Мать хочет от моего отца олименты

Доброго дня, Артеме!

Право на отримання аліментів мають:

• неповнолітні діти;
• діти, які продовжують навчання, до досягнення 23 років;
• дружина під час вагітності та у разі проживання з нею дитини;
• той з подружжя, з ким проживає дитина – інвалід;
• батьки;
• один із подружжя під час шлюбу;
• один із подружжя після розірвання шлюбу;
• жінка/чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою;

Неповнолітні діти.

Кожна дитина до досягнення нею 18 років, має право на утримання. Батьки зобов’язані утримувати власних дітей (ст. 180 Сімейного кодексу України). В даному випадку потрібно звернути увагу на те, що спосіб утримання може бути визначено за домовленістю батьків. В тому випадку, якщо батьки не досягли згоди щодо способу утримання дитини – таке питання вирішується в судовому порядку.

Якщо батьки самостійно досягли згоди щодо розміру сплачуваних аліментів – краще всього укласти нотаріально завірену угоду. Так, у випадку невиконання домовленості, той з подружжя, на ім’я якого стягуються кошти, матиме право отримати виконавчий напис нотаріуса та звернутись до виконавчої служби для примусового виконання даного договору.

Аліменти на дитину можуть бути присуджені як в твердій грошовій сумі, так і в частці від доходу платника. Спосіб стягнення визначається стягувачем (особою, котра звертається з позовом про стягнення аліментів), тобто із тим з батьків, з ким проживає дитина.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на дитину не може бути меншим за 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.

Звертаємо увагу, що аліменти на утримання дитини повинні сплачувати і ті батьки, котрі позбавлені батьківських прав.

Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.

Окрім цього, батьки повинні приймати участь у додаткових витратах на дитину. Додаткові витрати на дитину – це додаткові кошти, котрі потрібні дитині і викликані особливими обставинами. Такими обставинами може бути: розвиток здібностей дитини, хвороба, каліцтво, інші обставини). Звернутись з позовом про стягнення коштів на додаткові витрати можна, незалежно від того, чи було звернення до суду про стягнення аліментів.

Наприклад, дитина проживає з матір’ю. Мати вирішила не звертатись з вимогою про стягнення аліментів до батька дитини, оскільки має можливість утримувати дитину самостійно. Проте, дитина захотіла займатись танцями, а також розвивати свої музичні навички. Це потребує щомісячних додаткових витрат. В даному випадку мати звертається з позовом про стягнення додаткових витрат на дитину. Розмір таких витрат визначається судом, з урахуванням особливостей, які мають значення (сума витрат, фінансовий стан платника та стягувача, тощо).

Діти, які продовжують навчання, до досягнення 23 років.

Підставами для стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини є:

• досягнення дитиною 18 років;
• продовження навчання нею навчання;
• потреба дитини в матеріальній допомозі;
• можливість батьків надати таку допомогу.

Звернутись з позовом про стягнення аліментів має право як сама дитина, так і той з батьків, з ким вона проживає.

При визначенні розміру аліментів на повнолітню дитину, котра продовжує навчання, враховується майновий стан обох батьків.

Тобто, при визначенні розміру аліментів на утримання повнолітньої дитини, суд повинен оцінити не лише матеріальне становище того з батьків, хто повинен сплачувати аліменти, а й того з них, з ким вона проживає. Тобто, якщо матір, з якою проживає дитина просить стягувати з батька 5000 гривень щомісячно, але при цьому сама має депозитні рахунки в банку та отримує заробітну плату та пенсію, то дана сума може бути зменшена, оскільки суд повинен врахувати і майновий стан стягувача і майновий стан платника.

Якщо дитина закінчила навчання, то виплата аліментів теж припиняється.

Аліменти на одного з подружжя після розірвання шлюбу.

Хто має право?

• один із подружжя, хто став непрацездатним до розірвання шлюбу або протягом одного року після розірвання шлюбу. Також право на утримання має особа, котра стала непрацездатною після спливу одного року після розірвання шлюбу, але її непрацездатність пов’язана з протиправними діями колишнього чоловіка/дружини щодо неї. Тобто, особа проживала у шлюбі протягом 5 років. За цей час чоловік неодноразово вчиняв фізичне насильство по відношенню до жінки. Через півтора роки після розлучення жінка стала непрацездатною, в результаті погіршення функціонування внутрішніх органів, що пов’язано з непоодинокими випадками побоїв, які вчиняв проти неї чоловік. В такому випадку строк в один рік після розірвання шлюбу – не застосовується.
• якщо на момент розірвання шлюбу чоловіку/жінці залишилось п’ять років до досягнення пенсійного віку, але за умови, що подружжя перебувало у шлюбі не менше ніж 10 років.

– якщо один із подружжя виховував дітей, вів домашнє господарство, піклувався про членів сім’ї і в результаті цього не мав змоги отримати освіту, працювати, зайняти відповідну посаду.

Тут важливою умовою є те, що допомога може надаватись, незалежно від того чи є дана особа непрацездатною чи ні. Окрім цього, законодавець зауважує, що в даному випадку допомога буде надаватись лише протягом трьох років з моменту розірвання шлюбу.

Згідно чинного законодавства, розмір аліментів встановлюється судом з урахуванням основної заробітної плати відповідача, всіх доплат та надбавок до основної заробітної плати, премій, нагород, пенсії, допомоги по безробіттю, стипендії, дивідендів та інших можливих доходів.

Що враховується судом під час визначення розміру аліментів:

• Стан здоров'я дитини і те, наскільки добре вона забезпечена матеріально;
• Стан здоров'я відповідача (платника аліментів) і його матеріальне становище;
• Наявність у відповідача інших дітей, які потребують фінансового забезпечення;
• Наявність у платника аліментів непрацездатного чоловіка (дружини), батьків, дітей;
• Наявність у платника аліментів прав на рухоме та нерухоме майно, грошей, прав на торгові марки, бізнесу, акцій (часток) компаній тощо;
• Зроблені відповідачем значні витрати, такі як: придбання нерухомого та/або іншого майна на суму більше десяти розмірів прожиткового мінімуму;
• Будь-які інші обставини, які мають значення для винесення справедливого рішення у справі про сплату аліментів.

Новий шлюб платника аліментів або переїзд до іншої країни само по собі ніяк не впливає на зміну розмірів аліментів. Навпаки, якщо у новому шлюбі народилась дитина (а відповідно, тепер виник обов'язок утримувати ще одну дитину), то сума аліментів може бути зменшена, а переїзд закордон може бути спричинений скрутним матеріальним становищем.

За рішенням суду платник аліментів також відшкодовує додаткові витрати на дитину, що викликані особливими обставинами: оздоровлення дитини, відпочинок, лікування, участь в спеціальних освітніх програмах дитини тощо.

Суд призначає матеріальні виплати на утримання дитини як в частковому співвідношенні від доходу відповідача, так і в твердій (фіксованій) грошовій сумі.

Мінімальний розмір аліментів.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим за 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Рекомендований мінімальний розмір аліментів, які стягуються через суд, складає один прожитковий мінімум. Такий розмір визначається судом у разі, якщо заробітна плата або інших доходів відповідача вистачає для сплати такого розміру аліментів.

Максимальний розмір аліментів, які може стягнути суд.

Як такого, максимального розміру аліментів законодавством не встановлено. Разом із тим стягнення аліментів за судовим наказом передбачає можливість стягнути аліменти в сумі не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку. Якщо дітей кілька, то розраховується максимальна сума відповідно до віку кожної дитини окремо.

Якщо передбачена законодавцем межа не відповідає потребам дитини, тоді варто звертатися в порядку позовного провадження. В цьому разі можна претендувати на такий розмір аліментів, потребу в яких зможе довести той з батьків, який звернувся в суд за стягненням аліментів. Враховуватимуться також потреби дитини та фінансова спроможність платника аліментів.

Будь-які потреби потрібно підтверджувати. Таким чином, щоб суд присудив аліменти, зокрема в розмірі більшому, за десять прожиткових мінімумів, потрібно надати підтвердження потреби в такій сумі (наприклад, оплата лікування, навчання в коледжі тощо). Тому аналізуючи судову практику, варто зазначити, що захмарної суми без відповідного обґрунтування реальних потреб дитини суд не присудить, навіть, якщо інший з батьків має фінансову спроможність платити мільйони.

Разом із тим, певне обмеження максимального розміру аліментів передбачено Законом "Про виконавче провадження". Так, розмір стягнень для сплати аліментів на неповнолітніх дітей не може перевищувати 70 % від усіх доходів. Якщо стягуються аліменти на матір (батька) дитини або аліменти на батьків платника аліментів, то стягнення з доходів не може перевищувати 50 %. Тому під час визначення розміру аліментів в долі від доходу, суди враховують вказані норми.

З повагою, адвокат Айвазян.

Доброго дня!

Ваш батько може звернутись до суду та стягувати аліменти з матері за Ваше утримання, адже Ви з нею не проживаєте.

Крім того, якщо мати буде звертатись до українського суду, то не факт, що з батька будуть стягувати суму саме в 1000 євро, можливо там буде менша фіксована сума або 1/4 від офіційного доходу.

Якщо мати подасть до суду, то потрібно подавати відзив та оскаржувати такі дії.

З повагою, юрист Дерій В.О.!