Чи можу не пускати колишнього цивільного чоловіка до квартири

Доброго дня, якщо він не є власником майна , ви маєте право його не впускати. Та вигнати. Якщо він буде проти ви можете викликати поліцію.

Доброго дня, Ольга!

Ви можете висилити батька дитини у судовому порядку.

Положеннями статті 391 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Загалом Цивільний кодекс України спільно з Житловим кодексом України надає право власнику житла виселити з нього наймача, членів його сім’ї та інших осіб, які проживають з ним, у разі:

• відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом (ч. 2 ст. 405 ЦК України);
• його (їх) систематичного руйнування чи псування житлового приміщення, або використання його не за призначенням, або систематичним порушенням правил співжиття, що роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними (ч. 1 ст. 116 ЖК України);
• самоправного (без дозволу власника) зайняття жилого приміщення (ч. 3 ст. 116 ЖК України);
• припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту; невикористання сервітуту протягом трьох років підряд (ч. 1 ст. 406 ЦК України);
• наявності інших обставин, що мають істотне значення (ч. 2 ст. 406 ЦК України).

Отже, теоретично власник будинку за наявності вказаних вище підстав має право виселити з нього наймача або інших осіб. Виселення провадиться в судовому порядку без надання іншого жилого приміщення (ст. 157 ЖК України). Але для цього власнику житла необхідно надати суду відповідні докази, якими, в залежності від ситуації, можуть бути: показання свідків, платіжні квитанції по оплаті комунальних послуг, судові рішенні про розірвання шлюбу, про визнання особи безвісно відсутньою, про видачу обмежувального припису, про притягнення до адміністративної чи кримінальної відповідальності, протоколи поліції, акти ОСББ та інших уповноважених осіб, які підтверджують здійснення до особи заходів попередження чи громадського впливу, у разі його систематичного порушення правил проживання у будинку чи квартирі.

В свою чергу, стаття 47 Конституції України також проголошує, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

В частині 4 статті 9 ЖК України передбачено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Водночас, згідно ч. 1 ст. 156 ЖК України члени сім`ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Аналогічну норму містить також стаття 405 ЦК України.

І от, нарешті, ми підійшли до основних правил, які оберігають право колишнього члена сім’ї на проживання у спірному приміщенні.

Так, згідно ч. 4 ст. 156 ЖК України до членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.

Відповідно до ч. 2 ст. 64 ЖК України до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в ч. 2 цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї.

Отже, аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку про те, що:

• право членів сім'ї власника квартири чи будинку користуватись жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за умови, що така особа є членом сім'ї власника житлового приміщення та такий власник надавав згоду на вселення такої особи, як члена сім'ї. При цьому, одразу зауважу, що згідно ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України сім'єю вважаються не тільки чоловік, жінка та їх діти, а сім’ю можуть складати особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки;
• припинення сімейних правовідносин, втрата особою статусу члена сім'ї з власником будинку, не позбавляє цю особу права користуватися займаним приміщенням. При цьому фізичне видворення і подальший недопуск колишнього члена сім’ї до житла, викидання його речей та заміна вхідних замків не приводять до юридичного позбавлення права особи на проживання у цьому житловому приміщенні;
• будь-яке виселення або позбавлення особи права користування житлом допускається виключно на підставах, передбачених законом, і повинно відбуватись в судовому порядку;
• з припиненням права власності особи на житлове приміщення, члени його сім’ї також втрачають право користуватися цим приміщенням і підлягають виселенню за позовом нового власника.

Отже, чинне законодавство охороняє як право власності особи на нерухоме майно, так і право користування будинком колишнього її члена сім’ї. Для того, щоб повністю зрозуміти, які ж саме норми права необхідно застосувати до спірних правовідносин потрібно звернутися до судової практики Верховного Суду.

Так Верховний Суд, вирішуючи спори про примусове виселення колишніх членів сім’ї, приходить до наступних висновків:

• втрата сімейних зв'язків сама по собі не є підставою для виселення колишнього члена сім'ї та припинення сервітуту на житлове приміщення (постанова Великої палати ВС від 13.10.2020 року у справі № 447/455/17)
• при розгляді питання про припинення права користування колишнього члена сім'ї власника житла, суди мають приймати до уваги як формальні підстави, передбачені статтею 406 ЦК України, так і зважати на те, що сам факт припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням, та вирішувати спір з урахуванням балансу інтересів обох сторін (постанови Великої палати ВС від 03.2021 у справі № 686/26093/19-ц, від 13.10.2020 року у справі № 447/455/17 та від 04.07.2018 року у справі 353/1096/16-ц, постанови ВС від 09.10.2019 у справі № 615/1636/17).
• суд повинен у кожній конкретній справі провести оцінку на предмет того, чи є втручання у право особи на повагу до його житла не лише законним, але й необхідним, відповідає нагальній необхідності та є співрозмірним із переслідуваною законною метою (постанови Великої Палати ВС від 10.03.2021 у справі № 686/26093/19-ц та від 21.08.2019 у справі № 569/4373/16-ц).
• положення статті 406 ЦК Україниу спорі між власником та колишнім членом його сім`ї з приводу захисту права власності на житлове приміщення, можуть бути застосовані за умови наявності таких підстав — якщо сервітут був встановлений, але потім припинився. Однак встановлення такого сервітуту презюмується на підставі статті 402, частини першої статті 405 ЦК України (постанова Великої Палати ВС від 10.03.2021 у справі № 686/26093/19-ц).
• дійсна сутність відповідних позовних вимог має оцінюватись судом виходячи з правових та фактичних підстав позову, наведених у позовній заяві, а не лише тільки з формулювань її прохальної частини, які можуть бути недосконалими. У всякому разі неможливість для власника здійснювати фактичне користування житлом (як і будь-яким нерухомим майном) через його зайняття іншими особами не означає втрату власником володіння такою нерухомістю (постанови Великої Палати ВС від 10.03.2021 у справі № 686/26093/19-ц, від 04.07.2018 у справі № 353/1096/16-ц).
• питання про визнання припиненим права користування житлом та зобов`язання особи звільнити житло у контексті пропорційності застосування такого заходу має оцінюватися з урахуванням обставин щодо об`єкта нерухомого майна та установлених статтею 50 ЖК УРСРвимог, що ставляться до жилих приміщень, а також наявності чи відсутності іншого житла. Також необхідно дослідити питання дотримання балансу між захистом права власності та захистом права колишнього члена сім`ї власника на користування будинком (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13.10.2020 у справі № 447/455/17-ц).
• згідно зі статтею 8 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, викладені у рішеннях ЄСПЛ, виселення особи з житла без надання іншого житлового приміщення можливе за умов, що таке втручання у право особи на повагу до приватного життя та права на житло, передбачене законом, переслідує легітимну мету, визначену пунктом 2 статті 8 Конвенції, тає необхідним у демократичному суспільстві. Законність визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, яке по факту є втручанням у право на житло та право на повагу до приватного життя у розумінні статті 8 Конвенції, має бути оцінено на предмет пропорційності такого втручання. (постанова Великої Палати ВС від 21.08.2019 у справі № 569/4373/16-ц).

Отже, з викладених вище висновків вбачається, що Верховний Суд наголошує на тому, що в кожному окремому випадку повинно бути ретельно досліджено, чиї інтереси перевищують та мають пріоритетне значення: власника приміщення чи його колишнього члена сім’ї?!

https://www.hsa.org.ua/blog/vyselennya-kolyshnogo-...

З повагою, адвокат Айвазян.