Компенсація при звільненні

Доброго дня, Наталія!

У цьому випадку коректно застосовувати саме ту редакцію законодавства, яка діяла на момент виникнення права на соціальну відпустку. Норма, яка прямо виключила обов’язок роботодавця компенсувати відпустки за період призупинення трудового договору, з’явилася лише з 14.06.2025 року, тому автоматично поширювати її на 2022, 2023, 2024 роки не можна.

Отже, відповідно до статті 19 Закону України «Про відпустки» одинокій матері надається щорічна додаткова оплачувана соціальна відпустка тривалістю 10 календарних днів. Відповідно до статті 24 цього ж Закону, при звільненні працівнику виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей. Держпраці також роз’яснює, що строку давності, після якого працівник втрачає право на таку соціальну відпустку, законодавство не встановлює.

Сам факт призупинення трудового договору з 01.05.2022 року не припинив трудові відносини. Стаття 13 Закону України №2136-IX прямо передбачає, що призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин і не позбавляє сторони права припинити трудовий договір у встановленому законом порядку. Крім того, статтею 12 цього Закону визначено, що у разі звільнення працівника у період воєнного стану йому виплачується грошова компенсація відповідно до статті 24 Закону України «Про відпустки».

Водночас спеціальна норма, за якою під час та за період призупинення трудового договору роботодавець не зобов’язаний надавати, оплачувати та компенсувати будь-які відпустки, була внесена Законом №4412-IX від 01.05.2025 року. Вона міститься у чинній редакції статті 13 Закону №2136-IX і прямо вказує на відсутність такого обов’язку роботодавця, крім сум, які належали працівнику на день призупинення трудового договору.

Оскільки стаття 58 Конституції України встановлює, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, нову норму не можна застосовувати так, щоб забрати у працівниці право на соціальну відпустку, яке вже виникло за попередні роки. Конституційний Суд України також роз’яснював, що дія нормативно-правового акта починається з моменту набрання ним чинності та не поширюється назад у часі, якщо інше прямо не передбачено законом.

Тому, на мою думку, при звільненні 12.06.2026 року працівниці потрібно виплатити компенсацію за невикористану соціальну відпустку як одинокій матері за 2022, 2023, 2024 роки, а також за 2025 рік, якщо станом на цей рік вона мала підтверджений статус одинокої матері й дитина не досягла 18 років. За 2026 рік підстав для компенсації вже немає, оскільки право на відпустку за цей рік виникало в період дії нової редакції статті 13 Закону №2136-IX, яка прямо виключає обов’язок роботодавця компенсувати відпустки за період призупинення трудового договору.

З повагою, адвокат Айвазян.