Раздел имущества в гражданском браке

Добрий день!

З вашої ситуації вбачається, що існують спірні відносини, а тому відновити порушені права вашого батька вбачається за можливе тільки в судовому порядку шляхом подання позову про поділ майна подружжя.

Для детального обговорення подальших дій потрібне поглиблене вивчення документів, що є у вашого батька та аналіз ситуації в цілому.

Цивільний шлюб — це відносини жінки та чоловіка, які проживають однією сім’єю та при цьому не є одруженими. Подібні правові положення набули чинності з 1 січня 2004 р. Тож можна вважати, що саме відтоді в нашій державі на правовому рівні закріплено існування інституту цивільного шлюбу.

Правовий статус майна, набутого особами в цивільному шлюбі, є таким самим, як і правовий статус майна подружжя, — спільна сумісна власність. Відповідно до норм законодавства поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, відбувається згідно з положенням гл.8 СК. Таким чином, наразі поділ майна осіб, які перебувають у цивільному шлюбі, повністю прирівняно до поділу майна подружжя, яке офіційно оформило свої стосунки.

Нерідко сторони не можуть домовитися про поділ майна в добровільному порядку та, як наслідок, ідуть до суду. Що ж потрібно знати, звертаючись до останнього?

Як довести факт і час початку шлюбу?

Перш за все слід ураховувати положення ст.74 СК, зокрема те, що в разі, коли жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності. Таким чином, особі, яка звертається до суду, необхідно довести в першу чергу те, що вона проживала однією сім’єю з іншою особою та що майно, яке вона просить поділити, належить їй та іншій особі на праві спільної сумісної власності.

З цією метою необхідно встановити час, з якого особи перебувають у цивільному шлюбі, тобто проживають чи проживали однією сім’єю (спільне проживання).

Четкого определения понятия «гражданский брак» в украинском законодательстве нет. Однако есть нормы, которые регулируют отношения между лицами, состоящими в так называемом гражданском браке. Анализируя эти положения, можно сделать вывод, что такое гражданский брак. В соответствии со ст.74 Семейного кодекса, если женщина и мужчина проживают одной семьей, но не состоят в браке между собой или в каком-либо другом браке, имущество, приобретенное ими за время совместного проживания, принадлежит им на праве общей совместной собственности, если иное не установлено письменным договором между ними.Таким образом, гражданский брак — это отношения женщины и мужчины, проживающих одной семьей и при этом не женатых. Подобные правовые положения вступили в силу с 1 января 2004 г. Поэтому можно считать, что именно с тех пор в нашем государстве на правовом уровне закреплено существование института гражданского брака.Правовой статус имущества, приобретенного лицами в гражданском браке, является таким же, как и правовой статус имущества супругов, — общая совместная собственность. В соответствии с нормами законодательства раздел имущества, которое является объектом права общей совместной собственности женщины и мужчины, не состоящих в браке между собой или в каком-либо другом браке, происходит согласно положениям гл.8 СК. Таким образом, теперь раздел имущества лиц, состоящих в гражданском браке, полностью приравняли к разделу имущества супругов, официально оформивших свои отношения.Законодатель предусматривает дого­ворный способ раздела имущества, приобретенного лицами в гражданском браке. Достаточно часто гражданские супруги не обращаются в суд по вопросам раздела имущества, приобретенного в гражданском браке, а пытаются урегулировать имущественные отношения после «развода» именно путем переговоров и определения перечня имущества (или его доли), которое будет принадлежать каждому после прекращения фактических брачных отношений.В то же время нередко стороны не могут договориться о разделе имущества в добровольном порядке и, как следствие, идут в суд. Что же нужно знать, обращаясь в него?Прежде всего следует учитывать положение ст.74 СК, в частности, то, что в случае, если женщина и мужчина проживают одной семьей, но не состоят в браке между собой или в каком-либо другом браке, имущество, приобретенное ими во время совместного проживания, принадлежит им на праве общей совместной собственности. Таким образом, лицу, обращающемуся в суд, необходимо доказать в первую очередь факт проживания одной семьей с другим лицом и то, что имущество, которое оно просит разделить, принадлежит ему и другому лицу на праве общей совместной собственности.С этой целью необходимо установить, с какого времени лица состоят в гражданском браке, то есть проживают или проживали одной семьей (совместное проживание). Законодательством четко не установлено, что именно означают понятия «совместное проживание» или «проживание одной семьей лиц, не состоящих в браке». Следовательно, и количество доказательств, и их содержательность зависят от лица, которое будет доказывать факт совместного проживания.В судебном порядке сделать это не так уж и легко. Основным доказательством в данном случае могут быть показания свидетелей. Впрочем, последние не всегда способны четко указать именно на факт проживания одной семьей или совместного проживания. В таком случае, преж­де чем обратиться в суд, лицо должно осознавать, достаточно ли будет одних лишь показаний свидетелей и смогут ли они подтвердить факт совместного проживания. Для доказывания можно также предъявлять в суд фотографии, свидетельствующие о совместном проживании (подтверждающие, например, факт совместного отдыха, ведения быта и т.п.).Еще труднее установить, с какого времени лица проживали одной семьей. Иногда именно это играет определяющую роль при разделе того или иного имущества. Как показывает судебная практика, в большинстве случаев, если второй из супругов не будет приводить других доказательств, подтверждения свидетелями факта совместного проживания для суда достаточно.

Если лица, состоявшие в гражданском браке, указывают одинаковое время, с которого они состоят в фактических брачных отношениях, то для суда таких показаний сторон будет достаточно, чтобы установить как непосредственно факт их пребывания в фактических брачных отношениях, так и длительность последних.

Добрый день!

По Вашему вопросу сообщаю следующее:

В Семейном кодексе Украины вопрос имущества при фактическом браке регулируется в статье 74, согласно которой: если женщина и мужчина проживают одной семьей, но не находятся в браке между собой или в любом другом браке, имущество, приобретенное ими за время совместного проживания, принадлежит им на праве общей совместной собственности, если иное не установлено письменным договором между ними. Также, все положения СК, применимые к зарегистрированному браку (за исключением некоторых аспектов в праве наследования и алиментов) применимы к браку фактическому (он же гражданский).

Какое имущество подлежит разделению:

• Приобретенное за время совместного проживания имущество (даже если один из супругов не имел дохода);
• любая вещь, кроме вещей индивидуального пользования;
• заработная плата, пенсия, стипендия и другие доходы, полученные супругами во время брака;
• имущество и деньги, полученные в результате договора, заключенного в интересах семьи (гонорар или выигрыш);
• инструменты для проф.направления (оргтехника, электроника, музыкальные и медицинские инструменты);
• недвижимость и земельный участок приобретенные во время брака в результате приватизации.

Супруги, в том числе фактические, имеют равные права на владение, распоряжение и пользование общим имуществом, если между ними не заключен договор, в котором прописаны другие условия пользования собственностью.

Собственность, приобретенная до брака, драгоценности, премии и награды за личные заслуги, страховые выплаты являются личной собственностью жены/мужа. Личной собственностью также может стать имущество, приобретенное за время раздельного жительства супругов в связи с прекращением гражданского брака. Разделить имущество можно по взаимному согласию либо в судебном порядке. Чтобы на гражданский брак распространялись юридические права зарегистрированного, необходимо факт брака доказать.

Доказательством брака для суда могут стать показания свидетелей - соседей, родителей, совместных детей. Фотографии являются сомнительной уликой, и судом могут не приниматься. Лучшим доказательством является договор аренды жилья. Гражданские супруги должны вписать обе фамилии в графу "арендатор". Туристические путевки и гостиничные счета, авиабилеты, чеки (о медобслуживании, автосервисе, химчистке и т.д.) свидетельствуют о фактическом браке. Таким образом, если супруги предусмотрительны - долгой судебной волокиты можно избежать.

Гарантом правомерного раздела имущества в гражданском браке является соглашение. Есть несколько видов таких соглашений:

• О порядке пользования имуществом, которое принадлежит супругам на праве общей совместной собственности;
• О разделе имущества, которое является объектом права общей совместной собственности;
• О выделении в натуре части из имущества, которое находится в общей совместной собственности;
• О совместном проживании и ведении совместного хозяйства.

Дополнительно сообщаю относительно компенсации:

необходимо компенсировать, только те затраты жены которые она действительно понесла и может подтвердить документально(чеками).

Все прочее есть исключительно Вашей частной(личной) собственностью.

Личные вещи на которые у Вас есть документы или показания свидетелей(не менее 3 х ) о том, что эти вещи принадлежат Вам , В ТАКОМ СЛУЧАЕ ИХ ВОЗМОЖНО ЗАБРАТЬ В ПРИСУТСТВИИ ПОЛИЦИИ.

Прочие вопросы раздела имущества если нет согласия сторон , решаются исключительно судебным процессом.

С УВАЖЕНИЕМ,

Константин Гончаренко

Я так понял , что в данном случае речь идет о вещах, которые не подлежат государственной регистрации, а исключительно об имуществе в виде бытовой техники, мебели и подобном имуществе. В данной ситуации полиция конечно не поможет, и войти в квартиру не сможет, а тем более возвращать имущество владельцу. Я бы рекомендовал, конечно при наличии документов на технику и документов подтверждающих получение кредитов на покупку этого имущества, обращаться в суд с иском об истребовании имущества из чужого не законного владения, не указывая, что это был гражданский брак. Позиция такая состояли в отношениях, периодически проживали вместе, все что покупал себе хранил в этой квартире и мы вместе пользовались этим имуществом. В иске я бы не стал указывать, что это был так называемый гражданский брак. Идея такая, чтобы вообще не делить это имущество и когда такое дело будет рассматриваться в суде пусть эта женщина доказывает, что проживали одной семьей и имущество общее и ей там что то принадлежит. Изначальная позиция имущество все истца приобреталось за его собственные деньги просто находилось по этому адресу, где он периодически проживал у своей женщины.

Добрий день, Лариса!

Відповідно до статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності:

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%...

За змістом статей 317, 318 Цивільного кодексу України власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 321 цього Кодексу).

Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 Цивільного кодексу України.

Здійснення власником свого права власності передусім полягає у безперешкодному, вільному та на власний розсуд використанні всього комплексу правомочностей власника, визначених законом, - володіння, користування, розпорядження майном.

Відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Зазначений засіб захисту права власності застосовується у тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти і користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває із його володіння.

Згідно з наведеною нормою власник має право реалізувати своє право на захист шляхом звернення до суду з вимогою про витребування свого майна із чужого незаконного володіння із дотриманням вимог, передбачених Цивільним кодексом України.

Правовий аналіз положень статті 387 цього Кодексу дає підстави для висновку, що у наведеній нормі йдеться про право власника на віндикаційний позов, тобто позов власника, який не володіє, до невласника, який незаконно володіє майном, про вилучення цього майна в натурі.

Віндикацією є передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна або особи, яка має речове право на майно (титульний володілець), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу правомочностей.

Віндикаційний позов належить до речово-правових способів захисту; захищає право власності в цілому, оскільки він пред`являється у тих випадках, коли порушено права володіння, користування та розпорядження одночасно.

Предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном не власника про повернення індивідуально визначеного майна з чужого незаконного володіння.

Предмет доказування у таких справах становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як-от: факти, що підтверджують його право власності або інше суб`єктивне право титульного володільця на витребуване майно, факт вибуття майна з володіння позивача, наявність майна в натурі у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном.

Цивільний кодекс України:

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15

Цивільний процесуальний кодекс України:

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text

Крім того, він має право подати заяву до поліції або прокуратури про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та відкриття кримільного провадження щодо самоправства відносно утримання та не віддачі йому належного йому на праві власності особистого майна за статтею 356 Кримінального кодексу України (на підставі статей 60 в 214 Кримінального процесуального кодексу України).

Після цього, протягом 24 годин, вказані відомості про вчинене кримільне правопорушення, повинні бути невідкладно але не пізніше 24 годин, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, з відкриттям кримінального провадження, про що заявник має право отримати витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань (на підставі статей 60 в 214 Кримінального процесуального кодексу України).

У разі невнесення відомостей про вчинене кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань протягом 24 годин, заявник має право на потязі 10 днів, подати скаргу слідчому судді місцевого суду (на підставі статей 303-307 Кримінального процесуального кодексу України) та до місцевої прокуратури (стаття 36 Кримінального процесуального кодексу України).

Дивіться Кримінальний кодекс України:

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14

"Стаття 356. Самоправство.

Самоправство, тобто самовільне, всупереч установленому законом порядку, вчинення будь-яких дій, правомірність яких оспорюється окремим громадянином або підприємством, установою чи організацією, якщо такими діями була заподіяна значна шкода інтересам громадянина, державним чи громадським інтересам або інтересам власника, -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до трьох місяців".

Дивіться Кримінальний процесуальний кодекс України:

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17

"Стаття 60. Заявник

1. Заявником є фізична або юридична особа, яка звернулася із заявою або повідомленням про кримінальне правопорушення до органу державної влади, уповноваженого розпочати досудове розслідування, і не є потерпілим.

2. Заявник має право:

1) отримати від органу, до якого він подав заяву, документ, що підтверджує її прийняття і реєстрацію;

1-1) отримувати витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань;

2) подавати на підтвердження своєї заяви речі і документи;

3) отримати інформацію про закінчення досудового розслідування.

3. Заявник, який є викривачем, крім передбачених цією статтею прав, має право в порядку, встановленому Законом України "Про запобігання корупції", отримувати інформацію про стан досудового розслідування, розпочатого за його заявою чи повідомленням.

Інформація надається слідчим або прокурором у строк не більше п’яти днів з моменту подання заяви.

"Стаття 214. Початок досудового розслідування

1. Слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування, а дізнавач - керівником органу дізнання, а в разі відсутності підрозділу дізнання - керівником органу досудового розслідування. ...".

"Стаття 303. Рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, та право на оскарження

1. На досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора:

1) бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов’язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування;...".

"Стаття 304. Строк подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, її повернення або відмова відкриття провадження

1. Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії. ...".

Всього доброго!

Успіхів Вам!

Для того чтоб забрать личные вещи - нужно подать иск в суд о вытребовании имущества или договариваться .

А чтоб забрать вещи которые приобретены в период совместного проживания - нужно подать иск в суд на установление факта проживания и на раздел или на признание имущества личным.

И реакция полиции была правельной ? - правильна, так как у папы с сожительнцией гражданско - правовые отношения и полиция тут не причем

нужна детальная консультация или помощь в подготовке документов ( заявы, иски т .п.) - обращайтесь через сайт, с ув Виктория Костромина

Семейный кодекс Украины (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14):

"Стаття 57. Майно, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка

1. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:...

3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто;..."

Закон Украины "Про Національну поліцію" (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/580-19):

"Стаття 23. Основні повноваження поліції

1. Поліція відповідно до покладених на неї завдань:...

5) здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події;

6) здійснює досудове розслідування кримінальних правопорушень у межах визначеної підслідності;...".

Уголовный кодекс Украины (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14):

Стаття 186. Грабіж

1. Відкрите викрадення чужого майна (грабіж) -

карається штрафом від двох тисяч до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк до чотирьох років.

2. Грабіж, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства, або вчинений повторно, або за попередньою змовою групою осіб, -

карається позбавленням волі на строк від чотирьох до шести років..."

Во-первых, касательно отказа сотрудников вторгаться в жилье семьи - действия считаю правильными, оснований для проникновения в жилье нет. Во-вторых, считаю надлежащим направить "гражданской жене" заявление (под регистрацию его вручения на своем экземпляре или (для пущей убедительности) через нотариуса) о немедленной выдаче вещей отца под страхом его обращения в полицию о совершении членами семьи действий, имеющих признаки грабежа, при этом, по предварительному сговору группы лиц. а также о подаче иска о признании имущества семьи общей совместной с отцом собственности с дальнейшим его разделом.

Добрий день, Ларисо!

У разі відмови "дружини" віддати особисті речі вашому батьку, єдиний варіант їх повернути - звернутися до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння. При цьому в суді батько повинен буде надати докази, які підтверджують його право власності на ці речі.

Поліція у даному випадку не допоможе, так як хоча дії "дружини" є протиправними, вони не мають кримінального характеру та не містять складу злочину, передбаченого Кримінальним кодексом України.

Реакція поліції на ваш виклик була правильною. Адже Конституція України гарантує кожному громадянину недоторканність житла. Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду (стаття 30 Конституції України).

ПОСТАНОВА ПЛЕНУМУ ВИЩОГО СПЕЦІАЛІЗОВАНОГО СУДУ УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ від 07.02.2014 № 5 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0005740-14#Text):

9. Застосовуючи положення статті 387 ЦК, суди повинні виходити з того, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним. Позов про витребування майна, пред'явлений до особи, у незаконному володінні якої це майно знаходилось, але на момент розгляду справи в суді у неї відсутнє, не може бути задоволений.

Якщо під час судового розгляду за позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння спірне майно було передано відповідачем іншій особі в тимчасове користування, суд відповідно до статті 33 ЦПК за клопотанням позивача залучає цю особу як співвідповідача.

У разі якщо під час судового розгляду за позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння спірне майно було відчужено відповідачем іншій особі та передано їй у володіння, суд відповідно до статті 33 ЦПК за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем або залучає до участі у справі цю особу як співвідповідача. При цьому відчужувач залучається до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача (статті 35, 36 ЦПК).

20. З метою забезпечення знаходження майна у володінні відповідача на час судового розгляду позову про право на це майно суд за клопотанням позивача може вжити заходи забезпечення позову (статті 151, 152 ЦПК), наприклад, накласти арешт на майно, заборонити відповідачеві вчиняти певні дії (розпоряджатися і/або користуватися спірним майном), заборонити державному реєстратору прав на нерухоме майно вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, передати спірне майно на зберігання третій особі відповідно до статті 976 ЦК (судовий секвестр).

У разі задоволення позову про право на майно суд на підставі статті 217 ЦПК за заявою особи, яка бере участь у справі, також може вжити заходів для забезпечення виконання рішення.

Всього доброго!

Успіхів Вам!

Здравствуйте. Вам нужно обращаться в порядке гражданского судопроизводства в суд, с иском об истребовании имущества из чужого владения. Ответчик скорее всего в возражения к иску укажет, что имущество являеться совместно нажитым. И суд, в зависимости от приведенных доказательств, примет решение - или о разделе или о возврате собственнику