Відмова звільнити з посади

Доброго дня, Євгенія!

Про яке підприємство йде мова? Державне, комунальне, приватне?

Підстави для звільнення працівника за власним бажанням під час воєнного стану залишились такими ж, як і до його введення, а отже згідно зі статтею 38 КЗпП:

"Працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, роботодавець не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору, чинив мобінг (цькування) стосовно працівника або не вживав заходів щодо його припинення, що підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили".

Відповідно до статті 16 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану":

Державний нагляд (контроль) за додержанням законодавства про працю у період дії воєнного стану.

1. У період дії воєнного стану центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальні органи можуть здійснювати за заявою працівника або профспілки позапланові заходи державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання та фізичними особами, які використовують найману працю, в частині додержання вимог цього Закону, а також з питань виявлення неоформлених трудових відносин та законності припинення трудових договорів.

З повагою, адвокат Айвазян.

Доброго дня, проаналізуйте свій статут, там повинно все бути написано про порядок звільнення директора.

Керівник господарського товариства є не лише найманим працівником, а ще й виконує роль виконавчого органу товариства, що визначає його специфічний статус та надає йому широкі повноваження. Написання керівником ТОВ заяви про звільнення за власним бажанням недостатньо для припинення трудових відносин із цим товариством.

Якщо статутом ТОВ питання звільнення директора віднесено до компетенції загальних зборів, то він не має повноважень вирішувати самостійно питання про своє звільнення. Такий висновок зробив Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 19.01.2022 у справі № 911/719/21.

Судова практика щодо розгляду справ за позовами керівників про припинення трудових відносин

У справі № 183/6431/22, яка розглядалася Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області (посилання на судове рішення в ЄДРСР), суд частково задовольнив позовні вимоги позивача про визнання припиненими трудових відносин та зобов’язання вчинити певні дії. Позовні вимоги аргументовані тим, що позивача призначено генеральним директором ТОВ. 15.07.2022 позивачем подано заяву про звільнення за власним бажанням, яку 18.07.2022 направлено на адреси учасників юридичної особи разом з повідомленнями про скликання позачергових загальних зборів учасників. Однак заява про звільнення разом з повідомленням про скликання позачергових зборів проігнорована учасниками.

Розглядаючи справу, суд дійшов висновку, що вимоги трудового законодавства України про те, що необхідно попередити власника або уповноважений ним орган про звільнення письмово за два тижні – виконано позивачем в повному обсязі, що підтверджується наданими ним доказами. Законодавством України визначено право особи вільно обирати собі місце роботи та припиняти трудові відносини за власним бажанням, будь-яких обмежень не допускається, оскільки це порушує невід’ємне право особи на вільний вибір праці. Особливість звільнення директора товариства полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства.

У випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, зокрема через неможливість зібрати кворум для проведення загальних зборів, керівнику з метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання припиненими трудових відносин. Аналогічні правові позиції викладені Верховним Судом у постановах від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18 (провадження № 61-49113св18), від 17.02.2021 у справі № 390/1449/19.

Також суд зазначив, що пред’явлення позову по суті спрямоване на припинення трудових правовідносин між позивачем та товариством, оскільки в позасудовому порядку позивач позбавлений можливості скористатися своїм правом на звільнення за власним бажанням. Крім того, суд зазначив, що заява про звільнення з посади генерального директора у встановлений строк та спосіб відповідачем розглянута не була. Вказана бездіяльність відповідача порушує трудові права позивача, зокрема право бути звільненим із займаної посади за власним бажанням та право на вільне обрання місця роботи. У зв’язку з чим суд вирішив, що обраний позивачем спосіб захисту є ефективним і таким, що не суперечить закону, а трудові відносини між позивачем та відповідачем слід визнати припиненими з дати, на коли були скликані позачергові збори, в порядку денному яких було передбачено розгляд вказаного питання.

Чим цікава ця справа та чому може стати у пригоді?

Ну, по-перше, один з власників відповідача має зареєстроване місце проживання на території країни-агресора. Наразі дуже багато керівників юридичних осіб, які мають засновників з рф, теж опинилися в ситуації, коли є чітке бажання звільнитися, але немає можливості вчинити дії, які вимагає закон (оскільки з початком повномасштабного вторгнення відправка поштових повідомлень до рф не здійснюється), щоб навіть у випадку отримання відмови чи ігнорування з боку власників хоча б були підстави для звернення до суду. В цій справі позивачем долучено до матеріалів справи лист – відповідь АТ «Укрпошта», з якого вбачається, що починаючи з 24.02.2022 АТ «Укрпошта» не приймає до пересилання жодні відправлення до рф. З огляду на зазначене вище суд дійшов висновку, що позивач використав усі можливі засоби для захисту свого права щодо звільнення з займаної посади за власним бажанням в позасудовому порядку.

По-друге, однією з вимог позивача була вимога про зобов’язання Департаменту адміністративних послуг виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань з розділу «Відомості про керівника юридичної особи, про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи» відомості про позивача як генерального директора відповідача.

Розглядаючи вказану вимогу, суд зазначив, що в ч. 1 ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» визначено, що державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі документів, що подаються заявником для державної реєстрації, або судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». Тому відповідно до зазначених норм на підставі рішення суду, що набрало законної сили, можливо внести зміни до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі.

У свою чергу, суд зазначив, що не вправі втручатися у діяльність органу – суб’єкта державної реєстрації, зобов’язуючи його вносити будь-які відомості до Єдиного державного реєстру, а рішення суду про припинення трудових відносин є підставою для внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, тому така позовна вимога відповідача не підлягає задоволенню (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18).

У справі № 487/9200/21, що розглядалась Заводським районним судом міста Миколаєва (посилання на судове рішення в ЄДРСР), суд дійшов аналогічних висновків, як і у справі № 183/6431/22, та зазначив, що уповноважений на звільнення директора орган відповідача проігнорував повідомлення позивача про його звільнення і не розглянув по суті заяву позивача про звільнення протягом передбачених законодавством строків, не виконав покладених на нього статутом обов’язків. З огляду на викладене своєю бездіяльністю, яка виразилася в не розгляді та не вжитті заходів для прийняття рішення про звільнення позивача в межах статутної діяльності товариства, відповідачем були порушені трудові права позивача. Встановлені судом обставини свідчать про те, що на теперішній час трудові відносини між сторонами фактично припинені, однак процедура розірвання трудового договору відповідно до законодавства України про працю не виконана. Тому, хоча трудові обов’язки позивач з відповідачем припинив, що підтверджується поданою заявою, повідомленням, однак відповідачем не прийнято рішення відповідно до вимог діючого трудового законодавства у встановлені строки, відомості до ЄДР не внесені, що означає не припинення трудових відносин з відповідачем. А отже, з вказаних підстав позовні вимоги позивача про визнання припиненими трудових відносин підлягають задоволенню.

Як бачимо з Єдиного державного реєстру судових рішень, наразі наявна досить велика кількість судових справ за позовами керівників до юридичних осіб про припинення трудових відносин. І, як видно з останніх судових рішень, суди майже зажди займають сторону позивачів, але за однієї умови: якщо керівник вчинив усі залежні від нього дії, спрямовані на належне та своєчасне повідомлення учасників товариства про свої наміри щодо звільнення.

З огляду на наявну судову практику та законодавче врегулювання таких правовідносин при виявленні керівником бажання звільнитись рекомендуємо чітко виконати вимоги Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», зокрема не просто надіслати повідомлення про заплановані збори, а оформити його поштовим відправленням з описом вкладення. В повідомленні мають бути зазначені дата, час та місце зборів і порядок денний загальних зборів, де одним з питань буде саме розгляд заяви керівника про звільнення

https://yur-gazeta.com/publications/practice/sudov...

Доброго дня.

Порядок звільнення (прийняття рішення) визначається в статутних документах підприємства.

Також проаналізуйте трудовий договір чи контракт з директором (у разі їх укладання).

Договір чи контракт має містити порядок та підстави звільнення з займаної посади.

Також необхідно розуміти організаційно - правову форму Вашого підприємства.

Доброго дня!

Згідно зі статтею 65 Господарського кодексу України управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна й участі в управлінні трудового колективу.

В установчому документі юридичної особи визначають повноваження загальних зборів учасників юридичної особи, у тому числі щодо призначення та звільнення керівника, а також порядок прийняття відповідних рішень.

Призначення та звільнення керівника відбувається на підставі прийнятого рішення загальних зборів учасників юридичної особи.

Однією з підстав припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39 Кодексу законів про працю України).

Згідно з нормами Кодексу законів про працю України право директора на звільнення за власним бажанням він може реалізувати за умови подання/надіслання за два тижні до дати звільнення відповідної заяви про звільнення за власним бажанням, письмового повідомлення усіх учасників Товариства про його наміри щодо звільнення з посади та скликання загальних зборів учасників Товариства, на яких і повинно бути вирішено питання щодо його звільнення.

На директора, який ініціює питання про проведення загальних зборів учасників Товариства, покладено обов’язок щодо належного повідомлення всіх учасників Товариства про скликання і проведення загальних зборів учасників у порядку, який передбачено нормами чинного законодавства і Статутом Товариства.

Тож, за умови дотримання директором вказаного порядку та вчинення ним відповідних дій, учасники товариства зобов’язані розглянути відповідну заяву директора і прийняти рішення щодо його звільнення.

Що робити Директору, якщо засновник не звільняє?

ВС у справі № 911/719/21 ВС наголосив, що відповідно до статуту ТОВ та Закону про ТОВ/ТДВ питання щодо звільнення директора вирішується тільки за рішенням загальних зборів, тому директор товариства не має самостійних повноважень щодо вирішення питань про своє звільнення з посади директора.

Відтак, єдиний можливий шлях у випадку відсутності рішення учасників — це звернення до суду з позовом про визнання трудових відносин припиненими у зв`язку зі звільненням за власним бажанням, із записом до трудової книжки про звільнення на підставі ч. 1 ст. 38 КзпП

При цьому, суду доведеться надати всі докази дотримання порядку повідомлення про своє звільнення та про скликання загальних зборів.

Як бути, якщо рішення не було прийнято загальними зборами?

У випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення Директора, зокрема через неможливість зібрати кворум для проведення загальних зборів, керівнику із метою захисту свої прав надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання трудових відносин припиненими.

Судова практика визначає, що не вирішення загальними зборами учасників товариства питання про звільнення працівника з посади директора є порушенням його права щодо вільного вибору праці.

Окрім того, суди вважають, що процедура звільнення директора із займаної посади не може вважатись завершеною внаслідок припинення лише трудових відносин з товариством. Оскільки повноваження директора як посадової особи припиняються з моменту прийняття відповідного рішення засновниками та внесення змін до ЄДР.

Таким чином, по-перше, трудові відносини директора з товариством мають бути припинені з дотриманням законодавства. По-друге, директора має бути виключено з ЄДР як керівника товариства.

ВИСНОВОК

Директор може звільнитись з підстав, визначених контрактом, або за загальними правилами, передбаченими КЗпП, а саме ст. 38 КЗпП (за власним бажанням). Причому, свою заяву він повинен надіслати учасникам ТОВ разом з повідомленням про проведення загальних зборів та порядком денним.

Верховний Суд у постанові від 24.12.2019 у справі №758/1861/18 дійшов висновку, що відповідно до трудового законодавства України, керівник товариства (директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган попередивши власника письмово за два тижні. Разом з тим особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства.

Якщо засновники ігнорують загальні збори - Директор ТОВ може звернутись до суду з позовом про припинення трудових відносин та про виключення запису про нього як про керівника ТОВ з ЄДР.

Цілком можливо, що згідно статуту загальні збори можна провести онлайн, тому відсутність власника не повинно бути перешкодою у звільненні директора.

З повагою, юрист Дерій В.О.!

Бажаю Вам успіхів!