Консультація щодо ст. 194 КЗпП та прав 17-річного студента на виробничій практиці

Доброго дня, Дмитре!

Якщо особі 17 років, то для неї за КЗпП діє скорочена тривалість робочого часу: для працівників віком від 16 до 18 років — 36 годин на тиждень, а не стандартні 40 годин. Це прямо передбачено статтею 51 Кодексу законів про працю України. Крім того, при шестиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи при нормі 36 годин не може перевищувати 6 годин.

Стаття 194 КЗпП тут важлива саме тому, що неповнолітньому не мають платити менше лише через те, що в нього скорочений робочий час. Заробітна плата працівникам молодше 18 років при скороченій тривалості щоденної роботи виплачується у такому ж розмірі, як працівникам відповідних категорій при повній тривалості щоденної роботи. Тобто, неповнолітній працює менше за нормою часу, але це не означає, що його можна автоматично оплачувати “пропорційно менше” як дешевого працівника.

Якщо це саме виробнича практика учня/студента закладу професійної освіти, то вона не може бути просто прихованою повноцінною роботою на заводі. За Порядком, затвердженим постановою КМУ № 992 від 07.06.1999 року, практика має проводитися відповідно до навчальних планів і програм, учні не включаються до штату підприємства, а тривалість їх роботи має відповідати навчальним планам і не перевищувати тривалості робочого часу, встановленої законодавством для відповідної категорії працівників.

Тому якщо 17-річного фактично ставлять на заводі на звичайну 8-годинну зміну, весь день на ногах, без реального навчального змісту за ІТ-напрямом, це виглядає не як нормальна виробнича практика, а як можливе використання праці неповнолітнього під виглядом практики. Особливо якщо виконувана робота не відповідає спеціальності, програмі практики, немає належного керівника практики, інструктажу, безпечних умов, спецодягу або робота є фізично важкою.

Щодо половини зарплати, то сам по собі механізм, коли 50% заробітної плати учня за час виробничого навчання або практики може спрямовуватися на рахунок закладу професійної освіти, справді передбачений пунктом 18 Порядку № 992. Але це не “автоматичне право забрати половину”. У нормі вказано, що 50% може бути спрямовано на рахунок закладу освіти, а питання такого спрямування вирішується закладом разом із підприємством у кожному конкретному випадку з урахуванням підстав і доцільності та має бути обумовлене в договорі про надання робочих місць як додаткове зобов’язання підприємства.

Тобто потрібно дивитися договір між навчальним закладом і заводом, наказ про направлення на практику, програму практики, графік, табель/облік часу і розрахунок зарплати. Якщо половину просто утримують без зрозумілої договірної підстави, без прозорого нарахування і без пояснення, це можна оскаржувати.

Отже, я би радив Вам витребувати у навчального закладу: копію договору із заводом про навчально-виробничу практику, програму практики, графік проходження практики, наказ про направлення на практику, інформацію про те, на якій підставі 50% зарплати спрямовується закладу, а також розрахунок нарахованої зарплати. Паралельно можна звертатися зі скаргою до Держпраці та до органу управління освітою, бо тут є ознаки порушення правил праці неповнолітнього і організації виробничої практики.

З повагою, адвокат Айвазян.