Распоряжение своей частью квартиры

Доброго дня, якщо майно не виділено в натурі, він не зможе цього зробити, щоб передати свою частку її треба спочатку виділити!

Доброго дня, Павло!

Здійснення права спільної часткової власності

• Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
• Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
• Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
• Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов'язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно. ( ст.358 ЦК України)
• Співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності (стаття 361 ЦК України).

Відчуження частки у спільній частковій власності здійснюється із дотриманням права переважної купівлі, зміст якого розкритий у ст. 362 Цивільного кодексу України.

• У разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів.

• Продавець частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає.

• Якщо інші співвласники відмовилися від здійснення переважного права купівлі чи не здійснять цього права щодо нерухомого майна протягом одного місяця, а щодо рухомого майна - протягом десяти днів від дня отримання ними повідомлення, продавець має право продати свою частку іншій особі.

• Якщо бажання придбати частку у праві спільної часткової власності виявили кілька співвласників, продавець має право вибору покупця.

• У разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред'явити до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця. Одночасно позивач зобов'язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець. До таких вимог застосовується позовна давність в один рік.

• Передача співвласником свого переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності іншій особі не допускається.

Право переважної купівлі не поширюється на договори дарування, довічного утримання (догляду), міни, виділу частки співвласнику у натурі;

• Право переважної купівлі поширюється на договори міни, якщо частка обмінюється на речі визначені родовими ознаками і особа, яка має право переважної купівлі пропонує відчужувану річ того ж роду, в тій же кількості і ті є ї ж якості.

Відмінності між спільною частковою та спільною сумісною власністю

1. за визначеністю часток(у спільній часткові власності частки кожного із співвласників заздалегідь визначені, у спільній сумісній власності – ні, вони вважаються рівними);
2. за участю у розподілі доходів та витрат у спільному майні( у спільній часткові власності доходи і витрати розподіляються між співвласниками пропорційно до розміру їх часток, а у спільній сумісній власності – по рівну);
3. за здійсненням права розпорядження( у спільній часткові власності кожен із співвласників розпоряджається належною йому часткою, а у спільній сумісній – правом власності у повному обсязі);
4. за відповідальністю(суб’єкти спільної часткової власності за своїми зобов’язаннями несуть часткову відповідальність, суб’єкти спільної сумісної – солідарну);
5. за підставами виникнення( право спільної часткової власності виникає з будь-яких підстав, які не суперечать закону: спільне будівництво, спадкування, договірну про спільну діяльність ін., спільна сумісна власність виникає лише у випадках прямо передбачених законом, або договором).

Тепер щодо відповідей на Ваші питання.

С братом спільна часткова власність на квартиру. 1/2 у каждого, но доли не выделены в натуре. Может ли брат оформить договор ухода с соседом за право на его часть?

Договір довічного утримання (догляду) - домовленість двох сторін, за якою одна сторона (відчужувач) передає у власність другій стороні (набувачеві) житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно ( ст. 744 ЦК України).

Договір довічного утримання (догляду) укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню. Недотримання даної вимоги тягне за собою визнання договору недійсним. Визнання такого договору недійсним судом не вимагається. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Виконання договору полягає у надання всіх видів матеріального забезпечення у натурі відповідно до змісту договору. При укладанні договору довічного утримання сторони повинні визначити всі види матеріального забезпечення, обсяг, способи та форми.

Матеріальне забезпечення, яке щомісячно має надаватися відчужувачу, підлягає грошовій оцінці. Така оцінка підлягає індексації у порядку, встановленому законом.

Оскільки даний договір передбачає можливість догляду, то сторони мають чітко визначити, в чому саме полягатиме догляд (умови, форми, способи догляду, їх періодичність, якість та зміст), наприклад:

• вид і кількість харчування – скільки разів на добу, калорійність та окремі елементи;
• медичне обслуговування – вид послуги медичного обслуговування, які ліки необхідні, їх кількість і приблизна вартість;
• характер матеріального забезпечення відчужувача, чітко визначена грошова сума, черговість виплат грошових сум;
• усі види догляду (опікування), якими набувач має забезпечувати відчужувача;
• забезпечення відчужувача або третю особиу житлом у будинку (квартирі), який йому переданий за договором довічного утримання (догляду), при цьому має бути конкретно визначена та частина помешкання, в якій відчужувач або третя особа має право проживати.

Відповідно до законодавства набувач зобов’язаний у разі смерті відчужувача поховати його, навіть якщо це не було передбачено договором довічного утримання (догляду).

Набувач стає власником майна, переданого йому за договором довічного утримання (догляду) з моменту нотаріального посвідчення (ст. 334 ЦК України) . В свою чергу, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

И может ли брат оформить дарственную без согласия другого совладельца, если общая частичная собственность?

Підставою для оформлення договору дарування (дарчі) є Цивільний кодекс України, який у ст. 717 визначає його як документ, який підтверджує, що право власності на майно, яке належить дарувальнику, на безоплатній основі передається ним одареному. Така передача може відбутися відразу або здійснитися в майбутньому за умови настання обставин, які роблять подарунок можливим.

Попри те, що за своєю суттю договір дарування — це двостороння угода, дарувальник усвідомлено йде на неї, розуміючи, що не отримає від неї матеріальної вигоди. У цьому випадку стороною, що отримала вигоду, виступає тільки обдаровуваний. При цьому дарувальнику необхідно мати на увазі, що передати права власності він може тільки на ту нерухомість, яка належить йому на законних підставах, які підтверджуються правовстановлюючими документами.

Оформити договір дарування на нерухомість, яка належить дарувальнику цілком, не складе труднощів. У разі ж, коли він є власником лише її частини, порядок оформлення в дар буде визначатися формою власності.

Варіантів може існувати кілька:

• квартира знаходиться у спільній частковій власності з виділенням частки кожного власника;
• нерухомість є спільною сумісною власністю, частки власників у якої не визначені.

У першому випадку, коли нерухомість перебуває у спільній частковій власності та для кожного власника визначена в ній частка, можливо передати свою частину квартири в дар, не отримуючи згоди інших власників.

У другому випадку, коли частки власників не виділені, укладення договору дарування можливе лише після отримання згоди на це всіх власників.

Положення про переважне право перед іншими особами на купівлю частки майна, яке знаходиться у спільній власності, стосується лише договору купівлі-продажу майна. Отже, на договір дарування положення статті 362 ЦК не поширюються. Відповідне положення міститься у постанові КЦС ВС від 12 жовтня 2021 року у справі № 725/4816/19.

З повагою, адвокат Айвазян.

Доброго дня!

Ви отримали нерухомість у спадщину?

Якщо квартира перебуває у спільній частковій власноті і брату належить 1/2, то він може розпоряджатися своєю частиною як захоче - продати, подарувати або укласти договір довічного утримання з ким завгодно.

Стаття 41 Конституції України передбачає

Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Стаття 319 Цивільного кодексу України передбачає

1. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

2. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.

3. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

4. Власність зобов'язує.

5. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

6. Держава не втручається у здійснення власником права власності.

7. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

8. Особливості здійснення права власності на культурні цінності встановлюються законом.

Згідно статті 361 Цивільного кодексу України

1. Співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності

Якщо брат захоче продати свою частину, то Ви як співласник маєте право на першочерговий її викуп, адже згідно статті 362 ЦКУ у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів.

Стаття 363 ЦКУ Момент переходу частки у праві спільної часткової власності до набувача за договором

1. Частка у праві спільної часткової власності переходить до набувача за договором з моменту укладення договору, якщо інше не встановлено домовленістю сторін.

2. Частка у праві спільної часткової власності за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, переходить до набувача відповідно до статті 334 цього Кодексу.

ОТЖЕ, ЯКЩО БРАТ ЗАХОЧЕ ПРОДАТИ СВОЮ ЧАСТКУ, ТО ВІН СПОЧАТКУ ПОВИНЕН ЗАПРОПОНУВАТИ ЇЇ ВАМ, АЛЕ ЯКЩО ВІН ХОЧЕ ЗАПОВІСТИ, ПОДАРУВАТИ АБО УКЛАСТИ ДОГОВІР ДОВІЧНОГО УТРИМАННЯ, ТО ЙОМУ НЕ ПОТРІБНО ОТРИМУВАТИ ВАШУ ЗГОДУ ЯК СПІВВЛАСНИКА.

КРАЩЕ ПОСПІЛКУЙТЕСЯ З БРАТОМ ТА НЕХАЙ ВІН ПЕРЕОФОРМИТЬ КВАРТИРУ НА ВАС, АДЖЕ ЯКЩО ВІН ЗРОБИТЬ ЦЕ НА ТРЕТЮ ОСОБУ, ТО БУДЕ ДОСИТЬ СКЛАДНО СКАСУВАТИ ПРАВОЧИН У СУДОВОМУ ПОРЯДКУ. І ЩОБ ВІДЧУЖИТИ ЧАСТКУ В НАТУРІ ЇЇ ВИДІЛЯТИ НЕ ПОТРІБНО.

З повагою, юрист Дерій В.О.!

А вище відповіли , що не можна розпоряджатися спільною власністю.

Так, в спадщину

Вітаю Вас.

Здравствуйте! С братом спільна часткова власність на квартиру. 1/2 у каждого, но доли не выделены в натуре. Может ли брат оформить договор ухода с соседом за право на его часть? Брату 61 год ,в уходе с медицинской точки зрения не нуждается. Сосед безработный, трижды судимый, пытается склонить его к этому. И может ли брат оформить дарственную без согласия другого совладельца, если общая частичная собственность?

Не просте питання. Він хоче укласти договір довічного утримання із сусідом? На жаль, але чинне законодавство не забороняє йому цього робити, навіть без наявності згоди від іншого співвласника. Заборона стоїть лише щодо власності, яка є спільною сумісною, а не частковою.

ЦИВІЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, №№ 40-44, ст.356)

Стаття 747. Особливості укладення договору довічного утримання (догляду) щодо майна, що є у спільній сумісній власності

1. Майно, що належить співвласникам на праві спільної сумісної власності, зокрема майно, що належить подружжю, може бути відчужене ними на підставі договору довічного утримання (догляду).

У разі смерті одного із співвласників майна, що було відчужене ними на підставі договору довічного утримання (догляду), обсяг зобов'язання набувача відповідно зменшується.

2. Якщо відчужувачем є один із співвласників майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, договір довічного утримання (догляду) може бути укладений після визначення частки цього співвласника у спільному майні або визначення між співвласниками порядку користування цим майном.

...

Аналогічна історія і з даруванням. Виключенням є лише угода щодо купівлі-продажу частки. На жаль, але скоріше за все, його сусід вже консультувався зі спеціалістами з цього питання.

Стаття 362. Переважне право купівлі частки у праві спільної часткової власності

1. У разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів.

2. Продавець частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає.

Якщо інші співвласники відмовилися від здійснення переважного права купівлі чи не здійснять цього права щодо нерухомого майна протягом одного місяця, а щодо рухомого майна - протягом десяти днів від дня отримання ними повідомлення, продавець має право продати свою частку іншій особі.

3. Якщо бажання придбати частку у праві спільної часткової власності виявили кілька співвласників, продавець має право вибору покупця.

4. У разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред'явити до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця. Одночасно позивач зобов'язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець.

До таких вимог застосовується позовна давність в один рік.

5. Передача співвласником свого переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності іншій особі не допускається.

...

Тому наполегливо рекомендую Вам з братом домовитися все таки про переоформлення частки на Ваш рахунок, а не укладення договорів дарування, довічного утримання з сусідом. Їх укладення значно ускладнить момент користування та розпорядження даним майном як єдиним об'єктом нерухомості, на жаль.

З повагою! Успіхів Вам!

Доброго дня.

Договір довічного утримання (догляду) – це домовленість двох сторін, за якою одна сторона (відчужувач) передає у власність другій стороні (набувачеві) житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно. Відчужувачем може бути будь-яка фізична особа, тобто незалежно вiд вiку та стану здоров’я .

За загальними вимогами щодо чинностi правочину , особа, яка його вчинює повинна мати необхідний обсяг цивiльної дiєздатностi. Набувачем може бути фізична та юридична особа, а можуть бути кілька фізичних осіб.

За договором довічного утримання можливий перехід обов’язків набувача у разі його смерті до спадкоємців, яким надходить відчужуване за договором майно. Якщо спадкоємці відмовляються, наприклад, від будинку, або таких осіб немає, майно повертається відчужувачу, а договір довічного утримання вважається припиненим.

Предмет договору довічного утримання

1. Житловий будинок або його частина.

2. Квартира або її частина.

3. Інше нерухоме майно (земельна ділянка, садовий будинок, дача, гараж, нежитловий будинок, нежитлове приміщення, виробничий комплекс, рухоме майно, на яке поширюється режим нерухомого майна, тощо).

4. Рухоме майно, що має значну цінність.

Нотаріус посвідчує договори довічного утримання (догляду) з дотриманням загальних правил посвідчення договорів відчуження.

Відчужувачем у договорі довічного утримання (догляду) може бути фізична особа незалежно від її віку та стану здоров'я.

Договір довічного утримання викладається з урахуванням того, щоб кожна із сторін договору отримала оригінал документу (на бланках) та один примірник (на білому аркуші), який зберігається в архівах державної нотаріальної контори або приватного нотаріуса. Згідно з п.7 гл.2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України договори довічного утримання посвідчуються нотаріусами з дотриманням загальних правил посвідчення договорів відчуження (правочини щодо відчуження та застави майна, право власності на яке підлягає реєстрації, посвідчуються за умови подання документів, що посвідчують право власності (довірчої власності) на майно, що відчужується або заставляється, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, та у передбачених законодавством випадках, документів, що підтверджують державну реєстрацію прав на це майно в осіб, які його відчужують. У разі посвідчення правочинів щодо відчуження та застави нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, документи, що підтверджують державну реєстрацію прав на це майно, не подаються). При посвідченні договору довічного утримання не застосовуються правила статті 362 ЦК України, а саме, якщо предметом договору є частка майна, то не вимагається від співвласника відмова від переважного права купівлі (набуття).

Відповідно до п.7 гл.2 Порядку «Посвідчення договорів довічного утримання (догляду), нотаріус має вчиняти такі дії при посвідчені договору: посвідчує договір довічного утримання, якщо Відчужувачем є один із співвласників майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності після визначення частки цього співвласника у спільному майні та визначення порядку користування цим майном між співвласниками (пп 7.3 п.7 гл. 2 Порядку); у тексті договору довічного утримання обов’язково зазначається, що Набувач майна зобов’язаний надати Відчужувачеві довічно матеріальне забезпечення, також усі види догляду (опікування) з їх конкретизуванням або без такого та визначається грошова оцінка матеріального забезпечення, яка встановлюється за згодою сторін. У разі зобов’язання набувача забезпечити Відчужувача житлом в будинку (квартирі), який йому переданий за договором довічного утримання, в тексті договору зазначається конкретно визначена частка помешкання, у якій Відчужувач має право проживати (пп 7.7 п.7 гл.2 Порядку).

При посвідченні договору довічного утримання (догляду) нотаріус накладає заборону на відчуження майна в установленому порядку, про що робиться напис на всіх примірниках договору.

Договір довічного утримання може бути розірваний на підставі рішення суду:

на вимогу відчужувача або третьої особи у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов’язків, незалежно від їх вини;

на вимогу набувача.

Невиконання обов’язків або неналежне виконання обов’язків не завжди призводить до припинення договору. Відчужувач вправі пред’явити позов про відшкодування збитків.

У винятковому випадку існує можливість подати позов не про припинення дії договору довічного утримання, а про обов’язок набувача виконати в натурі обов’язки, взяті на себе, або про стягнення грошової компенсації всіх видів матеріального забезпечення, вказаних у договорі.

Набувач вправі припинити договір тільки в тому випадку, коли через незалежні від нього обставини його майнове становище змінилося настільки, що він не в змозі надавати набувачеві належне матеріальне забезпечення, обумовлене в договорі.

У разі розірвання договору у зв’язку з неможливістю його подальшого виконання набувачем з підстав, що мають істотне значення, суд може залишити за набувачем право власності на частину майна, з урахуванням тривалості часу, протягом якого він належно виконував свої обов’язки за договором.

Смерть відчужувача майна є однією з умов припинення договору довічного утримання.