Увольнение при оформлении инвалидности

Вітаю!

Анастасіє, по-перше, звільнити просто так не можуть!

У рішенні МСЕК, де буде зазначено про інвалідність Вашого батька, має бути зазначено його подальша працездатність, тобто чи здатний він виконувати роботу та взагалі бути учасником трудових відносин!

ТОБТО ДИВИМОСЬ ВИСНОВОК МСЕК!

По-друге, якщо все таки Ваш батько прийме рішення звільнятись, то краще це зробити за згодою сторін!

ТОМУ ЗВІЛЬНЕННЯ ЗА УГОДОЮ СТОРІН!

Всього доброго!

Якщо є питання, натискайте кнопку "Звернутися"!

Добрий вечір, Анастасія!

КРАЩЕ ЗВІЛЬНИТИСЯ ЗА ЗГОДОЮ СТОРІН.

Однією з підстав припинення трудового договору є угода сторін відповідно до пункту 1 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України).

Потреба у використанні пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України з'являється насамперед у сторін строкового трудового договору для його дострокового припинення. З ініціативи власника такий трудовий договір може бути розірваний тільки за наявності підстав, зазначених у законі. Працівник також вправі розірвати строковий трудовий договір тільки за наявності причин, передбачених у статті 39 КЗпП України. Коли ж в кожної з сторін немає права на дострокове розірвання строкового трудового договору, вони можуть домовитися про припинення його за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України.

Закон не перешкоджає тому, щоб за угодою сторін припинялися і трудові договори, укладені на невизначений строк.

• по-перше, можливість звільнення у будь-який строк. Головним, в даному разі, є наявність спільної згоди між працівником та роботодавцем, тому саме звільнення може відбутися як у день внесення пропозиції, так і у будь-який інший момент.
• по-друге, згідно ч. 3 ст. 22 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", допомога по безробіттю особам, які звільнилися з останнього місця роботи за угодою сторін починається з 8-го дня з дня постановлення на облік у центрі зайнятості на відміну від звільнення власним бажанням без поважних причин, де виплата допомоги починається з 91-го календарного дня (ч.4 ст. 23 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття")

Роботодавець в день звільнення зобов'язаний видати працівнику належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у цей же день. Якщо працівник в день звільнення не працював, то виплата належних сум повинна бути здійснена не пізніше наступного дня після того, як звільнений зажадав розрахунок. У разі звільнення працівника з ініціативи роботодавця останній зобов'язаний у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

При домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за згодою сторін договір припиняється в строк, визначений сторонами.

У заяві про звільнення за угодою сторін працівник ставить бажану дату звільнення, яка може співпадати з датою подачі заяви, а роботодавець, розглядаючи цю заяву вирішує задовольняти її чи ні.

Саме у цьому полягає згода сторін, коли працівник і роботодавець спільно вирішують коли і як звільнитися працівникові.

Є такі випадки, коли працівник перед тим, як звільнитися повинен передати матеріальні цінності, документи, тощо, на що необхідно певний час - то роботодавець виходить з інтересів підприємства при прийнятті рішення. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника (відповідно до п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів").

Крім цього, слід зауважити, що роботодавець не має права звільняти працівника за власним бажанням, якщо працівник про це не просив і не подавав про це заяви, а подав заяву про звільнення за угодою сторін.

Форма домовленостi (угоди сторiн) про звiльнення за цiєю пiдставою припинення трудового договору не визначена, а це означає, що пропозицiя (iнiцiатива) i сама угода сторiн про припинення трудового договору за п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП можуть бути у письмовiй або уснiй формi.

Незалежно вiд форми трудового договору припинення трудових правовiдносин допускається в разi досягнення домовленостi мiж працiвником i власником або уповноваженим ним органом у будь-який час i у строк, визначений сторонами.

Якщо працiвник подає письмову заяву про припинення трудового договору, то в нiй має бути зазначено прохання звiльнити його за угодою сторiн i дату звiльнення.

Ураховуючи, що трудовий договiр укладається, як правило, у письмовiй формi (ст. 24 КЗпП), процедуру припинення трудового договору вiдповiдно до п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП доцiльно теж оформлювати у письмовiй формi.

Роботодавець, зі свого боку, вправі відмовити працівникові у розірванні трудового договору за угодою сторін.

Якщо роботодавець не погоджується звільняти працівника за угодою сторін, то він повинен написати письмову відмову у задоволенні заяви з обґрунтуванням того, чому він не може звільнити цього працівника.

У разі відсутності такого обґрунтування і відмови у звільненні - працівник має право не продовжувати працювати і вимагати через суд звільнення з роботи. Хоча, якщо письмова відмова надійшла працівникові - вона повинна містити причини неможливості її задоволення, умови, при яких заява буде задоволена і дата потенційного звільнення працівника.

Якщо працівник погоджується з цими причинами - він або переписує заяву, або на письмовій відповіді робить власноручний запис про те, що він погоджується бути звільненим за цих умов у визначений термін, що і виправдовує назву способу звільнення «за угодою сторін».

Якщо ж працівник не погоджується на умови, викладені у письмовій відмові - він вправі звертатися до суду з позовом про її оскарження чи переписати свою заяву на звільнення за власним бажанням з поважних чи без поважних причин.

А вже відмовити працівникові у звільненні за власним бажанням роботодавець не має права. При відсутності згоди кожної сторони на пропозицію іншої розірвання трудового договору проводиться за ініціативою працівника чи власника або уповноваженого ним органу.

Необґрунтована відмова працівнику звільнитися за угодою сторін обмежує права та законні інтереси працівника. Це дає право працівнику на оскарження таких дій (бездіяльності) роботодавця в судових органах.

Оскільки ці вимоги спрямовані на захист трудових прав працівників, виникають із трудових правовідносин, то вони підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до вимог статті 23 Цивільного процесуального кодексу України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції.

Згідно з вимогами частини першої статті 28 Цивільного процесуального кодексу України позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред'являтися на вибір позивача за місцем знаходження підприємства (установи організації) або за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.

У разі наявності запитань звертайтеся через кнопку "ЗВЕРНУТИСЯ".

Всього доброго!

Добрый день!

Для оформления пенсии по инвалидности причина увольнения роли не сыграет. Можно вообще не увольняться, продолжать работать и получать пенсию.

Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15#Text

Стаття 30. Умови призначення пенсії по інвалідності

1. Пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.

{Частина перша статті 30 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2148-VIII від 03.10.2017}

2. Пенсія по інвалідності призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.

3. Пенсія по інвалідності від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання призначається відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Стаття 32. Страховий стаж, необхідний для призначення пенсії по інвалідності

1. Особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією:

{Абзац перший частини першої статті 32 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2148-VIII від 03.10.2017}

для осіб з інвалідністю I групи:

до досягнення особою 25 років включно - 1 рік;

від 26 років до досягнення особою 28 років включно - 2 роки;

від 29 років до досягнення особою 31 року включно - 3 роки;

від 32 років до досягнення особою 34 років включно - 4 роки;

від 35 років до досягнення особою 37 років включно - 5 років;

від 38 років до досягнення особою 40 років включно - 6 років;

від 41 року до досягнення особою 43 років включно - 7 років;

від 44 років до досягнення особою 48 років включно - 8 років;

від 49 років до досягнення особою 53 років включно - 9 років;

від 54 років до досягнення особою 59 років включно - 10 років;

для осіб з інвалідністю II та III груп:

до досягнення особою 23 років включно - 1 рік;

від 24 років до досягнення особою 26 років включно - 2 роки;

від 27 років до досягнення особою 28 років включно - 3 роки;

від 29 років до досягнення особою 31 року включно - 4 роки;

від 32 років до досягнення особою 33 років включно - 5 років;

від 34 років до досягнення особою 35 років включно - 6 років;

від 36 років до досягнення особою 37 років включно - 7 років;

від 38 років до досягнення особою 39 років включно - 8 років;

від 40 років до досягнення особою 42 років включно - 9 років;

від 43 років до досягнення особою 45 років включно - 10 років;

від 46 років до досягнення особою 48 років включно - 11 років;

від 49 років до досягнення особою 51 року включно - 12 років;

від 52 років до досягнення особою 55 років включно - 13 років;

від 56 років до досягнення особою 59 років включно - 14 років.

Особи, яким установлено інвалідність після досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, мають право на пенсію по інвалідності за наявності страхового стажу, зазначеного в абзаці першому частини першої статті 26 цього Закону.

Если же вы хотите выйти досрочно на пенсию по возрасту, нужно увольняться по сокращению либо по несоответствию занимаемой должности по состоянию здоровья, но есть ряд условий.

Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15#Text

Стаття 115. Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян

1. Право на призначення дострокової пенсії за віком мають:

6) особи, трудовий договір з якими розірвано з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у зв’язку із змінами в організації виробництва та праці, у тому числі з ліквідацією, реорганізацією, банкрутством, перепрофілюванням підприємства, установи, організації, скороченням чисельності або штату працівників, яким на день звільнення залишилося не більше ніж півтора року до досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 цього Закону, за умови їх реєстрації у державній службі зайнятості та відсутності підходящої для них роботи, якщо вони мають страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченому абзацом першим частини першої статті 28 цього Закону;

{Частину першу статті 115 доповнено пунктом 6 згідно із Законом № 2040-IX від 15.02.2022}

7) особи, трудовий договір з якими розірвано з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у зв’язку з виявленням невідповідності працівника займаній посаді за станом здоров’я у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, яким на день звільнення залишилося не більше ніж півтора року до досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 цього Закону, якщо вони мають страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченому абзацом першим частини першої статті 28 цього Закону.

Как только возникнут вопросы - обращайтесь! Буду рад помочь.

Здравствуйте!

НИ В КОЕМ СЛУЧАЕ ВАШ ОТЕЦ ПУСТЬ НЕ УВОЛЬНЯЕТСЯ. ВСЕ РЕШЕНИЯ ПУСТЬ ПРИНИМАЕТ РАБОТОДАТЕЛЬ.

1.

Факт установления инвалидности не может быть основанием для увольнения работника по п. 2 ст. 40 КЗоТ, поскольку увольнение работников по мотивам инвалидности запрещено законом. В то же время допускается увольнение инвалида в случаях, когда по заключению МСЭК состояние его здоровья препятствует выполнению профобязанностей или продолжение трудовой деятельности может привести к ухудшению здоровья инвалида.

Если работнику установили инвалидность работодатель:

• должен досконально проанализировать рекомендации МСЭК приведенным выводам об условиях и характере труда в справке к акту осмотра МСЭК (форма № 157-1/о) или в сообщении учреждения о результатах осмотра МСЭК (форма № 162/о);

Кроме этих выводов, следует принимать во внимание также индивидуальные программы реабилитации, поскольку ч. 1 ст. 17 Закона Украины "Об основах социальной защищенности инвалидов в Украине" гарантирует инвалидам право работать именно с учетом индивидуальных программ реабилитации.

• должен определить возможность создания для него условий труда;

Следует отметить, что выводы МСЭК об условиях и характере труда инвалидов являются обязательными для работодателей, таким образом, работодатель должен создать инвалидам условия труда с учетом рекомендаций МСЭК в соответствии с требованиями ст. 69 Закона Украины «Основы законодательства Украины о здравоохранении» от 19.11.92 г. № 2801-XII и ст. 12 Закона Украины «Об охране труда» от 14.10.92 г. № 2694-XII. Поскольку невыполнение этих рекомендаций может привести к ухудшению состояния здоровья работника-инвалида, за что работодатель будет нести ответственность.

• удовлетворить требование МСЭК, при заключении комиссии, работник может работать на условиях неполного рабочего дня или неполной рабочей недели в соответствии с требованиями ст. 172 КЗоТ.

В большинстве случаев, рекомендации МСЭК предлагают перевести работника на более легкую работу, которая соответствует рекомендациям этой комиссии. Работодатель обязан выполнить такое условие в соответствии со ст. 170 КЗоТ. Если можно установить условия «легкой работы» в рамках занимаемой должности работник, то ему предлагают остаться на ней. Если же нет - работодатель подыскивает подходящие вакантные должности и предлагает их работнику-инвалиду. Следует отметить, что перевод работника на более легкую работу возможно только с его согласия.

• Уволить работника по п. 2 ст. 40 КЗоТ только в случае невозможности перевода его на другую работу или создание условий труда в соответствии с заключением МСЭК. Так, когда работнику-инвалиду ничего предложить: характер и условия выполняемых профобязанностей соответствии с занимаемой должностью не соответствуют рекомендациям МСЭК (соответственно он не может оставаться на своем посту), а вакантные должности, соответствующие рекомендованным условиям труда, отсутствуют.

Итак, расторжение трудового договора по основанию п. 2 ст. 40 КЗоТ возможно в случае:

• отсутствия вакантного рабочего места, должности, на которые работодатель должен перевести работника в соответствии с медицинским заключением;
• отказа работника от перевода на другую работу согласно рекомендациям медицинского заключения;
• если по медзаключению работник признается нетрудоспособным и не определяются виды работ, которые он может выполнять в силу такой его работоспособности и необходимости охраны его здоровья.

Такие условия для освобождения работников-инвалидов представлены в письме Минтруда от 16.09.2010 г. № 294/13/116-10.

Вместе с тем, процедура расторжения трудового договора по п. 2 ст. 40 КЗоТ имеет определенные нюансы, которые работодателю необходимо знать и применять.

Во-первых, работодателю следует аргументировать «законность» увольнения работника инвалида по п. 2 ст. 40 КЗоТ, поскольку работник может обжаловать решение работодателя в судебном порядке. Чтобы аргументировать «законность» такого освобождения, работодатель как минимум должен собрать письменные доказательства того, что на предприятии действительно отсутствовали должности, которые может занимать работник-инвалид согласно рекомендациям МСЭК. Соответственно, необходимо проинформировать об этом работника. Рекомендуется, чтобы он расписался о своей осведомленности. Отказ работника расписаться работодатель должен зафиксировать в соответствующем акте, который подписывает два-три работника предприятия.

Также работодатель может обратиться за разъяснениями в МСЭК, которая установила инвалидность и вынесла трудовые рекомендации. Такая комиссия может предоставить более конкретные рекомендации относительно условий работы работника-инвалида (например, работа на условиях неполного рабочего дня и т.д.) или же подтвердить, что он действительно не в состоянии выполнять определенные работы. Конечно, работодатель должен сохранять разъяснения комиссии.

Во-вторых, трудовым законодательством не предусмотрен срок, в течение которого работодатель должен предупредить работника о его увольнении по п. 2 ст. 40 КЗоТ, но все же стоит уведомить работника о дате его увольнения. Следует учесть, что увольнение по п. 2 ст. 40 КЗоТ проводят только с предварительного согласия профсоюза. Для согласования такого освобождения предусмотрены сроки в соответствии с требованиями ст. 43 КЗоТ.

В-третьих, увольнение по п. 2 ст. 40 КЗоТ - это увольнение по инициативе работодателя, поэтому уволить работника в период его временной нетрудоспособности или отпуска невозможно (ч. 3 ст. 40 КЗоТ).

По общему правилу с работником в день увольнения проводят окончательный расчет в соответствии с требованиями ст. 116 КЗоТ.

При расторжении трудового договора по основаниям, изложенным в п. 2 ст. 40 КЗоТ, работодатель выплачивает выходное пособие в размере не меньше среднего месячного заработка в соответствии с требованиями ст. 44 КЗоТ.

В трудовой книжке работника осуществляют запись: «Звільнено у зв’язку із виявленою невідповідністю виконуваній роботі внаслідок стану здоров’я, п. 2 ст. 40 КЗпП України».

2.

Если работнику установили инвалидность, то работодатель рано или поздно узнает об этом печальном факте. Как далее выстраивать трудовые отношения с работником-инвалидом? Для ответа на этот вопрос вам понадобятся рекомендации МСЭК. Такая комиссия приводит заключения об условиях и характере труда в справке к акту осмотра МСЭК (форма № 157-1/о) или в уведомлении учреждения о результатах осмотра МСЭК (форма № 162/о).

Заметим, что заключения МСЭК об условиях и характере труда инвалидов являются обязательными для работодателей, которые, в свою очередь, должны создать инвалидам условия труда с учетом рекомендаций МСЭК (ст. 69 Закона Украины «Основы законодательства Украины о здравоохранении» от 19.11.92 г. № 2801-XII, ст. 12 Закона Украины «Об охране труда» от 14.10.92 г. № 2694-XII).

Более того, городские, межрайонные, районные комиссии анализируют вместе с лечебно-профилактическими заведениями, предприятиями, учреждениями и организациями независимо от формы собственности, профсоюзными органами условия труда с целью выявления факторов, имеющих негативное влияние на здоровье и трудоспособность работников, а также определяют условия и виды деятельности, работ и профессий для больных и инвалидов (п.п. 8 п. 11 Положения о медико-социальной экспертизе, утвержденного постановлением КМУ от 03.12.2009 г. № 1317).

Важно! В случае применения труда инвалидов работодатель обязан учитывать рекомендации МСЭК, поскольку невыполнение этих рекомендаций может привести к ухудшению состояния здоровья работника-инвалида, за что он будет нести ответственность.

Помните: комиссия может прийти к выводу, что работник может работать на условиях неполного рабочего дня или неполной рабочей недели (ст. 172 КЗоТ). В таком случае работодатель обязан удовлетворить требования МСЭК. Тогда речь об увольнении работника-инвалида не идет.

В большинстве случаев рекомендации МСЭК подводят к переводу работника на более легкую работу, соответствующую рекомендациям этой комиссии. Работодатель обязан выполнить такое предписание (ст. 170 КЗоТ). Если можно установить условия более «легкой работы» в рамках должности, которую занимает работник, то ему предлагают остаться на ней. Если же нет — работодатель подыскивает подходящие вакантные должности и предлагает их работнику-инвалиду. Будьте внимательны! Перевод работника на более легкую работу возможен только с его согласия.

Однако на практике встречаются случаи, когда работнику-инвалиду просто ничего предложить: характер и условия исполняемых профессиональных обязанностей согласно занимаемой должности не соответствуют рекомендациям МСЭК (следовательно, он не может оставаться на своей должности), а вакантные должности, которые бы отвечали рекомендованным условиям труда, отсутствуют. Отметим, что учреждения не могут расширять свой штат.

Поэтому сразу приходит мысль об увольнении по инициативе работодателя согласно п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗоТ из-за: выявленного несоответствия работника занимаемой должности или выполняемой работе вследствие недостаточной квалификации либо состояния здоровья, препятствующих продолжению данной работы.

Обратите внимание! Нельзя уволить работника по причине установления ему инвалидности (ч. 3 ст. 17 Закона Украины «Об основах социальной защищенности инвалидов в Украине» от 21.03.91 г. № 875-XII)!

Уточним, что расторжение трудового договора по основанию п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗоТ возможно в случае*:

— отсутствия вакантного рабочего места, должности, на которые работодатель должен перевести работника в соответствии с медицинским заключением;

— отказа работника от перевода на другую работу согласно рекомендациям медицинского заключения;

-- если согласно медицинскому заключению работник признается нетрудоспособным и не определяются виды работ, которые он может выполнять в силу такой трудоспособности и необходимости охраны его здоровья.

* Такие условия для увольнения работников-инвалидов представлены и в письме Минтруда от 16.09.2010 г. № 294/13/116-10. — Примеч. ред.

Важно! Работника-инвалида можно уволить согласно п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗоТ, если в учреждении нет должности (работы), которая отвечает требованиям рекомендаций МСЭК.

Этот вывод имеет еще одно основание — судебную практику. Например, такой же вердикт представлен в постановлении Апелляционного суда Житомирской области от 05.12.2006 г. по делу № 22ц/2116.

С возможностью увольнения работника-инвалида определились. Но процедура расторжения трудового договора в соответствии с п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗоТ сопровождается особенностями, которые работодателю стоит знать и применять. Рассмотрим их и мы.

Во-первых, работодателю следует «подстраховаться» при увольнении работника-инвалида согласно п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗоТ — не исключено, что после «расставания» уже бывший работник отправится в судебную инстанцию. Чтобы аргументировать «законность» такого увольнения, работодатель как минимум должен собрать письменные доказательства того, что в учреждении действительно отсутствовали должности, которые может занимать работник-инвалид согласно рекомендациям МСЭК. Далее проинформируйте об этом работника. Желательно, чтобы он расписался о своей осведомленности. Отказ работника расписаться работодатель фиксирует в соответствующем акте, который подписывают два-три работника учреждения.

Также при определенных обстоятельствах работодатель может пойти дальше и обратиться за разъяснениями в МСЭК, которая установила инвалидность и вынесла трудовые рекомендации. Такая комиссия может предоставить более конкретные рекомендации об условиях работы работника-инвалида (например, труд на условиях неполного рабочего дня и т. п.) или же подтвердить, что он действительно не в состоянии выполнять определенные работы. Конечно, работодатель должен хранить разъяснение комиссии.

Во-вторых, трудовым законодательством не предусмотрен срок, в течение которого работодатель должен предупредить работника о его увольнении согласно п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗоТ. Но все же следует уведомлять работника о дате его увольнения — он же должен знать о своей дальнейшей трудовой «судьбе».

Однако учитывайте: расторжение трудового договора согласно п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗоТ проводят только по предварительному согласию профсоюза. Для согласования такого увольнения ст. 43 КЗоТ предусмотрены сроки. Вот и выходит, что процедуру по увольнению работника-инвалида начинают заранее.

В-третьих, увольнение согласно п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗоТ — это увольнение по инициативе работодателя. Поэтому уволить работника в период его временной нетрудоспособности или отпуска не удастся (ч. 3 ст. 40 КЗоТ). Например, при обстоятельствах, изложенных в вопросе, ближайшей датой увольнения работника было 24.11.2014 г., если до этого времени с профсоюзом уже согласовали расторжение трудового договора.

По общему правилу с работником в день увольнения проводят окончательный расчет (ст. 116 КЗоТ). При расторжении трудового договора по основанию, изложенному в п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗоТ, работодатель выплачивает выходное пособие в размере не менее среднего месячного заработка (ст. 44 КЗоТ).

В трудовой книжке работника делают запись: «Уволен в связи с выявленным несоответствием выполняемой работе в результате состояния здоровья, п. 2 ст. 40 КЗоТ Украины».

Доброго дня!

На пенсію це не вплине, так як особа буде отримувати соціальну доплмогу по інвалідність, потім при доягненні пенсійного віку можна обрати,що краще отрмувати пенсію чи соц допомогу.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 р. № 875-XII (далі — Закон № 875) особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що в разі взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов’язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

У працівника — особи з інвалідністю є певні гарантії при працевлаштуванні, роботі та звільненні, які передбачені ст. 17 Закону № 875. Вони забороняють відмовляти в укладенні трудового договору або просуванні по службі, звільняти за ініціативою адміністрації, переводити особу з інвалідністю на іншу роботу без її згоди з мотивів інвалідності, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан її здоров’я перешкоджає виконанню професійних обов’язків, загрожує здоров’ю та безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру й обсягу загрожує погіршенню здоров’я осіб з інвалідністю. Проте положення цієї статті не захищають працівника від звільнення, адже воно відбувається за нормами КЗпП.

Скорочення штату працівників є однією з підстав для розірвання трудового договору, що передбачено п. 1 ст. 40 КЗпП. КЗпП не містить гарантій для осіб з інвалідністю щодо заборони їх звільнення за цим пунктом.

Під час скорочення штату працівників у зв’язку зі змінами в організації виробництва та праці інвалід на рівні з іншими має переважне право на залишення на роботі, якщо має вищу кваліфікацію та продуктивність праці. Але за рівних умов перевага в залишенні на роботі надається певним категоріям працівників, визначеним ст. 42 КЗпП. До них належать лише особи з інвалідністю внаслідок війни та працівники, які отримали трудове каліцтво або професійне захворювання на підприємстві, якщо за кваліфікацією та продуктивністю праці вони не поступаються іншим працівникам. Про осіб з інвалідністю І, ІІ та ІІІ груп не йдеться. Окрім цього, звільнення працівників у зв’язку зі скороченням є можливим лише якщо працівника немає змоги перевести на іншу посаду.

Штат працівників — це сукупність посад, установлених штатним розписом підприємства, а скорочення штату призводить до змін у штатному розписі шляхом ліквідації певних посад. Тому слід правильно розуміти, що під час скорочення штату підприємства скорочується посада, а не працівник.

Нагадаємо, що під час скорочення штату звільнення працівника не допускається у період його тимчасової непрацездатності, а також під час перебування у відпустці. Згідно зі ст. 3 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР за бажанням працівника в разі його звільнення йому має бути надано невикористану відпустку. Тому якщо термін відпустки перевищує строк запланованого вивільнення, датою звільнення буде останній день відпустки. Якщо ж працівник хворіє, то слід дочекатися закриття листка непрацездатності й лише після цього проводити процедуру звільнення у зв’язку зі скороченням штату підприємства відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП. У разі збігу дня звільнення зі святковим, вихідним або неробочим днем за ст. 2411 КЗпП днем звільнення вважатиметься найближчий робочий день.

Зауважимо також, що працівників, зокрема осіб з інвалідністю, у зв’язку зі скороченням штату може бути звільнено лише за попередньою згодою профспілки (профспілкового представника), членом якої є працівник (ст. 43 КЗпП). Якщо працівник не є її членом або звільняється з підприємства, де профспілки немає, розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця допускається без її згоди (ч. 1 ст. 43¹ КЗпП).

Краще нехай директор проведе скорочення, з усіма виплатами за своєю ініціативою, можна навіть не звільнятися виплати і там і там буде.

З повагою,

Костянтин Гончаренко

Добрий день, Анастасія!

Ні в якому разі Вашого батька не можуть звільнити! Такої підстави, як за станом здоров'я в ст. 40 КЗоТ про розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу просто не існує!

Шо стосується звільнення за угодою сторін...

За загальним правилом працівника не може бути звільнено під час його хвороби або перебування у відпустці, оскільки за ч.3 ст.40 КЗпПУ звільнення працівника з ініціативи роботодавця в період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці не допускається.

Проте, це правило стосується лише випадків звільнення працівника за ініціативою роботодавця. Заяву про звільнення за угодою сторін працівник має право подати як у період роботи, так і у випадку своєї відсутності на роботі (тимчасова непрацездатність).

Припинення трудового договору згiдно з п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП, тобто за угодою сторін, не передбачає попередження про звiльнення нi вiд працiвника, нi вiд власника або уповноваженого ним органу. День закiнчення роботи визначається сторонами вiдповiдно до взаємної згоди.

Як правило, iнiцiює припинення трудового договору вiдповiдно до п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП працiвник, подаючи власниковi або уповноваженому ним органу заяву з конкретними пропозицiями щодо такого звiльнення. Якщо така пропозицiя працiвника влаштовує власника або уповноважений ним орган, останнiй видає вiдповiдний наказ (розпорядження) про таке звiльнення.

Пiд час звiльнення за угодою сторiн слiд дотримуватися таких рекомендацiй:

– звiльнення за угодою сторiн не вважається звiльненням за iнiцiативою працiвника, i як наслiдок неправильно буде застосувати в такому випадку ст. 38-39 КЗпП;

– у разi звiльнення за угодою сторiн потрiбне волевиявлення обох сторiн, а тому звiльнення за п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП вважатиметься незаконним за наявностi будь-якого тиску з боку сторiн;

– сторони мають право визначати будь-який строк такого звiльнення;

– угоду про звiльнення доцiльно укласти у письмовiй формi, але така умова не є обов’язковою;

– угода про звiльнення може бути анульована (але тiльки за взаємної згоди працiвника i власника або уповноваженого ним органу);

– домовленiсть щодо анулювання угоди про звiльнення доцiльно закрiпити письмово, але це необов’язково.

Звiльнення за угодою сторiн можна характеризувати так:

– вiдсутнiсть взаємних претензiй сторiн трудового договору (працiвник та власник або уповноважений ним орган);

– необов’язковiсть дотримання сторонами письмової форми волевиявлення про звiльнення, оскiльки така форма може бути усною;

– вiдсутнiсть зобов’язання сторiн щодо виконання будь-яких процесуальних дiй (наприклад, попередження; зобов’язання щодо працевлаштування працiвника; погодження звiльнення з виборним органом первинної профспiлкової органiзацiї тощо);

– вiдсутнiсть зобов’язання власника або уповноваженого ним органу щодо виплати працiвниковi вихiдної допомоги.

ЧЕРЕЗ ЗАЗНАЧЕНИЙ ТУТ ОСТАННІЙ ПУНКТ Я БИ НЕ РАДИВ ВАШОМУ БАТЬКУ ПОСПІШАТИ ЗВІЛЬНЯТИСЯ ЗА УГОДОЮ СТОРІН.

Краще, якщо є така можливість, допрацювати до кінця терміну, який потрібен для отримання повноцінної пенсії. Якщо так не виходить , то треба віддати ініциативу звільнення батька з роботи самому роботодавцю. Зробити це протягом хвороби батька підприємство все одно не зможе. А от якщо батько оформить інвалідність він отримає цілий ряд пільг на підприємстві.

Згідно зі ст. 172 Кодексу законів про працю України, особі з інвалідністю за бажанням або за вимогами індивідуальної програми реабілітації можуть встановлюватися режим роботи на умовах неповного робочого дня (неповного робочого тижня) та пільгові умови праці. У разі, якщо у рекомендаціях МСЕК зазначено, що особа з інвалідністю може працювати за своєю посадою на умовах скороченого робочого дня, роботодавець на прохання працівника зобов'язаний встановити йому неповний робочий час на основі ст. 172 КЗпП. Для цього працівник подає заяву про встановлення неповного робочого часу, а роботодавець видає відповідний наказ.

Увага! У разі незгоди працівника на переведення його на неповний робочий день роботодавець не має права в односторонньому порядку встановити йому неповний робочий день.

Неповний робочий час може встановлюватися шляхом зменшення тривалості щоденної роботи, кількості днів роботи протягом тижня чи одночасно шляхом зменшення і кількості годин роботи упродовж дня, і кількості робочих днів. Роботодавець зобов'язаний на прохання працівника, що має право на неповний робочий час, встановити робочий час тієї тривалості, про яку просить працівник. Оплата праці у цих випадках проводиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку. Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників (ст. 56 Кодексу законів про працю України).

Також щодо можливості роботи повний робочий день за займаною посадою (у разі незгоди на переведення на неповний робочий день) можна звернутися до МСЕК, яка встановила інвалідність та винесла трудові рекомендації. Відповідно до пп. 8 п. 11 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 03.12.2009 р. №1317, міські, міжрайонні, районні комісії аналізують разом з лікувально-профілактичними закладами, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності, профспілковими органами умови праці з метою виявлення факторів, що мають негативний вплив на здоров'я і працездатність працівників, а також визначають умови та види діяльності, робіт і професій для хворих та інвалідів (лист Мінсоцполітики від 28.12.2011 №376/13/133-11).

Серед гарантій, що надаються працівникам з інвалідністю, можна виділити:

1) інвалідність є поважною причиною для розірвання трудового договору, укладеного на визначений строк (ч. 1 ст. 39 КЗпП України). У цьому випадку роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник;

2) при скороченні чисельності або штату переважне право на залишення на роботі при рівних умовах продуктивності праці та кваліфікації надається інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (п. 5 ч. 2 ст. 42 КЗпП України);

3) залучення до роботи в нічний час та до надурочних можливе лише за згодою особи і за умови, що це не суперечить медичним рекомендаціям (ч. 2 ст. 55, ч. 4 ст. 6З КЗпП України, ч. 3 ст. 12 Закону України «Про охорону праці»);

4) переведення на легшу роботу може відбуватися за бажанням особи з інвалідністю, роботодавець може перевести його на легшу роботу у відповідності з медичним висновком тимчасово або без обмеження строку. При цьому за працівником, переведеним на легшу роботу, протягом 2 тижнів з дня переведення зберігатиметься попередня середня заробітна плата. У деяких передбачених законодавством випадках на весь час виконання нижче оплачуваної роботи може зберігатися попередня середня заробітна плата працівника або надаватися матеріальне забезпечення за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням (ст. 170 КЗпП України). Також на весь час переведення може надаватися забезпечення за рахунок Фонду соціального страхування (п. 6 ч. 1 ст. 22 Закону «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування»);

5) роботодавець зобов’язаний організувати навчання, перекваліфікацію і працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до медичних рекомендацій у випадках, передбачених законодавством (ст. 172 КЗпП України). Необхідність у перепідготовці (перекваліфікації) може виникнути, наприклад, при переведенні на іншу, легшу роботу (див. вище).

Також відповідно до ст. 18-1 Закону «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», особа з інвалідністю, яка не досягла пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованою у державній службі зайнятості як безробітна. Рішення про визнання особи з інвалідністю безробітною і взяття її на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання особи з інвалідністю на підставі поданих рекомендації медико-соціальної експертної комісії та інших передбачених законодавством документів.

ВИСНОВОК: ЧЕКАЙТЕ ПРОПОЗИЦІЙ ЩОДО ЗВІЛЬНЕННЯ БАТЬКА ВІД ПІДПРИЄМСТВА. ПРИ ТОМУ КОЖНУ З НИХ ВАРТО ОБГОВОРЮВАТИ З ЮРИСТОМ, ЩОБИ НЕ ПОМИЛИТИСЬ У ВИБОРІ. ОБЕРІТЬ ТУ, ЯКА БУДЕ ДЛЯ БАТЬКА НАЙБІЛЬШ ВИГІДНОЮ. БАЖАНО, ЗВИЧАЙНО, СПРОБУВАТИ ЗБЕРЕГТИ ПЕНСІЮ, ОСКІЛЬКИ ВИПЛАТИ ПО ІНВАЛІДНОСТІ ВІН ОТРИМАЄ І ТАК!

Будуть питання, зверніться до мене персонально, натиснувши кнопку "звернутись".

Успіхів Вам!

ЕСЛИ ВАШЕГО ОТЦА ВСЕ ЖЕ УВОЛЯТ, ТО ОН ПУСТЬ СРАЗУ СТАНОВИТСЯ НА УЧЕТ В ЦЕНТР ЗАНЯТОСТИ.

8 месяцев = 245 дней.

Согласно с частью четвертой статьи 22 Закона «Об общеобязательном государственном социальном страховании на случай безработицы» для лиц предпенсионного возраста (за два года до наступления права на пенсию) продолжительность выплаты помощи по безработице увеличено почти вдвое, но такая помощь не может превышать 720 календарных дней.

Анастасія!

В осіб, які мають статус УБД, згідно ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». є такі пільги (дещо я виділив жирни шрифтом):

безоплатне одержання ліків, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів та виробів медичного призначення за рецептами лікарів;

першочергове безплатне зубопротезування (за винятком протезування з дорогоцінних металів);

безоплатне забезпечення санаторно­курортним лікуванням або одержання компенсації вартості самостійного санаторно­курортного лікування. Порядок надання путівок, розмір та порядок виплати компенсації вартості самостійного санаторно­курортного лікування визначаються Кабінетом Міністрів України;

75-відсоткова знижка плати за користування житлом (квартирна плата) в межах норм, передбачених чинним законодавством (21 кв. метр загальної площі житла на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім’ю);

75-­відсоткова знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією й іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб у межах середніх норм споживання. Площа житла, на яку надається знижка, при розрахунках плати за опалення становить 21 кв. метр опалювальної площі на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім’ю. Для сімей, що складаються лише з непрацездатних осіб, надається 75% знижка за користування газом для опалювання житла на подвійний розмір нормативної опалювальної площі (42 кв. метри на кожну особу, яка має право на знижку плати, та 21 кв. метр на сім’ю);

75-­відсоткова знижка вартості палива, в тому числі рідкого, в межах норм, встановлених для продажу населенню, для осіб, які проживають у будинках, що не мають центрального опалення;

безоплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту, автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських і міжміських маршрутів, у тому числі внутрірайонних, внутрі­ та міжобласних незалежно від відстані та місця проживання;

користування при виході на пенсію (незалежно від часу виходу на пенсію) чи зміні місця роботи поліклініками та госпіталями, до яких вони були прикріплені за попереднім місцем роботи;

щорічне медичне обстеження і диспансеризація із залученням необхідних спеціалістів;

першочергове обслуговування в лікувально­-профілактичних закладах, аптеках та першочергова госпіталізація;

виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності в розмірі 100% середньої заробітної плати незалежно від стажу роботи;

використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки без збереження заробітної плати строком до двох тижнів на рік;

переважне право на залишення на роботі при скороченні чисельності чи штату працівників у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці та на праце­влаштування у разі ліквідації підприємства, установи, організації;

першочергове забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов, та першочергове відведення

земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і город­ництва, першочерговий ремонт жилих будинків і квартир цих осіб та забезпечення їх паливом. Учасники бойових дій, які дістали поранення, контузію або каліцтво під час участі в бойових діях чи при виконанні обов’язків військової служби, забезпечуються жилою площею, у тому числі за рахунок жилої площі, що передається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями у розпорядження місцевих рад і державних адміністрацій, – протягом двох років з дня взяття на квартирний облік.

одержання позики на будівництво, реконструкцію або капітальний ремонт жилих будинків і подвірних будівель, приєднання їх до інженерних мереж, комунікацій, а також позики на будівництво або придбання дачних будинків і благоустрій садових ділянок з погашенням її протягом 10 років починаючи з п’ятого року після закінчення будівництва. Зазначені позики надаються у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України;

першочергове право на вступ до житлово­будівельних (житлових) кооперативів, кооперативів по будівництву та експлуатації колективних гаражів, стоянок для транспортних засобів та їх технічне обслуговування, до садівницьких товариств, на придбання матеріалів для індивідуального будівництва і садових будинків;

безплатний проїзд один раз на два роки (туди і назад) залізничним, водним, повітряним або міжміським автомобільним транспортом, незалежно від наявності залізничного сполучення, або проїзд один раз на рік (туди і назад) вказаними видами транспорту з 50 ­відсотковою знижкою;

зі сплати податків, зборів, мита та інших платежів до бюджету відповідно до податкового та митного законодавства;

позачергове користування всіма послугами зв’язку та позачергове встановлення на пільгових умовах квартирних телефонів (оплата у розмірі 20% від тарифів вартості основних та 50% – додаткових робіт). Абонементна плата за користування телефоном встановлюється у розмірі 50% від затверджених тарифів;

першочергове обслуговування підприємствами, установами та організаціями служби побуту, громадського харчування, ЖКГ, міжміського транспорту;

позачергове влаштування до закладів соціального захисту населення, а також на обслуговування службами соціального захисту населення вдома. У разі неможливості здійснення такого обслуговування відшкодовуються витрати, пов’язані з доглядом за цим ветераном війни, в порядку і розмірах, встановлених чинним законодавством.

Учасникам бойових дій пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються в розмірі 25% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Крім того, щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України. При цьому сума разової грошової допомоги, що належала особі і залишилася не одержаною у зв’язку з її смертю, не включається до складу спадщини і виплачується батькам, чоловіку (дружині), дітям особи, якій передбачена виплата разової грошової допомоги, або родичам, які проживали разом з нею.

Статтею 1 Закону України «Про поліпшення матеріального становища учасників бойових дій та інвалідів війни» встановлено виплату щомісячної виплати цільової грошової допомоги на прожиття у розмірі 40 гривень, незалежно від розміру пенсій та надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги та пенсії за особ­ливі заслуги перед Україною.

Але, як бачите тут не має згадки про скорочені терміни виходу на пенсію.

Закон України " Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15#n2246):

"Стаття 26. Умови призначення пенсії за віком

1. Особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року...

Розділ XIV-1 ПЕНСІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОКРЕМИХ КАТЕГОРІЙ ГРОМАДЯН

Стаття 114. Пенсія за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників

1. Право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

2. На пільгових умовах пенсія за віком призначається:

1) працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків,...

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п’ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону:

чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи;...

3. Працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років,...

5. У разі призначення пенсій на пільгових умовах відповідно до частин другої і третьої цієї статті проводиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цією статтею, за умови що роботи, які зараховуються, дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах...

Стаття 115. Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян

1. Право на призначення дострокової пенсії за віком мають:

4) військовослужбовці,..які брали участь у бойових діях...а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов’язків військової служби (службових обов’язків), або внаслідок захворювання, пов’язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов’язку... яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20 і 21 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"...після досягнення чоловіками 55 років...та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків...

7) особи, трудовий договір з якими розірвано з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у зв’язку з виявленням невідповідності працівника займаній посаді за станом здоров’я у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, яким на день звільнення залишилося не більше ніж півтора року до досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 цього Закону, якщо вони мають страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченому абзацом першим частини першої статті 28 цього Закону.".

---

Доброго дня, Анастасіє! Стаж роботи, що надає право на призначення пенсії на пільгових умовах, Ваш чоловік має. Питання полягає щодо віку чоловіка та страхового стажу, оскільки в наданій Вами довідці йдеться лише про пільговий стаж роботи по 14.05.2015р. При цьому, у питанні йдеться про звільнення чоловіка в даний момент, тобто він продовжує працювати на даний момент, тобто страховий стаж з 2015 року по даний час має місце і є більшим, ніж зазначено у довідці. Також звертаю увагу, що надана довідка є неналежною за предметом (має бути довідка не про підтвердження трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а про атестацію робочого місця, стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах) - як вбачається, трудова книжка у чоловіка є і знаходиться на підприємстві; крім того, довідка за назвою видається іншим органом (ПФУ); також, така довідка, скоріше всього, не буде прийнята в ПФУ у ході призначення пенсії.