Поліцаї, затримавши потерпілого, погрожували йому у своєму автомобілі, попередньо виключивши свої камери. Чи можна про ці погрози заявляти, якщо у потерпілого відсутні докази?

Вітаю Вас!

Загалом у діях поліцейських вбачається явне перевищення службових повноважень згідно статті 365 Кримінального кодексу України.

1. Перевищення влади або службових повноважень, тобто умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав чи повноважень, якщо вони завдали істотної шкоди охоронюваним законом правам, інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам, інтересам юридичних осіб, -

карається обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на строк від двох до п’яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

2. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, якщо вони супроводжувалися насильством або погрозою застосування насильства, застосуванням зброї чи спеціальних засобів або болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили тяжкі наслідки, - караються позбавленням волі на строк від семи до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Чи є відео- або фотодокази того, як порушник ПДР заблокував ворота, що стало підставою для виклику поліції?

Чи складали поліцейські протокол затримання?

Чи отримали Ви під власний підпис протоколи за статтями 173, 185 та 210?

Хто складав протокол за статтею 210 - поліцейський чи керівник ТЦК? Якщо поліцейський - тоді він не мав повноважень такого робити, адже це виключно обов'язки ТЦК (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0036-24#Text)

Якщо Ви самі викликали поліцію то Вас не мали право затримувати та доставляти до ТЦК чи поліції без складення протоколу затримання.

Згідно статті 261 Кодексу про адміністративні правопорушення

Про адміністративне затримання складається протокол, в якому зазначаються: дата і місце його складення; посада, прізвище, ім’я та по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу затриманого; час і мотиви затримання. Протокол підписується посадовою особою, яка його склала, і затриманим. У разі відмовлення затриманого від підписання протоколу в ньому робиться запис про це.

Про місце перебування особи, затриманої за вчинення адміністративного правопорушення, негайно повідомляються її родичі, а на її прохання також власник відповідного підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган.

Органи (посадові особи), правомочні здійснювати адміністративне затримання, про кожний випадок адміністративного затримання осіб інформують у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги, крім випадків, якщо особа захищає себе особисто чи запросила захисника.

Отже, згідно статті 261 КУпАП під час затримання повинен бути складений протокол, поліцейські повинні повідомити Ваших родичів та Вашого правозахисника (або центр безоплатної правової допомоги)

Оскаржити дії поліцейських можете шляхом подати заяви до ДБР та завяви до поліції про перевищення службових повноважень, але якщо Ви плануєте подавати скаргу на дії поліції, то раджу заручитися підтримкою адвоката по кримінальному праву, щоб знову не потрапити під неправомірні дії поліцейських.

Протоколи за статтями 173 та 185 КУпАП будуть передаватись в суд, проте Ви маєте всі шанси їх оскаржити. Інформацію про те, чи передали поліцейські їх до суду перевіряйте за посиланням https://court.gov.ua/fair/

Щодо протоколу за статтею 210 КУпАП, то притягувати до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку мають право лише уповновжені працівники ТЦК. Проте, цілком можливо, що в разі накладення штрафу - його вдасться оскаржити у судовому порядку, але потрібно знати більше деталей.

З повагою, юрист Дерій В.О.!

Вітаю, Ваша ситуація вимагає уважного підходу та вжиття певних правових заходів для захисту ваших прав і забезпечення справедливості. Навіть без наявності прямих доказів можна вжити заходів для оскарження дій поліції. Ось кілька рекомендацій щодо того, як діяти в даній ситуації:

Перш за все, слід звернутися до кваліфікованого адвоката, який спеціалізується на захисті прав громадян і прав людини. Адвокат допоможе скласти правильні скарги і звернення, а також представлятиме ваші інтереси в суді.

• Подання скарги до вищестоящого органу: Ви маєте право подати скаргу до органів, які контролюють діяльність поліції, таких як Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України.
• Звернення до прокуратури: Можете подати заяву до прокуратури про незаконні дії поліції, включаючи погрози, незаконне затримання та складання фальшивих протоколів.
• Оскарження протоколів у суді: Ви можете оскаржити протоколи, складені на вас за статтями 173, 185 та 210 КУпАП, у судовому порядку.

• Свідки: Якщо були свідки подій, попросіть їх надати письмові свідчення або згодом виступити свідками в суді.
• Медичні довідки: Якщо під час затримання були нанесені тілесні ушкодження, зверніться до лікаря та отримайте медичну довідку про ушкодження.
• Запити на відеозаписи: Можна спробувати подати запит на отримання відеозаписів з камер спостереження в місцях, де відбувалися події, зокрема біля приватної ділянки та відділення поліції.

• Формулювання заяв: Формулюйте свої заяви обережно, зазначаючи, що ви описуєте події з вашої точки зору і вказуєте на факти, які мають бути розслідувані. Це знижує ризик звинувачення у наклепі.
• Підтримка адвоката: Ваш адвокат допоможе сформулювати заяви таким чином, щоб вони відповідали законодавчим нормам і знизили ризик зустрічних звинувачень.

Можна звернутися до правозахисних організацій, таких як Уповноважений Верховної Ради України з прав людини або міжнародні правозахисні організації, які можуть надати додаткову підтримку і допомогу.

Так, ви можете згадувати про погрози та інші протиправні дії поліції у ваших скаргах та зверненнях навіть за відсутності прямих доказів. Однак важливо діяти обережно та з підтримкою кваліфікованого адвоката, щоб мінімізувати ризики і забезпечити належний захист ваших прав.

Вітаю!

ОБОВ'ЯЗКОВО ТРЕБА СКАРЖИТИСЯ, ЩОБ СИТУАЦІЯ НЕ ВИЙШЛА З ПІД КОНТРОЛЮ.

ПЕРЕПРОШУЮ ЩО ДАЛІ НА РОСІЙСЬКІЙ МОВІ, ГОТУВАВ ВАМ ВІДПОВІДЬ ТЕРМІНОВО.

1.

Жалобу на незаконные действия должностного лица нужно подать в вышестоящий орган или в Государственное бюро расследований.

Жалоба подается к руководителю полиции или подразделения внутренней безопасности соответствующего территориального органа полиции в соответствии Закону "Об обращениях граждан". Также жалоба может быть подана устно по телефону "102" или call-центра "0-800-50-02-02".

Заявление о совершении полицейским преступления необходимо подавать в Государственное бюро расследований. Преступлением в этом случае будут считаться любые действия, которые полицейский не имел права выполнять вообще или не имел права выполнять их без разрешения или соблюдения особого порядка. Это могут быть такие действия, при осуществлении которых был причинен вред охраняемым законом правам и интересам лица (право на жизнь и здоровье, право на собственность, право на достоинство), то есть:

• применение физической силы, огнестрельного оружия без предупреждения заранее (или угроза такого применения);
• незаконное проникновение полицейского в жилье;
• применение физического или психического насилия;
• противоправное применение специальных средств (наручники, резиновые дубинки, ядовитые газы, водометы и т.п.);
• длительное лишение человека пищи, воды, тепла, оставление его во вредных для здоровья условиях, использование огня, электричества, кислоты, щелочи, радиоактивных веществ, ядов;
• унижение чести, достоинства, причинение душевных переживаний, глумление;
• причинение смерти, доведение до самоубийства, нарушение неприкосновенности жилища, заведомо незаконные задержания, привод или арест, привлечение заведомо невиновного к уголовной ответственности, принуждение давать показания и другие действия, охватываемые диспозициями статей Уголовного кодекса Украины.

Поэтому в случае совершения полицейским преступления, необходимо обратиться с заявлением в территориальное управление ГБР. Заявление направляется в соответствии с Законом "Об обращениях граждан", подать его можно также и в электронном виде.

2.

МВД приняло приказ от 15 ноября 2017 года № 930 «Об утверждении Порядка рассмотрения обращений и организации проведения личного приема граждан в органах и подразделениях Национальной полиции Украины». Документ установил единый порядок приема, регистрации и рассмотрения обращений граждан в органах и подразделениях Нацполиции. Граждане Украины, а также лица, не являющиеся гражданами Украины и законно находящиеся на ее территории, имеют право обратиться в органы (подразделения) полиции с замечаниями, жалобами и предложениями по вопросам, связанным с деятельностью Нацполиции, предприятий, учреждений и организаций, относящихся к сфере ее управления, с заявлениями или ходатайствами о реализации своих социально-экономических, политических и личных прав и законных интересов, а также с жалобами об их нарушении. Обращаться в органы полиции можно на украинском или другом языке, приемлемом для сторон.

Обращения от граждан могут поступать в виде писем, на личном приеме, с использованием сети Интернет, средств электронной связи или с помощью средств телефонной связи через контактные центры, телефонные «горячие линии». В обращении указываются ФИО, место жительства и излагается суть затронутого вопроса, замечания, предложения, заявления или жалобы, просьбы или требования. Письменное обращение должно быть напечатано или написано от руки разборчиво и четко, подписано заявителем (группой заявителей) с указанием даты. В электронном обращении также должен быть указан адрес электронной почты, на который может быть направлен ответ, или сведения о других средствах связи. Применение ЭЦП при отправке электронного обращения не требуется. Электронное обращение, направленное без использования электронной подписи, должно иметь вид скан-копии или фотокопии обращения с подписью заявителя с указанием даты. Обращения принимаются, предварительно рассматриваются и централизованно регистрируются в день их поступления, а те, что поступили в нерабочий день и время - на следующий после него рабочий день.

Срок рассмотрения обращений составляет не более одного месяца со дня их поступления, а те, которые не требуют дополнительного изучения, - безотлагательно, но не позднее 15 дней со дня их получения. Срок рассмотрения может быть продлен, но общий срок решения вопросов, затронутых в обращении, не может превышать 45 дней. Обращения считаются решенными, если рассмотрены все поставленные в них вопросы, приняты необходимые меры и заявителям даны обстоятельные и исчерпывающие ответы.

Притягнути до відповідальності Вас не можуть, бо зворотнє вони довести належними доказами не зможуть, адже вимкнули камери. Тобто цілком можна припустити, що камери були вимкнені умисно для приховування перевищення службових повноважень. Ваше слово - проти їх слова. Будуть щось там розказувати - Ви можете запропонувати пройти перевірку на поліграфі (так званий "Детектор брехні").

Але ситуація наступна. Місцеві підрозділи Національної поліції не є самостійними структурами, не мають статусу юридичних осіб публічного права, не мають власних рахунків та ін. Усі вони мають пряме підпорядкування Департаменту патрульної поліції Нацполіції України і фактично отримують зарплатню та можуть бути притягнуті до службової відповідальності лише власним Департаментом патрульної поліції у м. Києві. Ось така "реформа" вийшла. Те, що Ви розповіли, на жаль, має місце не у одиничних справах. Раніше таке витворяли "поліцаї" при інкримінуванні людям статті 130 КУпАП, щоб вимагати у громадян гроші (неправомірну вигоду) за непозбавлення водійських посвідчень.

Теж починали розмови - патрони, зброю, наркотики підкинемо та таке інше.

В будь-якому разі це не рядові громадяни, а тому обов"язок доказування відсутності перевищення службових повноважень та інших ознак злочинів у своїх діях - має доказувати саме посадова особа поліції. Відключення нагрудних відеозаписуючих пристроїв та реєстратора в авто - є істотним і може свідчити про приховування злочинів.

Такі дії є додатковою підставою стверджувати про наявність в діях поліцейських ще й ч. 1 ст. 396 КК України "Приховування злочину".

Крім того, в порушення вимог законодавства, як я розумію, не було складено протокол адміністративного затримання, не було повідомлено Бюро безоплатної правової допомоги для надання Вам права на адвоката, не було повідомлено про Ваше затримання близьких.

У разі відмови від отримання повістки поліцейський, який входить складу групи оповіщення, проводить адміністративне затримання та доставлення громадянина до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки на підставі статей 261 і 262 Кодексу України про адміністративні правопорушення (останній абзац пункту 47 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560).

Але згідно цієї норми - це може робити лише поліцейський, який входить до групи оповіщення. Тобто сам цей факт свідчить про перевищення поліцією своїх службових повноважень та абсолютну юридичну безграмотність.

Мабуть Ви хочете повторити шлях, який пройшов інший громадянин по справі в м. Львові, коли громадянин відсудив у держави моральну компенсацію за протиправні дії патрульної поліції?

Ось опис цієї справи (деталі за посиланням).

https://protocol.ua/ua/za_zastosuvannya_do_pishoho...

Фабула судового акту: Позивач звернувся до суду з позовом про відшкодування йому моральної шкоди. Так, до цього, одним ранком, виглянувши на вулицю щоб покликати свого собаку, він був зупинений поліцейськими УПП у Львівській області ДПП. Під надуманим приводом - ніби він перейшов дорогу в невстановленому місці - старший лейтенант почав грубо з ним спілкуватися, погрожувати врученням військової повістки, насильно утримувати його, так як він, не мав при собі документів, що посвідчуюють особу. В подальшому працівники поліції почали звинувачувати його у порушенні правил дорожнього руху, затримали, застосували спецзасіб (кайданки), доставили його спершу у фільтраційний центр, де йому вручили повістку, а після цього до відділення поліції де відносно нього було складено постанову про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.127 КУпАП та протокол затримання. На особу було накладено штраф 255 грн.

Логічно, що позивач вважав, що йому було завдано моральної шкоди. Внаслідок таких дій працівників поліції в нього істотно погіршився стан здоров`я, він отримав побої в процесі затримання та доставки до відділення поліції, до нього була викликана бригада швидкої медичної допомоги, яка встановила наявний гіпертонічний криз без додаткових ознак зі скаргами головна біль, головокружіння, біль в правій руці, яка виникла при травмуванні. Коли його було звільнено - він пішки, в домашньому одязі, змушений був повертатися додому. В подальшому він неодноразово змушений був звертатися з відповідними скаргами на незаконні дії та рішення поліцейських, факти у яких не були належним чином досліджені та їм не надана повна правова оцінка. Цікаво, що докази - відеозапис затримання з нагрудної камери йому так і не було надано, і знищено поліцією “за закінченням строків зберігання”. Рішенням районного суду було задоволено його позов і постанову про накладення на нього штрафу - скасовано, справу про адміністративне правопорушення закрито. Рішення не оскаржувалося і набрало законної сили.

Отже, у цій справі: Чоловік, просив суд стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на його користь 100.000 грн. моральної шкоди, а також покласти на відповідача судові витрати. І Городоцьким районним судом Львівської області його позов був частково задоволений, а з держави стягнуто 20.000 грн.

Рішення суду першої інстанції - було залишено в силі Львівським апеляційним судом.

Щодо відсутності цілісності відеозаписів наданих поліцією у якості доказів вини особи, що притягається до адміністративної відповідальності та взагалі належності відеофіксації.

Поліція для охорони прав і свобод людини, запобігання загрозам публічній безпеці і порядку або припинення їх порушення також застосовує в межах своєї компетенції поліцейські превентивні заходи та заходи примусу, визначені цим Законом (ч. 2 ст. 30 Закону України «Про Національну поліцію») .

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» один із превентивних заходів що може застосовувати працівник поліції – це застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Особливості використання портативних та автомобільних відеореєстраторів працівниками поліції визначається Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженою наказом МВС України від 18.12.2018 р. № 1026 (далі – Інструкція МВС № 1026).

Відповідно до пунктів 4, 5 розділу ІІІ Інструкція МВС № 1026 під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба) так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського. У випадках, пов’язаних з необхідністю якісної фіксації подій, поліцейські можуть тримати портативний відеореєстратор у руках. Дозволяється закріплення портативного відеореєстратора на екіпіруванні (шоломі) або зброї, якщо їх конструкцією передбачені відповідні кріплення.

Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов’язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов’язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

На думку Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, вирішуючи питання про наявність у діях обвинуваченої особи «опору» в значенні ст. 342 КК України, суд повинен узяти до уваги також поведінку поліцейського або поліцейських під час пред’явлення ними вимоги і за подальшого розвитку подій у зв’язку із цими вимогами.

Відповідно до усталеної судової практики опором у значенні ст. 342 КК України є активна фізична протидія виконанню поліцейським його законних повноважень. Виходячи з цієї позиції, для визначення наявності в діях обвинуваченої особи складу «опору» у значенні цього положення обвинувачення має довести як наявність об’єктивної сторони діяння, тобто певного активного фізичного впливу з боку обвинуваченої особи, так і спрямованість її умислу саме на протидію виконанню службових повноважень.

Слід брати до уваги, що дії особи, спрямовані на протидію невиправданому і надмірному насильству з боку поліцейського, не можуть кваліфікуватися як опір за ст. 342 КК України. Якщо особа відштовхує поліцейського, щоб запобігти удару кийком, або закриває обличчя від удару, в результаті чого поліцейський отримує травму руки, або хапається за одяг поліцейського, щоб запобігти падінню, такі дії не можуть вважатися опором у значенні ст. 342 КК України, оскільки їхня мета полягає не у протидії законній діяльності поліції, а в уникненні небезпеки для життя і здоров’я особи.

Щоб провести не завжди очевидну межу між опором у значенні ст. 342 КК України і діями, зумовленими рефлекторними реакціями або самозахистом, суду треба взяти до уваги не лише факт фізичного впливу на поліцейського з боку обвинуваченої особи, але й контекст, у якому відбулася подія.

Для цього слід зважати на відповідність дій поліції вимогам нормативних актів, що регулюють поліцейську діяльність. Зокрема, згідно з вимогами, зазначеними в ст. 29 Закону України «Про національну поліцію», поліцейський захід має бути, серед іншого, необхідним і пропорційним. Тому, вирішуючи, чи є в діях обвинуваченого склад опору, суд повинен переконатися, що застосовані до обвинуваченої особи заходи з боку поліції були необхідними та пропорційними ситуації, що склалася, і були застосовані відповідно до процедури, установленої законом.

Крім того, відповідно до ст. 43 Закону України «Про національну поліцію» поліцейський зобов’язаний заздалегідь попередити особу про намір застосувати фізичну силу і надати їй достатньо часу для виконання законної вимоги поліцейського. Зазначене положення звільняє поліцейського від цього обов’язку лише в разі, якщо зволікання із застосуванням сили може спричинити посягання на життя і здоров’я особи та/або поліцейського чи інші тяжкі наслідки, або в ситуації, що склалася, таке попередження є невиправданим чи неможливим. Якщо поліцейський застосовує силу без попередження, суд має визначити, чи не зумовлені дії особи інстинктивною реакцією на несподіване для неї насильство і намаганням відвернути небезпеку для життя і здоров’я.

Ці ж міркування потрібно брати до уваги також для оцінювання наявності чи відсутності складу злочину, передбаченого ст. 345 КК України.

Детальніше з постановою ККС ВС у справі № 444/2115/17 (провадження № 51-8311км18) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/93014930.

Можливо ця справа дасть Вам інформацію для Ваших дій.

Щодо застосування спецзасобу "кайданки".

Не зважаючи на існуюче законодавче регулювання, працівники поліції продовжують його порушувати. Особливо це стосується вимог щодо співрозмірності фактичної небезпеки, яка виникла, та виду спеціального засобу, який підлягає використанню в даному випадку. З огляду на відсутність ефективного розслідування таких порушень, низьку практику оскарження та покарання, працівники поліції звикли у таких випадках виправдовувати свої незаконні дії, аргументуючи їх загрозою заподіяння шкоди власному життю або життю та здоров’ю громадян.

Поліцейський зобов'язаний у письмовій формі повідомити свого керівника про застосування до особи спеціального засобу. Якщо поліцейський заподіяв особі поранення або каліцтво внаслідок застосування до неї спеціального засобу, керівник такого поліцейського зобов'язаний негайно повідомити про це відповідного прокурора.

(Абзаци 1, 2 ч. 6 ст. 45 Закону України "Про Національну поліцію")

Я Вам щиро бажаю успіху у Вашій нелегкій справі. Треба не мовчати, бо ці легалізовані злочинці, відверто перетворилися в організоване злочинне угрупування, якому дозволяють грубо порушувати права і тероризувати громадян України. При цьому у справі захисту громадян - ця структура абсолютно виявилася імпотентною, непрофесійною та такою, що лише створює хибне уявлення про можливість звернення за захистом. Прикладів з практики цьому безліч.

Хай щастить! Бережіть себе!

З повагою та розумінням, юрист Ярослав Турчин (м. Гамбург, Німеччина)

Доброго дня, так можно але краще мати докази.

Відповідно до статті 365 Кримінального кодексу України (далі - КК України) передбачена кримінальна відповідальність за перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу, тобто умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав чи повноважень, якщо вони завдали істотної шкоди охоронюваним законом правам, інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам, інтересам юридичних осіб.

Безпосереднім об’єктом є суспільні відносини, що регулюють правила роботи правоохоронних органів.

Відповідне кримінальне правопорушення є правопорушенням з матеріальним складом і з об'єктивної сторони полягає лише в активній поведінці – діях, які:

1. зумовлені службовим становищем винного;
2. пов’язані з реалізацією його службових повноважень;
3. явно виходять за межі цих повноважень;
4. заподіюють істотну шкоду (шкода, яка в 100 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян) охоронюваним законом правам, інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам, інтересам юридичних осіб;
5. перебувають у причинному зв’язку із зазначеними наслідками, з настанням яких кримінальне правопорушення визнається закінченим.

Відповідальність за статтею 365 КК України настає лише за умови, що дії службової особи були зумовлені її службовим становищем і пов'язані з її владними чи службовими повноваженнями. Якщо такого зв'язку не встановлено, дії винного за наявності до того підстав можуть кваліфікуватися за статтями КК України, що передбачають відповідальність за злочини проти особи, власності, громадського порядку тощо (пункт 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 15 "Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень" (далі - Постанова). Характер і обсяг повноважень, а також порядок (умови) їх реалізації визначаються компетенцією службової особи, яка закріплена в різних законах, статутах, положеннях, наказах, інструкціях, правилах та інших нормативних актах. Тому для вирішення питання про те, чи виходять дії службової особи за межі її повноважень, необхідно з’ясовувати, яким нормативним актом вони регулюються і які саме положення цього акта були порушені.

Найбільш характерними способами (формами) вчинення перевищення влади судова практика визнає вчинення дій:

• які входять до компетенції будь-якої іншої (а не цього) працівника правоохоронного органу (є компетенцією вищестоящого працівника чи працівника іншого відомства);
• виконання яких можливе лише за наявності особливих і відсутніх у даній ситуації умов — в особливих випадках, обстановці, з особливого дозволу або з додержанням особливого порядку;
• які могли бути виконані лише колегіально, тоді як винний здійснив їх одноособово;
• які жоден працівник і за жодних умов не має права здійснювати або дозволяти (пункт 5 Постанови).

Характеризується умисною формою вини. Одним з важливих факторів є ставлення до наслідків, що може виражатися як умислом, так і необережністю, тобто:

• усвідомлення, що дії, які працівник правоохоронного органу вчиняє, виходять за межі наданих йому владних чи службових повноважень,;
• бажання їх вчинити;
• передбачення настання істотної шкоди;
• бажання чи свідоме припущення настання істотної шкоди або не передбачення можливості їх настання, хоча міг і повинен був передбачити (необережність).

Мотив і мета таких дій на кваліфікацію не впливають.

Суб’єктом даного правопорушення може бути виключно посадова особа правоохоронного органу (до 2014 року могла бути будь-яка інша службова особа, яка здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування).

Вчинення дій, вказаних в об'єктивній стороні кримінального правопорушення, якщо вони супроводжувалися:

→ насильством або погрозою застосування насильства (як фізичне, так і психічним (погроза). Фізичне насильство полягає в незаконному позбавленні волі, завданні побоїв, мордуванні, заподіянні легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень, а психічне - у реальній погрозі застосування будь-якого за тяжкістю фізичного насильства щодо потерпілого чи його близьких;

→ застосуванням зброї (предмети, призначені для ураження живої цілі. Сама зброя може бути як вогнепальною (у тому числі гладкоствольною), так і холодною) чи спеціальних засобів (наручники, гумові кийки, отруйні гази, водомети тощо). При перевищенні влади припускається не тільки заподіяння чи спроба заподіяння за їх допомогою тілесних ушкоджень або смерті, а й погрозу ними;

→ болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування - дії, що завдають йому особливого фізичного болю чи моральних страждань і полягають у протиправному тривалому позбавленні людини їжі, води, тепла, залишенні її у шкідливих для здоров’я умовах, використанні вогню, електроструму, кислоти, лугу, радіоактивних речовин, отрути, а також у приниженні честі, гідності, заподіянні душевних переживань, глумлінні тощо (частина друга статті 365 КК України).

Вчинення дій, вказаних в об'єктивній стороні кримінального правопорушення або дій, зазначених в кваліфікуючих ознаках, якщо вони спричинили тяжкі наслідки - такі наслідки, які у 250 і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян (частина третя статті 365 КК України).

1. Перевищення влади або службових повноважень, тобто умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав чи повноважень, якщо вони завдали істотної шкоди охоронюваним законом правам, інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам, інтересам юридичних осіб, -

карається обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на строк від двох до п’яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

2. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, якщо вони супроводжувалися насильством або погрозою застосування насильства, застосуванням зброї чи спеціальних засобів або болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування, -

караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили тяжкі наслідки, -

караються позбавленням волі на строк від семи до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 справа №301/2178/13-к ( надано правовий висновок щодо застосування норми ч. 2 ст. 365 КК України до перевищення влади та службових повноважень, якими заподіюється немайнова шкода правам і свободам людини)

Доброго дня.

За порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з ДИСЦИПЛІНАРНИМ СТАТУТОМ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ УКРАЇНИ.

За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.

Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов’язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень:

1) зауваження;

2) догана;

3) сувора догана;

4) попередження про неповну службову відповідність;

5) пониження у спеціальному званні на один ступінь;

6) звільнення з посади;

7) звільнення із служби в поліції.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, медіа, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.

Добрий день!

1. Якщо Вас незаконно доставили до ТЦК, вимагайте адвоката і нічого не підписуйте до його прибуття. Вимагайте присутності понятих, щоб засвідчити вашу відмову підписувати протокол, вкажіть у протоколі, що затримання незаконне, і вам відмовляють у наданні правової допомоги, якщо такий факт має місце. Не підписуйте жодних паперів, повісток і т. п. Адже, підписавши, можете взяти на себе зобов’язання, які потім доведеться виконувати.

2. Затримання не може тривати довше 3 годин, тож після спливу цього часу ви маєте право просто встати і піти. Якщо перешкоджають, телефонуйте на лінію 102, а також гарячу лінію Міністерства оборони. Повідомте про кримінальну відповідальність за перевищення службових повноважень, згідно зі статтею 365 КК України.

3. Повідомити про протиправні дії представників ТЦК та СП та отримати консультацію можна за номером 0 800 301 937.

Крім того, окремі контактні номери діють також в областях. У кожному ОТЦК та СП за номерами телефонів також надають консультації цивільним, військовослужбовцям та членам їх сімей, зокрема з питань соціальної підтримки.

• Київський МТЦК та СП: (044) 290 4201 Цілодобово
• Київський ОТЦК та СП: (068) 045 2383 08:00-19:00
• Житомирський ОТЦК та СП: (093) 616 7410 08:00-18:00
• Чернігівський ОТЦК та СП: (046) 223 1007 08:00-18:00
• Черкаський ОТЦК та СП: (068) 020 3374 08:00-17:00
• Сумський ОТЦК та СП: (097) 539 13 68 08:00-18:00
• Полтавський ОТЦК та СП: (053) 256 2792 08:00-18:00
• Закарпатський ОТЦК та СП: (067) 600 6912 Цілодобово
• Івано-Франківський ОТЦК та СП: (067) 340 6851 Цілодобово
• Тернопільський ОТЦК та СП: (035) 252 1282 08:00-18:00
• Хмельницький ОТЦК та СП: (038) 272 0513, (038) 265 0044, (098) 942 1732 9:00-17:00
• Волинський ОТЦК та СП: (033) 225 2521 08:00-18:00
• Львівський ОТЦК та СП: (068) 156 3573 Цілодобово
• Рівненський ОТЦК та СП: (097) 105 8896 Цілодобово
• Чернівецький ОТЦК та СП: (037) 252 5561 Цілодобово
• Кіровоградський ОТЦК та СП: (050) 036 4798 Цілодобово
• Миколаївський ОТЦК та СП: (066) 816 1635 Цілодобово
• Одеський ОТЦК та СП: (048) 752 8260 Цілодобово
• Вінницький ОТЦК та СП: (095) 586 3194 Цілодобово
• Херсонський ОТЦК та СП: (067) 725 7030 09:00-18:00

Після того, як витяг отримав заявник, у кримінальному провадженні починається досудове слідство та встановлюються всі обставини. У разі невнесення відомостей про злочин до ЄРДР, потерпілому або його захиснику слід оскаржити таку відмову або бездію працівників поліції до слідчого судді місцевого суду.

Наразі вже є судова практика за аналогічними справами.

Приклад такої справи ― суддею Центрального районного суду м. Миколаєва розглянуто скаргу місцевого мешканця на бездіяльність посадових осіб ВП № 1 МРУП ГУ НП України в Миколаївській області. Суд зобов’язав внести до ЄРДР відомості щодо можливого вчинення співробітниками районного ТЦК кримінальних правопорушень. Суд дійшов висновку, що у викладених у заяві відомостях і відеозаписі вбачаються ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ст. 146, 371 КК України (незаконне позбавлення волі або викрадення людини; завідомо незаконні затримання, привід, домашній арешт або тримання під вартою). Перевірка вказаних відомостей повинна здійснюватися виключно шляхом проведення досудового розслідування.

Варто наголосити на тому, що Конституція надає певні гарантії громадянам України навіть під час воєнного стану, зокрема Конституція забороняє обмежувати право на свободу й особисту недоторканність. Ці гарантії закріплені у ст. 29, ніхто не може позбавити громадянина права у будь-який час оскаржити в суді своє затримання. Таким чином, знаючи свої права та алгоритм дій, можна попередити протиправні дії та негативні наслідки для себе.

Всього найкращого!

Додатково слід зазначити, що незаконними діями поліції можуть бути:

Активні дії (неналежне спілкування — образи, лайки; незаконний огляд, незаконна перевірка документів, проведення опитування неповнолітніх (статті Закон України "Про Національну поліцію");

Бездільність (ігнорування усної чи письмової заяви про правопорушення; відмова назвати прізвище, посаду, спеціальне звання та пред’явити на вимогу особи службове посвідчення (частина третя стаття 18 Закону України "Про національну поліцію"; ненадання допомоги у небезпечній ситуації).

Слід розуміти, що такі дії можуть бути суспільно небезпечними і містити склад злочину, а отже й розслідуватися мають відповідно кримінального процесуального законодавства. У такому випадку скарга подається до місцевої прокуратури (в майбутньому – Державного бюро розслідувань) за загальними нормами Кримінального процесуального кодексу (КПК). При цьому пишеться заява про скоєння злочину, передбаченого конкретною статтею Кримінального кодексу (найчастіше – ст. 365 ККУ «Перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу»).

Для оскарження незаконні дії/бездіяльність працівника поліції (незаконний огляд, неналежне спілкування, ігнорування) особа, щодо якої вчинено такі дії, має право направити скаргу в порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі (Закон України "Про звернення громадян"); повідомити усно за номером "102" або "0-800-50-02-02" (call-центр); звернутися з позовною заявою до суду.

Скарги можна поділити на:

Процесуальні - якщо Ви є учасником адміністративного або кримінального провадження, то скарга (клопотання) на незаконні дії/бездіяльність працівників поліції подається відповідно до вимог процесуального законодавства (ст. 267 КУпАП та гл. 26 (ст. 303–313) КПК відповідно);

Загальні - щодо Вас вчинено незаконні дії/бездіяльність (але не злочин), незаконний огляд, неналежне спілкування, ігнорування прохання допомоги, погрози тощо, то скарга на них подається до керівника поліції або служби безпеки відповідного територіального органу в порядку Закону України «Про звернення громадян»; якщо щодо Вас скоєно злочин (катування, побиття, погрози розправою, незаконне тримання під вартою тощо) – подається заява про скоєння злочину відповідно до норм КПК до Державного бюро розслідувань.

Скарга може бути:

Усною - викладеною громадянином на особистому прийомі або за допомогою засобів телефонного зв’язку через визначені контактні центри, телефонні "гарячі лінії" та записаною (зареєстрованим) посадовою особою. Звернутись можна за телефонним номером «102» або «0-800-50-02-02» (call-центр, куди можна повідомити про неправомірні дії поліції).

Письмовою - надісланою поштою або переданою громадянином особисто чи через уповноважену ним особу, якщо ці повноваження оформлені відповідно до законодавства України (у тому числі під час особистого прийому), із використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв’язку (електронне звернення) (пункт 14 розділу І Порядку).

У випадку, якщо дії/бездіяльність працівника поліції містять ознаки злочину, особа має право звернутися з відповідною заявою до Державного бюро розслідувань або його територіальних управлінь.

У випадку, якщо дії/бездіяльність працівника поліції містять ознаки злочину, особа має право звернутися з відповідною заявою до Державного бюро розслідувань або його територіальних управлінь.

Скарга про незаконні дії/бездіяльність працівника поліції має містити інформацію про прізвище, ім’я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання (скарги).Анонімне звернення розгляду не підлягає (пункт 22 розділу ІІ Порядку).

Зразок скарги на незаконні дії працівника поліції

Звернення громадян розглядаються і вирішуються керівнками органів (підрозділів) поліції та їх заступниками в термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, що не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п’ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник органу або підрозділу поліції або його заступники встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляють особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п’яти днів. Якщо останній день терміну розгляду звернення припадає на вихідний, святковий день, останнім днем терміну вважається перший після нього робочий день (пункт 6 розділу IV Порядку).

Рішення вищого органу поліції за результатами розгляду скарги у разі незгоди з ним громадянина може бути оскаржено до суду в установлений законодавством України строк (частина четверта статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, стаття 304 Кримінального процесуального кодексу України).

Судовий збір за подання позовної заяви про оскарження дій/бездіяльності працівника поліції не справляється (пункт 13 частини другої статті 3 Закону України "Про судовий збір").

Джерело - https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%9E%D1%8...