Добровольно принудительный перевод на пол ставки

Доброго дня, Олександр!

Відповідно до частини 3 статті 64 Господарського кодексу України підприємство, установа, організація (далі — підприємство) самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. А отже, в разі виробничої потреби періодично може вносити певні зміни як до організаційної структури, так і до штатного розпису, при цьому скорочувати чи, навпаки, розширювати чисельність або штат працівників.

Штатний розпис, крім назв посад, містить також кількість штатних одиниць, які записуються за кожною посадою (професією) в межах відповідного структурного підрозділу і в цілому по підприємству. Кількість штатних одиниць підприємства визначається на практиці на підставі розрахунку планового обсягу робіт (послуг) та затверджених норм праці. Інколи в штатному розписі може бути зазначена не ціла штатна одиниця, а певна її частина, наприклад 0,5 штатної одиниці.

Скорочення штату працівників відбувається у випадках, коли внесення змін до штатного розпису передбачає виключення зі штатного розпису певних посад (професій) в певній кількості штатних одиниць. Працівники, що внаслідок цього стали «зайвими» для роботодавця, підлягають вивільненню у встановленому законом порядку. У разі неможливості перевести таких працівників на інші вільні посади на цьому підприємстві, роботодавець має право розірвати з ними трудовий договір за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП). Ця норма передбачає розірвання трудового договору (як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом), укладеного на невизначений строк, а також строкового трудового договору до закінчення його строку з ініціативи роботодавця у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці, в т. ч. ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, скорочення чисельності або штату працівників.

Якщо внаслідок внесення змін до штатного розпису з нього виключаються лише вакантні посади, то таке скорочення штату не передбачає вивільнення працівників.

Не передбачається вивільнення працівників і у випадку, коли в штатному розписі вказано певну посаду в кількості, наприклад, однієї штатної одиниці, а скорочується лише певна її частина (приміром, 0,5 штатної одиниці) за цією посадою. За таких обставин працівникові лише встановлюється неповний робочий час, тобто змінюються істотні умови його праці.

Кодекс законів про працю України (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08/conv#n3...:

Стаття 56. Неповний робочий час

За угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень. На просьбу вагітної жінки, жінки, яка має дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, в тому числі таку, що знаходиться під її опікуванням, або здійснює догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний встановлювати їй неповний робочий день або неповний робочий тиждень.

Оплата праці в цих випадках провадиться пропорціонально відпрацьованому часу або залежно від виробітку.

Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.

Переведення на неповний робочий час з ініціативи роботодавця: повинні видати наказ про внесення змін в організацію виробництва і праці. У наказі обґрунтовуєте причини змін (ч. 3 ст. 32 КЗпП). Немає змін — установлювати або скасовувати неповний робочий час не можна. Роботодавець має довести, що такі зміни відбулися (лист Мінсоцполітики № 195/13/1334).

За 2 місяці до запровадження неповного робочого часу повинні попередити про зміни працівників під підпис. Повідомлення складають у довільній формі.

Отримати від кожного працівника письмову заяву, що він згоден працювати за новими правилами або, навпаки, відмовляється їх приймати.

Видати накази про переведення на неповний робочий час на кожного працівника.

Зробити нові інструкції й правила трудового розпорядку та інші документи, у яких відображені нові умови, і ознайомити з ними працівників.

Працівник навідріз відмовляється приймати нові умови — тоді його звільняють за п. 6 ст. 36 КЗпП із вихідною допомогою у розмірі середнього заробітка.

ВИСНОВКИ: потрібно бачити документи (накази, інші рішення по лікарні, якими було оформлено переведення вашої мами на 0,5 ставки).

Наразі ваша мама може звернутися за допомогою до профкому та подати скаргу в територіальне управління Держпраці України для проведення перевірки та прийняття мір реагування (https://dsp.gov.ua/category/hromadianam/faq/).

Якщо за результатами перевірки будуть виявлені порушення трудового законодавства і вашу маму не переведуть назад на повну ставку, то захищати свої права доведеться в судовому порядку.

Якщо буде потрібна допомога, звертайтеся через кнопку "Звернутися" біля фото (при зверненні вказуйте свою e-пошту).

Всього доброго!

Успіхів Вам!

Добрий день, Олександр!

Питання запровадження неповного робочого часу для працівників підприємства регламентуються ст. 56 КЗпП. Неповний робочий час у вигляді неповного робочого тижня або неповного робочого дня встановлюється за угодою між роботодавцем і працівником. Це можна зробити як відразу при прийнятті на роботу, так і згодом. Праця в такому режимі оплачується пропорційно до відпрацьованого часу або ж залежно від виробітку (якщо встановлено відрядну форму оплати праці).

Встановити неповний робочий час можна тільки за угодою між роботодавцем і працівником. Якщо така угода досягнута, то оформити її потрібно письмово. Для цього працівник пише заяву про переведення його на режим неповного робочого часу, а роботодавець на підставі цієї заяви видає наказ. Оскільки є обопільна згода, то змінити режим роботи можна з будь-якої дати, яку узгодили між собою сторони трудового договору.

Коли працівники не згодні з такими змінами, то работодавцю потрібно дотримуватися правил, установлених ст. 32 КЗпП.

Так, ч. 3 цієї статті передбачає, що у зв’язку зі змінами в організації виробництва та праці допускається зміна істотних умов праці у разі продовження роботи за тією самою спеціальністю, кваліфікацією або посадою. Але про зміну умов праці (зокрема, про встановлення неповного робочого часу) працівник має бути повідомлений не пізніше ніж за 2 місяці до дати змін. Роз’яснення Міністерства розвитку економіки із цього питання можна знайти в листі від 23.06.20 р. № 3512-06/38822-07.

Питання режиму робочого часу працівників можуть в першу чергу зацікавити органи Держпраці. Саме цей держорган уповноважений здійснювати державний контроль за дотриманням законодавства про працю роботодавцями – юрособами і підприємцями (пп. 6 п. 4 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою КМУ від 11.02.15 р. № 96).

Держпраці здійснює контроль за допомогою планових і позапланових перевірок та інспекційних відвідувань, діючи відповідно до Закону від 05.04.07 р. № 877-V та Порядку, затвердженого постановою КМУ від 21.08.19 р. № 823 (далі – Порядок № 823).

Тому, якщо мало місце примусове переведення Вашої матері, то вона має право подати скаргу до Державної інспекції праці для проведення перевірки та вжиття заходів реагування..

У разі наявності запитань "Звертайтеся".

Всього доброго, успіхів Вам!

Доброго дня, Олександре!

Народний депутат Радуцький повідомляє, що "за його інформацією, медикам кажуть, що нібито заклад не має грошей, тому їм доведеться формально перейти на неповну зайнятість. МОЗ вже відреагував на такі випадки, наголосивши, на неприпустимості такої ситуації. У разі порушень медикам радять звертатись зі скаргами до регіональних управлінь Держпраці, працівники якої під час перевірки не розголошують особу заявника."

Отже, перше, що потрібно зробити, звернутись до Управління Держпраці у Миколаївській області

Місце розташування:вул. Маршала Василевського, 40/1, м.Миколаїв, 54003Телефон: +38 (0512) 50 01 34E-mail: dsp@mk.dsp.gov.ua ; е-mail для звернень громадян: zvern@mk.dsp.gov.ua

ПОРЯДОК РОБОТИ:понеділок- четверг: 8-00 до 17-00п’ятниця: 8- 00 до 15-45перерва на обід: 12-00 до 12-45 Приймальня: (0512) 50 01 34 Сектор документального забезпечення та контролю:(0512) 50 01 29 Сектор звернення громадян та доступу до публічної інформації: (0512) 30 37 71

Також Міністерство охорони здоров’я запустило гарячу лінію, де за номером телефону: 0-800-60-20-21 можна отримати відповіді щодо формування спроможної мережі закладів охорони здоров’я, госпітальних округів та виплат базової заробітної плати.

Успіхів!

Доброго дня!

По Вашому питанню повідомляю наступне:

Скорочений робочий час встановлюється:

• для працівників віком від 16 до 18 років - 36 годин на тиждень;

• для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул) - 24 години на тиждень;

• для працівників, зайнятих на роботах зі шкідливими умовами праці, - не більш як 36 годин на тиждень;

• для окремих категорій працівників (учителів, лікарів та інших) - скорочена тривалість робочого часу встановлюється законодавством.

Статтею 56 КЗпП передбачено, що за угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень.

Неповний робочий час може бути встановлено на певний строк і без зазначення строку. В обов'язковому порядку на прохання працівника неповний робочий час встановлюється для вагітних жінок, жінок, що мають дітей віком до 14 років, дитину-інваліда, для догляду за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку. За згодою роботодавця неповний робочий час може запроваджуватися для всіх категорій працівників.

Роботодавець має право, але не зобов'язаний задовольняти прохання інших категорій працівників про встановлення неповного робочого часу, окрім випадків, безпосередньо визначених КЗпП України.

Оплата праці у випадках встановлення неповного робочого часу провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку. Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.

Запровадження неповного робочого часу є зміною істотних умов праці, відповідно його запровадження потребує завчасного попередження працівників не менше, ніж за два місяці. Якщо неповний робочий час встановлюється за бажанням працівника, то попереджувати працівника за два місяці не потрібно, і неповний робочий час може бути запроваджений з будь-якого моменту.

У заяві працівника про встановлення йому неповного робочого часу зазначається:

• вид неповного робочого часу (неповний робочий день чи неповний робочий тиждень),

• режим роботи під час неповного робочого часу (час початку та закінчення роботи),

• період, на який встановлюється неповний робочий час тощо.

Законодавством чітко не визначено, чи допускається встановлення неповного робочого часу через зменшення тривалості і робочого дня, і робочого тижня одночасно.

Законодавство також не регламентує, скільки днів або годин допускається встановлювати за неповного робочого часу. Це може бути визначена кількість годин на день або днів на тиждень.

У випадку, коли неповний робочий час установлено без обмеження строком, власник не позбавляється права змінити тривалість неповного робочого часу чи замінити його на повний за умови, якщо на підприємстві, в установі, організації проводяться зміни в організації виробництва та праці, і з дотриманням процедури та строків попередження працівника.

До працівників, які працюють на умовах неповного робочого часу, не застосовується норма ст. 53 КЗпП України, стосовно скорочення тривалості робочого дня напередодні святкових і неробочих днів на одну годину як при 5-денному, так і при 6-денному робочому тижні.

Працівники, що працюють на умовах неповного робочого часу, мають право на відпустку повної тривалості, на соціальні виплати, зокрема, допомогу з тимчасової непрацездатності у звичайному порядку.

Запис про те, що працівник працює на умовах неповного робочого часу, до трудової книжки не заноситься.

Отже, неповний робочий день (та його тривалість) встановлюється за згодою сторін будь-якому працівнику, а скорочений (та його тривалість) - встановлений законодавством тільки для окремих категорій працівників. При неповному робочому дні праця оплачується пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку, а при скороченому робочому дні - як за повний робочий день.

Те, що Ви зазначили є порушенням Ваших прав , тому Вам необхідно звернутися з письмовою заявою до органу Держпраці в регіоні де зареєстровано роботодавця , повідомити про порушення та просити призначити перевірку дій роботодавця.

З повагою,

Костянтин Гончаренко

Ответил на Вашу заявку на Вашу почту!

С уважением,

Константин Гончаренко

---

хххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххх

Доброго дня, Олександр!

Відповідно до частини 3 статті 64 Господарського кодексу України підприємство, установа, організація (далі — підприємство) самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. А отже, в разі виробничої потреби періодично може вносити певні зміни як до організаційної структури, так і до штатного розпису, при цьому скорочувати чи, навпаки, розширювати чисельність або штат працівників.

Штатний розпис, крім назв посад, містить також кількість штатних одиниць, які записуються за кожною посадою (професією) в межах відповідного структурного підрозділу і в цілому по підприємству. Кількість штатних одиниць підприємства визначається на практиці на підставі розрахунку планового обсягу робіт (послуг) та затверджених норм праці. Інколи в штатному розписі може бути зазначена не ціла штатна одиниця, а певна її частина, наприклад 0,5 штатної одиниці.

Скорочення штату працівників відбувається у випадках, коли внесення змін до штатного розпису передбачає виключення зі штатного розпису певних посад (професій) в певній кількості штатних одиниць. Працівники, що внаслідок цього стали «зайвими» для роботодавця, підлягають вивільненню у встановленому законом порядку. У разі неможливості перевести таких працівників на інші вільні посади на цьому підприємстві, роботодавець має право розірвати з ними трудовий договір за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП). Ця норма передбачає розірвання трудового договору (як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом), укладеного на невизначений строк, а також строкового трудового договору до закінчення його строку з ініціативи роботодавця у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці, в т. ч. ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, скорочення чисельності або штату працівників.

Якщо внаслідок внесення змін до штатного розпису з нього виключаються лише вакантні посади, то таке скорочення штату не передбачає вивільнення працівників.

Не передбачається вивільнення працівників і у випадку, коли в штатному розписі вказано певну посаду в кількості, наприклад, однієї штатної одиниці, а скорочується лише певна її частина (приміром, 0,5 штатної одиниці) за цією посадою. За таких обставин працівникові лише встановлюється неповний робочий час, тобто змінюються істотні умови його праці.

Кодекс законів про працю України (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08/conv#n3...:

Стаття 56. Неповний робочий час

За угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень. На просьбу вагітної жінки, жінки, яка має дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, в тому числі таку, що знаходиться під її опікуванням, або здійснює догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний встановлювати їй неповний робочий день або неповний робочий тиждень.

Оплата праці в цих випадках провадиться пропорціонально відпрацьованому часу або залежно від виробітку.

Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.

Переведення на неповний робочий час з ініціативи роботодавця: повинні видати наказ про внесення змін в організацію виробництва і праці. У наказі обґрунтовуєте причини змін (ч. 3 ст. 32 КЗпП). Немає змін — установлювати або скасовувати неповний робочий час не можна. Роботодавець має довести, що такі зміни відбулися (лист Мінсоцполітики № 195/13/1334).

За 2 місяці до запровадження неповного робочого часу повинні попередити про зміни працівників під підпис. Повідомлення складають у довільній формі.

Отримати від кожного працівника письмову заяву, що він згоден працювати за новими правилами або, навпаки, відмовляється їх приймати.

Видати накази про переведення на неповний робочий час на кожного працівника.

Зробити нові інструкції й правила трудового розпорядку та інші документи, у яких відображені нові умови, і ознайомити з ними працівників.

Працівник навідріз відмовляється приймати нові умови — тоді його звільняють за п. 6 ст. 36 КЗпП із вихідною допомогою у розмірі середнього заробітка.

ВИСНОВКИ: потрібно бачити документи (накази, інші рішення по лікарні, якими було оформлено переведення вашої мами на 0,5 ставки).

Наразі ваша мама може звернутися за допомогою до профкому та подати скаргу в територіальне управління Держпраці України для проведення перевірки та прийняття мір реагування (https://dsp.gov.ua/category/hromadianam/faq/).

Якщо за результатами перевірки будуть виявлені порушення трудового законодавства і вашу маму не переведуть назад на повну ставку, то захищати свої права доведеться в судовому порядку.

Якщо буде потрібна допомога, звертайтеся через кнопку "Звернутися" біля фото (при зверненні вказуйте свою e-пошту).

Всього доброго!

Успіхів Вам!