернутись до органів поліції з письмовою заявою, після чого потерпілий буде направлений на проходження судово-медичної експертизи.Судово-медична експертиза для встановлення ступеня тяжкості тілесного ушкодження здійснюється фахівцями державних установ судово-медичних експертиз Міністерства охорони здоров'я України, а також може здійснюватися на підприємницьких засадах на підставі ліцензії, що видається Міністерством охорони здоров'я України.Експертизу осіб, які не досягли 16 років, слід проводити в присутності батьків, дорослих, які їх замінюють, чи вчителів.

Якщо за результатами судово-медичної експертизи встановлено, що особі нанесено легкі тілесні ушкодження, розпочинається розслідування, проводяться слідчі дії, особи викликаються для допиту. Слідчий встановлює час, місце, спосіб, мотиви вчинення протиправних дій.

НАТИСКАЙТЕ КНОПКУ ЗВЕРНУТИСЯ І Я ВАМ ДОПОМОЖУ,

Доброго дня, Тетяна!

- ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗАЛЕЖИТЬ ВІД КВАЛІФІКАЦІЇ ДІЙ ЗА КРИМІНАЛЬНИМ КОДЕКСОМ УКРАЇНИ, В ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД СТУПЕНЯ ТЯЖКОСТІ ТІЛЕСНИХ УШКОДЖЕНЬ.

- СТУПІНЬ ТЯЖКОСТІ ТІЛЕСНИХ УШКОДЖЕНЬ ВИЗНАЧАЄТЬСЯ СУДОВО-МЕДИЧНИМ ЕКСПЕРТОМ ЗА:

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

Н А К А З

N 6 від 17.01.95 Зареєстровано в Міністерстві м.Київ юстиції України 26 липня 1995 р. за N 255/791

Затверджено наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17 січня 1995 р. N 6 ( z0248-95 )

Правила судово-медичного визначення

ступеня тяжкості тілесних ушкоджень:

Правила судово-медичного визначенн... | від 17.01.1995 № 6 (rada.gov.ua)

- МОЖЛИВА КВАЛІФІКАЦІЯ ДІЙ ЗА КРИМІНАЛЬНИМ КОДЕКСОМ УКРАЇНИ:

КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, № 25-26, ст.131):

Кримінальний кодекс України | від 05.04.2001 № 2341-III (rada.gov.ua)

Стаття 121. Умисне тяжке тілесне ушкодження

1. Умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, чи таке, що спричинило втрату будь-якого органу або його функцій, каліцтво статевих органів, психічну хворобу або інший розлад здоров’я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину, або переривання вагітності чи непоправне знівечення обличчя, -

карається позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років.

2. Умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене способом, що має характер особливого мучення, або вчинене групою осіб, а також з метою залякування потерпілого або інших осіб, чи з мотивів расової, національної або релігійної нетерпимості, або вчинене на замовлення, або таке, що спричинило смерть потерпілого, -

карається позбавленням волі на строк від семи до десяти років.

Стаття 122. Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження

1. Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я або значну стійку втрату працездатності менш як на одну третину, -

карається виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

2. Ті самі дії, вчинені з метою залякування потерпілого або його родичів чи примусу до певних дій або з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості, -

караються позбавленням волі від трьох до п'яти років.

Стаття 123. Умисне тяжке тілесне ушкодження, заподіяне у стані сильного душевного хвилювання

Умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене в стані сильного душевного хвилювання, викликаного жорстоким поводженням, або таким, що принижує честь і гідність особи, а також за наявності системного характеру такого поводження з боку потерпілого, -

карається громадськими роботами на строк від ста п'ятдесяти до двохсот сорока годин або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до двох років.

Стаття 124. Умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень у разі перевищення меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання особи, яка вчинила кримінальне правопорушення

Умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, вчинене у разі перевищення меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, -

карається громадськими роботами на строк від ста п'ятдесяти до двохсот сорока годин або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк.

Стаття 125. Умисне легке тілесне ушкодження

1. Умисне легке тілесне ушкодження -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот годин, або виправними роботами на строк до одного року.

2. Умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності, -

карається штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста п'ятдесяти до двохсот сорока годин або виправними роботами на строк до одного року, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

Стаття 126. Побої і мордування

1. Умисне завдання удару, побоїв або вчинення інших насильницьких дій, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень, -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот годин, або виправними роботами на строк до одного року.

2. Ті самі діяння, що мають характер мордування, вчинені групою осіб, або з метою залякування потерпілого чи його близьких, або з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості, -

караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

Стаття 128. Необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження

Необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження -

карається громадськими роботами на строк від ста п'ятдесяти до двохсот сорока годин або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк.

У разі наявності запитань звертайтеся через кнопку "Звернутися".

Всього доброго!

Доброго дня, якщо поліцією не викликаласт і побої були занять не в їх присутності, а також відсутні свідки даної події та інші докази бійки, довести нанесення тілесних ушкоджень майже не можливо, якщо обвинуваченна особа сама не визнає даного факту. Тому рекомендую у разі виклику до поліції підозрюваної скористуватися ст. 63 Конституції України і не давати будь які показання проти себе, також у разі вручення вам підозри про скоєння кримінального правопорушення вы маєте право на. Безкоштовного адвоката, він вже зможе безпосередньо ознайомтись з матеріалами справи і зробить юридичний аналіз що до рішення суду і т. Д

Викликати безкоштовного адвоката можно зателефонувавши на гарячу лінію бесплатної правової допомоги за номером 0 800 213 103

https://legalaid.gov.ua/

Для більш детальної консультації натискайте кнопку звернутися.

Розподіл коштів зведених за консультацію на сайт клієнт здійснює самостійно ✅

Цивільний кодекс України (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text):

"Стаття 19. Самозахист цивільних прав

1. Особа має право на самозахист свого цивільного права та права іншої особи від порушень і протиправних посягань.

Самозахистом є застосування особою засобів протидії, які не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства.

2. Способи самозахисту мають відповідати змісту права, що порушене, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням.

Способи самозахисту можуть обиратися самою особою чи встановлюватися договором або актами цивільного законодавства.".

Кримінальний кодекс України (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text):

"Стаття 36. Необхідна оборона

1. Необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

2. Кожна особа має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути суспільно небезпечного посягання або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади.

3. Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту. Перевищення меж необхідної оборони тягне кримінальну відповідальність лише у випадках, спеціально передбачених у статтях 118 та 124 цього Кодексу.

4. Особа не підлягає кримінальній відповідальності, якщо через сильне душевне хвилювання, викликане суспільно небезпечним посяганням, вона не могла оцінити відповідність заподіяної нею шкоди небезпечності посягання чи обстановці захисту...

Стаття 118. Умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони ...

Стаття 124. Умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень у разі перевищення меж необхідної оборони ...".

---

Доброго дня, пане Тетяно! По-перше, кожна особа має право на самозахист. По-друге, кожна особа має право на необхідну оборону. При цьому, в даному випадку навіть при перевищенні меж необхідної оборони особа не підлягає до кримінальної відповідальності, оскільки вбивства немає, а тяжке тілесне ушкодження не вбачається за обставинами.

Тетяна!

КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, № 30, ст. 141):

Конституція України | від 28.06.1996 № 254к/96-ВР (rada.gov.ua)

"Стаття 62. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь".

КРИМІНАЛЬНИЙ ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2013, № 9-10, № 11-12, № 13, ст.88):

Кримінальний процесуальний к... | від 13.04.2012 № 4651-VI (rada.gov.ua)

"Стаття 17. Презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини

1. Особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

2. Ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

3. Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом.

4. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

5. Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.

Стаття 18. Свобода від самовикриття та право не свідчити проти близьких родичів та членів сім’ї

1. Жодна особа не може бути примушена визнати свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення або примушена давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні нею кримінального правопорушення.

2. Кожна особа має право не говорити нічого з приводу підозри чи обвинувачення проти неї, у будь-який момент відмовитися відповідати на запитання, а також бути негайно повідомленою про ці права.

У разі наявності запитань звертайтеся через кнопку "Звернутися".

Всього доброго!

Доброго дня!

Сначала Вы можете зафиксироваил побои в больнице, в частности в травмпункте, с получением справки для предъявления судебно-медицинскому эксперту бюро СМЭ.

В целом, для фиксации побоев нужно обратиться в бюро судебно-медицинской экспертизы (на платной основе), либо на бесплатной основе в полицию, где получив направление полиции для проведения судебно-медицинского исследования в бюро судебно-медицинской экспертизы.

Положення про бюро судово-медичної експертизи управлінь охорони здоров'я обласних виконавчих комітетів та республіканське бюро (Автономної Республіки Крим):

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0258-95#Text

Інструкція про проведення судово-медичної експертизи:

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0254-95#Text

Існує декілька основних порад як поводитись за викладених обставин. Дані поради є досить простими, але їх варто запам’ятати.

1). Після нанесення Вам тілесних ушкоджень одразу зверніть увагу на своє самопочуття та які саме тілесні ушкодження Вам нанесено. Якщо Ваш стан є задовільним, то повідомте про подію співробітників органів внутрішніх справ. У Вашому телефоні мобільного зв’язку завжди повинні бути записані номери служб швидкого реагування, в тому числі поліції – 102. Це пов’язано з тим, що в екстрених (шокових) ситуаціях більшість потерпілих не можуть згадати вказаний номер.

2). В обов’язковому порядку необхідно звернутися до травмпункту або викликати швидку медичну допомогу. При цьому медичним працівникам детально розкажіть про те, яким чином і куди саме Вам було нанесено тілесні ушкодження, коли саме і чим саме. Якщо до приїзду швидкої медичної допомоги Ви не встигли викликати міліцію, то це зроблять працівники «швидкої». Слід звернути увагу, що сліди побоїв потрібно зафіксувати якнайшвидше після їх нанесення.

3). При проходженні лікування необхідно по можливості слідкувати за тим, щоб у відповідні медичні документи (медичні книжки, направлення, висновки тощо) було правильно і повністю внесено інформацію щодо поставленого Вам діагнозу, хронології лікування, призначених лікарських засобів тощо. Зберігайте всі чеки, що підтверджують понесені Вами витрати на лікування. На підставі даних чеків у подальшому можливо отримати відшкодування витрачених коштів, а також нанесеної моральної шкоди.

4). При спілкуванні з співробітниками міліції необхідно написати та подати заяву про вчинення кримінального правопорушення – злочину. Відмова у прийнятті заяви не допускається. При цьому, щоб викладена в заяві інформація була внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань і було розпочате досудове розслідування, вкажіть правову кваліфікацію кримінального правопорушення – злочину з зазначенням статті або частини статті закону України про кримінальну відповідальність. При надані показів потрібно досить чітко описати зловмисників (зовнішній вигляд, одяг, голос, особливі прикмети тощо), які спричинили Вам побої або тілесні ушкодження.

5). Під час досудового розслідування вимагайте у слідчого направлення Вас на освідування, так зване «зняття побоїв» та призначення судово-медичної експертизи з метою встановлення факту нанесення Вам тілесних ушкоджень та ступеня їх тяжкості.

6). При спілкуванні з працівниками швидкої медичної допомоги, лікарями, співробітниками поліції в обов’язковому порядку зафіксуйте прізвища, посади, контактні дані вказаних осіб. Це допоможе Вам у майбутньому значно зекономити час на їх встановлення.

Рекомендую подать на месте происшествия или уже в дежурную часть отдела полиции, заявление в полицию о внесении ведомостей в Единый реестр досудебных расследований и открытии уголовного дела об избиении (на основании статей 60 и 214 Уголовного процессуального кодекса Украины).

Вам должны выдать справку из ЕРДР о регистрации Вашего заявления на бланке с указанием номера регистрации.

Уголовный процесс идёт по Уголовному процессуальному кодексу Украины.

Уголовный процессуальный кодекс:

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17

Квалификация действий будет от степени тяжести телесных повреждений, в соответствии с Уголовным кодексом Украины: статья 121 Уголовного кодекса Украины (тяжкие телесные повреждения), статья 122 Уголовного кодекса Украины (средней тяжести телесные повреждения), статья 123 Уголовного кодекса Украины (умышленое тяжкое телесное повреждение в состоянии сильного душевного волнения), статья 124 Уголовного кодекса Украины (умышленое тяжкое телесное повреждение при превышении пределов необходимой обороны), статья 125 Уголовного кодекса Украины (лёгкие телесные повреждения), статья 126 Уголовного кодекса Украины (побои и истязания), статья 127 Уголовного кодекса Украины (пытки), статья 128 Уголовного кодекса Украины (неосторожное тяжкое или средней тяжести телесное повреждение).

Уголовный кодекс Украины:

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14

Степень тяжести телесных повреждений определяется, провноением судебно-медицинской экспертизы в бюро СМЭ.( обратиться нужно сразу получить заключение експертов)

Ваше имущество нужно оценить и составить акт оценки повреждений , специалистом страховой компании или независимым оценщиком ( субьектом оценочной деятельности , который имеет сертификат на право оценочной деятельности)

Стаття 214. КПК України :Початок досудового розслідування

1. Слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування.

{Частина перша статті 214 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2213-VIII від 16.11.2017}

2. Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення затверджуються Офісом Генерального прокурора за погодженням з Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, Національним антикорупційним бюро України, Державним бюро розслідувань, органом, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

{Частина друга статті 214 із змінами, внесеними згідно із Законами № 1698-VII від 14.10.2014, № 187-IX від 04.10.2019}

3. Здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Огляд місця події у невідкладних випадках може бути проведений до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що здійснюється негайно після завершення огляду. У разі виявлення ознак кримінального правопорушення на морському чи річковому судні, що перебуває за межами України, досудове розслідування розпочинається негайно; відомості про нього вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань при першій можливості.

4. Слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов’язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.

5. До Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості про:

1) дату надходження заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення;

2) прізвище, ім’я, по батькові (найменування) потерпілого або заявника;

3) інше джерело, з якого виявлені обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення;

4) короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела;

5) попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;

6) прізвище, ім’я, по батькові та посада службової особи, яка внесла відомості до реєстру, а також слідчого, прокурора, який вніс відомості до реєстру та/або розпочав досудове розслідування;

7) інші обставини, передбачені положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань.

У Єдиному реєстрі досудових розслідувань автоматично фіксується дата внесення інформації та присвоюється номер кримінального провадження.

6. Слідчий невідкладно у письмовій формі повідомляє керівника органу прокуратури про початок досудового розслідування, підставу початку досудового розслідування та інші відомості, передбачені частиною п’ятою цієї статті.

{Частина шоста статті 214 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1697-VII від 14.10.2014}

7. Якщо відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені прокурором, він зобов’язаний невідкладно, але не пізніше наступного дня, з дотриманням правил підслідності передати наявні у нього матеріали до органу досудового розслідування та доручити проведення досудового розслідування.

8. Відомості про юридичну особу, щодо якої можуть застосовуватися заходи кримінально-правового характеру, вносяться слідчим або прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань негайно після вручення особі повідомлення про підозру у вчиненні від імені та в інтересах такої юридичної особи будь-якого із злочинів, передбачених статтями 109, 110, 113, 146, 147, 160, 209, 260, 262, 306, частинами першою і другою статті 368-3, частинами першою і другою статті 368-4, статтями 369, 369-2, 436, 437, 438, 442, 444, 447 Кримінального кодексу України, або від імені такої юридичної особи будь-якого із злочинів, передбачених статтями 258-258-5 Кримінального кодексу України. Про внесення відомостей слідчий або прокурор не пізніше наступного робочого дня письмово повідомляє юридичну особу. Провадження щодо юридичної особи здійснюється одночасно з відповідним кримінальним провадженням, у якому особі повідомлено про підозру.

{Статтю 214 доповнено частиною восьмою згідно із Законом № 314-VII від 23.05.2013 з урахуванням змін, внесених Законом № 1207-VII від 15.04.2014}

9. Слідчий протягом 24 годин з моменту внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань у письмовій формі повідомляє Національне агентство з питань запобігання корупції про початок досудового розслідування за участю викривача, підставу початку досудового розслідування та інші відомості, передбачені частиною п’ятою цієї статті.

Копія зазначеного повідомлення Національному агентству з питань запобігання корупції надається викривачу.

Порядок оскарження бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, що полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань

Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора, передбачені ч. 1 ст. 303 КПК України, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності.

З метою здійснення ефективного захисту та поновлення прав у разі бездіяльності слідчого або прокурора щодо невнесення відомостей до Реєстру, "постраждалим" доцільно:

• мати документальне підтвердження про прийняття та реєстрацію заяви про вчинення кримінального правопорушення. Згідно з п. 1 ч. 2 КПК України заявник має право вимагати від органу, до якого подана заява про вчинення кримінального правопорушення, надати йому відповідний підтверджуючий документ;
• уточнювати у канцелярії органу досудового розслідування, черговій частині інформацію про вручення заяви слідчому, дізнавачу, прокурору та внесення ним протягом 24 годин відповідних відомостей до Реєстру;
• у заяві про вчинення кримінального правопорушення чітко вказати попередню кваліфікацію кримінального правопорушення, його склад та кваліфікуючі ознаки передбачені КК України;
• не упустити десятиденний строк на звернення до суду із скаргою на бездіяльність слідчого або прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей Реєстру;
• пам’ятати, що відповідно до ст. 12 Закону України «Про звернення громадян» дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінальним процесуальним законодавством.
• право людини на захист свого життя і здоров’я, честі та гідності, своїх прав і свобод є основоположним. Згідно з п. 3 ст. 2 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, прийнятого 16 грудня 1966 р. і ратифікованого Україною 19 жовтня 1973 р., кожна держава зобов’язана забезпечити будь-якій особі, яка перебуває у межах її території та під її юрисдикцією, ефективний засіб правового захисту у випадку порушення її прав та свобод. право на захист повинно бути забезпечено державою, її компетентними органами влади;
• відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи громадянина України захищаються судом. Суть такого захисту полягає в тому, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади;
• положення ст. 21 і 22 Конституції України гарантують, що держава зобов’язана забезпечити кожному можливість відстоювати свою точку зору, свої права у суперечці з будь-якими органами і службовими особами, у тому числі тими, які здійснюють досудове розслідування. Процесуальний порядок такого оскарження дозволяє громадянам реалізовувати свої права в межах кримінального судочинства. Ці повноваження учасників процесу закріплено в ст. 303–310 КПК України.

Позитивним для громадян є положення п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, який визначає право заявника, потерпілого (його представника чи законного представника), підозрюваного (його захисника чи законного представника) подавати скаргу на бездіяльність слідчого, дізнавача та прокурора, яка полягає в невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Реєстру після отримання відповідної заяви чи повідомлення. Обов’язковою умовою подання скарги згаданими особами є набуття ними відповідного процесуального статусу.

Момент набуття особою прав заявника закріплено в ст. 60 КПК України, зокрема після звернення фізичної або юридичної особи із заявою чи повідомленням про кримінальне правопорушення до органу державної влади, уповноваженого розпочати досудове розслідування. Законодавець також чітко наголошує на тому, що заявником може бути фізична або юридична особа, яка не є потерпілою.

Скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування розглядаються не пізніше сімдесяти двох годин з моменту надходження відповідної скарги, крім скарг на рішення про закриття кримінального провадження, які розглядаються не пізніше п’яти днів з моменту надходження скарги.Розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов’язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого, дізнавача чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.За результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора в процесі досудового розслідування виноситься ухвала згідно з правилами ст. 307 КПК України. Така ухвала слідчого судді може бути про:

• скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора;
• зобов’язання припинити дію;
• зобов’язання вчинити певну дію;
• відмову у задоволенні скарги.

З повагою,

Костянтин Гончаренко

Доброго Дня

Щодо Вашого питання

Орієнтовно існує два варіанти такой кваліфікації. Перший варіант - дії кваліфікуються як адміністративне правопорушення, а самє дрібне хуліганство. Поняття дрібного хуліганства закріплено на рівні статті 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Варіант, що незнайомець, подаючи заяву в поліцію, зафіксував факти завдання тілесніх пошкодженню. Залежно від ступенів тяжкості таких ушкоджень кваліфікуватиметься діяння як:

1) Умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодженню, небезпечне для життя в момент заподіяння, чи таке, что спричинило втрату будь-якого органу або його функцій, психічну хворобу або інший розлад здоров'я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину, або переривання вагітності чи непоправне знівечення лица, - цей варіант, з огляду на описану Вами сітуацію, малоймовірній;

2) Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я або значну стійку втрату працездатності менш як на одну третину;

3) Умисне легке тілесне ушкодження;

4) Умисне легке тілесне уошкодження, що спричинило короткочасній розлад здоров'я або незначну втрату працездатності.

Тобто кваліфікація залежить від того, які саме пошкодження було заподіяно.

Успіхів

Добрий день!

Кримінальним кодексом України законодавство розділяє тілесні ушкодження на легкі (125 КК України), середні (122 КК України), тяжкі (121 КК України). Додаткові кваліфікаційні ознаки мають тяжкі тілесні ушкодження (ст.ст. 123, 124 КК України).

Під тілесним ушкодженням слід розуміти порушення анатомічної цілості тканин, органів та їх функцій, що виникає як наслідок дії одного чи кількох зовнішніх ушкоджуючих факторів – фізичних, хімічних, біологічних, психічних. Ступінь тяжкості тілесного ушкодження визначає судовий експерт відповідно до Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень (Наказ Міністерства охорони здоров’я України №6 від 17.01.1995 року).

Якщо суд на встановить, що було саме “умисне нанесення” тілесних ушкоджень, то відповідальність наступає. Ненавмисне нанесення ушкоджень виключає відповідальність. Адже КК України передбачає відповідальність виключно якщо було це зроблено умисно.

Докази нанесення тілесних ушкоджень потерпілому:

Згідно статті 84 КПК України докази у кримінальному провадженні повинні доводити обставини вчинення кримінального правопорушення, інші обставини, що мають значення для повноти розгляду справи. Безпосередньо доказування не може будуватися на припущені. В тому числі ці докази повинні доводити місце, дату, час вчинення правопорушення та підтвердження повинно відбутися на підставі належних та допустимих доказів.

Аналізуючи судову практику ми можемо побачити, що кожний випадок хоч і є індивідуальним через свої обставини, рівень досудового розслідування та іншого. Проте згідно практики розгляду справ про тілесні ушкодження ми можемо побачити, що використовують наступні докази, що відповідають КПК України, а саме покази потерпілого, підозрюваного, слідчий експеремент, впізнання особи потерпілим, свідком, покази свідків, відео з камер спостереження, електронне листування з відображенням обміну повідомлень між сторонами (потерпілий, підозрюваний), та інше.

У своєму висновку експерт серед питань вирішує також чи було здійснено нанесення тілесних ушкоджень за обставин викладених у доказах зібраних досудовим розслідуванням.

Кримінальна відповідальність за легкі тілесні ушкодження:

Стаття 125 КК України:

1. Умисне легке тілесне ушкодження – карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот годин, або виправними роботами на строк до одного року.

2. Умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров’я або незначну втрату працездатності, – карається штрафом від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста п’ятдесяти до двохсот сорока годин або виправними роботами на строк до одного року, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

Ознаками таких тілесних ушкоджень можливо назвати короткочасний розлад або незначну стійку втрату працездатності (це якщо кваліфікувати по ч.2 ст. 125 КК України). На практиці такими ушкодженнями вважають струс мозку, синець. Короткочасним розладом вважають розлад здоров’я від 6 днів, але не більше 21-го дня.

Легкі тілесні ушкодження віднесено до кримінальних проступків. Отже досудове розслідування здійснює дізнавач під керівництвом прокурора. Основною ознакою розслідування є те, що воно повинно проходити швидко, та за 72 години після вручення підозри прокурор повинен направити обвинувальний акт. В тому числі у цих документах повинно бути указано, яким саме чином відбулося нанесення тілесних ушкоджень.

Відповідальність за нанесення середніх тілесних ушкоджень:

Стаття 122 КК України:

1. Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров’я або значну стійку втрату працездатності менш як на одну третину, – карається виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

2. Ті самі дії, вчинені з метою залякування потерпілого або його родичів чи примусу до певних дій або з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості, – караються позбавленням волі від трьох до п’яти років.

Як бачимо у даному випадку відповідальність тут є більш суттєвою та передбачає позбавлення волі. На практиці судді в 80% випадках за стандартних умов призначають умовний термін покарання.

Відповідальність за нанесення тяжких тілесних ушкоджень:

Стаття 121 КК України:1. Умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, чи таке, що спричинило втрату будь-якого органу або його функцій, каліцтво статевих органів, психічну хворобу або інший розлад здоров’я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину, або переривання вагітності чи непоправне знівечення обличчя, – карається позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років.

2. Умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене способом, що має характер особливого мучення, або вчинене групою осіб, а також з метою залякування потерпілого або інших осіб, чи з мотивів расової, національної або релігійної нетерпимості, або вчинене на замовлення, або таке, що спричинило смерть потерпілого, – карається позбавленням волі на строк від семи до десяти років.

Різниця між тяжкими тілесними ушкодженнями та середніми полягає у виді відповідальності. Згідно аналізу судової практики судді вкрай рідко призначають умовний термін покарання по цій категорії злочинів. Цей відсоток складає 10-12%. На увагу заслуговує і той факт, що умовному терміну покарання сприяє в основному обставини за яких відбулося правопорушення, характеристика обвинуваченого, рівень примирення з потерпілим (компенсація моральної шкоди, відшкодування лікування та інше).

Моральна шкода за тілесні ушкодження:

Від статті Кримінального Кодексу, якою передбачена відповідальність за тілесні ушкодження можливо проаналізувати розмір моральної шкоди (орієнтовано). Наприклад за нанесення тяжких тілесних ушкоджень обвинувачені як правило зобов’язані компенсувати потерпілому від 200 000 до 1 000 000 гривень. Інколи і більше.

За нанесення тілесних середніх тілесних ушкоджень як правило потерпілі у суді отримують від 20 000 до 100 000 гривень. Інколи і більше https://solutio.com.ua/uk/yurydychni-posluhy/advok...

Всього найкращого!