Можно ли оформить залог в собственность кредитора на срок погашения займа?

Доброго дня.

Такого поняття не існує.

Є або застава з метою забезпечення виконання зобов'язань за договором позики або перехід права власності на землю (купівля-продаж).

Застава (іпотека) – це вид забезпечення основного зобов'язання за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, у разі невиконання якого банк має право одержати задоволення своїх вимог за рахунок переданої йому земельної ділянки (або прав на неї).

Форма договору застави (іпотеки) – письмова, обов’язковим є нотаріальне посвідчення. Недотримання вимог щодо форми договору застави (іпотеки) та його нотаріального посвідчення тягне за собою недійсність договору.

Відповідно до ст. 16 ЗУ «Про заставу» момент виникнення права застави виникає з моменту укладення договору застави, а в разі, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню - з моменту нотаріального посвідчення цього договору. Якщо предмет застави відповідно до закону чи договору повинен знаходитись у заставодержателя, право застави виникає в момент передачі йому предмета застави. Якщо таку передачу було здійснено до укладення договору, - то з моменту його укладення. Реєстрація застави не пов'язується з моментом виникнення права застави та не впливає на чинність договору застави.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється у разі невиконання зобов'язань за договором позики:

на підставі рішення суду;

виконавчого напису нотаріуса;

згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Доброго дня!

Якщо Ви відразу переоформите на себе нерухомість - це вже буде повноцінний договір купівлі-продажу, а не договір позики. Тому, той варіант який Ви собі уявляєте - оформлення договору позики та переоформлення на себе нерухомості - неможливий, адже це два різних правочини.

Тому у Вас є такі варіанти:

1. Відразу купити у юридичної особи нерухомість шляхом укладення у нотаріуса договору купівлі-продажу.

2. Оформити нотаріальний договір позики із заставним забезпеченням у вигляді нерухомості.

3. Договір застави.

З повагою, юрист Дерій В.О.!

Вітаю, слід зазначити, що переоформлення власності (земельних ділянок чи нерухомості) на вас, як забезпечення по кредиту, замість підписання договору іпотеки, є досить ризикованою схемою для обох сторін і може бути розцінено як спроба приховати фактичні правовідносини. Вказана ситуаціая може викликати негативні юридичні наслідки та конфлікти, зокрема з податковими органами та іншими контрагентами. Дане повязано пов’язано з тим, що угода фактично є кредитною (позикою), а не купівлею-продажем, і тому має оформлюватися відповідним чином.

Що я Вам радив би такі варіанти:

Договір застави, якщо мовайде про рухоме майно. Це найбільш стандартний і законний спосіб оформлення забезпечення за позикою – це договір застави. Ви укладаєте договір позики з компанією, де фіксуєте суму позики, строки та відсотки, а також договір застави на майно. У випадку невиконання зобов'язань за договором позики, ви зможете звернути стягнення на заставлене майно через суд або безпосередньо, якщо це передбачено договором.

Які переваги договору застави:

Це стандартна та юридично прозора процедура.Ви залишитеся захищеною стороною, оскільки у випадку невиконання зобов'язань заставне майно може бути стягнено на вашу користь.У разі сплати боргу майно залишається за боржником, а вам не потрібно займатися його перепродажем.

Якщо мова йде про нерухоме майно то я радив би тоді Договір іпотеки як вид забезпечення кредитних забов’язань. що є спеціальною формою застави нерухомого майна. Іпотека надає право стягнення на нерухомість у разі несплати боргу.

Сторони договору іпотеки

Сторонами в іпотечному договорі є іпотекодавець та іпотекодержатель.

Іпотекодавець – це особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов’язання або зобов’язання іншої особи перед іпотекодержателем.

Іпотекодавцем може бути як боржник так і його майновий поручитель:

майновий поручитель - це особа, яка передає в іпотеку власне нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання третьої особи – боржника за договором, яким встановлено основне зобов'язання;

боржник - це особа, яка передає в іпотеку власне нерухоме майно для забезпечення виконання власних зобов'язань за договором, яким встановлено основне зобов'язання.

Іпотекодержателем є кредитор за основним зобов'язанням. Іпотекодавцем та іпотекодержателем за іпотечним договором можуть виступати фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства), юридичні особи та держава в особі уповноважених органів. Фізичні і юридичні особи для укладення іпотечного договору повинні мати повну цивільну дієздатність.

Майно, що є у спільній власності, може бути передане в іпотеку лише за нотаріально засвідченою згодою усіх співвласників. Співвласник нерухомого майна має право передати в іпотеку свою частку в спільному майні без згоди інших співвласників за умови виділення її в натурі та реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.

Довірче управління майном. Ще один варіант — передача майна вам у довірче управління на час дії договору позики. Це дозволить вам контролювати активи, не ставши власником, але з правом їх реалізації у випадку несплати боргу.

Які можливі можливі ризики при переоформленні права власності на вас:

Переоформлення нерухомості без юридично оформленої застави або іншого механізму може виглядати як прихована купівля-продаж, що порушує законодавство і може викликати претензії з боку податкових органів або інших кредиторів. Якщо вказане майно передано буде вам як власність, виникнуть питання щодо оподаткування такого відчуження. Навіть якщо це зроблено в якості забезпечення, для податкових органів це може бути розцінено як фактичний продаж.Якщо виникненне спір, можуть виникнути складнощі з поверненням майна компанії, навіть якщо кредит буде погашений.

Тому нвайбезпечніший і легальним варіантом для вас буде укладення договору застави або іпотеки якщо це нерухоме майно. Ці договори чітко регулюють взаємовідносини сторін, захищають ваші права як кредитора, та дозволяють стягнути майно у випадку несплати боргу. Переоформлення власності на вас до повної сплати кредиту може мати велику ризики хочапотрібно більш детальніше розібратися з Вашою ситацією і документами

Доброго дня, Анна!

Навряд чи, таке можливе.

Зазвичай і згідно статті 589 Цивільного кодексу України заставодержатель набуває право власності на предмет застави у разі невиконання зобов'язання та звернення стягнення на заставу.

В такому випадку заставодержатель має право за рахунок предмета застави задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Оскільки застава є видом (способом) забезпечення виконання боржником основного зобов'язання, підставою для звернення стягнення на предмет застави є невиконання даного зобов'язання. Цією нормою уточнюється правило частини першої статті 20 Закону України "Про заставу", за яким заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

За рахунок заставленого майна заставоутримувач має право вдовольнити свої вимоги у повному обсязі, який визначається на момент вдоволення:

• відсотки,
• відшкодування збитків,
• неустойка,
• необхідні витрати по утриманню заставленого майна,
• витрати по стягненню.

Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Таким чином, звернення стягнення на предмет застави можливе у таких формах:

• за рішенням суду;
• на підставі виконавчого напису нотаріуса;
• за договором про задоволення вимог заставодержателя.

Згідно Закону України "Про заству" (далі - Закон):

Стаття 9. Володіння заставленим майном.

"Законом чи договором передбачається перебування заставленого майна у володінні заставодавця, заставодержателя або третьої особи".

Стаття 12. Зміст договору застави.

"У договорі застави визначаються суть, розмір та строк (термін) виконання зобов’язання, забезпеченого заставою, тa/або посилання на договір чи інший правочин, яким встановлено основне зобов’язання, опис предмета застави, а також інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода.

Опис предмета застави в договорі застави може бути поданий у загальній формі (вказівка на вид заставленого майна тощо).

При укладанні договору застави за згодою сторін або на вимогу однієї із сторін може бути проведена аудиторська перевірка достовірності та повноти балансу або фінансового стану відповідної сторони договору застави та оцінка предмета застави відповідно до законодавства".

Стаття 13. Форма договору застави.

"Договір застави повинен бути укладений у письмовій формі.

У випадках, якщо предметом застави є нерухоме майно, неподільні об’єкти незавершеного будівництва (подільні об’єкти незавершеного будівництва у випадках, визначених законом), майбутні об’єкти нерухомості, космічні об’єкти, договір застави нотаріально посвідчується на підставі відповідних правовстановлюючих документів. Нотаріальне посвідчення договору застави нерухомого майна здійснюється за місцезнаходженням (місцем реєстрації) цього майна або за місцезнаходженням (місцем реєстрації) однієї із сторін договору, договору застави космічних об’єктів - за місцем реєстрації цих об’єктів.

Законодавством України може бути передбачено й інші випадки нотаріального посвідчення договору застави.

Угодою сторін може бути передбачено нотаріальне посвідчення договору застави і в тих випадках, коли це є не обов'язковим в силу законодавства України, але на цьому наполягає одна із сторін.

Норми цієї статті не поширюються на право податкової застави, що регулюється податковим законодавством".

В той самий час українському законодавству відомі такі форми відчуження майна:

Договори, на основі яких відчужується нерухоме майно

Відчувати нерухоме майно у власність можна на підставі наступних договорів:

• купівлі-продажу (за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму - ст. 655 Цивільного кодексу України);
• міни (за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар. Кожна із сторін договору міни є продавцем нерухомого майна, який він передає в обмін, і покупцем майна, який він одержує взамін. Таким договором може бути встановлена доплата за майно більшої вартості, що обмінюється на майно меншої вартості - ст. 715 Цивільного кодексу України);
• дарування (за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність - ст. 717 Цивільного кодексу України);
• довічного утримання (за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно - ст. 744 Цивільного кодексу України);
• пожертви (за договором пожертви пожертвувач дарує нерухомі та рухомі речі, зокрема гроші та цінні папери, фізичним особам, юридичним особам, державі Україна, Автономній Республіці Крим, територіальній громаді, для досягнення ними певної, наперед обумовленої мети - ст. 729 Цивільного кодексу України);
• ренти (за договором ренти одна сторона (одержувач ренти) передає другій стороні (платникові ренти) у власність майно, а платник ренти взамін цього зобов'язується періодично виплачувати одержувачеві ренту у формі певної грошової суми або в іншій формі - ст. 731 Цивільного кодексу України);
• спадщини (перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) - книга шоста Цивільного кодексу України).

Як бачимо, відчужувати заставне майно у разі кредитування особи шляхом укладання договору застави неможливо.

Отже, якщо Ви хочете отримати майно боржника у якості застави у вигляді власності, то Вам прийдеться укладати одну з вищенаведених угод.

З повагою, адвокат Айвазян.

Вітаю Вас!

Хочу выдать займ украинскому юрлицу, в его владении находятся земельные участки и недвижимость, которые он готов предоставить в качестве обеспечения по кредиту. Можно ли переоформить имущество на меня, чтобы я была собственником по документам пока займ не возвращен, вместо подписания договора залога? А после возврата займа в полном объеме переоформить все обратно на них, а если кредит не возвращен, имущество просто остается в моей собственности.

Навіщо так ускладнювати? Переоформлення нерухомості в таких цілях - як мінімум, недоцільне та невигідне. Ви будете сплачувати кошти (оформлення угоди, послуги нотаріуса, держмито, + можливо податки) за повноцінні угоди, які вартують чималих фінансів. А потім - пророблювати те ж саме.

Вибачте, але даний варіант точно не раджу Вам розглядати. На чому можна зупинити свій вибір?

1. Договір застави.

Стаття 572. Поняття застави

1. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

2. Договір позики із заставним забезпеченням.

Стаття 1046. Договір позики

1. За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Зразок договору: https://instaco.com.ua/create-document/dogovir-poz...

З повагою!

ЗДРАВСТВУЙТЕ, АННА!

К сожалению переоформить в собственность сразу нельзя. Но если не выполнят обязательства по договору - то можно.

Договор займа в таком случае подкрепляется договором залога (ипотеки).

Ипотека - является видом залога, который применяется в отношении недвижимого имущества (земля, строения, иная недвижимость).

То есть займ гарантируется залоговым имуществом, определенным в договоре и в случае невозврата, Вы имеете право взыскать это залоговое имущество без суда, посредством исполнительной надписи нотариуса на договоре ипотеки (через реализацию имущества на торгах при обращении в исполнительную службу) или путём приобретения права собственности на имущество согласно оговорке об удовлетворении требований ипотекодержателя, содержащейся в ипотечном договоре.

То есть в досудебном порядке.

На время ипотеки - нотариус вносит запрет на отчуждение переданного в ипотеку имущества. То есть продать его нельзя. В реестре залогов будет соответствующая запись и ни один дорожащий карьерой нотариус не оформит отчуждение такого имущества.

Исполнительная надпись нотариуса – это распоряжение нотариуса по взысканию денежных сумм или истребование от должника имущества, осуществленное на документах, устанавливающих задолженность (ст. 87 Закона Украины "О нотариате").

Залог – это способ обеспечения обязательств, если иное не установлено законом.

В силу залога кредитор (залогодержатель) имеет право в случае невыполнения должником (залогодателем) обязательства, обеспеченного залогом, получить удовлетворение за счет заложенного имущества преимущественно перед другими кредиторами этого должника, если иное не установлено законом (право залога).

Залог возникает на основании договора, закона или решения суда.

Залог является одним из наиболее распространенных способов обеспечения исполнения обязательств, что обусловлено его вещно-правовым характером: при возникновении залоговых правоотношений кредитору (залогодержателю), как правило, четко известно, на какое имущество он сможет обратить взыскание в случае невыполнения должником (залогодателем) основного обязательства, обеспеченного залогом. Значительно реже в залог передается имущество, право на которое залогодатель приобретет в будущем (часть вторая статьи 576 Гражданского кодекса Украины).

В случае невыполнения обязательства, обеспеченного залогом, залогодержатель приобретает право обращения взыскания на предмет залога (статья 589 Гражданского кодекса Украины).

За счет предмета залога залогодержатель вправе удовлетворить в полном объеме свое требование, определенное на момент фактического удовлетворения, включая уплату процентов, неустойки, возмещения ущерба, причиненного нарушением обязательства, необходимых расходов на содержание заложенного имущества, а также расходов, понесенных в н с предъявлением требования, если иное не установлено договором.

Поскольку залог является видом (способом) обеспечения исполнения должником основного обязательства, основанием для обращения взыскания на предмет залога есть невыполнение данного обязательства. Данной нормой уточняется правило части первой статьи 20 Закона Украины "О залоге", по которому залогодержатель приобретает право обращения взыскания на предмет залога в случае, если в момент наступления срока исполнения обязательства, обеспеченного залогом, оно не будет исполнено, если иное не предусмотрено законом или договором.

Согласно ст. 133 Земельного кодекса Украины в залог могут передаваться земельные участки государственной, коммунальной и частной собственности, если иное не установлено законом, а также права на них - право аренды земельного участка, право пользования чужим земельным участком для сельскохозяйственных нужд (эмфитевзис), право пользование чужим земельным участком для застройки (суперфиций), если иное не предусмотрено законом.

Согласно ст. 16 ЗУ «О залоге» часть 1 Право залога возникает с момента заключения договора залога, а в случае, когда договор подлежит нотариальному удостоверению – с момента нотариального удостоверения этого договора, если иное не установлено законом. Если предмет залога в соответствии с законом или договором должен находиться у залогодержателя, право залога возникает в момент передачи ему предмета залога. Если такая передача была осуществлена до заключения договора, - то с момента его заключения.

Согласно ст.17 ЗУ «О залоге», залогодатель сохраняет право распоряжения заложенным имуществом, если иное не предусмотрено законом или договором. Залогодатель может отчуждать заложенное имущество только с согласия залогодержателя, если иное не установлено законом.

Согласно ст. 572 Гражданского кодекса Украины, в силу залога кредитор (залогодержатель) имеет право в случае невыполнения должником (залогодателем) обязательства, обеспеченного залогом, получить удовлетворение за счет заложенного имущества преимущественно перед другими кредиторами этого должника, если иное не установлено законом (право залога).

Ипотекой является залог недвижимого имущества, остающегося во владении залогодателя или третьего лица (ч. 1 ст. 575 ГК Украины).

Обращение взыскания на предмет ипотеки осуществляется

- на основании решения суда,

- исполнительной надписи нотариуса или

- согласно договору об удовлетворении требований ипотекодержателя (ч. 3 ст. 33 Закона Украины "Об ипотеке").

В первом и втором пункте земельный участок подлежит продаже "на публичных торгах в рамках процедуры исполнительного производства, предусмотренной Законом Украины "Об исполнительном производстве" (ч. 1 ст. 41 Закона Украины "Об ипотеке"). Также ст. 139 Земельного кодекса Украины предусматривает, что в случае обращения взыскания на земельный участок, находящийся в собственности гражданина или юридического лица, земельный участок подлежит продаже на проводимых в форме аукциона земельных торгах". Процедура проведения земельных торгов в форме аукциона предусмотрена (ст. 137 ЗК Украины).

В третьем пункте обращение взыскания осуществляется согласно оговорке об удовлетворении требований ипотекодержателя, содержащейся в ипотечном договоре, или согласно отдельному договору между ипотекодателем и ипотекодержателем об удовлетворении требований ипотекодержателя и может быть заключен в любое время до вступления в законную силу решения суда об обращении взыскания на предмет ипотеки" (ч. 1 ст. 36 Закона Украины "Об ипотеке").

Договор об удовлетворении требований ипотекодержателя может предусматривать:

1. передачу ипотекодержателю права собственности на предмет ипотеки в счет исполнения основного обязательства

2. право ипотекодержателя от своего имени продать предмету ипотеки любому лицу на основании договора купли-продажи.

Передача ипотекодержателю права собственности на предмет ипотеки регламентируется ст. 37 Закона Украины "Об ипотеке".

ВЫВОДЫ:

1. Сразу передать в собственность нельзя. В пользование в принципе можно.

2. Дополнением к договору займа может быть Договор ипотеки, по которому в залог (в ипотеку) передаётся соответствующее залоговое имущество.

3. Согласно договору ипотеки, нотариус накладывает запрет на отчуждение или распоряжение иным образом предметом ипотеки.

4. В случае невыполнения договора займа в установленный договором срок - согласно договору ипотеки имущество, переданное в залог, может перейти к кредитору (ипотекодержателю), то есть к Вам в досудебном порядке.

5. Это предусматривается не априори, а нужно чётко и детально прописывать в договорах, которые Вы подпишите с фирмой-должником.

6. В случае с юридическим лицом, нужно очень детально проверять наличие у подписанта со стороны юр.лица ПОЛНОМОЧИЙ на подписание таких договоров.

Нужна действующая редакция Устава фирмы и изучение структуры полномочий. В идеале, подтверждение полномочий руководителя с правом первой подписи - Протоколом собрания акционеров / учредителей юр.лица.

Подписи оных лиц под протоколом неплохо бы, чтоб были заверены нотариально. Во избежание в последующем рассказов - Мы ничего не подписывали, директор подделал наши подписи и протокол. Что бывает, увы, весьма часто.

7. Так же всегда рекомендую клиентам прописать в договоре займа, что заёмщик обязан уведомить кредитора о начале процедуры банкротства.

Успеха Вам в реализации задуманного.

С уважением и пониманием, юрист Ярослав Турчин (г. Гамбург, Германия)

Вітаю!

ВАМ ТРЕБА ОФОРМИТИ ЗАСТАВНУ.

ПЕРЕОФОРМИТИ ВЛАСНІСТЬ НА ВАС ПОЗИЧАЛЬНІК НАВРЯД ЧИ ПОГОДИТЬСЯ.

Згідно з ст. 20 Закону України від 5 червня 2003 року №898-IV «Про іпотеку» заставна — це борговий цінний папір, який засвідчує безумовне право його власника на отримання від боржника виконання за основним зобов’язанням, за умови що воно підлягає виконанню у грошовій формі, а в разі невиконання основного зобов’язання — право звернути стягнення на предмет іпотеки. Заставна оформлюється, якщо її видача передбачена іпотечним договором. Після держреєстрації іпотеки оригінал заставної передається іпотекодержателю, якщо інший порядок передачі заставної не встановлено іпотечним договором.

Заставна не є емісійним цінним папером. Заставна може передаватися її власником будь-якій особі шляхом вчинення індосаменту. Наступний власник заставної набуває всіх прав іпотекодержателя (нового кредитора) за договором, яким обумовлене основне зобов’язання, та за іпотечним договором, на підставі якого була видана заставна, а права попереднього власника заставної як іпотекодержателя (первісного кредитора) припиняються.

Іпотека — як боргового зобов’язання виступає нерухоме майно. Перехід власності позичальника в повне володіння кредитора в разі невиконання кредитного зобов’язання регламентується Законом України: «Про іпотеку». Все майно, яке є предметом договору про кредитування, підлягає державній реєстрації.

У разі порушення боржником основного зобов’язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

ВАМ ТРЕБА ДІЯТИ ЗГІДНО ЗАКОНУ УКРАЇНИ ПРО ІПОТЕКУ:

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/898-15#Text

В доповнення до своєї відповіді..

Якщо Ви будете оформляти нотаріальний договір процентної або безпроцентної позики із заставним забезпеченням (або договором застави/іпотеки), то обов'язково потрібно вказувати строк повернення позики. Якщо він не визначений, то позика повертається протягом 30 днів з дня пред’явлення вимог позикодавцем (ч. 1 ст. 1049 ЦК). Щодо несвоєчасного повернення коштів договором може додатково прописуватись неустойка. Вимога має бути письмова. Наприклад, рекомендований лист.

За умови несвоєчасного повернення грошової позики частина 1 статті 1050 ЦК відсилає на статтю 625 ЦК, якою дозволяється нараховувати компенсацію інфляції + 3% річних від суми позики. Дані суми стягуються понад проценти за договором позики, якщо вони передбачені договором.

Однак, рекомендую відповідальність за договором прописати інакше: як певний штраф від суми позики + нарахування пені за обліковою ставкою НБУ після певного часу прострочення. Такий підхід за суттю те ж саме, але убереже від можливого визнання операції фінансовою послугою з боку перевіряючих органів.

Щодо самої Іпотеки/застави, то вона виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Всі договори застави/іпотеки майна укладаються у письмовій формі. Всі договори іпотеки підлягають обов’язковому нотаріальному посвідченню. Посвідчення договорів застави/іпотеки майна, здійснюється за місцезнаходженням (місцем реєстрації) цього майна або за місцезнаходженням (місцем реєстрації) однієї із сторін відповідного договору.

Іпотекою/заставою може бути забезпечена будь-яка дійсно наявна або майбутня вимога, яка не суперечить законодавству України, зокрема така, що витікає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу, тощо.

Предметом застави можуть бути майно та майнові права. Предметом іпотеки/застави може бути майно, яке відповідно до законодавства України може бути відчужене заставником та на яке може бути звернуто стягнення. Предметом іпотеки/застави може бути майно, яке стане власністю заставодавця/іпотекодавця після укладення договору застави/іпотеки, якщо це передбачено договором.

Майно, яке перебуває у спільній власності, може бути передане в заставу/іпотеку лише за згодою всіх співвласників. Майно, яке перебуває у спільній частковій власності (частина, паї), може бути самостійним предметом застави/іпотеки за умови виділення його в натурі.

НЕОБХІДНІ ДОКУМЕНТИ ДЛЯ ПОСВІДЧЕННЯ ДОГОВОРІВ ЗАСТАВИ, ІПОТЕКИ:

Документи для посвідчення договору застави, іпотеки:

1. Договір позики.

Для фізичної особи:

1. оригінал паспорта;
2. ідентифікаційний номер;

Для юридичної особи:

1. оригінал Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи;
2. оригінал Статуту (Установчого договору) юридичної особи;
3. документ (нотаріально засвідчена довіреність, протокол, наказ), який підтверджує повноваження представника;
4. протокол (рішення) загальних зборів юридичної особи про передачу в заставу/іпотеку майна;
5. довідка з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ);
6. витяг (виписка) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Витяг (виписка) видається у районній державній адміністрації у реєстратора (звертаємо Вашу увагу, що така виписка дійсна один день з моменту видачі). У разі відсутності вищезгаданої виписки Ви можете отримати її безпосередньо у нас в день посвідчення договору;
7. оригінал паспорта
8. необхідна наявність печатки юридичної особи;

Для земельної ділянки

1. державний акт на право власності на земельну ділянку; кадастровий номер;
2. довідка про відсутність (наявність) обмежень (обтяжень) земельної ділянки. Довідка видається в управлінні земельних ресурсів;
3. довідка про відсутність споруд на земельній ділянці (якщо такі відсутні). Довідка видається місцевими органами самоврядування (наприклад, сільською радою). Якщо на земельній ділянці знаходяться споруди, то необхідно земельну ділянку відчужувати разом із спорудами, що знаходяться на цій земельній ділянці;
4. витяг (виписка) з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки. Видається в управлінні земельних ресурсів;
5. незалежна експертна оцінка про ринкову вартість земельної ділянки. Видається незалежним суб’єктом оціночної діяльності. Разом з вищезгаданою оцінкою необхідно надати сертифікат та ліцензію на проведення землеоціночних робіт суб’єкта оціночної діяльності;
6. виписка (витяг) із книги державного реєстру земель (ДЗК)

Для житлового будинку (нежитлової будівлі (гаража), що стоїть окремо)

1. документ, який підтверджує право власності на житловий будинок (нежитлову будівлю, що стоїть окремо), зареєстрований в БТІ (наприклад: Договори купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання, Свідоцтва про право на спадщину, Свідоцтво про право власності, що видають органи приватизації);
2. довідка (Форма №3) про зареєстрованих (прописаних) у відчужуваному житловому будинку осіб, або домова книга (лише для житлового будинку);
3. незалежна експертна оцінка про ринкову вартість житлового будинку. Видається незалежним суб’єктом оцінної діяльності.
4. довідка про присвоєння кадастрового номера земельній ділянці, на якій збудовано житловий будинок (нежитлова будівля (гараж), що стоїть окремо, та про розмір земельної ділянки, у випадку якщо земельна ділянка перебуває в державній власності. Довідка видається в управлінні земельних ресурсів. Договір оренди такої земельної ділянки.Якщо земельна ділянка перебуває у приватній власності то відповідно до статті 120 Земельного кодексу України та відповідно до статті 377 Цивільного кодексу України житловий будинок (нежитлова будівля (гараж), що стоїть окремо) необхідно відчужувати разом із земельною ділянкою, на якій він розміщений.

Для квартири

1. документ, який підтверджує право власності на квартиру, зареєстрований в БТІ (наприклад: Договір купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання, Свідоцтво про право на спадщину, Свідоцтво про право власності, що видають органи приватизації);
2. довідка (Форма №3) про зареєстрованих (прописаних) у відчужуваній квартирі осіб;
3. незалежна експертна оцінка про ринкову вартість квартири. Видається незалежним суб’єктом оціночної діяльності.

Для нежитлового приміщення

1. документ, який підтверджує право власності на нежитлове приміщення, зареєстрований в БТІ (наприклад: Договори купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання,
2. Свідоцтва про право на спадщину, Свідоцтво про право власності, що видають органи приватизації)
3. незалежна експертна оцінка про ринкову вартість нежитлового приміщення. Видається незалежним суб’єктом оціночної діяльності;

Для транспортного засобу, автомобіля

1. Документ, що підтверджує право власності (Свідоцтво про реєстрацію ТЗ, Судновий квиток тощо);
2. Згода подружжя “Залогодержателя” і “Заставодавця” на укладення договору застави, якщо майно було придбано в період зареєстрованого шлюбу (оформляється нотаріально);
3. Якщо є співвласники, необхідна згода співвласників (також оформляється нотаріально).

Для об’єкта незавершеного будівництва

1. Витяг з єдиного реєстру прав власності на нерухоме майно, в якому вказаний відсоток готовності об’єкта незавершеного будівництва (оформляє Державна реєстраційна служба).
2. незалежна експертна оцінка про ринкову вартість об’єкта незавершеного будівництва. Видається незалежним суб’єктом оціночної діяльності;
3. Документ який підтверджує права власності або право користування земельною ділянкою, на якій знаходиться об’єкт незавершеного будівництва.

На що необхідно звернути пильну увагу:

1. Зазначення предмета іпотеки;

2. Обов’язки кожної із сторін;

3. Умови стягнення щодо іпотеки;

4. Умови користування предметом іпотеки;

5. Що не має право робити іпотекодавець (наприклад, продавати, дарувати, здавати в оренду тощо);

6. Ризики загибелі предмета іпотеки.

Предмет іпотеки

Предметом іпотеки може бути майно, яке відповідно до законодавства України може бути відчужено заставником і на яке може бути звернено стягнення.

Як майно, і майнові права можуть бути предметом договору застави. Договір іпотеки може бути укладений лише щодо майна, яке може бути відчужено у відповідність до українського законодавства і на яке можна звернути стягнення.

Договір застави може встановлювати забезпечення вимог, які можуть виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності.

Запорукою може бути забезпечене виконання дійсного зобов’язання або задоволення вимоги, що може виникнути у майбутньому на підставі договору, що набрав чинності.

Предметом іпотеки не можуть бути вимоги, що мають особистий характер, а також інші вимоги, застава яких забороняється законом (наприклад, право на отримання аліментів тощо), а також предметом іпотеки не можуть бути об’єкти державної власності, приватизація яких заборонена законодавчими актами, а також майнові комплекси державних підприємств та їх структурних підрозділів, що перебувають у процесі корпоратизації.

Об’єкти державної власності, приватизація яких заборонена, не можуть стати предметом застави, як і майнові комплекси держпідприємств, що перебувають у процесі корпоратизації.

Внесення змін до договору іпотеки не допускається у разі припинення забезпеченого заставою зобов’язання, заміни зобов’язання іншим зобов’язанням, яке виникло після укладання договору застави.

Після оформлення заставної зміни та доповнення до іпотечного договору можуть вноситися лише після її анулювання у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку». В цьому випадку на підтвердження факту анулювання заставного нотаріуса подається відповідна витримка з Державного реєстру іпотек.

Сторони договору іпотеки

Сторонами договору застави (заставодавцем та заставоутримувачем) можуть бути фізичні та юридичні особи, держава.

Заставоутримувачем земельних ділянок сільськогосподарського призначення та прав на них (оренди, емфітевзису) можуть бути лише банки.

Заставодавцем при заставі майна може бути його власник, який має право відчужувати заставлене майно на підставах, передбачених законом, а також особу, якій власник у встановленому порядку передав майно та право застави на це майно, або третю особу (майновий поручитель).

Умови укладання договору застави (іпотеки)

Фізичні особи, юридичні особи та держава можуть бути сторонами договору іпотеки (як заставником, так і заставоутримувачем).

Заставодавцем може бути як власник майна, і особа, якому він передав майно право застави нею. Також сторону заставника під час укладання договору іпотеки може представляти майновий поручитель.

Договір застави майна або майнових прав нотаріус засвідчує лише після того, як перевірить, чи немає заборони на відчуження майна, що є предметом договору, чи воно під арештом.

Внесення змін до договору застави (іпотеки)

Якщо сторони згодні, до заставного договору можуть вноситися зміни та доповнення у зв’язку з обставинами, що змінилися. Наприклад, у випадках, коли продовжено термін кредитного договору або збільшено суму боргу, згаданого в договорі. Зміни до договору застави вносяться, якщо змінено предмет застави.

Вносити зміни до договору застави не можна, якщо забезпечене заставою зобов’язання припинено, замінено іншим зобов’язанням, яке виникло після укладення договору застави, або якщо іпотека включена в іпотечний пул (об’єднання іпотек).

Задоволення вимог іпотекодержателя

Договір задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення щодо іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекоутримувача може передбачати:

1. Передачу іпотекодержателю права власності щодо іпотеки рахунок виконання основного зобов’язання;
2. Право іпотекодержателя організувати продаж предмета іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, який укладено після набрання чинності Законом України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки.

У разі переходу до іпотекодержателя права власності на передане в іпотеку нерухоме майно нотаріус роз’яснює сторонам, що права та вимоги інших осіб на це нерухоме майно, зареєстровані в установленому законом порядку, залишаються дійсними.

Для посвідчення такого договору іпотекодавцем нотаріусу подається правовстановлюючий документ на нерухоме майно, право власності на яке переходить до іпотекодержателя в рахунок виконання основного зобов’язання та долучається до екземпляра договору, що залишається у справах державної нотаріальної контори (приватного нотаріуса).

Застава та Іпотека – у чому різниця

Застава є одним із способів забезпечення виконання зобов’язань перед кредитором, умови та порядок якого регулюються чинним Законодавством України. Якщо заставник (у разі вже боржник) не виконує умови складеного договору, кредитор має право отримати матеріальне відшкодування з допомогою того закладеного майна, що зазначено у договорі.

Якщо йдеться про заставу нерухомості, у такому разі доречно говоритиме про такий різновид договору застави, як іпотека. Договір іпотеки є угодою, згідно з якою одна сторона (заставодавець) передає іншій стороні заставу нерухоме майно як гарантію, забезпечення виконання взятих він зобов’язань перед кредитором.

Перед укладенням угоди з банком рекомендується проконсультуватися з цього питання з нотаріусом. Договори іпотеки хоч і мають загальні, схожі всім них становища, проте кожен такий договір укладається індивідуально під кожного окремого клієнта банку і має свої, продумані юристами банку умови.

Заставник, що уклав договір іпотеки, має право володіти і розпоряджатися нерухомістю, але при цьому на закладене майно накладаються певні обмеження, що не дозволяють продавати чи відчужувати нерухомість на період дії договору.

Нотаріус завіряє договір іпотеки за згодою всіх власників майна (якщо їх кілька) та після перевірки того, що дане майно належить саме заставнику. Можливі також випадки, коли за Ваш обов’язок поручитися своїм майном може будь-яка людина, яка Вам довіряє. Нотаріальне запевнення необхідно для того, щоб підтвердити повну дієздатність обох сторін та свідомість прийнятого рішення. Після завірення такого договору нотаріус проводить реєстрацію іпотеки у реєстрі.

Перед укладанням договору іпотеки потрібно ще раз подумати та зважити реальну необхідність цього кроку.По-перше, більшість таких угод мають більшу тривалість у часі.По-друге, потрібно бути готовим до того, що якщо Ви з будь-яких причин не змогли сплатити певну суму в строк, кредитор може стягнути Ваш борг за рахунок закладеного нерухомого майна.

Правильно продумано складений іпотечний договір допоможе Вам уникнути виникнення спірних моментів та конфліктних ситуацій у майбутньому.

Договір іпотеки (застави) нерухомості обов’язково засвідчується нотаріально. Посвідчення відбувається або за місцем перебування майна, що передається в заставу, або за місцем знаходження однієї зі сторін іпотечного договору — іпотекодавця або іпотекодержателя.

Складаючи договір застави, слід спиратися на закон «Про іпотеку», зокрема на статтю 18.

Інші особливості оформлення договору іпотеки

Договір іпотеки нерухомого та рухомого майна (майнових прав) засвідчуються нотаріусом після перевірки відсутності заборони на відчуження або арешту за даними Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна та перевірки відсутності податкової застави та інших застав за даними Державного реєстру.

Якщо договір іпотеки майна укладається у зв’язку з укладенням іншого договору щодо цього майна та нотаріус має зазначені вище документи, вдруге ці документи не подаються.

Передача в іпотеку нерухомого майна, яке є об’єктом права державної чи комунальної власності та закріплене за відповідною державною чи комунальною юридичною особою на праві господарського відання, здійснюється після одержання в установленому законодавством порядку згоди органу державної влади або органу місцевого самоврядування, до сфери господарського відання якого належить відповідну державну чи комунальну юридичну особу.

Іпотечний договір, предметом іпотеки за яким є майнові права на нерухомість, будівництво якої не завершено, засвідчується нотаріусом на підставі документів, що підтверджують майнові права на цю нерухомість.

Згода співвласників повторно не потрібна, якщо договір про заставу майна складається у зв’язку із посвідченням договору купівлі-продажу цього майна із розстроченням платежу.

Договір про наступну заставу вже заставленого майна може бути засвідчений за згодою попередніх заставоутримувачів, якщо інше не передбачено законом та попереднім договором застави.Наступна іпотека, предметом якої є кілька об’єктів, що належать різним особам та є предметом попередньої іпотеки, допускається за згодою власників усіх об’єктів нерухомого майна, переданих у загальну іпотеку.

Посвідчення договору застави майна (майнових прав), що перебуває у податковій заставі, не допускається.

У разі наявності заставного договору про відступ прав за іпотечним договором та основним зобов’язанням не засвідчується. У такому разі відступлення прав за іпотечним договором та основним зобов’язанням здійснюється шляхом виконання на заставній індосантом (особою, якій належить заставний) передавального напису (індосаменту) на користь іншої особи (індосанта) та передачі оригіналу заставної у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку» .