Почніть консультацію з юристом онлайн
Задайте питання юристу
880 юристів готові відповісти зараз
Відповідь за ~15 хвилин
Я доцент,мама дитини-інваліда.Уніаерситет державної форми власності.КЗпП це не регулює.На кафедрі пенсіонер отримав навантаження більше аніж я. Яка стаття, який закон мене захищає?
Зокрема мова про те,що пенсіонери навантажуються за залишковим принципом.По статусу ми рівні.
Схожі питання
Кодекси Україна
Кодекс України з процедур банкрутства Кодекс цивільного захисту України Кримінальний процесуальний кодекс України Митний кодекс України Повітряний кодекс України Податковий кодекс України Кодекс адміністративного судочинства України Цивільний процесуальний кодекс України Кримінально-виконавчий кодекс України Господарський кодекс України Цивільний кодекс України Сімейний кодекс України Земельний кодекс України Кримінальний кодекс України Водний кодекс України Кодекс торговельного мореплавства України Про надра Лісовий кодекс України Господарський процесуальний кодекс України Кодекс України про адміністративні правопорушення (статті 213 - 330) Кодекс України про адміністративні правопорушення (статті 1 - 212-21) Житловий Кодекс Української РСР Європейський кодекс соціального забезпечення Бюджетний кодекс УкраїниНове у блогах Юристи.UA
Відповіді юристів (2)
Адвокат, м. Миколаїв, 33 роки досвіду
Спілкуватися у чатіДоброго дня, Оксана!
Дуже загальне питання, тому відповісти на нього однозначно не просто! Ваші права, побільшості своій, повинні бути врегульовані трудовою угодою, а якщо коротко, то права викладачів вищої школи такі:
У сфері вищої освіти ми маємо на практиці не стільки реальне забезпечення прав викладача вищої школи, скільки суцільні декларації, які, як правило, не можуть бути повноцінно реалізовані на практиці. Стаття 57 Закону «Про вищу освіту» щедро дарує викладачам самі різноманітні права. Однак проблема в тому, що значна частина тих прав або є загальними правами будь-якої людини, зокрема право на захист інтелектуальної власності чи право на участь в об’єднаннях громадян, або загальними деклараціями. Питання полягає не в тому, щоб максимально декларувати права викладача. Питання в тому, як гарантувати принаймні мінімальні права викладача, без яких він не може професійно виконувати свої обов’язки.
Так, потрібно забезпечити не лише деклароване право на мобільність викладача вищої школи, а й можливість повноцінної реалізації такої мобільності в академічній спільноті, яка швидше привчена до протидії мобільності. Ми звичні до іншої практики, за якої викладач десятками років просиджує на одній кафедрі, доволі часто він проводить все академічне життя на одній кафедрі, яка в кращому випадку змінює свою назву. На жаль, сьогодні головне завдання переважної більшості викладачів полягає в тому, щоб зберегти свою посаду у вищому навчальному закладі, утриматися на кафедрі, особливо актуальним це є в умовах постійного скорочення студентів та відповідного скорочення навантаження викладачів на кафедрі. Тут вже не до мобільності.
Мобільність може бути забезпечена лише в такій системі вищої освіти, в якій вищі навчальні заклади на практиці виявляють бажання отримувати кращих викладачів у своєму штаті. Таке бажання викликає як пошук таких викладачів, так і практику проведення відкритих конкурсів на вакантні посади. Як видається, в українських вищих навчальних закладах таких вакантних посад не існує. Звісно, вони існують, однак відповідні конкурси не проводяться належних чином. З цим пов’язана і слабка мобільність викладачів вищої школи.
Отже, ми маємо говорити не про декларування прав, а про забезпечення реальних можливостей професійного становлення викладача вищої школи в конкурентному академічному середовищі. Забезпечення функціонування конкурентного академічного середовища є найкращою запорукою забезпечення прав викладача вищої школи.
Про обов’язки викладачів вищої школи
Декларовані Законом обов’язки викладача вищої школи в певній частині можуть лише викликати здивування та непорозуміння, а подекуди зловживання зі сторони адміністрації.
Так, окремо варто зупинитися на п.п.3.3 статті 58, яким визначається, що обов’язком науково-педагогічних, наукових і педагогічних працівників є дотримання норм педагогічної етики, моралі та поваги до гідності осіб, які навчаються у вищих навчальних закладах. Хоча дані вимоги і містять певні суперечності, проте з ними ще можна якось погодитися та примиритися. Однак важко погодитися з вимогою прищеплювання у осіб, що навчаються у вищих навчальних закладах, любові до України, виховання їх в дусі українського патріотизму. Власне, в який спосіб, скажімо, професор фізики має в аудиторії прищеплювати любов до держави? Мова ж не йде лише про виявлення певної толерантності. Ні, мова в Законі йде про певний обов’язок здійснювати певні дії по прищепленню любові до держави. Такі положення Закону дають можливість нав’язувати викладачам вищих навчальних закладів виконання обов’язків, які жодним чином не можуть служити тій справі, якій присвячена діяльність викладача вищої школи.
Нагадаємо, що згідно пункту 2 статті 56 Закону «Про вищу освіту», робочий час науково-педагогічного працівника включає час виконання ним навчальної, методичної, наукової, організаційної роботи та інших трудових обов’язків. Оскільки вираз «інші трудові обов’язки» можна доволі широко тлумачити, то викладачу можна нав’язувати самі різноманітні обов’язки, тримаючи його в приміщенні вищого навчального закладу. Такі можливості відкриваються в умовах двозначності норм чинного Закону.
Будуть питання, натискайте кнопку "звернутись" біля мого профілю.
Юрист, м. Чернігів, 6 років досвіду
Спілкуватися у чатіВітаю, Оксано.
Просто так складно відповісти. Тут потрібно знати та аналізувати всі деталі.
Проста порада: зверніться із таким запитом до завідувача кафедрою.