если завещание квартиры после смерти мамы на брата но ухаживаю за ней и прописан в квартире только я что делать?

Доброго дня, Сергію. Ваша ситуація мені дуже близька.

За Цивільним кодексом України, Заповіт Вашої мами - це її воля та право призначати спадкоємців.

Є випадки, коли за Статтею 1241 Цивільного кодексу Право на обов'язкову частку у спадщині

1. Малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).

Розмір обов'язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.

{Офіційне тлумачення положення частини першої статті 1241 щодо права повнолітніх непрацездатних дітей спадкодавця на обов’язкову частку у спадщині див. в Рішенні Конституційного Суду № 1-рп/2014 від 11.02.2014}

2. До обов'язкової частки у спадщині зараховується вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу, встановленого на користь особи, яка має право на обов'язкову частку, а також вартість інших речей та майнових прав, які перейшли до неї як до спадкоємця.

3. Будь-які обмеження та обтяження, встановлені у заповіті для спадкоємця, який має право на обов'язкову частку у спадщині, дійсні лише щодо тієї частини спадщини, яка перевищує його обов'язкову частку.

Якщо відповідно до цього переліку Ви відноситесь до осіб які мають обов'язкову частку у спадщині, то Ви зможете звертатись до суду.

В іншому випадку, на жаль, Сергію, Ви не маєте права на дану квартиру поки існує цей заповіт. Поговоріть з мамою, можливо Вам вдасться з нею домовитись про скасування заповіту. Це як альтернативний варіант.

Доброго дня!

все майно за заповітом вашої матері перейде до брата, якщо він буде приймати спадщину. Ви можете отримати половину того, що б вам належало по закону лише тоді, якщо ви маєте право на обов'язкову часку у спадщині.

Перелік осіб, які мають право на обов'язкову частку, що визначений ст. 1241 ЦК України, є вичерпним і розширеного тлумачення не потребує.

1. Малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).

Розмір обов'язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.

Висновок: якщо ви не зазначені в статті 1241 ЦК, то ви не можете успадкувати майно, що зазначено в заповіті. Також можете оскаржити заповіт у суді, якщо є підстави (однак це потребує великих витрат і часу, результат може бути не у вашу користь).

Процедура вступления в наследство отличается в зависимости от того, составил умерший завещание, или нет.

Как должно быть оформлено завещание?

По общему правилу, завещание удостоверяется нотариусом. Законодательством предусмотрены только исключительные случаи, когда завещание могут заверить другие лица:

• должностные лица органов местного самоуправления той местности, где нотариусов не существует;
• главный врач медицинского учреждения;
• капитан судна и т.д.

То есть завещание может удостоверяться кем-то кроме нотариуса только в тех случаях, когда его нет в ближайшей досягаемости.К какому нотариусу идти для вступления в наследство?

• Если наследники знают, у какого нотариуса было оформлено завещание, они приходят к нему, предъявляют свидетельство о смерти наследодателя и составляют заявление о принятии наследства по завещанию.
• Если наследники не знают, у какого именно нотариуса оформлялось завещание, то заявление подается к любому нотариусу в том округе, где открылось наследство.
• Если же наследники не знают точного места регистрации умершего, то законодательство позволяет подать заявление по месту нахождения недвижимого имущества или его основной части.

Заявление о вступлении нужно подать в течение полугода со дня открытия наследства (дня смерти или дня объявления наследодателя умершим).

Может ли наследодатель лишить всех родственников права на наследство и передать все, например, лицу, которое не находилось с ним в родственных связях или законном браке?

Да, такая ситуация возможна, ведь согласно ч. 1 ст. 1235 Гражданского кодекса Украины, наследодатель может определить своим наследником лицо / лица, которые не связаны с ним семейными или родственными отношениями. А в соответствии с ч. 2 этой же статьи, наследодатель завещанием может лишить права на наследство любого из своих наследников по закону.Но ч. 1 статьи 1241 ГКУ определен круг лиц, которых нельзя лишить права на наследство:

• малолетние и несовершеннолетние дети наследодателя;
• нетрудоспособные родители;
• вдова / вдовец;
• совершеннолетние, но нетрудоспособные дети наследодателя.

Поэтому если завещание обошло кого-то из этих лиц, они могут оспорить завещание в судебном порядке. В таком случае следует заручиться квалифицированной юридической поддержкой, ведь успех дела во многом зависит как от исковой жалобы, так и от отстаивания интересов в судебных заседаниях.

В ВАШЕЙ СИТУАЦИИ НАСЛЕДСТВО ПЕРЕХОДИТ ТОМУ У КОГО ЕСТЬ ЗАВЕЩАНИЕ.

Доброго ранку, Сергію!

На жаль, якщо заповіт складений на Вашого брата, то Вам нічого не дістанеться, окрім випадку, якщо ви маєте право на обов'язкову частку спадщини.

Стаття 1241 Цивільного кодексу України "Право на обов'язкову частку у спадщині"

1. Малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).

Розмір обов'язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.

2. До обов'язкової частки у спадщині зараховується вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу, встановленого на користь особи, яка має право на обов'язкову частку, а також вартість інших речей та майнових прав, які перейшли до неї як до спадкоємця.

3. Будь-які обмеження та обтяження, встановлені у заповіті для спадкоємця, який має право на обов'язкову частку у спадщині, дійсні лише щодо тієї частини спадщини, яка перевищує його обов'язкову частку.

Якщо ви не входите до цього переліку, то і спадщини Ви, на жаль, не отримаєте, однак за умови що спадкоємець, якому заповідане все майно, прийме спадщину.

Ще один варіант,це визнання заповіту недійсним, але це дуже не перспективна справа.

Стаття 1257. Недійсність заповіту

1. Заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

2. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

3. Недійсність окремого розпорядження, що міститься у заповіті, не має наслідком недійсності іншої його частини.

4. У разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.

У випадку подання заяви до суду, дуже важко довести, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі, адже він був посвідчений у нотаріуса, який засвідчує вільне волевиявлення.

Всього найкращого!

1. Согласно статье 1233 Гражданского кодекса Украины завещанием является личное распоряжение физического лица на случай своей смерти. При этом, законодательством установлен приоритет наследования по завещанию над наследованием по закону. Так, в ч. 2 ст. 1223 ГКУ указано, что наследование по закону имеет место только в случае отсутствия завещания, признания его недействительным, непринятия наследства или отказа от его принятия наследниками по завещанию, а также неохвата завещанием всего наследства.

Право на завещание имеет физическое лицо с полной гражданской дееспособностью. Данное право осуществляется лично. Совершение завещания через представителя не допускается (ст. 1234 ГК).

Завещатель может назначить своими наследниками одно или несколько физических лиц, независимо от наличия у него с этими лицами семейных, родственных отношений, а также других участников гражданских отношений. Завещатель может без указания причин лишить права на наследование любое лицо из числа наследников по закону, в этом случае такое лицо не может получить право на наследование.

2. Оспорить завещание возможно в суде. Право на предъявление иска о недействительности завещания возникает исключительно после смерти завещателя. Обратиться в суд с требованием признать завещание недействительным может только лицо, права и законные интересы которого нарушены в этом документе. Обычно иск подается лицами, потерявшими право на наследование по закону из-за наличия завещания или из-за отмены завещания в свою пользу последующим завещанием. Судебное разбирательство по обжалованию завещания может начаться только после открытия наследства.

Недействительные завещания делятся на ничтожные и оспариваемые. Согласно ч. 1 ст. 1257 ГКУ ничтожным является завещание, составленное лицом, которое не имело права на это имущество, а также завещание, составленное с нарушением требований относительно его формы и удостоверения (ст. ст. 1247, 1248 Гражданского кодекса Украины). К ничтожным завещаниям относятся:

• завещания физлица, не обладающего полной гражданской дееспособностью
• заверенные уполномоченным лицом, но с нарушением требований закона
• удостоверенные в отсутствие свидетелей (ст. 1253 Гражданского кодекса)
• совершенные через представителя или заверенные не уполномоченным на это лицом
• секретные завещания, удостоверенные нотариусом с нарушением закона (ст. 1249 ГКУ)
• завещание, составленное относительно имущества, указанного в наследственном договоре

Следует заметить, что для установления ничтожности завещания нет необходимости обращаться в суд, поскольку обязанность по проверке ничтожности завещания возложена на нотариуса. Если нотариус при открытии наследства установит, что завещание является ничтожным, он отказывает в выдаче свидетельства о праве на наследство. Если же действия нотариуса не соответствуют нормам Закона, тогда есть возможность обжаловать их в судебном порядке.

Суд может признать завещание недействительным, если будет установлено, что волеизъявление завещателя не было свободным и не отвечало его воле (ч. 2 ст. 1257 ГКУ). Таким образом, если суд придет к выводу, что документ составлен человеком, не способным понимать значение своих действий или руководить ими или завещатель находился под чьим-либо давлением, влиянием обмана, угрозы насилия, если оформление его было вынужденным, написанным во время опасной для жизни болезни или вследствие тяжелых обстоятельств, тогда это завещание будет признано недействительным.

3. Рекомендации:

- переговорите с мамой и убедите ее изменить завещание;

- оспорить в судебном порядке завещание, после смерти Вашей мамы, сославшись, что Вы ухаживали за ней, содержали ее, а Ваш брат, указаный в завещании, этим не занимался. Но это все надо будет доказывать.

Добрий день, Сергій!

Це її право, але вона може змінити своє рішення.

Оскільки заповіт – це особисте волевиявлення заповідача, то він має право у будь-який час скасувати заповіт та скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або в тій частині, в якій він йому суперечить.

Заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд може визнати заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Наприклад, складання заповіту під впливом насильства з боку спадкоємця. Недійсність окремого розпорядження, що міститься у заповіті, не має наслідком недійсності іншої його частини. У разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим запо¬вітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.

Відповідно до правил ст. 544 Цивільного кодексу ( 1540-06 ) заповідач у будь-який час може скасувати складений ним заповіт, обравши для цього один із способів, зокрема, посвідчити новий заповіт або подати заяву до відповідного нотаріального органу про скасування раніше складеного заповіту.

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт здійснюється особисто фізичною особою з повною цивільною дієздатністю. Повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла 18 років та здатна своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати та нести відповідальність у разі їх невиконання. Також, повну цивільну дієздатність набуває особа в разі реєстрації шлюбу до досягнення повноліття, особа, яка досягла 16 років і працює за трудовим договором, неповнолітня особа, яка записана батьком або матір’ю дитини, особа, яка досягла 16 років і отримала свідоцтво про право на заняття підприємницькою діяльністю.

Заповіт, як правочин, безпосередньо пов’язаний з особою заповідача, повинен бути здійснений ним особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а та¬кож інших учасників цивільних відносин (якими, відповідно до Цивільного кодексу України є юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб’єкти публічного права). Заповідач також може позбавити права на спадкування будь-кого із спадкоємців без зазначення на це причин. Проте, він не має права позбавити прав на спадкування тих своїх спадкоємців, для яких законодавством встановлена обов’язкова частка у спадщині. Цими особами є: малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатні вдова (вдівець) та непрацездатні батьки, які успадковують незалежно від змісту заповіту половину частки, яка належала би кожному з них у разі спадкування за законом.

Зміст заповіту складають розпорядження заповідача відносно його майна, майнових прав та обов’язків. Ці розпорядження можуть бути зроблені заповідачем у будь-який час. Заповідач самостійно визначає обсяг того, що передається у спадок, він може охопити заповітом права та обов’язки, які йому належать на момент складання заповіту, а також ті, які можуть йому належати в майбутньому, заповідати все майно або його частину. При посвідченні заповіту від заповідача не вимагається подання доказів, які підтверджують його право на майно, що заповідається. Якщо в заповіті буде вказане майно, яке на момент відкриття спадщини буде втраченим чи взагалі не придбаним, то в цій частині заповіт буде недійсним. Частина спадщини, яка не включена до заповіту, спадкується за законом.

Складаючи заповіт заповідач має право підпризначити спадкоємця, тобто вказати в тексті заповіту особу або декількох осіб, до яких перейде право на спадкування вказаного в заповіті майна у випадку смерті першого спадкоємця до відкриття спадщини, неприйняття її, відмови від неї, усунення від спадкування, а також у разі відсутності умов при складанні заповіту з умовою.

Однією із особливостей заповіту є право спадкодавця на заповідальний відказ, тобто розпорядження заповідача, відповідно до якого на спадкоємця покладається обов’язок здійснити будь – яку дію на користь однієї чи кількох осіб (відказоодержувачів). Згаданими особами, на користь яких вчиняються певні дії, можуть бути як спадкоємці за законом, так і сторонні особи. Право користування майном, одержане за заповідальним відказом, є таким, що не відчужується, не передається та не пере¬ходить до спадкоємців особи, якій надано таке право. Заповідальний відказ втрачає чинність у разі смерті особи, на користь якої він вчиняється.

Чинне цивільне законодавство передбачає, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Якщо фізична особа склала заповіт, таким чином розпорядившись своєю власністю на випадок смерті, і не скасувала його, то у разі її смерті спадкування здійснюється за заповітом, який є останньою волею спадкодавця. Спадкування за заповітом поставлене, серед видів спадкування, на перше місце відповідно до домінанти пріоритетності волі особи. Це підтверджується статтею 1223 ЦК України, яка залишає право на спадкування спадкоємцям за законом лише за відсутності заповіту або повного чи часткового визнання заповіту недійсним, неприйняття (відмови) спадщини спадкоємцем за заповітом, усунення від права на спадкування спадкоємця за заповітом, неохоплення заповітом усієї спадщини. Таким чином, спадкування за законом має місце, коли й оскільки воно не змінене заповітом.

Підстава спадкування як за законом, так і за заповітом не може бути предметом угоди. При спадкуванні за законом порядок і умови переходу прав і обов’язків спадкодавця зазначені у Цивільному кодексі України: майно спадкодавця поділяється у рівних частках між особами, перерахованими у законі і закликаними до спадкування, у відповідності із установленою черговістю. У випадках, коли підставою до спадкування є заповіт, призначення спадкоємців, розподіл прав і обов’язків між спадкоємцями, залежать виключно від волі заповідача згідно з діючим в українському спадковому праві принципом свободи заповіту.

Право на спадкування виникає в день відкриття спадщини, тобто в день смерті особи або в день, з якого вона оголошується померлою. Змістом права на спадкування є певні можливості, якими може скористатися особа, у якої виникло це право. Серед них – право прийняти спадщину, відмовитися від неї взагалі чи на користь іншої особи, не проявляти щодо неї жодного інтересу, тобто не вчиняти ніяких юридично значимих дій щодо прийняття чи відмови від спадщини.

Як зазначалося вище, право на спадкування виникає насамперед у спадкоємців за заповітом. В окремих випадках воно може одночасно виникнути й у спадкоємців за законом. Це може мати місце у разі складення заповіту лише щодо частини спадщини або у разі, коли хтось із спадкоємців за заповітом усунений від права на спадкування або відмовився від спадщини чи не прийняв її, якщо йому була визначена заповітом певна частина спадщини. Право на спадкування у спадкоємців за законом може виникнути тільки у разі відсутності цього права у спадкоємців за заповітом.

При спадкуванні за законом майно переходить до зазначених у законі спадкоємців відповідно до встановленої черговості. Підставами закликання до спадкування за законом можуть бути шлюбні відносини, родинні чи сімейні стосунки, усиновлення, знаходження на утриманні спадкодавця не менше п’яти років до його смерті. Розширення кола осіб, що закликаються до спадкування за законом, неможливе.

Як зазначалось вище, спадкоємець за законом чи за заповітом має право не тільки прийняти спадщину чи не прийняти її, але має також і право на відмову від прийняття спадщини. При цьому така відмова може бути як на користь іншого спадкоємця, так і безадресною. Але в обох випадках відмова від прийняття спадщини має бути безумовною й беззастережною, поданою за місцем відкриття спадщини в строки, встановлені для прийняття спадщини. Протягом цих строків за спадкоємцем, який подав заяву про відмову від спадщини, зберігається право на відкликання такої відмови.

Слід мати на увазі, що відмова спадкоємця за заповітом від прийняття спадщини можлива лише на користь іншого спадкоємця за заповітом. При безадресній відмові такого спадкоємця частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за заповітом і розподіляється між ними порівну.

Законодавець визначає, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцям із часу її відкриття. Юридичним оформленням права на спадщину є видача нотаріусом за місцем відкриття спадщини спадкоємцям, які прийняли спадщину, свідоцтва про права на спадщину.

Всього доброго!

Успіхів Вам!

Здравствуйте, Сергей.

Если мама не перепишет завещание (новое) на вас, все отойдет брату. Когда пишется новое завещание, старое аннулируется.

Разве только вы имеете обязательную часть как нетрудоспособный (являетесь пенсионером, инвалидом).

С уважением, юрист Галина Токмач.

Добрый день Сергей! Завещается то имущество которым владеет наследодатель на момент открытия наследства. Предлагаю Вам переговорить с матерью и убедить ее заключить договор пожизненного содержания, поскольку именно Вы, а не брат ее досматривает. Согласно этого договора Вы станете собственником квартиры, но распоряжаться ее сможете только после смерти матери (на квартриру будет наложено нотариусом соответствующее ограничение). В свою очередь Вы берете на себя обязанности досматривать мать (конкретные Ваши обязанности прописываются в нотариальном договоре). В случае заключения такого договора брат не унаследует квартиру матери, поскольку она не будет ее собственником.

Доброго дня!

Повідомляю наступне:

Якщо заповіт складено Вашою мамою без тиску ,вільно, - це іі воля.(ст.1233 ЦК Украіни)

Майно отримає той хто вказвний в заповіті.

Якщо Ви були б пенсіонером ,або особою з інвалідністю в такому разі могли б претендувати на обов 'зкову частку.

Якщо є майно ,яке не увійшло в заповіт ,Ви можете претендувати на нього за законом.

З повагою,

Костянтин Гончаренко

что мене делать и на что расчитывать - поговоріть із мамою, щоб вона склала новий заповіт уже на Вас. Можливо заповіт на вашого брата вона склала тоді, коли Ви ще не проживали разом та не доглядали за нею. Якщо вона його не скасує або не змінить, то розраховувати на квартиру (навіть її частку) Ви не зможете, так як не маєте права на обов'язкову частку у спадщині, яка належала б Вам у разі спадкування за законом. Крім того, за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування лише за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані (відповідно до статті 1224 ЦК України). Тобто, можливості усунути вашого брата від права на спадкування за заповітом у Вас також немає.

Всього доброго!

добрый день !!!

- просите маму изменить завещание

- или потом оспорите завещание - проблематично

- или пусть мама составит на Вас договор дарения

- или оформите договор пожизненного содержания

- или возложите все обязанности на брата

Письмо ВССУ по гражданским и уголовным делам "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування" (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v-753740-13):

"6. Право на пред'явлення позову про недійсність заповіту виникає лише після смерті заповідача. В окремих випадках суди помилково відкривали провадження у справах про визнання недійсним заповіту ще за життя заповідача.

Законодавство не встановлює спеціальних строків давності за позовами про визнання заповіту недійсним, тому до них слід застосовувати загальний трирічний строк позовної давності відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК.

Статтею 1257 ЦК визначено підстави нікчемності заповіту та визнання його недійсним, які не виключають застосування загальних норм § 2 глави 16 ЦК відповідно до встановлених судом обставин, якщо вони узгоджуються з правовими підставами та наслідками нікчемності або недійсності заповіту, зазначеними у ст. 1257 ЦК.

(Стаття 1257. Недійсність заповіту

1. Заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

2. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

3. Недійсність окремого розпорядження, що міститься у заповіті, не має наслідком недійсності іншої його частини.

4. У разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах. - дополнено авт.)

Відповідно до ч. 1 ст. 1257 ЦК підставами нікчемності заповіту, тобто недійсності відповідно до закону, є складання заповіту особою, яка не мала на це права, або складання з порушенням вимог щодо форми та посвідчення заповіту. На підставі ст. 215 ЦК визнання такого заповіту недійсним судом не вимагається.

У разі наявності відповідного спору вимога про встановлення нікчемності заповіту підлягає розгляду судом.

Нікчемність заповіту, встановлена в рішенні суду, має наслідком позбавлення права спадкування за заповітом осіб, визначених розпорядженням заповідача в якості спадкоємців за заповітом, незалежно від того, чи пред'являлися позовні вимоги про застосування наслідків нікчемності заповіту.

Оскільки право на складання заповіту має особа з повною цивільною дієздатністю (ч. 1 ст. 1234 ЦК), згідно із ч. 1 ст. 1257 ЦК підставою для нікчемності заповіту є кваліфікація його як такого, що складений особою, яка не мала на це права. Це, зокрема, заповіт, вчинений недієздатною, малолітньою, неповнолітньою особою (крім осіб, які в установленому порядку набули повну цивільну дієздатність), особою з обмеженою цивільною дієздатністю, представником від імені заповідача.

Також підставою нікчемності заповіту є порушення вимог щодо його форми та посвідчення. Загальні вимоги до форми заповіту встановлені ст. 1247 ЦК, а саме: письмова форма; нотаріальне посвідчення або посвідчення особами, уповноваженими на це законом (статті 1251, 1252 ЦК); зазначення у заповіті місця та часу його складання; підписання заповіту заповідачем. Відповідно до ч. 4 ст. 207 ЦК, якщо заповідач не може підписати заповіт внаслідок хвороби або фізичної вади, за його дорученням і в його присутності дозволяється підписання заповіту іншою особою. Підпис цієї особи засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на здійснення нотаріальних дій. Поряд із посвідченням підпису, нотаріус зобов'язаний також в тексті заповіту зазначити причини, які зумовили необхідність підписання заповіту третьою особою (ч. 4 ст. 207 ЦК). Недотримання цих вимог є підставою для визнання заповіту недійсним.

До заповітів, посвідчених посадовими, службовими особами, застосовуються положення ст. 1247 ЦК. Такі заповіти прирівнюються до заповітів, посвідчених нотаріусами, та порядок їх посвідчення затверджений постановою КМУ від 15 червня 1994 року № 419 "Про порядок посвідчення заповітів і доручень, прирівнюваних до нотаріально посвідчених".

Згідно з п. 2 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів (втратила чинність на підставі наказу Міністерства юстиції України від 14 листопада 2011 року № 1298/20036) нотаріальні дії у виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад вчиняють посадові особи, на яких за рішенням виконавчого комітету відповідної ради покладено вчинення цих дій.

Посвідчення заповіту неуповноваженою особою, тобто посадовою, службовою особою, яка відповідно до норм статей 1251 - 1252 ЦК не уповноважена посвідчувати заповіти, має мати наслідком нікчемність заповіту (ч. 1 ст. 1257 ЦК).

Відповідно до ст. 1251 ЦК, ст. 37 Закону України "Про нотаріат" посадові особи органу місцевого самоврядування посвідчують заповіти, якщо у населеному пункті немає нотаріуса.

Відповідно до абз. 3 п. 11 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України нотаріуси не вправі здійснювати нотаріальні дії поза межами свого нотаріального округу, крім випадків, встановлених законом (п. 11 у редакції наказу Міністерства юстиції України від 15 червня 2009 року № 1062/5).

Посвідчення заповіту, що здійснюється із порушенням норм ст. 1251 ЦК, є підставою нікчемності заповіту відповідно до ч. 1 ст. 1257 ЦК.

Відсутність у тексті заповіту напису, що він складався та посвідчувався поза приміщенням нотаріальної контори, виконкому місцевої ради, але в межах нотаріального округу, не є істотною умовою для визнання заповіту недійсним, якщо судом буде встановлено, що форма заповіту відповідає вимогам ст. 1247 ЦК і волевиявлення заповідача було вільним.

В якості заінтересованих осіб, повноважних пред'являти позовні вимоги про визнання заповіту недійсним відповідно до ч. 2 ст. 1257 ЦК, можуть розглядатися виключно особи, суб'єктивні спадкові права яких, що виникають відповідно до норм книги шостої ЦК (спадкоємців за законом, спадкоємців за іншим заповітом, відказоодержувачів) порушені у зв'язку із вчиненням заповіту (ухвала колегії суддів ВССУ від 28 вересня 2011 року (справа № 6-27855св11)).

У разі складання кількох заповітів щодо розпорядження одним і тим же майном (множинність заповітів) судам слід враховувати норми частин 3, 4 ст. 1254 ЦК. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним. Якщо новий заповіт, складений заповідачем, був визнаний недійсним, чинність попереднього заповіту не відновлюється, крім випадків, встановлених статтями 225, 231 ЦК."

(ГК: Стаття 225. Правові наслідки вчинення правочину дієздатною фізичною особою, яка у момент його вчинення не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними

1. Правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

2. У разі наступного визнання фізичної особи, яка вчинила правочин, недієздатною позов про визнання правочину недійсним може пред'явити її опікун.

3. Сторона, яка знала про стан фізичної особи у момент вчинення правочину, зобов'язана відшкодувати їй моральну шкоду, завдану у зв'язку із вчиненням такого правочину...

Стаття 231. Правові наслідки правочину, який вчинено під впливом насильства

1. Правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним.

2. Винна сторона (інша особа), яка застосувала фізичний або психічний тиск до другої сторони, зобов'язана відшкодувати їй збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину. - дополнено авт.).

Направьте матери и брату (отдельно) через нотариуса (как я считаю целесоообразным) заявленияо несправедливости завещания при условии ухаживания и досмотра Вами матери и намерении после открытия наследства (смерти матери) обжаловать действительность завещания в суде, в том числе назначения и почерковедведческой экспертизы завещания (на предмет добровольности волеизъявления матери), так психологической экспертизы брата (на предмет психического натиска при составлении завещания), возможные пороки формы и содержания завещания - как представляется, последствия не заставят себя ждать.