Чи можу одночасно працювати завідуючим кафедри на 1, 5 ставки та завідуючим відділення у лікарні на повну ставку?

Доброго дня, Згідно частиною 2 статті 21 Кодексу законів про працю працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Сумісництвом вважається виконання працівником, крім основної, іншої оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації або у роботодавця – фізичної особи.

Працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу.

Якщо особа планує працювати за сумісництвом, то їй потрібно подати до роботодавця заяву про прийняття на роботу за сумісництвом. Після цього роботодавець видає наказ про прийняття на роботу за сумісництвом. У наказі обумовлюється режим роботи та порядок оплати праці.

Запис про роботу за сумісництвом, за бажанням працівника, заноситься до трудової книжки за основним місцем роботи на підставі довідки з місця роботи за сумісництвом.

При цьому особа не можете виконувати свої трудові обов’язки одночасно (в одні й ті ж години) за основним місцем роботи і місцем роботи за сумісництвом.

Доброго дня, Ірина!

Згідно статті 102–1 Кодексу законів про працю України, сумісництвом визначено виконання працівником, крім основної, іншої оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації або в роботодавця – фізичної особи.

Питання суміщення чи сумісництва в межах одного учбового закладу чи наукової установи, особливо, коли це стосується керівних посад, наразі чітко не врегульовано й залежить від багатьох обставин, визначальними для котрих є відсутність конфлікту інтересів, обмеження, пов'язані із навантаження та заробітною платнею.

Працівники, які виконують роботу за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу. Повноваження Уряду визначати порядок роботи за сумісництвом були скасовані. Відповідно втратили чинність і інші нормативні акти, що регулювали умови роботи за сумісництвом, а саме

• постанова Кабміну від 03.04.1993 № 245 “Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій”,
• наказ Міністерства праці, Міністерства юстиції, Міністерства фінансів від 28.06.1993 № 43 “Про затвердження Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій” (у тому числі затверджений ним Перелік робіт, що не є сумісництвом (далі – Перелік) відповідно до постанови Кабміну від 22.11.2022 № 1306 та розпорядження Кабміну від 22.11.2022 № 1047-р). Цей Перелік, зокрема, дозволяв без утримань із заробітної плати в робочий час додатково займатися педагогічною роботою з погодинною оплатою праці в обсязі не більше 240 годин на рік.

Натомість досі залишаються чинними

• постанова від 30 серпня 2002 р. № 1298 “Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери”,
• наказ Міністерства освіти й науки України від 15 квітня 1993 року № 102 “Про затвердження Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти” (далі – Інструкція № 102),
• наказ Міністерства освіти і науки України від 26 вересня 2005 року № 557 “Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ”, що фактично продовжують урегульовувати питання сумісництва та суміщення.

В законі зазначено, що за години педагогічної роботи, виконаної понад встановлену норму (а це 18 годин на тиждень для викладачів), проводиться додаткова оплата відповідно до отримуваної ставки заробітної плати в одинарному розмірі, а за суміщення професій (посад) встановлюється доплата в розмірі до 50 % посадового окладу (ставки заробітної плати, тарифної ставки). Керівникам закладів, установ освіти, їхнім заступникам, керівникам структурних підрозділів та заступникам доплата за суміщення не встановлюється.

Рекомендую також звернути увагу на питання сумісництва педагогічних працівників, які стали предметом роз’яснення МОН від 27.01.2023 № 1/1274–23. Розʼяснення ґрунтується на пункті 91 Інструкції № 102, згідно з яким:

• керівним працівникам закладів освіти надано право вести викладацьку роботу чи заняття з гуртками в цьому закладі, але не більше 9 годин на тиждень (360 годин на рік), якщо вони по основній посаді отримують повний посадовий оклад (ставку);
• іншим працівникам закладів освіти надано право вести викладацьку роботу чи заняття з гуртками в цьому закладі, але в середньому не більше 12 годин на тиждень (480 годин на рік), якщо вони по основній посаді отримують повний посадовий оклад (ставку).

Згідно з тим же пунктом 91 працівникам за вказану вище норму годин оплата проводиться за тарифікацією – понад основний посадовий оклад (ставку). Втім, за години викладацької роботи чи занять із гуртками, виконані, як виняток, (у зв’язку з виробничою необхідністю) понад норму провадиться погодинна оплата за фактичну кількість годин, але не більше 240 годин на рік.

Як основа для оплати праці залишається застосовувати наказ закладу освіти про розподіл педагогічного навантаження на відповідний навчальний рік та Тарифікаційний список (додаток 1 до Інструкції № 102), приміткою 1 до якого передбачено, що в такому списку вказуються всі працівники школи, ставки заробітної плати й посадові оклади яких залежать від освіти, категорії та тарифного розряду (у тому числі директори та їхні заступники, вчителі, вихователі, бібліотекарі, а також інші працівники (завгоспи, лаборанти), які ведуть викладацьку роботу).

ВИСНОВОК:

Відповідаючи на Ваше питання, хочу зазначити, що багато що залежить від ректора Вашого університету, бо саме він несе відповідальність за порушення закону в контексті суміництва чи суміщення. В цілому треба наголосити на тому, що більшість обмежень, які пов'язані із внутрішнім суміщенням чи сумісництвом, стосується викладацької роботи. Ваш варіант більше повязанний, як я собі розумію, з адмініструванням.

Одним словом, якщо посади, які Ви збираєтесь обіймати не заважають в роботі одна одній та між ними немає конфлікту інтересів, то таке призначення цілком можливо.

Втім я би Вам все ж таки рекомендував обрати собі основну роботу і роботу за сумісництвом. Бажано було б також знати, чи ці вказані Вами посади є структурними підрозділами одного закладу, чи різних? Тоді моя консультація буде більш повною і предметною.

З повагою, адвокат Айвазян.

Доброго дня, шановна Ірина!

Припускаю все ж, що 1.5 ставки не лише навантаження як завідувача кафедрою, а й науково-педагогічне навантаження, пов'язане з безпосередньою освітньо-науковою викладацькою діяльністю. Бо ж ставка завідувача кафедрою може бути лише 1. Крім того, особа може очолювати кілька кафедр чи поєднувати кілька адміністративних посад, зокрема декана і зав.кафедрою, заступника декана, проректора, ректора тощо.

Перш за все хочу зазначити, що 1.5 ставки - не означає, що людина має працювати в закладі вищої освіти повний робочий день / тиждень чи це є основним робочим місцем. Навантаження визначається статтею 56 Законом України "Про вищу освіту" та локальними актами навчального закладу. Максимальне навчальне навантаження на одну ставку науково-педагогічного працівника не може перевищувати 600 годин на навчальний рік.

Робочий час науково-педагогічних працівників становить 36 годин на тиждень (скорочена тривалість робочого часу).

Робочий час науково-педагогічного працівника включає час виконання ним навчальної, методичної, наукової, організаційної роботи та інших трудових обов’язків. Робочий час наукового працівника включає час виконання ним наукової, дослідницької, консультативної, експертної, організаційної роботи та інших трудових обов’язків. Робочий час педагогічного працівника включає час виконання ним навчальної, методичної, організаційної роботи та інших трудових обов’язків.

Норми часу навчальної, методичної, наукової, організаційної роботи визначаються закладом вищої освіти.

Крім того, медична практика та викладацька діяльність та завідування кафедрою було не заборонена навіть державним службовцям високого рівня, міністрам, заступникам, народним депутатам тощо.

Отже, на моє переконання жодних проблем у цьому бути не може. Крім того, обидва роботодавці не мають права на заяву інформацію щодо Ваших умов праці на іншому робочому місці. А саме інформація про умови праці, заробітну плату та ін. - є конфіденційною інформацією про особу і якщо Ви не подаєте декларацію посадової особи відповідно до Закону України "Про запобігання корупції".

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Ні, Закони України "Про освіту", "Про вищу освіту", ні Кодекс законів України про працю - не містять подібних заборон.

Керівні особи, в тому числі у структурі закладів вищої освіти, як правило мають ненормований робочий день.

Ненормований робочий день – це особливий режим робочого часу, який встановлюється для певної категорії працівників у разі неможливості нормування часу трудового процесу. У разі потреби, ця категорія працівників виконує роботу понад нормальну тривалість робочого часу (ця робота не вважається надурочною). Міра праці у даному випадку визначається не тільки тривалістю робочого часу, але також колом обов’язків і обсягом виконаних робіт, тобто навантаженням.

Ненормований робочий день на підприємствах, установах, організаціях незалежно від форми власності, може застосовуватися до керівників, фахівців і робітників, а саме:

• осіб, праця яких не підлягає точному обліку в часі;
• осіб, робочий час яких за характером праці поділяється на частини невизначеної тривалості (сільське господарство);
• осіб, які розподіляють час для роботи на свій розсуд.

Список професій і посад, до яких може застосовуватися ненормований робочий день визначається колективним договором. Тож, підприємство, установа, організація самостійно в колективному договорі визначає перелік професій і посад, до яких може застосовуватися ненормований робочий день.

До червня 2021 р. основне місце роботи визначалося за місцем знаходження (оформлення) трудової книжки, про що була пряма норма в п. 12 ст. 1 Закону про ЄСВ: основне місце роботи — місце роботи, де працівник працює на підставі укладеного трудового договору, де знаходиться (оформлена) його трудова книжка, до якої вноситься відповідний запис про роботу. До цього такий підхід застосовувався з огляду на норми Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України і Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 р. № 58, яка визначає, що трудова книжка ведеться за основним місцем роботи працівника.

З 10.06.2021 р. (з початком переходу на так звані електронні трудові книжки) п. 12 ст. 1 Закону про ЄСВ було викладено в новій редакції, якою визначено, що основне місце роботи — це місце роботи, де працівник працює на підставі укладеного трудового договору, та визначене ним як основне згідно з поданою заявою (до відкликання) та відомостями, що обліковуються в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру на її підставі.

Тож, якщо на Вас не покладено відповідним трудовим договором (контрактом), посадовою інструкцією обов'язку постійної присутності на конкретно визначеному робочому місці з 8-00 до 18-00 наприклад, то будь-які претензії - до Вас є безпідставними та неправомірними. Все життя так було і ніколи ніяких проблем не виникало.

Також слід відзначити, що жодної відповідальності за такі дії, якщо знову-таки Ви не є державним службовцем та не підпадаєте під дію Закону України "Про запобігання корупції", законодавством НЕ ПЕРЕДБАЧЕНО і Ви не зобов'язані повідомляти як уже зазначала про особливості та своє навантаження у іншому закладі. Навіть Державна фінансова інспекція не має право отримувати інформацію щодо цього.

Тож питання виникає лише у табелюванні виконання Вами посадових обов'язків на обох робочих місцях. Проте, на моїй практиці такі проблеми могли поставати лише у разі прямих конфліктів з керівництвом закладів та використання таких обставин для травлі. У всіх інших випадках ніколи ніяких проблем подібного характеру не було.

Вибачте, люди працювали завідчувачами кафедр, деканами, заступниками деканів, проректорами і ректорами, одночасно будучи наприклад адвокатами, нотаріусами, суддями або міністрами чи відповідальними співробітниками Адміністрації (Офісу) Президента України і ніколи ніяких питань щодо такої роботи не виникало. Навіть у діючій владі такі особи є.

Переконана, що нам інколи слід забувати про бюрократію як це роблять в ЄС, та згадувати, що ми всі є людьми і українцями. Бо ж закони існують не для створення перешкод у житті, а для гармонізації суспільного життя.

Тому щиро не розумію які питання можуть бути до такої роботи? Особливо наразі, коли навчальний процес у закладах вищої та середньої освіти спаскужений постійними перервами спочатку по ковіду, потім по воєнному стану, блекаутах та таке інше.

Ось така моя думка на Ваше питання.

З повагою, адвокат Наталія Пономаренко

Вітаю Вас, пані Ірино!

Згідно статті 102-1 КЗпП Сумісництвом вважається виконання працівником, крім основної, іншої оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації або у роботодавця - фізичної особи.

Згідно частини 2 статті 21 КЗпП Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Раніше, керівники державних підприємств, установ і організацій, їхні заступники, керівники структурних підрозділів — цехів, відділів, лабораторій тощо, та їхні заступники не мали права працювати за сумісництвом за винятком наукової, викладацької, медичної і творчої діяльності (п. 4 Постанови № 245, п. 4 Положення № 43 - які втратила чинність).

На даний час зазначені посадові особи отримали право працювати за сумісництвом у будь-якій сфері. До того ж, сумісники ­можуть працювати пов­ний робочий час.

Тому, Ви маєте право працювати завідуючою кафедри та заввідділенням у лікарні, якщо це не заборонено контрактом з ВНЗ або колективним договором.

З повагою, юрист Дерій В.О.!

ВІТАЮ ВАС, пані ІРИНА! Все що прямо не заборонене законом - дозволене. Саме такий загальносвітовий принцип права демократичних країн було закладено у частину першу статті 19 Конституції України, який звучить так: правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Усі роки незалежності в тому числі професійні лікарі, юристи, державні службовці, історики, педагоги, які були дійсно визнаними фахівцями своєї справи, - поєднували свою практичну діяльність із науково-викладацькою, що включає відповідно до законодавства також і адміністративно-управлінську діяльність науково-дослідним та науково-педагогічним процесом в межах вищих навчальних закладів (нова назва - Заклади вищої освіти, ЗВО).

Ваше питання зачіпає й досі неформально існуючу дискусію щодо того яким має бути науковець - викладач... Людиною, яка лише працює в закладі вищої освіти, не маючи навіть приблизних уявлень про сучасний стан речей "в полях" відповідної галузі так би мовити, або ж ефективно суміщати практичну діяльність адвокатом, суддею, лікарем, програмістом, інженером, управлінцем, а не лише писати наукові статті у індексовані журнали та видання.

Наприклад один з завідувачів кафедрою ВНЗ в якому я навчався - пан Раф...кий, будучи на той час то начальником одного з управлінь Адміністрації Президента України, то керівником Апарату Голови Уряду, то заступником глави Адміністрації Президента України, то директором НДІ в структурі НАН України - з"являвся на засідання кафедри, яку очолював в нашому університеті - в кращому випадку кілька разів на рік. І в цьому ніхто ніколи не вбачав жодних порушень. Таке має місце і зараз. Навіть пані колишня Генеральний прокурор України пані Венедіктова не звільнялася із займаної посади, обіймаючи державну посаду Ген.прокурора України, аналогічно і народні депутати України, які поєднують законотворчість з іншою не забороненою законом викладацькою діяльністю.

Інший приклад. Директор загальноосвітнього навчального закладу інтернатного типу окрім посади директора обіймав посаду завідувача кафедрою у вищому педагогічному навчальному закладі, а так само виконував обов"язки депутата обласної ради. Тож вибачте де йому слід було мати 0.5 ставки? - Директорської чи Завідувача кафедрою?!

Така сама ситуація щодо народних депутатів України. Де пані народному депутату України слід мати 0.5 ставки?! - Народним депутатом на пів ставки бути чи деканом юридичного факультету або ж завідувачкою кафедрою ?

Як і у Вашому випадку певні посади не передбачають їх обіймання наполовину. Тобто не може бути два завідувача кафедрою по 0.5 чи 2 завідувача відділенням у медичному закладі. Звісно, іноді з подібних ситуацій намагаються вийти за допомогою "виконання обов"язків" чи "покладення обов"язків". Але ж т.в.о. може бути не при діючому керівнику. Так само власне може бути заступник завідувача кафедрою, який буде виконувати обов"язки та певну частину навантаження на 0.5 ставки при діючому та обраному завідувачу, але як на мене це теж не дуже правильно. Як і спроба міряти роботу керівника "годинами" і "робочим днем". У Європі існує контрактна форма. Де людина отримує гроші за конкретно узгоджені умови з роботодавцем - тобто за обіймання посади, за погодинне виконання викладацької, навчально-методичної роботи, за науково-дослідну роботу по проектам тощо. І не виникає ніяких питань щодо "більшої і меншої половини". Жодної бюрократії і КЗоТів, які замість гарантій - часто виснуть гирями на руках керівників, а в останні роки ще й стали інструментом для "державного здирництва" і поповнення бюджету через численні перевірки Державної інспекції з питань праці.

Передача фахівцями практичного досвіду, зокрема у таких галузях як медицина, юриспруденція, педагогіка, технічні науки - є важливим для збереження інстутуційної спроможності цілих галузей суспільного життя та економіки держави. Якщо через бюрократичні заморочки малокомпетентних "бухгалтерів" та "економістів" (які не бачать стратегію і шлях розвитку галузей науки, економіки чи загалом держави далі цифр у табличці Exсel) - держава ризикує втратити цілі покоління лікарів, юристів, педагогів, інженерів, науковців різних галузей - то кому буде краще від зекономленої начебто 0.5 чи 1 ставки при тому що існує 1001 спосіб неформального розподілу цих коштів?

Проте, нажаль, подібні випадки за 30 років незалежності так і не були належним чином унормовані на рівні законодавства. Наприклад, смішно але не дуже виглядає на практиці використання судами України ще "радянської інструкції" (роз"яснення Держкомпраці Ради Міністрів СРСР від 29.12.1965 № 30/39 "Про порядок оплати праці тимчасового замісництва"), на підставі якої стверджується що тимчасове виконання обов"язків на людину може бути покладено лише на 2 місяці.

Але факт є факт. Знаходиться дуже багато тих, хто й досі посилається на подібні інструкції та роз"яснення.

Але ж Ви мабуть краще за мене знаєте скільки років обіймала посаду у статусі в.о. пані Супрун, фактично очолюючи МОЗ України.

При цьому відповідь на питання щодо поєднання науково-викладацької роботи та лікарсько-адміністративної, як і в інших галузях - досі не знайшло свого вирішення та взагалі розуміння напрямку в якому слід рухатися.

ОТЖЕ, на моє переконання як фахівця у галузі юридичної науки, Ви маєте повне право працювати на ставку завідувача відділенням у лікувальній установі, а так само займатися науково-творчою чи науково-педагогічною діяльністю, в тому числі із покладенням на Вас обов"язків завідувача кафедрою, що є виборною посадою та включається до поняття науково-педагогічна діяльність у розумінні Закону України "Про вищу освіту".

При цьому ні Конституція України, ні Закони України "Про освіту", "Про вищу освіту", ні Кодекс законів про працю України - не містять жодних заборон чи обмежень щодо такої діяльності, що є трудовою в розумінні законодавства про працю.

За порушення положень щодо суміщення та сумісництва так само закон не передбачає жодної відповідальності, власне як і за продаж квартири за готівку, незважаючи на формально існуючу заборону готівкових операцій на суму більше 50 тисяч гривень. Заборона є - відповідальності за заборону немає, отже - фактично таке не заборонене. Звісно "за вуха" можуть притягнути будь-які порушення, але ж факт є факт.

Крім наведеного, Ви дійсно не зобов"язані надавати будь-кому інформацію щодо умов своєї праці в інших закладах, у інших роботодваців. Ця інформація є персональними даними та може бути віднесена Вами до конфіденційної.

Відповідно до статті 31 Закону України "Про оплату праці", відомості про оплату праці працівника надаються будь-яким органам чи особам лише у випадках, передбачених законодавством, або за згодою чи на вимогу працівника.

ОТЖЕ, відповідно до законодавства - інформація щодо умов Вашої роботи (праці, виконання адміністративно-управлінських чи інших функцій, кількість годин чи обсяг навантаження) - віднесена до конфіденційної інформації про особу, оскільки містить інформацію про особисте та сімейне життя особи (персональні дані про неї).

Про це, зокрема, неодноразово наголошував у своїх рішеннях Конституційний Суд України.

Аналізуючи питання щодо поширення інформації про сімейне життя особи, яка займає посаду, пов’язану зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування, Конституційний Суд України враховує, що така інформація зазвичай стосується не лише цієї особи, а й інших осіб, зокрема членів її сім’ї, яким Конституція України теж гарантує право на невтручання в їх особисте і сімейне життя, крім випадків, визначених законом. Тому поширення даних про таких фізичних осіб – членів сім’ї, що можуть стати відомими в результаті поширення інформації про саму посадову особу, крім випадків, визначених законом, може призвести до порушення їх конституційних прав, зашкодити гідності, честі, діловій репутації тощо. Застереження щодо недопущення порушення конституційних прав членів сімей посадових осіб Конституційний Суд України висловив у Рішенні від 6 жовтня 2010 року № 21-рп/2010. Таким чином, Конституційний Суд України, даючи офіційне тлумачення частин першої, другої статті 32 Конституції України, вважає, що інформація про особисте та сімейне життя особи (персональні дані про неї) – це будь-які відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована, а саме: національність, освіта, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров’я, матеріальний стан, адреса, дата і місце народження, місце проживання та перебування тощо, дані про особисті майнові та немайнові відносини цієї особи з іншими особами, зокрема членами сім’ї, а також відомості про події та явища, що відбувалися або відбуваються у побутовому, інтимному, товариському, професійному, діловому та інших сферах життя особи, за винятком даних стосовно виконання повноважень особою, яка займає посаду, пов’язану зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування. Така інформація про фізичну особу та членів її сім’ї є конфіденційною і може бути поширена тільки за їх згодою, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

(абзаци четвертий, п’ятий підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року № 2-рп/2012 у справі за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської області щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України).

ВІдповідно до частини другої статті 5 Закону України "Про захист персональних даних", персональні дані можуть бути віднесені до конфіденційної інформації про особу законом або відповідною особою. Не є конфіденційною інформацією персональні дані, що стосуються здійснення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень.

Ні завідувач відділенням, ні завідувач кафедрою - не є посадами, які віднесені до тих, за якими може здійснюватися виконання функцій держави або місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень, а тому - такі дані не можуть бути віднесені до публічної інформації.

В інакшому випадку, ми могли б цікавитися інформацією про заробітну плату сусіда, який не так припаркував своє авто, подаючи запит на публічну інформацію щодо нього. Але це неможливо, звісно якщо така особа не державний службовець, який усвідомлено приймає відповідні вимоги законодавства, приймаючи присягу державного службовця та вступаючи на посаду.

Наостанок відзначу, що поняття "ставки", "сумісництво", "суміщення" і бюрократизація науково-дослідної, педагогічної, медичної сфер - є чужим і незрозумілий для європейського суспільства та США явищем... навіть не стільки радянським рудиментом (пережитком), як бюрократично-корупційною практикою, яка дивним чином збереглася з часів царської Росії на наших землях.

Бо ж навіть у мого дідуся (який нажаль помер у січні 2022 року) та який більше 20 років займав посаду головного торакального хірурга УРСР, а потім і України, ніколи не виникало ніяких питань щодо того, а чи він головний торакальний хірург на пів ставки, чи на пів ставки завідувач відділення торакальної хірургії в Національному науково-дослідному інституті, який відносився до сфери управління Національної академії медичних наук України, чи він викладач і науковий керівник на півставки? Такі речі є відверто принизливими для визнаних фахівців своєї галузі і на мій погляд держава не має ставитись так до науки і освітньо-наукової галузі. Але ж все знову зводиться до принизливої "уровниловки". Чи були б якійсь питання щодо 0.25, 0.5, 1, 1.5 ставки, якби оплата здійснювалася гідно та з урахуванням індивідуального внеску науковця у справу? - Ні. Проте ж як завжди відсутність коштів зводить до того, що вибачте "прибиральниця" отримує зарплатню як доцент, а сторож на вахті як професор. І при цьому оплата усіх є принизливою та такою, що ледь-ледь забезпечує прожитковий мінімум одній людині, вже не говорячи про сім"ю.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність", вчений має право, зокрема,

• обирати види, напрями і засоби наукової і науково-технічної діяльності відповідно до своїх інтересів, творчих можливостей та загальнолюдських цінностей;
• отримувати належні стимулювання та мотивацію до наукової і науково-технічної діяльності, орієнтовані на об’єктивну оцінку реалізації конкретних завдань за кінцевим результатом;

Згідно зі статтею 6 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність", Науковий працівник провадить наукову (науково-технічну, науково-організаційну, науково-педагогічну) діяльність у наукових установах, закладах вищої освіти, наукових підрозділах установ, організацій, підприємств.

Робочий час наукового працівника визначається Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України, прийнятими відповідно до нього.

Для наукових працівників і спеціалістів наукових установ та закладів вищої освіти може встановлюватися гнучкий режим робочого часу, відповідно до якого встановлюється режим праці із саморегулюванням часу початку, закінчення і тривалості робочого часу впродовж робочого дня, з дотриманням вимог статей 50-52 і 56 Кодексу законів про працю України.

Для наукових працівників і спеціалістів наукових установ та закладів вищої освіти може запроваджуватися дистанційний режим праці.

Можливість запровадження гнучкого режиму робочого часу та дистанційного режиму праці в науковій установі (закладі вищої освіти) визначається в колективному договорі або рішенням керівника наукової установи (закладу вищої освіти) за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації.

Конкретний перелік професій і посад наукової установи (закладу вищої освіти), на яких можуть застосовуватися гнучкий режим робочого часу та дистанційний режим праці, погоджується вченою (науковою, науково-технічною, технічною) радою наукової установи (закладу вищої освіти).

Порядок та умови застосування гнучкого режиму робочого часу та дистанційного режиму праці визначаються у правилах внутрішнього трудового розпорядку наукової установи (закладу вищої освіти).

Науковий працівник має право:

• провадити науково-педагогічну діяльність, надавати консультативну допомогу, а також бути експертом відповідно до законодавства України;
• працювати за сумісництвом, зокрема на керівних наукових та науково-педагогічних посадах, за умови забезпечення уникнення конфлікту інтересів;
• провадити підприємницьку діяльність відповідно до законодавства України;

Якщо наразі в Україні виникають подібні питання до науковців - практиків збоку керівників або контролюючих органів, то мабуть щось в державі йде не так і не у напрямку до Європи, а у напрямку до "князя-корупціонера Меншикова та царя-батюшки Петра І". Тож які наступні кроки можна чекати від людей, які задають такі питання?! - 8-годинний робочий день з правом на 2 вихідні для бійців ЗСУ чи табелювання робочого часу Президента, Прем"єр-міністра України, народних депутатів? Чи це інше? - Як на мене то питання десь такого ж гатунку. У всьому ж має бути здоровий глузд і своя специфіка, а не формально-бюрократичний підхід.

Щиро вірю, що ситуація в країні зміниться накраще і жодних питань до науковців-практиків збоку контролерів-бюрократів з "вищою бухгалтерською освітою" ніколи не буде виникати.

З повагою, юрист Ярослав Турчин (м. Гамбург, Німеччина)