Задайте питання юристу

1002 юристів готові відповісти зараз

Відповідь за ~15 хвилин

Задати питання на сайті

Нерухомість, 06 липня 2026, питання №149664

Земельний податок фізичних осіб

Добрий день
Ситуація наступна.
Хата в селі. Власниця померла більше 10 років тому. Її син (вже пенсіонер) вступив після її смерті у спадщину, але приватизацію майна поки так і не робив. Син, до хати не приписаний (приписаний зовсім в іншому населеному пункті). Внук (повнолітній) єдиний хто приписаний до хати, але фактично там ніколи не проживав.
Від ГУ ДПС прийшло два податкових повідомлення-рішення (Форма «Ф») на ім’я внука за податковий період 2026 рік сплатити Земельний податок з фізичних осіб:
Згідно з підпунктом 54.3.3 пунтку 54.3 статті 54 глави 4 розділу ІІ Податк. Кодексу України та відповідно до пунтку 286.5 статті 286 розділу ХІІ Податк. Кодексу України
- (02.01) для буд. і осблуг. житл. будинку, господ. будівель і споруд (села- не більше як 0,25 га) – 0,25
- (01.03) для ведення осї не більше як 2 га – 0,2
Минулими роками таких повідомлень ніколи не було - це вперше.
Чи має сплачувати внук, який там не власник, а лише прописаний ці земельні податки? Якщо ні, то хто в даній ситуації їх має сплачувати?

Відповіді юристів (1)

    Айвазян Юрій Климентійович

    Доброго дня, Оксана!

    Питання непросте.

    Проте, сам по собі факт “прописки” внука у хаті не робить його платником земельного податку.

    Платниками плати за землю за пунктом 269.1 статті 269 Податкового кодексу України є власники земельних ділянок, власники земельних часток/паїв, а також землекористувачі, яким земельні ділянки надані у користування у встановленому законом порядку. Об’єктом оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності, земельні частки/паї у власності, а також земельні ділянки державної та комунальної власності у постійному користуванні. Тобто критерій — право власності або належне право користування, а не реєстрація місця проживання.

    Крім того, частина четверта статті 1 Закону України “Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні” прямо передбачає, що декларування або реєстрація місця проживання не є підставою для набуття права володіння, користування чи розпорядження житлом. Відповідно, тим більше така реєстрація не може автоматично створювати обов’язок сплачувати земельний податок за земельні ділянки біля цього житла.

    Тому податкові повідомлення-рішення на ім’я внука виглядають неправомірними, якщо він не є власником земельних ділянок, не є власником будинку/частки будинку, не має державного акта, витягу з Державного реєстру речових прав, договору оренди, рішення про передачу землі у користування або іншого правовстановлюючого документа на ці ділянки.

    Виникає питання хто має сплачувати в цій ситуації. Відповідь проста: той, хто є власником або належним землекористувачем.

    Якщо після смерті власниці її син прийняв спадщину і саме він є спадкоємцем будинку/землі, то належним суб’єктом може бути саме син, а не внук. За частиною п’ятою статті 1268 Цивільного кодексу України спадщина належить спадкоємцеві з часу її відкриття, а за статтею 1297 Цивільного кодексу України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно або майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов’язаний звернутися за свідоцтвом про право на спадщину.

    Важливо врахуватис: якщо син є пенсіонером за віком, то він може взагалі не сплачувати земельний податок у межах пільгових норм. Підпункт 281.1.3 пункту 281.1 статті 281 Податкового кодексу України звільняє від сплати земельного податку пенсіонерів за віком. Для ведення особистого селянського господарства пільга діє до 2 га, а для будівництва й обслуговування житлового будинку в селі — до 0,25 га. У вашій ситуації зазначено 0,2 га для ОСГ і 0,25 га для будинку в селі, тобто ці площі вкладаються у пільгові межі.

    Тож внук платити не повинен, бо він лише зареєстрований, але не є платником земельного податку. Якщо платником є син-пенсіонер, то, за наявності права власності/користування на ці ділянки і за умови, що він не використав пільгу понад встановлені межі щодо інших ділянок такого ж виду, податок за ці площі також не має нараховуватися.

    Що потрібно зробити в цій ситуації

    Перше — не ігнорувати ППР, бо для фізичних осіб податок сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення. Якщо нічого не зробити, ДПС може вважати суму узгодженою і надалі формувати податковий борг.

    Друге — внуку потрібно звернутися до ГУ ДПС із заявою про звірку даних та скасування/відкликання ППР, посилаючись на те, що він не є власником і не є землекористувачем цих земельних ділянок. Пункт 286.5 статті 286 Податкового кодексу України прямо дозволяє платнику звернутися для звірки даних щодо площі, кількості ділянок, права на пільгу, ставки і суми податку; у разі розбіжностей ДПС має провести перерахунок протягом 10 робочих днів і надіслати нове ППР, а попереднє вважається скасованим/відкликаним.

    Третє — якщо строк ще не пропущений, бажано паралельно подати адміністративну скаргу на ППР до ДПС України. За пунктом 56.3 статті 56 Податкового кодексу України скарга на податкове повідомлення-рішення подається протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем його отримання. Подана вчасно скарга зупиняє виконання грошового зобов’язання до завершення адміністративного оскарження.

    До заяви/скарги варто додати: копії ППР, довідку/витяг про зареєстроване місце проживання внука, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо відсутності права власності внука на будинок/землю, за можливості — документи про спадщину сина, пенсійне посвідчення сина та заяву про застосування пільги, якщо ДПС вважає саме його належним платником.

    З повагою, адвокат Айвазян.


Схожі питання


Кодекси Україна

Кодекс України з процедур банкрутства Кодекс цивільного захисту України Кримінальний процесуальний кодекс України Митний кодекс України Повітряний кодекс України Податковий кодекс України Кодекс адміністративного судочинства України Цивільний процесуальний кодекс України Кримінально-виконавчий кодекс України Господарський кодекс України Цивільний кодекс України Сімейний кодекс України Земельний кодекс України Кримінальний кодекс України Водний кодекс України Кодекс торговельного мореплавства України Про надра Лісовий кодекс України Господарський процесуальний кодекс України Кодекс України про адміністративні правопорушення (статті 213 - 330) Кодекс України про адміністративні правопорушення (статті 1 - 212-21) Житловий Кодекс Української РСР Європейський кодекс соціального забезпечення Бюджетний кодекс України