Задайте питання юристу

885 юристів готові відповісти зараз

Відповідь за ~15 хвилин

Задати питання на сайті

Земельне право, 06 вересня 2021, питання №48343 100₴

відсутність земельної ділянки на кадастровій карті

Після придбання земельної ділянки, вирішили її зареєструвати в державному реєстрі ( договір купівлі-продажу, державний акт на землю від 2006р, кадастровий номер є) Однак на кадастровій карті земельної ділянки з таким номером немає. Порадили, розробити нову проектну документацію. Чи це так, і який порядок її розробки?

Відповіді юристів (13)

    Винограденко Антон Анатолійович
    50%
    Винограденко Антон Анатолійович 3 роки тому

    Юрист, м. Харків, 14 років досвіду

    Так, Вам необхідно звернутись до розробників документації із землеустрою для замовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

    Відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі раніше розробленої та затвердженої документації із землеустрою.

    У разі відсутності технічної документації із землеустрою необхідно замовити її розробку. Для цього необхідно укласти договір із землевпорядною організацією про складання технічної документації для встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

    Відповідно до ст. 26 Закону України «Про землеустрій» розробниками документації із землеустрою є юридичні особи, що володіють необхідними технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою та фізичні особи – підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою.

    Для укладання договору із землевпорядною організацією потрібні наступні документи:

    1. копія документа, що посвідчує право власності (користування) на земельну ділянку (в разі його наявності);
    2. рішення відповідного органу місцевого самоврядування або виконавчої влади про надання дозволу на відведення земельної ділянки у власність (користування) з викопіюванням, на якому зазначене її місце розташування.
    3. копія документа, що підтверджує право власності на нерухоме майно, яке знаходиться на даній земельній ділянці (в разі наявності).
    4. копію документа, що посвідчує фізичну особу (копія паспорта та ідентифікаційного коду), або копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи.

    Вартість та строки встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) встановлюються договором та залежить від складності землевпорядних робіт, площі земельної ділянки та інших факторів, які можуть бути відображенні в договорі.

    Якщо у Вас залишаються запитання Вам кращее звернутись за консультаціями та довідками до найближчого підрозділу Держгеокадастру у Вашому регіоні.
    • Тетяна Клієнт 3 роки тому

      А для розробки документації потрібно письмове погодження сусідів?

      • Винограденко Антон Анатолійович
        Винограденко Антон Анатолійович 3 роки тому

        Юрист, м. Харків, 14 років досвіду

        Згідно з положеннями статті 55 Закону № 858-IV установлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів, здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка. Власники та землекористувачі, у тому числі орендарі, зобов`язані дотримуватися меж земельної ділянки, закріпленої в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка.

        Механізм встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками визначено Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженою наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 року за № 391/17686 (далі - Інструкція № 376).

        Згідно з пунктом 3.12 Інструкції № 376 закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою.

        Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може здійснюватися за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок у випадку їх нез`явлення якщо вони були належним чином повідомлені про час проведення вищезазначених робіт, про що зазначається у акті приймання-передачі межових знаків на зберігання.

        Аналіз зазначених норм свідчить, що стадія погодження меж земельної ділянки при виготовленні землевпорядної документації є допоміжною. При цьому стаття 198 ЗК України лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами. Із цього не слідує, що у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документа - акта погодження меж слід вважати, що погодження меж не відбулося. Погодження меж полягає у тому, щоб суміжнику було запропоновано підписати відповідний акт. Якщо він відмовляється це робити, орган, уповноважений вирішувати питання про приватизацію ділянки по суті, повинен виходити не із самого факту відмови від підписання акта, а з мотивів відмови. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки, яка знаходиться поза межами населеного пункту, із суміжними власниками та землекористувачами не може слугувати підставою для відмови відповідним територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (територіальним органом Держгеокадастру в районах (містах)) в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів.

    Карпенко Андрій Володимирович

    Добрый день!

    Принятие новой редакции Земельного кодекса Украины в 2001 году обусловило необходимость принятия новых законов, которые были логическим продолжением положений Земельного кодекса, а также приведения подзаконных актов в соответствие с положениями последнего. В связи с этим в 2002 году была утверждена новая форма госакта зеленого цвета.

    Введение в действие базы государственного земельного кадастра позволило присвоить каждому внесенному в кадастр земельному участку отдельный уникальный кадастровый номер. Каждый кадастровый номер состоит из 19 цифр, разделенных двоеточиями и содержит информацию о коде региона, кадастровой зоне, квартале и номере конкретного земельного участка.

    Постановление КМУ № 449 от 02.04.2002 "Об утверждении форм государственного акта на право собственности на земельный участок и государственного акта на право постоянного пользования земельным участком"

    Для переоформления земельного участка на другое лицо должна быть выполнена кадастровая съемка и разработана техническая документация по установлению (восстановлению) границ земельного участка в натуре (на местности). На основании разработанной технической документации государственный кадастровый регистратор вносит земельный участок в государственный земельный кадастр и осуществляет присвоение кадастрового номера земельному участку. Выполнение указанных выше действий подтверждает выданная кадастровым регистратором выписка из Государственного земельного кадастра.

    Грунтовский Эдуард Николаевич
    50%
    Грунтовский Эдуард Николаевич 3 роки тому

    Юрист, м. Торецьк, 18 років досвіду

    Так, у разі, якщо ділянка відсутня на кадастровій карті Вам потрібно звернутись до розробників документації із землеустрою для замовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

    Порядок розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)

    • Порядок розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки:
    • Виготовлення та погодження проекту відведення земельної ділянки
    • Реєстрація земельної ділянки в кадастрі (ДЗК)
    • Затвердження проекту відведення земельної ділянки

    Отримання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки

    Для отримання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки у власність необхідно звернутись з клопотанням (заявою) до однієї з таких організацій:

    • місцевої (сільської, міської) ради, якщо земельна ділянка знаходиться в межах населеного пункту;
    • районної державної адміністрації, якщо земельна ділянка знаходиться поза межами населеного пункту;
    • обласного управління Держгеокадастру, якщо земельна ділянка поза межами населеного пункту та відноситься до категорії земель сільськогосподарського призначення.

    Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні (ст. 123 Земельного кодексу України) .Одна з вказаних вище організацій зобов'язана розглянути заяву та прийняти рішення про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки. При цьому, до заяви необхідно також додати:

    • викопіювання із затвердженого генерального плану населеного пункту або детального плану території (є загальнодоступним та надається відповідною місцевою радою на запит заінтересованих осіб);
    • копію паспорту;
    • копію ідентифікаційного номера.

    Після отримання рішення (наказу, розпорядження) з дозволом на виготовлення проекту відведення земельної ділянки, Вам необхідно звернутись до відповідної землевпорядної організації, в штаті якої працюють сертифіковані інженери-землевпорядники та інженери-геодезисти, з метою розробки та організації погодження проекту землеустрою. Проект відведення земельної ділянки розробляється на основі завдання, затвердженого замовником, що є невід'ємною частиною договору на проведення відповідних робіт. Типовий договір про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки затверджено Постановою Кабінету міністрів України № 266 від 04.03.2004 року.

    Відповідно до п.г ч.1 ст.28 Закону України "Про землеустрій", максимальний строк складання документації із землеустрою не повинен перевищувати шести місяців з моменту укладення договору

    Погодження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, Законом України «Про землеустрій».

    Розроблений землевпорядниками проект землеустрою підлягає погодженню в наступних організаціях:

    • місцеве управління Держгеокадастру;
    • місцевий відділ архітектури та містобудування;
    • інші організації (органи лісгоспу, водгоспу, охорони культурної спадщини, екології і т.і.) в окремих індивідуальних випадках.

    Розробник подає на погодження до визначеного органу оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, у випадках передбачених законом, завірені копії проекту. Відповідні органи, зобов’язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов’язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

    Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації. У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.

    У висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений)

    Повторна відмова не позбавляє права розробника проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки усунути недоліки проекту та подати його на погодження.

    Державні акти про право власності на земельну ділянку більше не видаються. З набранням чинності Законом України «Про державний земельний кадастр» тепер реєстрація права власності на земельну ділянку проходить в два етапи:

    • реєстрація безпосередньо земельної ділянки в Державному земельному кадастрі (ДЗК);
    • реєстрація права власності на земельну ділянку у районній (міській) реєстраційній службі Укрдержреєстру.

    Для реєстрації земельної ділянки в земельному кадастрі (ДЗК), власник або його представник (наприклад, землевпорядна організація) подає місцевому державному кадастровому реєстратору (місцеве управління Держгеокадастру) наступні документи:

    • заяву встановленого зразка;
    • погоджений та затверджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки;
    • спеціальний електронний обмінний файл (XML-файл);
    • квитанцію про оплату послуг реєстратора.

    Оплату за реєстрацію земельної ділянки в ДЗК скасовано. В результаті реєстрації земельної ділянки у ДЗК, державний кадастровий реєстратор присвоює земельній ділянці кадастровий номер. Після отримання кадастрового номера необхідно отримати відповідний витяг із кадастру (ДЗК), який в подальшому буде підставою для реєстрації права власності на земельну ділянку.

    Після отримання позитивних висновків щодо проекту відведення земельної ділянки від вищевказаних установ та організацій, необхідно звернутись до тієї ж місцевої ради (райдержадміністрації, обласного управління Держгеокадастру), яка надавала дозвіл на розробку проекту землеустрою та отримати рішення про затвердження проекту землеустрою. Вказана рада (інший орган) зобов’язана протягом 14 днів, після подання погодженого проекту землеустрою, прийняти рішення про його затвердження.

    У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов’язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається Комісією до відповідного органу земельних ресурсів для здійснення такої експертизи, відповідно до Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації».

    Єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено вищезазначеному порядку, а також відсутність обов’язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

    Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України, норми статті 118 Земельного кодексу України не містять.

    Джерело: https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/

    • Тетяна Клієнт 3 роки тому

      Дуже вам вдячна за детальну інформацію. А для розробки документації потрібно письмове погодження сусідів?

    Карпенко Андрій Володимирович

    А для розробки документації потрібно письмове погодження сусідів?

    Ххххххххххххххххххх

    На основании данных кадастровой съемки, инженер-землеустроитель, при разработке такой технической документации, составляет кадастровый план земельного участка с соответствующими координатами поворотных точек, определением состава угодий, владельцев смежных земельных участков, ведомостей об ограничении в использовании земельного участка и т.д.

    Неотъемлемой частью проекта землеустройства выступает акт согласования границ земельного участка. Эта документация оформляется в случае приватизации, аренды, изменения целевого назначения земли, отвода территорий под строительство и т.д. Документ подписывает субъект, оформляющий право на землю, а также владельцы и пользователи соседних территорий.

    • Тетяна Клієнт 3 роки тому

      Большое вам спасибо

    Гончаренко Константин
    Гончаренко Константин 3 роки тому

    Юрист, м. Суми, 6 років досвіду

    Доброго дня!

    По Вашому питанню повідомляю наступне:

    Ви зможете використовувати ту земельну ділянку, яка значится в кадастрі земельному ,та на яку маєте технічну документацію( рішення міської чи сільської ради про надання земельної ділянки , погоджений проект землеустрою на вказану ділянку - з підписом сертифікованого інженера -землевпорядника , землевпорядної організації , яка готувала вказаний проект.) та акт погодження від сусідів.

    Якщо власник бажає оформити проктну документацію землі то для початку йому потрібно:

    1. Подати документи до міської ради(сільської) до відділу з земельних питань(клопотання , візуалізацію меж ділянки на кадастровій карті та документи , що посвідчують особу заявника.) .

    2. Отримати дозвіл ( рішення)від міської(сільської ) ради на розроблення нового проекту землеустрою ділянки саме в обраних межах .(за умови,що земля вільна згідно кадастру)

    3. Звернутися до землевпорядної організації з заявою на виготовлення нового проекту землеустрою(окрема процедура до 6 -ти місяців)

    4. Погодити отриманий проект міською радою (сільською ) , отримати рішення про погодження проекту відведення зем. ділянки.

    5. Окремо отримати рішення ради про надання у власність землі у нових межах та розмірах.( за новою тех. документацією.)

    І лише після зазначених процедур власник зможе користуватися землею у нових межах , маючи документи про її оформлення та надання у власність, оренду чи постійне користування( у Вашому випадку потрібно виключно у власність надавати.)

    Документи на землю оформлюються згідно положень Земельного Кодексу України, а порядок отримання землі громадянами у власність, оренду чи постійне користування регламентується ст. 121 ЗК. України.

    З повагою,

    Костянтин Гончаренко

    Адвокат  Євген Олександрович
    Адвокат Євген Олександрович 3 роки тому

    Адвокат, м. Київ, 31 рік досвіду

    Здравствуйте,Татьяна!

    Вам необходимо:

    1) Сначала обратиться в Главное управление Госгеокадастра в области, с заявлением о разъяснении причин отсутствия земельного участка на Публичной кадастровой карте и устранении технических ошибок в карте.

    2) Если технические ошибки не будут устранены, а будет дано разъяснение по поводу обращения в землеустроительную организации, чтобы заказать техническую документацию на земельный участок, с последующей подачей заявления для устранения ошибок, необходимо обратиться в землеустроительную организацию, где необходимо заказать техническую документацию на земельный участок.

    3) После получения техническую документацию на земельный участок, необходимо подавать заявление в Центр предоставления административных услуг, для решения вопроса об устранении технических ошибок.

    4) Если будет отказ Центра предоставления административных услуг в устранении технических ошибок, необходимо подавать административный иск в Окружной административный суд в области.

    По поводу заявления в Главное управление Госгеокадастра в области о разъяснении причин отсутствия земельного участка на Публичной кадастровой карте и устранении технических ошибок в карте:

    КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ

    (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, № 30, ст. 141):

    https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%...

    "Стаття 40. Усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк".

    ЗАКОН УКРАЇНИ

    Про звернення громадян

    від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР

    (Витяг)

    Стаття 1. Звернення громадян. Громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об’єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов’язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

    Стаття 4.Рішення, дії (бездіяльність), які можуть бути оскаржені

    До рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких:

    – порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян);

    – створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод;

    – незаконно покладено на громадянина які-небудь обов’язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.

    Стаття 5.Вимоги до звернення

    Звернення адресуються органам державної влади до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

    Звернення може бути подано окремою особою (індивідуальне) або групою осіб (колективне). Звернення може бути усним чи письмовим.

    Усне звернення викладається громадянином на особистому прийомі або за допомогою засобів телефонного зв’язку через визначені контактні центри, телефонні “гарячі лінії” та записується (реєструється) посадовою особою.

    Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства.

    Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв’язку (електронне звернення).

    У зверненні має бути зазначено прізвище, ім’я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання. Письмове звернення повинно бути підписано заявником із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь.

    Звернення, оформлене без дотримання зазначених вимог, повертається заявнику з відповідними роз’ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження.

    Стаття 8. Звернення, які не підлягають розгляду та вирішенню

    Письмове звернення без зазначення місця проживання, не підписане автором (авторами), а також таке, з якого неможливо встановити авторство, визнається анонімним і розгляду не підлягає.

    Не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 цього Закону, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними.

    Рішення про припинення розгляду такого звернення приймає керівник органу, про що повідомляється особі, яка подала звернення.

    Стаття 20. Термін розгляду звернень громадян

    Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, – невідкладно, але не пізніше п’ятнадцяти днів від дня їх отримання.

    Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п’яти днів.

    Стаття 18. Права громадянина при розгляді заяви чи скарги

    Громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об’єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право:

    • особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви;
    • знайомитися з матеріалами перевірки;
    • подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу;
    • бути присутнім при розгляді заяви чи скарги;
    • користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку;
    • одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.

    Стаття 19. Обов’язки органів державної влади, їх керівників та інших посадових осіб щодо розгляду заяв чи скарг

    Органи державної влади їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов’язані:

    • об’єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;
    • на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;
    • забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв’язку з заявою чи скаргою рішень;
    • письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;
    • вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об’єднання громадян за місцем проживання громадянина;
    • у разі визнання заяви чи скарги необгрунтованою роз’яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;
    • не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;
    • особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

    По поводу обращения в землеустроительную организацию, где необходимо заказать техническую документацию на земельный участок:

    Проведение геодезии позволяет максимально точно описать земельный участок, его границы, расположенные на нём объекты, а также его расположение на карте в соотношении с другими участками.

    Проведение геодезической съемки земельного участка может Вам понадобится в случаях приватизации земельного участка, получении в аренду или выкупе земельного участка из земель государственной или частной собственности. Кроме этого, если земельный участок уже сформирован, но ему не был присвоен кадастровый номер, или же идет раздел земельного участка – также понадобится сделать геодезию на участке.

    Для проведения геодезии Вам необходимо будет обратиться к специалистам в сфере землеустроительства, заключить с ними договор на предоставление такого рода услуг. После чего к Вам на участок выедут геодезисты, которые сделают замеры участка полностью, также расположенных на нем строений. Кроме этого необходимо помнить, что геодезия необходимо не только для определения размера участка, но и возможности проведение на нём различных коммуникаций (свет, вода, газ и т.д.), а также возможность безопасного строительства на таких земельных участках.

    По окончанию проведения геодезической съемки участка Вы получаете Технический отчет. Такой отчет должен быть оформлен надлежащим образом. В обязательном порядке в нём должны быть указаны сведенья об заказчике, общая характеристика участка, схема расположения земельного участка, также в отчете должны быть прошиты документы исполнителя, которые дают разрешение на выполнение такого рода работ. Кроме этого вместе с отчетом Вы получаете диск с материалами по геодезии.

    По поводу подачи заявления в Центр предоставления административных услуг по месту проживания, для решения вопроса об устранении технических ошибок.

    Вся полезная информация здесь:

    Внесення змін про земельну ділянку до Державного земельного кадастру - Гід онлайн Дія (diia.gov.ua)

    По поводу подачи административного иска в Окружной административный суд в области:

    КОДЕКС АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДОЧИНСТВА УКРАЇНИ

    (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2005, № 35-36, № 37, ст.446):

    https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text

    "Стаття 72. Поняття доказів

    1. Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

    2. Ці дані встановлюються такими засобами:

    1) письмовими, речовими і електронними доказами;

    2) висновками експертів;

    3) показаннями свідків.

    Особливості визначення шкоди, заподіяної протиправними (незаконними) індивідуальними актами та/або рішеннями, зазначеними у частині першій статті 266-1 цього Кодексу, встановлюються Законом України "Про банки і банківську діяльність" та Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб.

    Стаття 94. Письмові докази

    1. Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

    2. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

    3. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом.

    4. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

    5. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.

    Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

    6. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

    7. Документи, отримані за допомогою факсимільного чи інших аналогічних засобів зв’язку, приймаються судом до розгляду як письмові докази у випадках і в порядку, які встановлені законом або договором.

    8. Іноземний офіційний документ, що підлягає дипломатичній або консульській легалізації, може бути письмовим доказом, якщо він легалізований у встановленому порядку. Іноземні офіційні документи визнаються письмовими доказами без їх легалізації у випадках, визначених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

    Стаття 160. Позовна заява

    1. У позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

    2. Позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

    3. Позовна заява може бути складена шляхом заповнення бланка позову, наданого судом.

    4. На прохання позивача службовцем апарату адміністративного суду може бути надана допомога в оформленні позовної заяви.

    5. В позовній заяві зазначаються:

    1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;

    2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв’язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти;

    3) зазначення ціни позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб’єкта владних повноважень;

    4) зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів;

    5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;

    6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов’язковий досудовий порядок урегулювання спору;

    7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;

    8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

    9) у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб’єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача;

    10) у справах щодо оскарження нормативно-правових актів - відомості про застосування оскаржуваного нормативно-правового акта до позивача або належність позивача до суб’єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт;

    11) власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

    6. Якщо позовна заява подається представником, то у ній додатково зазначаються відомості, визначені у пункті 2 частини п’ятої цієї статті стосовно представника.

    7. У разі пред’явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

    8. Якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.

    9. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.

    Стаття 161. Документи, що додаються до позовної заяви

    1. До позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

    2. Суб’єкт владних повноважень при поданні адміністративного позову зобов’язаний додати до позовної заяви доказ надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення іншим учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси, копії позовної заяви та доданих до неї документів.

    У разі подання до суду документів в електронній формі суб’єкт владних повноважень зобов’язаний надати доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.

    3. До позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

    4. Позивач зобов’язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

    5. У разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, участь у судовому засіданні щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, звільнення (відстрочення, розстрочення, зменшення) від сплати судового збору, про призначення експертизи, витребування доказів, про забезпечення надання безоплатної правничої допомоги, якщо відповідний орган відмовив у її наданні, тощо.

    6. У разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов’язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

    7. До заяви про визнання індивідуального акта протиправним чи адміністративного договору недійсним додається також оригінал або копія оспорюваного акта чи договору або засвідчений витяг з нього, а у разі відсутності акта чи договору у позивача - клопотання про його витребування".

    Всего доброго, удачи Вам!

    Пуха Наталія ТендерОк

    Доброго Дня

    Щодо Вашого питання

    31 березня 2020 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 552-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо умов обігу земель сільськогосподарського призначення», що набрав чинності 01 липня 2021 року.

    Статтею 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачено, що кадастровий номер земельної ділянки – індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.

    Кадастровий номер земельної ділянки є унікальним, він ідентифікує конкретну земельну ділянку. Нумерація земельних ділянок здійснюється в межах єдиної системи на всій території України.

    Для успішного присвоєння кадастрового номеру необхідно здійснити наступні дії:

    1.Підготовка документації із землеустрою

    При реєстрації земельної ділянки, одним з необхідних документів, є оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки. Якщо земельна ділянка передана у власність або користування без проведення її державної реєстрації, необхідною є технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

    Для розробки такої документації, необхідно звернутись до будь якої землевпорядної організації або особи, яка має право розробляти документацію із землеустрою. Це має бути юридична особа, яка має відповідне технічне і технологічне забезпечення і в якій працює за основним місцем роботи не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, які відповідають за якість робіт із землеустрою, або ж це має бути фізична особа – підприємець, яка має відповідне технічне і технологічне забезпечення, є сертифікованими інженером-землевпорядником, відповідальним за якість робіт із землеустрою.

    Знайти такі організації чи інженера-землевпорядника можна у відповідному державному реєстрі за посиланням: https://land.gov.ua/info/derzhavnyi-reiestr-sertyfikovanykh-inzheneriv-zemlevporiadnykiv/

    Контактну інформацію та місцезнаходження землевпорядних організацій чи інженерів-землевпорядників можна знайти в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: https://usr.minjust.gov.ua/content/free-search.

    Після укладення договору, землевпорядник підготує усю необхідну документацію із землеустрою та електронний документ, в якому міститиметься інформація щодо результатів робіт з землеустрою та оцінки земель.

    2.Подання документів для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору (далі – реєстратор)

    Відповідно до пункт 110 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051, реєстратору подаються наступні документи:

    • заява (у паперовій або електронній формі) про державну реєстрацію земельної ділянки;
    • оригінал погодженої відповідно до законодавства документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки (разом з позитивним висновком державної експертизи землевпорядної документації у разі, коли така документація підлягає обов’язковій державній експертизі землевпорядної документації), у паперовій або електронній формі відповідно до вимог Закону України«Про землеустрій»;
    • електронний документ.

    Вищезазначені документи можна подати самостійно через центр надання адміністративних послуг (ЦНАП). Контакти усіх ЦНАПів можна знайти за посиланням: https://my.gov.ua/info/servicecenters.

    Але, можна просто доручити подати ці документи і землевпоряднику, який розробляв документацію із землеустрою.

    3.Отримання витягу з Державного земельного кадастру та завершення процедури державної реєстрації права власності на земельну ділянку

    Після подання документів для реєстрації земельної ділянки, їх розгляд займає до 14 календарних днів. За цей час реєстратор перевіряє документи і приймає рішення щодо реєстрації земельної ділянки. Під час реєстрації ділянки реєстратор, серед іншого, присвоює кадастровий номер земельній ділянці, використовуючи програмне забезпечення Державного земельного кадастру.

    Підтверджуючи факт державної реєстрації земельної ділянки, безоплатно видається витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

    І на завершення, дані про право власності на земельну ділянку можна вносити до Реєстру речових прав на нерухоме майно. Для внесення в даний реєстр відомостей та отримання відповідного витягу можна звернутись в ЦНАП або до нотаріуса.

    Отже, після здійснення вищенаведених дій земельній ділянці присвоєно кадастровий номер, а відомості про неї містяться у Державному земельному кадастрі і можна перевірити і в Реєстрі речових прав на нерухоме майно (https://kap.minjust.gov.ua/services?product_id=1) і на Публічній кадастровій карті України (https://map.land.gov.ua/?cc=3461340.1719504707,6177585.367221659&z=6.5&l=kadastr&bl=ortho10k_all).

    Успіхів

    Озмитель Олександра Вікторівна
    Озмитель Олександра Вікторівна 3 роки тому

    Юрист, м. Київ, 6 років досвіду

    1. В державних актах в період з 2003 по 2009 рік (зеленого кольору) вже зазначався кадастровий номер земельних ділянок, але по низці причин не вся інформація могла бути внесена в базу Державного земельного кадастру.Вам необхідно звернутися до землевпорядної організації та замовити розроблення технічної документації із землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).Непогодження сусідами меж земельної ділянки не являється підставою для відмови у державній реєстрації земельної ділянки, якщо нова документація виготовлена на підставі і у відповідності до наявного державного акту.

    Танача Юлія  Антонівна
    Танача Юлія Антонівна 3 роки тому

    Адвокат, 18 років досвіду

    Доброго дня, Тетяно!

    Описаний Вами випадок не поодинокий, в 2000 роки кадастрові номери присвоювалися дуже дивно.

    Вам потрібно перевірити відсутність накладень та задвоювань з іншими земельними ділянками (в цьому допоможе землевпорядна організація) та замовити технічну документацію щодо встановлення меж в натурі на місцевості, отримати актуальний кадастровий номер, який буде "битися" в усіх базах та реєстрах.

    Щодо питання про погодження меж у сусідів, яке Вас турбує - можна зробити і без них. Землевпорядна організація повинна дати оголошення в газету про час, дату та місце погодження меж. Відсутність згоди суміжників не є підставою для відмови у реєстрацію прав на земельну ділянку, Верховний Суд в 2021 р. це підтвердив.

    Тому не гайте часу, замовляйте технічну документацію та впорядковуйте документі на власність.

    Успіхів Вам і всього найкращого!


Схожі питання


Кодекси Україна

Кодекс України з процедур банкрутства Кодекс цивільного захисту України Кримінальний процесуальний кодекс України Митний кодекс України Повітряний кодекс України Податковий кодекс України Кодекс адміністративного судочинства України Цивільний процесуальний кодекс України Кримінально-виконавчий кодекс України Господарський кодекс України Цивільний кодекс України Сімейний кодекс України Земельний кодекс України Кримінальний кодекс України Водний кодекс України Кодекс торговельного мореплавства України Про надра Лісовий кодекс України Господарський процесуальний кодекс України Кодекс України про адміністративні правопорушення (статті 213 - 330) Кодекс України про адміністративні правопорушення (статті 1 - 212-21) Житловий Кодекс Української РСР Європейський кодекс соціального забезпечення Бюджетний кодекс України