Завещание и договор ренты с пожизненным изждивением

Тётя при мне говорит, что идея с переоформлением не ёё, а соседки.Могу ли я с этим что-нибудь сделать, имея на руках завещание? Можно ли как-то оспорить эту непонятную ренту?

Очень похоже на мошеннические действия. :-(

Обычный договор пожизненного содержания, ничего в нем мошеннического нет, особенно если он выполняется приобретателем имущества. Расторгнуть договор имеет право тетя при условии , что соседка не выполняет условия договора. Можно пойти и по пути признания договора недействительным, заключённым в силу тяжёлых жизненных обстоятельств. Возможно так даже перспективнее. Для детальной консультации надо видеть сам договор и иметь информацию о его выполнении сторонами

Доброго дня!

Повідомляю наступне:

Ваша родичка може укласти будь-які угоди з своєю власністю.

Особливості договору є такими:

За договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов’язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно (стаття 744 Цивільного кодексу України (далi — ЦК).

Договір довічного утримання (догляду) укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню. Договір довічного утримання (догляду), за яким передається набувачеві у власність нерухоме майно, підлягає державній реєстрації (стаття 745 ЦК). У випадку недодержання встановленої форми укладення договору довічного утримання (догляду) він вважається недійсним.

Момент виникнення прав та обов’язків між сторонами, передбачених договором утримання (догляду), настає з нотаріального посвідчення договору. У цей момент також виникає i право власності у набувача щодо майна, яке йому передасться за договором, окрім нерухомого майна, виникнення права власності щодо якого чинне законодавство пов’язує з державною реєстрацією правочину (ст. 334 ЦК). право власності на майно, яке підлягає державній реєстрації, повинно бути зареєстровано у відповідних державних органах, про що у договорі здійснюється відповідний запис.

Цей договір має такі особливості:

- майно переходить у власність набувача, проте розпоряджатися таким майном набувач за життя вiдчужувача не зможе, оскільки при посвідченні договору довічного утримання (догляду) накладається заборона відчуження майна в установленому порядку, про що робиться напис на всіх примірниках договору (стаття 73 Закону України «Про нотаріат»);

- зобов’язання з довічного утримання мають особистісний характер, оскільки встановлюються щодо конкретно визначеної фізичної особи;

- договір довічного утримання може бути укладений на користь третьої особи (утриманця), якій набувач повинен надати довічне утримання та догляд;

- цей договір носить тривалий характер та вимагає від набувача постійного і систематичного виконання своїх обов’язків.

Частиною 4 статті 746 Цивільного кодексу України передбачено, що договір довічного утримання (догляду) може бути укладений відчужувачем на користь третьої особи.

Предметом договору може бути:

1. Житловий будинок або його частина.

2. Квартира або її частина.

3. Інше нерухоме майно (земельна ділянка, садовий будинок, дача, гараж, нежитловий будинок, нежитлове приміщення, виробничий комплекс, рухоме майно, на яке поширюється режим нерухомого майна, тощо).

4. Рухоме майно, що має значну цінність. Законодавство не встановлює вартісного вираження значної цінності такого майна або приблизного переліку таких речей. Таким рухомим майном можуть бути: транспортні засоби, антикварні речі, твори мистецтва, культурні цінності, коштовності, колекції з перелічених предметів, обладнання, цінні папери, нематеріальні активи, у тому числі об’єкти права інтелектуальної власності тощо.

Істотними умовами договору довічного утримання (догляду) є:

1) найменування (назву), місце проживання сторін (місцезнаходження сторін), ідентифікаційний номер - для фізичних осіб та ідентифікаційний код за даними ЄДРПОУ - для юридичних осіб;

2) предмет договору довічного утримання (житловий будинок, квартира або її частина, інше нерухоме або рухоме майно, яке має значну цінність);

3) відомості про документ, що підтверджує право власності на відчужуване за договором майно;

4) вартісна оцінка майна, що відчужується за договором. Оцінка вартості відчужуваного майна визначається за згодою сторін.

При встановленні оцінки вартості нерухомого майна, що є предметом договору, необхідно виходити з того, що вона не може бути меншою за інвентаризаційну оцінку такого майна, визначеною технічною документацією бюро технічної інвентаризації, відповідним органом державного земельного кадастру;

5) розмір (вартість) та форма надання утримання та (або) догляду, періодичність виконання обов’язків набувача. В договорі може бути вказано: коли саме, з якою періодичністю набувач повинен здійснювати надання допомоги на користь відчужувача майна;

6) строк чинності договору (термін дії договору довічного утримання (догляду);

7) місце виконання договору. Якщо ж місце виконання зобов’язання не встановлено у договорі, то виконання провадиться (за зобов’язаннями про передавання нерухомого майна) за місцезнаходженням такого майна;

8) у разі зобов’язання набувача забезпечити відчужувача або третю особу житлом у будинку (квартирі), який йому переданий за договором довічного утримання (догляду), у тексті договору зазначається конкретно визначена частина помешкання, у якій відчужувач або третя особа має право проживати;

9) чiтко встановленi права та обов’язки сторiн та інші умови, встановлені за домовленістю сторін договору;

10) умови та підстави припинення чи зменшення обсягу обов’язків набувача перед відчужувачем; підстави та порядок розірвання договору довічного утримання (догляду),

11) момент виникнення права власності на майно, передане за договором;

12) відомості щодо забезпечення виконання договору (накладення заборони відчуження на майно).

Сторони договору довічного утримання, їх права та обов’язки.

Згiдно статті 746 ЦК сторонами за договором довiчного утримання (догляду) є вiдчужувач та набувач.

Відчужувачем може бути будь-яка фізична особа, тобто незалежно вiд вiку та стану здоров’я (частина 1 статті 746 ЦК). За загальними вимогами щодо чинностi правочину (ст. 203 ЦК), особа, яка його вчинює повинна мати необхідний обсяг цивiльної дiєздатностi.

Стаття 747 ЦК передбачає можливість укладання договору довічного утримання (догляду) щодо майна, яке знаходиться у спільній сумісній власності (наприклад, подружжя). Якщо відчужувачем є один із співвласників майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, договір довічного утримання (догляду) може бути укладений після визначення частки цього співвласника у спільному майні або визначення між співвласниками порядку користування цим майном.

За договором довічного утримання (догляду) відчужувач має такі права:

- визначити умови забезпечення його житлом, зокрема у будинку (квартири), що ним передано набувачу за договором;

- визначити всі види матеріального забезпечення, догляду (опікування), які надаватиме йому або третій особі набувач.

- вимагати виконання умов договору з надання утримання (догляду), у тому числі безпосередньо набувачем;

- у разі потреби має право порушувати питання про заміну майна, переданого за договором довічного утримання (догляду), на іншу річ;

- розірвати договір у разі неналежного виконання набувачем своїх зобов’язань у судовому порядку.

Набувачем у договорі довічного утримання (догляду) може бути лише повнолітня дієздатна фізична особа або юридична особа (ч. 2 ст. 746 ЦК).

Набувач стає власником майна, переданого йому за договором довічного утримання (догляду) з моменту посвідчення такого договору або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір довічного утримання (догляду) підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Набувачами можуть бути декілька осіб. В такому випадку виконувати обов’язки за договором вони будуть солідарно. Відповідно, солідарною буде і відповідальність набувачів у разі не виконання умов договору.

За договором довічного утримання (догляду) набувач має такі права:

- здійснювати право володіння та користування таким майном, якщо договором не передбачено інше;

- якщо договір укладено на утримання кількох осіб - спiввласникiв майна, що було передане набувачеві, у раз смерті одного з них, набувач має право на зменшення обсягу зобов’язань щодо утримання вiдчужувача(iв) (абз. 2 ч. 1 а. 747 ЦК);

- за взаємною згодою з вiдчужувачем набувач має право вирішити питання про заміну переданого йому за договором майна на іншу річ. Заміна речі повинна відбуватися на підставі внесення змін до договору довічного утримання (догляду) з дотриманням вимог до форми цього договору;

- набувач має право визначити у заповіті спадкоємців щодо майна, яке передане йому за договором довічного утримання (до них також перейдуть його зобов’язання за цим договором);

- набувач має право на розірвання договору.

В договорі довічного утримання (догляду) передбачаються обов’язки набувача:

- забезпечувати вiдчужувача або третю особу (утриманця) відповідно до умов договору матеріальним утриманням та (або) доглядом (опікуванням) довічно;

- забезпечувати вiдчужувача або третю особу (утриманця) житлом;

- у разі смерті вiдчужувача(чів) поховати його(їх). Якщо договір укладено вiдчужувачем на користь третьої особи, цей обов’язок може бути покладено на набувача щодо третьої особи (утриманця) за домовленістю сторін.

Набувач не має права за життя вiдчужувача передавати його у власність іншій особі на підставі будь-якого правочину (крім заповіту), укладати щодо нього договір іпотеки (застави). На таке майно за життя вiдчужувача не може бути звернене стягнення. Втрата, знищення або пошкодження майна, переданого за договором набувачу, не є підставою для припинення чи зменшення обсягу його обов’язків перед вiдчужувачем.

Заміна набувача за договором довічного утримання (догляду).

Статтею 752 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі неможливості подальшого виконання фізичною особою обов’язків набувача за договором довічного утримання (догляду) з підстав, що мають істотне значення, обов’язки набувача можуть бути передані за згодою відчужувача члену сім’ї набувача або іншій особі за їхньою згодою.

Таким чином, при вирішенні питання про заміну набувача пріоритет мають члени його родини. Інша особа може стати набувачем лише за згодою відчужувача і первісного набувача.

Відмова відчужувача у наданні згоди на передання обов’язків набувача за договором довічного утримання (догляду) іншій особі може бути оскаржена до суду. У цьому разі суд бере до уваги тривалість виконання договору та інші обставини, які мають істотне значення.

Підстави та правові наслідки припинення договору довічного утримання (догляду).

У відповідності до статті 755 ЦК договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду:

- на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов’язків, незалежно від його вини;

- на вимогу набувача.

Договір довічного утримання (догляду) припиняється зі смертю відчужувача.

Припинення договору довічного утримання (догляду) у разі смерті вiдчужувача (або третьої особи) оформлюється нотаріусом, який посвідчив договір довічного утримання (догляду).

Для цього набувач подає свідоцтво про смерть та примірники договору. Нотаріус знімає заборону шляхом вчинення відповідного посвідчувального напису на всіх примірниках договору.

У разі розірвання договору довічного утримання (догляду) у зв’язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов’язків за договором, відчужувач набуває право власності на майно, яке було ним передане, і має право вимагати його повернення. У цьому разі витрати, зроблені набувачем на утримання та (або) догляд відчужувача, не підлягають поверненню.

У разі розірвання договору у зв’язку з неможливістю його подальшого виконання набувачем з підстав, що мають істотне значення, суд може залишити за набувачем право власності на частину майна, з урахуванням тривалості часу, протягом якого він належно виконував свої обов’язки за договором.

Припинення договору у цьому випадку оформлюється за заявою зацікавленої особи — сторони договору та на підставі рішення суду про розірвання договору довічного утримання (догляду).

Статтею 757 ЦК встановлено, що за договором довічного утримання (догляду) можливий перехід обов’язків набувача у разі його смерті до тих спадкоємців, до яких перейшло право власності на майно, що було передане відчужувачем.

У разі смерті фізичної особи - набувача за договором довічного утримання (догляду) при відсутності у неї спадкоємців або при відмові їх від договору довічного утримання (догляду) нотаріус за письмовою заявою відчужувача припиняє дію цього договору, про що на всіх його примірниках робить відповідний напис.

Відчужувачу повертається приєднаний до примірника договору довічного утримання (догляду) первинний правовстановлювальний документ на майно або його дублікат, який міститься у справах нотаріуса. Разом з листом нотаріуса про припинення дії договору довічного утримання (догляду) цей правовстановлювальний документ (або його дублікат) подається відповідному реєструвальному органу для перереєстрації.

У разі припинення юридичної особи - набувача з визначенням правонаступників до них переходять права та обов’язки за договором довічного утримання (догляду). У разі ліквідації юридичної особи - набувача право власності на майно, передане за договором довічного утримання (догляду), переходить до відчужувача (стаття 758 ЦК).

У разі ліквідації юридичної особи - набувача, за умови відсутності у неї правонаступників, нотаріус на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та письмової заяви відчужувача, припиняє дію договору довічного утримання (догляду) та повертає відчужувачу первинний правовстановлювальний документ.

Якщо є підстави вважати,що угоду укладено під тиском, або особа не могла розуміти суть та управляти своііми діями, то такий правочин визнається у суді нікчемним

Все ,що у заповіті отримає та особа,яка в ньому зазначена.

З повагою,

Костянтин Гончаренко

Доброго вечора, Олександре!

Я так розумію, між вашою тіткою та її сусідкою був укладений договір довічного утримання (догляду).

При укладенні такого договору набувач одразу стає власником зазначеного в договорі майна. Але з метою забезпечення виконання умов договору нотаріусом накладається заборона на розпорядження майном.

Набувач не має права до смерті відчужувача продавати, дарувати, міняти майно, передане за договором довічного утримання (догляду), укладати щодо нього договір застави, передавати його у власність іншій особі на підставі іншого правочину.

Оскільки даний договір передбачає можливість догляду, то в ньому має бути чітко визначено, в чому саме полягає догляд (умови, форми, способи догляду, їх періодичність, якість та зміст), наприклад:

• вид і кількість харчування – скільки разів на добу, калорійність та окремі елементи;
• медичне обслуговування – вид послуги медичного обслуговування, які ліки необхідні, їх кількість і приблизна вартість;
• матеріальне забезпечення – чітко визначена грошова сума, черговість виплат грошових сум.

Отже, для набувача (сусідки вашої тітки) наслідки договору довічного утримання є більш сприятливими, оскільки вона стає власником майна відразу після підписання договору.

Що стосується відчужувача (вашої тітки), то її право власності після підписання договору припиняється.

А тому скласти заповіт на дану квартиру тітка вже не може, натомість вона набуває усі види догляду, матеріальне забезпечення, право довічного проживання у відчуженій квартирі, а у випадку невиконання чи неналежного виконання договору законом передбачено можливість розірвати договір довічного утримання на вимогу відчужувача, однак лише за рішенням суду.

Звичайно необхідно ознайомитися з умовами даного договору, щоб надати більш змістовну консультацію. Однак, якщо ваша тітка уклала його під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, то він може бути визнаний судом недійсним (відповідно до ст. 233 Цивільного кодексу України). Тяжкими обставинами в розумінні цієї норми можуть бути, зокрема, тяжка хвороба особи; те, що вона є особою похилого віку, одинокою і безпомічною; не може самостійно забезпечувати та обслуговувати себе й потребує стороннього догляду; перенесла інсульт, інфаркт, має інші тяжкі захворювання.

Правочин, який вчинено особою від впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, характеризується тим, що особа його вчиняє добровільно, усвідомлює свої дії, але вимушена це зробити через тяжкі обставини.

Могу ли я с этим что-нибудь сделать, имея на руках завещание? - ні, так як ваша тітка після укладання договору довічного утримання (догляду) юридично вже не є власницею квартири, а тому не може її заповідати.

Можно ли как-то оспорить эту непонятную ренту? - ваша тітка може розірвати договір довічного утримання (догляду), якщо друга сторона неналежним чином виконує свої обов'язки. А тому необхідно спочатку ознайомитися з умовами договору.

Крім того, можна спробувати варіант з визнанням цього договору недійсним, так як він був укладений під впливом тяжкої для вашої тітки обставини і можливо на вкрай невигідних для неї умовах.

Цивільний кодекс України (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text):

Стаття 744. Поняття договору довічного утримання (догляду)

1. За договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

Стаття 745. Форма договору довічного утримання (догляду)

1. Договір довічного утримання (догляду) укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

{Частину другу статті 745 виключено на підставі Закону № 1878-VI від 11.02.2010}

Стаття 746. Сторони в договорі довічного утримання (догляду)

1. Відчужувачем у договорі довічного утримання (догляду) може бути фізична особа незалежно від її віку та стану здоров'я.

2. Набувачем у договорі довічного утримання (догляду) може бути повнолітня дієздатна фізична особа або юридична особа.

3. Якщо набувачами є кілька фізичних осіб, вони стають співвласниками майна, переданого їм за договором довічного утримання (догляду), на праві спільної сумісної власності.

Якщо набувачами є кілька фізичних осіб, їх обов'язок перед відчужувачем є солідарним.

4. Договір довічного утримання (догляду) може бути укладений відчужувачем на користь третьої особи.

Стаття 747. Особливості укладення договору довічного утримання (догляду) щодо майна, що є у спільній сумісній власності

1. Майно, що належить співвласникам на праві спільної сумісної власності, зокрема майно, що належить подружжю, може бути відчужене ними на підставі договору довічного утримання (догляду).

У разі смерті одного із співвласників майна, що було відчужене ними на підставі договору довічного утримання (догляду), обсяг зобов'язання набувача відповідно зменшується.

2. Якщо відчужувачем є один із співвласників майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, договір довічного утримання (догляду) може бути укладений після визначення частки цього співвласника у спільному майні або визначення між співвласниками порядку користування цим майном.

Стаття 748. Момент виникнення у набувача права власності на майно, передане за договором довічного утримання (догляду)

1. Набувач стає власником майна, переданого йому за договором довічного утримання (догляду), відповідно до статті 334 цього Кодексу.

Стаття 749. Обов'язки набувача за договором довічного утримання (догляду)

1. У договорі довічного утримання (догляду) можуть бути визначені всі види матеріального забезпечення, а також усі види догляду (опікування), якими набувач має забезпечувати відчужувача.

2. Якщо обов'язки набувача не були конкретно визначені або у разі виникнення потреби забезпечити відчужувача іншими видами матеріального забезпечення та догляду спір має вирішуватися відповідно до засад справедливості та розумності.

3. Набувач зобов'язаний у разі смерті відчужувача поховати його, навіть якщо це не було передбачено договором довічного утримання (догляду).

Якщо частина майна відчужувача перейшла до його спадкоємців, витрати на його поховання мають бути справедливо розподілені між ними та набувачем.

Стаття 750. Обов'язок набувача забезпечити відчужувача житлом

1. Набувач може бути зобов'язаний забезпечити відчужувача або третю особу житлом у будинку (квартирі), який йому переданий за договором довічного утримання (догляду).

У цьому разі в договорі має бути конкретно визначена та частина помешкання, в якій відчужувач має право проживати.

Стаття 751. Грошова оцінка матеріального забезпечення відчужувача

1. Матеріальне забезпечення, яке щомісячно має надаватися відчужувачу, підлягає грошовій оцінці. Така оцінка підлягає індексації у порядку, встановленому законом.

Стаття 752. Заміна набувача за договором довічного утримання (догляду)

1. У разі неможливості подальшого виконання фізичною особою обов'язків набувача за договором довічного утримання (догляду) з підстав, що мають істотне значення, обов'язки набувача можуть бути передані за згодою відчужувача члену сім'ї набувача або іншій особі за їхньою згодою.

2. Відмова відчужувача у наданні згоди на передання обов'язків набувача за договором довічного утримання (догляду) іншій особі може бути оскаржена до суду. У цьому разі суд бере до уваги тривалість виконання договору та інші обставини, які мають істотне значення.

Стаття 753. Заміна майна, яке було передане набувачеві за договором довічного утримання (догляду)

1. Набувач та відчужувач можуть домовитися про заміну речі, яка була передана за договором довічного утримання (догляду), на іншу річ.

У цьому разі обсяг обов'язків набувача може бути за домовленістю сторін змінений або залишений незмінним.

Стаття 754. Забезпечення виконання договору довічного утримання (догляду)

1. Набувач не має права до смерті відчужувача продавати, дарувати, міняти майно, передане за договором довічного утримання (догляду), укладати щодо нього договір застави, передавати його у власність іншій особі на підставі іншого правочину.

2. На майно, передане набувачу за договором довічного утримання (догляду), не може бути звернене стягнення протягом життя відчужувача.

3. Втрата (знищення), пошкодження майна, яке було передане набувачеві, не є підставою для припинення чи зменшення обсягу його обов'язків перед відчужувачем.

Стаття 755. Припинення договору довічного утримання (догляду)

1. Договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду:

1) на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини;

2) на вимогу набувача.

2. Договір довічного утримання (догляду) припиняється зі смертю відчужувача.

Стаття 756. Правові наслідки розірвання договору довічного утримання (догляду)

1. У разі розірвання договору довічного утримання (догляду) у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов'язків за договором, відчужувач набуває право власності на майно, яке було ним передане, і має право вимагати його повернення.

У цьому разі витрати, зроблені набувачем на утримання та (або) догляд відчужувача, не підлягають поверненню.

2. У разі розірвання договору у зв'язку з неможливістю його подальшого виконання набувачем з підстав, що мають істотне значення, суд може залишити за набувачем право власності на частину майна, з урахуванням тривалості часу, протягом якого він належно виконував свої обов'язки за договором.

Стаття 757. Правові наслідки смерті набувача

1. Обов'язки набувача за договором довічного утримання (догляду) переходять до тих спадкоємців, до яких перейшло право власності на майно, що було передане відчужувачем.

Якщо спадкоємець за заповітом відмовився від прийняття майна, що було передане відчужувачем, право власності на це майно може перейти до спадкоємця за законом.

2. Якщо у набувача немає спадкоємців або вони відмовилися від прийняття майна, переданого відчужувачем, відчужувач набуває право власності на це майно. У цьому разі договір довічного утримання (догляду) припиняється.

Стаття 758. Правові наслідки припинення юридичної особи-набувача

1. У разі припинення юридичної особи-набувача з визначенням правонаступників до них переходять права та обов'язки за договором довічного утримання (догляду).

2. У разі ліквідації юридичної особи-набувача право власності на майно, передане за договором довічного утримання (догляду), переходить до відчужувача.

Якщо в результаті ліквідації юридичної особи-набувача майно, що було передане їй за договором довічного утримання (догляду), перейшло до її засновника (учасника), до нього переходять права та обов'язки набувача за договором довічного утримання (догляду).

Звертайтесь, якщо буде потрібна допомога!

Всього Вам доброго!

Александр, добрый вечер.!

Похоже на то, что тетя оформила с соседкой договор пожизненного содержания. Но надо смотреть сам договор, ибо могут быть нюансы.

Основания для оспаривания такого договора такие же как и для всех - это если человек - отчуждатель (досматриваемый), не осозновал до конца последствия своих действий, находился под психологическими или физическим насилием, как вариант, согласился от безысходности и т.п.

Можно ли оспорить договор пожизненного содержания?

Договор пожизненного содержания может быть расторгнут по решению суда, по требованию отчуждателя или третьего лица, в пользу которого он был заключен, в случае невыполнения или ненадлежащего выполнения приобретателем своих обязанностей.

Если вышеуказанный договор не был расторгнут решением суда, то, согласно статье 755 ГК Украины, он прекращается со смертью ответчика. Приобретатель становится владельцем имущества, переданного ему по договору пожизненного содержания в соответствии с п.4 ст. 334 ГК Украины, а именно с момента государственной регистрации имущества.

Причины расторжения договора

Договор пожизненного содержания может быть расторгнут по требованию обеих сторон, в случае невыполнения одной из сторон обязанностей по договору.

В случае расторжения договора имущество возвращается отчуждателю. Затраты приобретателя не компенсируются.

Приобретатель может расторгнуть договор, если его материальное положение больше не позволяет содержать отчуждателя.

В случае смерти приобретателя, обязанности по договору переходят к его наследникам. Наследники вправе отказаться от соблюдения договора. В этом случае квартира возвращается отчуждателю.

Гибель недвижимого имущества не освобождает приобретателя от обязанностей по договору.

Судебное разбирательство имеет смысл только тогда, когда ответчик не выполняет условия соглашения. Если обе стороны согласны на расторжение договора, то им нужно обратиться к нотариусу. Ничто не мешает вашей тете передумать и отказаться от договора с выплатой компенсации понесеннных соседкой расходов, хотя и не так все просто будет в этом вопросе, если соседка будет возражать против добровольного расторжения.

Договор пожизненного содержания заключают на длительный период. И все это время приобретатель должен нести расходы по содержанию собственника недвижимости. Подсчитать все траты невозможно, поэтому нередко договор ПС становится просто кабальным, на этом можно сыграть, ибо не факт, что соседка потянет многолетнее содержание вашей тети.

Еще один важный момент – это формулировка «расторжение договора по желанию отчуждателя, независимо от вины приобретателя». Будет очень здорово, если такая формулировка окажется в договоре. Она дает возможность собственникам имущества в любой момент расторгнуть соглашение в одностороннем порядке при наличии ряда оснований по невыполнению условий договора.

Пострадавшей стороной оказывается приобретатель, который может быть без особых причин лишен возможности получить недвижимость. Как правило, для суда все же нужна уважительная причина расторжения, поэтому многие используют:

• ненадлежащий уход;
• финансовые невыплаты в сроки;
• другие временные трудности, которые не позволяют лицу выполнять свои обязанности (болезнь приобретателя, выезд его в другую страну и т.д.).

Т.е. вам надо искать пути расторжения договора по вышеуказанным основаниям.

Порядок расторжения договора в этих случаях закон оставляет на усмотрение суда. Если у опекуна, действительно, была уважительная причина для нарушения условий контракта, то суд может предоставить ему компенсацию.

РЕЗЮМИРУЕМ: несмотря на сложность и прогнозируемую волокиту, ваш случай не безнадежный и при грамотном и должном подходе ваши шансы скорее положительные, чем отрицательные.

Добрый вечер!

Договор пожизненного содержания (ухода) заключается в письменной форме и подлежит нотариальному удостоверению. Договор пожизненного содержания (ухода), по которому передается приобретателю в собственность недвижимое имущество, подлежащее государственной регистрации (ст.745 ГК).

Момент возникновения прав и обязанностей между сторонами, предусмотренных договором содержания (ухода), наступает с нотариального удостоверения договора.

В этот момент также возникает и право собственности у приобретателя по имуществу, которое ему передастся по договору, кроме недвижимого имущества, возникновения права собственности в отношении которого действующее законодательство связывает с государственной регистрацией сделки (ст. 334 ГК).

Договор пожизненного содержания может быть расторгнут по решению суда, по требованию отчуждателя или третьего лица, в пользу которого он был заключен, в случае невыполнения или ненадлежащего выполнения приобретателем своих обязанностей.

1. Договор пожизненного содержания может быть расторгнут по требованию обеих сторон, в случае невыполнения одной из сторон обязанностей по договору.
2. В случае расторжения договора имущество возвращается отчуждателю. Затраты приобретателя не компенсируются.
3. Приобретатель может расторгнуть договор, если его материальное положение больше не позволяет содержать отчуждателя.
4. В случае смерти приобретателя, обязанности по договору переходят к его наследникам. Наследники вправе отказаться от соблюдения договора. В этом случае квартира возвращается отчуждателю.
5. Гибель недвижимого имущества не освобождает приобретателя от обязанностей по договору.

Признание сделки недействительной, в том числе и пожизненного содержания является одним из способов защиты предусмотренных Гражданским кодексом Украины. (Статья 16 ГК).В соответствии со статьей 216 Гражданского кодекса Украины в случае недействительности сделки каждая из сторон обязана возвратить другой стороне в натуре все, что она получила во исполнение этой сделки. В соответствии со статьей 225 Гражданского кодекса Украины, сделка, которую совершило дееспособное лицо в момент, когда она не осознавала значение своих действий и (или) не могла руководить ими, может быть признан судом недействительным по иску этого лица, а в случае его смерти — по иску других лиц, чьи гражданские права или интересы нарушены. Сторона, которая знала о состоянии физического лица в момент совершения сделки, обязана возместить ей моральный ущерб, причиненный в связи с совершением сделки, обязана возместить вред, причиненный с совершением такой сделки. (Статья 225 ГК).

1 ч. 1 ст. 755 ГК Украины договор о пожизненном содержании (уходе) может быть расторгнут по решению суда по требованию отчуждателя или третьего лица, в пользу которого он был заключен, в случае неисполнения или ненадлежащего исполнения приобретателем своих обязанностей, независимо от его вины.Приведенные нормы в совокупности указывают на то, что односторонний отказ от договора невозможен. Поэтому расторжение договора возможно исключительно в судебном порядке. Почти во всех случаях истцом выступает отчуждатель, считающий выполнение условий договора получателем ненадлежащим.

Проанализированная судебная практика указывает на отсутствие единого подхода к системному анализу ст. ст.651, 755 ГК Украины и основных принципов договорного права.

Проблема вот в чем. Условием для принятия судом решения о расторжении договора является существенное нарушение условий договора. В свою очередь, условия договора делятся на существенные и несущественные. Однако в некоторых решениях прослеживается соображения о том, что существенным нарушением договора является нарушение именно существенных условий договора. Отвечая на судебном сленге, автор "не может согласиться с указанными доводами".Односторонний отказ от договора не допускается, если иное не установлено договором или законом. Договор может быть изменен или расторгнут по решению суда по требованию одной из сторон в случае существенного нарушения договора второй стороной и в других случаях, установленных договором или законом. Это положения ст. 651 ГК Украины.Возвращаясь к основной проблеме, отметим, что ст. 651 ГК Украины определена дефиниция существенного нарушения договора: существенным считается такое нарушение стороной договора, когда вследствие причиненного этим вреда вторая сторона в значительной степени лишается того, на что она рассчитывала при заключении договора.Как следствие, целесообразным представляется определение в судебном порядке субъективного отношения сторон к оспариваемым условиям договора. Ведь отношение каждой из них к конкретному условию договора может быть разным с точки зрения важности именно для нее. И, очевидно, самостоятельно суд не сможет определить, даже по собственному опыту или судейскому убеждению, насколько, скажем, для отчуждателя был важным конкретный пункт на момент заключения такого договора. Например, недоплата незначительной суммы за коммунальные услуги может быть "небольшим" нарушением ввиду того, что прочие пункты договора добросовестно и много лет выполнялись. Однако для человека преклонного возраста сам факт наличия задолженности может быть тем раздражителем, тем грубым нарушением договоренностей, которое провоцирует его к расторжению договора. понимания и применения оснований для расторжения договора следует обратить внимание на правовую позицию, изложенную в постановлении Верховного Суда от 28.03.2018 г. по делу № 509/513/16-ц (производство № 61-6725св18).

1. Вам необходимо получить от тети доверенность на представительство ее интересов. Обратиться по месту к адвокату, т.к. Вы сами не справитесь.

2. Рекомендую обратиться в орган опеки, опишите ситуацию и попытайтесь получить от них заключение о сложившейся ситуации.

3. Предложить соседка добровольно разорвать договор пожизненного содержания. Если она откажется, от имени тети подать в Суд иск о признании договора опеки недействительным.

УДАЧИ!

Здравствуйте, Александр!

Согласно ст. 744 ГК Украины по договору пожизненного содержания (ухода) одна сторона (отчуждает) передает второй стороне (приобретателю) в собственность жилой дом, квартиру или их часть, другое недвижимое имущество или движимое имущество, имеющее значительную ценность, взамен чего приобретатель обязуется обеспечивать отчуждателя содержанием и (или) уходом пожизненно.

Согласно ст. 755 ГК Украины договор пожизненного содержания (ухода) может быть расторгнут по решению суда по требованию отчуждателя или третьего лица, в пользу которого он был заключен, в случае невыполнения или ненадлежащего выполнения приобретателем своих обязанностей, независимо от его вины.

ЦИВІЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, №№ 40-44, ст.356):

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text

"Стаття 15. Право на захист цивільних прав та інтересів

1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

2. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства".

"Стаття 16. Захист цивільних прав та інтересів судом

1. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

2. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

3. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу".

ЦИВІЛЬНИЙ ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2004, № 40-41, 42, ст.492):

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15#Text

"Стаття 4. Право на звернення до суду за захистом

1. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

2. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

3. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.

4. Угода сторін про передачу спору на розгляд третейського суду допускається. До третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, який виникає з цивільних правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

5. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку".

"Стаття 175. Позовна заява

1. У позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

2. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

3. Позовна заява повинна містити:

1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв’язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти;

3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;

4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;

5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;

6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов’язковий досудовий порядок урегулювання спору;

7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;

8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв’язку із розглядом справи;

10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

4. Якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.

5. У разі пред’явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

6. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору".

В случае удовлетворения иска о расторжении договора пожизненного содержания, отчуждатель возвращает себе право собственности на имущество, которое он передал, а расходы, сделанные приобретателем на содержание и (или) уход отчуждателя, не подлежат возвращению.

Всего доброго!

Удачи Вам!

Вопрос с признанием договора пожизненного содержания недействительным, либо его расторжению должен решаться в судебном порядке. Безусловно закон даёт право лицам, которые считают, что их право нарушено обратится с соответствующим иском в суд. Но перед тем как обращаться в суд нужно чётко понимать какими доказательствами мошеннических действий вы располагаете. Если же говорить, о том что женщина осуществляющая досмотр вашей тети воспользовалась ее беспомощным состоянием , то этот факт тоже должен подтверждаться надлежащими и достаточными доказательствами. Одних ваших подозрений не достаточно. Прежде чем идти в суд определитесь какам способом и с помощью чего вы будете доказывать те обстоятельства, на которые вы ссылаетесь. Дело можно вести через своего представителя , которые будет представлять ваши интересы в суде. Думаю нужно уточнить как ваша тетя познакомилась с сиделкой, личность самой сиделки, как она выполняет свои обязанности и многое другое. Как показывает практика такие дела при наличии оснований для иска тянутся годами. Поэтому для иска нужны веские основания, которые нужно обсуждать с юристом, который возьмётся за это дело.

"ПОРЯДОК вчинення нотаріальних дій нотаріусами України" (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12):

"Глава 3. Посвідчення заповіту, внесення змін до нього та його скасування...

2.3. За заповітом майно може бути заповідане тільки у власність...

6. Порядок скасування чи зміни заповіту

6.1. Нотаріус, завідувач державного нотаріального архіву при одержанні заяви про скасування чи зміну заповіту, а також за наявності нового хаповіту, який скасовує чи змінює раніше складений хаповіт, роблять про це відмітку на примірнику заповіту, що зберігається у справах нотаріуса, у державному нотаріальному архіві, і відмітку в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій та в алфавітній книзі обліку заповітів...

8. Державна реєстрація заповіту

Відомості про ззаповіти підлягають обов'язковій державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, установленому Положенням про Спадковий реєстр, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07.07.2011 № 1810/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 11.07.2011 за № 831/19569..".

Гражданский кодекс Украины (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15):

"Стаття 203. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину...

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 228. Правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства

1. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

2. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним....";

"Стаття 215. Недійсність правочину...

2. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається....

Стаття 216. Правові наслідки недійсності правочину

1. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування...

4. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.

5. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи...

Стаття 236. Момент недійсності правочину

1. нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Конституция Украины (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%...):

"Стаття 41. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним...".

Пост. Пленума ВСУ "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0009700-09):

"4...Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом...

5. Відповідно до статей 215 та 216 ЦК ( 435-15 ) суди розглядають справи за позовами: про визнання спорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину...

Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому.

Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача...

6. Вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину розглядаються у позовному провадженні в порядку цивільного судочинства відповідно до вимог статті 15 ЦПК ( 1618-15 )...".

Теперь комментарий. Во-первых, завещание предполагает передачу имущества наследнику в собственность - с момента удостоверения завещания наследник становится потенциальным собственником завещанного имущества. Во-вторых, завещание не отменено, не изменено (как представляется), т.е. является действующим и законным. В-третьих, заключение договора ренты с пожизненным содержанием (я опускаю, что это разные виды договоров) при действующем завещании противоречить приведенному п.5 ст.203 ГК - наступлению реальных правовых последствий. В-пятых, заключение этого договора ренты нарушает публичный порядок (нарушает статью 41 Конституции Украины и предполагает назаконное завладение имуществом, поэтому является ничтожным - не имеет юридической силы, юридических последствий, не требует решения суда о признании его ничтожным, кроме решения суда о применении последствий недействительности ничтожного договора - в данном случае, в частности, отмены нотариального удостоверения этого договора, отмены государственной регистрации имущества (жилища) в Госреестре вещных прав недвижимого имущества (если это имело место).

Доброго вечора, Александр!

Смотрите, какая ситуация!

Сначала уточните точно, что подписала Ваша тетя, какой именно вид договора был заключен, это очень важно. Если рента, тогда смотрите:

"По договору ренты одна сторона (получатель ренты) передает другой стороне (плательщику ренты) в собственность имущество, а плательщик ренты взамен этого обязуется периодически выплачивать получателю ренту в виде определенной денежной суммы или в другой форме" - статья 731 Граждансокого кодекса Украины!

Статья 740. Право получателя ренты на расторжение договора ренты

1. Получатель ренты вправе потребовать расторжения договора ренты в случае, если:

1) плательщик ренты просрочил ее выплату более чем на один год;

2) плательщик ренты нарушил свои обязательства по обеспечению выплаты ренты;

3) плательщик ренты признан неплатежеспособным либо возникли иные обстоятельства, которые явно свидетельствуют о невозможности выплаты им ренты в размере и в сроки, установленные договором.

2. Получатель ренты вправе потребовать расторжения договора ренты также в других случаях, установленных договором ренты.

Очень важно понимать все нюансы, и нужно цепляться за любые мелочи: имело ли место посещения нотариуса, какой был нотариус, и так далее!

Всего хорошего!